Верба біла
(Salix alba L.)
Salix alba — дводомна рослина родини вербових. Дерево заввишки 20-30 м. Молоді гілки на кінцях сріблясто-пухнасті, старі — голі, бурі. Листки цілісні, чергові, ланцетні або широколанцетні, загострені, пилчасті, 5-12 см завдовжки і 1-3 см завширшки; молодí — притиснутоопушені, з обох боків біло-сріблясті, дорослі — біло-сріблясті з обох боків або зверху, зісподу опушені вздовж центральної жилки, зверху — голі. Квітки одностатеві, в тичинкових і маточкових сережках; тичинкові — циліндричні, 7 см завдовжки і 1 см в діаметрі, жовті, маточкові — тонкі, зеле́ні. Приквіткові луски бліді. Плід — коробочка. Цвіте у квітні-травні, після появи листя.
Поширення. Росте по всій території України (крім високогір’я Карпат) по заплавах річок, на вологих луках, у вологих лісах. Широко культивують як декоративну й фітомеліоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Використовують кору, зібрану в період сокоруху з 3-4-річних гілок. Сушать на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини́ виходить 33%. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Кора В. б. містить дубильні речови́ни (близько 12%), флавоноїди, флавонові глікозиди (2,5-3%).
Фармакологічні властивості і використання. Відвар кори В. б. має анальгетичні, заспокійливі, протизапальні, жарознижуючі, потогінні, протималярійні, антисептичні, кровоспинні, ранозагоювальні, в’яжучі й протиглисні властивості. Його вживають при головному болю, невралгії, різних формах неврозу, ревматизмі, подагрі, простудних хворобах, малярії, нетравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, жовтяниці, хворобах селезінки і печінки (коли вони перевантажені великими дозами токсинів), проносах, запаленнях сечових шляхів, при гінекологічних та інфекційних хворобах, шлункових, кишкових, маткових та інших кровотечах. Зовнішньо відвар кори використовують для полоскань (при стоматиті, гінгівіті, пародонтозі, ангіні, запальних процесах ротової порожнини і горла), для ножних ванн (при гіпергідрозі, флебіті, варикозному розширенні вен, слабкості м’язів ніг після тяжких хвороб) та для обмивання ран і виразок.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кори (15 г на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці тричі на день; настій кори (1 чайна ложка на 200 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують) по 1 столовій ложці 4-5 разів на день; порошок кори по 0,5-1 г на ніч.
ЗОВНІШНЬО — настій для ванн (1 чайна ложка порошку кори на 400 мл холодної води́, настоюють 8 годин, проціджують) при гіпергідрозі; міцний відвар кори для полоскань, промивання ран та ножних ванн1.
SALIX ALBA L. — ВЕРБА БІЛА.
Російська назва — ива белая.
Дерево або кущ з родини вербових. Дерево заввишки 6-12 м, із сірою корою та ламкими гілками. Кущі (лоза) — заввишки 1-З м, з тонкими і гнучкими голими пурпуровими гілками. Листки ланцетовидні, загострені, зверху голі, знизу пухнасті. Цвіте верба біла у квітні-травні, лоза — трохи раніше. Тичинкові квітки жовті, маточкові — зеле́ні, зібрані у прямі сережки.
Росте верба біла на луках, на узліссі, по берегах річок, ставків, по ярах, садять її вздовж шляхів, поблизу жител.
Сировина. Для виготовлення ліків заготовляють кору верби́ білої. Збирають її у квітні-червні, коли вона легко обдирається. Сушать на відкритому повітрі або в приміщенні, що̀ добре провітрюється. Кора верби пурпурової, ламкої, в’юнкої та козячої також має лікувальні властивості.
Для медичного використання верба біла не заготовлюється.
Хімічний склад. Кора верби́ білої містить дубильні речови́ни (близько 12%); флавонові глікозиди (близько 2,5-3%), які, гідролізуючись, вивільняють саліциловий алкоголь; флавоноїди (нарингеніновий глікозид та гіперозид). Дубильні речови́ни являють собою комплекс похідних катехіну і галотаніну. Кора верби́ пурпурової містить близько 11,1% фенолових і флавонових глікозидів, а верби́ в’юнкої — 6,8%.
Дія: анальгетична, протизапальна, жарознижуюча, антисептична.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарати верби́ характеризуються досить високою лікувальною дією при різних хворобах. Це обумовлено наявністю в них флавонових глікозидів, які, розпадаючись у кислому середовищі шлункового соку, вивільнюють саліциловий алкоголь, що̀ в свою чергу трансформується у саліцилову кислоту. Саліцилова кислота має протизапальні, жарознижуючі, анальгетичні та антисептичні властивості. Цілющі властивості верби́ білої пояснюються синергізмом дії всіх її сполук — флавонових, дубильних (а не тільки саліцилових). Флавоноїди вербової кори посилюють сечовиділення, активізуючи фільтрацію сечі в нирках. Дубильні речови́ни — досить ефективний протизапальний та антимікробний засіб, продукти гідролізу їх (катехіни) мають властивості вітаміну Р.
Препарати верби́ популярні у народній медицині. Відвар її кори має протималярійні, жарознижуючі, потогінні, протиглисні, в’яжучі, кровоспинні, антисептичні, ранозагоювальні, протизапальні, знеболюючі та заспокійливі властивості. Його вживають при кровотечах різного характеру, нетравленні їжі у шлунку, запальних явищах у шлунку та кишках, подагрі і особливо при малярії (до відкриття хіни кора верби була чи не єдиним протималярійним чинником). При малярії вживають і настій листків верби́ білої (В. П. Махлаюк, 1967).
Кора верби́ білої допомагає при запаленні дихальних шляхів, невралгії, головному болю, хворобах селезінки та печінки, різних формах неврозу, при інфекційних хворобах, жовтяниці, запаленні сечових шляхів, діареї, ревматизмі (глікозид саліцин окислюється в організмі до салігеніну і глюкози) і гінекологічних хворобах. Її відвари застосовують для ножних ванн при надмірному потінні з неприємним запахом. Ними полощуть рот і горло при запальних процесах. У випадках запалення шкіри при виразках і абсцесах користуються маззю з порошку кори і вершкового ма́сла.
При варикозному розширенні вен, слабкості м’язів ніг після тяжких хвороб роблять ножні (до колін) двадцяти-тридцятихвилинні ванни перед сном з міцного відвару кори. У разі варикозного розширення вен додають ще й відвар дубової кори і після такої ванни надягають на но́ги гумові панчохи.
1. Rp.: Corticis Salicis 20,0
Rad. Symphyti officinalis
Rad. Tormentillæ aa 10,0
M.f. species
D.S. Дві столові ложки суміші залити 2 склянками води́, кип’ятити 20 хв, процідити, охолодити. Відвар пити по півсклянки тричі на день при діареї.
2. Rp.: Corticis Salicis
Rad. Ononidis aa 20,0
Herbæ Herniariæ 15,0
M.f. species
D.S. Дві столові ложки суміші заварити в 1 склянці окропу, кип’ятити 15 хв. Відвар пити по 2 столові ложки тричі на день при гострому циститі та пієлонефриті.
3. Rp.: Corticis Salicis
Rad. Sambuci ebuli aa 25,0
Herbæ Leonuri 20,0
Flores Aesculi hyppocastani 10,0
Fol. Orthosiphoni 5,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку суміші заварити в 300 мл окропу, кип’ятити 15 хв і пити по чверть склянки тричі на день при гострому та хронічному нефриті.
4. Rp.: Corticis Salicis
Fol. Farfaræ
Florum Tiliæ
Sem. Anisi
Васæ Rubi cæsii aa 10,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку суміші заварити у 2 склянках окропу, кип’ятити 10 хв. Цей чай пити по 1 склянці як потогінний засіб2.
ВЕРБА БІЛА, ЛОЗА — Salix alba L.
Родина вербові — Salicaceæ.
Як виглядають верба біла і лоза? Верба біла — це дерево 6-12 м заввишки з білою корою та ламкими гілками; лоза — кущ 1-3 м заввишки з тонкими, гнучкими, голими, блискучими пурпуровими гілками. Кора у них з внутрішнього боку (влітку) жовтувата, на смак кора верби́ більш терпка, ніж гірка, лози — навпаки. Листки ланцетні або лінійно-ланцетні, загострені, зверху голі, знизу пухнасті. Цвітуть обидві рослини в квітні-травні, лоза раніше від верби́. Квітки — котики. Квітки одностатеві, дводомні, поодинокі.
Де ростуть? По всій території України, крім високогір’я Карпат, по вологих луках і лісах, по берегах рік, ставків, на греблях, коло жител, обабіч вулиць.
Що̀ й коли збирають? Кору з три-, чотирирічних гілок (не товще пальця), звичайно навесні, коли вона легко відділяється. Лікувальні властивості має також кора верби́ ламкої, верби́ козячої і лози пурпурової.
Коли застосовують? При простудних захворюваннях, невралгіях, болях голови́ і хворобах селезінки та печінки, коли вони перевантажені великими дозами токсинів (зокрема, кора верби має властивості заспокоювати збуджену нервову систему при різних формах неврозів); при інфекційних хворобах, жовтяниці, запаленні сечових шляхів, проносах, ревматизмі (глікозид саліцин окислюється в організмі до салігеніну і глюкози), при жіночих хворобах, малярії.
Відвар готують так. На 1 склянку води́ беруть 1-2 столові ложки кори, варять на малому вогні 10 хвилин і вживають через кожних 2 години по 1 столовій ложці при простудах; можна цим відваром також полоскати рот при ангінах, стоматитах, гінгівітах (в корі є таніди і флавони). Відвар з кори верби́ та лози́ у суміші з квітками гадючника в’язолистого в співвідношенні 2:1 застосовують при ревматичному запаленні суглобів — через кожних 2 години по 1 столовій ложці. При проносах беруть 1 столову ложку суміші кори верби́, кореня живокосту і кореня перстачу в співвідношенні 2:1:1 на 1 склянку окропу, настоюють 30 хвилин, підсолоджують медом або цукром і п’ють по 2 склянки на день, а при кривавому проносі роблять відвар з 8 г коренів суниць, 10 г кори верби́ — варять на малому вогні 10 хвилин в 0,5 л води́. Відвар випивають ковтками протягом одного дня. При запаленні сечових шляхів беруть 1 столову ложку суміші кори верби́, кореня вовчуга колючого і трави́ остудника голого (Herniaria glabra L.) в співвідношенні 2:1:1 на 1 склянку окропу, настоюють 30 хвилин і п’ють по 1 склянці тричі на день. Порошком з кори верби́ засипають кровоточиві рани, розтертий на пудру втягують у ніс при кровотечі з носа (в горизонтальному положенні). При розширенні вен на ногах, при слабкості ніг і тремтінні їх під час ходіння, після тяжкої хвороби і тривалого лікування, роблять ножні (до колін) 20-30-хвилинні ванни перед сном з міцного відвару вербової кори; при розширенні вен додають ще й відвару з дубової кори і після 30-хвилинної ванни надягають на но́ги бандаж або гумові панчохи. При лупі і свербінні шкіри голови́ та випаданні волосся миють голову міцним відваром з суміші кори верби́ і коренів лопуха (порівну)3.
ВЕРБА БІЛА (Salix alba).
Головна її зростова сила в корі. Паріст із шматком ще зеленої кори закоріниться швидко скрізь, де є вогко. Верба в народі — це символ найбільшої живучості і легкого закорінення. Хто з’їздив Західну Україну, той признає, що вона найбільш характеризує цей край і взагалі північні й західні зе́млі. Адже ж Даниїл Прочанин, поїхавши за часів середньовіччя до Єрусалима, в пальмах вбачав рідне чернігівське «вербіє».
Хто збирає кору верби́, той повинен відразу ж подумати про її застосування — в гарячці і ревматизмі.
Біла верба — це кущ або й дерево до 30 метрів заввишки, що̀ росте на берегах вод і при дорогах. Існують її відміни, з них найважніша «верба золота́» з жовтими або червоними галузками. Для лікувальних потреб треба збирати кору з молодих одно- або дворічних галузок верби́ і сушити на сонці чи в штучнім теплі.
Кора верби́ в легких напарах застосовується при ревматичних хворобах суглобів і болях м’язів. Найліпше пити її в мішанці, і то впродовж багатьох тижнів. Відвари з кори давати треба в гарячкових станах і пропасниці, зв’язаних з підвищеною нервовістю. Головний складник світової слави ліку для нервів «Пасифлорини» — це кора білої верби́4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
4 Стаття з книги Ю. І. Липи «Ліки під ногами: Про лікування рослинами» (Київ, «Україна», 1996 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар