Ромашка лікарська
(Matricaria chamomilla L.)
Chamomilla recutita, синоніми: Matricaria recutita, M. chamomilla — однорічна рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, циліндричне, голе, розгалужене, 15-50 см заввишки. Листки чергові, голі, сидячі, двічі або тричі перисторозсічені на тонкі, вузькі, нитковидні сегменти. Квітки дрібні, зібрані на кінцях стебла́ та його гілок в кошики (спільне квітколоже видовжено-конічне, голе, порожнисте); крайові квітки язичкові, маточкові, білі, серединні — двостатеві, трубчасті, жовті, зверху п’ятилопатеві. Плід — сім’янка. Цвіте́ з травня до серпня.
Поширення. Ромашка лікарська росте́ невеликими заростями майже по всій території України як бур’ян на полях і городах, в садах, на пустирях, понад дорогами. Відносно великі масиви залишились лише в присиваській частині Кримської та причорноморській частині Херсонської області на засолених луках і перелогах, а також в посівах. У спеціалізованих господарствах ромашку культивують.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують сушені квіткові кошики ромашки (Flores Chamomillæ). Збирають кошики протягом усього періоду цвітіння рослини в суху погоду і не після дощу, зриваючи їх руками або спеціальними гребенями при самій основі або так, щоб залишки квітконосів були не довшими за 3 см. Придатні для збирання лише ті кошики, які тільки що почали цвісти (кошики, що̀ перецвіли, при сушінні розсипаються; таку сировину бракують). Зібраний матеріал складають, не ущільнюючи, в козуби або мішки і того ж дня сушать, розсипаючи тонким (2-3 см) шаром на чистій підстилці в сухому, добре провітрюваному приміщенні або під укриттям на вільному повітрі і періодично перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі не вище 40°. Сухої сировини́ виходить 25-27%. Зберігають її в сухому, провітрюваному приміщенні в паперових мішках або в картонних чи фанерних ящиках, вистелених папером. Строк придатності — 1 рік. Сировина є у продажу в аптеках. Суцвіття ромашки офіцинальні у 26 країнах світу.
Хімічний склад. Квітки ромашки лікарської містять до 0,8% блакитно забарвленої ефірної олії, головними складовими частинами якої є специфічна біологічно активна речовина хамазулен, сесквітерпенові вуглеводні фарназен і кадинен, сесквітерпеновий спирт бісаболол та його оксиди, лактони матрицин (прохамазулен) і матрикарин, аліфатичний терпен, мірцен, каприлова, нонілова, ізовалеріанова і ін. кисло́ти. Крім ефірної олії у квітках ромашки присутні апігенін-глікозиди (6-7%), кумаринові сполуки (умбеліферон та його метиловий ефір герніарин), ситостерин, колін, вітамін С, β-каротин, органічні кисло́ти, полісахариди, мінеральні солі (12%). Слід відмітити, що ромашка лікарська має хімічні раси, наприклад, такі що не містять прохамазулену або бісабололу, тому́ високу якість сировини́ може гарантувати лише культивування сортів з підвищеним вмістом цих сполук.
Фармакологічні властивості і використання. Ромашка — одна з цінних лікарських рослин. Багатий хімічний склад рослини зумовлює широкий діапазон її терапевтичних властивостей. Препарати ромашки збільшують секреторну діяльність травних залоз, стимулюють жовчовиділення і збуджують апетит, знімають спазми о́рганів черевної порожнини, зменшують утворення газів у кишечнику, виявляють дермотонічну, болетамувальну, протизапальну і антимікробну дію, заспокоюють свербіння, посилюють потовиділення, регулюють менструальну функцію, діють як протиалергічний засіб. Шкідливої побічної дії при вживанні препаратів ромашки не відмічено, але великі дози викликають головний біль, хрипоту, кашель, кон’юнктивіт, надмірні і болісні менструації і навіть психічні розлади (дратівливість, страх, галюцинації, маячні ідеї). Застосування ромашки найбільш ефективне при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, сечовивідних шляхів, які супроводжуються спазмами, при метеоризмі, захворюваннях печінки, особливо при жовчнокам’яній хворобі, при дитячих поносах, що̀ супроводжуються болями, кольками і здуттям кишечника, при порушенні менструального циклу, болісних менструаціях і запальних захворюваннях жіночих статевих о́рганів, нудотах у вагітних. Як допоміжний засіб ромашку використовують при підвищеній кислотності шлункового соку, виразці шлунка і дванадцятипалої кишки, виразковому запаленні кишечника, а в поєднанні з іншими лікарськими рослинами — при хронічному запаленні сечових шляхів, особливо ниркових клубочків і сечового міхура. Квітки ромашки входять до складу вітрогінного чаю, пом’якшувальних чаїв, суміші для полоскання горла. При зовнішньому застосуванні препарати ромашки виявляють протизапальну, знеболюючу, епітелізуючу, антимікробну, антимікотичну, протипаразитичну і протиалергічну дію. Відвар квіток ромашки вживають для полоскання (кілька разів на день) у разі афтозу, запалення слизових оболонок горла, ясен і рота, для обмивання гнійних ран, виразок і гемороїдних вузлів, для компресів і примочок при кон’юнктивіті, професійному дерматиті, запаленні шкіри і фурункулах, для спринцювань при кольпіті, вульвіті і ендоцервіциті. Кашкою із суцвіть ромашки лікують рак шкіри (роблять припарки на ділянки ураження). Настій суцвіть ромашки на олії використовують (гарячим!) для натирань при подагричних та ревматичних болях, для компресів на шию при втраті голосу. В аптеках є препарат ромазулан (Romasulan), який призначають при гастритах, колітах і інших захворюваннях, що̀ супроводжуються метеоризмом, а зовнішньо — при запальних захворюваннях ротової порожнини, зовнішнього вуха, при вагінітах, уретритах, циститах, запальних дерматозах, трофічних виразках. (Препарат виготовляється в Соціалістичній Республіці Румунії).
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар суцвіть (10 г або 4 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу) по половині-третині склянки 2-3 рази́ на день після їди (грудним дітям — по чайній ложці); настойку суцвіть (готують на 70%-му спирті у співвідношенні 1:10) по 20-40 крапель 2-5 разів на день; настій суцвіть (1 чайна ложка сировини́ на 200 мл окропу) приймають по 1 склянці на ніч за годину до сну як снотворний засіб.
ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки, обмивання і полоскання відваром (готують як у попередньому прописі); одну столову ложку суцвіть настоюють на 1 л окропу, проціджують і використовують теплим для спринцювання зранку і ввечері; настій суцвіть на олії (50 г сировини́ на 0,5 л оливкової або кукурудзяної олії, настоюють на сонці 2-3 доби, час від часу струшуючи, підігрівають 3 години на водяній бані, проціджують і відтискають) для розтирань і компресів; 3 столові ложки суміші суцвіть ромашки і листя розмарину справжнього, взятих у співвідношенні 2:1, настоюють 20 хвилин на 400 мл окропу і використовують для компресів при гнійному запаленні волосяного мішечка або сальної залози коло кореня вій (ячмінь); 100 г листя кропиви дводомної кип’ятять 20 хвилин в 500 мл дистильованої води́, в одержаний відвар додають 25 г суцвіть ромашки, настоюють 8 годин, проціджують, додають 200 мл винного оцту і одержану суміш використовують для втирання у волосисту частину голови́ при облисінні1.
MATRICARIA CHAMOMILLA L. — РОМАШКА ЛІКАРСЬКА.
Російська назва — ромашка лекарственная.
Однорічна або дворічна рослина з родини складноцвітих. Стебло розгалужене, заввишки 30-45 см. Листки пірчасторозсічені. Квіткові кошики дрібні, складені з крайових білих язичкових та серединних жовтих трубчастих квіточок. На початку цвітіння рослини квітколоже плоске, потім набуває конусоподібної форми, всередині воно порожнє. Плід — сім’янка. Росте́ ромашка лікарська у садках, на городах, полях, засмічених місцях біля жител, обабіч доріг. Культивується на плантаціях лікарських рослин. Ромашка лікарська поширена в середній та південній смугах СРСР, у Західному Сибіру й на Далекому Сході.
Сировина. З лікувальною метою застосовують суцільні квіткові кошики без стебел. Збирають їх у суху погоду на початку і протягом усього періоду цвітіння рослини (з травня по серпень), зриваючи руками або зрізуючи ножицями біля са́мої основи. Сушать кошики, очищені від ніжок, одразу ж у затінку, під дахом або в сухому приміщенні, розіклавши на сітці або полотні тонким шаром.
Рослина заготовлюється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. У квітках ромашки є ефірна олія (до 0,8%), гіркий глікозид, слиз, камедь, антемісова кислота. До складу ефірної олії входять хамазулен, який є похідним кумарину, кадинен, каприлова, нонілова та ізовалеріанова кисло́ти, азулен.
Дія: протизапальна, протиспастична, послаблююча, жовчогінна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Лікувальні властивості субстанцій ромашки доведені експериментально і підтверджені у клінічних умовах. Хамазулен та продукти його редукції — постазулен і бісаболол — діють протизапально, а гіркий глікозид — розслаблює гладку мускулатуру. Протиспастичну здатність мають флавонові сполуки, особливо апіїн та апігенін, похідні кумарину і насамперед герніарин, бісаболол і спіроетер. Холін, якого дуже багато в рослині, крім ліпотропної дії виявляє ще й досить виражену протизапальну дію. Ромашка містить фарнезен — похідну речовину естерових епоксидів, яка являє собою комплекс активних гормонів.
Як зовнішній засіб застосовують ромашкову олію, яка характеризується протизапальним впливом завдяки наявності речовини́ хамазулену. Досить ефективно діють препарати ромашки лікарської при термічних та променевих опіках І і II ступенів. При опіках III ступеня бактеріальні властивості рослини недостатні. Проте препарати ромашки в поєднанні з іншими чинниками у цьому випадку дають добрий ефект, оскільки азуленові сполуки знешкоджують токсини бактеріальної флори і заспокоюють біль. У клінічних умовах встановлено досить ефективну протизапальну властивість препаратів рослини при застосуванні їх в офтальмології та гінекології. Тампони, змочені розведеним екстрактом ромашки лікарської, швидко усувають неспецифічні запальні процеси слизової оболонки шийки матки. Такий же результат дає зрошення піхви цим екстрактом.
Ромашкова олія, або азулен, діє не менш ефективно й при пероральному та місцевому застосуванні (олійний розчин хамазулену). Протизапальні властивості азулену пов’язані з гальмівною дією його на виділення ендогенного гістаміну, збудженням ретикулоендотеліальної системи, а також з активізацією фагоцитарної властивості лейкоцитів. Подібну дію має спіроетер, який у дослідах на щурах нейтралізує або гальмує виділення біологічних субстанцій, що̀ сприяють розвиткові запальних процесів слизових оболонок (гістаміну, серотоніну і брадикініну). Отже, експериментально підтверджено дію спіроетеру та хамазулену як протиалергічних засобів, особливо при внутрішньом’язовому введенні.
Дія ромашки як протиспастичного чинника залежить від багатьох її складників, які з різною інтенсивністю впливають на різні о́ргани і системи. Так, спіроетер при застосуванні на ізольованій кишці щура за активністю у 16-46 разів переважає папаверин. Однак його в рослині дуже мало. Значно більше в ній флавонових сполук — апіїну та апігеніну, які є найважливішими протиспастичними речовинами (крім герніарину). Токсичність ромашки дуже мала, тому́ з давніх-давен її використовують для лікування дітей, навіть немовлят.
Ефірна олія ромашки збуджує центральну нервову систему, посилює рефлекторну діяльність організму, активізує функцію довгастого мозку, поліпшує дихання, прискорює серцевий ритм, розширює мозкові судини. Збудження центральної нервової системи змінюється пригніченням її, рефлекторна діяльність послаблюється, знижується тонус м’язів. Значні дози ефірної олії рослини викликають головний біль і загальну слабкість. Дезинфікуючі та протизапальні властивості ефірної олії ромашки зумовлені хамазуленом. Глікозиди ж збільшують секреторну діяльність травних залоз, активізують жовчовиділення і викликають апетит. Вони блокують М-холінореактивні системи, розслаблюють гладку мускулатуру, знімають спазми о́рганів черевної порожнини (А. Д. Турова, 1953).
Настій ромашки лікарської — добрий спазмолітичний засіб при захворюваннях травного каналу, анацидному гастриті, спастичному коліті, що̀ супроводжується процесом бродіння у кишках. Він стимулює жовчовиділення. Препарати рослини являють собою пом’якшувальні і протизапальні засоби при зовнішньому використанні.
У народній медицині рослину застосовують при хворобах шлунка, печінки, метеоризмі, захворюваннях сечового міхура, нирок (як внутрішній і зовнішній засіб) та при різних хворобах нервової системи, зокрема при мігрені й безсонні. Відвар трави́ (листків і квіток) вживають при циститі і нетриманні сечі.
Препарати ромашки регулюють кількість виділень при менструації та знімають біль при цьому. Під час вагітності і родів їх вживають як заспокійливий засіб.
Чай з ромашки лікарської і меліси лікарської, взятих порівну (1 столова ложка суміші на 1 склянку окропу), готують при гастриті і виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. П’ють гарячим по 3 склянки на день протягом 2-3 міс. При метеоризмі, зумовленому недоброякісною їжею, допомагають препарати суміші трави́ ромашки лікарської, ягід ялівцю звичайного, трави м’яти перцевої, звіробою звичайного і золототисячника звичайного. Одну столову ложку цієї суміші беруть на 1 склянку води́, кип’ятять 10 хв. Коли відвар прохолоне, його п’ють (після послаблюючого) по 3 склянки на день.
При гастриті, ентериті заварюють 2 чайні ложки суміші (порівну) квіток ромашки лікарської, трави́ деревію тисячолистого, трави́ полину гіркого, листків м’яти перцевої і шавлії лікарської в 1 склянці окропу, проціджують. Відвар п’ють гарячим по півсклянки двічі на день за 20-30 хв до їди.
Напаром ромашки промивають гнійні рани, виразки, очі при кон’юнктивіті, полощуть рот, роблять примочки на набряки та запалені ділянки шкіри, фурункули, панариції. Ним спринцюються при білях, його застосовують для лікування бешихи. При подагрі, ревматичному запаленні, інфільтраті роблять припарки за допомогою подушечок, наповнених (порівну) квітками бузини чорної і ромашки лікарської, змочених окропом і зігрітих у посудині.
При мокрих екземах, шкірних висипах, ранах, виразках, а також при подагричних набряках приймають ванни з додаванням відвару 4 столових ложок ромашки лікарської в 1 л води́ і 50-60 г кухонної солі. Суміш кип’ятять 10 хв.
1. Rp.: Inf. flores Chamomillæ 20,0 : 200 ml
D.S. По 1 столовій ложці при кишкових кольках.
2. Rp.: Flores Chamomillæ
Fructuum Fœniculi aa 10,0
Rad. Althææ
Rad. Liquiritiæ
Fol. Menthæ piperitæ aa 20,0
M.f. species
D.S. Заварити 2 столові ложки збору у 2 склянках води́, як чай. Пити протягом дня по чверті склянки при здутті живота.
3. Rp.: Flores Chamomillæ
Herb. Achilleæ Millefolii
Herbæ Absinthii
Fol. Menthæ piperitæ
Fol. Salviæ aa 10,0
M.f. species
D.S. Заварити 2 чайні ложки збору в 1 склянці води́, як чай. Пити теплим по чверті-півсклянки двічі на день перед їдою при гастриті та ентериті.
4. Rp.: Flores Chamomillæ 40,0
Fol. Menthæ piperitæ
Rad. Valerianæ aa 30,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку заварити в 1 склянці води́, як чай. Пити гарячим по чверті-півсклянки 3-4 рази на день2.
РОМАШКА ЛІКАРСЬКА — Matricaria chamomilla L.
Родина складноцвіті — Compositæ.
Як виглядає? Однорічна трав’яниста ароматна рослина до 35 см заввишки, з сильно галузистим стеблом. Листки чергові, двоперистороздільні, з лінійними частками, кошики на довгих квітконіжках поодиноко вінчають верхівки гілок. В кошиках 12-17 білих язичкових (тичинкових) і багато жовтих трубчастих (маточкових) квіток, які зацвітають поступово. Спочатку білі язичкові квітки (пелюстки) підняті вгору, квітколоже тоді плоске, потім віночок розміщується горизонтально, під кінець цвітіння кошика, яке триває близько 3 тижнів. Чим більше до середини доходить цвітіння маточкових квіток, тим більше квітколоже набуває конічної форми і язичкові квітки спрямовуються вниз. У відміни ромашки лікарської — запашної ромашки (Matricaria matricarioides (Less.) Porter et Button.), яка як бур’ян потрапила з зерном в Європу, немає язичкових квіток (пелюсток). Цвіте́ у червні-серпні3.
Де росте́? На засмічених місцях, біля доріг, на горо́дах, по пустирях, коло жител — по всій території України.
Що̀ й коли збирають? Кошики, у фазі горизонтального розміщення язичкових квіток.
Коли застосовують? Як протизапальний, протиспазматичний і вітрогінний засіб, при шлункових, кишкових і ниркових кольках (спазмах), при алергійних гастритах, колітах, ревматизмі, при затриманні менструального циклу, як протизапальний засіб при запаленні внутрішніх о́рганів, при болях у ділянці матки, бронхіальній астмі, ангінах, простудах з високою температурою. Злегка проносний, потогінний засіб, при жовтяниці — жовчогінний (у поєднанні з клізмами з напару ромашки, які очищають кишки від незасвоєних жирів), пом’якшувальний засіб (дезінфекційна дія складника леткої олії хамазулену, який також послаблює алергійні реакції, і спазмолітична та потогінна дія глікозидів, гіркоти́, саліцилової кислоти́, а також слизу, камеді, капронової та ізовалеріанової кислот). Олія, збуджуючи центральну нервову систему, особливо довгастий мозок, посилює рефлекторну діяльність, прискорює дихання, серцевий ритм, розширює мозкові судини.
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 2 чайні ложки квіток і настоюють 10 хвилин. П’ють, залежно від потреби, 1-3 склянки на день (дітям при здутті кишечника дають пити чайними або десертними ложками і роблять їм клізму з напару ромашки).
При гастритах і виразковій хворобі вживають чай з ромашки і меліси, взятих порівну (1 столова ложка суміші на 1 склянку окропу), п’ють гарячим 3 склянки на день, протягом 2-3 місяців. При здутті від недоброякісної їжі користуються сумішшю (порівну) ромашки, ягід ялівцю, трави́ холодної м’яти, звіробою і золототисячника — беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води́, кип’ятять 10 хвилин; коли прохолоне, п’ють (після проносного) 3 склянки на день. Міцний відвар ромашки може спричинити блювання.
При гастритах, ентеритах заварюють 2 чайні ложки суміші (порівну) квіток ромашки лікарської, трави́ деревію тисячолистого, трави́ полину гіркого, листків м’яти холодної і шавлії в 1 склянці окропу, відціджують і п’ють гарячим двічі на день по півсклянки, за 20-30 хвилин до їди.
Напа́ром з ромашки промивають гнійні рани, виразки, полощуть ним рот, промивають очі при запаленнях, роблять спринцювання піхви при білях у жінок, примочки на опухлі, запалені місця; при екземі, фурункулах, панариції, свербінні у людей похилого віку; промивають вухо (у суміші з 5%-м перекисом водню) у випадку витікання з нього. При подагрі, ревматичних запаленнях, флюсах тощо роблять припарки з подушечок, наповнених (порівну) квітками бузини чорної і ромашки, змочених окропом і зігрітих у посудині на плиті.
При мокрих екземах, висипах на шкірі, ранах, виразках, також при подагричних о́пухах (з кухонною сіллю) беруть 4 ложки квіток ромашки на 1 л води́, кип’ятять 10 хвилин і відвар додають до повної ванни.
Застосовують як косметичний засіб. У міцному напарі ромашки миють 4 рази на тиждень обличчя, не витираючи його. Потім, на кілька годин, перед виходом з дому, накладають на обличчя марлю, змочену сумішшю сирого жовтка, меду, мигдалевої олії і міцного напару ромашки. Така маска надає шкірі приємного вигляду і робить її гладенькою.
Щоб надати волоссю золотавого відтінку, білявки миють його міцним напаром з квіток ромашки. Розтерті свіжі квітки ромашки вкладають у ніс — лікують нежить4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Подібна до ромашки її близька «родичка» королиця звичайна (ромен білий — Leucanthemum vulgare Lam.) 30-50 см заввишки, з цільними листками і поодинокими кошиками, з слабо ароматичним запахом і гострим смаком. Діє вона сечогінно, болезаспокійливо, гонить дрібних глистів і відлякує комах. Відвар трави́ (листки і квітки), в такій само дозі, як ромашки, вживають при простуді, лихоманці, нетриманні сечі, болях у животі, кашлі, ядусі, туберкульозі легень, при грижі, геморої. Зовнішньо застосовують при очних хворобах.
Для дитячих ванн використовують при шкірних хворобах, у вигляді мазі (розтерта трава з вершковим маслом або несоленим салом) — при висипах на тілі, лишаях, виразках.
4 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар