12 квітня 2016 р.

Фенхель звичайний


Фенхель звичайний
(Fœniculum vulgare L.)


Фенхель звичайний
ФЕ́НХЕЛЬ ЗВИЧА́ЙНИЙ; фенхель обыкновенный.

Fœniculum vulgare — багаторічна або дворічна гола сиза рослина родини селерових (зонтичних). Стебло прямостояче, до 200 см заввишки, круглясте, тонкоребристе, дуже галузисте. Листки чергові яйцевидно-трикутні, 3-4-перисторозсічені на нитковидні частки; нижні листки черешкові, верхні — сидять на розширених піхвах; піхви листків на кінці загострені й тонко хрящуваті, вузько-довгасті, по кра́ю плівчасті, догори трохи розширені і тут капюшоноподібно відтягнуті. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, зібрані в складнí зонтики; пелюстки широкояйцевидні, жовті, на верхівці виїмчасті, у виїмці — з тупою увігнутою часточкою. Плід — двосім’янка. Цвіте у липні — серпні. Плоди достигають з вересня.

Поширення. Батьківщина фенхелю звичайного — країни Середземномор’я і Західна Азія. На території України його культивують як ефіроолійну, лікарську, пряносмакову рослину.

Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди фенхелю (Fructus Fœniculi). Коли плоди в центральних зонтиках набудуть зеленувато-буруватого забарвлення, а самі зонтики стануть сірувато-попелястими, рослини скошують, досушують у снопах або валках, обмолочують і очищають від домішок. Готову сировину зберігають у сухому прохолодному приміщенні. Строк придатності — 3 ро́ки. Плоди фенхелю є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Плоди фенхелю містять ефірну олію (3-6,5%), жирну олію, білкові речови́ни, кумарин умбеліферон, флавоноїди (кверцетин, кверцетин-3-арабінозид, ізорамнетин). У складі ефірної олії є анетол (до 60%), фенхон (10-12%), метилхавікол, α-пінен, α-феландрен, анісовий альдегід, анісова кислота й інші сполуки.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати фенхелю звичайного мають секретолітичні, спазмолітичні, вітрогінні, й слабкі сечогінні властивості. Прописувати їх доречно при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, що̀ супроводжуються спазмами кишечника, метеоризмом і диспепсією, болями в кишечнику (спастичні коліти, кишкова колька у дітей тощо), при жовчнокам’яній та нирковокам’яній хворобах, при бронхітах і коклюші, при гіпогалактії, альгоменореї й статевому інфантилізмі. Внутрішнє застосування фенхелю в поєднанні з зовнішнім дає добрий терапевтичний ефект при мікозах. Плоди фенхелю входять до скла́ду вітрогінних чаїв, проносного чаю й заспокійливого чаю.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій плодів (10 г або 2 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу) по третині склянки 3-4 рази на день; олія фенхелева (Oleum Fœniculi) по 2-3 краплі дітям і по 5-10 крапель дорослим на грудочці цукру; кропову воду (Aqua Fœniculi) по 1 чайній ложці дітям і по 1 столовій ложці дорослим 3-6 раз на день.

ЗОВНІШНЬО — обмивання настоєм плодів (готують, як у попередньому прописі) ділянок тíла, уражених мікозом, 2 рази на день1.


FŒNICULUM VULGARE MILL. — ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ.

Московська назва — фенхель обыкновенный (аптечный укроп).

Дворічна трав’яниста рослина сизого кольору, з високим гіллястим стеблом, що̀ досягає 1-2 м. Листки чергові, піхвові: нижні — черешкові, багаторазово пірчасторозсічені на вузенькі лінійні часточки; верхні — майже сидячі. Суцвіття — складнí зонтики на кінцях стебла́ і гілок. Квітки дрібні, жовтий віночок. Плоди циліндричні зеленкувато-бурі двосім’янки завдовжки до 8 мм. Цвіте рослина у липні-серпні. Плоди достигають у вересні. У дикому стані зустрічається рідко, головним чином культивується.

Сировина. Для лікувальних цілей використовують плоди (насіння), які збирають тоді, коли вони стають твердими і набувають зеленкувато-бурого забарвлення. Сушать у затінку на протязі, часто перелопачуючи. Висушене насіння на смак солодкувате, пряне, із своєрідним приємним запахом, ароматне.

Насіння заготовлюється і відпускається аптеками.

Хімічний склад. Плоди фенхелю містять ефірну олію (4-6,5%), у якій виявлено до 50-60% активної сполуки анетолу і ряд терпенів (пінен, кампфен, феландрен), сліди анісового альдегіду і анісової кислоти́ та інші речови́ни.

Дія: спазмолітична, сечогінна, відхаркувальна, посилююча функцію залоз травного каналу.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Плоди фенхелю звичайного збуджують апетит, посилюють травлення, мають вітрогінну властивість, зменшують і припиняють судороги та кишкові кольки, посилюють менструацію, а також секрецію молока у жінок-годувальниць.

Настій насіння фенхелю звичайного в народній медицині застосовують як засіб, що̀ поліпшує травлення, легке послаблююче — при шлунково-кишкових хворобах та метеоризмі, як відхаркувальне — при захворюваннях легенів і дихальних шляхів, а також при нирковокам’яній і жовчнокам’яній хворобах.

Для грудних дітей готують гарячий настій. Для цього 1 чайну ложку (2-3 г) подрібнених плодів фенхелю заливають 1 склянкою окропу, настоюють, через 10 хв проціджують і додають для поліпшення смаку меду або цукру. Для дорослих заварюють вдвічі або втричі більшу кількість сировини́, заливаючи її тією ж кількістю води́ (при розладах травлення не підсолоджують).

З плодів фенхелю звичайного одержують ефірну олію та кропову (від слова «кріп» — другої на́зви рослини) воду, які при метеоризмі та болю у животі дають грудним дітям.

   Rp.: Fructuum Fœniculi
            Fructuum Carvi aa 10,0
            Florum Chamomillæ
            Herbæ Menthæ
            Rad. Valerianæ aa 20,0
            M.D.S. Дві чайні ложки суміші заварити як чай 1 склянкою окропу.
            Пити ранком і ввечері по 1 склянці теплим як вітрогінний засіб2.


ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ — Fœniculum vulgare Мill.
Московська назва — фенхель обыкновенный.
Родина селерові — Apiaсеæ.

Багаторічна трав’яниста рослина, яка досягає 150-200 см заввишки. Стебло прямостояче, тонкоребристе, галузисте. Листки червоні, яйцеподібно-трикутні, перисторозсічені на ниткоподібні 3-4 частки. Нижні листки черешкові, верхні — сидять на розширених піхвах. Квітки правильної форми, двостатеві, п’ятипелюсткові, зібрані в складні щитки. Плід — двосім’янка. Цвіте у липні-серпні. Плоди достигають у вересні-жовтні. Походить з країн Середземномор’я. В Україні культивується як лікарська та ефіроолійна культура з пряним смаком.

Сировина. Для медичного використання заготовляють плоди фенхелю. Коли переважна більшість плодів у центральних щитках стають зеленкувато-бурими, а щитки попелястими, тоді рослину косять або жнуть, досушують у снопах, обмолочують, звільняють від відвійок. Зберігають у паперовій щільній тарі та сухому прохолодному приміщенні. Термін придатності сировини́ — до 3 років.

Хімічний склад. Плоди фенхелю звичайного містять летку олію (3-6,5%), у складі якої виявлено анетол (близько 60%), фенхон (близько 10-12%), метилхавікол, α-пінен, α-фенандрен, анісовий альдегід, анісову кислоту тощо. Знайдено також жирну олію, білкові речови́ни, флавоноїди: кверцетин, ізорамнетин, кверцетин-3-арабінозид.

Жирна олія складається з петрозелінової (60%), олеїнової (22%), лінолевої (14%) та пальмітинової (4%) кислот.

Трава містить кверцетин, фенікулярин, які належать до похідних флавону, а також сліди леткої олії.

Застосування. Фенхель звичайний належить до стародавніх лікарських засобів. Ним користувалися ще Гіппократ та Діоскорид, Пліній та Авіценна. Препарати фенхелю звичайного активізують секрецію травних залоз, мають жовчогінні, спазмолітичні та діуретичні властивості, поліпшують перистальтику кишечника. Вони, окрім того, діють заспокійливо на центральну нервову систему. Мають естрогенні властивості та посилюють лактацію.

Беруть 2 столові ложки плодів фенхелю звичайного, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 1 год. П’ють по 50-60 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.

Для лікування анацидного та гіпоацидного гастриту ми поєднуємо плоди фенхелю звичайного з листками кропиви дводомної, подорожника великого, травою чаполочі запашної, шишками хмелю звичайного, травою собачої кропиви серцевої, золототисячника звичайного, насінням льону посівного, травою материнки звичайної у співвідношенні 2:4:4:1:1:2:0,5:4:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою води́, доводять до кипіння, збовтують 10-15 хв до утворення драглистого розчину, настоюють 1 год. П’ють теплим по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.

При аменореї ми використовуємо плоди фенхелю звичайного у поєднанні з травою материнки звичайної, шишками хмелю звичайного, листками шавлії лікарської, квітками глоду колючого у співвідношенні 2:4:2:1:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. При жіночому статевому інфантилізмі настій п’ють протягом 3-5 ро́ків.

Рослини мають у своєму складі низку біологічно активних речовин, необхідних для нормалізації фізіологічних процесів у організмі людини та тварин. Науці відомі такі основні групи жіночих гормонів: естрадіол, естрон (фолікулін), естріол. Названі гормони належать до стероїдних сполук. Біосинтез естрогенів у організмі людини та вищих тварин — заключний етап метаболізму холестерину.

Естрогени потрібні для нормального формування жіночих статевих о́рганів, розвитку яйцеклітин, перебігу вагітності. Вони впливають на формування вторинних статевих ознак у жінок, стимулюють білковий, жировий та мінеральний обмін, підвищують рівень кальцію в крові, поліпшують і прискорюють окостеніння хрящів.

Ізофлавони, кумарини, феноли тощо діють подібно до естрогенних гормонів. Естрогенні гормони рослин дістали назву фітоестрогенів. Вони містяться у багатьох лікарських рослинах. Ми широко використовуємо фітоестрогени при органічних порушеннях, особливо при жіночій безплідності, і одержуємо бажані наслідки у 10-60% випадків3.

 




 



 

ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ (FŒNICULUM VULGARE), РОДИНА «ЗОНТИЧНІ» − UMBELLIFERÆ.

Одно-, дво- або багаторічна рослина. Корінь веретеноподібний, м’ясистий. Стебло заввишки до 2 м, із блакитнуватим нальотом, пряме, округле, тонкоребристе, сильно гіллясте. Листя тричі, чотири рази перисторозсічене, яйцевидно-трикутне. Нижнє на черешках, верхнє — сидяче на розширеній піхві. Суцвіття — парасольки з 3-20 променями. Пелюстки квіток — жовті. Плід — яйцевидно-довгаста, гола двонасінина. Цвіте в липні-серпні, плодоносить у вересні. Повсюдно культивується в Україні, у дикому виді зустрічається в Криму́.

ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.

З лікувальною метою використовують плоди фенхеля. Дозрівання плодів відбувається не одночасно, тому́ збір плодів виконують у два етапи: спочатку збирають центральні парасольки, як тільки вони пожовкнуть, потім — всю рослину, коли дозрівають плоди на більшості парасольок. Рослини, зібрані в пучки́, дозрівають і висихають на повітрі або в спеціальних сушарках. Зберігають плоди окремо від інших видів сировини́. Строк придатності — 3 ро́ки.

АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.

У плодах і листях фенхеля звичайного міститься багато ефірної олії. У плодах є також жирна олія, що̀ складається з петрозелинової, олеїнової, лінолевої та пальмитонової кислот. Трава, крім того, містить флавоноїди, глікозиди, аскорбінову кислоту, каротин, вітаміни групи В та різні мінеральні речови́ни.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.

Плоди фенхеля володіють спазмолітичною дією стосовно гладкої мускулатури кишечника й коронарних судин. Їх застосовують при хронічних спастичних колітах; спазмах о́рганів черевної порожнини; хронічній коронарній недостатності. Фенхель виклика́є апетит, підсилює травлення, звільняє шлунок і кишечник від скупчення газів, підсилює менструації й лактацію у жінок, які годують немовлят. Настій насіння приймають також як легкий проносний засіб; як відхаркувальний засіб при захворюваннях легень і дихальних шляхів; при нирковокам’яній і жовчнокам’яній хворобах. З насіння готують кропову воду, яку застосовують при здутті живота й болях у ньому у немовлят.

В історії британської медицини згадуються ліки Стефенсона з основним компонентом — фенхелем. Вони допомагали при лікуванні ниркових і особливо печінково-кам’яних хвороб. Цілющі властивості цієї рослини одержали настільки широку популярність, що англійський парламент у 1739 р. зобов’язав Стефенсона відкрити нації секрет приготування ліків. Стефенсону заплатили за рецептуру 5000 фунтів стерлінгів і опублікували її в лондонській газеті.

ПРОТИПОКАЗАННЯ.

Препарати на основі фенхеля не можна приймати при вагітності, годуванні дитини грудьми й при епілепсії.

ЗАСТОСУВАННЯ.

Залити 2-3 ч. ложки подрібнених плодів фенхеля 1 склянкою окропу, настоювати протягом 1 години, процідити. Приймати від 1-3 ст. ложок до ⅓ склянки 4-5 разів на день. Застосовувати при жовчнокам’яній хворобі й хронічному панкреатиті.

Залити 1 ч. ложку 1 склянкою окропу, кип’ятити на слабкому вогні 30 хвилин. Приймати по 2-3 ст. ложки 3 рази на день за 15-20 хвилин до їди. Застосовувати при метеоризмі4.


ФЕНХЕЛЬ ЗВИЧАЙНИЙ — Fœniculum vulgare Mill.

Дво- або багаторічна трав’яниста рослина з родини зонтичних (Umbelliferæ). Стебло пряме, округле, голе, всередині губчасте, блакитнувато-зелене. Нижні листки черешкові з довгою піхвою, верхні — від тричі- до багатоперистих, майже сидячі. Квітки зібрані в складнí зонтики. Плід голий, 5,5-7 мм завдовжки і 3-4 мм у діаметрі, коричнево-зелений або сіро-зелений з 10 поздовжніми тупими ребрами. Походить із Середземномор’я, культивують у Криму.

З лікувальною метою вживають плоди, в яких містяться летка олія (oleum Fœniculi), жирні олії, цукор, білки́. У леткій олії містяться анетол (60%), анісова кислота, анісовий альдегід, анісовий кетон та терпени — пінен, камфен, феландрен.

Коли застосовують? Як засіб, що̀ збуджує і поліпшує апетит і травлення, виявляє спазмолітичну, вітрогінну та слабку сечогінну дію. Застосовують при атонії шлунка, метеоризмі, кашлі у дітей, при хронічному запорі з кольками, при проносі, шлункових і кишкових спазмах, як відхаркувальний засіб при бронхіті і коклюші. Збільшує виділення молока у жінок, які годують немовлят груддю, та регулює менструацію.

Готують у вигляді гарячого насто́ю. 1 чайну ложку подрібнених плодів фенхелю (2-3 г) заливають 1 склянкою окропу, напарюють 10 хв і додають для смаку меду або цукру. Для дорослих беруть 1-1½ столової ложки плодів на 1 склянку окропу. При розладах травлення настій не підсолоджують. Застосовують чисту летку олію з медом: 2-3 краплі — для дітей і 5-10 крапель — для дорослих на 1 столову ложку меду (одноразова доза)5.


Примітки:

1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).

2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).

3 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).

4 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).

5 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (видання 3-є, виправлене і доповнене; Київ, «Здоров’я», 1993 р.).





Немає коментарів:

Дописати коментар