Малина звичайна
(Rubus idæus L.)
Rubus idæus — напівкущова рослина родини розових. Має річні вегетуючі пагони і здерев’янілі дворічні сте́бла, які утворюють вкорочені квітконосні гілочки. Однорічні пагони трав’янисті, сизуваті, вкриті численними тонкими червонаво-коричневими шипами, з пониклою верхівкою; восени вони дерев’яніють, а наступного року зацвітають і дають плоди. Листки чергові, трійчасті або непарноперисті, з 3-5 (7) листочків, по кра́ю нерівнопилчастих, зверху майже голих, темно-зелених, зісподу — білоповстистих, середній листочок — на довгому черешку, бічні — сидячі. Квітки двостатеві, 5-пелюсткові, білі, в щитковидно-волотистому суцвітті і в пазушних малоквіткових китицях. Плід — складна, червона або жовта соковита кістянка. Цвіте́ у травні-червні. Плоди достигають у липні.
Поширення. Дикоросла малина росте́ в усіх лісових районах і в північній частині Лісостепу (крім Донецького) в лісах, по чагарниках, на лісових заплавних луках.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб заготовляють цілком стиглі плоди (Fructus Rubi idæi), квітки (Flores Rubi idæi) і листя (Folia Rubi idæi). Зібрані для сушіння плоди сортують (видаляють сторонні домішки і перестиглі та ушкоджені плоди), очищають від квіткових ніжок і квітколожа, прив’ялюють на сонці і сушать у вогневих сушарках або в духовці при температурі не вищій за 50° (краще при 35-40°). Готової сировини́ виходить 16-18%. Строк придатності сушених плодів — 2 ро́ки. Квітки і листя малини збирають у травні-червні і сушать під укриттям на вільному повітрі. Рекомендується заготовляти листя з річних вегетуючих пагонів, обшморгуючи листочки з грубого загального черешка. Сухого листя виходить 25%. Готову сировину (плоди, квітки, листя) зберігають у сухому провітрюваному приміщенні. Сушені плоди відпускаються аптеками.
Хімічний склад. Свіжі плоди малини містять 3,6-5,7% цукрів (глюкоза, фруктоза, сахароза), 1,36-2,09% органічних кислот (яблучна, лимонна, винна, саліцилова, мурашина), пектинові речови́ни (0,45-0,71%), каротин (0,3-0,6 мг%), вітамін В2 (0,012 мг%), аскорбінову (12-45 мг%), нікотинову (0,6 мг%) і фолієву (0,18 мг%) кисло́ти, 42-85 мг% флавоноїдів (гіперозид, ізокверцитрин, астрагалін, кемпферол-рамнозид та ін.), слизисті й дубильні речови́ни, ефірну олію, β-ситостерин та інші фітостерини, мікро- і макроелементи (калій, залізо, марганець, цинк, кобальт та інші). У квітках і листі малини є дубильні речови́ни, флавони, органічні кисло́ти, цукри, вітамін С та мінеральні солі.
Фармакологічні властивості і використання. В науковій медицині використовують свіжі й сушені плоди малини. Із свіжих плодів виготовляють малиновий сироп (Sirupus Rubi idæi), який використовують для поліпшення смаку ліків. Чай із сушених плодів призначають як потогінний і протизапальний засіб при різних простудних захворюваннях. Протипростудні властивості плодів малини пояснюються наявністю в них саліцилової кислоти́. Сушені плоди входять до складу потогінних чаїв. Як дієтичний продукт плоди малини споживають у натуральному вигляді при анеміях, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, цукровому діабеті, для збудження апетиту й поліпшення травлення та при екземі. Слід, однак, пам’ятати, що при нефритах і подагрі вживання плодів малини протипоказане. Значно ширше використовує малину народна медицина. Так, для заварювання потогінного чаю використовують не тільки сушені плоди, а й продукти їхньої переробки (варення, желе, мармелад, сік тощо). Взимку пагони малини використовують як заварку до чаю, який п’ють при простуді, грипі, знесиленні після тривалої хвороби та як жарознижуючий засіб. З досвіду народної медицини відомо, що листя малини характеризується в’яжучими, протизапальними, антитоксичними, кровоспинними і кровоочисними властивостями, а квітки — протизапальними і антитоксичними. Настій листя п’ють при хворобах о́рганів дихання, кашлі й гарячці, при проносах і ентероколітах, при шлункових кровотечах і геморої, при надмірних менструаціях та проти висипів на тілі, вугрів і екземи. Зовнішньо — настій листя застосовують для полоскання при стоматитах, фарингітах і ангінах, для примочок і зрошування при шкірних захворюваннях. Сушене листя малини входить до складу сумішей трав для приготування гігієнічних ванн, а сік із свіжого листя використовують для виготовлення мазі, яку застосовують при вуграх і висипах на тілі. Настій квіток приймають усередину при геморої та від гарячки, а зовнішньо його застосовують для примочок при кон’юнктивітах, блефаритах і бешихових запаленнях та для промивання обличчя при вуграх. Настоєм квіток на прованській олії (настоюють 20 днів) лікують дерматози, зумовлені укусами кома́х.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій сушених плодів (2 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу, настоюють 15-20 хвилин, проціджують) по 2 склянки за 1 раз як потогінний засіб (пити гарячим); настій квіток (20 г сировини́ на 200 мл окропу), по 1 столовій ложці 3-4 рази́ на день; настій листя (2 столові ложки сировини́ на 500 мл окропу, настоюють 2 години) по півсклянки 4 рази́ на день до їди; 1 столову ложку суміші (порівну) плодів малини та анісу звичайного, кори верби́ білої, квіток липи серцелистої і листя підбілу звичайного заливають 2 склянками окропу, кип’ятять 5-10 хвилин, проціджують і п’ють гарячим по 1-2 склянки за один раз як потогінний засіб; 1 столову ложку суміші листя малини (20 г) і м’яти перцевої (30 г), квіток ромашки лікарської (50 г) і нагідок лікарських (20 г) та трави́ материнки звичайної (50 г) заливають склянкою окропу, кип’ятять 5 хвилин, проціджують і випивають гарячим за один раз з медом при гострому тонзиліті й катаральній ангіні; столову ложку суміші (порівну) листя малини і суниць лісових, трави́ деревію звичайного і перстачу гусячого та кори дуба звичайного заливають склянкою холодної кип’яченої води́, витримують 4-9 годин, кип’ятять 5 хвилин, відразу проціджують, охолоджують і п’ють по одній склянці в день при надмірних менструаціях і катарі кишечника.
ЗОВНІШНЬО — настій квіток або листя (10 г сировини́ на 200 мл окропу, настоюють до охолодження) для полоскання, зрошування та примочок; мазь (1 частина соку із свіжого листя на 4 частини ма́сла вершкового або вазеліну); 3 чайні ложки суміші листя малини (20 г), шавлії лікарської (30 г), підбілу звичайного (25 г) і калачиків лісових (25 г) заварюють склянкою окропу, настоюють 15-20 хвилин і використовують для полоскання при ларингіті й фарингіті; гігієнічна ванна для жінок (очищає шкіру від продуктів обміну, надає їй еластичності і пружності, ліквідує неприємний запах): 500 г суміші листя малини і бере́зи бородавчастої, трави́ м’яти перцевої, ромашки лікарської і конюшини лучної, взятих у співвідношенні 4:4:2:4:4, заливають 10 л холодної води́, доводять до кипіння, настоюють 40-50 хвилин, проціджують і вливають у ванну (температура води́ 36-39°, тривалість процедури — до 20 хвилин, приймають 1-2 рази́ на тиждень)1.
МАЛИНА ЗВИЧАЙНА — Rubus idæus L.
Російська назва — малина обыкновенная.
Родина розові — Rosaceæ.
Кущова рослина, яка досягає іноді 2 м заввишки. Річні пагони — вегетуючі, дворічні — здерев’янілі сте́бла. Листки чергові, трійчасті, з 3-5 листочками, а іноді й з більшою кількістю їх. Листочки зверху темно-зеле́ні, зісподу – біло-повстисті. Квітки розташовані у волотистому суцвітті. Віночок білий. Чашолистків і пелюсток по 4-5. Плід — червона або жовта соковита і запашна кістянка овальної форми.
У дикому стані малина звичайна поширена в мішаних та листяних лісах, на галявинах, сонячних пагорбах. Культивується на всій території України.
Цвіте́ малина в травні-червні, плоди достигають з кінця червня до середини серпня. Найбільш поширена в дикому стані у лісах північної і середньої смуги Європи, на Кавказі, в Середній Азії.
Сировина. Заготовляють плоди малини (без квітколожа) і листки.
Хімічний склад. Особливо цінні для медичних цілей плоди дикорослої малини. В них виявлено цукри (4,5-11,5%), яблучну, цитринову, саліцилову кисло́ти (1-2%), слиз, пектинові сполуки, флавоноїди, каротин, тіамін, рибофлавін, дубильні речови́ни, солі кальцію, міді, фітонциди, аскорбінову кислоту (44-93 мг/100 г), летку олію. Насіння малини містить жирну олію (понад 21%), молодí листки — аскорбінову кислоту (258-300 мг/100 г).
Плоди сушать, розстилаючи тонким шаром, але краще їх консервувати цукром у співвідношенні 1:2. Листки зривають під час цвітіння рослини. Сушать, розстилаючи тонким шаром.
Застосування. Плоди і листки малини використовують як потогінний, в’яжучий, вітамінний і протизапальний засіб при захворюваннях простудного походження, при грипі, аденовірусних інфекціях, ангіні, інфекційних та виразкових хворобах. Як в’яжучий засіб застосовують при захворюваннях шлунка і кишечника, як вітамінний — при хворобах печінки. Беруть 1 столову ложку листків малини, заливають 1 склянкою окропу і настоюють 10 хв. П’ють по 1 склянці 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.
При простуді беруть 3-4 столові ложки ягід сушеної дикорослої малини, заливають 1 склянкою окропу і настоюють 2 год. П’ють як чай по 3-4 склянки на добу.
Дуже добре поєднувати при консервуванні цукром плоди малини з плодами смородини. Беруть однакову кількість плодів малини і смородини і додають 2 частини цукру. Розмішують цю масу і зберігають у прохолодному місці. Таку суміш використовують як цінний вітамінний і харчовий продукт, особливо глибокої осені і ранньої весни́, коли харчовий раціон бідний на вітаміни.
Для лікування захворювань дихальних шляхів ми використовуємо листки дикорослої малини звичайної разом з квітконосними стеблами вересу звичайного, травою материнки звичайної, чебрецю звичайного, квітками бузини чорної, листками подорожника великого, квітками липи серцелистої, травою м’яти перцевої у співвідношенні 2:3:2:3:2:3:2:3. Беруть 3 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. П’ють по ½ склянки як чай 2-3 рази на добу.
Здавна в народі користуються як потогінним засобом відваром однорічних стебел малини, гілочок вишні і гілочок смородини у співвідношенні 1:1:2. Беруть 2 столові ложки подрібненої суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 10 хв і настоюють 1 год. П’ють по 2-3 склянки на добу як чай.
Дуже корисно вживати з профілактичною метою, особливо взимку і напровесні, настій листків малини дикорослої, квітучих стебел суниць лісових і трави́ меліси лікарської та материнки звичайної у співвідношенні 2:3:2:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. П’ють як чай по ½ склянки протягом доби. Такий чай тамує спрагу, бадьорить, підвищує працездатність2.
МАЛИНА ЗВИЧАЙНА (RUBUS IDÆUS L.), РОДИНА «РОЗОЦВІТІ» – ROSACEÆ.
Прямостоячий напівчагарник заввишки 50-180 см. Непарноперисте листя має 3-5-7 листочків. Зверху вони зеле́ні й майже голі, знизу біло-повстяні. Квітки малини зібрані в невеликі китиці на верхівках пагонів. Цвіте́ у червні-липні, плодоносить в липні-серпні. Округлі плоди лісової малини складаються з нечисленних і дрібних кістянок; вони яскраво-малинового кольору, бархатисто-пухнаті, соковиті, солодкі, запашні. Дуже поширена в Україні, Росії.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовують плоди, листя, квітки, корінь. Листя й квітки збирають у червні-липні, плоди — у липні-серпні, корінь — восени. Плоди малини збирають добре достиглими. Листя малини звичайної збирають, поки воно молоде й ніжне. Сушать на повітрі або при штучному нагріванні. Для тривалого зберігання й транспортування ягоди варто заморожувати або сушити.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Плоди малини містять органічні кисло́ти — саліцилову, яблучну, лимонну, мурашину, капронову; цукри (глюкозу, фруктозу, сахарозу), дубильні речови́ни, пектинові, азотисті й барвники, солі калію, міді, ціанин-хлорид, ацетоїн, бензальдегід, вітамін С, каротин, сліди вітамінів групи В та ефірну олію. Насіння містить жирну олію й фітостерин.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Плоди поліпшують апетит, регулюють діяльність шлунка й кишечника; заспокоюють болі в шлунково-кишковому тракті й уживаються при сп’янінні. Плоди також володіють протиблювотною та протизапальною дією, знеболюють. Відвар і настій з листя малини звичайної застосовуються при кашлі, ангіні у вигляді полоскань; настій листя і квіток — при геморої та жіночих хворобах. Зі свіжого листя малини виготовлюють мазь від вугрів і шкірних висипок. Квітки мають протизапальні й антитоксичні властивості. Відвар квіток малини застосовують для вмивання при вуграх, бешиховому запаленні й кон’юнктивітах. Раніше настій квіток пили як протиотруту при укусах отруйних змій і скорпіонів. Настій квіток і настій листя уживають внутрішньо також при жіночих хворобах і геморої.
У тибетській медицині використовують листя, ягоди й сте́бла малини при неврастенії і як жарознижуючий засіб.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Побічні дії малини звичайної невідомі.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Змішати по 10 г квіток і листя, залити 1 склянкою окропу, настоювати 30 хвилин, процідити. Робити примочки, спринцювання. Застосовувати при геморої, жіночих хворобах (зовнішньо).
Залити 2 ч. ложки сушеної малини 1 склянкою окропу. Пити в гарячому виді, після чаю з малиною лягти в постіль. Застосовувати при застуді3.
МАЛИНА ЗВИЧАЙНА (Rubus idæus); з лікувальною метою використовують її ягоди, цвіт і листя.
Малина — кущова рослина з родини розових. Поширена в дикому стані в лісовій смузі Європейської частини [колишнього] Радянського Союзу й зокрема в Україні та в Сибіру. Її широко вирощують у [колишньому] Радянському Союзі й зокрема повсюди в Україні, але для лікарського застосування в науковій медицині потрібні плоди (а в народній медицині також цвіт і листя) не з культурної, а з дикорослої малини. Необхідно навести тут точний ботанічний опис дикорослої малини й зазначити, якими відмітними особливостями вона відрізняється від культурної малини.
Сте́бла і в дикорослої, і в культурної малини покриті шипами або щетинками, які у дикої білуваті, а в культурної — червонуваті. Листки зверху темно-зеле́ні, знизу — білуваті від волосків, що̀ покривають їх. Квітки також білі, дрібні, зібрані в трохи пониклі суцвіття, сидять на верхівках стебел або в пазухах листків. Плоди — дрібні костянки, що̀ зрослися в загальний складний плід, майже овальної форми, схожий на плід ожини.
Дикоросла малина відрізняється від культурної плодами: її костянки не так щільно зростаються, як у культурної, легко відокремлюються від свого кінцевого квітколожа й при дозріванні й зриванні легко висипаються. У дикорослої малини ягоди пахнуть дужче, ніж у культурної.
Плоди малини мають потогінну силу, заради чого їх і застосовують у науковій медицині, вводячи їх також і до складу потогінних чаїв № 1 і № 2.
У народній медицині використовують малину, яку вирощують, тобто ту, яка є у людей напохваті. Плоди її, як потогінний засіб, вживають при грипі, крупі, простуді, хронічному ревматизмі та при ко́рі (щоб спричинити висип). В останньому випадку вживають відвар ягід малини з медом.
Зовнішньо застосовують відвар для полоскання при хворобах горла (при набряку й запаленні). Відвар квіток вживають всередину від гарячки. З сухого листя малини готують відвар для примочки, а з свіжого потовченого листя роблять мазь, яку застосовують при шкірних хворобах (від вугрів та різних висипів).
Способи застосування. Відвар ягід: 30,0-200,0; настоювати після заварювання протягом 20 хвилин; пити на ніч, як потогінний засіб, по дві склянки за один раз, а в інших випадках — по одній склянці, два рази на день.
Відвар для полоскання: 10,0-200,0.
Відвар квіток: 20,0-200,0; по одній столовій ложці, три рази на день.
Мазь із свіжого листя: одна частина соку на 4 частини коров’ячого ма́сла або вазеліну4.
МАЛИНА (Rubus idæus L.).
Ягоди малини містять неповторний набір біологічно активних сполук — органічних кислот, вітамінів, цукрів, ефірних олій. Останнім часом в них виявлені особливі хімічні речови́ни — стерини, що̀ мають здатність попереджувати розвиток атеросклерозу.
Якщо розгорнути нове видання «Рецептурного довідника лікаря» і прочитати розділ, присвячений гострим респіраторним вірусним інфекціям, або, як називають по-старому, простудним хворобам, побачимо, що серед лікувальних засобів чай з малини займає друге місце після гірчичників. А вже потім ідуть різні таблетки, порошки, каплі.
Чому ж така корисна малина при простудах? Вона містить антибіотики (що̀, безумовно, не винятковість) і саліцилову кислоту (а це вже зустрічається рідко). Пригадаймо наукову на́зву аспірину: ацетилсаліцилова кислота. Але в аспірині немає ні вітаміну С, ні Р-активних речовин, ні фолієвої кислоти́, ні сприяючих кровотворенню мікроелементів. Не будемо принижувати значення аспірину, але чи може він, синтетичний, зрівнятися з малиною, особливо лісовою (хоча використовують для лікарських потреб і культурну, та лісова корисніша).
Рецепти, до складу яких входила «рубінова ягода», можна зустріти в будь-якому старовинному травнику чи лікувальнику, а легенди різних народів донесли до нас немало цікавих відомостей про цю чудову рослину.
У дикому стані малина була відома ще стародавнім грекам і римлянам. Згадки про неї як культурну рослину зустрічаються у працях древніх авторів, що̀ відносяться до III століття до нашої ери. В нашій країні малину з червоними і білими ягодами почали культивувати з XVII століття.
Народна і наукова медицина визнає́ малину як першорядний і безвідказний засіб проти грипу, бронхіту, ларингіту; як відхаркувальний від кашлю — самостійно і в складі різноманітних зборів (чаїв) з іншими лікарськими рослинами.
Малину в народі люблять і цінують за чудовий смак та ніжний тонкий аромат ягід. Хімічний склад малини нестабільний: в середньому в спілих ягодах міститься 0,9-1,9% органічних кислот, до 8,6% цукрів, 0,6-0,9% пектину, 0,09-0,13% дубильних і барвних речовин. Органічні кисло́ти представлені здебільшого яблучною, в невеликих кількостях виявлена також лимонна, щавлева, саліцилова, мурашина та інші. Наявністю саліцилової кислоти́ та її ефірів пояснюють загальновідому потогінну та протизапальну дію ягід малини та продуктів її переробки. Малина багата клітковиною (4,8-5,1%), яка стимулює динамічну функцію і сприяє виведенню холестерину з організму.
Плоди містять близько 25 мг/100 г вітаміну С та ряд інших вітамінів, але в порівняно невеликих кількостях. Серед усіх ягід малина виділяється високим вмістом нікотинової (0,6 мг/100 г) і фолієвої (6 мкг/100 г) кислот.
Фенольні сполуки малини представлені головним чином антоціанами (50-220 мг/100 г) і флавонолами (94 мг/100 г).
З мінеральних сполук малина, поряд з чорною смородиною, виділяється наявністю значних кількостей заліза (1000 мкг/100 г), цинку (200 мкг/100 г), міді (170 мкг/100 г) і марганцю (210 мкг/100 г). Наявністю згаданих мікроелементів пояснюється застосування малини при анеміях (разом з іншими ягодами).
Малина — не тільки потогінний, жаропонижаючий та протипростудний середник. Її рекомендують також для поліпшення травлення та апетиту. Корисна вона при атеросклерозі і гіпертонічній хворобі. Плоди малини багаті пуринами (до 22 мг/100 г у свіжих плодах і більше 60 мг у сушених), тому́ вони протипоказані хворим подагрою та нефритом.
Відварами квіток лікують геморой, рожу, запальні процеси очей, а малинове листя використовують в домашній косметиці для видалення з обличчя прищів та вугрів і для фарбування волосся в чорний колір. З перестиглих ягід можна зробити косметичну маску, яку накладають на вимите лице. Якщо шкіра має підвищену чутливість, до ягідної кашки додають трохи свіжої сметани або си́ру. Така маска діє на шкіру не гірше найпрославленіших кремів і лосьйонів.
При розширенні судин шкіри обличчя дуже корисна маска з суміші в рівних частинах листя малини, ожини, калини та підбілу (дрібно нарізаних сухих або свіжих) з додаванням столової ложки вівсяних пластівців. Суміш заливають 150 мл теплої води́ і дають настоятися, поки не розм’якне. Масу розтирають у ступці або в чашці, підігрівають до 30-35°С. Маску накладають тонким шаром і закривають рушником на 10-15 хвилин. Перед маскою шкіру змазують жирним кремом. Маску змивають теплою, потім холодною водою.
Для лікування вугрів готують мазь із соку, вижатого зі свіжого листя: 1 частину соку змішують з 4 частинами вершкового ма́сла.
Дуже корисний світлий малиновий мед, смачний і духмяний, який бджо́ли збирають у великій кількості. Медовий запах квіток малини чути здалеку, і крилаті трудівниці летять на них не тільки в хорошу погоду, а й під час теплих дощів, оскільки квітки рослини завжди злегка нахилені вниз і захищені від дощу. Така бджолина любов йде малині на користь: після відвідин кома́х кущі дають майже утричі більше ягід.
Десь з півстоліття тому здавалося, що малина закінчить своє існування — та̀к її, бідолашну, вимучили віруси. Але потім з вірусами навчилися боротися, і знову крива щорічних зборів врожаю піднялася вгору, хоча минулих вершин ще не досягла. Зараз у світі на долю малини припадає 7% загального щорічного врожаю ягід. Виникли нові сорти: карликові, зручні для машинного збору врожаю; з міцними пагонами, які не ламаються від ягідного вантажу; ремонтантні, тобто такі, що̀ дають восени другий врожай; з однорічними пагонами — їх косять на зиму, як траву, і ніяких турбот з доглядом. Таким чином, науковці не залишають малину без уваги.
Збирають ягоди в суху погоду рано-вранці або після заходу сонця. Сушать малину в дещо охолоджених печах або спеціальних сушарнях, попередньо прив’яливши на сонці. Добре висушені ягоди не повинні забруднювати ру́ки і збиватись у грудки. Зберігають їх у подвійних мішках або ящиках, вистелених папером, у сухому приміщенні.
Малиновий мармелад
Кілограм очищених ягід протирають крізь сито з нержавіючої сталі, щоб на ньому лишилося насіння. Пюре (із соком) варять з 0,5 кг цукру, весь час помішуючи. Коли мармелад загусне, його гарячим викладають у простерилізовані банки. Закривають їх лише після повного охолодження.
Сироп із малини
Вибирають достиглі, навіть перестиглі плоди. Їх розминають фарфоровим або дерев’яним пестиком і залишають на 1,5-2 години, закривши посудину кришкою або марлею, складеною в кілька шарів. Відстояний сік зливають, а м’якуш віджимають у полотняному мішечку руками або пресом. Обидві порції соку зливають докупи, дають йому відстоятися, а потім проціджують через марлю. До 300 г соку додають 650 г цукру і 8 г лимонної або виннокам’яної кислоти́, перемішують їх до повного розчинення. Сироп проціджують через марлю в добре вимиті і висушені пляшки, які закорковують і заливають розтопленим сургучем або парафіном. Зберігають у сухому прохолодному місці.
Напій з малини, агрусу й меду
По 300 г свіжої малини й агрусу миють, дають стекти воді й протирають масу крізь сито. 3 столових ложки меду розчиняють у 0,5 л води́, цей розчин змішують із протертими ягодами, проціджують крізь марлю й розливають у склянки.
Малиновий напій з молоком
У склянку наливають холодного молока (на ¾ висоти́), додають столову ложку малинового сиропу і заливають доверху охолодженою перевареною водою. Подають охолодженим5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
4 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
5 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Овочі і фрукти в нашому харчуванні» (Ужгород, «Карпати», 1988 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар