Цмин пісковий
(Helichrysum arenarium L.)
Helichrysum arenarium — багаторічна трав’яниста, з білоповстистим опушенням рослина родини айстрових (складноцвітих). Сте́бла прямостоячі або висхідні, 15-20 см заввишки, в суцвітті розгалужені. Листки чергові, цілісні, цілокраї; нижні листки видовженооберненояйцевидні, поступово звужені в черешок, середні і верхні сидячі, ланцетні. Квітки дрібні, різнорідні, зібрані в кулясті кошики, що̀ утворюють на верхівках стебел густе щитковидне суцвіття; крайові квітки жіночі, трубчасто-нитковидні, серединні двостатеві, трубчасті, з 5-зубчастим відгином. Обгортки кошиків черепичасті, листочки їх жорсткоплівчасті, лимонно-жовтого, рідше жовтогарячого кольору. Плід — сім’янка. Цвіте́ з червня до вересня.
Поширення. Цмин пісковий росте по всій території України в соснових лісах, на пісках, степових схилах, на відслоненнях.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують суцвіття цмину (Flores Helichrysi arenarii), які заготовляють на початку цвітіння рослини (до розкривання кошиків), зриваючи їх руками або зрізуючи ножицями та̀к, щоб залишки квітконосів не перевищували 1 см. Для відновлення заростей на ділянці, де провадять заготівлю сировини́, треба залишати 8-10 рослин на кожні 15-20 м2 площі для насінного розмноження, а повторну заготівлю сировини́ на цій ділянці дозволяється проводити через рік. Зібрану сировину розкладають тонким шаром на папері чи тканині і сушать у затінку. Сухих суцвіть виходить 33%. Готову сировину зберігають у сухих, прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 3 ро́ки. Сушені суцвіття є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. У суцвіттях цмину є флавоноїдні глікозиди (кемпферол, саліпурпурозид, ізосаліпурпурозид), флавоноїди (нарингенін, апігенін), стероїдні сполуки, неідентифіковані барвні речови́ни фенольного характеру, аскорбінова кислота, вітамін К, ефірна олія, кумарин скополетин, смолисті й гіркі речови́ни.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати цмину сприяють підвищенню жовчної секреції, змінюють хімізм жовчі (зменшують концентрацію жовчних кислот, підвищують вміст холатів і білірубіну в жовчі), збільшують жовчовиділення, виявляють протизапальну, антибактеріальну і спазмолітичну дію, стимулюють секреторну функцію шлунка і підшлункової залози, підвищують діурез, діють як кровоспинний засіб. Відвар цмину прописують при хронічних холециститах, холангітах, ангіохолітах, жовчнокам’яній хворобі, дифузних ураженнях печінки. Певний терапевтичний ефект одержують також при розладах діяльності шлунка, нирковокам’яній хворобі, хворобах нирок і сечового міхура, особливо при гострому циститі, при утрудненому і болісному сечовипусканні та набряках, пов’язаних з нирковою недостатністю, при фурункульозі, у разі запалення сідничного нерва та невралгії. Настій цмину використовують як кровоспинний засіб при гіперполіменореї і маткових кровотечах в результаті дисфункції яєчників та при фіброміомі матки з геморагічним синдромом. Квітки цмину входять до скла́ду жовчогінних чаїв. Препарати цмину не дають побічних реакцій навіть при тривалому застосуванні.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар (10 г, або 3 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу) приймають теплим по півсклянки 2-3 рази на день за 15 хвилин до їди; екстракт цмину сухий (Extractum florum Helichrysi arenarii siccum) по 1 г 3 рази на день протягом 2-3 тижнів; фламін (Flaminum) призначають при хронічних холециститах і гепатохолециститах по 1 таблетці 3 рази на день за 30 хвилин до їди, запиваючи невеликою кількістю теплої води́ (курс лікування 10-40 днів); настій (10-20 г сировини́ на 200-300 мл окропу, настояти до охолодження) по 1 столовій ложці щогодини до зупинки кровотечі, але не більше 8-10 ложок на добу (для лікувальних клізмочок готують відвар з розрахунку 2-5 г цмину на 200 мл окропу і вводять по 50 мл 2-3 рази на день)1.
HELICHRYSUM ARENARIUM L. − ЦМИН ПІСКОВИЙ.
Російська назва — цмин песчаный (бессмертник полевой).
Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Росте на піщаних ґрунтах: у соснових лісах, на узліссях та лісових галявинах, по сухих схилах. Сте́бла поодинокі або групові, до 40 см заввишки. Листки і сте́бла вкриті білим пухом, продовгувато-еліптичні; нижні — звужені в черешок. Квітки — в невеличких кулеподібних кошичках, на верхівці стебла́ зібрані в густе щитковидне суцвіття. Кошички оперезані гладенькими блискучими лимонно-жовтими або оранжевими листочками. Квітки двостатеві, з жовтими та оранжевими трубчасто-лійкоподібними віночками, покриті жовтими волосками. Цвіте́ рослина в липні-серпні.
Сировина. З лікувальною метою використовують кошички квіток, коли вони добре розвинулися, а самі квітки ще не зовсім розкрилися. Зривають або зрізують їх із стеблом завдовжки до 1-2 см. Сушать на вільному повітрі у затінку, в приміщеннях, що̀ добре провітрюються, або на горищі. Висушені кошички повинні зберігати свій колір. Не слід сушити їх у жаркому приміщенні і безпосередньо під залізним дахом, оскільки за цих умов вони дуже розпускаються, обсипаються і псуються. Зберігають сировину в сухому, нежаркому, затемненому приміщенні у паперових мішках.
Рослина заготовлюється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. Квітки цмину містять флавонові глікозиди, стероїдні сполуки, барвні речови́ни, жирні кисло́ти, спирт інозит та ефірну олію. З флавонових глікозидів виділено саліпурпозид, що̀ при гідролізі розкладається на аглікон арингенін і глюкозу; ізосаліпурпозид, а також глікозид апігенін, диглікозиди карингенін та кемпферол. До скла́ду ефірної олії входять крезол, вільні кисло́ти, в то́му числі капронова. Сте́бла і листки цмину мають ефірну олію, дубильні речови́ни та вітаміни С і К.
Дія: жовчогінна, сечогінна, кровоспинна, дезінфікуюча.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Вивчення фармакологічних властивостей флавонових сполук та екстрактів квіток цмину свідчить про їх антиспастичну дію на гладку мускулатуру кишок, жовчний міхур та кровоносні судини (навіть у малих дозах). Препарати цмину виявляють жовчогінний і гіпотензивний вплив. Слід зауважити, що найбільш активно діють на організм спиртовий екстракт та настойка цмину. Настої і відва́ри рослини мають значно меншу активність. Це пов’язано з тим, що флавонові сполуки слаборозчинні у воді і пероральне вживання їх не забезпечує достатнього всмоктування діючих речовин. Крім жовчогінної властивості препарати цмину мають властивість посилювати жовчотворну функцію печінки, але меншою мірою (у 3 рази), ніж дехолін.
Рослина містить значну кількість гіркот, які активізують виділення шлункового соку. Крім того, виявлено слабку протизапальну та протигістамінну дію цмину. При внутрішньовенному введенні тваринам насто́ю рослини проявляється її виражена сечогінна здатність.
Експериментальне вивчення цмину піскового проводилось у лабораторії І. П. Павлова. Було встановлено, що настій та відвар його квіток активізують секрецію жовчі, шлункового і панкреатичного соку. Згодом з’ясувалося, що препарати цмину піднімають тонус жовчного міхура, змінюють хімічний склад жовчі, підвищуючи холато-холестериновий коефіцієнт (Ю. А. Петровський, С. М. Свідлер, 1934). Лікувальну дію цмину пов’язують з наявністю в ньому флавонів, що̀ посилюють жовчотворення та збільшують вміст білірубіну в жовчі. Препарати цмину малотоксичні. Цмин має антибактеріальні властивості, що̀ пояснюється вмістом смолистих кислот.
М. П. Скакун (1955) описав стимулюючу дію препаратів цмину піскового на процес утворення жовчі, секреторну функцію підшлункової залози і шлунка; збільшення під його дією вмісту у жовчі холатів та холато-холестеринового коефіцієнта. При цьому М. П. Скакун зауважує, що цмин, підвищуючи тонус жовчного міхура, не впливає на вихід жовчі у дванадцятипалу кишку.
Відвар і настій квіткових кошиків цмину є чудовими жовчогінними засобами. Подібно до магнію сульфату вони виклика́ють міхуровий рефлюкс, діють протизапально, сприяють нормалізації діяльності травного каналу, дещо посилюють діурез і поліпшують сечовипускання. В осіб з хронічними хворобами гепатобіліарної системи внаслідок їх вживання зменшується, а потім зникає біль у ділянці печінки, минають диспепсичні явища, метеоризм, запор, відчуття важкості у надчеревній ділянці тощо. Збільшена печінка поступово зменшується, поліпшується склад жовчі.
Однак, незважаючи на широкий діапазон лікувальних властивостей препаратів цмину, під час приступів печінкової кольки вони не зменшують болю і не знімають приступу. Лише при тривалому вживанні цих препаратів частота приступів та їх інтенсивність зменшуються. Це відбувається, напевно, за рахунок дії речовин рослини на жовчовивідні шляхи та їх сфінктери (М. М. Панченков, В. В. Оржешковський, 1946). Препарати цмину застосовують не тільки при запальних процесах у жовчних шляхах, а й при хронічному гепатиті та цирозі печінки.
Хворі добре переносять препарати цмину, які не дають побічних реакцій навіть при тривалому застосуванні.
У народній медицині відвар і настій квіткових кошичків цмину піскового призначають при жовтяниці, різних захворюваннях печінки, сечового міхура та сечовивідних шляхів, хворобах травного каналу, особливо при коліті у дітей. Його застосовують для вигнання круглих глистів.
Відвар цмину вживають при розладах діяльності шлунка та надмірному схудненні. Цмин використовують у суміші з іншими рослинами при захворюваннях нирок, задишці та головному болю. Цмин рекомендують як ефективний засіб для лікування нирковокам’яної хвороби, хвороб нирок і сечового міхура, набряків та для полегшення стану при утрудненому і болісному сечовипусканні. Відвар цмину вживають також при запаленні сідничного нерва та невралгії.
1. Фламін (Flaminum) — сухий концентрат цмину: аморфний порошок жовтого кольору, гіркий на смак. Застосовують при хронічних запальних захворюваннях печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів — холециститі, холангіті, гепатохолециститі. Вживають всередину по 0,05 г тричі на день за півгодини до їди, запивають половиною склянки води́. Дітям після 7 років призначають таку ж дозу, як і дорослим. У разі необхідності дозу препарату збільшують до 0,1 г і рекомендують приймати двічі-тричі на день. Курс лікування триває 2-3 тиж, його можна повторити через 5 днів. Фламін випускається в таблетках по 0,05 г.
2. Концентрат цмину піскового сухий — гранульований порошок квіток рослини. Вживають по 1 г тричі на день протягом 2-3 тиж. Курс лікування при необхідності повторюють через 5 днів.
3. Жовчогінний чай. На 2 склянки води́ беруть 1 чайну ложку суміші квіток цмину (3 г), листків бобівника трилистого (3 г), листків м’яти перцевої (3 г), насіння коріандру посівного (2 г). Заливають 2 склянками окропу, накривають, настоюють 30-40 хв, охолоджують, проціджують. Вживають настій теплим по півсклянки тричі на день за півгодини до їди.
4. Відвар цмину піскового. 10 г подрібнених квіток заливають 1 склянкою води́ кімнатної температури, накривають кришкою, нагрівають на киплячій водяній бані при частому помішуванні протягом півгодини, знімають, охолоджують 10 хв, проціджують, відтискають і додають води́ до об’єму 1 склянки. Вживають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день за 10-15 хв до їди. На думку деяких дослідників, відвар цмину діє сильніше, ніж екстракт.
5. Rp.: Florum Helichrysi arenarii 30,0
Herbæ Absinthii
Fructuum Fœniculi
Fol. Menthæ piperitæ aa 20,0
M.f. species
D.S. Суміш (по 2 чайні ложки кожного компоненту) настоювати на 2 склянках холодної води́ протягом 8 год. Настій пити протягом дня як жовчогінне2.
Helichrysum arenarium (L.) DC. (Gnaphalium arenarium L.) — ЦМИН ПІЩАНИЙ.
Українські на́зви: цмин піщаний (пісковий), нечуй-вітер, сухарики, безсмертники польові; російські: цмин, сушеница песчаная, бессмертник песчаный; польські: kocanki piaskowe, nieśmiertelniki polne.
Родина: Compositæ — складноцвіті.
Синонім: Stœchas citrina (суцвіття Hel. arenarium — вживаються в науковій рецептурі).
Багаторічна трав’яниста рослина висотою 10-30 см. Стебло цієї рослини шерстисто-повстяне, як і вся рослина, поодиноке (а якщо їх декілька, то вторинні не плодоносять), виростає з кореневища — просте, пряме або висхідне. Листи прикореневі — видовжено-зворотнояйцевидні, тупуваті, верхні — лінійно-ланцетні, гострі. Квіти лимонно-жовті, іноді жовтогарячі, трапляються цегельного кольору, зібрані в кулясті кошички. Цвіте́ із червня по жовтень. Запах рослини своєрідний. Росте переважно на піщаних ґрунтах, на сухих лісових галявинах, перелісках, пагорбах, на межах і покладах, піщаних і кам’янистих схилах. Розповсюджений скрізь в Україні та в середній частині [колишнього] СРСР.
Збираються суцвіття-кошики, зазвичай в перші два тижні цвітіння. Сушити потрібно якомога довше, тому́ що відчуття сухості на дотик оманливе, і недосушені суцвіття, якщо зберігаються ще й стислими, запрівають і псуються.
Застосовується в народі як кровоспинне, жовчогінне, глистогінне і таке, що̀ дезінфікує жовчні протоки й сечоводи.
Вживання. В останні роки наукова медицина довела позитивну дію цмину при деяких хворобах.
Народна медицина широко застосовує цю рослину при всіляких хворобах, а для жовчогінних цілей у навколишній нас природі не знаходять кращого засобу, ніж суцвіття цмину. У народі забарвлення квітів цієї рослини зв’язують із цвітом обличчя людини, хворої жовтяницею. Чи не варто хоча б тому́ спробувати з’ясувати: чи зв’язана дія цмину піщаного з його барвниками, його пігментами?
Не маючи більш глибоких відомостей із цього приводу, наведу кілька своїх спостережень. Напаром із цмину я лікував жовтяничних хворих. У деяких після приймання чаю з нього жовтяниця проходила в п’ять днів. В інших виходили з кишечника аскариди, причому всі пофарбовані в жовтий колір, а не блідо-жовтогарячі, як звичайно після інших глистогінних засобів.
Думаю, що пігменти цмину (у сукупності, може бути, з якимись іншими діючими речовинами цієї рослини) діяли на глистів. Слід підкреслити відсутність явної токсичності, як у інших глистогінних засобів.
Маючи лікарський пігмент і специфічну гіркоту, квіти цмину в напарі 40,0 г на літр окропу, крім лікування жовчних шляхів, сприятливо діють на саму печінку, особливо при цирозах з кольками. Цей напар у тих же дозах і прийманнях застосовують, по-перше, при хворобах шлунково-кишкового тракту, а потім сечостатевих о́рганів, й сечового міхура, як сечогін, що̀ не дратує нирок.
Лікуючи людей із приводу зниженої кислотності шлунка, я пробував заміняти цмином у сумішах гірких трав такі гострі гірко́ти, як тирлич і бобівник.
У деяких хворих ця заміна збільшувала кислотність шлункового соку, у той час як тирлич і бобівник не давали такого ефекту.
На закінчення потрібно сказати, що квіти цмину (напар, а іноді відвар — 5 хвилин) як самі, так і в сумішах, про які вже неодноразово була мова, з великим успіхом застосовуються також у народі для промивання матки й піхви під час білей.
Зберігання. Квіти цмину зберігаються в дерев’яних ящиках, усередині застелених папером3.
ЦМИН ПІСКОВИЙ — Helichrysum arenarium (L.) D. S.
Російська назва — цмин песчаный (бессмертник полевой).
Родина айстрові (складноцвіті) — Asteraceæ (Compositæ).
Багаторічна трав’яниста рослина. Сте́бла 15-40 см заввишки. Росте цмин пісковий на сонячних піщаних пагорбах, узліссях поряд з нечуйвітром волохатеньким, на ділянках, де мало іншої рослинності, на перелогах, вирубках, біля канав. Сте́бла рослини усіяні білоповстистим опушенням. Прикореневі листки сидячі, цілокраї, ланцетні. Квітки дрібні, зібрані в кулясті кошики, які утворюють на верхівках стебел щиткоподібні суцвіття. Крайові квітки в кошиках, маточкові — численні, однорядні, серединні — двостатеві, з п’ятизубчастим відгином. Цвіте́ рослина з кінця червня по жовтень, але найбільше — у липні-серпні. Поширений цмин пісковий в Україні, на Північному Кавказі, у Середній Азії.
Сировина. Використовують кошики квіток, коли вони ще повністю не розкрились. Кошики зрізують ножицями, захоплюючи 2-3 см стебла́. Сушать рослину у добре провітрюваних, теплих приміщеннях, розстилаючи тонким шаром, бо її легко вражає цвіль.
Хімічний склад. Суцвіття цмину піскового містять флавоноїди, філохінони, дубильні речови́ни, леткі олії (0,05%), смо́ли, органічні кисло́ти, каротиноїди, слиз, гіркі речови́ни, мікроелементи кальцію, калію, марганцю, заліза, аскорбінову кислоту, барвники. Кошики цмину піскового мають фітонцидну дію. У них виявлено антибіотик аренарин, який згубно діє на бактерії. Відва́ри кошиків і сухий порошок мають також інсектицидну дію і використовуються для боротьби з міллю.
Застосування. Суцвіття цмину піскового має кровоспинну, сечогінну, жовчогінну, дезінфікуючу, антиалергічну та гіпотензивну дію. У науковій медицині його застосовують при холециститі, холангіті, гепатиті і як жовчогінний засіб. Препарати цмину піскового стимулюють секреторну функцію шлунка і підшлункової залози, посилюють тонус жовчного міхура, жовчовиділення, розріджують жовч.
Медична промисловість випускає фламін — сухий концентрат цмину піскового. Це гранульований порошок квіток і кошиків рослини в паперовій упаковці.
Цмин пісковий застосовують переважно як настій. Беруть 1 столову ложку квіток, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. П’ють по 50 мл 4 рази протягом доби за 30 хв до їди.
Ми широко застосовуємо препарати цмину піскового в суміші зі стовпчиками та приймочками кукурудзи звичайної, травою вересу звичайного, коренями кульбаби лікарської і цикорію дикого.
Як свідчать експериментальні дані, значно ефективніші спиртові настойки цмину піскового. Для лікування хвороб печінки, алергічних станів, панкреатиту, цукрового діабету ми готуємо 40% спиртову настойку суміші квіток цмину піскового та плодів глоду колючого. Беремо по 1 частині квіток цмину піскового та плодів глоду колючого на 5 частин 40% спирту, настоюємо 15 діб, фільтруємо. Потім сполучаємо настойки у співвідношенні 1:1. Призначаємо вживати одержану настойку по 20 крапель 3 рази на добу через 2 год після їди. Ця композиція, за нашими клінічними спостереженнями, має значну протигістамінну дію і показана в комплексі заходів для лікування алергічних захворювань різної природи4.
ЦМИН ПІСКОВИЙ, цмин, котячі ла́пки жовті, польові овечки, мороз-трава, нечуй-вітер, сухоцвіт (Helichrysum arenarium); з лікувальною метою використовують цвіт і траву цієї рослини.
Є ще один вид цмину, який мало чим відрізняється від першого і застосовується для лікування подібно до цього першого: це котячі ла́пки білі, які іноді називають овечими ла́пками (Antennaria dioica).
Пісковий цмин, який найбільше застосовують у медицині — це багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Поширений у середній та південній смугах європейської частини [колишнього] Радянського Союзу, зокрема й в Україні, на Кавказі, в Західному Сибіру, а також і в Середній Європі. Росте переважно на піщаних ґрунтах, на сухих лісових галявинах, перелісках, пагорбах, на межах, на перелозі та на піщаних і кам’янистих схилах.
Сте́бла у піскового цмину з листками, повстисті, заввишки 15-30 см, прямі. Листки плоскі, прикореневі — довгасто-обернено-яйцевидні, тупуваті, верхні — пристеблеві, гострі. Квітки з листочками-обгортками, яскраво-жовті або лимонно-жовті, рідко коли оранжеві або цеглистого кольору, зібрані вгорі в одній густій щитковидній волоті.
Цвіте́ пісковий цмин з червня по жовтень. Запах у рослини своєрідний. Збирають з рослини суцвіття-кошики в перші два тижні цвітіння. Сушити їх треба якомога довше. Трава містить у собі гіркі й дубильні речови́ни, ефірну олію та стеаринові сполуки (жовчогінні засоби).
Фармакологічні властивості піскового цмину, відповідно до народної й науково-медичної лікувальної практики, загалом такі: рослина містить у собі лікарські речови́ни, які є жовчогінним і таким, що̀ дезінфікує жовчні протоки й сечоводи та регулює функціональну діяльність шлунка, кровоспинним, в’яжучим і частково сечогінним засобом.
З лікувальною метою траву піскового цмину, а здебільшого його квітки, застосовують досить широко, завдяки його жовчогінній та жовчовидільній властивості. Цю рослину з успіхом застосовують для лікування багатьох хвороб жовчного міхура, печінки та нирок, а особливо для лікування жовтяниці.
Гірка́ дубильна речовина, що̀ міститься в рослині, корисна при всіх хворобах шлунково-кишкового тракту.
За даними сучасної медичної літератури, екстракт піскового цмину (15,0) дає кращий лікувальний ефект, ніж відвар, а відвар (10,0-200,0) — кращий за настій; настойки ж (тинктури) зараз не застосовують.
Корисно, особливо при хворобах печінки, вживати ліки з піскового цмину у вигляді сухого екстракту (є в аптеках) або, замість нього, потерті на порошок квітки рослини (у тій же самій дозі).
Відвар квіток піскового цмину як дезінфікуючий засіб застосовують у народі для промивання вагіни при білях.
В дезінсекційній силі рослини не можна сумніватися, недарма ж у побуті це добрий замінник нафталіну, проти молі.
Оздоровлююче діє ця рослина й при хворобах сечового міхура.
Пісковий цмин не отруйний для людини.
Способи застосування. Відвар: 16,0-360,0, або одна столова ложка на дві склянки води́ (залити холодною водою й кип’ятити); вживати по чверті або по півсклянки, а якщо відвар згущений, то по одній столовій ложці, три рази на день.
Екстракти: рідкий — по 30-40 крапель, три рази на день; сухий (або порошок, що̀ замінює собою сухий екстракт) — по 1,0 г, або по одному малому дрібку, три рази на день.
Суміш жовчогінних ліків: піскового цмину — 4 частини, конюшини — 3 частини, листя м’яти — 2 частини, плодів коріандру — 2 частини.
Ліків цього скла́ду беруть одну столову ложку, обливають склянкою окропу, кип’ятять протягом 10 хвилин і вживають по півсклянки, три рази на день, за півгодини до їди5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
4 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
5 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар