7 квітня 2015 р.

Подорожник великий


Подорожник великий
(Plantago major L.)


Подорожник великий
ПОДОРО́ЖНИК ВЕЛИ́КИЙ, трипутник; подорожник большой.

Plantago major — багаторічна трав’яниста рослина родини подорожникових. Стебло безлисте, тонкоборознисте, 10-60 см заввишки. Листки яйцевидні або еліптичні, цілокраї, голі або злегка опушені, звужені в широкий черешок, з 3-9 поздовжніми жилками, зібрані прикореневою розеткою; черешки коротші за пластинку або майже дорівнюють їй. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, сидячі, зібрані на верхівці стебла циліндричним колосом; віночок буруватий, з циліндричною трубочкою і чотирироздільним відгином. Плід — коробочка. Цвіте з червня по жовтень. Плоди достигають з липня.

Поширення. Подорожник великий росте на смітниках, горо́дах, біля доріг і на вологих трав’янистих місцях по всій території України.

Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Plantaginis majoris) і насіння (Semina Plantaginis majoris) подорожника. Листя заготовляють під час цвітіння рослини й використовують свіжим (для добування соку) або сушать, розстеливши тонким (3-5 см завтовшки) шаром на тканині чи папері в затінку на вільному повітрі або в добре провітрюваному приміщенні й час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40-50°. Сушіння припиняють, коли черешки стають ламкими. Пожовкле й побуріле листя відкидають. Сухої сировини виходить 22-23%. Насіння подорожника заготовляють восени. Готову сировину зберігають у сухому місці в щільно закритих банках чи бляшанках. Строк придатності — 3 ро́ки. Листя подорожника є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Листя містить глікозид аукубін, флавоноїди (гомоплантагінін, плантагінін, похідні байкалеїну і скутеляреїну тощо), гіркі, дубильні й пектинові речови́ни, слиз, оксикоричні кисло́ти (хлорогенова і неохлорогенова), фактор Т (бере участь у процесі зсідання крові), вітамін С і К, каротин, холін, аденін, сапоніни та сліди алкалоїдів. У насінні є значна кількість слизу, жирна олія, аукубін, олеанолова кислота, стероїдні сапоніни та вуглеводи.

Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати з листя подорожника виявляють багатосторонню терапевтичну дію: секретолітичну, протизапальну, знеболюючу, кровоспинну, ранозагоювальну, бактеріостатичну, седативну (навіть снотворну), гіпотензивну та протиалергічну. Відвар із листя подорожника призначають при бронхітах, туберкульозі легень, коклюші, пневмосклерозі та інших захворюваннях дихальних о́рганів, що̀ супроводяться виділенням густих секретів, при катарах шлунка з недостатньою кислотністю, гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити, ентерити, ентероколіти), гострих і хронічних колітах, хронічних нефритах і виразковій хворобі. З готових аптечних препаратів використовують сік подорожника і плантаглюцид. Плантаглюцид застосовують як спазмолітичний і протизапальний засіб при гіпацидних гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки з нормальною і недостатньою кислотністю (в період загострення і для профілактики рецидивів). Тривалість лікування в період загострення — 3-4 тижні. Плантаглюцид і відвар листя подорожника протипоказані при гіперацидних гастритах і виразковій хворобі шлунка з підвищеною кислотністю. Листя подорожника входить до складу грудного чаю. В народній медицині відвар або настій листя подорожника п’ють і як «кровоочисний» засіб, від кропив’янки, при цинзі, гарячці й атеросклерозі, у випадку печії, відрижки, метеоризму, проносу й геморою, при запаленні сечового міхура, від нічного нетримання сечі й набряків, при раку шлунка і легень, злоякісних виразках шкіри та слоновості. Насіння подорожника великого має обволікаючі, пом’якшувальні й протизапальні властивості. Вживають його так са́мо, як і насіння подорожника блошиного. Разом з тим відвар насіння подорожника великого п’ють по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 1-2 місяців при жіночому безплідді на грунті гормональної недостатності й при цукровому діабеті. Широко використовують подорожник і як зовнішній засіб. Свіже листя прикладають до фурункулів, ран, виразок, опіків, забиттів, порізів і наривів. Соком потовченого листя подорожника лікують дерматити від укусів комах. Порошок з листя використовують для присипання ран (кровоспинна дія) і для виготовлення мазі, яка є ефективним засобом для лікування гноячкових захворювань шкіри. Відваром листя промивають рани і виразки, полощуть рот при запаленні ясен, роблять примочки при запаленні очей і дерматитах. Есенцію із свіжої рослини використовують у гомеопатії.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар листя (10 г, або 2 столові ложки, сировини на 200 мл окропу) по половині — третині склянки за 10-15 хвилин до їди 3-4 рази на день; плантаглюцид (Plantaglucidum) по 0,5-1 г (по ½-1 чайній ложці) 2-3 рази на день за 20-30 хвилин до їди в чверті склянки теплої води́ (для профілактики рецидивів приймають по 1 г 1-2 рази на день протягом 1-2 місяців); сік подорожника (дрібно порізане свіже листя подорожника змішують з рівною кількістю цукру і настоюють у теплому місці протягом 2 тижнів) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день за 20 хвилин до їди при раку шлунка; настій 2 столових ложок суміші (порівну) листя подорожника великого і шавлії лікарської на двох склянках окропу приймають при виразковій хворобі 3 рази на день до їди по третині склянки в перші 10 днів, а потім — по півсклянки протягом 1-2 місяців.

ЗОВНІШНЬО — компреси з соку подорожника для лікування злоякісних пухлин; настій листя (50 г сировини на 200 мл окропу) для полоскання, обмивань, примочок і компресів; мазь (10 г порошку з листя на 90 г вазеліну) для лікування гноячкових захворювань шкіри1.







PLANTAGO MAJOR L. — ПОДОРОЖНИК ВЕЛИКИЙ.

Російська назва — подорожник большой.

Багаторічна трав’яниста рослина з родини подорожникових. Листки зібрані в розетку, яйцевидні, цілокраї, на довгих черешках з 5-9 подовженими жилками. Суцвіття — густий простий колос, довгий, циліндричний. Квітки дрібні, плівчасті, буруватого кольору. Коробочка містить 8-16 блискучих насінин. Цвіте подорожник великий з травня до вересня. Росте як бур’ян вздовж шляхів, біля жител, на заливних луках, горо́дах і в садках. Рослина поширена по всій території Радянського Союзу.

Сировина. Для виготовлення ліків застосовують листки і насіння подорожника великого. Листки збирають у період цвітіння рослини і сушать у затінених місцях на відкритому повітрі та в добре провітрюваних приміщеннях, розкладаючи тонким шаром. Насіння збирають восени.

Рослина заготовлюється і відпускається аптеками.

Хімічний склад. Подорожник великий містить глікозид аукубін, ферменти, гіркі, білкові й дубильні речови́ни (близько 4%), аскорбінову кислоту, філохінон, фітонциди, лимонну кислоту, каротин, незначну кількість алкалоїдів, фактор Т (сприяє активізації зсідання крові).

Насіння містить слиз (близько 44%), жирну олію, вуглеводи, плантеозу, олеанолову кислоту і сапоніни.

Дія: обволікаюча, відхаркувальна, протизапальна, кровоспинна, болезаспокійлива, секреторна та антисептична.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Клінічні спостереження і фармакологічні дослідження свідчать про те, що препарати листків подорожника великого прискорюють гоєння ран. Б. С. Нікольська (1964) довела, що сік свіжих листків подорожника ефективний навіть при лікуванні виразок рогівки ока. С. А. Мірзоян із співавторами (1949) в експериментах встановили, що екстракт листків подорожника має заспокійливу і снотворну властивості, а також здатність понижувати артеріальний тиск.

Фармакологічна дія препарата подорожника плантаглюциду вивчалася в експериментальних умовах. Виявилося, що він збільшує виділення шлункового соку, на 20-30% підвищує кислотність його. На протеолітичну активність шлункового соку препарат не впливає.

Листки подорожника великого містять цілий ряд речовин, що виявляють противиразкову дію і позитивно впливають на холестериновий обмін в організмі. Крім того, препарати і свіжі листки (особливо сік) подорожника діють бактеріостатично щодо патогенних мікробів ранової інфекції, гемолітичного стрептокока і стафілокока, палички синьо-зеленого гною протея, кишкової палички. Сік подорожника великого прискорює очищення ранової поверхні від гнійних виділень, припиняє запальний процес та ріст грануляцій. Клінічні спостереження виявили терапевтичну ефективність свіжого соку подорожника при первинній обробці різних травм та лікуванні тривало незагоюваних ран, флегмон, фурункулів.

Подорожник великий
Настій листків рослини сприяє розрідженню і виділенню харкотиння при кашлі і тому́ застосовується при захворюваннях о́рганів дихання, туберкульозі легень, плевриті, коклюші, астмі. Настій листків і сік рослини досить ефективні при різних гострих шлунково-кишкових хворобах (гастриті, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентериті та ентероколіті, дизентерії). Їх з успіхом застосовують при запаленні сечового міхура, мимовільному нічному сечовиділенні, геморої, кровохарканні та малярії.

Відвар суцвіть подорожника великого тамує шлунково-кишковий біль.

Відвар насіння подорожника має послаблюючі властивості і використовується для лікування коліту. Через те, що слиз його насіння обволікає стінки кишок і захищає їх від подразнення їжею, його вживають при запальних станах цих о́рганів.

Завдяки великому вмістові фітонцидів настій листків подорожника великого має досить активні протимікробні властивості і його використовують для промивання гнійних ран та виразок.

Сік листків подорожника (потовчені листки) тамує біль та запобігає набрякам при укусах бджіл, ос, джмелів і навіть гадюк (О. П. Попов, 1965). Якщо добре розтерті руками листки прикладати товстим шаром до місця укусу гадюки й часто замінювати свіжими, то отрута може адсорбуватись. До такого заходу, звичайно, вдаються в то́му випадку, коли немає швидкої лікарської допомоги.

Різновиди подорожника — подорожник середній, подорожник ланцетовидний, — як і подорожник великий, нетоксичні і виявляють однакову дію на організм людини (Д. М. Російський, Р. А. Лур’є, Я. X. Нолле, 1955).

Найчастіше з лікувальною метою вживають чай з подорожника. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку листків і настоюють 10 хв. П’ють такий чай по чверть склянки 4 рази на день до їди.

При гіперацидному гартриті вживають настій суміші рослин у такому складі: листків подорожника великого, трави́ звіробою звичайного і сухоцвіту болотяного (по 20 г); трави́ золототисячника звичайного і квіток деревію тисячолистого (по 10 г); кореня аїру тростинного, трави́ м’яти перцевої і насіння кмину (по 50 г).

У разі бронхіальної астми, бронхіту, коклюшу, малярії і як спазмолітичний, депуративний засіб п’ють по 1 столовій ложці тричі на день консервований сік подорожника ланцетовидного. Готують цей сік таким чином. На кількість соку, витиснутого з 1 кг помитих листків подорожника, пропущених через м’ясорубку, беруть 1 л води́ та 1 кг цукру (або 1,5 кг меду) і варять на малому вогні до загустіння. Розливають у банки і зберігають у холодному місці. Сік подорожника ланцетовидного використовують для полоскань при запаленні горла. Добрий лікувальний ефект при цьому дає суміш соку подорожника ланцетовидного з відваром живокосту лікарського.

У народній медицині здавна застосовують компреси з соку подорожника для лікування злоякісних пухлин. При раку шлунка суміш дрібно порізаних свіжих листків подорожника з цукром (порівну) настоюють у теплому місці протягом 2 тиж. Цей сік вживають 3-4 рази на день по 1 столовій ложці за 20 хв до їди2.


ПОДОРОЖНИК ЛАНЦЕТОЛИСТИЙ — Plantago lanceolata L., ПОДОРОЖНИК ВЕЛИКИЙ (бабка) — Plantago major L.

Родина подорожникові — Plantaginaceæ.

Як виглядають рослини? Багаторічні трав’янисті рослини, до 30 см заввишки, іноді цілком волосисті. Листки цілокраї, ланцетовидні, з 3-5 поздовжніми жилками, зібрані в прикореневу розетку. Квітконосне стебло голе, колос короткий, дуже густий, яйцевидно-довгастий, віночок яскраво-бурий. Подорожник ланцетолистий цвіте у квітні-серпні; подорожник великий — у червні-вересні.

Де ростуть? По сухих луках, при дорогах, стежках, на межах, схилах, по конюшині. В Україні ці рослини поширені всюди.

Що̀ й коли збирають? Листки — з весни до осені, насіння — восени.

Коли застосовують? Листки, які діють протизапально, болезаспокійливо, розріджують виділення слизових оболонок.

У вигляді чаю вживають при виразках, лишаях, висипах на тілі як засіб, що̀ очищує кров та обволікає вражені місця́, при всіх видах катарів шлунково-кишкового тракту3, при хворобах сечового міхура і при грудних захворюваннях — задавнених бронхітах, сухому кашлі, головному болю, кровохарканні. На 1 склянку окропу дають 1 столову ложку листків і настоюють 10 хвилин. П’ють 1 склянку натщесерце і 4 рази на день по 1 склянці через годину після їди.

Сік з подорожника ланцетолистого використовують при астмі, кашлі, коклюші, малярії, для очищення крові — по 1 столовій ложці тричі на день (для консервування беруть на кількість соку, витиснутого з 1 кг помитих листків подорожника, пропущених через м’ясорубку, 1 л води́ і 1 кг цукру (або 1,5 кг меду) і варять на малому вогні до загустіння, розливають у банки і зберігають у холодному місці). Цей сік допомагає також при ослабленні сечового міхура, геморої, недокрів’ї.

Сік з подорожника великого, з широкими, округлими листками і довгими колосками на квітконосному стеблі, застосовують при катарі шлунка з недостатньою кислотністю і гострих шлунково-кишкових захворюваннях (гастрити, ентерити, ентероколіти) в такій са́мо дозі. Сік посилює секреторну дію шлунка (діють глікозид аукубін, ферменти, гіркі, дубильні та інші речови́ни), насіння зарубцьовує виразки (у вигляді порошку). Застосовують як в’яжучий засіб при хронічних проносах, катарах кишечника і навіть дизентерії — по ½ чайної ложки 4 рази на день (дія гіркоти і дубильних речовин).

Пом’яті чисті листки подорожника ланцетолистого і деревію, взяті порівну, є засобом кровоспинним, антисептичним, що̀ загоює рани. Свіжі листки подорожника великого прикладають до ран фурункулів, порізів і виразок, а спиртовою настоянкою з цих листків промивають рани, при зубному болю кладуть змочену нею ватку у дупло зуба (М. А. Носаль).

При катарах горла застосовують полоскання соком з подорожника ланцетолистого, квіток лісових калачиків (алтеї) і кореня живокосту (всього порівну) беруть 1 столову ложку соку на ⅓ склянки теплої перевареної води́, полощуть 4 рази на день; взимку роблять напар із суміші цих же рослин.

При запаленні очей з гнійними виділеннями прикладають до них водний настій з листків подорожника ланцетолистого (дія фітонцидів). Потовчене листя (свіжий сік) подорожника великого знеболює і запобігає опухові, нейтралізуючи отруту при укусах бджіл, ос, джмелів, навіть при укусі гадюки4.


Примітки:

1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).

2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).

3 При катарі шлунка з підвищеною кислотністю беруть 1 столову ложку суміші листків подорожника, трави́ звіробою і сухоцвіту болотяного, золототисячника, квіток деревію, кореня аїру, трави́ холодної м’яти і насіння кмину — в співвідношенні 4:4:4:2:2:1:1:1 на 1 склянку окропу. Вживають так са́мо, як настій з листків подорожника (діють гіркий глікозид, слиз, дубильні речови́ни, вітаміни).

4 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).

Немає коментарів:

Дописати коментар