31 березня 2015 р.

Материнка звичайна


Материнка звичайна
(Origanum vulgare L.)


Материнка звичайна
МАТЕРИ́НКА ЗВИЧА́ЙНА, душанка, душинка; душица обыкновенная.

Origanum vulgare — багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостоя́че або висхідне, чотиригранне, розгалужене, 30-90 см заввишки. Листки черешкові, супротивні, довгасто-яйцевидні, цілокраї або віддалено-дрібнозубчасті, тупі або загострені. Квітки дрібні, неправильні, двостатеві або маточкові, розміщені поодинці в пазухах здрібнених і щільно зближених верхівкових листків, утворюючи щитковидно-волотисті суцвіття; віночок невиразно двогубий, лілово-рожевий, рідше — білуватий, з вищербленою верхньою і трилопатевою нижньою губою. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте у червні-вересні.

Поширення. Материнка звичайна росте по всій Україні в розріджених хвойних і березових лісах, на узліссях, серед чагарників, на степових і кам’янистих схилах.

Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву материнки (Herba Origani vulgaris), яку заготовляють під час цвітіння рослини, зрізуючи облиствлені верхівки стебел завдовжки 20-30 см. Зібрану траву зав’язують у пучки і сушать, розвішуючи в провітрюваному приміщенні, на горищі або під укриттям на вільному повітрі. Після сушіння квітки і листя відокремлюють від стеблових частин (обмолочують у мішку або протирають крізь решето з великими отворами) і зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Строк придатності — 1 рік. Сушена трава материнки є у продажу в аптеках.

Хімічний склад. Трава материнки містить ефірну олію (до 1,2%), флавоноїди, дубильні речови́ни, аскорбінову кислоту (до 500 мг%). Головними складовими частинами ефірної олії є тимол і карвакрол, сумарний вміст яких досягає 44%. Крім того, у складі ефірної олії виявлено сесквітерпени, вільні спирти, геранілацетат та інші речови́ни.

Фармакологічні властивості і використання. Материнка звичайна заспокійливо діє на центральну нервову систему, посилює секрецію травних, бронхіальних і потових залоз, посилює перистальтику і тонус кишечника, тонізуюче впливає на скорочення гладенької мускулатури матки, стимулює секрецію жовчі, підвищує діурез, регулює менструальний цикл, виявляє протизапальну, болетамувальну, протиглистяну й антимікробну дію. Застосування материнки показане при гострому й хронічному бронхіті, коклюші, при зниженому апетиті й поганому травленні, особливо при секреторній недостатності шлунково-кишкового тракту, при холециститах і дискінезії жовчовивідних шляхів, при ентероколітах, які супроводжуються запорами і метеоризмом, при первинній і вторинній аменореї, альгоменореї, підвищеній нервовій і статевій збудливості, пригніченому настрої та при безсонні. Трава материнки входить до складу грудного чаю, потогінних чаїв, вітрогінного чаю і суміші для полоскання горла. Протипоказано приймати настій трави материнки всередину при вагітності і підвищеній секреції шлунка. Як зовнішній засіб материнку вживають для компресів на нариви, набряки, фурункули та висипи; для полоскання горла і ротової порожнини при ангінах, стоматитах, гінгівітах та для промивання ран; для спринцювання вагіни при сверблячці, білях і хронічному кольпіті; для миття голови́ при мігрені, безсонні, випаданні волосся і лупі; для ванн при сверблячих екземах, скрофульозі й рахіті у дітей. Від нежитю і головного болю, при знепритомленні дають нюхати порошок з трави́ материнки. Екстракт трави́ материнки входить до складу препарату уролесану. У побуті материнку використовують як інсектицидну рослину (висушеною травою перекладають одяг, щоб уберегти його від молі). Застосовують материнку і в гомеопатії.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій трави́ (10 г, або 2 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу) по півсклянки 2 рази на день за 15 хвилин до їди (приймати теплим!); настій трави́ (10 г сировини́ на 300 мл окропу) по півсклянки 3 рази на день за 15 хвилин до їди при епілепсії (курс лікування — 3 ро́ки); 2 чайні ложки суміші трави́ материнки звичайної, листя підбілу звичайного і коріння алтеї лікарської, взятих у співвідношенні 1:2:2, настоюють 15-20 хвилин на склянці окропу, проціджують і п’ють теплим по півсклянки 3-4 рази на день як відхаркувальний засіб у випадках гострого чи загострення хронічного бронхіту; 1 столову ложку суміші трави́ материнки звичайної, маренки запашної, листя меліси лікарської і суниць лісових, взятих у співвідношенні 1:2:2:3, настоюють 15-20 хвилин на 300 мл окропу, проціджують і п’ють по півсклянки 3 рази на день при шлунково-кишковому катарі.

ЗОВНІШНЬО — настій трави́ (10 г сировини́ на 200 мл окропу) для компресів, полоскання та обмивань; настій трави́ (20-30 г сировини́ на 2-3 л окропу, настоюють до охолодження, проціджують) для спринцювань (вживати теплим); настій трави́ (50 г сировини́ на 10 л води́) для ванн1.


ORIGANUM VULGARE L. — МАТЕРИНКА ЗВИЧАЙНА.

Російська назва — душица обыкновенная.

Багаторічна трав’яниста рослина із родини ясноткових з гіллястим кореневищем. Стебло гіллясте, спрямоване догори, чотиригранне, має пурпуровий відтінок. Листки черешкові, супротивні, довгастояйцевидні, загострені: зверху темно-зеле́ні, знизу — світло-зеле́ні, з дрібненькими чорними крапками, що̀ просвічуються. Квітки зібрані в складні зонтики на верхівках стебел, лілово-рожеві. Вся рослина покрита волосками, дуже пахуча. Цвіте з червня до вересня. Росте у лісостеповій смузі європейської частини СРСР.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують усю надземну частину рослини. Збирають материнку у період її цвітіння (в липні-серпні), зрізуючи надземні частини на відстані 20-30 см від землí. Сушать на вільному повітрі у затінку, на горищі. Висушену траву протирають крізь решето, щоб відділити суміш листків і квіток від стебел і сторонніх домішок.

Рослина заготовляється і відпускається аптеками.

Хімічний склад. Материнка звичайна містить ефірну олію (близько 1,5%), до складу якої входить тимол (близько 50%), карвакрол (близько 20%), цимол, туйон дипентен, сесквітерпени (12,5%), вільні спирти (15,4%), геранілацетат (до 5%), дубильні речови́ни, аскорбінова кислота (листки — 565 мг%, сте́бла — 58 мг%), жирна олія (близько 28%).

Дія: сечогінна, протиспазматична, знеболююча, антисептична, протизапальна та жовчогінна.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині. У науковій медицині відвар рослини застосовують при хворобах дихальних шляхів — як відхаркувальний засіб, при атонії кишок — як тонізуючий. Материнка входить до складу потогінних зборів.

Нами в клінічних умовах проводилось дослідження дії препаратів материнки звичайної в поєднанні з іншими лікарськими рослинами при сечокам’яній хворобі, сольових діатезах та запальних процесах, що̀ супроводжують нефролітіаз.

Препарати материнки впливають заспокійливо при ниркових кольках, постійному ниючому болю у попереку, зменшують запальний процес у сечовивідних шляхах, сприяють видаленню піску та патологічних домішок з сечею.

Ефірна олія і концентрований екстракт материнки входять до складу препарату «Уролесан», що̀ застосовується при пієлонефриті, гепатохолециститі, урокалькульозі, холелітіазі.

Дуже широко препарати материнки звичайної застосовують у народній медицині. Як відхаркувальний і потогінний засіб їх вживають при простуді, задишці, запальних хворобах горла, при атонії кишок, зниженій функції виділення шлункового соку, а також як протиспазматичний, кровоспинний і заспокійливий засіб, при гінекологічних хворобах, кровотечах, загальній слабкості і для піднесення тонусу організму (О. П. Попов, 1965).

В. П. Махлаюк (1967) стверджує, що материнка — найпопулярніша в народній медицині лікарська рослина. Її використовують для збудження апетиту, стимуляції діяльності кишок, поліпшення травлення, при шлункових і кишкових спазмах, нудоті і блюванні, головному болю, порушенні менструації, як потогінний, жовчогінний, відхаркувальний, знеболюючий, заспокійливий, антисептичний, протизапальний та ранозагоювальний засіб.

Материнка звичайна — заспокійливий і легкий снотворний чинник, її препарати вживають при зниженому настрої і навіть при порушенні психічної діяльності та статевому перезбудженні.

З материнки готують чай. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку квіток та листків рослини і настоюють 20 хв. П’ють 1-2 склянки насто́ю протягом дня ковтками. При запальних процесах у травному каналі настоюють 1 столову ложку суміші трави́ материнки звичайної (10 г), листків меліси лікарської і трави́ маренки запашної (по 20 г), листків суниць лісових (30 г) на 300 мл окропу, проціджують і п’ють по півсклянки тричі на день.

При епілепсії 10 г трави́ материнки настоюють на 300 мл окропу. Вживають тричі на день за 15 хв до їди. Курс лікування — 3 ро́ки (Н. Г. Ковальова, 1971).

У випадках гострого чи загострення хронічного бронхіту настій 1 столової ложки трави́ материнки звичайної на 1 склянці окропу п’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день як відхаркувальний засіб. З цією ж метою настоюють 15 хв 2 столові ложки суміші материнки (1 столова ложка), підбілу звичайного (2 столові ложки), кореня алтеї лікарської (2 столові ложки) на 1 склянці окропу. Настій п’ють теплим по півсклянки 3-4 рази на день.

Материнку звичайну застосовують при мігреневому болю й безсонні (миють голову відваром). З неї готують ванни для дітей, хворих на скрофульоз та рахіт, роблять компреси на нариви й набряки. Як пом’якшувальний засіб подрібнені свіжі листки або сухі розмочені листки прикладають до інфільтратів на шкірі.

   1. Rp.: Inf. herbæ Origani 15,0 : 200 ml
       D.S. По 1 столовій ложці тричі на день.

   2. Rp.: Herbæ Origani 10,0
       Fol. Farfaræ
       Rad. Althææ aa 20,0
       M.f. species
       D.S. Дві чайні ложки суміші залити 1 склянкою окропу, настояти 15-20 хв, процідити. Пити настій теплим по півсклянки 3-4 рази на день як відхаркувальне.

   3. Rp.: Herbæ Origani 10,0
       Corticis Salicis
       Fol. Farfaræ aa 20,0
       M.f. species
       D.S. Дві столові ложки суміші залити 2 склянками окропу, настояти 20 хв, процідити. Пити настій теплим по півсклянки 3-4 рази на день2.

 




 




 

МАТЕРИНКА ЗВИЧАЙНА (душица обыкновенная) — Origanum vulgare L.

Таку на́зву український народ дав рослині тому́, що застосовується вона при найрізноманітніших жіночих хворобах, в то́му числі й у породіль. Ця пахуча трава навіть після сушіння зберігає аромат полів і духмяність лісів.

Материнка звичайна — багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітих [Lamiaceæ (Labiatæ)]. Кореневище коротке. Стебло (30-60 см заввишки) пряме, біля основи часто гіллясте, чотиригранне, у нижній частині циліндричне. Листки супротивні, черешкові, довгасто-яйцеподібні (1-4 см завдовжки), зверху темно-зеле́ні, зісподу світліші, віддалено-дрібнозубчасті. Квітки зрослопелюсткові, у щиткоподібно-волотистих суцвіттях. Плід — розпадний горішок. Горішки овальні, гладенькі.

Росте у змішаних та листяних лісах, серед чагарників, на галявинах та берегах рік, біля канав і доріг. Поширена по всій Україні.

У листках і квітках містяться дубильні речови́ни, вітамін С, каротин, ефірна олія (0,15-1,1%).

З лікувальною метою у науковій медицині використовують квітучі пагони, які рекомендують для збудження апетиту, проти атонії кишечника, як відхаркувальний засіб при кашлі і хворобах дихальних шляхів, при безсонні та ревматизмі. Входить до зборів: грудних, потогінних, вітрогінних і для полоскання горла.

У народній медицині материнку застосовують для збудження апетиту, поліпшення травлення, при зниженій кислотності шлункового соку, хворобах печінки, гіпертонії та інших хворобах. Крім того, листки материнки використовують при солінні огірків, для ароматизації квасу, як сурогат чаю і замінник хмелю при виготовленні пива, для запобігання появі молі, а олію — у парфюмерній промисловості та миловарінні.

Ефірна олія з квіток містить тимол, сесквітерпени, вільні спирти, фітонциди. Завдяки цьому вона є високоефективним антимікробним засобом.

Як декоративна рослина материнка звичайна придатна для створення барвистих плям на газонах.

Розмножують поділом куща і насінням. Стратифіковане насіння висівають навесні в підготовлений ґрунт з міжряддями 25-30 см. Догляд за посівами полягає в розпушенні ґрунту і видаленні бур’янів.

Поділені кущі висаджують восени. Вони швидко вкорінюються і добре розростаються.

Квітки та листя материнки заготовляють починаючи з другої половини червня і в липні. Зривають або зрізують квіткові сте́бла за кілька сантиметрів від землí, зв’язують у пучки і сушать у добре провітрюваному приміщенні3.


Origanum vulgare L. — МАТЕРИНКА ЗВИЧАЙНА.

Українська назва: материнка; російська: душица обыкновенная; польська: lebiodka pospolita.

Родина: Labiatæ — губоцвіті.

Багаторічна рослина, часто у формі напівчагарнику, висотою 30-90 см, із прямостоячими, м’яковолосистими стеблами. Уся рослина часто має пурпуровий відтінок. Квіти дрібні, зібрані в складний напівзонтик, лілово-рожеві. Цвіте із червня до кінця вересня. Росте на галявинах лісів, серед чагарників, при лісових дорогах, на узліссях, на сільських цвинтарях. Запах рослини ароматний. Своїм ароматом і фарбуванням квітів нагадує чебрець (богородську траву) з тою різницею, що чебрець має сланкі сте́бла, а материнка — прямостоя́чі.

Збирають верхівки стебел і гілок, сушать і (часто) протирають через решето.

Рослина дуже популярна в народі; в Україні цією рослиною не тільки лікуються, але й обкурють нею горщики для молока, роблять із неї подушки в труну для небіжчиків; часто, як і багном (Ledum palustre L.), перекладають материнкою одяг, вберігаючи його від молі.

У народному лікуванні застосовують напар материнки усередину: при хворобах шлунка й кишечника, горла, при застуді, а також при різних жіночих хворобах, особливо маткових. Зустрічаючись у минулому із практикою сільських знахарок, я дійшов висновку, що застосування напара материнки при жіночих місячних нездужаннях сильно збільшує місячні крові й нерідко приводить до ускладнень. Вважаю, що вагітним не можна лікуватися материнкою, тому́ що вона діє абортивно. Особисто користувався материнкою при поганій перистальтиці кишок і порушенні моторної функції шлунка в дозі 30,0 г на 1 л окропу. У народі чай з материнки п’ють також при душевних нездугах, тузі й при конвульсіях.

Зовнішньо з напара материнки роблять компреси на нариви, чиряки й різні пухлини. Напар і відвар материнки застосовують для ванн, особливо для золотушно-рахітичних дітей (у суміші з іншими рослинами). Деякі люди вважають, що спиртова настойка материнки, введена в дупло хворого зуба, заспокоює зубний біль.

Зберігання. Висушена в тінí й протерта трава материнки зберігається в папері, у добре закупорених ящиках або коробках4.


МАТЕРИНКА ЗВИЧАЙНА (Origanum vulgare L.).

Російська назва — душица; місцева — блошниця, духовий цвіт, душинка, душиця, душниця, зіновка, крушельниця, лебідка, ліновка, маринка, маришка, материнка, материнка пахуча, материска, мацярдушка, мокрина, нушиця, синявка, цвіт духовий, чистик.

Дуже пахуча багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітих (Lamiaceæ). Стебло пряме, чотиригранне, вгорі гіллясте, червонувате, волосисте, заввишки 30-80 см. Листки черешкові, довгастояйцевидні. Квітки дрібні, зібрані в щитковидно-волотисті суцвіття, лілово-рожеві, цвіте в червні-серпні.

Росте в розріджених лісах, на узліссях, серед чагарників, особливо багато її на берегах річок, біля канав і доріг. Євразійський вид.

Застосування. З лікувальною метою використовують квітки і листки, так звану «траву материнки» (Herba Origani vulgaris), яка містить 0,15-1,1% ефірної олії, до складу якої входить тимол, дубильні речови́ни і невідомі ще гірко́ти.

Материнку здавна застосовують у народній медицині.

Настої материнки (10-15 г на 200 г води́) по столовій ложці 3-4 рази на день приймають для посилення шлункового травлення, а також як відхаркувальне. Крім того, відвар п’ють від безсоння, при болю у грудях, простудах, різних жіночих хворобах. М. А. Носаль застерігає вагітних не лікуватися материнкою, оскільки вона може викликати аборт. Як зовнішнє материнку вживають у вигляді припарок при захворюваннях горла, для ванн, при висипках на тілі. Олію материнки додають до різних мазей і бальзамів, а також кладуть по 2-3 краплі на хворий зуб.

Збирання. Квітки і листки материнки заготовляють, починаючи з другої половини червня — в липні. Зривають або зрізають квіткові сте́бла за кілька сантиметрів від землí, зв’язують у пучки і сушать у світлому, добре провітрюваному приміщенні. Протираючи на ситах висушені частини рослини, відокремлюють листки і квітки від стебел.

Агротехніка вирощування. Материнку вирощують упродовж кількох років на одному і тому ж місці, тому́ необхідно добре обробити ґрунт. Восени проводять глибоку оранку на 22-25 см, а навесні — культивацію і боронування. Материнка добре реагує на внесення в ґрунт гною і мінеральних добрив. Під осінь в оранку вносять 20-30 т/га гною і 200 кг/га суперфосфату. Аміачну селітру в кількості 100-150 кг/га використовують для підживлення в період вегетації.

Материнку розмножують розсадою. Насіння висівають ранньої осені або навесні, щоб до кінця травня рослини були готові для висаджування на постійне місце. Ширина міжрядь 60 см і вíдстань між рослинами в рядках 40-50 см.

Спочатку рослини ростуть повільно, тому́ ґрунт слід підтримувати чистим від бур’янів. На другий і наступні роки материнка не потребує особливого догляду. Обробіток міжрядь проводять 2-3 рази в період вегетації5.


Примітки:

1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).

2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).

3 Стаття з книги Ф. І. Мамчура та Я. Д. Гладуна «Лікарські рослини на присадибній ділянці» (видання друге; Київ, «Урожай», 1989 р.).

4 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).

5 Стаття з книги В. І. Комендаря «Лікарські рослини Карпат. Дикорослі та культурні» (видання 3-є, доповнене та перероблене; Ужгород, «Мистецька Лінія», 2007 р.).

Немає коментарів:

Дописати коментар