Кропива дводомна
(Urtica dioica L.)
Urtica dioica — дводомна багаторічна трав’яниста вкрита жалки́ми волосками рослина родини кропивових. Стебло прямостояче, тупочотиригранне, 50-150 см заввишки, розгалужене. Листки супротивні, черешкові, серцевидно-яйцевидні, яйцевидно-ланцетні або ланцетні, 7-14 см завдовжки, 2-4 см завширшки, загострені, зубчасто-пилчасті, з загнутими до верхівки великими зубцями. Квітки жовто-зеле́ні, дрібні, одностатеві, у розгалужених колосовидних суцвіттях, трохи довших за черешки листків, у пазухах яких вони містяться; оцвíтина чотирироздільна. Плід — сім’янка. Цвіте у червні-серпні.
Поширення. Кропива дводомна росте по всій території України на трохи вологих місцях серед чагарників, у лісах, біля парканів, уздовж доріг, по засмічених місцях, де багато нітратів.
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують листя (Folia Urticæ dioicæ), коріння (Radices Urticæ dioicæ) і насіння (Semina Urticæ dioicæ). Листя збирають під час цвітіння рослини, відокремлюючи його від стебла́, і сушать обов’язково в затінку, по змозі швидко. Сушіння припиняють, коли центральні жилки стають ламкими. Сухої сировини виходить 18%. Зберігають у приміщеннях, що̀ не мають прямого сонячного освітлення. Строк придатності — 2 ро́ки. Листя кропиви дводомної відпускається аптеками. Коріння копають восени. Помивши і звільнивши від наземної частини, його розстилають на відкритих майданчиках і сушать. При несприятливих погодних умовах сушіння проводять під укриттям або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухого коріння виходить 25% . Насіння заготовляють у період повної стиглості, зрізуючи цілі рослини, які після досушування обмолочують, а насіння просівають через сито. Коріння і насіння в науковій медицині не використовують.
Хімічний склад. Листя кропиви дводомної містить глікозид уртицин, дубильні речови́ни (понад 2%), каротиноїди (каротин, ксантофіл, ксантофілепоксид, віолаксантин), хлорофіл (до 5%), вітаміни С, В2, В3, органічні кисло́ти, мікро- і макроелементи (кремній, залізо — 41 мг%, мідь — 1,3 мг%, марганець — 8,2 мг%, бор — 4,3 мг%, титан — 2,7 мг%, нікель— 0,03 мг%). У свіжому листі, крім того, є значна кількість вітаміну К1, який при сушінні сировини руйнується. В корінні кропиви є таніни, алкалоїд нікотин і вітамін С; в насінні — жирна олія (16-33%), головною складовою частиною якої є лінолева кислота (73,6%).
Фармакологічні властивості і використання. Кропива дводомна має кровоспинні, сечогінні та загальнозміцнюючі властивості, виявляє слабку жовчогінну дію. Гемостатичні властивості пов’язані з наявністю в рослині значної кількості філохінону (вітамін К1), який впливає на синтез протромбіну в печінці. Діуретичний ефект залежить від флавоноїдів та органічних кислот (гліколова і гліцеринова). Загальнозміцнюючі властивості пояснюються наявністю значної кількості хлорофілу, який, як встановлено експериментально, виявляє стимулюючу й тонізуючу дію, активізує основний обмін речовин, посилює діяльність серцево-судинної системи і дихального центру, стимулює грануляцію та епітелізацію уражених тканин. Крім того, препарати з кропиви дводомної збільшують кількість еритроцитів і нормалізують склад крові (кровотворна дія заліза), зменшують кількість цукру в крові, виявляють протизапальну дію, підвищують регенерацію слизових оболонок шлунково-кишкового тракту, мають судинозвужувальний вплив, сприяють нормалізації порушеного менструального циклу. Хімічний склад кропиви дає змогу віднести її й до вітамінних засобів. Застосовують кропиву переважно як кровоспинний засіб (при легеневих, кишкових, маткових, гемороїдальних та інших кровотечах). Поряд з цим препарати з листя кропиви є ефективним засобом при атеросклерозі, залізодефіцитній анемії, холециститах, гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, розладах травлення, цукровому діабеті, гіповітамінозі та гіпогалактії. Як сечогінний засіб препарати кропиви показані при нирковокам’яній хворобі, асциті, набряках і ревматизмі. Кропива дводомна входить до складу шлункових чаїв, проносних чаїв і вітамінних чаїв, до складу препарату алохол, який використовують при гепатитах, холециститах і хронічних запорах. До складу лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя рослини. Препарати з кропиви дводомної застосовують у дерматології й косметиці. Всередину настій з листя кропиви вживають при комплексному лікуванні вугрів. Відваром листя на розведеному водою оцті миють голову при круговій або гніздовій плішивості, себореї, облисінні, передчасному посивінні. В разі облисіння й передчасного посивіння терапевтичний ефект можна посилити одночасним прийманням всередину настою з листя кропиви. Свіжим соком лікують рани, варикозні виразки й запрілості.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя кропиви (10 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по половині або чверті склянки 3—5 раз на день до їди; екстракт кропиви рідкий (Extractum Urticæ fluidum) по 25-30 крапель 3 рази на день за 30 хв до їди; свіжий сік кропиви по 1 чайній ложці 3 рази на день; відвар суміші (порівну) коріння і насіння кропиви (40-50 г суміші на 400 мл окропу, варити, поки не залишиться половина рідини) по 3 столові ложки 4-5 разів на день; порошок з насіння кропиви приймають по 2-3 г на прийом (запиваючи водою) 3 рази на день; столову ложку суміші кори́ крушини ламкої (60 г), листя кропиви дводомної (20 г) і трави́ деревію звичайного (20 г) варять 10 хвилин у двох склянках води́ і п’ють по половині чи одній склянці на ніч для поліпшення травлення; столову ложку суміші листя кропиви дводомної (50 г), коріння кропиви дводомної і солодки голої (по 30 г) настоюють 15-20 хвилин на склянці окропу і п’ють по 1 склянці 2 рази на день при хронічному запаленні нирок; розтерту на порошок суміш насіння кропиви дводомної (50 г), спор плауна булавовидного (20 г) і цукру (30 г) приймають по 1 чайній ложці 3 рази на день при нирковокам’яній хворобі; розтерту на порошок суміш (порівну) листя кропиви дводомної, шавлії лікарської і подорожника ланцетолистого вживають по 1 чайній ложці 3 рази на день при хронічному гепатохолециститі; салат: помите молоде листя кропиви дводомної занурюють на 5 хвилин в окріп, відкидають на сито, подрібнюють, додають оцту, прикрашають кусочками вареного яйця́ і заправляють вершками (на 150 г кропиви беруть одне яйце, 20 г вершків, сіль та оцет).
ЗОВНІШНЬО — при м’язовому і суглобовому ревматизмі нажалюють болісні місця́ кропивою. Вживання препаратів кропиви дводомної всередину протипоказане при гінекологічних кровотечах у хворих з поліпами і різними пухлинними захворюваннями яєчників і матки. Існує думка (експериментально підтверджена), що гемостатичні властивості має свіже листя кропиви або сік, сухе ж листя кровоспинної дії не виявляє (Акопов, 1981)1.
URTICA DIOICA L. — КРОПИВА ДВОДОМНА.
Російська назва — крапива двудомная.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини кропивових. Кореневище повзуче, з галузистими пагонами. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 30-150 см, вкрите жалкими волосками. Листки яйцевидно-ланцетні, шорстковолохаті, по краях крупнозубчасті, супротивні, довгочерешкові. Квітки дводомні, дрібні, жовтувато-зеле́ні, зібрані пучками у гіллясті коловидні суцвіття; жіночі — звислі, чоловічі — прямостоячі. Плід — яйцевидний горішок. Цвіте́ рослина з середини червня до пізньої осені. Росте як бур’ян по засмічених місцях, на горо́дах, у садках, попід тинами, на узбіччі шляхів. Райони поширення — вся територія [колишнього] СРСР, за винятком Крайньої Півночі.
Сировина. З лікувальною метою використовують листки, корені і насіння кропиви дводомної. Збирають листки у червні-серпні, зриваючи їх без стебел (тільки з рослин, що̀ цвітуть) знизу, у напрямі до верхівки. Корені і насіння збирають восени. Сушать листки на свіжому повітрі у затінку, у приміщенні, що̀ добре провітрюється, та на горищі. Зберігають у сухому місці в дерев’яних або картонних ящиках та паперових мішках.
Рослина заготовляється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. Кропива дводомна містить смолисті та дубильні речови́ни, слиз, лецитин, глікозид, що̀ має властивості подразника шкіри, ензими (оксидазу, пероксидазу та хлорофілазу), органічні кисло́ти (мурашину та кремнеземову), мінеральні солі (15-19%), в яких є кремнезем, залізо та солі калію і кальцію, редукційні цукри і каротин (10 мг%), аскорбінова кислота (0,1-0,2 мг%), вітамін К (близько 400 біологічних одиниць в 1 г), ситостерол, ксантофіл, хлорофіл (5-7%). У жалких волосках рослини наявні гістамін та ацетилхолін.
Дія: сечогінна, кровоспинна, в’яжуча, секреторна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Експериментально доведено, що водний екстракт листків кропиви має досить виражену діуретичну дію. Ця властивість рослини підтверджується в клінічних умовах. Провідними речовинами, які посилюють діурез, є флавоноїди та гліколова і гліцеролова органічні кисло́ти. Препарати кропиви збуджують діяльність нирок.
Кропива надзвичайно широко використовується в науковій та народній медицині як кровоспинний засіб при маткових, гемороїдальних, легеневих, ниркових, шлунково-кишкових та носових кровотечах.
Відвари і настої її сприяють збільшенню концентрації гемоглобіну в крові, а також кількості еритроцитів. У клінічних умовах доведено, що кропива за лікувальними властивостями не поступається перед препаратами заліза, які вживають при анемії. Її препарати нормалізують процеси травлення, поліпшують ферментацію, регулюючи склад та кількість бактерійної флори в кишках.
Крім того, кропива належить до інсуліноподібних чинників. Під її впливом значно зменшується кількість цукру в сечі. Однак надмірне вживання її препаратів шкідливе: вміст цукру в сечі не знижується, а лише виділяється менше сечі.
Кропиву дводомну застосовують при нирковокам’яній хворобі, запальних процесах у сечовивідних шляхах, гепатиті, метрорагії, атонії травного каналу, анемії, ревматизмі, цукровому діабеті, діареї, запальних явищах в о́рганах травлення, метеоризмі, геморої, гіповітамінозі.
Необхідно зауважити, що препарати листків кропиви, як дуже багатий на мінеральні солі засіб, можуть поповнювати нестачу різних мікроелементів у людському організмі і цим самим активізувати дію багатьох ензимів. Відвар коренів кропиви як в’яжучий чинник значно ефективніший від препаратів листків рослини. Особливо сильно діє він сечогінно та протизапально.
Для активізації основного обміну, підвищення тонусу матки, кишок, серцево-судинної системи і центру дихання, зменшення проявів атеросклерозу, для поліпшення травлення 1 столову ложку порошку суміші листків кропиви дводомної і трави́ деревію (по 10 г) заливають 2 склянками окропу, кип’ятять 10 хв, проціджують. П’ють відвар по півсклянки на ніч.
При хронічному запаленні нирок і нирковокам’яній хворобі рекомендується запарити 1 столову ложку суміші листків і кореня кропиви (по 50 г) та кореня солодцю голого (30 г) в 1 склянці окропу. Випивають цей чай за 3 рази.
При нирковокам’яній хворобі змішують 50 г насіння кропиви, 20 г лікоподію (спорів плауна булавовидного) і 30 г цукру, розтирають на порошок. Цю масу вживають по 1 чайній ложці тричі на день.
При хронічному гепатохолециститі застосовують порошок суміші листків кропиви дводомної, шавлії лікарської і подорожника ланцетолистого, взятих порівну. Вживають по 1 чайній ложці тричі на день.
Для відновлення порушеного обміну речовин в організмі (при фурункулах, висипах, екземах, свербежі) народна медицина рекомендує пити відвар листків або екстракт кропиви. Якщо при цьому зменшується сечовиділення й виникає запор, до листків кропиви треба додати таку саму кількість листків кульбаби й квіток те́рну. Дві столові ложки цієї суміші заварити у 2 склянках окропу, парити в духовці протягом 2-3 год. Пити напар по півсклянки тричі на день.
При сильних гемороїдальних болях беруть по 8 г листків кропиви дводомної і кори жостеру проносного на 1 л окропу, кип’ятять протягом 10-15 хв. Відвар п’ють по 1 склянці 4 рази на день.
Вживають відвар кропиви і як засіб, що̀ регулює функціональну діяльність шлунка, та при дизентерії. В таких випадках до листків кропиви додають листки з стебел ожини (порівну) і заварюють 1 чайну ложку цієї суміші в півсклянки окропу. Після заварювання настій добре трохи попарити в духовці (О. П. Попов, 1965). П’ють по півсклянки тричі на день.
Препарати кропиви посилюють скорочення м’язу матки, одночасно зменшуючи кровотечу; сприяють нормалізації порушеного менструального циклу; діють протизапально у випадку гінекологічних захворювань (М. С. Харченко и співавт., 1971).
Кропива являє собою кровоспинний засіб не тільки при внутрішній, але й при зовнішній кровотечі і добре діє як ранозагоювальний чинник, оскільки містить значну кількість вітаміну К, що̀ сприяє зсіданню крові і припиненню кровотечі. Інфіковані рани швидше очищаються від гною і загоюються, якщо їх присипа́ти порошком кропиви або прикладати до них свіжі листки рослини. Відвар усієї рослини застосовують для промивань та компресів при набряках. Висушені і розтерті на порошок листки кропиви використовують при носовій кровотечі, а соком свіжих листків виводять бородавки.
Настій кропиви дводомної широко використовують для втирання в шкіру голови́ з метою поліпшення ро́сту та зміцнення волосся (В. П. Махлаюк, 1967). Для цього 1 столову ложку сухих листків кропиви дводомної настоюють 1 год на 1 склянці окропу. Частину насто́ю рослини втирають у шкіру, а рештою споліскують волосся після миття.
Як вітамінний засіб 2 столові ложки суміші листків кропиви дводомної, ягід смородини чорної, шипшини коричної, коренеплоду моркви (по 1 столовій ложці кожного) настоюють на 2 склянках окропу. П’ють цей настій по півсклянки 3-4 рази на день. Готують також компоти і киселі з 2 столових ложок листків кропиви і 3 столових ложок подрібнених ягід горобини звичайної.
1. Rp.: Extr. Urticæ dioicæ fluidi 30 ml
D.S. По 20 крапель з водою тричі на день.
2. Rp.: Extr. Urticæ dioicæ fluidi
Extr. Millefolii aa 30 ml
M.D.S. По 40 крапель з водою 4 рази на день.
3. Rp.: Inf. fol. Urticæ dioicæ 20,0 : 200 ml
D.S. По 1 столовій ложці 4 рази на день2.
1) Urtica dioica L. i 2) Urtica urens L. – КРОПИВА ДВОДОМНА і КРОПИВА ЖАЛКА.
Українські на́зви як вище; російські: 1 – крапива двудомная, 2 – крапива жгучая; польські: 1 – pokrzywa zwyczajna, 2 – pokrzywa żegawka.
Родина: Urticaceæ — кропивові.
Широко відомі рослини, причому перша висотою 30-150 см, багаторічна рослина; друга висотою 15-60 см однолітня рослина з еліптичними лапчастими листами невеликих розмірів, пекучіша за попередню. Ростуть по пустищах, у горо́дах, садах. Поширені скрізь. Цвітуть із червня до пізньої осені.
Відомо, що жалкі волоски кропиви містять мурашину кислоту.
Збирають листи й квіти кропиви, коріння — пізньої осені.
Свіжий сік з листків кропиви по 1 чайній ложечці 3 рази в день вживають при кровохарканні, при кровотечах з носа, при гемороїдальних кровотечах і при надмірних місячних кровях. Напар із квітів і листків кропиви в дозі 50,0-60,0 г на 1 л окропу п’ють при малярії, при малому виділенні сечі, при хронічних нашкірних хворобах, прищах, висипах, чиряках.
При пухлинах селезінки приймають 3 рази в день на кінчику ножа порошок із суміші (у рівних частинах): листків шавлії, листків ланцетолистого подорожника і листків кропиви жалкої, запиваючи водою.
Коли на тілі час від часу з’являються чиряки, прищі, висипи, при сверблячці, при малій кількості сечі, при запорах у народі говорять, що це походить від «забруднення» крові. У таких випадках роблять суміш із рівних частин: листків кропиви жалкої, листків кульбаби і квітів те́рену. На денну порцію беруть 2 столові ложки суміші, заливають 2 склянками окропу й парять у духовці 2-3 години. П’ють щодня протягом 2 тижнів. У цей час харчуються винятково молочною їжею; дієта без м’яса, яєць, риби, забороняється горілка, пиво.
При геморої, коли шишки розташовані усередині й сильно болить у попереку, а в животі нижче пупка відчуваються різі, щодня п’ють по 4 склянки відвару з листків кропиви жалкої й кори крушини (лежаної, тобто не свіжої, а збору минулих років), кожної по 8,0 г на 1 л води́. Суміш кип’ятять 10 хвилин, рахуючи від хвилини закипання.
При дизентерії п’ють напар із суміші листків кропиви жалкої й ожини по 1 чайній ложечці кожної на 1,5 склянки окропу (денна порція); напаровують протягом 2 годин у духовці.
У більшості випадків застосування кропиви як кровоочисного засобу користуються не тільки листами кропиви, але й кореневищами з коріннями (напар-настій) як кропиви дводомної (звичайної), так і кропиви жалкої (малої).
Зовнішньо. При ревматизмі жалять хворі місця́ кропивою й натирають звичайним гасом. Чергують: один день натирають, інший — жалять кропивою.
При випаданні волосся 3 рази на тиждень миють голову в міцному відварі: верес, корінь лопуха і корінь кропиви жалкої. Іноді до цієї суміші додають ще шишок хмелю.
При кровотечі з рани прикладають чисті ганчірочки, які перед цим насичують соком з розім’ятих листків кропиви жалкої. Деякі народні «знавці» такий сік змішують ще з соком із цілого квітучого зім’ятого в однорідну масу підмаренника, обмивають цим соком рану й прикладають насичену ним ганчірочку.
Зберігання. Потерті листи кропиви3 зберігаються в коробках, а кореневища з коріннями в мішках4.
КРОПИВА ДВОДОМНА, кропива велика, кропива жалка (Urtica dioica); з лікувальною метою використовують траву, а іноді коріння й насіння цієї рослини.
Кропива дводомна — багаторічна рослина з родини кропивових. Росте на сухих і вологих затінених місцях, по пустирях, поблизу житла́, в лісах, при болотах (заростями), особливо в гірській, лісовій і лісостеповій зонах, і, як бур’ян, зустрічається майже всюди в помірній зоні [колишнього] Радянського Союзу, в то́му числі й в Україні, а також у Малій Азії та в Ірані.
Стебло у кропиви дводомної пряме, високе (до 150 см), здебільшого просте, з жалкими волосками на ньому і на листях. Листки супротивні, з прилистками, довгасті, біля основи серцевидні, великопилчасті. Суцвіття довгі, у верхніх пазухах корінців листків. Квітки дрібні, зеле́ні.
Є кілька видів жалкої кропиви: дводомна, власне жалка (латиною urens), вузьколиста й конопляна. Майже всі вони містять у собі мурашину кислоту (жалку) й дубильні речови́ни, а в листках протягом останнього часу відкрито вітаміни А, С і К, за що̀ жалку кропиву віднесено до багатовітамінних рослин.
Три види жалкої кропиви: дводомна, власне жалка і вузьколиста мають однакове медичне застосування, проте в гомеопатії есенцію виробляють лише з свіжої жалкої кропиви. Са́ме тим, що в жалких волосках цієї кропиви є мурашина кислота, і пояснюється великий ефект при лікуванні ревматизму, що̀ починається, свіжою травою жалкої кропиви, коли нею жалять хворі частини тíла, тобто завдають нею опіків на хворі частини тíла.
Дводомну кропиву, хоч її й не введено до Державної фармакопеї СРСР, цілком визнала наукова медицина як добрий кровоспинний і як регулювальний засіб при хворобливих станах жіночих статевих о́рганів. Встановлено, що вона може цілком замінювати препарати з ріжків без шкідливих побічних явищ, і тому́ й не дивно, що дозволений Фармакологічним комітетом Ученої медичної Ради Народного комісаріату охорони здоров’я СРСР у 1944 р. до випуску рідкий екстракт кропиви в 1951-1952 роках було запропоновано Центральним аптечним науково-дослідним інститутом для практики. До речі, зараз його нема в аптеках. Та̀к ставиться до кропиви наукова медицина.
У народній медицині жалка дводомна кропива має дуже широке застосування не тільки як кровоспинний засіб при маткових, гемороїдальних, легеневих, ниркових, шлунково-кишкових і носових кровотечах, але також і як сечогінний, протизапальний і такий, що̀ регулює функціональну діяльність шлунка й зміцнює його, засіб (при диспепсії, засміченні та проносі). Крім того, з народної практики помічено, що жалка кропива має й кровоочисну дію, наприклад, при водянці й золотусі.
Допомагає ця рослина, як відхаркувальний засіб, і при різних легеневих хворобах (при хронічному кашлі), а як кровоспинний засіб — при кровохарканні; корисна вона й при гарячці і навіть при малярії. В останньому випадку треба робити настойку з неї в поєднанні з часником: узяти дві частини коріння жалкої кропиви, поєднати з однією частиною часнику й залити 20 частинами горілки (інакше кажучи, взяти одну столову ложку коріння кропиви й півложки часнику на півлітра горілки); настоювати протягом 6-8 днів і пити по одній столовій ложці, три рази на день.
Цією са́мою настойкою треба натирати тіло.
Часто ліки з коріння кропиви діють сильніше, ніж ліки з листя, маючи, очевидно, ті самі цілющі властивості, але тільки в більшій мірі.
Бажано, щоб цілющі властивості коріння кропиви було вивчено в науковій медицині.
Для відновлення порушеного обміну речовин в організмі (при чиряках, висипах і сверблячці в тілі) рекомендується, також за народним досвідом, вживати всередину відвар листя кропиви або екстракт. Якщо при цьому зменшується сечовиділення й виникає запор, то треба додавати в рівній кількості листя кульбаби й квіток те́рну: дві столові ложки цієї суміші заварити на двох склянках окропу, парити в духовці протягом 2-3 годин і пити по півсклянки, три рази на день.
При сильних гемороїдальних болях готують суміш з листя кропиви і позаминулорічної кори жостеру: беруть того й другого по 8 г на літр окропу, тримають на вогні протягом 10-15 хвилин; вживають по одній склянці, 4 рази на день.
Вживають відвар кропиви і як засіб, що̀ регулює функціональну діяльність шлунка, та від дизентерії. В таких випадках до кропиви додають ожини (листя з стеблами) в рівній кількості і заварюють одну чайну ложечку суміші на півсклянки окропу; вживають по півсклянки, три рази на день. Краще, якщо після заварювання настій трохи попарити в духовці.
Свіжий сік листя кропиви дає кращий ефект і ним можна замінювати відвар в усіх вищезазначених випадках у дозі, рівній дозі екстракту або настойки.
Коріння й насіння кропиви вживають від глистів.
У народі давно помітили, що кропива корисна також і як продукт харчування, не дарма ж з молодої кропиви охоче варять борщ.
Способи застосування. Відвар листя кропиви: 15,0-200,0 вживати по одній столовій ложці, три рази на день.
Відвар коріння й насіння (від глистів): 15,0-200,0; по 2-3 столові ложки за один раз.
Екстракт рідкий: 30,0, або відвар, згущений до половини; екстракту по 25-30 крапель, відвару — по одній чайній ложечці, три рази на день.
Свіжий сік, який замінює екстракт; вживати також по одній чайній ложечці, три рази на день5.
КРОПИВА́ ДВОДО́МНА — Urtica dioica L.
Родина кропивові — Urticaceæ.
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 30-150 см заввишки. Кореневище її з підземними галузистими пагонами; рослина росте групами. Стебло тупочотиригранне, усіяне, як і листки, волосками, що̀ жалять. У стінках волосків міститься кремній, вони легко ламаються, гострими кіпцями ранять шкіру і в ранку зі зламаного волоска потрапляють мурашина кислота і гістамін. Листки яйцевидно-ланцетні або ланцетні, шорстковолохаті, при основі серцевидні, по краях великозубчасті, супротивні, довгочерешкові. Квіти дводомні, дрібні, зелені, зібрані пучками в гіллясті колосовидні суцвіття, жіночі — звислі, чоловічі — прямостоячі. Плід — горішок. Цвіте з червня до осені.
Де росте? По всій території України — по засмічених місцях, в горо́дах, у садах, попід тинами, в малині (надоїдливий бур’ян).
Що̀ й коли збирають? Молодí пагони й листки — навесні і під час цвітіння, корені і насіння — восени.
Крім дводомної — великої кропиви, росте в нас ще так звана кропива мала (жигавка) — Urtica urens L. — однорічна з еліптичними або лопатевими листками, 15-60 см заввишки. Дія обох видів кропиви майже однакова.
Коли застосовують? Для збільшення виділення молока у жінок, що̀ годують груддю, також для збільшення кількості гемоглобіну і червонокрівців у крові, піднесення загального тонусу організму; при авітамінозах С і К з молодих листків кропиви приготовляють вітамінозні борщі, кашки (вітаміни, мінеральні солі, 5% хлорофілу, залізо).
Застосовують як сечогінний засіб при ниркових захворюваннях, кровохарканні, кровотечах з носа (повертає втрачений нюх), при гемороїдальних кровотечах, при надмірних менструаціях під час клімактерію, при проносах (в тому числі і при гемоколітах — дія вітамінів С і К), для очищення крові при фурункулах і висипах на тілі (фітонцидна дія), при малярії, туберкульозі легень (дія кремнеземової кислоти́). Як кровоспинний засіб замінює отруйні ріжки́ (Claviceps purpurea Tul.).
Використовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку суміші листків, насіння, коріння. 1 хвилину кип’ятять, настоюють 10 хвилин і п’ють по 3 склянки на день, ковтками. Зокрема, вживають при кровотечах свіжий сирий сік з листків малої кропиви (жигавки) — по 1 чайній ложці тричі на день, при надмірних білях у жінок — по 1 чайній ложці тричі на день. При тривалому менструальному циклі в клімактеричному періоді готують чай з листків тієї ж кропиви — беруть 1 столову ложку на 1 склянку окропу, п’ють 3 склянки на день. Можна також вживати свіжий витиснутий сік — по 1 чайній ложці тричі на день. Для пожвавлення основного обміну речовин і підвищення тонусу матки, кишок, серцево-судинної системи і центра дихання, при атеросклерозі, для поліпшення травлення 1 столову ложку порошку з суміші листків кропиви дводомної, кореня оману високого і цукру у співвідношенні 9:1:5 заливають півсклянки води́, настоюють і вживають тричі на день перед їдою (діють глікозид уртицин, дубильні речови́ни, органічні кисло́ти тощо). Для поліпшення травлення 1 столову ложку суміші кори́ крушини ламкої, листків кропиви дводомної і трави́ деревію в співвідношенні 6:2:2 заливають 2 склянками окропу, варять 10 хвилин і п’ють по ½-1 склянці на ніч.
При хронічному запаленні нирок беруть 1 столову ложку суміші листків кропиви дводомної, коренів кропиви дводомної і кореня солодцю в співвідношенні 5:3:3 на 1 склянку окропу, настоюють 10-20 хвилин і п’ють по 1 склянці двічі на день.
При каменях нирок вживають по 1 чайній ложці порошку з суміші насіння кропиви, спорів плауна булавовидного і цукру в співвідношенні 5:2:3 тричі на день.
При опуханні печінки і селезінки внаслідок хронічної малярії і взагалі при запаленні печінки і жовчних шляхів вживають порошок з суміші (порівну) листків кропиви малої (жигавки), листків шавлії, листків подорожника ланцетолистого на кінці ножа тричі на день.
При малярійній лихоманці беруть 1 столову ложку суміші листків кропиви, пелюстків соняшника, трави́ бобівника трилистого і локричного кореня в співвідношенні 5:5:10:3 на 1 склянку окропу, настоюють 30 хвилин і п’ють по 1 склянці тричі на день.
При розладах обміну речовин (прищах, фурункулах, висипах на тілі, свербінні, екземі) 2 столові ложки суміші (порівну) листків кропиви малої (жигавки), листків кульбаби і квіток те́рну заливають 2 склянками окропу, напарюють у духовці 2-3 години і п’ють щодня протягом 2 тижнів. Дієти слід додержувати молочно-овочевої (без м’яса, яєць, риби і вживання спиртного).
При внутрішньому геморої (біль у попереку, різі в животі нижче пупка), за рекомендацією М. А. Носаля, щодня п’ють по 4 склянки відвару з суміші листків кропиви малої (жигавки) і кори крушини, взятих порівну (по 1 столовій ложці з верхом кожного на 1 склянку води́). Суміш варять 10 хвилин.
При гемоколіті п’ють відвар з суміші (порівну) листків кропиви малої (жигавки) і листків ожини (по 1 чайній ложці кожного на півтори склянки окропу — напарюють в духовці 2 години). При ревматизмі (м’язовому і суглобовому) нажалюють болісні місця кропивою. Для лікування варикозних виразок, стимуляції грануляції і епітелізації ран прикладають стерильні тампони, насичені сирим соком з розім’ятих листків кропиви.
При випаданні волосся миють голову тричі на тиждень міцним напаром листків кропиви, втираючи його в шкіру (голови́ після миття не витирають). Для цього беруть дві жмені свіжих кропив’яних листків, заливають 1 л окропу, настоюють 15-20 хвилин і частину настою втирають в шкіру голови́, а рештою споліскують волосся після миття. Можна також робити те саме міцним відваром суміші (порівну) трави́ вересу, коренів лопуха і коренів кропиви малої (жигавки) або ще краще рідиною, приготовленою та̀к. Листки кропиви (80 г), корінь кропиви (20 г), корінь аїру (10 г) настоюють 6-7 днів у воді (50 г) і спирту 95% (30 г), відціджують, відтискують, зливають у баночку і, масуючи, втирають у шкіру голови́ при випаданні волосся, а також лупі6.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Серед матеріалів про кропиву автор дає пораду про народний спосіб збільшення яйценосності курей шляхом додавання в корм у зимові місяці потертих листків кропиви, особливо в м’яту картоплю.
4 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
5 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
6 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар