Кукурудза звичайна
(Zea mays L.)
Zea mays — однорічна однодомна трав’яниста рослина родини злакових. Стебло пряме, з добре виявленими вузлами і заповненими рихлою паренхімною тканиною меживузлями, заввишки від 50 см до 7 м. Листки чергові, широколанцетні, з хвилястим краєм. Квітки одностатеві, зібрані в окремі суцвіття, що̀ значно різняться за своїм зовнішнім виглядом: тичинкові — в розлогій волоті на верхівці стебла́, маточкові — в пазушних товстих качанах (початках), обгорнутих листовидними піхвами, з яких висуваються численні довгі нитковидні стовпчики. Плід — зернівка. Цвіте́ у липні-вересні.
Поширення. Походить з Центральної і Південної Америки. По всій території України вирощують як одну з найважливіших зернових і силосних культур.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують стовпчики з приймочками, які звичайно називають кукурудзяними приймочками (Stigmata Maydis). Заготівлю приймочок проводять в період молочно-воскової стиглості початків. Сушать на відкритих майданчиках або в приміщенні, яке добре провітрюється, розклавши тонким (1-2 см завтовшки) шаром на тканині чи папері. Штучне сушіння проводять при температурі 40°. Сухої сировини́ виходить 22-25%. Строк придатності — 3 ро́ки. Зберігають у сухому приміщенні (сировина дуже гігроскопічна!). Аптеки відпускають сировину.
Хімічний склад. Кукурудзяні приймочки містять сапоніни (до 3,18%), дубильні речови́ни, гіркі глікозиди (до 1,5%), флавоноїди, алкалоїди (до 0,5%), ефірну (до 0,12%) і жирну (до 2,5%) олію, стерини (стигмастерол, ситостерол), вітамін К1 (1600 біологічних одиниць на 1 г), аскорбінову і пантотенову кисло́ти, спирт інозит, мікроелементи та інші речови́ни.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати з приймочок кукурудзи мають жовчогінні, діуретичні, кровоспинні й гіпоглікемічні властивості. Вони збільшують секрецію й поліпшують відтік жовчі, змінюють її фізико-хімічні властивості (знижуються в’язкість, питома вага, кількість білірубіну). Кровоспинна дія кукурудзи ґрунтується на її здатності прискорювати процес зсідання крові за рахунок впли́ву на синтез протромбіну в печінці і збільшення кількості тромбоцитів. Як жовчогінний засіб препарати з приймочок кукурудзи показані при жовчнокам’яній хворобі, гепатитах, холециститах і холангітах, як кровоспинний засіб — при геморагічних діатезах і маткових кровотечах різного походження. Крім того, препарати з приймочок кукурудзи дають до́брі результати при лікуванні циститів, нирковокам’яної хвороби, набряків, пов’язаних з порушенням серцевої діяльності, та ожиріння. Кукурудзяні приймочки входять до складу жовчогінних чаїв і сечогінних чаїв. Кукурудзяну олію використовують для профілактики й лікування атеросклерозу та при гіпертонії. При появі нудоти та діареї вживання кукурудзяної олії тимчасово (на 7-10 днів) припиняють, а потім відновлюють, але дозу зменшують удвоє. Відварена в початках і здобрена вершковим маслом кукурудза корисна при запорах, хворобах печінки, подагрі, нефриті та при захворюваннях серцево-судинної системи. Кукурудзяне борошно використовують для видалення комедонів (Comedones faciei). Для цього 2 столові ложки борошна змішують з попередньо збитим білком (досить одного курячого яйця́) і одержану суміш наносять на обличчя; після висихання знімають з обличчя сухим бавовняним рушником, обличчя миють холодною водою і витирають.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар кукурудзяних приймочок (10 г, або 3 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу) по чверті склянки через кожні 3-4 години до їди; екстракт кукурудзяних приймочок рідкий (Extractum stigmatum Maydis fluidum) готують на 70%-му спирті у співвідношенні 1:1 і п’ють по 30-40 крапель 2-3 рази на день перед їдою; кукурудзяну олію приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 3 тижнів, після чого роблять пере́рву на 3-4 тижні (за рік проводять 3-4 курси лікування)1.
ZEA MAYS L. — КУКУРУДЗА ЗВИЧАЙНА.
Російська назва — кукуруза обыкновенная.
Однорічна культурна рослина із родини м’ятликових.
Сировина. З лікувальною метою використовують приймочки і стовпчики рослини.
Збирають кукурудзяні стовпчики пучками, коли достигають качани, починаючи з періоду воскової стиглості. Приймочки зривають або відрізують безпосередньо з рослини або після збирання врожаю в місцях його зберігання (у липні-серпні). Беруть тільки світло-жовті, золотаво-жовті і червонуваті нитковидні м’які стовпчики.
Сушать на вільному повітрі, у затінку, в кімнаті або на горищі, розіклавши тонким шаром на папері чи тканині. Перед сушінням сировину уважно оглядають, видаляють почорнілі і зіпсовані частини. Інколи суху сировину перетирають на порошок. Зберігають у сухому місці. Сировина заготовляється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. Кукурудза містить жирну олію (1,88-2,55%), до складу якої входять арахідонова та лінолева кисло́ти; ефірну олію (0,1-0,2%), у складі якої є карвакрол (1,8%); камедеподібні речови́ни (2,65-3,18%); нерозчинну кислу смолу (2,25-2,79%); гірку глікозидну речовину (близько 1,5%); сапоніни (близько 3,10%); дубильні речови́ни пірокатехінової групи (11,6-13%); цукри (близько 5,2-8%), калій, магній, кальцій, сполуки кремнезему; ситостерол і стигмастерол, алкоголь, вітаміни С і К.
Дія: жовчогінна, протизапальна, діуретична.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Настої кукурудзяних стовпчиків збільшують секрецію жовчі і поліпшують її відтік. При цьому у виділеній жовчі зменшується вміст органічних речовин, особливо білірубіну, знижується її в’язкість та щільність.
Кукурудзяні приймочки особливо ефективні при хронічному холециститі, холангіті і холангіогепатиті. В результаті систематичного вживання хворими препаратів їх (відвару або настою) поступово зменшується і минає відчуття важкості і болю у правому підребер’ї, зникають нудота, блювання, метеоризм.
Терапевтична цінність препаратів кукурудзи при захворюваннях печінки грунтується не лише на жовчогінній властивості їх. Завдяки вмістові в них вітаміну К поліпшується протромбінотворна функція, збільшується кількість тромбоцитів, прискорюється процес зсідання крові.
Настій кукурудзяних стовпчиків не тільки посилює секрецію жовчі, а й зменшує тонус сфінктера Одді, що̀ полегшує відтік жовчі у дванадцятипалу кишку.
Останніми роками великого значення надають лікувальним властивостям кукурудзяної олії, яка за характером впли́ву на моторику жовчного міхура подібна до яєчного жовтка. Проте при вживанні кукурудзяної олії скорочення стінок жовчного міхура триваліше, ніж при вживанні жовтка, а стійке зниження його тонусу і наповнення свіжою жовчю настає пізніше. Соняшникова ж олія, на відміну від кукурудзяної, викликає зниження тонусу жовчного міхура, що̀ змінюється поступовим тонічним скороченням його стінок (А. Д. Турова, 1967).
Кукурудзяна олія сприяє зменшенню кількості холестерину в організмі. Через те її рекомендують при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі. Вживають кукурудзяну олію по 25 г (1 столова ложка) тричі на день протягом 3 тиж. Такі курси лікування необхідно проводити 3-4 рази на рік з перервами в 3-4 тиж. Препарат відіграє́ важливу роль не тільки у лікуванні, а й у профілактиці атеросклерозу. При появі нудоти та діареї вживання кукурудзяної олії слід припинити, а через 7-10 днів відновити його, звичайно, в менших дозах — по 10-15 г тричі на день (М. І. Соломченко, 1968).
Настій приймочок кукурудзи є цінним засобом для лікування гломерулонефриту у дітей, а рідкий екстракт і таблетки з них допомагають при запальних процесах у нирках та сечовому міхурі, набряках. Одержано позитивні наслідки лікування 3% настойкою приймочок хворих з нирковокам’яною хворобою. Хворі вживали по 1 столовій ложці настою 3-4 рази на день протягом 6 міс. В результаті такого лікування камені сечоводів і нирок, утворені із карбонатів, уратів і фосфатів, розчинялися (О. Я. Губергріц, М. І. Соломченко, 1968).
Кукурудзяні приймочки здавна використовують у народній медицині при хворобах печінки, нирок та при діабеті як діуретичний засіб. Їх вживають для послаблення апетиту з метою схуднення, для припинення різного характеру кровотеч, усунення застійних набряків, при хворобах жіночих статевих о́рганів, а також як седативний засіб2.
КУКУРУДЗА, маїс (Zea mays); з лікувальною метою використовують приймочки, або стовпчики жіночі з косами (волоссям).
Кукурудза — висока однорічна рослина (0,5-3 м заввишки) з родини злакових, з широкими листками. Походить з Центральної і Південної Америки. Її вирощують на мільйонах гектарів у Радянському Союзі, як добру злакову й кормову рослину. Цю сільськогосподарську рослину всі добре знають, тому́ нема потреби наводити тут докладний ботанічний опис її.
У науковій медицині використовують приймочки (стовпчики) кукурудзи, а в народі — коси (волосся) її. Щоб не помилятися при заготівлі, треба виразно уявляти, що приймочки, або стовпчики, — це жіночі квітки на качанах (потрібні для лікування), і їх не слід сплутувати з чоловічими квітками, що̀ вгорі рослини, на волоті; ко́си (волосся) містяться під обгортками качанів.
Приймочки кукурудзи збирають звичайно в червні-липні (ко́си на цілком дозрілих качанах), сушать у тінí, зберігають цілими або дрібнопорізаними, а іноді перетирають на порошок.
Екстракт з сухих приймочок кукурудзи в науковій медицині має широке застосування. Це кровоспинний, сечогінний, заспокійливий і протизапальний (при запаленні жовчного або сечового міхура) засіб. Ці ліки розчинюють камені (в нирках або сечовому міхурі), а також є очисним, зміцнювальним і жовчогінним засобом.
У народній медицині застосовують відвар самих лише кукурудзяних кіс (волосся) у багатьох подібних випадках, а особливо при жовтяниці й хворобі печінки, при жовчнокам’яній хворобі, а також при всіх жіночих хворобах як кровоспинний, регулюючий і заспокійливий засіб. Як заспокійливий і сечогінний засіб, цей відвар усуває серцеві набряки.
Кукурудзяні приймочки або ко́си (волосся) треба зберігати в сухому місці, щоб зберегти їхні цілющі властивості.
Способи застосування. Відвар: 10,0-200,0; по одній столовій ложці, через три години.
Екстракт: 20,0; по 30-40 крапель, 2-3 рази на день, перед їдою3.
Zea mays L. — КУКУРУДЗА.
Українські на́зви: кукурудза, маїс; російські: кукуруза, маис; польська: kukurydza.
Родина: Gramineæ4 — злакові.
Загальновідома культивуєма рослина, що̀ має дуже важливе значення як зернова, кормова та технічна культура.
Для лікувальних цілей збирають у народі пучки стовпчиків з приймочками при збиранні й очищенні качанів від обгорток. Ці стовпчики з приймочками (Stigmata Maydis) називають у народі «кукурудзяним волоссям». Сушать його в тінí, звичайно на горищах, на папері.
Стовпчики з приймочками кукурудзи вважаються сечогінним засобом, що̀ «розтрощує» сечові камені в пісок, а також і жовчні камені. Вони включаються в багато жовчогінних сумішей трав.
Ось одна із простих сумішей при захворюваннях сечостатевих о́рганів: кукурудзяного «волосся», стулок квасолі і листів мучниці, у рівних частинах кожної, змішують і 40,0 г цієї суміші кип’ятять 15 хвилин в 1 л води́. Весь відвар, процідивши, випивають протягом дня в шість приймань. При цьому рекомендується безсольова молочна дієта, теплі ванни й грілки на область сечового міхура або нирок.Зберігання. «Волосся» кукурудзи зберігають у ящиках, викладених папером5.
КУКУРУДЗА (Zea mays L.).
Походить ця однорічна рослина родини злакових з Центральної та Південної Америки, давні племена якої вбачали в кукурудзі якісь магічні властивості, й під час релігійних церемоній жреці несли сте́бла рослини. Христофор Колумб в XV столітті привіз кукурудзу до Іспанії, де її спочатку розводили як диковинку, а лише згодом оцінили й харчову цінність; з XVI століття її використовують з лікувальною метою.
Культура кукурудзи поступово поширилася в Азії, потрапила з Криму в Росію.
Кукурудза — цінна харчова, технічна, кормова й лікарська культура. З її стиглого зерна́ виготовляють різні кру́пи, борошно, крохмаль, патоку, ацетон тощо. Молодí качани вживають у їжу — їх варять і консервують. Зерновий біло́к кукурудзи містить повноцінні поживні речови́ни, в них мало лише незамінних амінокислот лізину та триптофану. Зате багато олії, необхідної для харчування і лікування.
В зерні кукурудзи — 60-70% крохмалю, 10-15 — білка́, 4-7% жиру (в зародках — до 60%), чимало клітковини, каротину та інших каротиноїдів, великий набір вітамінів групи В, є пантотенова кислота, флавонові сполуки, солі калію, фосфору, заліза, міді й нікелю. В кукурудзяній олії близько 80% ненасичених жирних кислот (лінолевої та арахідонової), що̀ належать до речовин, які регулюють обмін холестерину. Вони утворюють разом з ним розчинні сполуки й у такий спосіб перешкоджають йому відкластися на стінках судин. У людей, хворих на коронарний атеросклероз, які вживають їжу, насичену лінолевою кислотою, менше утворюються тромби. Фосфатиди — біологічно активні речови́ни, які входять до складу клітинних мембран, — відіграю́ть важливу роль у діяльності мозкової тканини. Вони регулюють вміст холестерину в організмі і сприяють депонуванню білків. За відсутності цієї речовини́ у харчовому раціоні починають накопичуватися жири. Тому́ нерафінована кукурудзяна олія може бути одним із джерел фосфатидів. Її рекомендують як допоміжний дієтичний засіб для профілактики й лікування атеросклерозу, ожиріння, хвороб печінки, облітерувальних захворювань артерій, при цукровому діабеті тощо (добова доза 75 г). З олії синтезують вітамін F, а з само́го зерна́ готують крохмаль та виноградний цукор, який застосовують у дієтичному харчуванні.
З відходів кукурудзи виробляють глутамінову кислоту, якою лікують захворювання центральної нервової системи: епілепсію, психози, депресії, прогресивну м’язеву дистрофію, дітям дають при хворобі Дауна, поліомієліті тощо. Треба зауважити, що цю амінокислоту протипоказано вживати при пропасниці, гострих хворобах печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, кровотворних о́рганів та під час підвищеної збудливості.
З лікувальною метою використовують приймочки та стовпчики кукурудзи. Їх збирають, коли достигають качани, починаючи з воскової стиглості. Приймочки слід зривати або зрізувати безпосередньо з рослин. Треба вибирати світло-жовті та червонуваті нитковидні м’які стовпчики. Сушити їх найкраще на повітрі в затінку, в кімнаті чи на горищі, розіславши тонким шаром на папері чи тканині. Перед сушінням їх уважно оглядають, видаляючи почорнілі та зіпсовані. Інколи суху сировину перетирають на порошок.
Настої кукурудзяних стовпчиків збільшують секрецію жовчі та поліпшують її відплив. У виділеній таким чином жовчі зменшується вміст органічних речовин, особливо білірубіну, знижується її в’язкість та щільність. Кукурудзяні приймочки особливо ефективні при хронічному холециститі, холангіті та холангіогепатиті. При систематичному вживанні цих препаратів (відвару або настою) поступово зменшується й минає відчуття важкості й болю у правому підребер’ї, зникає нудота, блювання та метеоризм.
Терапевтична цінність препаратів кукурудзи при захворюваннях печінки ґрунтується не лише на їх жовчогінній властивості. Завдяки вмісту філохінону поліпшується протромбінотворна функція організму, збільшується кількість тромбоцитів, прискорюється процес згортання крові.
Настій кукурудзяних стовпчиків посилює секрецію жовчі, зменшує тонус сфінктера, що̀ поліпшує відплив жовчі у дванадцятипалу кишку.
Кукурудзяні приймочки здавна використовують у народній медицині при хворобах печінки, нирок та діабеті. Вони послаблюють апетит (у тих, хто хоче схуднути), припиняють різні кровотечі, усувають застійні набряки, а також допомагають при хворобах жіночих статевих о́рганів, діють як заспокійливий засіб.
Настій приймочок кукурудзи — цінний засіб для лікування гломерулонефриту в дітей, а рідкий екстракт та пігулки з них допомагають від запальних процесів у нирках та сечовому міхурі, при набряках ниркового походження. До́брі наслідки дає лікування 3%-ю настойкою приймочок сечокам’яної хвороби. Хворим треба вживати по столовій ложці її 3-4 рази на день упродовж півроку. Настойка розчинює камені сечоводів і нирок, утворені з карбонатів, уратів і фосфатів.
Достигла кукурудза — це хліб, а молодí качани — овоч. У молочно-восковій стиглості їх варять, запікають, готують з них салати, дієтичні страви тощо.
Найчастіше кукурудзу вживають у поєднанні з іншими овочами, які доповнюють нестачу в ній солей та вітамінів.
Салат вітамінний.
Свіжу капусту, зелену цибулю та яблуко шаткують, змішують із зернами кукурудзи, заправляють соком лимона, сіллю, цукром і сметаною.
Салат складають гíркою у салатниці, оздоблюють тонкими скибочками яблук, моркви та зеленою цибулею.
200 г кукурудзи, 10 г свіжої капусти, 2 моркви, ½ цибулини, яблуко, ½ лимона, ½ склянки сметани, ⅔ столової ложки цукру, зелена цибуля, сіль до смаку.
Кукурудзяний салат з морквою.
Кукурудзу відварюють у воді без солі, відділяють зе́рна. Очищену моркву ріжуть дрібними кубиками. Зе́рна кукурудзи солять до смаку, складають на середину салатниці гíркою, навколо неї розкладають кружальця помідорів, нарізану варену моркву й листя зеленого салату. Подаючи на стіл, поливають олією.
6 качанів кукурудзи, 4 моркви, 6 помідорів, 200 г зеленого салату, 3 столові ложки олії, сіль до смаку.
Салат «Літній».
Відварену картоплю й очищені свіжі овочі нарізають, змішують із зернами відвареної кукурудзи, заправляють сметаною, сіллю і перцем до смаку. Такий салат можна зготувати без картоплі, додаючи туди цвітну капусту.
Салат, складений гíркою, оздоблюють яйцем, звареним круто, скибками помідора й зеленою цибулею.
3 качани кукурудзи, картоплина, 2 огірки, 2 помідори, велика цибулина, 2 яйця́, 120 г сметани, сіль і чорний мелений перець до смаку, зелень петрушки, кріп, зелена цибуля.
Кукурудзяний салат із грибами.
Промиті кілька разів у теплій воді сушені гриби відварюють до готовності й нарізають соломкою. Відварену в шкірці, а потім очищену картоплю теж подрібнюють. Зе́рна відвареної кукурудзи змішують із грибами, дрібно порізаною цибулею і картоплею. Заправляють усе олією, оцтом, сіллю і перцем.
Кукурудзяний салат з яблуками.
Свіжі яблука помити, видалити з них серцевину, нарíзати дрібними кубиками і змішати з вареними зернами кукурудзи. Все це заправити оцтом, олією, сіллю і цукром. Потім викласти гíркою в салатниці й оздобити листям салату.
9 качанів кукурудзи, 2 яблука, 2 столові ложки олії, 40 г зеленого салату, цукор, оцет та сіль до смаку.
Кукурудзяний салат з яблуками та картоплею.
Яблука та картоплю, відварену в шкірці, охолоджену й очищену, нарíзати шматочками, додати зварені кукурудзяні зе́рна, полити салатною заправою й перемішати. Салат, викладений на тарілку чи салатницю, поси́пати дрібно порізаною зеленою цибулею, кропом і оздобити листям зеленого салату.
3 качани кукурудзи, 6 картоплин, 2 яблука, 60 г зеленої цибулі, 20 г зеленого салату, кріп, 120 г салатної заправки.
Кукурудзяний салат з яйцем і цибулею.
Кукурудзу відварити, охолодити й відділити зе́рна. Змішати їх з подрібненою зеленою або ріпчастою цибулею, заправити олією, оцтом, цукром і сіллю.
Подаючи на стіл, поси́пати подрібненими вареними яйцями, зеленою цибулею і кропом.
9 качанів кукурудзи, яйце, 140 г зеленої цибулі або 2 цибулини, 2 столові ложки олії, кріп, оцет, цукор і сіль до смаку6.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
4 Або Роасеæ – Прим. вид.
5 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
6 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Овочі і фрукти в нашому харчуванні» (Ужгород, «Карпати», 1988 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар