Шавлія лікарська
(Salvia officinalis L.)
Salvia officinalis — напівкущова рослина родини губоцвітих. Сте́бла прямі, розгалужені, 20-70 см заввишки, майже круглясті, білувато-шерстисті від довгих хвилястих волосків. Стеблові листки (почасти зимуючі) супротивні, черешкові, шкірясті, яйцевидно-довгасті або видовжено-еліптичні, при основі округлі або неглибокосерцевидні, на верхівці тупі або загострені, по кра́ю дрібнозубчасті, на поверхні тонкозморшкуваті, з обох боків сіруватошерстисті, засіяні рясними крапчастими залозками; нижні листки нерідко при основі з однією-двома невеличкими лопатями; приквіткові листки яйцевидно-ланцетні, сидячі, лілувато-забарвлені, при основі перетинчасті, здебільшого дорівнюють чашечкам. Квітки двостатеві, неправильні, утворюють несправжні 4-8-квіткові, розсунуті кíльця; чашечка дзвониковидна, по жилках (їх 15) волосиста, з трикутними, гострокінцевими, війчастими зубцями; віночок яскраво-ліловий, двогубий, з майже прямою верхньою губою і трилопатевою нижньою (бокові лопаті нижньої губи́ відігнуті, середня — на верхівці глибоковиїмчаста). Плід складається з чотирьох однонасінних горішкоподібних часток. Цвіте у червні-липні.
Поширення. Батьківщина шавлії лікарської — Середземномор’я. На території України, переважно в південних районах, її культивують як ефіроолійну лікарську і декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують листя шавлії (Folia Salviæ officinalis), яке заготовляють у два строки: у червні (період бутонізації) і у вересні (другий підріст). Техніка збирання може бути різною: або збирають вручну тільки саме́ листя і відразу його сушать, або жнуть серпами всю надземну частину, а одержану масу сушать і обмолочують, відкидаючи сте́бла. Сушать сировину у приміщенні з доброю вентиляцією або під наметом. В спеціалізованих господарствах збирання сировини́ механізоване. Сушене листя є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Листя шавлії містить ефірну олію (до 2,5%), конденсовані дубильні речови́ни (4%), тритерпенові кисло́ти (урсолова і олеанолова), дитерпени, смолисті (5-6%) і гіркі речови́ни, флавоноїди, кумарин ескулетин і інші сполуки. До складу ефірної олії входять цинеол (до 15%), туйон, пінен, сальвен, борнеол, камфора, сесквітерпен цедрен і інші терпеноїди.
Фармакологічні властивості і використання. Шавлія лікарська має багатосторонню дію. Галенові препарати шавлії виявляють в’яжучу, протизапальну, дезинфікуючу, відхаркувальну, естрогенну і гіпоглікемічну дію, зменшують потовиділення, збуджують виділення шлункового соку, мають слабковиражену антисептичну властивість, впливають кровоспинно на ушкоджені капіляри кровоносних судин, зміцнюючи їх стінки. У науковій медицині їх застосовують в основному зовнішньо: полоскання ротової порожнини і горла при стоматиті, гінгівіті, виразках у роті, паротиті, ангіні, при катарах верхніх дихальних шляхів; спринцювання при запальних захворюваннях піхви, при білях і ендоцервіциті; примочки, обмивання, місцеві і загальні ванни при запальних захворюваннях шкіри, нагноєних ранах і виразках, легких опіках і відмороженнях. Препарат сальвін (ацетоновий екстракт із листя шавлії) застосовують при катаральних і виразково-некротичних гінгівітах, гострих і хронічних афтозних стоматитах, пародонтозі 1-3-го ступенів; хронічному і гострому періодонтиті, аденофлегмонах, абсцесі (після розкриття). Залежно від характеру патологічного процесу сальвін призначають для зрошення, змащування, промивання, аплікацій, введення турунд у канали і патологічні кишені (на 10 хвилин). Курс лікування — від 2 до 10 сеансів. Пероральне застосування шавлії показане при гастритах і виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки зі зниженою секреторною активністю шлунково-кишкового тракту і кислотністю шлункового соку, а також при схильності хворих до спастичних станів шлунка і кишечника, при запаленні сечового міхура, при гіпергідрозі (в клімактеричний період, при деяких гарячкових станах, туберкульозі). Позитивний терапевтичний ефект спостерігається також при запаленні дихальних шляхів, діареї різного походження, запаленнях печінки і жовчного міхура, легких формах цукрового діабету. Як протидіабетичний засіб шавлію краще застосовувати у поєднанні з іншими лікарськими рослинами. Настій шавлії дають матерям, що̀ годують груддю, з метою пригнічення секреції молока. Використовують шавлію і для лікування геморою. Методика лікування (за Г. М. Сагаловим) полягає у слідуючому: після очисної клізми охолодженою кип’яченою водою роблять лікувальну клізму з концентрованого настою 2-3 столових ложок листя шавлії на 100 мл окропу (настоюють 15-20 хвилин, проціджують і вводять спринцівкою у пряму кишку). Щоб настій всмоктувався, хворий повинен полежати 20-30 хвилин. Такі процедури роблять протягом тижня (настій готують щодня). Хворому рекомендується утримуватись від вживання алкогольних напоїв і уникати запорів (дотримуватись відповідної дієти, а на ніч вживати 2 драже екстракту крушини ламкої). Листя шавлії входить до складу інгредієнтів для виготовлення грудних чаїв, пом’якшувальних чаїв, шлункового чаю. В Єгипті після епідемій жінки́ вживали шавлію як наїдок, щоб підвищити народжуваність дітей. Користуючись препаратами шавлії, слід пам’ятати про існування великої різниці між активністю водних та спиртових екстрактів шавлії, що̀ пов’язано із ступенем розчинності діючих речовин. Водні екстракти найефективніші при діабеті, порушеннях травлення, гіпергідрозі, а спиртові — як спазмолітичний, протизапальний та антисептичний засіб. Треба також мати на увазі, що вживання спиртового екстракту у великій кількості протягом тривалого часу може викликати побічну дію у вигляді епілептиформних припадків. При запаленні нирок і сильному кашлі давати препарати шавлії всередину протипоказано. Шавлію використовують в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (1 столова ложка сировини на 400 мл окропу настояти 1 годину, процідити) по півсклянки 3 рази на день до їди, настойку (готують на 70%-му спирті у співвідношенні 1:10) по 20 крапель 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — сальвін (Salvinum) призначають у вигляді 0,1-0,2%-го спиртового розчину, який готують із 1%-го спиртового розчину розведенням (в 4-10 разів) дистильованою водою або ізотонічним розчином натрію хлориду; полоскання, примочки і обмивання настоєм (10 г, або 2 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу); полоскання настойкою (готують як у попередньому прописі; перед вживанням чайну ложку настойки розводять у склянці води́); спринцювання настоєм (20 г, або 4 столові ложки сировини́ настоюють 10 хвилин на склянці окропу, проціджують, охолоджують і розводять кип’яченою водою до 1 л)1.
SALVIA OFFICINALIS L. — ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА.
Російська назва — шалфей лекарственный.
Багаторічний напівкущ з родини губоцвітих з дерев’янистим коренем. Сте́бла чотиригранні, гіллясті, заввишки до 50 см, листки — сіро-зелені, довгасті, на довгих черешках. Квітки синьо-фіолетові, розташовані кільцями на верхівках суцвіть. Вся рослина запашна. Цвіте в червні-липні, плоди — темно-бурі горішки, дозрівають у серпні-вересні. Шавлію культивують як лікарську рослину в Україні та в Молдові.
Сировина. Як лікарську сировину заготовляють листки рослини, які збирають вручну або механізованим способом 2-3 рази протягом лíта (як правило, у період формування бутонів). Сушать листки на відкритому повітрі в затінку, у добре провітрюваних теплих приміщеннях, на горищі під залізним дахом, у печах (треба слідкувати, щоб температура сушіння не перевищувала 40°С). Зберігати суху сировину можна в закритих банках або коробках до 2 років.
Рослина заготовляється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. У листках шавлії лікарської міститься ефірна олія (0,5-2,5%), до складу якої входять цінеол, α- і β-туйон, пінен, сальвен, борнеол, камфора, цедрен. Крім того, в них виявлено алкалоїди, флавоноїди, дубильні речови́ни, урсолову та олеанолову кисло́ти, уваол, парадифенол. З насіння виділено жирну олію, що̀ містить гліцерид лінолевої кислоти́.
Дія: антисептична, протизапальна, протидіабетична.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарати шавлії лікарської, навіть водні настої, гальмують ріст грампозитивних мікроорганізмів і дещо слабше — грамнегативних, причому досить активно її препарати діють на золотистий стафілокок. Шавлія має протизапальну здатність, вона зв’язує і знешкоджує токсичні сполуки в кишках, впливає кровоспинно на пошкоджені капіляри кровоносних судин, зміцнюючи їх стінки (дія катехінових сполук). Завдяки наявності гірких сполук шавлія збуджує виділення шлункового соку, має слабковиражену антиспастичну властивість (дія ефірної олії), що̀ доведено в експерименті на ізольованих кишках білого щура (антиацетилхолінова дія). Завдяки цим властивостям рослини настій листків шавлії здавна використовують для лікування захворювань о́рганів травної системи та для промивань і ванночок при тривало незагоюваних ранах, нагноєних виразках, ангіні і стоматиті.
Настій шавлії застосовують при запаленні дихальних шляхів ї як в’яжучий засіб при діареї різного походження.
У народній медицині шавлію включають до складу суміші трав, що̀ застосовуються для лікування туберкульозу легень і грудних, пом’якшувальних та шлункових зборів (чаїв).
Шавлію вважають «омолоджуючим» засобом. Її використовують при ожирінні.
Настій шавлії зменшує потовиділення. Він також знижує діяльність молочних залоз. Ця властивість препарату перевірена нами експериментально. У тварин виклика́ли різко виражене потовиділення підшкірним введенням пілокарпіну, яке потім гальмували водним або спиртовим екстрактом листків шавлії. Виготовлений з листків рослини екстракт «Аметист» апробований у клініці. Цей препарат являє собою безалкогольний напій. Його рекомендовано вживати робітникам гарячих цехів та жінкам, у яких спостерігається надмірне потовиділення в клімактеричний період.
Після прийому екстракту потовиділення припиняється досить швидко. Максимальна тривалість його дії становить 2-3 год, а іноді кілька днів.
У клінічних умовах встановлено, що відвар шавлії деякою мірою знижує рівень цукру в крові. Його можна застосовувати для лікування легких форм цукрового діабету.
Шавлія лікарська характеризується різнобічним впливом на організм. Вона застосовується в лікувальній практиці самостійно, а також у рослинних сумішах. Екстракти шавлії вживають при запальних процесах у шлунку та кишках, при метеоризмі, кишкових кольках, діареї невиясненої етіології. Досить ефективна шавлія (в рослинних сумішах) при гострому та хронічному гепатохолециститі, що̀ виник внаслідок дії ендогенних токсинів та надмірного вживання хіміопрепаратів.
Слід пам’ятати, що існує велика різниця між активністю водних та спиртових екстрактів шавлії. Це пов’язано із ступенем розчинення діючих речовин. Водні екстракти діють в основному як протидіабетичний, поліпшуючий травлення та обмежуючий потовиділення засіб. Зате спиртовий екстракт ефективний як спазмолітичний, протизапальний та антисептичний засіб. Вживання його у великій кількості протягом тривалого часу може викликати побічну дію (наявність туйону може спричинити епілептиформні припадки). Як протидіабетичний засіб шавлію застосовують у рослинних сумішах у поєднанні з відповідною дієтою. Ефірна олія листків шавлії, що̀ містить значку кількість туйону, з лікувальною метою не застосовується.
У вітчизняній народній медицині препарати шавлії дуже популярні. Їх застосовують для лікування гастриту, коліту, захворювань печінки і нирок; використовують при бронхіті як відхаркувальний та сечогінний засіб. При тремтливих паралічах застосовують всередину і для ванночок настій шавлії, який рекомендують довго томити. Препарати зелених листків рослини, висушених без стебел, вважають корисними також при послабленні пам’яті, нічному потінні та набряках. З шавлії лікарської готують настої для полоскання при ангіні, гінгівіті, виразках у роті (особливо у дітей), а також при паротиті (Н. Г. Ковальова, 1971).
Народна медицина здавна користується настойкою квіток шавлії. 60 г квіток, 800 мл алкогольного напою і 400 мл води́ настоюють протягом 40 днів на сонці у закритій скляній посудині. Настойку вживають по 1 столовій ложці, розведеною наполовину водою, ранком і ввечері. Рекомендують у похилому віці для запобігання старінню організму та стимуляції нервової системи.
Група молдовських лікарів опублікувала 1958 р. відомості про успішне лікування шавлійними ваннами хворих з підгострими та хронічними формами поліартриту різного походження, радикуліту, ішіасу, парезами та контрактурами після поліомієліту. Для лікування використовували конденсат (перегінні води), що̀ утворюється при виділенні ефірної олії з шавлії лікарської.
Препарати шавлії — добрий відхаркувальний засіб.
С. В. Лінькова (1946) успішно застосовувала для лікування туберкульозу таку суміш: шавлії лікарської — 3-8 г, листків кропиви дводомної — 2-5 г, квіток бузку і трави́ деревію тисячолистого — 2-4 г. Цей збір заливають 3 склянками окропу і настоюють у теплому місці півгодини. Настій готують щоденно і вживають тричі на день перед їдою теплим. Курс лікування — 3 міс і більше.
Дослідження Г. М. Сагалова (1962 р.) свідчать про ефективність лікування настоєм шавлії геморою. Методика лікування при цьому полягає в тому, що після очисної клізми охолодженою перевареною водою роблять лікувальну клізму з концентрованого настою 2-3 столових ложок листків шавлії на півсклянки окропу (настоюють 15-20 хв, проціджують і вводять спринцівкою у пряму кишку). Щоб настій всмоктався, хворий повинен полежати 20-30 хв. Настій готують щоденно. Такі процедури роблять протягом тижня. При цьому треба утримуватись від вживання алкогольних напоїв та уникати запору (дотримуватись дієти, а на ніч вживати 2 драже екстракту крушини).
Останнім часом успішно пройшов клінічне випробування новий антимікробний препарат — донелвін, що̀ є екстрактом антрахінонів кореня шавлії лікарської.
1. Настойка шавлії на 70%-му етиловому спирті у співвідношенні 1:10. Прозора рідина зелено-бурого кольору, що̀ має ароматний запах.
2. Настій листків шавлії. Листки подрібнюють до 0,5 см. 10 г заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв, охолоджують, проціджують. Зберігають у прохолодному місці.
3. Rp.: Fol. Salviæ officinalis 6,0
Flores Calendulæ 2,0
M.f. species
D.S. Суміш настояти на 1 склянці окропу півгодини. Процідити. Застосовувати для полоскання при ангіні, ларингіті, флюсі, після видалення зуба та у випадку афтодонтозу.
4. Rp.: Fol. Salviæ officinalis 10,0
Gem. Humuli lupuli 8,0
Fol. Juglandis 3,0
M.f. species
D.S. Подрібнену рослинну суміш залити 1 склянкою окропу, настояти 30 хв. Пити настій по півсклянки двічі-тричі на день для припинення лактації у жінок.
5. Rp.: Fol. Salviæ officinalis 10,0
Herbæ Equiseti 2,0
Rad. Valerianæ 2,0
M.f. species
D.S. Суміш настояти півгодини на 1 склянці окропу. Настій пити по півсклянки тричі на день як загальнозміцнювальний засіб та при виснажливому потовиділенні у хворих на туберкульоз2.
Salvia officinalis L. — ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА.
Українські на́зви: шавлія, шалфій; російська: шалфей; польська: szałwia.
Родина: Labiatæ — губоцвіті.
Багаторічний напівчагарник висотою 20-70 см зі стеблами у основи зазвичай мало облиствленими, дерев’янистими сіро-повстяними, як і всі молодí сте́бла; із дрібнозубчастими, що̀ звужуються до основи, черешковими листками. Цвіте в червні-липні. Запах рослини, особливо при розтиранні в пальцях, сильний, специфічний.
Дико в нас не росте. Рослина походить із Малої Азії. У нас культивується. На селах вирощують її в садах, горо́дах, квітниках, як засіб насамперед для полоскання рота й горла, особливо при зубному болю.
Збирають листи й верхівки стебел під час цвітіння. У народ рослина прийшла через аптеки й стала в ньому досить популярною.
Тепер можна часто зустрітися із застосуванням шавлії як у чистому виді, так і в сумішах з іншими травами при лікуванні хвороб шлунково-кишкового тракту, хвороб печінки й жовчного міхура, а також як сечогінного, вітрогінного й в’яжучого засобу.
За моїми особистими спостереженнями, водна настойка шавлії (20,0 г на 1 л окропу — напаровується закритою) сприяє травленню.
Чай з листків шавлії має протигнильні властивості й лікує запальні процеси в ниркових мисках; полегшує відхаркування при затяжних бронхітах.
Крім того, зменшує нічні поти в сухотних.
При флюсах, захворюваннях ясен і горла гарна суміш із двох відварів: із шавлії (5 г на 1 склянку води́ — 10 хвилин) і дубової кори (5 г на 1 склянку води́). Обидва відвари проціджуються й змішуються. Полощуть гарячим.
Під час астматичних нападів гарний ефект дають кілька невеликих затягувань з цигарки, зробленої із сухих листків дурману (дурман отруйний) і шавлії. Суміш: взяти половину невеликого листка дурману й один листок шавлії, скрутити цигарку, затягтися кілька разів (не дуже сильно) димом. Напад проходить. Це, звичайно, не лікує астму, але приносить полегшення.
Зберігання. Листи шавлії зберігають у щільно закритих коробках3.
ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА — Salvia officinalis L.
Родина губоцвіті — Labiatæ.
Як виглядає? Багаторічний напівкущ 20-70 см заввишки, весь густоопушений. Стебел багато, вони чотиригранні, здерев’янілі при основі, а вище покриті сіро-зеленими листками, довгастими, довгочерешковими, з дрібносітчастою поверхнею і зубчастими краями. Квітки розміщені кільцями у верхівкових колосовидних суцвіттях. Віночок фіолетово-синій, двогубий. Вся рослина запашна. Цвіте в червні.
Де росте? Висаджують у квітниках, на горо́дах, культивують у Криму заради вмісту в рослині летких олій (терпенів, сапонінів, дубильних речовин і алкалоїдів), як лікарську та ефіроолійну рослину. Походить з країн Середземномор’я.
Що̀ й коли збирають? Листки, під час цвітіння рослини та у вересні.
Коли застосовують? Для лікування хвороб травного каналу, для пожвавлення травлення, при хворобах печінки і жовчного міхура, для зниження підвищеного артеріального тиску, а також як сечогінний, вітрогінний засіб, що̀ в’яже — для полоскання горла, рота, при зубному болю (флюсі).
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібнених листків шавлії, настоюють 10 хв і п’ють по 1-2 склянки на день. Полегшує відхаркування при затяжному бронхіті, зменшує нічне потіння і лактацію молока у жінок, які годують немовлят груддю. Через те, що шавлія лікарська має протигнильні властивості, її вживають при запальних процесах у ниркових мисках (пієліті). При шлункових спазмах 1 столову ложку суміші листків м’яти холодної, кореня валеріани, листків шавлії і квіток ромашки в співвідношенні 10:3:3:4 настоюють на 1 склянці окропу 15 хв і п’ють по 1 склянці.
При проносі беруть 1 столову ложку суміші листків шавлії і ягід чорниці (Fructus Myrtilli) в співвідношенні 3:4, настоюють на 1 склянці гарячої води́ і п’ють по півсклянки кожні 2 год.
Для зменшення нічного потіння у хворих на туберкульоз 1 столову ложку суміші листків шавлії, трави́ хвоща польового і кореня валеріани в співвідношенні 8:1:1 настоюють 30 хв на 1 склянці окропу і п’ють по півсклянки тричі на день. При надмірному потінні беруть 1 столову ложку суміші листків шавлії, шкірки зеленого оплодня волоського горіха і трави́ хвоща польового в співвідношенні 1:1:2, настоюють 30 хв на 1 склянці окропу і п’ють, не поспішаючи, ковтками, по півсклянки двічі-тричі на день.
Для припинення лактації беруть 1 столову ложку суміші листків шавлії, шишок хмелю і листків горіха волоського в співвідношенні 2:2:1 на 1 склянку окропу, настоюють 30 хв і п’ють по ½-1 склянці двічі-тричі на день.
При приступі бронхіальної астми беруть 1 сухий листок шавлії і півлистка дурману (Datura stramonium L.), скручують цигарку і роблять кілька невеликих затяжок.
З суміші листків шавлії і квіток нагідок у співвідношенні 3:1 беруть 1 столову ложку на 1 склянку окропу, настоюють півгодини і полощуть горло протягом 5-10 хв при ангіні, запаленні горла; рот — при виразках, після виривання зубів і при розхитаних зубах (амфодонтозі), при флюсі. Такі полоскання виявляють в’яжучу дію, зменшують запалення, дезинфікують. (При пліснявці у дітей застосовують 3 частини напару з 1 частиною оцту).
Для припарок на болісні місця́ і флюси беруть 100 г листків шавлії, по 50 г квіток ромашки та листків м’яти, заливають окропом, насипають у торбинку і зігрівають у посудині на плиті.
Шавлійні ванни дають добрі наслідки при лікуванні хворих на підгострий і хронічний поліартрит, радикуліт, ішіас, а також при парезах й контрактурах після поліомієліту4.
ШАВЛІЯ ЛІКАРСЬКА (SALVIA OFFICINALIS L.), РОДИНА «ЯСНОТКОВІ» — LAMIACEÆ.
Трав’яниста рослина або напівчагарник заввишки до 75 см. Корінь дерев’янистий, потужний, розгалужений. Стебло пряме, гіллясте, дуже облистнене, знизу дерев’янисте, зверху трав’янисте, чотиригранне. Листя вегетативних пагонів і стеблове довгасте, по кра́ю дрібно городчасте, зморшкувате, нижнє й середнє на черешках, верхнє — сидяче. Оцвітини — ланцетні, сидячі. Суцвіття прості або гіллясті, з 6-7 розставленими 10-квітковими помилковими колотівками; чашечка до половини надрізана на дві губи́; віночок фіолетовий. Плід — округлий, темно-бурий, сухий горішок із 4 часток. В Україні культивується й росте в дикому виді.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою збирають листя, траву й насіння шавлії. Збирають листя й верхівки стебел під час цвітіння. Сушать на горищах, під навісами, у сушарках при температурі 30-40°С, коли рослини втратять 50-60% вологи, температуру підвищують до 50-60°С. Потім рослини подрібнюють, відкидаючи сте́бла. Насіння збирають із недоторканих рослин. Строк придатності — 1,5 року.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Листя шавлії містить ефірну олію, конденсовані дубильні речови́ни, урсолову й олеанолову кисло́ти, фенолкарбонові кисло́ти, вітаміни, макро- і мікроелементи, дитерпени, гіркі речови́ни, смолисті речови́ни, флавоноїди, кумарин, ескулетин та ін.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
В офіційній медицині шавлія в основному використовується як зовнішній протизапальний і дезинфікуючий засіб. Її застосовують для полоскань при ангіні, грипі, ГРВІ, стоматитах, а також для клізм, ванн і спринцювань. Настій використовують при лікуванні гнійних ран, свищів та виразок і при випаданні волосся. У народній медицині шавлію приймають внутрішньо при хворобах печінки й нирок, гастритах, виразковій хворобі, ентероколітах, проносах, бронхітах. Рослина нормалізує діяльність статевих залоз, її призначають при безплідді, у клімактеричному періоді, при ожирінні та при старечій слабості як засіб, що̀ омолоджує. Настої шавлії зменшують виділення поту, знижують лактацію й діють заспокійливо на центральну нервову систему.
У Древньому Єгипті після спустошливих воєн або епідемій жінок в обов’язковому порядку змушували пити заварену шавлію й приправляти нею їжу — для того, щоб сприяти настанню вагітності. Жерці роздавали траву безкоштовно.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Шавлія протипоказана при гострих запаленнях нирок — нефритах, пієлонефритах, гломерулонефриті; при зниженій функції щитовидної за́лози; гіпотонії; при аменореї, вагітності. Не призначають матерям, які годують дітей, при сильному кашлі.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 1 ч. ложку трави́ шавлії 1 склянкою окропу, настоювати до охолодження, процідити. Пити повільно, вранці, за 30-40 хвилин до їди 1 склянку. Застосовувати жінкам після 35 років як курс омолоджування 3 рази на рік один місяць.
Залити 2 ч. ложки трави́ шавлії 2 склянками окропу, настоювати в теплí 2-3 години, двічі процідити. Приймати по 1 дес. ложці 3-4 рази на день. Застосовувати при хворобі Паркінсона, розсіяному склерозі5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
4 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (видання 3-є, виправлене і доповнене; Київ, «Здоров’я», 1993 р.).
5 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар