18 січня 2018 р.

Рутка лікарська


Рутка лікарська
(Fumaria officinalis L.)


Рутка лікарська
РУ́ТКА ЛІКА́РСЬКА, дика рута, димниця; дымянка лекарственная.

Fumaria officinalis — однорічна трав’яниста гола сизувато-зелена рослина родини руткових. Стебло висхідне або прямостояче, гранчасто-борозенчасте, розгалужене, 20-30 см заввишки. Листки чергові, черешкові, двічі перисторозсічені на вузькі довгасто-лінійні частки. Квітки двостатеві, неправильні, 7-9 мм завдовжки, в пазушних китицях; віночок з чотирьох пурпурових неоднакових пелюсток, з яких верхня має при основі коротку шпорку. Плід — приплюснуто-кулястий горішок. Цвіте з квітня до вересня.

Поширення. Рутка лікарська росте по всій території України як бур’ян на полях та городах, на засмічених місцях.

Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують траву (Herba Fumariæ officinalis). Збирають її під час цвітіння рослини, зрізуючи всю надземну частину. Сушити траву треба відразу після збирання у затінку на вільному повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої сировини́ виходить 11-12%. Зберігають у сухому приміщенні. Рослина входила до скла́ду І-III видань вітчизняної фармакопеї; офіцинальна у Франції і Бразілії. В [колишньому] СРСР заготовляли для експорту.

Хімічний склад. У надземній частині рутки лікарської є алкалоїди (0,2-1,6%), дубильні речови́ни (2,9%), смо́ли (4,7%), фумарова кислота, вітаміни С і К. До скла́ду алкалоїдів входять протопін, сангвінарин, криптокавін, ауретензин, d, l-тетрагідрокоптизин, криптокарпін та ін.

Фармакологічні властивості і використання. Рутка лікарська має жовчогінні й спазмолітичні властивості, впливає на організм загальнотонізуюче (підвищує апетит, поліпшує процеси травлення, збільшуючи секрецію травних залоз і поліпшуючи всмоктування та обмін речовин). Рутку вживають усередину при жовчнокам’яній хворобі та інших захворюваннях печінки й жовчного міхура, при гіпоацидних гастритах, спастичних колітах, геморої, різних хронічних шкірних захворюваннях, як потогінний, сечогінний і вітрогінний засоби. Є вказівки про ефективне застосування рутки при іпохондрії та істерії. Свіжовижатим соком лікують лишаї, різні висипи на тілі, коросту. Побічних явищ при лікуванні руткою лікарською не встановлено, проте існує думка, що її діючі речовини здатні до кумуляції.

Лікарські форми і використання.

ВНУТРІШНЬО — настій трави́ (2 чайні ложки сировини́ на 200 мл окропу) по 2 столові ложки 3-4 рази на день перед їдою як жовчогінний засіб; настій трави́ (1 столова ложка сировини́ на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день перед їдою для збудження апетиту і поліпшення діяльності шлунково-кишкового тракту; настій столової ложки суміші (порівну) трави́ рутки лікарської і чистотілу звичайного, листя м’яти перцевої і бобівника трилистого, коріння копитняка європейського і кульбаби лікарської на склянці окропу п’ють по 2 столові ложки 3-4 рази на день перед їдою як жовчогінний засіб; 2 чайні ложки трави́ рутки лікарської настоюють 8 годин на 400 мл холодної кип’яченої води́, проціджують і випивають рівними порціями протягом дня при геморої; свіжовижатий сік у поєднанні з пивом або сироваткою (на 1 склянку пива або сироватки беруть 1-2 ложки соку) вживають по півсклянки 2-3 рази на день як кровоспинний і загальнозміцнюючий засіб1.


FUMARIA OFFICINALIS L. — РУТКА ЛІКАРСЬКА.

Московська назва — дымянка лекарственная.

Однорічна зелена рослина з родини макових. Стебло пряме, гладке, гіллясте, заввишки до 30 см. Листки сизуваті, пірчасто-багатоскладні, дрібно-розсічені, з вузько-лінійними загостреними частками. Квітки пурпурово-рожеві, дрібні, зібрані в китиці, сидять на коротких квітконіжках. Плід — приплюснуто-кулястий однонасінний горішок. Цвіте рослина з квітня до вересня. Поширена по всій європейській частині [колишнього] СРСР, на Кавказі та в Сибіру. Росте на цілині, культивованих полях, городах і в садках.

Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву рутки лікарської, заготовляють її під час цвітіння, зрізуючи всю надземну частину, і швидко сушать. Зберігають у паперових коробках.

Рослина для медичного використання не заготовлюється.

Хімічний склад. Рутка лікарська містить три групи протоберберину (скулерин, синактин, стилопін), три групи протопіну (криптокавін, протопін, фумарин) та два неідентифіковані алкалоїди. Крім того, в ній є фумаринова кислота, дубильні речови́ни, гіркі сполуки тощо.

Дія: холеретична, діуретична, тонізуюча.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Клінічні та фармакологічні дослідження свідчать, що препарати рутки активізують жовчовиділення (дія алкалоїдів).

Токсичності рутки лікарської не встановлено. Протягом 3 міс дія препаратів рослини вивчалася в дослідах на щурах, проте змін функцій внутрішніх о́рганів тварин та скла́ду їх крові під впливом цих препаратів не виявлено. Сечогінна дія екстракту пов’язана з наявністю калієвих сполук, не позначається на загальному стані, як і здатність його стимулювати діяльність залоз травного каналу. Клінічні спостереження підтвердили результати експериментів.

Отже, екстракт рутки можна вживати беззастережно тривалий час. Організм сприймає його добре, причому відбувається стійка стабілізація процесів жовчотворення та жовчовиділення.

Лікувальні властивості рутки лікарської відомі давно. Ще Гален, Авіценна призначали її препарати при хронічних захворюваннях печінки. У народній медицині різних країн рутку застосовують при жовчнокам’яній хворобі, оскільки вона сприяє регуляції секреторної функції печінки, шлунка й кишок, поліпшенню апетиту, посиленню загального тонусу організму (після перенесення тяжких, виснажливих інфекційних хвороб та великої крововтрати), нормалізації серцевої діяльності, звуженню кровоносних судин, підвищенню тонусу м’язів матки.

Настої та спиртові екстракти рослини широко використовуються як протиспазматичні засоби при гіпоацидному гастриті, метеоризмі, спастичному коліті, хворобі печінки і жовчного міхура, як засоби, що̀ збуджують апетит і заспокоюють біль при виразці шлунка, як потогінні та депуративні чинники (при фурункулах, лишаях, вуграх, висипах на тілі). Препарати ефективні при іпохондрії, істерії.

Для збудження апетиту і поліпшення діяльності о́рганів травлення вживають настій 1 столової ложки трави́ рослини на 1 склянці окропу по 1 столовій ложці 3-4 рази на день перед їдою.

М. А. Носаль (1958) рекомендує для лікування гіпоацидного гастриту готувати відвар суміші рутки лікарської (20 г), кореня цикорію дикого (15 г), звіробою звичайного, золототисячника звичайного, кореня тирличу жовтого і трави́ деревію звичайного (по 10 г). Дві столові ложки з верхом цієї суміші заливають 1 л холодної води́, настоюють ніч, вранці кип’ятять 5-7 хв і проціджують. Випивають 1 склянку натще та ще 4 рази протягом дня по півсклянки (через 1 год після їди).

Як жовчогінне вживають настій суміші трави́ рутки лікарської, трави́ чистотілу звичайного, листків м’яти перцевої, листків бобівника трилистого, кореня копитняка європейського і кореня кульбаби лікарської (по 1 столовій ложці кожної рослини). Одну столову ложку такої суміші беруть на 1 склянку окропу. П’ють настій по 2 столові ложки перед їдою 3-4 рази на день.

Сирий сік рутки лікарської п’ють при гарячці, гемороїдальних кровотечах, після сильних внутрішніх кровотеч, при туберкульозі легень. На 1 склянку пива або сироватки беруть 1-2 столові ложки сирого щойно витиснутого соку рослини і вживають близько 2-3 склянок на день. Свіжим соком рутки лікують лишаї, різні висипи на тілі, коросту в початковій стадії хвороби.

Узимку вживають відвар рослини або концентрований настій для обмивань, примочок, а розведений настій — для місцевих ванн2.


РУТКА ЛІКАРСЬКА, димнянка, печінкова трава, житничка, рута польова (Fumaria officinalis); з лікувальною метою використовують траву цієї рослини.

Рутка лікарська — однорічна рослина з родини макових. Росте на полях, часто по краях посівів жита, по засмічених місцях, іноді на городах, поширена майже по всій території Європейської частини [колишнього] СРСР, в тому числі й всюди в Україні, на Кавказі, в Західному та Східному Сибіру, а також у Середній і Південній Європі. Це трава сірувато-зеленого, сизого, димного кольору (через те, що рутка має такий колір, а також через те, що над нею, де її багато, сизо-димне повітря, цю рослину в народі ще називають димнянкою).

Стебло у рутки гіллясте, сланке, заввишки до 30 см. Листки чергові, багаторазово пірчасті, частки у них вузькі, клиновидні, дво- тринадрізні. Квітки у рутки зібрані в китиці з невеликими прилистками, неправильні, на коротких квітконіжках, сидять у пазухах маленьких приквітків, забарвлення рожевувате, пурпурове, з трохи темнішими верхівками. Чашечка маленька, віночок у три рази довший за неї, складається з чотирьох пелюсток.

Плоди у рутки лікарської — буруваті круглі горішки, ніби вдавлені зверху. Цвіте рутка майже все літо, починаючи з травня і аж до самої осені. Збирають всю рослину під час цвітіння.

Рутка виявляє лікарську дію на організм людини як засіб, що̀ збуджує апетит (бо в рослині є гірка́ речовина), регулює й зміцнює шлунок, зміцнює весь жіночий організм та поліпшує обмін речовин, а також як потогінний, відхаркувальний, заспокійливий, протицинготний та протипаразитний засіб.

У науковій медицині цю траву вважають застарілим засобом і застосовують лише для регулювання травлення й збудження апетиту (при катарі шлунка зі зниженою кислотністю) та як протицинготний засіб (очевидно, завдяки фумаровій кислоті та алкалоїдові фумаринові, які виявлено в ній).

У народній лікувальній практиці застосування рутки й досі не звужується. Всередину її вживають при геморої (для зміцнення) та при диспепсії (слабкості шлунка). Її вживають у формі простого відвару, а для боротьби з катаром шлунка та зі зниженою кислотністю її варять на сироватці або на пиві: 10,0—400,0 або 500,0 (тобто дві чайні ложечки на 2,5 склянки окропу), кип’ятять протягом 7-10 хвилин. Вживають по півсклянки, 5 разів на день.

Відвар з рутки лікарської застосовують також при білях, хронічному проносі, при туберкульозі легень (як зміцнювальний засіб), при водянці, а також при дитячому висипі, або, правильніше, пітниці, та від корости — і зовнішньо (свіжий сік або настойку), і внутрішньо та при інших шкірних хворобах (для врегулювання обміну речовин).

Як відхаркувальний засіб, відвар цієї рослини вживають при бронхіті, а як заспокійливий засіб — при іпохондрії, істерії та незрозумілому болі в животі.

Як допоміжний засіб (очисний), ліки з рутки корисні при кам’яній хворобі та при золотусі; вони допомагають також і від глистів, але не радикально.

Зовнішньо рутку лікарську більше застосовують у вигляді свіжого соку від мокрого лишаю (разом з внутрішнім лікуванням відваром цієї ж трави́), а головне (також у вигляді свіжого соку) від корости як швидкодіючий (виліковує за три дні) й радикальний засіб, який швидко вбиває коростяного кліща. Це підтверджується й особистим досвідом автора.

Таке широке й різноманітне застосування рутки лікарської в народній лікувальній практиці не погано було б перевести і в практику наукової медицини, перевіривши й з’ясувавши всі сумніви. Автор сам помічав повільну, але міцну і без шкідливих побічних явищ дію цієї рослини на організм при внутрішньому вживанні ліків з неї.

В гомеопатичних аптеках є есенція з свіжої квітучої рутки.

Народні способи застосування препаратів з рутки. Відвар: 15,0—300,0, або одна частина на 20 частин; по одній столовій ложці, три рази на день.

Настойка: 25,0; по 30 крапель, три рази на день.

Свіжий сік (при цинзі): по 30-50 крапель, три рази на день.

Мазь: одну частину соку або згущеного відвару на чотири частини коров’ячого масла або вазеліну3.

 




 



 

Fumaria officinalis L. — РУТКА ЛІКАРСЬКА.
Моск. назва: дымянка лекарственная.
Родина: Fumariaceæ — руткові.

Однорічний бур’ян, росте на городах, у садах, на полях (наприклад, у забур’яненій картоплі), на свіжих могилах сільських кладовищ, на засмічених місцях. Поширена повсюдно, але розсіяно. В тих місцях, де дим’янка росте більш компактно, поле віддалік здається сизим, наче вкрите димом.

Стебло 10-50 см завдовжки, звичайно сланке, з висхідними квітконосними гілками, соковите. Листки складнí, пірчасто-роздільні, з вузькими частками. Квітки блідо-рожеві, бувають пурпурові, пелюстки на верхівці темніші, з зеленою смужкою, зібрані у волоть з китиць. Плід однонасінний, на верхівці майже прямолінійно зрізаний або навіть вдавлений. Цвіте рутка майже все літо, з травня до осені. Зацвітає поступово. В цей час, коли зверху ще є квіти та їх бутони, до низу по стеблу можуть вже бути плодики.

Збираючи, зрізують усю рослину до відмерлих знизу листків під час цвітіння, бажано ще без плодиків. Рослина соковита, треба її добре і скоріше просушити, бо, розстелена товстим шаром, може швидко зіпсуватись. Суху загортають у папір і переховують у сухому місці.

Крім цього виду, допускається заготівля і подібних, а саме: Fumaria schleicheri Soy.-Will. — рутка Шлейxepa, F. vaillantii Loisel. — рутка Вайяна, F. rostellata Knaf. — рутка гострокінцева та інші види.

Рутки — рослини отруйні, однак у народі застосовуються, хоч і з обережністю в дозуванні і частіше в сумішах. Надземна частина в період цвітіння вміщує алкалоїди (фумарин, протопін, кріптокарпін та інші), глікозиди, ефірну олію, смолисті, дубильні, слизисті, гіркі речови́ни, барвники, вітамін С, нафтохінон, фумарову та інші органічні кисло́ти.

Вважають, що рутка збуджує апетит, зміцнює шлунок, серце, злегка проносить. Наукова медицина широко не застосовує. В народному лікуванні рутка вживається у вигляді свіжовіджатого соку разом з пивом або сироваткою: 20,0-25,0 г соку на 1 склянку, приймають 2-3 чарки за день. Користуються цим засобом після тривалої гарячки, при гемороїдальних та інших кровотечах, при туберкульозі легень, після тяжких хвороб і взагалі тоді, коли намагаються підтримати сили після тривалої, виснажливої хвороби.

При появі на тілі прищів, лишаїв, різних висипів мажуть уражені місця́ свіжим соком з рутки. Я помітив, що свіжий сік з рутки згубно діє на коростяних кліщів. Часто на селі, не маючи аптечних засобів, я рекомендував натиратися цим соком, а то і добре погніченою свіжою рослиною. На початку закоростіння, поки кліщі не розмножувались у великій кількості, полегшення наставало дуже помітне.

У зимовий період рутку сушену вживають при катарах шлунка із зниженою кислотністю: з пивом або сироваткою — 10,0 г рутки на півлітра пива, кип’ятять 7-10 хвилин. За день випивають усю порцію. При цьому ж захворюванні виліковувались, вживаючи таку суміш: золототисячника (центурії) — 2,0 г, звіробою — 2,0 г, тирличу — 2,0 г, деревію — 2,0 г, дикого цикорію — 3,0 г, рутки — 4,0 г. Суміш заливають 1 л сирої води́, намочують на цілу ніч і вранці кип’ятять 5-7 хвилин. Накрита суміш настоюється, її проціджують і випивають за день за 5 прийомів: натщесерце — 1 склянку і протягом дня — 4 рази по півсклянки.

У фітотерапевтичній літературі є рекомендації використання її у жовчогінних зборах, особливо при дискінезії жовчних шляхів, при жовчних каменях, у то́му числі і після їх хірургічного видалення, а також при млявій (застійній) функції печінки. Застосовується і при підвищеному жовчовиділенні, що̀ чергується з застоями. Взагалі, вважають, що рутка регулює жовчоутворювальний і жовчовидільний режими організму, діє спазмалітично не тільки на жовчні, але й сечовивідні шляхи та кишечник, понижує при цьому тиск крові.

Ряд матеріалів підтверджують висновки народної емпірики і, в свою чергу, тлумачать, конкретизують їх. Рекомендують при геморої, нашкірних висипках, прищах, здуттях кишечника. У болгарській «Фітотерапії» рекомендується: 2-3 чайні ложки подрібненої трави́ настоюють на 2-х склянках холодної перевареної води́ протягом 8 годин. Це добова доза. За іншими джерелами: настій у термосі з 2 столових ложок трави́ на 0,5 л крутого кип’ятку. Випивають теплим у 3 прийоми за 30 хвилин до їжі. У польських фітотерапевтичних працях рекомендується трихвилинний відвар із ½ столової ложки трави́ рутки на склянку води́, з настоюванням ще хвилин 10. Націджують і приймають по 1-2 столові ложки відвару 2-4 рази на день. Частіше використовують у відповідних сумішах трав. Є твердження про те, що рутка активізує дію інших компонентів трав у зборі. Таку думку висловлював і М. А. Носаль. Діє дещо тонізуюче.

Протипоказання: на останньому місяці вагітності, гостре запалення шлунка, глаукома.

Час зберігання — два ро́ки4.


РУТКА ЛІКАРСЬКА (FUMARIA OFFICINALIS L.), РОДИНА «РУТКОВІ» ‒ FUMARIACEÆ.

Однолітня, рідко — дворічна гола рослина. Висота рослини — 20-30 см. Покрита сірувато-зеленим восковим нальотом. Стебло висхідне або прямостояче, гранованобороздчасте, розгалужене. Листя рутки подвійноперисте або двічі перисторозсічене на вузькі подовжено-лінійні частки. Квітка рожево-фіолетова, неправильної форми, 7-9 мм завдовжки, у пазушних китицях. Віночок із чотирьох неоднакових пелюстків, верхній з яких має коротку шпорку біля основи. Цвіте із червня по жовтень. Плід — притиснуто-округлий горішок. Широко розповсюджена в Україні, середній смузі Росії, Сибіру, на Кавказі.

ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.

Лікарською сировиною є вся рослина. Її висмикують із коренем під час цвітіння. Сушать на горищах з гарною вентиляцією, розстеляючи тонким шаром (3-5 см) на папері або тканині. При сушінні товстим шаром або зниженій температурі трава швидко пліснявіє.

АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.

Рутка лікарська містить органічні кисло́ти: фумарову, бурштинову, гліколеву, молочну, яблучну, лимонну; алкалоїди: сангвинарин, скулетин, протопін, фумаритин, криптопін; феноркарбонові кисло́ти: кавову, хлорогенову; дубильні речови́ни, флавоноїди; вищі аліфатичні спирти: цериловий; вітаміни, смо́ли, мікроелементи.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.

Рослина регулює секреторну діяльність печінки, шлунка й кишечника, підсилює апетит, зміцнює загальний тонус організму після перенесених важких, виснажливих інфекційних захворювань і великої втрати крові, сприятливо впливає на роботу се́рця, звужує кровоносні судини, тонізує гладку мускулатуру матки. Рутка володіє сечогінною, жовчогінною, «кровоочисною», потогінною й короткочасною збудливою дією. Настій трави́ вживають при відсутності апетиту, як загальнозміцнювальний, тонізуючий засіб, а також при малярії, жовтяниці, катарі шлунка зі зниженою кислотністю, при туберкульозі й геморої. Сік рутки вживають при різних хворобах шкіри (прищах, висипках, лишаях) для змазування уражених місць. Із цією ж метою використовують концентровані настої трави́ для обмивань, примочок і розведені настої для місцевих ванн.

У німецькій народній медицині настій рутки застосовують при хворобах печінки, нирковокам’яній хворобі, запаленні сечового міхура, водянці, виразці шлунка, закрепах, цинзі.

ПРОТИПОКАЗАННЯ.

Застосовувати тільки за призначенням і під контролем лікаря. Внутрішнє застосування рутки, як отруйної рослини, вимагає великої обережності.

ЗАСТОСУВАННЯ.

Залити 10 г сухої трави́ рутки ½ л пива, кип’ятити 7-10 хвилин, процідити. Випити протягом дня. Застосовувати при гастритах зі зниженою кислотністю.

Залити 2 ч. ложки сухої трави́ рутки 2 склянками окропу, настоювати 2 години, процідити. Приймати настій по ⅓ склянки внутрішньо 3 рази на день до їди. Застосовувати при циститі, виразці шлунка, гепатиті, холециститі, жовчнокам’яній хворобі, закрепах5.


Примітки:

1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).

2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).

3 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).

4 Стаття з книги І. М. Носаля «Від рослини ‒ до людини: Розповіді про лікувальні та лікарські рослини України» (Київ, «Веселка», 1995 р.).

5 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).






Немає коментарів:

Дописати коментар