15 березня 2015 р.

Глід колючий


Глід колючий
(Cratægus oxyacantha L.)


Глід колючий
CRATÆGUS OXYACANTHA L. — ГЛІД КОЛЮЧИЙ.

Російська назва — боярышник колючий.

Кущова рослина або невелике дерево з родини розових з колючими червонувато-коричневими гілками. Колючки короткі (до 2 см завдовжки), гострі, міцні. Листки чергові, оберненояйцевидні: зверху — темно-зеле́ні, блискучі, зісподу — світліші, з восковим нальотом, лопаті їх надрізанопилчасті. Суцвіття щиткоподібні, з трьох-п’яти́ гілочок, які містять по 10-18 квіток. Плід криваво-червоний, ягодоподібний, з борошнистим м’якушем, у діаметрі 8-10 мм, з 3-4 кісточками. Цвіте глід у травні-липні, плодоносить у серпні.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують квітки і достиглі плоди глоду колючого без плодоніжок.

Квітки збирають на початку цвітіння рослини, у травні-червні, зриваючи цілі суцвіття, коли частина їх ще не розкрилась. Сушать квітки у затінку. Плоди збирають у вересні-жовтні, тобто у період повного їх достигання.

Квітки і плоди глоду колючого заготовляються і відпускаються аптеками.

Хімічний склад. У квітках глоду містяться флавонові глікозиди кверцетин і кверцитрин, ефірна олія (до 0,75%), органічні і ненасичені жирні кисло́ти (урсолова, олеїнова, кофейна, хлорогенова), вітаміни С і А, сапоніни, кратегусова кислота, солі магнію і алюмінію, натрій, калій, кальцій, хлориди, карбонати, сульфати, дубильні речови́ни. У плодах є холін, ацетилхолін, органічні кисло́ти (кратегусова, лимонна, винна), жирні кисло́ти (арахідонова, пальмітинова, міристинова, стеаринова), ненасичені жирні кисло́ти (масляна, лінолева), воскоподібні речови́ни, цукри, дубильні речови́ни, аскорбінова кислота, амигдалін, каротин, білки́ й фітостериноподібні речови́ни.

Дія: спазмолітична, ангіотонічна, діуретична.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарати глоду колючого застосовуються в народній медицині ще здавна. Плоди і квітки його використовуються в багатьох країнах як ефективний засіб при серцевих захворюваннях, безсонні, запамороченні та задишці.

Хоч препарати глоду поліпшують діяльність се́рця, проте вони за фармакологічними властивостями не належать ні до групи дигіталісних (представником якої є наперстянка), ні до групи строфанта (представник — конвалія звичайна). В експериментах встановлено, що глід колючий посилює кровообіг у вінцевих судинах і таким чином транспортує діючі речови́ни до серцевого м’яза. Крім вираженої спазмолітичної дії препарати глоду в малих дозах виявляють позитивний інотропний та хронотропний ефект, зате у великих дозах можуть викликати зворотний вплив. Відмічено також, що введення карденолідів і препаратів глоду виклика́є потенціюючу позитивну інотропну дію, тобто додаткове наповнення вінцевих судин.

У дослідах на собаках доведено, що під впливом препаратів глоду приплив крові через вінцеві судини збільшується майже на 80% при одночасному уповільненні пульсу. Ця спазмолітична дія рослини зумовлена наявністю в ній флавоноїдних сполук. У м’язовому шарі ізольованого штучно спазмованого відтинку кишки під впливом флавоноїдів наставав протиспазматичний ефект. Проте на спазмованій карбамінохоліном ділянці кишки виявлено нейротропний спазмолізис.

Препарати глоду своєрідно діють на систему вінцевих судин (завдяки їх амбівалентності). Така подвійна дія виникає тому́, що після парентерального введення препаратів активізується кровообіг у м’язах, але послаблюється в колекторах шкіри і таким чином зменшується артеріальний тиск у периферичній системі. Значно знижується артеріальний тиск і в серцево-судинній системі, що̀ в свою чергу запобігає виникненню набряку легень. Штучно викликаний введенням адреналіну набряк легень у щурів під впливом препаратів глоду швидко зникав.

У процесі всебічного вивчення дії препаратів глоду у клінічних умовах встановлено їх гіпотензивну властивість, тонізуючий вплив на серцевий м’яз. Вони збільшують кількість серцевих скорочень та хвилинний об’єм се́рця, еластичність стінок кровоносних судин, знімають нервове збудження. При внутрішньовенному введенні препарати глоду поліпшують діяльність нирок, особливо їх гемодинаміку, внаслідок чого посилюється клубочкова фільтрація. Діючі речови́ни глоду не виявляють шкідливого впливу на організм людини і не мають побічної дії.

З листків глоду виготовляють препарат кратегід, який знижує артеріальний тиск, має добру седативну і протиаритмічну здатність.

Препарати глоду ефективні при функціональному порушенні діяльності се́рця, хворобах щитовидної залози, що̀ супроводжуються тахікардією, і при міокардиті, після перенесених захворювань. Екстракт глоду стимулює функцію ослабленого се́рця, уповільнює серцебиття, знімає біль і відчуття важкості в ділянці се́рця, поліпшує загальне самопочуття. Настойку квіток глоду можна застосовувати і як засіб для зміцнення серцевого м’яза. Клінічні спостереження свідчать про те, що глід досить часто діє краще, ніж препарати брому та наперстянки.

У народній медицині глід вживають при функціональних розладах серцевої діяльності (сильному нервовому збудженні, запамороченні), серцевій слабкості після перенесення виснажливої хвороби, при ангіоневрозі клімактеричного періоду (приливах крові до голови́), в початковій стадії гіпертонічної хвороби, при безсонні у хворих з порушенням серцевої діяльності і гіпертиреозі з тахікардією. При атеросклерозі препарати глоду знижують рівень холестерину в крові.

З квіток глоду готують чай. Для цього на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку квіток і настоюють 10 хв. П’ють по 1 склянці тричі на день. Спиртову настойку рослини роблять та̀к. Настоюють 30 г свіжих квіток чи стиглих плодів на 0,25 л спирту або міцної горілки (у співвідношенні 1:2) протягом 14 днів, проціджують. Вживають по 40 крапель тричі на день на ложці води́. Так са́мо використовують витиснутий з свіжих квіток сік, консервований 90%-им етиловим спиртом у співвідношенні 4:1. Людям дратливим, нервовим, особливо при істеричних припадках, клімактерії, рекомендується чай із 1 столової ложки з вершком суміші трави́ кропиви собачої, маренки запашної (по 2 г), листків ожини (2,5 г), трави́ сухоцвіту болотяного (1,5 г), квіток глоду колючого (1 г), взятої на 1 склянку окропу (настояти 10 хв). Пити слід по 1 склянці тричі на день.

При гіпертонічній хворобі 1 столову ложку суміші квіток та плодів глоду колючого, трави́ хвоща польового, омели білої, зубців часнику (по 3 г), квіток арніки гірської (1 г) і трави́ деревію звичайного (4 г) настоюють на 1 склянці окропу. П’ють по чверть склянки 4 рази на день.

М. А. Носаль (1958) рекомендує вживати настойку квіток та листків глоду на 70%-му етиловому спирті у співвідношенні 1:10 (по 20-60 крапель на півсклянки води́ тричі на день) чи їх водний настій як тонізуючий, спазмолітичний і заспокійливий засіб. Таке лікування можна проводити тривалий час при безсонні, пов’язаному з нервовим збудженням, оскільки воно забезпечує спокійний, глибокий сон і не виклика́є після пробудження стану психічного пригнічення1.

 




 




 

ГЛІД КОЛЮЧИЙ, або ЗВИЧАЙНИЙ, глід-колюх (Cratægus oxyacantha); з лікувальною метою використовують його квітки, а іноді й листя.

Глід — це кущова рослина або невелике дерево з родини розових. Найпоширенішим і найбільш уживаним з 39-ти різних видів є глід колючий, або звичайний. Ця рослина в дикому стані росте по лісах у Середній Європі та в Південній Скандінавії. В Радянському Союзі його часто розводять у паркових насадженнях як живопліт.

Рівнозначну дію на організм виявляють і інші найбільше вживані і також вирощувані види глоду: криваво-червоний та український глід. Обидва ці види глоду мають майже однаковий зовнішній вигляд: і той і другий являють собою високі кущі або деревця з темно-зеленими лопатевими або великозубчастими листками, з криваво-червоними, рідше оранжево-жовтими плодами (ягодами).

Обидва види глоду ростуть по розріджених лісах, по узліссях, іноді по берегах річок: перший — на сході Європейської частини Радянського Союзу, в Сибіру та в Середній Азії, другий — у південно-західній частині Радянського Союзу, на Україні (саме тому́ й називається українським глодом).

Збирають плоди глоду восени, коли вони вже зовсім дозріють.

У хімічному відношенні найкраще вивчено колючий, або звичайний, глід.

Плоди його відомі своїми поживними білка́ми, винною, лимонною, а головне — кратегусовою кислотами, які позитивно впливають на серце. Вони містять у собі й вітаміни С і А.

Квітки містять у собі 15% ефірної олії.

В медицині, як народній, так і науковій, застосовують головним чином плоди глоду як специфічний серцевий засіб при серцебитті. Помічено, що цей лікарський засіб знімає болісне відчуття й почуття тяжкості в серці; крім того, він знижує тиск крові та збудливість нервової системи.

Вживають плоди глоду й з профілактичною метою. У випадках же декомпенсації се́рця, при неврозах, а також при грудній жабі вони є допоміжним засобом до наперстянки або ж замінюють її. Корисно вживати їх і від безсоння, якщо воно спричинене серцевим недомаганням. Плоди глоду корисні, як заспокійливий засіб, також і в інших випадках.

На Україні для лікувальної мети люди застосовують більше квітки і навіть листя глоду проти тих же самих серцевих недомагань, а настойку з них — проти гіпертонії, особливо при слабкості се́рця, пов’язаній з простудою. Настойку з квіток рекомендують робити краще з свіжого соку. Можна готувати й відвар.

У науковій медицині плоди глоду вживають при всіх хворобах се́рця більше у вигляді рідкого екстракту, який усуває тахікардію (часте биття се́рця) та аритмію (неправильне биття пульсу).

У народній медицині плоди глоду вживають більше як чай, а іноді й як порошок і навіть у вигляді киселю.

Способи застосування. Відвар плодів: 20 г на склянку окропу; пити можна без дозування, як чай.

Відвар квіток: три столові ложки на 3 склянки окропу; пити по одній склянці, три рази на день, до їди.

Екстракт (витяжка) плодів глоду: 25,0-100,0, а по-домашньому — згущений до половини відвар 25 г плодів на 100 мл окропу; вживати по 20-40 крапель, три рази на день, до їди.

Настойка плодів глоду: 25,0-100,0. Спиртову настойку вживати по 30-40 крапель, а горілчану — по 50-60 крапель, три рази на день, до їди.

Настойка квіток: беруть одну частину свіжого соку квіток на дві частини 90° спирту і настоюють протягом 15 днів; вживати по 40 крапель.

Суміш: плодів глоду — 4 частини, собачої кропиви — 4 частини, сухоцвіту — 4 частини і ромашки — одна частина. Взяти одну столову ложку цієї суміші на склянку окропу. Вживати по одній столовій ложці, три рази на день2.


ГЛІД КОЛЮЧИЙ (глід-колюх) — Cratægus oxyacantha L.

Родина розові — Rosaceæ.

Як виглядає? Кущ, рідше деревце до 5 м заввишки. На міцних, пурпурово-брунатних пагонах рідкі, товсті, прямі, 2,5-4 см завдовжки колючки. Листки 2-6 см завдовжки, широко-ромбічні, з голими черешками, з обох боків короткоопушені, по краях пилчасті, перисто-три-, п’ятилопатеві. Квітки двостатеві, з білими (або червоними) пелюстками, зібрані в щитковидні суцвіття. Запах квіток специфічний, приємний. Плоди червоні, рідше червоно-жовтуваті, з борошнистою м’якоттю і 2-5 кісточками. Цвіте у травні-червні, плоди дозрівають у серпні.

Де росте? Як декоративний кущ — у парках, у живоплотах; як дикорослий — по узліссях листяних лісів, серед чагарників, на крутих річкових берегах у Закарпатті.

Що̀ й коли збирають? Квітки — в травні, плоди — в серпні.

Коли застосовують? При функціональних розладах серцевої діяльності (при сильних нервових зворушеннях, при запамороченні, при серцевій недостатності після виснажливих хвороб, при ангіоневрозі клімактеричного періоду — приливи крові до голови́), в початковій стадії гіпертонічної хвороби, при безсонні у хворих з порушенням серцевої діяльності і при гіпертиреозі з тахікардією. Глід понижує збудливість центральної нервової системи, тонізує серцевий м’яз, посилює кровообіг у коронарних судинах се́рця і судинах мозку, усуває тахікардію і аритмію, знімає неприємне відчуття у ділянці се́рця, дещо знижує артеріальний тиск і поліпшує загальний стан хворих. (Сильніше діє вічнозелений барвінок малий — Vinca minor L., багатий на рутин і алкалоїд вінін, який знижує артеріальний тиск). Глід допомагає і при миготливій аритмії (діють глікозиди кратегін, холін; кратегусова, урсулова, олеанова кисло́ти, сапоніни та флавоноїди). При атеросклерозі знижує рівень холестерину в крові. Може посилювати дію дигіталісу, конвалії, строфанта.

Застосовують як чай. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку квіток і настоюють 10 хв. П’ють по 1 склянці тричі на день. Як краплі готують та̀к. Настоюють повну жменю свіжих квіток чи стиглих плодів на 0,25 л спирту чи міцної горілки (1:2) протягом 14 діб, відціджують і вживають по 40 крапель тричі на день на ложці води (витиснутий із свіжих квіток сік консервують 90%-им етиловим спиртом у співвідношенні 4:1). Людям дратливим, нервовим, особливо при істеричних припадках, клімаксі (у жінок) готують чай із 1 столової ложки з верхом суміші трави́ собачої кропиви, маренки запашної, листків ожини, трави́ сухоцвіту болотяного і квіток глоду в співвідношенні 2:2:2,5:1,5:1, взятої на 1 склянку окропу. Настоюють 10 хв, п’ють 3 склянки на день.

При підвищеному артеріальному тиску 1 столову ложку суміші квіток глоду, плодів глоду, трави́ хвоща польового, трави́ омели білої, зубців часнику, квіток арніки гірської і трави́ деревію тисячолистого в співвідношенні 3:3:3:3:3:1:4 настоюють на 1 склянці окропу і п’ють по 0,25 склянки 4 рази на день.

При серцевому неврозі з порушенням травлення, безсонням беруть 2 повні чайні ложки суміші квіток глоду колючого, трави́ споришу звичайного і трави́ хвоща польового в співвідношенні 5:3:2, настоюють півгодини на 1 склянці окропу. При серцевій слабкості настій випивають протягом дня.

Настоянку квіток та листків глоду на 70%-му етиловому спирті у співвідношенні 1:10 (по 15-60 крапель тричі на день, у півсклянки води́) чи їх водний напар рекомендують як чудовий тонізуючий, спазмолітичний і заспокійливий засіб. У дуже високих дозах (в 4-5 разів більших за звичайно призначувані) і за тривалого й систематичного їх вживання глід не тільки купірує, але часто на кілька років припиняє появу припадків стенокардії. А при ангіні, інфаркті міокарда, декомпенсації глід діє сприятливіше, ніж нітросполуки та опійні препарати, бо не дає побічних токсичних дій і не виявляє гальмівного впливу на функцію кишок (не спричинює запору). Посилюючи серцеві скорочення, глід встановлює рівновагу між серцевою діяльністю та артеріальним тиском: підвищений артеріальний тиск знижує, а знижений — підвищує і тим самим зменшує збудливість симпатичної нервової системи. При безсонні, пов’язаному з нервовим збудженням, забезпечує спокійний, глибокий і тривалий сон, не зумовлюючи після пробудження стану психічного пригнічення. І, нарешті, діючи десенсибілізуюче, глід дає добрі наслідки при різних алергійних захворюваннях. Наприклад, у ряді випадків гострого суглобного ревматизму біль значно послаблюється уже через кілька діб після призначення глоду (дія леткої олії, яка міститься у квітках).

Проте при гіпертензії ниркового походження глід не дає сприятливих наслідків3.


Примітки:

1 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).

2 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).

3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (видання 3-є, виправлене і доповнене; Київ, «Здоров’я», 1993 р.).

Немає коментарів:

Дописати коментар