Гравілат міський
(Geum urbanum L.)
Geum urbanum — багаторічна трав’яниста рослина родини розових. Має багатоголове червонуватого кольору кореневище, яке за смаком і запахом схоже на гвоздику. Стебло прямостояче, м’яковолосисте, 40-60 см заввишки. Прикореневі листки ліровидноперисті, стеблові — трійчасті або трироздільні. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, яскраво-жовті, в щитковидних суцвіттях. Плід — збірний з горішковидних сім’янок. Цвіте у червні-серпні.
Поширення. Росте по всій території України на засмічених місцях, у світлих лісах, по чагарниках.
Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Gei urbani) і кореневища з коренями (Radix Gei urbani). Траву заготовляють під час цвітіння рослини, зрізуючи верхівки рослин завдовжки 30 см. У перший день зрізану сировину пров’ялюють на сонці, а потім досушують під наметом, на горищі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Корені копають восени, коли достигнуть плоди. Викопані корені миють і сушать на сонці, а при поганій погоді — в протоплених приміщеннях. Сухої трави́ виходить 22%, коріння — 25%. Зберігають готову сировину в сухих приміщеннях. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять дубильні речови́ни, ефірну олію і смо́ли. Крім того, в коренях виявлено глікозид геїн, а в траві — гіркі речови́ни, слиз та інші сполуки.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати Г. м. мають протизапальні, відхаркувальні, протиблювотні, жовчогінні, знеболюючі, седативні, кровоспинні і ранозагоювальні властивості. Раніше в науковій медицині сухі кореневища з корінням під назвою «гвоздичний корінь» використовували як в’яжучий і закріплюючий засіб при шлунково-кишкових розладах. Тепер Г. м. використовують лише в народній медицині. Препарати кореневища з корінням рекомендують при катарі шлунково-кишкового тракту (особливо при такому, який супроводжується температурою), при порушенні травлення, метеоризмі, простих і кривавих проносах, дизентерії, кишкових кольках, блюванні, при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при кашлі з інтенсивним виділенням мокротиння, астмі та як засіб, що̀ зменшує потовиділення при нічному потінні, поліпшує загальний стан організму при знесиленні і заспокоює. Використовують рослину і як кровоспинний засіб (при кровохарканні, маткових, гемороїдальних та інших кровотечах). Як зовнішній засіб відвар коріння використовують для полоскання рота при ангіні, стоматиті й гінгівіті, для ванн при рахіті й скрофульозі та при білях у жінок. Препарати трави́ дають дещо слабший терапевтичний ефект і використовуються в основному при проносах, дизентерії, гарячці та як заспокійливий засіб. До лікувально-профілактичного раціону корисно включати салати з молодого листя Г. м.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави́ (1 чайна ложка сировини́ на 200 мл окропу, настоюють 10 хв) п’ють по 1-2 склянки на день ковтками; відвар коріння (1 чайна ложка на 200 мл окропу, варять 10 хв) п’ють по 1-2 склянки на день ковтками; порошок коріння по 1 г 3-4 рази на день з медом як відхаркувальний засіб; рідкий екстракт коріння (20-40 г подрібненої сировини́ на 300 мл окропу, варять до половинної кількості попереднього об’єму рідини́) по 1 столовій ложці через ½-1 годину при маткових кровотечах; настойку коріння (1:10) по 1 столовій ложці 3 рази на день при кислих катарах шлунка, що̀ супроводжуються печією.
ЗОВНІШНЬО — олія (1 частину коріння настоюють 14 днів на 2 частинах олії) для змазування ясен, які кровоточать; відвар коріння для полоскань і ванн.
Салат з молодого листя — молоде листя Г. м. і зелену цибулю подрібнюють, зверху кладуть кусочки яйця́, солять і поливають сметаною (на 50 г листя Г. м. беруть 50 г зеленої цибулі, ½ яйця́, 20 г сметани та сіль)1.
GEUM URBANUM L. — ГРАВІЛАТ МІСЬКИЙ.
Російська назва — гравилат городской.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини розоцвітих. Стебло пряме, порожнисте, малогіллясте, шорстко-волохате, заввишки 60 см. Листки м’яковолосисті: прикореневі — великопірчасті, стеблові — сидячі, трироздільнолопатеві. Квітки на довгих квітконіжках, п’ятипелюсткові, жовті. Насіння має гачки, якими чіпляється до одягу. Кореневище багатоголове, червонуватого кольору, за смаком і запахом нагадує гвоздику. Цвіте у червні-серпні. Рослина поширена в чорноземній зоні по всій території європейської частини СРСР і на Кавказі.
Сировина. З лікувальною метою збирають усю рослину під час її цвітіння, кореневища з коренями — восени. Корені старанно очищають від землí, нанизують на мотузку і сушать на вільному повітрі або в теплому приміщенні на печі. Зберігають у закритих коробках в сухому місці.
Рослина для медичного використання не заготовляється.
Хімічний склад. Кореневища містять глікозид геїн, багато гірких речовин, ефірну олію, гіркі сполуки, крохмаль та смо́ли.
Дія: протизапальна, знеболююча, жовчогінна, седативна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Гравілат міський досить широко застосовують у народній медицині. Настої кореневища з коренями і квіток рослини поліпшують загальний стан організму при знесиленні, зменшують потовиділення, знімають кишкові кольки і мають відхаркувальні, жовчогінні, протиблювотні та заспокійливі властивості. Виявляють виражену кровоспинну, протизапальну, знеболюючу та ранозагоювальну дію.
Як в’яжучий засіб та засіб, що̀ містить гіркі речови́ни, настій гравілату застосовують при хворобах травного каналу (зокрема, при діареї, дизентерії, метеоризмі) і хворобах печінки. Його вживають при кровотечах, кровохарканні, кровоточивому гінгівіті, геморої, нервових розладах та нічному потінні (В. П. Махлаюк, 1967).
Корені гравілату міського входять до складу зборів, застосовуваних при хворобах шлунка, нирок та сечового міхура2.
ГРАВІЛАТ МІСЬКИЙ (підлісник) — Geum urbanum L.
Родина розові — Rosaceæ.
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 60 см заввишки, з багатоголовим кореневищем червонуватого кольору, яке за смаком і запахом нагадує гвоздику. Стебло порожнинне, малогіллясте, пряме, шорстко-волохате. Листки м’яковолосисті, прикореневі — великоперисті, стеблові — сидячі, трироздільнолопатеві. Квітки на довгих квітконіжках — одинцем, п’ятипелюсткові, жовті. Насіння має гачки, якими чіпляється до одягу. Цвіте у червні-серпні.
Де росте? Переважно в чорноземній зоні по всій території УРСР, крім Карпатських лісів, Західного Лісостепу і Полинового степу — по чагарниках, лісах, на засмічених місцях, іноді під тинами сільських садиб.
Що̀ й коли збирають? Усю рослину — під час цвітіння, кореневища — восени.
Коли застосовують? Як протизапальний і антисептичний засіб при слизистих проносах, катарах шлунка і товстих кишок; при внутрішніх кровотечах; нездужанні нервового характеру; геморої; при запаленні легень, як відхаркувальний засіб і при нічному потінні; при блюванні; здутті і болях у животі; при порушенні функції печінки. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку трави́ гравілату і настоюють 10 хвилин. Дужче діють корені в тій самій дозі, але їх треба варити 10 хвилин. П’ють 1-2 склянки на день, ковтками. Запашний відвар коренів гравілату вживають при білях у жінок, для полоскання рота і горла при ангінах, стоматитах і гінгівітах та для ванн дітям, хворим на рахіт і золотуху. При запаленні ясен, амфодонтозі олією, настояною протягом 14 днів на коренях гравілату у співвідношенні 2:1 (гвоздикова олія), мажуть ясна, які кровоточать.
Різнобічність лікувальної дії зумовлюють: глікозид геїн, дубильні речови́ни (40%), гірко́ти, смо́ли і летка олія, що̀ має запах гвоздики3.
ГРАВІЛАТ МІСЬКИЙ (Geum urbanum L.).
Російська назва — гравилат городской; місцева — волове око, гребінник, любильник, хрещатник, гвоздичний корінь, підлісник, вивишник.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини розових (Rosaceæ). Стебло пряме, порожнисте, малогіллясте, шорстковолохате, заввишки 60 см. Листки м’яковолосисті, прикореневі — великопірчасті, стеблові — сидячі, трироздільнолопатеві. Квітки на довгих квітконіжках, п’ятипелюсткові, жовті. Насіння має гачки, якими чіпляється до одягу. Кореневище багатоголове, червонуватого кольору, за смаком і запахом нагадує гвоздику. Цвіте у червні-серпні.
Росте на всій території України, в європейській частині Росії і на Кавказі, на лісових галявинах, серед чагарників.
Застосування. З лікувальною метою збирають усю рослину під час цвітіння, кореневища з коренями — восени. Корені старанно очищують від землí, нанизують на мотузку і сушать на вільному повітрі або в теплому приміщенні на печі. Зберігають у сухому місці в закритих коробках.
Гравілат міський містить глікозид геїн, дубильні гіркі речови́ни, смолу, ефірну олію (має запах гвоздики). В медицині вживають як знеболювальне, протизапальне, жовчогінне, седативне.
Настої кореневища з коренями і квіток рослини поліпшують загальний стан організму при знесиленні, зменшують потовиділення, знімають кишкові кольки і мають відхаркувальні, жовчогінні, протиблювотні та заспокійливі властивості. Виявляють виражену кровоспинну, протизапальну, знеболювальну та ранозагоювальну дію.
Застосовують при хворобах травного каналу (зокрема при діареї, дизентерії, метеоризмі) і печінки, як в’яжучий засіб та засіб, що̀ містить гіркі речови́ни. Його вживають при кровотечах, кровохарканні, кровоточивому гінгівіті, геморої, нервових розладах та нічному спітнінні (В. П. Махлаюк, 1967).
Як антисептичний і протизапальний засіб настій гравілату застосовують при гострому і хронічному ентероколіті, мікрогематурії, метеоризмі, порушеннях функції печінки, гастриті.
Для цього 1 чайну ложку трави́ настоюють 10 хв. на 1 склянці окропу. Сильнішу дію має відвар коренів у тій самій дозі (варити 10-15 хв). П’ють 1-2 склянки на день.
Ароматний відвар коренів рослини вживають для полоскання рота і горла при ангіні, стоматиті, гінгівіті та використовують для ванн при рахіті і скрофульозі (Ф. І. Мамчур, 1984)4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
4 Стаття з книги В. І. Комендаря «Лікарські рослини Карпат. Дикорослі та культурні» (видання 3-є, доповнене та перероблене; Ужгород, «Мистецька Лінія», 2007 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар