Липа серцелиста
(Tilia cordata Mill.)
Tilia cordata — високе (до 25 м заввишки) дерево родини липових. Листки чергові, округлі або довгасті, з серцевидною основою і відтягнуто загостреною верхівкою, по кра́ю зарубчасто-пилчасті; зверху — блискучі і ясно-зелені; зісподу — сизі, з борідками рижих волосків у кутах жилок; черешок дорівнює або довший за половину довжини пластинки. Квітки правильні, двостатеві, п’ятичленні, в пазушних 3-15-квіткових щитковидних півзонтиках; пелюстки жовто-білі, оберненояйцевидні. Плід — яйцевидно-кулястий, невиразногранчастий, опушений, з крихким оплоднем горішок. Цвіте у червні-липні.
Поширення. Липа серцели́ста росте майже по всій території України в лісах, по чагарниках. Як декоративну рослину її культивують у садах і парках та на вулицях міст.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують суцвіття разом з приквітками, відомі під назвою «липовий цвіт» (Flores Tiliæ), а також бруньки і плоди. Збирають липовий цвіт, коли більшість квіток розкриється, а решта перебуває у стадії бутонізації. Сушать його в затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи тонким (3-5 см завтовшки) шаром і слідкуючи, щоб сировина не пересохла (на пересушених суцвіттях квітки обсипаються, внаслідок чого знижується якість сировини). Штучне сушіння проводять при температурі 40-45°. Сухої сировини виходить 30-31%. Зберігають у сухому приміщенні, яке добре провітрюється. Строк придатності — 2 ро́ки. Липовий цвіт відпускається аптеками.
Хімічний склад. Квітки липи містять ефірну олію (0,05%), глікозиди гесперидин і тиліацин, кумарин фраксин, сапоніни, дубильні речови́ни, слиз, каротин, аскорбінову кислоту, цукри та інші сполуки.
Фармакологічні властивості і використання. Приготовлені з липового цвíту галенові препарати підвищують потовиділення і діурез, активізують виділення шлункового соку, збільшують секрецію і поліпшують відтік жовчі, виявляють протизапальну та м’яку заспокійливу дію. Настій з липового цвíту (Infusum florum Тіlіæ) застосовують при гарячкових і простудних захворюваннях (грип, катар бронхів), запаленні нирок і сечового міхура та при підвищеному нервовому збудженні у хворих молодшого і похилого віку. В народній медицині липовий цвіт використовують при непритомності, головному болі, істерії та епілепсії, а також при кашлі, болях у шлунку й кишкових кольках. Місцево настій липового цвíту використовують для полоскання при запаленнях слизової оболонки рота і дихальних шляхів (стоматит, гінгівіт, ангіна, ларингіт), а у вигляді припарок і примочок — при опіках, виразках, запаленні гемороїдальних вузлів, ревматичних і подагричних болях у суглобах. При нервових захворюваннях приймають ванни з липового цвíту. Липовий цвіт входить до складу потогінних чаїв і чаїв для полоскання горла, до складу сумішей, якими лікують хвороби шлунка, печінки, кишок, нирок і сечового міхура, нирковокам’яну хворобу, запальні захворювання жіночих статевих о́рганів та ін. Розім’яті до консистенції тіста бруньки липи прикладають до опіків, на гемороїдальні вузли і абсцеси, використовують для компресів при маститі й подагрі. Порошком з плодів спиняють кровотечі з носа (в лежачому положенні) і з ран. Плоди липи їстівні, за смаком подібні до горіхів. З бруньок і молодих зморщених листочків готують весняні вітамінні салати.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій липового цвíту (10 г або 3 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п’ють гарячим по 1-2 склянки 2-3 рази на день після їди; настій столової ложки суміші (порівну) липового цвíту, насіння льону звичайного, коріння солодки голої й аїру тростинового, листя м’яти перцевої та фенхелю звичайного на склянці окропу п’ють по 2-3 склянки на день до їди при підвищеній кислотності шлункового соку; настій 2 чайних ложок суміші липового цвíту (40 г), плодів фенхелю звичайного (20 г) і квіток ромашки лікарської (20 г) на склянці окропу п’ють по 1-3 склянки на день до їди при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки; настій столової ложки суміші (порівну) липового цвíту, квіток ромашки лікарської і бузини чорної, трави́ звіробою звичайного та листя ожини сизої на склянці окропу (проціджують охолодженим) п’ють на ніч по 2 склянки при запальних захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів; салат: очищені від лусочок бруньки або молодí листочки липи миють у холодній воді, подрібнюють (бруньки розрізають навпіл), поливають приготовленим з круто зварених посічених яєць, вершків, оцту та гірчиці соусом, солять і посипають дрібно нарізаним листям петрушки і кропу (на 500 г бруньок і листя беруть двоє яєць, склянку вершків, столову ложку гірчиці й оцту та сіль).
ЗОВНІШНЬО — настій липового цвíту (20 г сировини́ на 200 мл окропу) для полоскання ротової порожнини і горла та протирання обличчя при жирній шкірі; 4 столові ложки суміші липового цвíту (40 г) і квіток ромашки лікарської (60 г) настоюють 15-20 хвилин на склянці окропу, проціджують і використовують для спринцювань зранку і ввечері при запальних захворюваннях жіночих статевих о́рганів; відвар липового цвíту (100 г сировини́ на 2 л окропу, кип’ятять 5 хвилин) для лікувальної загальної ванни1.
TILIA CORDATA MILL. — ЛИПА СЕРЦЕЛИСТА.
Російська назва — липа сердцелистная.
Довговічне дерево з родини липових до 25 м заввишки. Листки серцеподібні, дрібнозубчасті, з загостреною верхівкою. Квітки блідо-жовті, зібрані в пазушні напівзонтики, сидять на спільному стебельці. При кожному суцвітті є ланцетовидний зрослий з квітконосом приквітковий листок, який зберігається й при плодах. Плід — горішкоподібний, рудуватоповстистий. Цвіте́ дерево в червні-липні. Зустрічається в лісовій та лісостеповій зонах європейської частини [колишнього] СРСР, на Кавказі та у Західному Сибіру.
Сировина. З лікувальною метою використовують липовий цвіт (суцвіття разом з приквітками). Збирають його у червні-липні, коли більша частина квіток розкрилась, а менша — ще в бруньках. Сушать, розстеливши тонким шаром на вільному повітрі під накриттям або на горищі.
Заготовляється й відпускається аптеками.
Хімічний склад: ефірна олія (близько 0,05%), до складу якої входить сесквітерпеновий спирт; фарнезол; флавоновий глікозид гесперидин, глікозид тіліацин; сапоніни; гіркі й дубильні речови́ни; каротин; аскорбінова кислота, слиз; віск; фітонциди.
Дія: потогінна, жарознижуюча, бактерицидна, сечогінна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. У науковій медицині липовий цвіт (часто наполовину з малиною) використовують як потогінний засіб.
Квітки з приквітковими листками мають сильну потогінну, спазмолітичну та секретолітичну дію, а також виявляють жарознижуючий та протизапальний вплив. Через те що липовий цвіт містить слиз, він заспокоює біль і діє протисудорожно. Квітки липи серцелистої додають до рослинних сумішей, якими лікують хвороби шлунка, печінки, кишок, сечового міхура, нирок, сечокам’яну хворобу, усувають біль і різь у животі, а також застосовують при поліартриті.
Найчастіше з липового цвíту готують чай. Для цього на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку квіток і настоюють 10 хв. Відвар 20 г квіток липи у 1 склянці води́ вживають по півсклянки на ніч як потогінне. З цією ж метою 1,5 столової ложки дрібно порізаних квіток заварюють в 1 склянці окропу й настоюють протягом 20 хв, проціджують, підсолоджують медом або цукром. П’ють настій також по півсклянки на ніч. Для полоскання в 1 склянку відвару додають 5 г очищеної солі.
Як потогінні і жарознижуючі ліки М. С. Харченко із співавторами (1981) рекомендують настій 2 столових ложок подрібнених квіток липи на 1 склянці окропу. Пити настій слід теплим по 1-2 склянки на ніч. Замість нього можна вживати настій 1 столової ложки суміші (по 1 столовій ложці) липового цвіту, ягід малини, листків підбілу звичайного, кори верби́ білої і насіння анісу на 2 склянках окропу по 1 склянці. Як потогінний засіб ще п’ють настій 1 столової ложки суміші липового цвíту, бузини чорної, квіток глоду криваво-червоного і ромашки лікарської (по 1 столовій ложці кожного) на 1 склянці окропу. Вживають по 2 столові ложки 5-6 разів на день.
При гострих захворюваннях дихальних шляхів як відхаркувальний та пом’якшувальний засіб п’ють теплий відвар 3 столових ложок суміші липового цвíту, кореневищ і квіток бузини чорної, листків підбілу звичайного і квіток дивини скіпетровидної (по 2 столові ложки кожного) у 3 склянках окропу. Вживають по 1 склянці на ніч.
Липовий чай рекомендують пити тривалий час хворим на атеросклероз. Квітки липи додають до суміші лікарських рослин, яку застосовують для лікування цукрового діабету.
З вугілля липового де́рева готують порошок, який вживають по 3-4 чайні ложки на день при діареї, метеоризмі, відрижці, дизентерії. Розтерті до консистенції тіста бруньки або мезгу з камбію кори липи (також розварену молоду кору) прикладають на обпечені місця́, гемороїдальні вузли, абсцеси. З них роблять компреси при маститі і подагрі. Спорошковане та розтерте в оцті насіння липи вживають при кровотечі з ран, носа, рота тощо.
Rp.: Flores Tiliæ cordatæ
Herbæ Violæ tricoloris aa 20,0
Flores Sambuci nigræ
Sem. Fœniculi aa 10,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку збору настояти 2 год на 1 склянці води́, прокип’ятити 3-5 хв, настояти ще 15 хв, процідити. Весь настій випити теплим за кілька разів при бронхіті, трахеобронхіті2.
Tilia L. — ЛИПА.
Українська, російська й польська на́зви — липа (lipa).
Родина: Tiliaceæ — липові.
Добре відоме дерево. Зацвітає на початку липня.
Збирають квіти лип (усіх трьох основних видів: Tilia tomentosa Mœnch, Т. cordata Mill. i T. platyphyllos Scop.) і в невеликій кількості плоди липи. У народному лікуванні є випадки вживання деревини липи, як і її камбію, а також і бруньок.
Квіти3 липи є найпопулярнішим народним потогінним засобом. Вживають напар у вигляді гарячого чаю на ніч перед відходом до сну. Як потогінний засіб квіти липи вживають як самі по собі, так і в сумішах: квітів липи — 5,0 г, квітів дивини — 2,0 г і квітів бузини чорної — 3,0 г. Таку суміш запарюють 2 склянками окропу, проціджують, віджимають і п’ють гарячою. Квіти липи часто додають до сумішей для лікування різних хвороб, особливо захворювань шлунка, печінки, кишечника й нирок, не говорячи вже про засту́ди.
Бруньки липи, потовчені в тісто, вживають як зм’якшуючий засіб при наривах; у тих же випадках користуються й листами липи, а також камбієм (зіскрібаючи його із внутрішньої частини кори й з деревини по зняттю кори). Масою з камбійної тканини змазують також опіки.
З деревини́ липи шляхом відгону одержують рідину, яку називають у народі «царською горілкою» і користуються нею для дезінфекції предметів і одягу після заразних хвороб.
З вугілля липового де́рева готують дрібний порошок і приймають його по 3-4 чайні ложечки в день при поносах, здутті, відрижці, дизентерії й т.п. Цим же порошком чистять зуби, їм же лікують туберкульоз горла. Починаючи з дози «на кінчику ножа», щодня збільшують її й до 10-го дня доходять до столової ложки на приймання, після чого дозу цю приймають щодня протягом 3 тижнів. У той же час разом з вугільним порошком іноді приймають щодня (2 рази в день) по 1 столовій ложці лляного ма́сла.
Читачеві вже відомо з опису живокосту, що порошком із зерен липи зупиняють кровотечі з носа і з ран.
Зберігання. Квіти липи зберігають у коробці, вугілля в бляшаних коробках у сухому місці4.
ЛИПА СЕРЦЕЛИСТА — Tilia cordata Mill.
Російська назва — липа сердцевидная.
Родина липові — Tiliaceæ.
Всім відоме дерево до 25 м заввишки. Крона гілляста, розлога. Стовбур товстий, могутній. Кора темна, покраяна поздовжніми борознами. Листки завдовжки 5-10 см, чергові, зверху — зеле́ні, зісподу — сизі. Квітки правильної форми, білуваті або блідо-жовті, запашні. Цвіте́ липа в червні-липні. Поширена в лісах, гаях, лісосмугах, парках, на узбіччі старих битих шляхів. Росте в Україні, на Кавказі, у Західному Сибіру, в середній смузі Росії.
Сировина. Використовують липовий цвіт (суцвіття з приквітковими стебельцями), який збирають у сонячну теплу погоду, коли найбільше розпустилося квіток. Сушать у теплих приміщеннях, розстеливши тоненьким шаром. Добре висушену сировину зберігають у щільній тарі.
Хімічний склад. У квітках липи серцелистої виявлено значну кількість флавоноїдних сполук, зокрема флавони, флавоноли та флавонони. Флавони містять тіліанін, флавоноли — афзелін, тилірозид, кемферитрин, флавонони — гесперидин. Окрім того, в квітках виявлеио дубильні речови́ни, каротин, сапоніни, аскорбінову кислоту, летку олію.
Застосування. Квітки липи серцелистої застосовуються як у науковій, так і в народній медицині як потогінний засіб. Як бактерицидний засіб настій квіток липи серцелистої використовується для полоскання ротової порожнини.
У народній медицині квітки липи серцелистої широко застосовуються при захворюваннях дихальних шляхів. Беруть 1 столову ложку липового цвíту, заливають 1 склянкою окропу і настоюють 10 хв. П’ють по 100 мл 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.
Ми використовуємо квітки липи серцелистої лише у суміші з травою чебрецю звичайного, материнки звичайної, квітками бузини чорної, листками підбілу звичайного, травою вересу звичайного, листками і квітками алтеї лікарської, листками м’яти перцевої у співвідношенні 2:3:2:2:2:3:2:1. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
Для лікування атеросклерозу ми застосовуємо суміш квіток липи серцелистої з листками подорожника великого, квітками глоду колючого, шишками хмелю звичайного, листками і квітками суниць лісових у співвідношенні 2:2:3:2:3. Беруть 2 столові ложки суміші на 1 склянку окропу, настоюють 10 хв. П’ють по 50 мл 3 рази протягом доби за 30 хв до їди. Лікування тривале. При цьому належить вживати переважно молочно-рослинну їжу, з жирів включати в раціон кукурудзяну та соняшникову олію.
Для лікування захворювань нирок ми готуємо таку композицію. На 2 л води́ беремо 3 ложки бруньок тополі чорної, 2 ложки кореня з кореневищем гравілату міського і 2 ложки кореня цикорію дикого. Цю суміш кип’ятимо 10 хв, додаємо 3 ложки суміші квіток липи серцелистої, трави́ вересу звичайного, квіток цмину піскового, стовпчиків з приймочками кукурудзи звичайної, квіток глоду колючого у співвідношенні 2:3:3:2:2, настоюємо 30 хв. Рекомендуємо хворим пити по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди5.
ЛИПА (Tilia europæa).
Липа – дерево самолікувальне і в збиранні лікарських рослин помічне, каже народний звичай. За тим звичаєм треба всі цілющі зела́ викопувати лопатою, виготовленою з липового де́рева. З липового чи ні, але щоб не поранити цілющих корінців, ліпше їх дійсно викопувати дерев’яною лопатою.
Липа широколиста і дрібнолиста — дерево розложисте і довговічне (живе до 200-300 літ), дає головним чином цвіт. Широколиста цвіте́ звичайно в половині червня, дрібнолиста — на початку липня. Цвіт збирати треба або в кетяжку (з прицвітником), або сам цвіт (тільки квіття). Найліпше тоді, коли в кетяжку більшість квітів, крім однієї-двох, уже розквітли. Найшвидший збір при стинанні коротких віт (20-25 см) разом із цвітом до кошиків (ощаджувати дере́ва) і якнайшвидше пообривати кетяжки. Сушити в купках кілька годин на сонці, а пізніше в тінí. Сушіння триває тиждень, обходитися з цвітом треба делікатно. Висушений цвіт має жовтий колір — червонавий маловартий, бо надто пізній. Цвіт срібної липи, збираний пізніше, має зовсім інший вигляд (як десятипелюстковий) і слабший за лікувальною дією.
Переховувати цвіт липи треба в щільно закритих дерев’яних скриньках.
Липовий цвіт, як головний складник, має ще мало досліджений ароматичний олійок, багато слизу, цукор, танін.
Напар з цвíту (парити, як чай!) має прикмети легкоснотворні й заспокійливі завдяки олійкові, і тому́ не раз його дають при міґрені й нервовості по кілька склянок денно. Так са́мо на заспокоєння дають і купелі з цвíту, напар з ½ кг на купіль для дорослого.
Як потогінне дається цвіт липи найліпше в мішанці — з ягодами малини (чи барбарису), зіллям таволги та корняками перійки. Можна дати й із само́го цвíту — з двох столових ложок на дві склянки окропу, випити на гаряче на ніч.
Молоде листя липове, висушене, а пізніше напарене впливає сечогінно і, осолоджене, добре надається для дітей.
Кору липи, збирану весною, добре давати в відварах (варити з 15-20 хвилин) для обмивання ран і вередів, що̀ гнояться.
Врешті, вугілля з липи, подаване при печії чи здутті в животі, швидко заспокоює. Даємо в невеликій кількості по половині чайної ложечки 3-4 рази денно по їжі6.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Фактично вживаються не тільки квіти, а цілі суцвіття разом із прицвітним листком.
4 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
5 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
6 Стаття з книги Ю. І. Липи «Ліки під ногами: Про лікування рослинами» (Київ, «Україна», 1996 р.).
