Суниці лісові
(Fragaria vesca L.)
Fragaria vesca — багаторічна трав’яниста рослина родини розових. Має коротке горизонтальне або косе кореневище і довгі повзучі пагони, що̀ укорінюються у вузлах. Сте́бла прямостоячі або висхідні, 5-20 (30) см заввишки, мало перевищують прикореневі листки, вкриті знизу відстовбурченими, вгорі — притиснутими волосками. Листки трійчасті, прикореневі — на довгих, відхиленоволосистих черешках; листочки сидячі, майже овально-ромбічні, зверху темно-зелені, розсіяно притиснутоволосисті, знизу ясно-зелені, густо вкриті притиснутими шовковистими волосками, по кра́ю з великими трикутними або округлими зубцями, що̀ закінчуються короткими червонуватими вістрячками. Квітки правильні, двостатеві, на тонких довгих, притиснутоволосистих квітконіжках, у щитковидному небагатоквітковому суцвітті; пелюстки (їх 5) білі, яйцевидні або округлі, з коротеньким нігтиком. Плоди ягодоподібні, пониклі, конічні, яйцевидні або кулясті, яскраво-червоні, до основи вкриті сім’янками. Цвітуть у травні-червні.
Поширення. Суниці лісові ростуть у хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, узліссях, серед чагарників, на сухих луках і трав’янистих схилах у лісових районах і північній та середній частинах Лісостепу; далі на південь трапляються рідше.
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують свіжі й сушені плоди (Fructus Fragariæ vescæ) і сушене листя суниць (Folia Fragariæ vescæ). Листя заготовляють в період цвітіння рослини. Його обривають або зрізують ножицями без черешків, притримуючи черешок другою рукою (в противному випадку рослини будуть вириватися з кореневищем). З кожної рослини треба брати лише частину листків, щоб дати їй можливість відплодоносити. Зібране листя розстилають тонким шаром на брезенті або мішковині в затінку на відкритому повітрі або в добре провітрюваному приміщенні і сушать, час від часу перемішуючи. Сухого листя виходить 20%. Зберігають його в сухих прохолодних приміщеннях без доступу сонячного світла. Строк придатності — 1 рік. Стиглі плоди суниці збирають уранці, коли зійде роса, або в кінці дня до появи роси́. Зібрані плоди перебирають (очищають від чашолистків і плодоніжок, відкидають перезрілі, м’яті й ушкоджені), розкладають тонким шаром на ситах, решетах або обтягнутих марлею рамах, прив’ялюють протягом одного дня на сонці, після чого досушують у плодоовочевих сушарках при температурі 45-65°. Сушіння вважається закінченим, якщо плоди при стисканні в кулакові не склеюються і не забарвлюють долоню. Сухих плодів виходить 12,5%. Висушені плоди зберігають у мішках у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Строк придатності — 3 ро́ки. Плоди і листя є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Листя суниці містить дубильні речови́ни, флавоноїди, алкалоїди (сліди), аскорбінову кислоту (у свіжому листі до 280 мг%). Свіжі плоди суниці містять каротин (0,5%), вітамін С (до 50 мг%), вітамін В1 (сліди), флавоноїди (галактозид пеларгонідину, ціанідиновий глікозид), яблучну й саліцилову кисло́ти, дубильні (до 0,4%) і пектинові (до 1,5%) речови́ни, цукри́ (до 9,5%), ароматичні сполуки та солі заліза, фосфору, кальцію, марганцю і кобальту.
Фармакологічні властивості і використання. Популярність плодів суниці як дієтичного і лікувального засобу пояснюється їхніми смаковими якостями, які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії. Плоди суниці тамують спрагу, збуджують апетит, покращують травлення, виявляють сечогінну й жовчогінну дію, мають антимікробні, протизапальні й потогінні властивості, діють як гіпоглікемічний і антитиреоїдний засіб. Особливо корисно споживати їх у свіжому вигляді. Позитивний терапевтичний ефект спостерігається при гіпертонічній хворобі, атеросклерозі, гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, коліті, атонічному запорі, жовчнокам’яній та нирковокам’яній хворобах, захворюваннях селезінки, подагрі, цукровому діабеті та гіпохромній анемії. При жовчнокам’яній і нирковокам’яній хворобах та подагрі ефективнішим вважається приймання соку плодів по 4-6 столових ложок натщесерце. Настій сушених плодів п’ють при авітамінозі С та інших авітамінозах, ниркових і печінкових каменях, подагрі, цукровому діабеті, гіпохромній анемії, гастриті, коліті, проносі у дітей, метрорагії та простудних захворюваннях. Натомість вживання суниць протипоказане при тривалих печінкових кольках, гастритах з підвищеного кислотністю шлункового соку, хронічному апендициті та ідіосинкразії до суниць. Широко використовують плоди суниць і як зовнішній засіб. Свіжий сік або настій із сушених плодів використовують як протизапальний та дезодоруючий засіб для полоскання ротоглотки, як антимікробний засіб для лікування дрібних ран і порізів, у дерматології й косметиці (виводять веснянки, плями на обличчі, лікують вугри, лишаї та екземи). Для догляду за шкірою обличчя використовують свіжий сік, пом’яті плоди (роблять примочки або живильні маски перед сном) і настій свіжих плодів на міцній горілці (використовують як лосьйон). При такому догляді шкіра стає свіжою, чистою і пружною, зникають дрібні зморшки. Не меншою популярністю користуються галенові препарати, виготовлені з листя суниці. Вони розширюють периферичні судини, знижують артеріальний тиск, уповільнюють ритм і посилюють амплітуду серцевих скорочень, підвищують тонус і посилюють скорочення матки, сприяють виведенню солей з організму, мають сечогінні, жовчогінні, потогінні, протизапальні та гіпоглікемічні властивості. Настій листя дають усередину при гіпертонії, атеросклерозі, для покращення роботи се́рця, від набряків, неврастенії, безсоння і бронхіальної астми, при каменях у печінці й нирках, висипах на шкірі, цукровому діабеті, подагрі та інших проявах порушеного сольового обміну в організмі, у випадку простудних захворювань, що̀ протікають з високою температурою і кашлем, від гепатиту, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастритах, атонічних запорах, діареї, хворобах селезінки, авітамінозах, анемії та профузному нічному потовиділенні. Використовують настій з листя і для місцевого лікування (компреси при мокнучих і кровоточивих ранах, полоскання при гнійних запаленнях рота і горла та для дезодорації ротової порожнини).
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій сушених плодів (2 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу) по півсклянки 3-4 рази на день; настій з листя (20 г сировини́ на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день; столову ложку листя заливають склянкою окропу, настоюють 45 хвилин, проціджують і п’ють по 1 склянці 2 рази на день (вранці і ввечері); столову ложку суміші (порівну) листя і сушених плодів суниці заварюють у склянці окропу і п’ють як чай по 1 склянці 3 рази на день; столову ложку суміші листя чорниці звичайної і суниць лісових, квіток липи серцелистої і дивини густоквіткової, взятих у співвідношенні 10:6:4:3, настоюють на склянці окропу, проціджують і п’ють по третині склянки 3 рази на день при цукровому діабеті; дві столові ложки суміші трави́ хвоща польового і споришу звичайного, листя суниць лісових, взятих у співвідношенні 10:10:5, настоюють 20 хвилин на 2 склянках окропу, проціджують і п’ють по півсклянки 4 рази на день при цукровому діабеті.
ЗОВНІШНЬО — 1 склянку свіжих плодів суниці настоюють 30 днів на 300 мл міцної горілки, проціджують і використовують для змащування шкіри обличчя (перед вживанням розводять водою у співвідношенні 1:1)1.
FRAGARIA VESCA L. — СУНИЦІ ЛІСОВІ.
Російська назва — земляника лесная.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини розових з бурим кореневищем та пагонами, що̀ стеляться й укорінюються. Листки трійчасті, на довгих опушених черешках, зверху майже голі. Квітки білі, в щитковидному суцвітті. Плоди — червонуваті, іноді довгасті ягоди. Ростуть суниці на узліссях, у поріділих лісах, на лісосіках, серед чагарників.
Сировина. Заготовляють плоди, листки і кореневища суниці лісової. Листки зривають перед початком або під час цвітіння рослини, аж до їх в’янення, не порушуючи росту рослини. Вони мають бути чистими, непошкодженими, зеленими. Іноді листки зривають з уже сухої рослини. Сушать на вільному повітрі у затінку або у приміщенні, що̀ добре провітрюється, на горищах, під залізним дахом. Розстеляють тонким шаром.
Плоди і листки суниці лісової заготовляються й відпускаються аптеками.
Дія: протизапальна, анальгетична, гіпотензивна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Настій листків суниці лісової при внутрішньовенному введенні в експерименті дещо знижує артеріальний тиск, уповільнює ритм і посилює амплітуду серцевих скорочень, розширює периферичні судини, активізує скорочення матки, виявляє діуретичну дію.
Препарати кореневищ та коренів суниці мають в’яжучі, кровоспинні, сечогінні та жовчогінні властивості. Такі ж властивості притаманні й екстракту листків рослини. До того ж він впливає антисептично, болезаспокійливо, сприяє швидшому загоєнню ран та збільшенню потовиділення.
Настій ягід і листків суниці використовують при подагрі, ниркових і печінкових каменях, скорбуті та інших авітамінозах, а також при метрорагії. Свіжий сік вживають натще по 4-6 столових ложок при сечокам’яній, жовчнокам’яній хворобах та подагрі. Крім того, свіжі ягоди і настій сушених вживають як слабкий сечогінний і протизапальний засіб при коліті, гастриті, гіпохромній анемії (Н. Г. Ковальова, 1971).
Ягоди суниці лісової мають властивість розчиняти й виводити печінкові і ниркові камені, запобігають утворенню нових. Народна медицина застосовує чай із сушених листків суниці. 3 г листків заварюють у 2 склянках окропу і вживають такий чай протягом дня невеликими порціями — при жовчнокам’яній хворобі, хворобах селезінки, гастриті, бронхіальній астмі, неврастенії та безсонні. Для лікувальних клізм застосовують при гемороїдальних кровотечах. Його використовують для компресів при мокнучих і кровоточивих ранах, а також при гнійних запаленнях рота, горла та неприємному запахові з рота. Суничний чай вживають у разі діареї, гепатиту, профузного нічного потовиділення, набряків та шкірних висипів.
Вітчизняною народною медициною суниці застосовуються для поліпшення апетиту і травлення, як протизапальний, ранозагоювальний і болезаспокійливий засіб, при подагрі, ниркових і печінкових каменях. Відвар її листків п’ють при задишці, метрорагії, виразці шлунка, гастриті, знесиленні, анемії, при гіпертонічній хворобі, склерозі, захворюваннях се́рця. В суміші з іншими рослинами суницю лісову вживають при ішіасі, невралгії, ревматизмі, при запальних процесах у жовчних та сечових о́рганах, сечокам’яній хворобі, гломерулонефриті, жовчнокам’яній хворобі і навіть дизентерії.
Хворим з порушенням діяльності жовчних і сечових шляхів (з утворенням каменів), анемією, атеросклерозом, гіпертонічною хворобою, захворюваннями селезінки рекомендується якомога більше вживати суниць, чорниць, кавунів і винограду.
Подібно до ягід діє відвар листків і кореневищ суниці лісової. Вживають також суничний чай. На 1 склянку окропу беруть 2 чайні ложки листків і настоюють 10 хв. П’ють 2 склянки на день, ковтками. При хворобах обміну речовин курс лікування тривалий. Цей напій діє кровоспинно при надмірній менструації. Відвар кореневищ — ефективний засіб проти геморою2.
СУНИЦІ ЛІСОВІ — Fragaria vesca L.
Родина розові — Rosaceæ.
Як виглядають? Багаторічна трав’яниста рослина 5-30 см заввишки. Буре кореневище горизонтальне або скісне, з довгими, повзучими пагонами. Стебло пряме, волохате. Листки — трійчасті, прикореневі, з 3 сидячими, овально-ромбічними великозубчастими листочками, темно-зелені, зверху майже голі, знизу сизувато-зелені, пухнасті. Суцвіття щитковидні, квітки двостатеві, сидять на довгих квітконіжках, пухнастих від притиснутих до стебла́ волосків, пелюстки квіток білі. Цвітуть суниці у травні-червні. Плоди — численні сухі зернятка на ягоді. Ягоди з приємним запахом і смаком, зеленувато-червоні або яскраво-червоні, містять у собі багато заліза, дозрівають у червні-липні.
Де ростуть? В лісах, серед чагарників, на узліссях, галявинах, на сухих трав’янистих схилах, зрубах. У лісових районах і в північній та середній частинах Лісостепу ростуть звичайно, у напрямку на південь рідшають, в Криму ростуть у передгір’ях і в горах.
Що̀ й коли збирають? Листки — під час цвітіння (у травні-червні), ягоди — коли вони цілком дозріли, кореневища — у вересні-жовтні.
Коли застосовують? При недокрів’ї, авітамінозах, ревматизмі, хворобах печінки, для очищення крові при фурункулах і висипах на тілі, екземі, при катарах дихальних шляхів і проносах (в’яжуча дія), підвищеному тиску крові і великій її в’язкості, а також як глистогінний засіб. Якщо напередодні поїсти оселедця з цибулею, а потім вживати щодня багато суниць (М. А. Носаль), то можуть вийти круглі глисти, волосоголовці, навіть солітер з головкою. Гострики також не переносять суниць і скупчуються біля заднього проходу. У ягодах суниць багато натронів і кислот (яблучна, саліцилова, цитринова, хінна), містяться дубильні речови́ни, залізо, барвники, леткі олії, цукри і вітаміни С, В1, каротин, в кореневищах — дубильні й інші речови́ни. Суничний сезон триває 3-4 тижні. Для хворих з порушенням діяльності сечових і жовчних шляхів (камені), з недокрів’ям, хворих на атеросклероз, гіпертонію, подагру, артрит, виразку шлунка, катари, хвороби селезінки сезон суниць, чорниць, кавунів, винограду — це домашній курортний сезон. Ці продукти є лікувальними, вони завжди приносять користь, крім випадків ідіосинкразії до суниць. Протипоказані вони також при тривалих печінкових кольках, гастритах з підвищеною кислотністю, при хронічному апендициті. Подібно до ягід діє відвар з листків і кореневищ при висипах на тілі, проносах, кровотечах, жовтяниці, нічному потінні, сечокам’яній хворобі (сечогінно) і простуді (потогінно), при подагрі, запорах.
Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 2 чайні ложки листків і настоюють 10 хвилин. П’ють 2 склянки на день, ковтками. При хворобах обміну речовин лікування тривале. Здоров’я людей значно поліпшилося б, коли б узвичаїлись пити напій з листків суниць як чай. Напій з листків використовують при астмі (ядусі). Кровоспинно діє цей напій при надмірних менструаціях, а відвар з кореневищ — як добрий засіб проти геморою.
При задавнених екземах (з нагноєннями, тріщинами, струпами, нерідко смердючими виразками) кілька днів підряд прикладають розтерті товстим шаром на чистій лляній матерії ягоди суниць (чи обварені ягоди чорниць — Vaccinium myrtillus L.) або сухі чи свіжі розпарені суничні листки. Після того, як зійдуть струпи, лікують примочками, наприклад, з суміші коріння лопуха, пелюсток троянди культурної (яку використовують для варення), квіток нагідок, дубової кори, трави́ хвоща і трави́ сухої нехворощі в співвідношенні 2:2:2:1:1:1. Пригорщу цієї суміші кип’ятять 7-10 хвилин в 1 л води́, настоюють 20 хвилин, проціджують, зливають у пляшку і застосовують для примочок, які роблять кілька разів на добу. Припарки з сухого листя зменшують болі печінки і зубів, також при геморої.
Соком з ягід чи водним їх настоєм виводять веснянки, плями на обличчі, вугри, лишаї. Водний настій сушених ягід або листя вживають для полоскання рота при ангінах, як антисептичний засіб; він усуває неприємний запах із рота3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар