8 квітня 2015 р.

Приворотень звичайний


Приворотень звичайний
(Alchemilla vulgaris L.)


Приворотень звичайний
ПРИ́ВОРОТЕНЬ ЗВИЧА́ЙНИЙ; манжетка обыкновенная.

Alchemilla vulgaris — багаторічна трав’яниста рослина родини розових. Стебло сланке, розгалужене, 10-30 см заввишки. Листки складчасті, по кра́ю зазубрені; прикореневі — довгочерешкові, нирковидні, глибоко розсічені на 7-9 лопатей, зібрані в розетку, стеблові — 5-6-лопатеві, майже сидячі. Квітки дрібні, жовто-зелені, безпелюсткові, зібрані в клубочки, що̀ утворюють щитковидно-волотевидне суцвіття. Плід — сім’янка. Цвіте у червні-серпні.

Поширення. Росте по всій території України на луках, у гаях, на межах, по узліссях.

Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Alchemillæ vulgaris), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать під наметом або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини́ виходить 20%. Зберігають у сухому місці. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Листки містять дубильні речови́ни (0,8%), аскорбінову кислоту (до 210 мг%), фітостерин, смолисті речови́ни та цукри.

Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині траву П. з. використовують як в’яжучий і сечогінний засіб: внутрішньо — при нестравленні шлунка, проносах, здутті кишечника і в’ялій перистальтиці кишок, при набряках та при діабеті; зовнішньо — як протизапальний і почасти антисептичний засіб, при хворобах жіночих статевих о́рганів (білі, надмірні менструації, зниження функції яєчників), запаленні очей, укусах комах, нежиті і кровотечах з носа, а також для лікування чиряків і гнійних ран. До лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя цієї рослини.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — відвар трави́ (10 г сировини́ на 200 мл окропу) по чверті склянки 4 рази на день; салат — помите молоде листя П. з. занурюють на 1 хв в окріп, прохолоджують, подрібнюють, змішують з подрібненими зеленою цибулею і хроном, солять, заправляють вершками (на 150 г листя П. з. беруть 25 г цибулі, 15 г хрону, 20 г вершків, сіль).

ЗОВНІШНЬО — відвар трави́ (готують, як у попередньому прописі) для промивань, компресів, примочок і спринцювань1.


ПРИВОРОТЕНЬ ЗВИЧАЙНИЙ — Alchemilla vulgaris L.

Родина розові — Rosaceæ.

Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, 10-30 см заввишки. Сте́бла стеляться, але під час цвітіння дугоподібно піднімаються вгору. Листки нижні на довгих черешках, верхні майже сидячі, молодí, дещо зморщені. Верхні листки п’ятилопатеві, нижні семи-, дев’ятилопатеві, лопаті округлі, зарубчасто-пилчасті, з обох боків вкриті волосками. Квіток багато, вони дуже дрібні, непоказні, зелено-жовті, зібрані у клубочки. На смак рослина іноді гіркувата, здебільшого терпка, виявляє в’яжучу дію, з слабо бальзамічним запахом. Цвіте у травні-жовтні.

Де росте? По луках, гаях, на межах, узліссях, пасовиськах. Має багато різновидностей. Деякі з них ростуть лише в Криму, інші в Карпатах, Закарпатській області, ще інші на Поліссі, в Житомирській області, Сумській, спорадично в Лісостепу (Тернопільська й Вінницька області, околиці Харкова).

Що̀ й коли збирають? Цілу рослину, під час цвітіння.

Коли застосовують? Як в’яжучий, кровоспинний, відхаркувальний засіб, для поліпшення обміну речовин і лікування ран, висипів на тілі. Користуються ним при недокрів’ї, водянці, загальному ослабленні.

Добрі наслідки одержують при лікуванні приворотнем нестравності шлунка, здуття кишечника і в’ялої перистальтики кишок. При катарах дихальних шляхів застосовують як відхаркувальний засіб, який, можливо, полегшує гоєння каверн (діють гірко́ти, дубильні речови́ни, антоксантин, слиз, смо́ли й органічні кисло́ти), особливо корисний він при лікуванні білей у жінок, для спринцювання піхви при надмірних менструаціях, болях у ділянці тазу, при дисменореї.

Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 2 столові ложки подрібненої рослини і настоюють 10 хвилин. П’ють 2 склянки на день, ковтками. Сильніше діє відвар 2 столових ложок приворотня в півлітра червоного виноградного вина́. П’ють гарячим 3-5 чарок на день при проносах, кавернах легень2 (в суміші, порівну, із відваром з гілок чорнобилю й алтейного кореня), при недостатку молока у жінок, які годують груддю, при серцевих болях.

Зовнішньо застосовують при ранах, виразках, білях у жінок і для полоскання рота після видалення зуба. Приготування таке саме, як для вживання всередину. В косметиці водний настій приворотня вживають для обмивання лиця, щоб вивести вугри3.







Alchemilla vulgaris L. — ПРИВОРОТЕНЬ ЗВИЧАЙНИЙ.

Українські на́зви: приворотень звичайний, гусяча лапка, зірочки. Російська назва: манжетка обыкновенная. Польська: przywrotnik pospolity.

Родина: Rosaceæ — розові.

Приворотень звичайний — це рослина зі стеблом 10-30 см висоти́, що̀ стелеться і дугоподібно піднімається нагору, особливо під час цвітіння. Нижні листки на довгих черешках, а верхні майже без черешків; верхні п’яти́-шестилапчасті, нижні — семи-десятилапчасті. Краї — округлі, городчасто-зазубрені, по обидва боки покриті волосками. Квітів багато, усі вони дуже дрібні, зелено-жовті, скупчені в клубочки.

Смак рослини іноді гіркуватий, а в більшості терпкий, в’яжучий, запах слабкобальзамічний. Рослина поширена у великій смузі Європейської частини СРСР, крім найпівденніших областей.

Росте на луках, у гаях, на межах, узліссях, на пасовищах.

Збір. Збирають, зрізуючи рослини, під час цвітіння.

На організм людини діє як в’яжуче, відхаркувальне; поліпшує обмін речовин.

Вживання. Наукова медицина не користується цією рослиною. Народна медицина вживає траву приворотня в наступних випадках: усередину при нетравленні шлунка, здуттях кишечника й при млявій перистальтиці кишок; при катарах дихальних шляхів як відхаркувальний засіб, а також при туберкульозі легенів як засіб, що̀ нібито загоює каверни.

Для внутрішнього споживання користуються травою приворотня, відвареною у виноградному вині: 30,0 г трави́ на 1 л вина́, особливо при кавернах у легенях і при проносах, по 3-5 чарок за день.

Триваючі, запеклі проноси вдається зупинити вживанням гарячого відвару на червоному вині (кагор) з таких трав: приворотня, гілок полину і алтейного кореня — усього нарівно, 30,0 г суміші на 1 л вина́. Натще випивають гарячого відвару півстакана, а відвар, що̀ залишився від літра, ділять на 4 прийоми й випивають гарячим, кожен прийом за годину після їжі.

При запаленні сечового міхура рекомендують пити відвар з таких рослин: приворотня звичайного — 1 столову ложку, деревію — 2 ложки, кореня аїру — 1 ложку, березових бруньок — 2 ложки, листків мучниці — 2 ложки. Цієї суміші беруть 2 столові ложки, заливають 2,5 склянки сирої води́ й кип’ятять 5-7 хвилин; відставляють з вогню й за півгодини проціджують. Увесь цей відвар випивають за день в 4 прийоми.

Зберігання. Зберігати в ящиках, вистелених папером4.


Примітки:

1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).

2 Так само корисний при нічному потінні, похудінні, кашлі, кровохарканні, туберкульозі легень і кишок напар (1 столова ложка на 1 склянку окропу — вживати 2 склянки на день) трави́ незабудки польової (Myosotis arvensis L.) з родини шорстколистих (Borraginaceæ). Спосіб приготування такий само, як для приворотня.

3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).

4 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).

Немає коментарів:

Дописати коментар