Фіалка триколірна
(Viola tricolor L.)
Viola tricolor — однорічна або дворічна темно-зелена рослина родини фіалкових. Сте́бла прямостоячі або частіше підведені, 10-45 см заввишки, прості або розгалужені, опушені короткими донизу відігнутими волосками. Листки чергові, прості, по кра́ю зубчасті або пилчасті (верхні), з перисто-роздільними прилистками (бічних внутрішніх часток 0-3, зовнішніх — 3-6, кінцева частка листовидна і збільшена); нижні листки широкояйцевидні, яйцевидно-трикутні або видовженояйцевидні, з округлою основою і довшими за пластинку черешками, серединні — видовженояйцевидні і довгастояйцевидно-ланцетні, з клиновидною основою і коротким черешком, верхні — видовженоланцетні, тупувато-загострені, до основи повільно звужені, майже сидячі. Квітки пазушні, двостатеві, неправильні, на довгих ніжках, зі строкатим п’ятипелюстковим віночком; верхні пелюстки здебільшого темно-синьо-фіолетові, рідше блідо-фіолетові; бічні — такого самого кольору, як і верхні, або ясніші, при основі з 1-3 темнішими нектарними смужками; нижня пелюстка при основі завжди жовта, з 5-7 темними смужками, по кра́ю фіолетова, часто бліда; шпорка синювата, рідше синьо-фіолетова. Плід — коробочка. Цвіте́ з червня до серпня.
Поширення. Фіалка триколірна росте по всій території України на сухих луках і узліссях, серед чагарників, як бур’ян у посівах.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву фіалки (Herba Violæ tricoloris). Траву зрізують серпом або ножем, розкладають під навісом або в добре провітрюваному приміщенні шаром 5-7 см на тканині чи папері і сушать, періодично перемішуючи. Сухої трави́ виходить 20-22%. Строк придатності — півтора року. Трава фіалки є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Трава фіалки триколірної містить флавоноїди (2,1%): рутин, віолантин, вітексин, ізовітексин, орієнтин, ізоорієнтин, віценін, ізокверцитрин, лейкоантоціанідин, віоланін, сапонаретин та ін.; антоціанові глікозиди (у квітках): віоланін, 3-глікозид дельфінідину, 3-глікозид пеонідину; каротиноїди: β-каротин, віолоксантин, зеаксантин, ауроксантин, флавоксантин; сапоніни (14,8%), урсолову кислоту (до 6,2%), слизисті й дубильні речови́ни, вітамін С, ефірну олію (0,01%) та інші сполуки. У складі ефірної олії є метиловий ефір саліцилової кислоти́.
Фармакологічні властивості і використання. Лікування фіалкою триколірною дуже популярне. Пояснюється це виключно широким діапазоном цілющих властивостей цієї рослини. В ній поєднуються антисептичні, протизапальні, бронхолітичні, відхаркувальні, діуретичні, слабкі жовчогінні й спазмолітичні властивості. Зважаючи на це, настій трави́ фіалки триколірної призначають при гострих респіраторних захворюваннях, хронічних бронхітах і бронхопневмоніях, при коклюші, в разі запальних захворювань шлунково-кишкового тракту, нирок і сечового міхура, при нирковокам’яній хворобі, від подагри й поліартриту. Дермотонічні, гіпосенсибілізуючі, протизапальні, антимікробні, антисклеротичні, болезаспокійливі й протисверблячі властивості виправдовують терапевтичне застосування фіалки триколірної в дерматологічній практиці. Пероральне застосування насто́ю трави́ фіалки показане і дає добрий терапевтичний ефект при свербцю, кропивниці, мляво гранулюючих ранах, трофічних виразках, вуграх, фурункулах, авітамінозах з висипами на шкірі, псоріазі та екземі. Для місцевого лікування орального і генітального афтозу, гноячкових висипів при імпетиго, герпесних висипів та корости застосовують сік, видавлений із свіжозібраної трави́ фіалки. В акушерській практиці настій трави́ фіалки дають усередину як засіб, що̀ сприяє скороченню матки в післяродовий період. Часто фіалку використовують у сумішах з іншими лікарськими рослинами. Препарати фіалки не виявляють побічного впли́ву на організм, але надмірне вживання їх може спричинити діарею і блювання.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави́ (2 столові ложки сировини́ на 400 мл окропу, настояти 2 години, процідити) по півсклянки 4 рази на день до їди; Аверин чай (столову ложку суміші трави́ фіалки триколірної, череди трироздільної й пасльону солодко-гіркого, взятих у співвідношенні 4:4:1, заварюють у склянці окропу) дають дітям в охолодженому вигляді по 1 столовій ложці 3-4 рази на день як протизолотушний засіб; столову ложку суміші трави́ фіалки триколірної, золототисячника малого, рутки лікарської, пасльону солодко-гіркого, багна звичайного і листя копитняка європейського, взятих у співвідношенні 2:2:1:1:1:1, настоюють на склянці окропу і вживають по третині склянки 3 рази на день при хронічній екземі, псоріазі й дерматиті; 2 столові ложки суміші (порівну) трави́ фіалки триколірної і череди трироздільної, листя горіха волоського і суниць лісових настоюють до охолодження на склянці окропу, проціджують і вживають по третині склянки 3 рази на день як засіб, що̀ сприяє скороченню матки в післяродовий і післяабортний періоди та при надмірних менструаціях, пов’язаних з запальними захворюваннями матки.
ЗОВНІШНЬО — змазування свіжим соком1.
VIOLA TRICOLOR L. — ФІАЛКА ТРИКОЛІРНА (братки триколірні).
Російська назва — фиалка трёхцветная (анютины гла́зки).
Невеличка однорічна рослина з родини фіалкових. Стебло ребристе, майже чотиригранне, висхідне або лежаче. Листки з прилистками. Квітки різнобарвні: верхні пелюстки темно-фіолетові; бокові посередині й нижні по краях — синьо-фіолетові або блідо-жовті. Цвіте в червні-серпні. Росте як бур’ян у посівах, здебільшого — в озимині. Рослина поширена в південній, середній та північній зонах європейської частини [колишнього] СРСР.
На парових полях можна побачити так звану фіалку польову з білими та жовтими пелюстками, яка у народній медицині використовується замість триколірної, бо хімічний склад і морфологічні ознаки їх однакові.
Сировина. З лікувальною метою застосовують траву фіалки триколірної, яку збирають під час цвітіння рослини (у червні-липні), зрізуючи сте́бла на невеликій висоті від землí. Сушать у затінку і зберігають у щільно закритих паперових коробках.
Рослина для медичного використання не заготовлюється.
Хімічний склад. Трава фіалки триколірної містить рутин (віолокверцитрин), сапоніни, слиз, виннокам’яну та саліцилову кисло́ти, каротин, аскорбінову кислоту (0,29 мг%), незначну кількість алкалоїду віоліну та білко́ві речови́ни.
Дія: діуретична, відхаркувальна, тонізуюча.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Наявні в рослині флавоноїди, антоціани і особливо рутин мають сечогінну властивість і тому́ сприяють видаленню з організму шкідливих продуктів обміну речовин (депуративна дія), що̀ має велике значення при багатьох захворюваннях, особливо в дерматології.
Трава фіалки триколірної являє собою засіб, багатий на рутин; її препарати зменшують проникність і ламкість стінок кровоносних капілярів. Перебуваючи в синергічному зв’язку з аскорбіновою кислотою, рутин бере активну участь в оксидоредукційних процесах в організмі. Він подовжує час утилізації адреналіну, а аскорбінова кислота в свою чергу уповільнює виділення йоду, дещо підвищує рівень кальцію в крові та кістках, послаблює активність гістаміну.
Відхаркувальна дія рослини зумовлена наявністю в ній сапоніну.
У народній медицині настій трави́ вживають як відхаркувальний засіб при простудному кашлі, а також як засіб, що̀ полегшує діяльність нирок та має сечогінну і депуративну дію, при шкірних захворюваннях, авітамінозі, запаленні сечового міхура. Його застосовують ще при поліартриті, подагрі і після пологів для припинення післяпологових виділень. У цьому випадку рекомендують також вживати напар суміші трави́ фіалки триколірної, трави́ череди трироздільної, листків волоського горіха і листків суниці лісової (по 1 столовій ложці в 1 л окропу). П’ють по півсклянки 5-6 разів на день.
З препаратів фіалки триколірної найчастіше використовують настій 10-20 г її трави́ на 1 склянці окропу. П’ють по ½-1 склянці тричі на день. Надмірне вживання насто́ю може зумовити діарею і блювання.
А. П. Левчук (1927) рекомендує як сечогінний чинник застосовувати настій 30 г трави́ фіалки триколірної на 1 склянці води́ або відвар 10 г кореня рослини у 1,5 склянки води́ (уварюють до ⅓). Вживають по 1 столовій ложці 5-6 разів на день. Цей відвар у кількості 3 ложок може викликати послаблення, а в більшій кількості — блювання.
При хронічній екземі, псоріазі, дерматиті С. А. Томілін (1959) пропонує використовувати такий збір: трави́ фіалки триколірної і золототисячника звичайного — по 20 г, трави́ рутки лікарської, пагінців пасльону солодко-гіркого, листків копитняка європейського і трави́ багна болотяного — по 10 г. Одну столову ложку цієї суміші настоюють на 1 склянці окропу. Настій вживають по чверть склянки тричі на день.
Напаром фіалки триколірної полощуть горло при хронічному тонзиліті, гострому та хронічному ларингіті. Скрофульозні висипи і струпи у дітей лікують маззю, яку готують із соку 100 г трави́ фіалки триколірної, 5 г розхідника звичайного і 5 г вербени лікарської. Цією маззю змащують уражені місця́. Якщо струпом уражена голова дитини, то попередньо стрижуть волосся (М. А. Носаль, 1958)2.
Viola tricolor L. — ФІАЛКА ТРИКОЛІРНА.
Українські на́зви: фіалка триколірна, братки триколірні, братики; російські: анютины гла́зки, фиалка трёхцветная, иван-да-марья; польські: fiołek trójbarwny, bratki.
Однакове з V. tricolor L. застосування має й Viola arvensis Murr. — фіалка польова (польська назва — fiołek polny), дуже схожа на попередню, але в неї віночок не перевищує чашечки, він з білими або жовтими пелюстками. Користуються також і іншими видами й різновидами, що̀ дуже мало відрізняються від V. tricolor L. У народі їх не розрізняють, частіше ж уживають V. arvensis Murr., як більш широко розповсюджену.
Родина: Violaceæ — фіалкові.
Фіалка триколірна — трав’яниста одно- або дворічна рослина висотою 5-45 см. Стебло просте або гіллясте, трохи облистяне, покрите короткими волосками (як і листи), лежаче, до верхівки пряме або висхідне. Нижні листи сердцевидно-яйцеподібні, а верхні — ланцетні. По боках листка два великі перистороздільні прилистки з великою верхньою долею. Квіти великі, віночок значно більше чашечки, дві верхні пелюстки звичайно темно-фіолетові або сині. Бічні пелюстки нахилені до двох верхніх пелюстків і прикривають нижні їхні краї; нижні й бічні пелюстки при основі мають волоски. В V. arvensis Murr. квіти дрібні, віночок не перевищує чашечки, верхні пелюстки білі, середній і нижній − яскраво-жовті. В іншому вона схожа з попередньою. Рослина бур’яниста. V. tricolor L. росте на сухих луках, у ровах, на лісових галявинах, в узлісках, серед чагарників, на полях. Цвіте́ із квітня до осені. Поширена в Поліссі й лісостепу. V. arvensis Murr. більш широко поширена на парових полях, у зріджених посівах зернових культур і в горо́дах як бур’ян, на піщаних берегах рік, у заростях і т.п. Зустрічається частіше, ніж попередня.
Збирають всю рослину під час цвітіння, сушать на відкритому повітрі в тінí.
У народній медицині мають дуже широке й досить різноманітне застосування. Знавці з народу віддають перевагу V. tricolor L. перед V. arvensis Murr.
Найчастіше вживають напар (водний настій) 20,0 г на 1 склянку окропу по півстакана або по 1 склянці тричі на день. Зловживання великими дозами виклика́є подразнення кишечника.
Напар трави́ триколірної фіалки приймають як кровоочисний засіб при різних нашкірних захворюваннях (екзема, чиряки, висипи).
Сільські бабки-повитухи після важких пологів дають породіллі чай із трави́ триколірної фіалки, змішаної із травою череди, листами волоського горіха і суниці, кожної в рівній кількості; для напара беруть 50,0-60,0 г суміші на 1 л окропу. Приймають 5-6 разів у день по півстакана. Стверджують, що такий чай очищає кров і матку від післяпологових виділень.
Як засіб, що̀ спонукує діяльність нирок, сечогінний, почасти потогінний і кровоочисний, чай із трави́ триколірної фіалки п’ють при ревматизмі, золотусі, рахіті, хворобах легенів, при подагрі й артритизмі (в останньому випадку частіше серед інтелігенції), а також при суглобному ревматизмі. Крім того такий напар приймають у народі при простудному кашлі і як відхаркувальний засіб.
Малим дітям не можна давати в день більше 1 склянки напара з 10,0-12,0 г сухої рослини (в 3-4 приймання). У дитячій практиці такий чай вживається в народі дуже часто й з великою ефективністю.
Траву триколірної фіалки у вигляді чаю вважають у народі дуже гарним кровоочисним засобом при венеричних хворобах.
Після вживання напара із братиків сеча має специфічний запах.
Для лікування золотушних висипів й струпів застосовують мазь: в 100,0 г соняшникової олії (краще мигдальної) варять протягом 5-10 хвилин 10,0 г квітів фіалки триколірної, 5,0 г трави́ розхідника і 5,0 г вербени. Проціджують і зливають у баночку. Такою маззю змазують місця́, де є золотушні ураження, або ж прикладають до них ганчірочки, просяклі цією маззю, при цьому на голові попередньо видаляють волосся.
Корені триколірної фіалки дуже приємно пахнуть. Культивована триколірна фіалка як лікувальний засіб у народі не застосовується.
Зберігання. Рослини зберігають у коробках, викладених усередині папером3.
ФІАЛКА ТРИКОЛІРНА − Viola tricolor L. Wittr.
Російська назва − фиалка трёхцветная (анютины гла́зки).
Родина фіалкові − Violaceæ.
Однорічна або дворічна рослина. Сте́бла прямостоячі, часом відведені, темно-зеле́ні, 10-60 см заввишки. Верхні листки чергові, прості, по кра́ю зубчасті або пилчасті. Нижні листки широкі, яйцеподібні, з округлою основою і довшими за пластинку черешками; серединні — видовжені, з клиноподібною основою і коротким черешком. Квітки пазушні, двостатеві, неправильної форми, на довгих ніжках, зі строкатим п’ятипелюстковим віночком. Верхні і бічні пелюстки переважно темно-синьо-фіолетові, іноді блідо-фіолетові, нижня [пелюстка] − жовта. Цвіте́ з червня по листопад.
Поширена фіалка триколірна по всій Україні. Росте на сухих луках, засмічених полях, серед чагарників, на узліссях.
Сировина. Заготовляють рослину під час цвітіння. Зрізують серпами або косять. Сушать на горищах чи у сушарках. Зберігають у паперовій тарі.
Хімічний склад. У траві фіалки триколірної виявлено близько 2,1% флавоноїдів, рутин, віолантин, вітексин, ізовітексин, орієнтин, ізоорієнтин, віценін, ізокверцитрин, лейкоантоціаніди, віоланін, сапонаретин тощо, у квітках — антоціанові глікозиди (віоланін, 3-глікозид дельфінідину, 3-глікозид пеонідину), каротиноїди (β-каротин, віолоксантин, зеаксантин, ауроксантин), сапоніни (11,3%), урсолову кислоту (понад 6%), слизисті та дубильні речови́ни, вітамін С. Знайдено також летку олію (0,01%).
Застосування. Препарати фіалки триколірної проявляють сечогінну, відхаркувальну та тонізуючу дію. Їх призначають при гострих та хронічних захворюваннях дихальних шляхів, захворюваннях нирок, сечового міхура, сечоводів, при нефролітіазі, обмінному поліартриті. Вони широко застосовуються у дерматологічній практиці, особливо при кропив’янці, псоріазі та екземі. Надмірне вживання препаратів фіалки триколірної може спричинити пронос, нудоту та блювання.
Беруть 1 столову ложку подрібненої рослини, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 2 год. П’ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
Для лікування запальних захворювань сечостатевої системи ми поєднуємо препарати фіалки триколірної з травою вересу звичайного, квітками глоду колючого, травою споришу звичайного, квітучими кошиками цмину піскового, травою материнки звичайної у співвідношенні 2:4:2:4:2:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 4 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Цей настій показаний також при свербцю, кропив’янці, псоріазі, затяжному бронхіті, особливо з астматичним компонентом. З нього роблять примочки до ураженої поверхні шкіри при гноячкових висипах, псоріазі, фурункульозі, бешисі, екземі4.
ФІАЛКА ТРИКОЛІРНА — Viola tricolor.
Родина фіалкові — Violaceæ.
Фиалка трёхцветная.
Синоніми, народні на́зви. Братки, братчики, брат-і-сестра, зозульки, куманиця, полуцвіт, сестрички, топірчики, удавів чобіт, перестріч (укр.); глистник, анютины гла́зки, заморник, иван-да-марья (рос.).
Лікарська сировина. Трава.
Заготівля і зберігання. Заготовляють під час повного цвітіння (травень-липень). Сушать у приміщеннях з доброю вентиляцією, розкладають тонким шаром на папері і періодично перемішують. Зберігають у тканинних або паперових мішках, у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Термін придатності 1,5 року.
Хімічний склад. Трава містить флавоноїди (рутин), аскорбінову кислоту, каротиноїди, сапоніни, ефірну олію, поліцукри, дубильні речови́ни, глікозиди, органічні кисло́ти, слизисті речови́ни.
Фармакологічні властивості. Відхаркувальний, сечогінний, потогінний, жовчогінний, протиалергічний, ранозагоювальний, антисептичний, бронхолітичний, спазмолітичний, болетамувальний, антисклеротичний засіб, нормалізує обмін речовин.
Застосування.
Настій. Заварити 10 г трави́ у 200 мл киплячої води́, додати 2-3 столові ложки цукру. Вживають по столовій ложці 3-4 рази на день як відхаркувальний та сечогінний засіб.
20 г сировини́ залити 200 мл води́, варити 15 хвилин, настоювати 45 хвилин. Уживати по столовій ложці 3-4 рази на день протягом 1-2 місяців як протиалергічний засіб, при екземах. Зовнішньо використовують для примочок, компресів, ванн при захворюваннях шкіри.
2 столові ложки подрібненої трави́ залити 400 мл води́, настоювати 2 години. Пити щоденно по 4 чарки до їди при виразках гомілки (паралельно робити ванночки, припарки, компреси).
20 г трави́ залити 200 мл води́ і варити протягом 15 хвилин, настоювати 45 хвилин, процідити, об’єм насто́ю довести до 200 мл. Уживати по столовій ложці 3-4 рази на день як відхаркувальний, сечогінний та потогінний засіб, при шкірних захворюваннях (ранах).
2 чайні ложки залити 3 склянками окропу. Пити порціями протягом дня при прищах на обличчі.
Чай. Столову ложку трави́ залити склянкою окропу, настоювати 10 хвилин. Дорослим уживати по 1-2 склянки на день, дітям — по 1-2 столові ложки кілька разів на день при кашлі (після вживання сеча має специфічний запах).
Сік. Свіжим соком із трави́ змащувати уражені ділянки шкіри при лишаї (герпесі).
Протипоказання. При надмірному вживанні можуть з’явитись блювота, діарея5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
4 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
5 Стаття з книги Ф. А. Жогла, В. П. Поповича, П. В. Олійника та Р. М. Шурина «Вітаміноносні лікарські рослини: Довідник» (Львів, «Світ», 1992 р.).
Доброго дня! Я ще таких братків, з коричневим кольором у квітці, не бачила. Такий різнобарвний наш світ. Квітучого Вам здоров'я!!!
ВідповістиВидалитиІ Вам доброго здоров'я )
Видалити