Деревій звичайний
(Achillea millefolium L.)
Achillea millefolium — багаторічна трав’яниста розсіяно-опушена рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостоя́че, 40-100 см заввишки, вгорі розгалужене, біля основи здерев’яніле. Листки ланцетні, двічіперисторозсічені, з численними віддалено розміщеними сегментами; стрижень листка (1-2 мм завширшки) крилатий, з кінцевими частками, без додаткових бічних часток, лише іноді з одиничними зубцями у верхній частині. Квітки зібрані в кошики, що̀ утворюють щитковидне суцвіття; крайові квітки язичкові, маточкові, білі або рожевуваті; серединні — трубчасті, двостатеві. Плід — сім’янка. Цвіте́ у червні-вересні.
Поширення. Деревій росте на луках, по узліссях, галявинах, біля доріг по всій території України.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Millefolii) і квітки (Flores Millefolii). Заготівлю проводять від початку до середини цвітіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 15 см, а на нижній, грубій частині стебла́ обривають листя. Заготовляючи квітки, зрізують лише суцвіття з квітоносами та̀к, щоб довжина квітоносів не перевищувала 4 см. Сушать під наметами або на горищі, розкладаючи тонким (5-7 см) шаром і періодично перевертаючи. Сухої сировини́ виходить 30-33%. Строк придатності — 5 років. Сировина відпускається аптеками.
Хімічний склад. Трава містить ефірну олію (до 0,8%), флавоноїди (лютеолін-7-глікозид, рутин), сесквітерпени (матрицин, мілефолід, балханолід), дубильні й гіркі речови́ни, ахілеїн, вітамін К, органічні кисло́ти (оцтова, мурашина, ізовалеріанова) та інші речови́ни. До складу ефірної олії входять проазулен, α- і β-пінени, камфора, борнеол, туйон, цинеол, каріофілен тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Комплекс хімічних речовин, що̀ є в рослині, забезпечують їй багатосторонні терапевтичні властивості. Насамперед, галенові препарати Д. з. виявляють ефективну кровоспинну дію й використовуються при легеневих, кишкових, гемороїдальних і носових кровотечах, при кровотечах з ясен і ран, а також при маткових кровотечах (при запальних процесах, фіброміомах, надмірних місячних). Використовуючи Д. з. як кровоспинний засіб, слід надавати перевагу препаратам з листя, бо квітки рослини такої дії не виявляють. Поряд з цим препарати Д. з. подразнюють закінчення смакових нервів і посилюють секреторну активність шлунка, розширюють жовчні протоки і збільшують жовчовиділення в дванадцятипалу кишку, підвищують діурез, купірують спастичний біль у кишечнику, й це зумовлює використання їх при зниженому апетиті, гіпоацидному гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, виразкових спастичних колітах, метеоризмі, при хворобах печінки, нирок і сечового міхура. При зовнішньому використанні як кровоспинного, протизапального, бактерицидного та дерматонічного засобу препарати деревію́ звичайного дають ефект при гніздовому облисінні (Alopecia areata), надмірній жирності шкіри, вуграх, геморої й герпесі, сприяють загоюванню свіжих і нагноєних ран, виразок, фурункулів і лускатого лишаю, стимулюють ріст волосся. У народній медицині деревій використовують ще ширше. Крім усіх вищезазначених випадків, його вживають всередину як засіб, що̀ регулює обмін речовин, при запамороченні, нудоті, головному болі, безсонні, істерії, хлорозі (бліда неміч), малярії й туберкульозі легень, при проносах, нирковокам’яній хворобі, нічному нетриманні сечі, нічних полюціях і білях, для регулювання менструацій і стимулювання виділення молока у матерів-годувальниць та як протиглисний засіб. Самостійно траву деревію застосовують рідко. Частіше її використовують у суміші з іншими лікарськими рослинами. Деревій звичайний входить до складу проносного чаю, протигеморойного чаю, апетитних чаїв та шлункових чаїв. До складу лікувально-профілактичного харчового раціону корисно включати салати, приготовані з доданням невеликої кількості молодих листочків деревію звичайного. Слід пам’ятати, що надмірне й тривале вживання його спричинює запаморочення та висипи на шкірі.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави́ (15 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) п’ють теплим по половині-третині склянки 2—3 рази на день при гастритах, виразковій хворобі та як кровоспинний засіб; екстракт деревію рідкий (Extractum Millefolii fluidum) приймають по 40-50 крапель 3 рази на день, свіжий сік рослини, підсолоджений медом, вживають по 1 чайній ложці три рази на день для збудження апетиту, покращення обміну речовин, при гепатохолециститах та гінекологічних хворобах (метрорагії); настойку трави́ (30 г сировини на 100 г горілки, настоюють 7 днів) по 20 крапель 3 рази на день перед їдою при дисменореї, стенокардії, кишкових спазмах; суміш 0,15 г порошку листя деревію звичайного і 0,15 г порошку листя кропиви дводомної приймають перед їдою три рази на день як кровоспинний і протизапальний засіб; дві столові ложки суміші трави́ деревію звичайного, звіробою звичайного, золототисячника малого, рутки лікарської, трави́ і кореня цикорію звичайного та листків подорожника великого, взятих порівну, варять 10 хвилин у 2 склянках води́, настоюють півгодини і п’ють по півсклянки три рази на день за півгодини до їди протягом 1-2 місяців при гіпоацидному гастриті; дві столові ложки суміші трави́ деревію звичайного, кореневищ аїру тростинового, бруньок берези повислої та листя мучниці звичайної у співвідношенні 2:1:1:2 варять 5-7 хвилин у 500 мл води́, настоюють півгодини і випивають протягом дня за 4 рази при запаленні сечового міхура; салат: молоде листя деревію звичайного витримують 1 хвилину в окропі, подрібнюють, змішують з підготовленими для салату капустою і цибулею, солять і заправляють рослинною олією (на 150 г квашеної капусти беруть 25 г зеленої цибулі, 5 г листя деревію, 10 г олії та сіль).
ЗОВНІШНЬО — настій трави́ (2 столові ложки сировини на 500 мл окропу, настоюють одну годину) для обмивань, примочок, компресів (при вуграх, для лікування ран, виразок і фурункулів), місцевих ванн (при геморої, лускатому лишаї й корості) і для втирань (1 раз на день для стимулювання росту волосся); настій квіткових кошиків (3 чайні ложки сировини́ на 200 мл окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, охолоджують) для компресів при надмірній жирності шкіри обличчя; три чайні ложки суміші квіткових кошиків деревію звичайного, трави́ фіалки триколірної і шишок хмелю звичайного, взятих порівну, заливають склянкою окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, охолоджують і застосовують цей настій та̀к, як у попередньому прописі; маска на обличчя при надмірній жирності шкіри: настій квіткових кошиків деревію звичайного (3 чайні ложки на 200 мл окропу) змішують з порошком сухого молока, крохмалем або борошном і одержану кашку наносять на обличчя, а через 15-20 хвилин змивають (так са́мо можна використовувати і наведений вище настій суміші квіткових кошиків деревію звичайного, трави́ фіалки триколірної і шишок хмелю звичайного); суміш свіжорозтертої трави́ деревію звичайного з прованською олією (у співвідношенні 1:10) для змащування уражених ділянок шкіри (при опіках, фурункулах і туберкульозі шкіри) і для втирань (1 раз на день при гніздовому облисінні)1.
Achillea millefolium L. — ДЕРЕВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ (тисячолистий).
Російська назва — тисячелистник обыкновенный.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Стебло прямостояче, високе (20-50 см), покрите листям, закінчується густим суцвіттям — щитком. Квітки білі, рожево-білі або червонуваті. Цвіте́ у травні-жовтні.
Росте на полях, луках, лісових галявинах, біля узлісь, на схилах, біля чагарників та шляхів. Поширений у лісовій, лісостеповій, степовій зонах європейської частини СРСР, на Кавказі, в багатьох районах Західного та Східного Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Азії.
Сировина. Заготовляють траву, листки і квітки деревію у період його цвітіння (в червні-жовтні). При збиранні рослину зрізують приблизно наполовину, листки обривають тільки добре розвинені, в квітках використовують лише кошики. Сушать у теплому добре провітрюваному приміщенні або на горищі (під залізним дахом). Зберігають у фанерних ящиках, обкладених папером.
Рослина заготовляється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. Основною діючою речовиною деревію звичайного є ефірна олія (0,5-0,8%), яка міститься майже в усіх частинах рослини. До складу ефірної олії входить хамазулен — провідна біологічно активна речовина. Крім того, в ній знаходиться цінеол (8-10%), спирт (20%), естерові сполуки (11-13%), каріофілен, сугенол та фурфурол, аскорбінова кислота, філохінон, фітонциди. У деяких видах рослини виявлено азулен (близько 10%).
Деревій звичайний має також дубильні речови́ни: інулін, смолисті та слизисті сполуки, органічні кисло́ти, аспарагін, елементи ціановодневих сполук, мінеральні солі, гіркий глікозид ахілеїн, що̀ гідролізується до глюкози, ахілеїтину та амонію.
Із суцвіть рослини виділені сесквітерпенові лактони матрицин, мілефолід, балханолід, балханолід-ацетат і флавоноїд лютеолін-7-глікозид.
Дія: гемостатична, спазмолітична, протизапальна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Сік із свіжих листків та суцвіть деревію звичайного має добре виражені фітонцидні властивості (впливає на парамецій і повітряну мікрофлору); витяжки з сухих листків і квіток діють протистоцидно на парамецій і бактеріостатично на золотистий та білий стафілококи і негемолітичний стрептокок (Н. Г. Ковальова, 1971).
В експериментах доведено, що ахілеїн посилює зсідання крові, а азулен характеризується протизапальними та антиалергічними властивостями і прискорює гоєння ран. В основі механізму кровоспинної дії деревію звичайного, як свідчить Н. Г. Ніколаєва (1964), лежить його здатність збільшувати кількість тромбоцитів. Крім того, деревій активізує скорочення м’язу матки, що̀ обумовлює його ефективність при метрорагії.
На піддослідних тваринах доведено, що 0,5%-ий настій деревію звичайного при внутрішньовенному та ентеральному введенні в дозі 0,1 г/кг прискорює зсідання крові на 60%, що̀ перевершує силу дії кальцію хлориду в концентраціях 1:200, 1:500. Сік рослини у концентрації 5:100 прискорює процес зсідання крові на 60-80%.
Протизапальні властивості деревію звичайного, напевно, пов’язані з дією ефірної олії, до складу якої входить хамазулен, відомий як активний протизапальний засіб. Не виключена можливість залежності цієї властивості рослини від наявності в ній танідів.
Механізм кровоспинної дії препаратів трави́ деревію звичайного подібний до механізму дії солей кальцію, тобто вони активізують фібринофермент, який сприяє тромбоутворенню, і здійснюють свій вплив поступово, м’яко (А. С. Мальчевська, 1961). Рослина поліпшує кровопостачання при захворюваннях о́рганів травлення. Тому́ деревій звичайний застосовують при виразці шлунка і гастриті. Його препарати сприятливо діють на весь організм, нормалізують секреторно-моторні процеси. Гемостатичний вплив деревію звичайного особливо виражений у разі кровотеч: кишкових, легеневих, гемороїдальних, маткових, носових, з ясен та виразок у роті. Це обумовлено наявністю в рослині ахілеїну та холіну.
В експериментальних дослідженнях на кролях виявлено, що внутрішньовенне введення ахілеїну приводить до значного скорочення часу зсідання крові, а холін знижує артеріальний тиск. Таким чином, емпірично встановлено гемостатичну дію деревію звичайного, яку здавна приписували хамазулену, що̀ за структурою наближається до філохінонів.
Антиспастичний ефект деревію звичайного пояснюється наявністю в ньому флавоноїдних сполук та відповідних складових частин ефірної олії.
Рослина характеризується сечогінною, жовчогінною і навіть знеболюючою дією.
Препарати деревію звичайного, крім того, мають послаблюючу дію, що̀ пов’язано з їх протиспазматичним впливом на гладку м’язову тканину шлунка та кишок завдяки вмістові ахілеїну, який має гіркий смак і збуджує виділення травних соків, а отже, поліпшує травлення. Деревій тонізує та регулює обмін речовин. Його можна віднести до групи амароароматичних засобів, хоча дія цієї рослини значно слабкіша від дії інших рослин цього ря́ду.
Відомо також, що азулени, які містяться в деревію звичайному, поряд з бактеріостатичним виявляють і цитотоксичний вплив. Доведено гальмівну дію їх на культури клітинних тканин новоутворень in vivo на мишах з прищепленою пухлиною Ерліха (A. Oƶarowski, 1949). Але з експерименту не випливає, однак, що азулени діють так са́мо і на новоутворення у людей, а тому́ і застосування цих речовин з метою лікування злоякісних пухлин ще потребує глибокого і всебічного вивчення.
Досить до́брі наслідки одержано при лікуванні деревієм звичайним варикозного розширення вен стравоходу та запальних процесів у шлунку і кишках. Сприятлива дія рослини спостерігається при спазмах гладких м’язів сечовивідних шляхів і товстої кишки, наприклад у разі хронічного запору, кишкових кольок. Настої та відва́ри деревію призначають при пониженому апетиті, гіпоацидному гастриті, недостатньому засвоєнні білкових продуктів, метеоризмі, відрижці. Ці лікарські форми деревію нейтралізують шкідливі продукти обміну речовин в організмі, запобігають осіданню мінеральних утворень і сечових каменів у нирках шляхом врівноважування вмісту колоїдів та кристалоїдів у сечі і завдяки депуративному ефекту (при захворюваннях шкіри — екземах, лишаях).
Оскільки деревій звичайний діє протизапально, то препарати його використовують не тільки для внутрішнього вживання, а й для зовнішнього у формі компресів, примочок, ванн.
Слід зауважити, що трава деревію звичайного рідко застосовується з лікувальною метою самостійно. Частіше її використовують в різних сумішах. Встановлено, що тривалий прийом у великих дозах настою деревію може призвести до запаморочення та висипів на шкірі.
В. П. Махлаюк (1967) рекомендує суміш 0,15 г порошку листків деревію звичайного і 0,15 г порошку листків кропиви вживати перед їдою тричі на день як кровоспинний та протизапальний засіб.
При гіпоацидному гастриті доцільно користуватися таким збором трав: по 20 г деревію звичайного, звіробою звичайного, золототисячника звичайного, рутки лікарської, трави́ і кореня цикорію звичайного та листків подорожника великого (М. І. Соломченко, 1968). Дві столові ложки подрібненої цієї суміші варити 10 хв у 2 склянках води́, після чого півгодини настоювати. Вживати по півсклянки тричі на день за півгодини до їди протягом 1-2 міс. За даними дослідника, таке лікування дає добрі наслідки: зникають біль та диспепсичні розлади, поліпшується апетит, нормалізується кислотність шлункового соку.
Сік деревію звичайного з медом вживають для посилення апетиту та поліпшення обміну речовин, а також при гепатохолециститах і гінекологічних хворобах (метрорагії) — по 1 чайній ложці тричі на день.
Як зовнішній засіб сік і настій деревію звичайного використовують для лікування свіжих та нагноєних ран, виразок, фурункулів тощо. Цим же настоєм рекомендують мити обличчя при висипах. Шкіра стає матовою, гладенькою, висипи зникають. При корості і лускатому лишаї рекомендують ванни з відвару деревію звичайного (М. І. Соломченко, 1968).
1. Rp.: Herbæ Millefolii 10,0
Florum Calendulæ 20,0
Herbæ Centaurii
Herbæ Trifolii aa 15,0
M.D.S. Настояти 30 г суміші у 2 склянках води́ протягом 12 год у духовці, прокип’ятити 5 хв. Вживати по півсклянки тричі на день за 15-20 хв до їди при хронічному гастриті і виразковій хворобі шлунка.
2. Настойку суцвіть деревію на 70%-му етиловому спирті в співвідношенні 1:5 вживати при схильності до стенокардії і спазмах гладких м’язів. Приймати по 20 крапель перед їдою. Спазмолітична і судинорозширювальна дія рослини проявляється тільки при тривалому застосуванні її: настає стійкий ефект (С. А. Томілін, 1951)2.
Achillea millefolium L. — ДЕРЕВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ.
Українські на́зви: деревій звичайний, кровавник; російська: тысячелистник; польська: krwawnik pospolity.
Родина: Compositæ — складноцвіті.
Усім відо́ма рослина, пружне стебло її зростає до 50 см. Кореневище повзуче з пагонами. Стебло пряме, трохи волохате, як і листки. Листки двічіперисторозсічені. Квіти звичайно білі, але зустрічаються (рідко) рожеві або з фіолетовим відтінком, дрібні, у багатьох довгастих складних щитках. Запах рослини бальзамічний, приємний. Квіти пахучі, на смак гіркі. Цвіте́ із другої половини травня до кінця лíта. Розповсюджений у всіх областях, зазвичай на луках, полях, межах, біля доріг, на схилах, в чагарниках, лісах.
Вживання. Деревій вживається як у науковій, так і в народній медицині. У народній медицині деревій є дуже популярним засобом. Його вживають усередину, а також використовують як зовнішній засіб.
Всередину. Чай з листків деревію п’ють при геморої, чиряках і слабких місячних кровях. Доза — 30,0 г на 1 літр води́.
Сік з листків деревію з медом, по 3 чайні ложечки в день, приймають для посилення апетиту, поліпшення обміну речовин, при хворобі печінки й жіночих хворобах.
Зовнішньо. Сік, вичавлений з листків деревію й нанесений на свіжу рану, зупиняє кровотечу й сприяє заживанню. Дія соку відносно загоєння ран дуже ефективна. Старі виразки, рани, що̀ довго гнояться, чиряки та ін. успішно виліковують соком з деревію. Зимою майже таку ж дію, як сік свіжих листків, справляє напар із квітів цієї рослини з домішкою ⅓ за вагою квітів ромашки. У цьому ж напарі добре мити обличчя, особливо молодим жінкам. Шкіра набуває бархатистості і матового забарвлення.
Дрібно порізані листочки деревію, змішані з товченим ячменем і декількома зернами гіркого перцю, вважаються чудовим кормом для індиченят.
Наводимо кілька рецептів, якими користуються в народі як для внутрішнього, так і для зовнішнього вживання:
1. При сильному серцебитті випивають щодня по дві чарки слабкого вина́, у яке улито 24 краплі соку з деревію й 24 краплі соку з рути на обидві чарки вина́.
2. Прищі на тілі, чиряки й висипи, як вважають у народі, потрібно лікувати шляхом очищення крові, а для цієї мети вживають напар з наступної суміші трав: шавлії, полину і розмарину по 1 столовій ложці; деревію, ягід ялівця, подорожника ланцетолистного, кропиви жалкої, звіробою і золототисячника — по 2 ложки; хвоща — 3 ложки. Усе змішують, беруть із цієї суміші 4 столові ложки, кожна з горою, заливають 1 літром окропу, варять цілу ніч; удень за 8 разів випивають увесь цей напар.
3. При запаленні сечового міхура рекомендують пити відвар з таких рослин: деревію — 2 столові ложки, приворотня звичайного — 1 ложку, кореня аїру — 1 ложку, березових бруньок — 2 ложки, листків мучниці — 2 ложки. Цієї суміші беруть 2 столові ложки, заливають 2,5 склянки сирої води́ й кип’ятять 5-7 хвилин; відставляють з вогню й за півгодини проціджують. Увесь цей відвар випивають за день в 4 прийоми.
4. Сильні болі в шлунку (спазми) заспокоюють вживанням чаю із суміші квітів ромашки і деревію, по 1 столовій ложці на склянку окропу. При цьому на область шлунка кладуть грілку.
5. Чай із квітів деревію п’ють (по 3 склянки в день) при маткових кровотечах і при кровохарканні.
6. При здутті живота дуже гарним засобом вважається відвар із суміші наступних трав: насінь кмину — 2 ложки, насінь кропу — 1 ложка, листків деревію — 2 ложки, дрібно порізаної вівсяної соломи — 3 ложки, кореня аїру — 1 ложка й грубо потертого кореня валеріани — 1 чайна ложка. 3 столові ложки цієї суміші, кожна з горою, заливають 3 склянками сирої води́. Кип’ятять 15 хвилин. Випивають по 3 склянки за день.
Кілька рецептів для зовнішнього вживання.
1. При запаленні шкіри до хворого мíсця прикладають стовчені й перетворені в масу листки деревію або змазують ці місця́ маззю з деревію: жменя квітів і листків деревію розтирають в однорідну масу й змішують із несолоним пряженим свинячим салом. Точно так са́мо готується й мазь із живокосту, тільки замість листків і квітів беруть розтертий корінь живокосту. Мазь рекомендується готувати невеликими порціями й найкраще застосовувати свіжовиготовлену.
2. Часто, працюючи в полі, трапляється поранитися. Де чого шукати? Тоді шукають деревій, беруть його листки (вони соковитіше квітів), міцно розминають в пальцях (по можливості чистих) і прикладають до ран. Після цього в більшості випадків, як я міг спостерігати, рана гоїться за 3-5 днів без сліду нагноєння. Навіть рани від порізу серпом, які звичайно швидко нагноюються й повільно гояться, як і рани від порізу ножем, плугом, сокирою, зроблені на полі, в умовах далеко не санітарних, гояться швидко. От чому цю прекрасну рослину народ назвав «кровавник».
Зберігання. Трава, листи й квіти деревію, висушені в тінí, зберігаються в бляшаних коробках3.
ДЕРЕВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ, рипка, білоголовник, заяча трава, кривавник та інші на́зви (Achillea millefolium); з лікувальною метою використовують траву цієї рослини.
Деревій звичайний — багаторічна рослина з родини складноцвітих. Поширений по всій території помірної і теплої смуг Радянського Союзу, в то́му числі й на Україні, в Середній Азії та на Далекому Сході, а також у країнах зарубіжної Європи та в Північній Америці.
Сте́бла у деревію звичайного прямі, звичайно-прості, пружні і, подібно до листків, більш або менш шерстисто-волохаті, заввишки до 50 см. Ця рослина пускає підземні пагони. Листки двічі пірчасто-розсічені, з суцільним стриженьком і з частками, по обидва боки надрізаними. Квітки трубчасті й язичкові, в дрібних кошиках, зібрані вгорі рослини в щитковидну волоть, мають біле, рідше червонувате або рожевувате, з фіолетовим відтінком, забарвлення; пахучі; на смак гіркі.
Деревій містить у собі багато ефірної олії, і тому́ пахнуть не тільки квітки, але й листя його. В ньому багато в’яжучих речовин, є гірка́ екстрактивна речовина, органічні кисло́ти та інші речови́ни. Є в цій рослині також і вітаміни А і С та фітонциди (речови́ни, що̀ вбивають шкідливих хвороботворних бактерій).
Головна дія деревію звичайного на організм — надавати крові здатності зсідатися.
Ця рослина відо́ма була ще в давнину, в часи Діоскорида, який називав її herba vulneraria, тобто рановою травою, травою для загоювання ран і проти всяких кровотеч (жіночих, наприклад).
Маючи в собі гіркоту, деревій корисний для апетиту, при різних хворобах шлунка (проносах, запорах та ін.), а особливо при спазмах. Що ця рослина підвищує апетит, це можна підтвердити й практикою птахівництва: дрібно посічена трава деревію з товченим ячменем і перцем-приправою є апетитним кормом для індичат. Дуже ласі до цієї трави́ й кролі та інші домашні тварини.
Крім того, деревій має потогінні й сечогінні властивості, тому́ ліки з цієї рослини часто вживають у народі при жовчнокам’яній хворобі, при хворобах печінки, при гострому бронхіті, нічному нетриманні сечі, при геморої, проти масових чиряків (тобто для поліпшення порушеного обміну речовин), від жіночих хвороб (зміцнює о́ргани тíла й регулює їхню функціональну діяльність) та в інших випадках.
Відва́ри, настойки, а також і свіжий сік з трави́ деревію вживають всередину у вищезазначених випадках від усіх кровотеч, а як засоби, що̀ містять у собі вітамін С, ці препарати вживають також і від недокрів’я.
Як зовнішній засіб, деревій особливо ефективний при ранах і навіть на запалених частинах шкіри, якщо до них прикладають свіжопотовчене листя або мазь із нього.
Звичайно ефективнішим є свіжий сік, але й відвар (у зимову пору), особливо якщо до двох частин деревію додати одну частину ромашки, виявляє майже таку саму корисну дію на організм.
Способи застосування. Відвар: 15,0-200,0; вживати по одній столовій ложці, три рази на день. Можна й не дозувати, а пити, як чай, по одній склянці, три рази на день, що̀ корисно особливо при маткових кровотечах.
Свіжий сік краще вживати з медом (на смак), по три чайні ложечки на день.
Суміш (від сильного серцебиття): свіжого соку з трави́ деревію і рути по 24 краплі на чарку вина́ або горілки; випити за два рази за день.
Мазь: 1) в зимову пору: одна частина настойки на чотири частини вазеліну, добре змішати; 2) влітку: беруть жменю квіток і листя, товчуть у ступі, поки все не стане однорідною масою, і змішують майже пополам з топленим несолоним свинячим салом. Краще, якщо застосовувати тільки що зроблену мазь.
Настойка: 30,0; вживати по 40-50 крапель, три рази на день4.
ДЕРЕВІЙ ТИСЯЧОЛИСТИЙ (кривавник) — Achillea millefolium L.
Родина складноцвіті — Compositæ.
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 20-50 см заввишки, з приємним запахом (бальзамічним). Кореневище повзке, з пагонами. Стебло пряме, трохи волосисте, як і листки. Листки двоперисті. Кошики, зібрані в багатьох довгастих складних щитках на верхівці стебла́ та його розгалужень, дрібні, пахучі, звичайно білі (але зустрічаються рожеві або з фіолетовим відтінком), на смак гіркі. Цвіте у травні-жовтні.
Де росте? По всій території України — по луках, полях, межах, біля доріг, по схилах, чагарниках, лісах.
Що̀ й коли збирають? Листки, суцвіття і квітки, під час цвітіння.
Коли застосовують? При хворобах печінки, нирок і сечового міхура, при виразці шлунка, гастритах, при сильних болях (спазмах) у шлунку; як кровоспинне (для збільшення кількості тромбоцитів у крові) при кривавому проносі, кровотечі з носа, кровохарканні, при мізерних менструаціях, геморої, виразках, ранах; для поліпшення обміну речовин; при запамороченні, нудоті, головному болю; для поліпшення травлення (діють глікоалкалоїд ахілеїн, дубильні речови́ни, летка олія, в складі якої є борнеол, цінеол, азулен, вітаміни С і К, фітонциди), як потогінний засіб, дають його при нічному нетриманні сечі у дітей і недокрів’ї.
Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку деревію і настоюють 10 хвилин. П’ють 2 склянки на день, ковтками. Хворі, які мали раніше висипи на тілі, не повинні вживати деревій всередину, бо висипи можуть знову з’явитися. При сильних болях у шлунку деревій застосовують у суміші з квітками ромашки — 1 столова ложка деревію і 1 столова ложка квіток ромашки на 1 склянку окропу. При запаленні сечового міхура 2 столові ложки суміші деревію, березових бруньок, листя мучниці, трави́ приворотня і кореня аїру в співвідношенні 2:2:2:1:1 беруть на 2,5 склянки сирої води́, варять 5-7 хвилин, настоюють півгодини, відвар випивають щодня за 4 рази. Спорошковані листки порівну з листками кропиви діють кровоспинно і протизапально (азулен з леткої олії деревію).
При хронічних гастритах і виразковій хворобі 2 столові ложки подрібненої трави́ деревію кип’ятять в 250 мл води́ 5-10 хвилин і відвар п’ють по півсклянки, тричі на день за 10-15 хвилин до їди, протягом 25-30 днів. Настоянку кошиків деревію на 70%-му спирту в співвідношенні 1:5 рекомендують при схильності до стенокардії, при спазмах гладкої мускулатури кишок (20 крапель перед їдою). Діє спазмолітично і судинорозширювально. Лікування тривале, але ефект стійкий.
Для лікування ожиріння беруть 1 столову ложку суміші трави́ деревію тисячолистого, цистозири бородатої5, трави́ звіробою звичайного і в співвідношенні 4:2:2 або в суміші трави́ деревію тисячолистого, кореня любистку лікарського, шишкоягід ялівцю, цистозири бородатої, кори крушини ламкої і кори жостеру проносного в співвідношенні 50:5:5:10:20:10 на 1 склянку води́, варять 5-7 хвилин і п’ють гарячим по 1 склянці вранці, протягом тривалого часу. Слід уникати надміру солодощів, жирних та борошняних страв. Сік деревію з медом вживають для посилення апетиту та поліпшення обміну речовин, а також при хворобах печінки та жіночих хворобах (маткових кровотечах при параметритах). Збільшує кількість молока у матерів, які годують груддю. Вживають по 1 чайній ложці тричі на день. М. А. Носаль рекомендує при сильному серцебитті додавати на 2 чарки неміцного виноградного вина́ 24 краплі соку деревію і 24 краплі соку з рути — випивати щодня за 2 рази.
Сік, витиснутий з чистих листків деревію, нанесений на свіжу рану, спиняє кровотечу і сприяє загоюванню. Так са́мо діє напар з деревію з домішкою ⅓ частини квіток ромашки. В цьому напарі добре мити обличчя, особливо коли є висипання на шкірі. Остання стає як оксамит, набуває приємного матового кольору6.
ПЕДАНІЙ ДІОСКОРИД (I ст. по Р. Х.). «ПРО ЛІКАРСЬКІ РЕЧОВИ́НИ» IV, 102:
ДЕРЕВІЙ ЗВИЧАЙНИЙ (στρατιώτης7 ὁ χιλιόφυλλος) є невеличким кущиком у п’ядь8 заввишки, або й більше. Він має листя подібне до пір’я пташеняти; листовí відростки (αἱ ἐκφύσεις τῶν φύλλων) є дуже короткими, розсіченими. Короткістю та нерівністю (ἡ τραχύτης) листя особливо схоже на листя дикого кмину (κύμινον ἄγριος)9, ба ще коротше. Зонтик же деревію рясніше та більше кминового. На верхівці деревій має маленькі галузки (καρφία), на яких є зонтики, подібні до зонтиків кропу (ἄνηθον)10; квітки маленькі, білі. Росте ж деревій особливо на необроблюваних і дещо пересічених (ὑπότραχεις) місцях, та особливо край доріг. Ця рослина є дуже доброю від кровотечі, застарілих та свіжих болячок (ἕλκη), фістул (σύριγγες)11.
► Матеріали англійською мовою | ► Матеріали московською мовою |
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
4 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
5 Цистозира бородата (Cystosira barbata L. з родини Phæophytæ — бурих водоростей) росте по всьому узбережжі Чорного мо́ря, по мілких скелястих місцях на глибині 2—8 м. Слань розгалужена, росте кущем до 1 м заввишки і 0,5 см завтовшки. Містить у собі багато йоду, полісахарид альгінової кислоти́, бром. Можна її застосовувати для лікування гіпертиреозу.
6 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
7 Грец. στρατιώτης означає вояк. Важко віднайти якісь підстави для такої на́зви, окрім кровоспинної та ранозагоювальної властивостей деревію.
8 П’ядь – приблизна вíдстань від кінчика великого пальця руки́ до кінчика мізинця, коли пальці розчепірені; близько 23 см.
9 Lagœcia cuminoides L.
11 © Є. В. Волохін, 2016.
Немає коментарів:
Дописати коментар