Бузина чорна
(Sambucus nigra L.)
Sambucus nigra — гіллястий, 3-6 м заввишки кущ родини жимолостевих. Пагони сіро-зелені, з жовтуватими сочевичками і білою серцевиною. Листки супротивні, непарноперисті, з 5-7 видовжено-яйцевидними загостреними гостропилчастими листочками. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, кремово-білі, у щитковидних суцвіттях з 5 головними гілочками. Плід — чорно-фіолетова куляста кістянка. Цвіте у травні-червні. Плоди достигають у серпні-вересні.
Поширення. Трапляється майже по всій території України у лісах по чагарниках, на лісових порубах, частіше здичавіло. Подекуди розводять як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Використовують кору, квітки, листя, плоди і коріння. Квітки збирають під час цвітіння, зрізуючи все суцвіття. Сушать під наметом з доброю вентиляцією (при повільному сушінні віночки квіток буріють) або в сушарці при температурі 40°. Після висихання квітки відділяють від щитків. Сухої сировини́ виходить 18-20%. Строк придатності — 3 ро́ки. Квітки (Flores Sambuci) відпускаються аптеками. Кору знімають навесні, плоди — у період повної стиглості. Сушать у печах або сушарках при температурі 60-65°. Сухих плодів виходить 15%; строк придатності — 6 місяців. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Спочатку його пров’ялюють на сонці, а потім досушують у затінку. Сухої сировини виходить 20%. Коріння копають після дозрівання плодів. Його миють, розрізують на куски і сушать на сонці або в протоплених приміщеннях. Сухої сировини виходить 25%.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять великий набір біологічно активних речовин: коріння — сапоніни, дубильні й гіркі речови́ни; кора — ефірну олію, холін, фітостерин, цукри, органічні кисло́ти, пектинові й дубильні речови́ни; квітки — ефірну олію (0,025-0,03%), глікозиди самбунігрин і рутин, слиз, дубильні речови́ни, холін, цукри, органічні кисло́ти (кавову, валер’янову, яблучну, оцтову), фітостерин; листя — самбунігрин, алкалоїд коніїн і сонгвінарин, ефірну олію, смо́ли, вітамін С (280 мг%), каротин (14-50 мг%); у плодах є цукри, органічні кисло́ти (винна, оцтова, валеріанова, лимонна), каротин, аскорбінова кислота (10-15 мг%), самбуцин, рутин, хризантемін, дубильні речови́ни, барвники, тирозин, сліди ефірних олій.
Фармакологічні властивості і використання. Фармакологічна дія різних частин рослини не однакова і залежить від кількісного та якісного складу біологічно активних речовин. Сечогінні властивості мають усі частини рослини; потогінні й протизапальні — кора, листя, квітки, плоди. Плоди, а у великих дозах і кора та коріння, мають послаблюючі властивості. Квіткам, крім того, властива болетамувальна дія. Препарати Б. ч. широко використовуються і в науковій, і в народній медицині. Настій квіток рекомендується науковою медициною як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок і сечового міхура, при невралгії. Завдяки сечогінним властивостям препарати Б. ч. ефективні при лікуванні хронічної ниркової недостатності. В гінекологічній практиці настій квіток використовують внутрішньо і для спринцювань та ванночок при запальних захворюваннях піхви. Квітки бузини входять до складу потогінних, пом’якшувальних і послаблюючих зборів, а також до зборів для спринцювань і клізмочок. Нарівні з квітками у народній медицині використовують коріння, кору, листя і ягоди рослини. Так, настій квіток і листя або відвар кори вживають при захворюваннях дихальних шляхів, запорі, геморої, як жовчогінний засіб, при подагрі, артриті, анемії, ожирінні, хронічних хворобах шкіри (зокрема, при псоріазі). Відвари коріння і кори використовують і при діабеті, хворобах нирок і набряках. Свіжі ягоди вживають при ревматизмі і невралгіях. Із сушених ягід готують киселі, які вживають як послаблюючий засіб. Настій сушених ягід сприяє випорожненню кишечника, поліпшує жовчовиділення, посилює діурез. Препарати Б. ч. використовують і у вигляді полоскань та примочок при ангіні, запаленні ротової порожнини й горла, при хворобах вух і очей, подагрі, утворенні гемороїдальних вузлів. Ванни з відвару коріння й квіток вважаються ефективним засобом при ревматоїдному й подагричному поліартриті.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток або листя (1 столова ложка на 200 мл окропу) п’ють теплим по половині — третині склянки 2-3 рази на день; відвар кори або коріння (10 г сухої подрібненої сировини на 200 мл окропу) по столовій ложці 3 рази на день або один раз на ніч як послаблюючий засіб; настій сушених плодів (столова ложка сировини на 200 мл окропу) по чверті склянки 3-4 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій квіток (30 г квіток заливають 500 мл окропу, настоюють 20 хв) для спринцювань, ванночок і мікроклізмочок1.
SAMBUCUS NIGRA L. — БУЗИНА ЧОРНА.
Російська назва — бузина чёрная.
Кущ або невисоке дерево із родини жимолостевих із сірою корою. Листки супротивні, непарнопірчасті, з 5-7 продовгувато-еліптичними загостреними листочками. Квітки жовтувато-білі, пахучі, зібрані в багатоквіткові рівні щитки. Цвіте́ в травні-червні. Плоди — ягодоподібні чорно-фіолетові кістянки, що̀ достигають у червні-серпні. Росте бузина чорна в заростях, ровах, біля жител, на узліссі.
Сировина. З лікувальною метою використовують квітки, кору та плоди бузини чорної. Квітки збирають у період їх повного розвитку (на початку червня), зрізуючи все суцвіття. Сушать на свіжому повітрі у затінку, потім відділяють від щитків. Кору знімають напровесні (перед сокогоном), плоди — у період повної стиглості (у серпні-вересні). Сушать у печах або в добре провітрюваних приміщеннях.
Рослина заготовляється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. У квітках бузини чорної виявлено флавоновий глікозид рутин; дубильні речови́ни; холін; мінеральні солі (близько 9%); органічні кисло́ти; пентозани; ефірну олію (0,32%), до складу якої входять парафін і терпени; глікозид самбунігрин, що̀ під впливом емульсину розпадається на глюкозу і бензалціангідрин, з якого виділяються альдегіди. З квіток виділено речови́ни, подібні за дією до статевих гормонів.
Плоди бузини чорної містять органічні кисло́ти (винну, оцтову, валеріанову, лимонну); дубильні речови́ни (3%); цукри; сліди летких олій, подібних за складом до тих, що̀ наявні в квітках; амінокислоту тирозин; мінеральні солі, в яких є йод; антоціановий глікозид, що̀ гідролізується до глюкози й аглікону самбуцину; вітаміни А і С.
Дія квіток, кори і листків сечогінна, потогінна, протизапальна. Плоди мають потогінні, послаблюючі та антиспазматичні властивості.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарати бузини чорної використовують у науковій і народній медицині: настої та відва́ри її квіток — при гострому та хронічному циститі, пієлонефриті, особливо при захворюваннях дихальних шляхів, зокрема при бронхоектатичній хворобі. Чай з бузини чорної п’ють як потогінний засіб. Препарати рослини досить ефективні при лікуванні хронічної ниркової недостатності. Ще активніше діє в цьому випадку корінь бузини чорної, водний екстракт якого значно посилює діурез і збільшує виділення сечі (I. Muszynski, 1954). У великих дозах препарати кори і кореня бузини чорної дуже послаблюють. Плоди бузини мають виражені сечогінні та послаблюючі властивості. Останнім часом у дослідах на білих мишах встановлено, що вжиті всередину препарати квіток, кори і листків бузини чорної виклика́ють запізнілу реакцію організму на больові подразники. Настої квіток і кори бузини чорної заспокоюють зубний біль. Виявляючи пригнічуючий вплив на організм, препарати бузини чорної не діють на нього наркотично (A. Ożarowski, 1976).
Висушені листки бузини чорної характеризуються меншою діуретичною й потогінною дією, ніж корені і кора, проте вони приємніші на смак і мають кращий запах, тому́ їх препарати легше переносяться хворими.
У науковій медицині настій квіток бузини чорної застосовують як потогінний засіб при запаленні дихальних шляхів, грипі, бронхіті, ларингіті, захворюваннях нирок і сечового міхура та при невралгії.
Квітки бузини входять до складу потогінних, пом’якшувальних та послаблюючих зборів.
У народній медицині дуже широко застосовують квітки, листки і кору бузини чорної. Їх відва́ри, настойки використовують при захворюваннях дихальних шляхів, хронічних хворобах шкіри, подагрі, артриті, анемії, ожирінні, запорі, геморої і як жовчогінний засіб.
Ефективним засобом є кора бузини чорної при лікуванні хвороб нирок, набряків, діабету. Як болезаспокійливі і послаблюючі ліки вживають настій молодих листків на меді або відвар листків з медом (беруть 1 столову ложку меду на 1 склянку відвару).
О. П. Попов (1965) рекомендує застосовувати препарати бузини чорної для полоскань і примочок при ангіні, запаленні слизових оболонок горла й рота, хворобах ушей і очей, болю в суглобах при подагрі, а також у випадку утворення гемороїдальних вузлів. Для зменшення болю на хворі ділянки тíла прикладають свіжі листки бузини чорної. Бузиною чорною лікують запалення при бешисі. Беруть дворічні пагони цієї рослини, видаляють з них (зіскоблюють) верхній сірий наліт, а очищену до деревини́ кору ошпарюють окропом, а ще краще — гарячим конопляним молоком і кілька разів прикладають до уражених місць (поки зменшиться запалення).
Ванни з відвару коренів і квіток бузини чорної застосовують при поліартриті (ревматоїдному і подагричному).
Ягоди — добрий профілактичний засіб проти багатьох хвороб. З них варять повидло та киселі, які їдять у довільній кількості. Дуже корисно вживати варені, протерті і проціджені ягоди, додаючи на 1 склянку цієї маси 1 столову ложку меду.
1. Rp.: Flores Sambuci 100,0
D.S. Дві столові ложки залити 1 склянкою окропу. Вживати по чверть склянки 4 рази на день як жарознижуючий і потогінний засіб.
2. Rp.: Dec. fol. et corticis Sambuci 8,0 : 180 ml
D.S. По 1 столовій ложці тричі на день як сечогінний засіб.
3. Rp.: Dec. fol. et corticis Sambuci 10,0 : 200 ml
D.S. Одноразово на ніч як послаблюючий засіб.
4. Rp.: Flores Sambuci 20,0
Flores Chamomillæ
Sem. Fœniculi aa 10,0
Flores Tiliæ
Fol. Melissæ aa 15,0
Fol. Menthæ piperitæ 30,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку суміші заварити в 1 склянці окропу, настояти 2 год і пити по півсклянки 3-4 рази на день через 1 год після їди (при гастриті, ентероколіті та холециститі).
5. Rp.: Corticis Sambuci 50,0
Flores Centaureæ cyani
Rad. Petroselini 25,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку суміші випарити у 2 склянках окропу до половини. Пити по 30-40 мл тричі на день при хронічній нирковій недостатності2.
БУЗИНА ЧОРНА (Sambucus nigra); з лікувальною метою використовують її кору, коріння, листя, плоди й квітки.
Чорна бузина являє собою кущову рослину або невисоке дерево, яке розростається вшир. Належить до родини жимолостевих. Зустрічається як підлісок у листяних лісах і між чагарниками (особливо над річкою); розводять її в садах і парках в Україні та в Білорусі, на кладовищах, поблизу жител. Це звичайна і досить поширена рослина також Західної Європи і Західної Азії.
Стрижень гілок у чорної бузини білий, дуже м’який; листки супротивні, їхня гілочка звичайно складається з п’яти листочків; листочки довгасто-яйцевидні, довгозагострені, нерівно пилчасті, мають неприємний запах; суцвіття велике, багатоквіткове, плоске, щитовидне, на довгих квітконосах, після цвітіння звисле; квітки сидячі, дрібні, білі або жовтувато-білі, пахучі, пилинки у них жовті. Плоди — чорно-фіолетові ягоди, з трьома-чотирма плоскими, довгастими, поперечнозморшкуватими кісточками; м’якуш ягід темно-червоний. Цвіте́ чорна бузина в травні-червні, плоди дозрівають у липні-серпні.
До Державної фармакопеї СРСР прийняті й застосовуються в науковій медицині і техніці тільки квітки чорної бузини, та й то дуже обмежено.
В народній же медицині ця рослина має широке й різноманітне застосування, до того ж використовуються всі її частини: коріння, листя, квітки і ягоди, а іноді й кора. В народі перш за все ціняться квітки чорної бузини — як потогінний, протизапальний, кровоочисний, сечогінний і певною мірою проносний засіб.
Як потогінний засіб, ліки з чорної бузини охоче вживають при бронхіті (з хрипом у грудях і сухим кашлем), при катарах (запаленні) різних внутрішніх о́рганів, при гарячці, ревматизмі, при артритах (ревматичних і подагричних), при самíй подагрі і навіть при піску в нирках.
Препарати з чорної бузини застосовують також як проносний засіб при запорі і як болетамувальний засіб при сильному болі в животі. В останньому випадку краще робити відвар з молодого листя на меду або розводити мед у відварі листя (брати одну столову ложку меду на склянку відвару).
Зовнішньо препарати з чорної бузини застосовують для полоскання й примочок — при ангіні та всякому іншому запаленні слизових оболонок, при хворобах очей і вух, при ревматичному болі та при опухах від подагри, а також при гемороїдальних шишках. Щоб зменшити біль, багато хто прикладає й свіже листя чорної бузини до хворих місць.
Ягоди й коріння чорної бузини як сечогінний, очисний і зміцнювальний засіб, рекомендується вживати при водянці, дизентерії, при слабкості шлунка й засміченні його, при хворобах нирок і сечового міхура, при діабеті (сечовиснаженні), вони заспокоюють біль і різь у животі. Крім того, відвар із коріння з листям і квітками вживають всередину проти неправильного обміну речовин (при шкірних хворобах), а ягоди з листям і квітками — проти весняних хвороб, висипу й проносів з кольками, а якщо в цей час з’являються кров’яні опухи на голові у дітей, то той же самий відвар дають їм всередину, а зовнішньо бузину застосовують, як при бишисі (див. далі в цій же статті).
Кора чорної бузини (разом з корінням) корисна для внутрішнього вживання: проти хвороб нирок, водянки й діабету, але вважається ефективнішим при цьому корінь трав’янистої бузини.
Зовнішньо чорну бузину застосовують при бешихових запаленнях, для чого беруть дворічні пагони цієї рослини, видаляють (зіскоблюють) верхній сірий наліт кори, а очищену до деревини кору обпарюють окропом, а ще краще — гарячим конопляним молоком (див. у кінці статті), і кілька разів прикладають до уражених місць, поки потухне запалення.
З ягід чорної бузини для профілактичної мети добре варити повидло та киселі й вживати їх без усякого дозування, а ще краще, якщо до зварених, потертих і проціджених ягід додавати меду по одній столовій ложці на одну склянку.
Особливо рекомендується додавати меду до відвару квіток бузини при всіх випадках вживання цього відвару.
Способи застосування. Цвіт чорної бузини (при всіх випадках) у формі відвару: 20,0-200,0, або одну столову ложку на склянку окропу; вживати всередину: по ¼ склянки (краще з медом), 3-4 рази на день, за 15 хвилин до їди.
Листя й коріння відварюють так са́мо (20,0-200,0); вживати по одній столовій ложці, три рази на день. При відварюванні листя на меду на одну склянку відварюваного додають одну чайну або одну столову ложку меду.
Ягоди вживають у вигляді чаю, киселю, повидла або варення та сиропу. Сироп з ягід готують та̀к: з парених ягід видавлюють сік, змішують його з готовим цукровим сиропом і кип’ятять (як готують цукровий сироп з лікарської рожі).
Коріння тільки саме́ відварюють рідко, а якщо з нього й готують відвар, то так са́мо, як і з листя.
Кору (з молодих пагонів) для внутрішнього вживання відварюють та̀к: беруть 6-8 г подрібненої кори (а порошку з кори — 4-5 г) на дві склянки окропу, парять у духовці протягом 5-6 годин (а порошок — протягом 2-3 годин) і вживають по півсклянки, 5-6 раз на день. Це особливо корисно при водянці, що̀ тільки починається.
Сім’яне молоко, яке разом з корою чорної бузини застосовують зовнішньо, приготовляють та̀к: добре розтерте конопляне сíм’я заливають киплячою водою (на дві частини сíм’я беруть одну частину води́), видавлюють під пресом і, поки воно ще гаряче, обпарюють ним кору бузини (для протибешихових примочок)3.
Sambucus nigra L. — БУЗИНА ЧОРНА.
Українська назва: бузина чорна; російська: бузина черная; польська: bez czarny.
Родина: Caprifoliaceæ4 — жимолостеві.
Найчастіше чагарник, а іноді й дерево, висотою від 2 до 6 м. Листи непарноперисті, звичайно з 5 яйцеподібними або довгасто-яйцеподібними, довгозагостреними нерівнозубчастими листочками. Квіти зібрані в плоскі щитковидні суцвіття, які після цвітіння від ваги плодів поступово зависають. Квіти жовтувато-білі, пахучі. Плоди — чорно-фіолетові ягоди з 3 кісточками. Серцевина у гілок біла. Росте бузина в лісах (особливо над річками), у заростях, у старих парках, у садах, на сільських цвинтарях, біля жител. Поширена скрізь. Цвіте́ в червні-липні.
Збирають молодí листочки напровесні, квіти — під час повного цвітіння, кору — улітку, ягоди — восени. Найбільше збирають квіти і ягоди.
Найчастіше квіти бузини вживаються в якості легкого потогінного й жарознижуючого засобу, а також сечогінного й кровоочисного.
При застудах, хрипах у грудях й сухому кашлі п’ють по 3 склянки в день напар квітів бузини в дозі приблизно 20,0 г на 1 л води́. При цьому рекомендують лежати в постелі. Цей же чай-напар п’ють як кровоочисний засіб, а також при ревматизмі, подагрі й артритах.
Молодí, весняні листочки варять у меді й приймають як делікатне проносне при хронічних запорах.
Відвар кореня і кори (по 15,0 г того й іншого на 1 л води́, кип’ятять 20 хвилин) приймають при хворобах нирок, при водянці й діабеті. Але у всіх цих випадках більш ефективним вважається не Sambucus nigra, a Sambucus ebulus L. — бузина трав’яниста.
Зовнішньо. 1. При болях у вусі, ревматичних болях і подагричних пухлинах роблять гарячі обклади з маленьких мішечків, наповнених нарівно сумішшю квітів бузини чорної й ромашки, политих окропом.
2. Беруть чисті дворічні пагони бузини чорної, видаляють із них (зіскрібають) ножем верхній сірий шар кори, викидають його, потім зіскрібають усю іншу частину кори до самої деревини́5. Зібраний зелений шар галузей бузини обливають гарячим «конопельним молоком»6, і все це обережно на ганчірочці прикладають до бешихово-запалених місць. Якщо засохне, то шматочком вати, намоченим у то́му ж «молоці», легенько видаляють присохле й знову прикладають зазначену пасту, поки не потухне бешихове запалення.
3. Молодí листи бузини, злегка відварені в молоці, прикладають на зіпрілі, обпалені й збуджені місця́, а також на гемороїдальні шишки.
4. Із суміші квітів бузини, пелюсток волошок, потертої трави́ очанки, узятих по 1 чайній ложечці кожного, роблять запарку на склянці окропу. Кілька разів проціджують через чисте полотно. У проціджене вливають 15-20 крапель спиртової настойки з насіння дурману (сильно отрутне). Цією рідиною промивають очі, запускають її по декілька крапель в очі й роблять компреси на очі при їхньому запаленні, нагноєннях і при більмі, що̀ насувається, особливо в золотушних хворих. Засіб випробуваний7.
БУЗИНА ЧОРНА (Sambucus nigra).
Бузину хвалив ще Гіппократ (V-IV ст. перед Хр.) за сечогонні прикмети відвару її коріння і вживав проти пухлин (водянки). Рослина ця хіба одна з найбільш заслужених у лікуванні людей.
Цей кущ 3-5 метрів заввишки, приятель хати, узлісь і річних берегів, знаний кожному. Лю́бить усі ґрунти і легко дається розмножувати чи то черенками, чи кореневими паростками.
Чорна бузина цвіте́ від травня до липня великими кетягами-кружками білого цвíту. Ягоди бузини соковиті, чорно-фіолетові.
В бузині все придатне для лікування, а головним чином — коріння, обидві кори, стрижень, цвіт, ягоди. Кора, а особливо коріння має дуже багато сечогінних поташевих сполук.
Чорну бузину треба відрізняти від подібної до неї рослини (не куща!) трав’янистої хобзи (Sambucus ebulus) з гострішим запахом. Листя хобзи пожоване — забарвлює слину на червоно. Ягоди її, подібні до бузинових, тільки з червоним соком, — отруйні. В хобзі ціниться її дуже сечогінне коріння.
Збирати цвіт треба погожої днини (ніколи мокрий!) та добре розцвілий. Сушити треба дуже швидко, найліпше розвішувати на шнурках у тінí й на провіві. Колір сухого цвíту повинен бути біло-жовтавий. Зчорнілий цвіт не вартий нічого.
Ягоди збирати в вересні: їх можна сушити або пресувати до соку. Цей сік легко розвільнює (послаблює). Сушені ягоди в разі потреби відкислюємо й відцукровуємо тим, що виварюємо в воді, 4-5 разів зміняючи воду. Тоді даємо ложечками по їжі — при хронічних тяжких запаленнях шлунку чи дванадцятки, напр. при вередах. Дітям роблять повидла, кисіль чи мармелад із ягід і дають взимку для вітамінізації.
Коріння збирати найкраще навесні, висушити і держати в шматочках.
Кору збирати з молодих галузок напровесні. Спочатку вишкрябати ножем сріблясту зовнішню кору, а тоді стягати другу зеленкаву, ликувату кору.
Врешті дуже добрим лікувальним матеріалом є й білий стрижень бузинових віт, що̀ виглядає як білява вата. Беремо його з молодих стовбурів, де стрижень є хоч 2 см завширшки, і краємо на куски по 10 см завдовжки. Стрижень сушити легко, в напарі діє він сечогінно.
Зеле́ні листочки бузини навесні можна давати до напару для весняної протиартритичної курації. Запарювати небагато і пити склянку щодня зрана впродовж місяця.
Та найчастіше вживаний сушений цвіт бузини. При початках просту́ди треба лягти до ліжка й випити 3-4 склянки чаю з бузинового квіту, а поти не раз поможуть проти хвороби.
Коріння бузини поряд з корінням вовчака належить до найсильніших сечогінних рослин в Україні. Відвар з 3-4 чайних ложечок краяного коріння на 2-3 склянки води́ давати випити впродовж дня хворим на хронічні ниркові запалення чи на водянку (пухлину). Курацію треба провадити впродовж 6-10 днів. Дехто робить з коріння настій тривалий і дає пити столовими ложками, французи радять настій на білім вині. Найліпше діє свіжий сік із м’ясовини коріння, — вистачає 2-3 чайні ложечки на день.
Кору відварюють, найліпше в сироватці з молока, і дають пити по ¼-½ склянки 2-3 рази денно.
Цвіт бузини можна сполучати з липовим цвітом, кору — з тополевою чи вербовою корою8.
БУЗИНА ЧОРНА — Sambucus nigra L.
Родина жимолостеві — Caprifoliaceæ.
Як виглядає? Кущ, іноді деревце 2-6 м заввишки. Кора сіро-бура, серцевина в гілках широка, біла, м’яка. Листки непарноперисті, звичайно з 5 яйцевидними або довгасто-яйцевидними, довгасто-загостреними, нерівнопилчастими листочками. Суцвіття плоске, щитковидне, стоїть прямо: волоть після цвітіння під тягарем плодів поступово звисає. Квіти жовтувато-білі, пахучі. Плоди — чорно-фіолетові ягоди з кісточками, дозрівають у серпні-вересні. Цвіте́ в травні-червні.
Де росте? Майже по всій території України — у заростях над річками, в старих парках, біля повіток, коло жител, на сільських цвинтарях.
Що̀ й коли збирають? Молодí листочки — рано навесні, квітки — під час повного цвітіння, кору — влітку, ягоди — восени. Листки й незрілі плоди — отруйні.
Коли застосовують? У вигляді чаю вживають відвар з квіток — при простуді, грипі, як засіб, що̀ знижує жар, як потогінний засіб при бронхіті, сухому кашлі, при початковій стадії запалення легень, при ревматизмі.
Чай готують із листків: при хворобах нирок, як сечогінний засіб, кровоспинний, при атеросклерозі, для очищення крові при фурункулах, висипах на тілі (сечогінно діє також кора при серцевих набряках). На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку квіток (кори або листків) і настоюють 10 хв. П’ють по 2-5 склянок на день за 15 хв до їди ковтками (дія терпенів, рутиноподібного глікозиду ельдрину, дубильних речовин, слизу, що̀ є в листках і корі, алкалоїдів коніїну і сангвінарину та глікозиду самбунігрину. Наявність у квітках бузини чорної стероїдного гормона, який бере активну участь в обмінних процесах, пояснює терапевтичний ефект при захворюваннях шкіри, пов’язаних з порушенням обміну речовин). Сік ягід чорної бузини п’ють при виразках кишок та при ішіасі. В ягодах містяться ретинол, аскорбінова кислота, мінеральні солі, йод і гормоноподібна речовина, яка прискорює гоєння ран. Тому́ сік і настій ягід на цукрі (вживати по 30 мл) допомагають при найтяжчих шлункових і кишкових захворюваннях та при запаленні печінки. З відварених, протертих і проціджених через полотно ягід бузини чорної (свіжих і сушених) можна робити лікувальне повидло, киселі (від запору). При запальних хворобах травного каналу у поєднанні з хворобами печінки 1 столову ложку суміші квіток бузини чорної, насіння фенхелю, квіток ромашки, квіток липи, листків меліси і листків холодної м’яти в співвідношенні 4:2:2:3:3:6 заварюють в 1 склянці окропу, настоюють 2 год і п’ють по півсклянки 3-4 рази на день через 1 год після їди. Ягоди, зварені в меду, знімають розумову перевтому (1 чайна ложка на 1 склянку води́). При схильності до спазмів (кольок) травного каналу 1 столову ложку суміші квіток бузини чорної, коренів і кореневищ валеріани, квіток липи і листків холодної м’яти (порівну) настоюють 3-4 год на 1 склянці окропу і п’ють по 50 мл 3-4 рази на день. Через те, що в квітках містяться летка олія, слиз, яблучна й оцтова кисло́ти та гіркий глікозид самбунігрин, який знижує жар, їх застосовують як потогінний засіб і такий, що̀ полегшує відхаркування. Заливають 4 столові ложки суміші квіток бузини чорної, квіток дивини скіпетровидної, квіток підбілу звичайного, трави́ медунки лікарської, квіток липи, квіток алтеї лікарської, квіток гречки посівної і пелюсток маку дикого (Papaver rhoeas L.) в співвідношенні 2:3:2:3:2:3:2:3 1 л окропу, настоюють у духовці 12 год і п’ють по 50 мл через кожні 2 год.
Молодí весняні листочки, зварені в меду, вжиті всередину, діють як легке проносне при хронічному запорі. Зовнішньо використовують відварені у молоці листочки — прикладають на запрілі, обпечені і запалені місця́, а також на гемороїдальні гулі.
Для компресів при болю у вусі, ревматичному і подагричному опуханні наповнюють маленькі торбинки сумішшю квіток бузини чорної і ромашки лікарської порівну, поливають їх окропом та зігрівають у посудині на плиті. Компреси на голову з ароматичної настоянки квіток бузини чорної на 9% спиртовому оцті (взятих порівну) знижують гарячку, тамують головний біль та усувають безсоння9.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
4 За сучасною класифікацією родина Adoxaceæ (Адоксові) – Прим. вид.
5 З корою зіскрібають і камбій.
6 Що̀ таке конопельне молоко? Добре розтерте конопельне насіння заливають киплячою водою (на 2 частині насіння 1 частина окропу). Усе це вичавлюють під пресом. Отримана рідина і є «конопельне молоко».
7 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
8 Стаття з книги Ю. І. Липи «Ліки під ногами: Про лікування рослинами» (Київ, «Україна», 1996 р.).
9 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (видання 3-є, виправлене і доповнене; Київ, «Здоров’я», 1993 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар