Конюшина лучна
(Trifolium pratense L.)
Trifolium pratense — багаторічна трав’яниста розсіяноопушена рослина родини бобових. Сте́бла численні, висхідні, дуговиднозігнуті, розгалужені, 20-60 см заввишки. Листки трійчасті; листочки широкояйцевидні або видовжені, цілокраї, часто з виїмкою на верхівці. Прилистки яйцевидні, плівчасті, на дві третини прирослі до черешка, різко звужені в тоненьке вістря. Квітки дрібні, неправильні, сидячі, рожеві, червоні або пурпурові, у головчастих суцвіттях на верхівках пагонів; чашечка з 10 жилками, зовні волохатоопушена. Плід — біб. Цвіте́ у травні-серпні.
Поширення. Конюшина лучна трапляється на узліссях, серед чагарників, по тальвегах балок, на заплавних луках по всій території України.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують головки-суцвіття (Flores Trifolii pratensis). Збирають їх разом з верхівковими листочками під час повного цвітіння рослини. Після попереднього пров’ялювання на сонці сировину досушують під накриттям або в приміщенні, яке добре провітрюється, стежачи за тим, щоб головки не пересохли і не обси́палися. Сухої сировини́ виходить 20%. Рослина неофіцинальна. В довоєнні роки сировину експортували в досить великій кількості за кордон.
Хімічний склад. Суцвіття конюшини лучної містять глікозиди трифолін та ізотрифолін, дубильні речови́ни, ефірну і жирну олії, саліцилову кислоту та інші органічні кисло́ти, каротин, вітаміни С, Е, В1, В2, К та інші корисні речови́ни.
Фармакологічні властивості і використання. Конюшина лучна має відхаркувальну, сечогінну, потогінну, протизапальну та бактерицидну властивості. Найчастіше її застосовують як відхаркувальний засіб при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Є вказівки на добрий терапевтичний ефект при лікуванні конюшиною лучною бронхіальної астми, анемії, циститу, дисменореї та хронічного ревматизму. Настойку суцвіть вживають при атеросклерозі, який супроводжується головними болями і шумом у вухах, але з нормальним артеріальним тиском. Як сечогінний засіб рослину використовують при набряках серцевого і ниркового походження. Місцево, у вигляді припарок, настій або відвар суцвіть конюшини використовують при абсцесах, опіках і болях у суглобах. Свіже подрібнене листя прикладають до гнійних ран і виразок, а свіжим соком рослини лікують алергічні ураження очей.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій суцвіть (3 чайні ложки сировини́ на 1 склянку окропу, настоюють 1 годину) по чверті склянки 4 рази́ на день за 20 хвилин до їди; настойка суцвіть (40 г сировини́ на 500 мл 40%-го спирту, настоюють 10 діб) по 20 мл перед обідом або перед сном при атеросклерозі (курс лікування 3 мíсяці з перервою на 10 днів, при необхідності курс лікування повторюють через 6 місяців); столову ложку суміші (порівну) суцвіть конюшини лучної, листя м’яти перцевої і трави́ золототисячника малого заливають 300 мл окропу, настоюють до охолодження і п’ють по півсклянки 3 рази́ на день за 30 хвилин до їди для покращення травлення; 3 столові ложки суцвіть конюшини лучної заварюють у склянці окропу, настоюють до охолодження і п’ють як чай при болісних менструаціях і маткових кровотечах.
ЗОВНІШНЬО — відвар суцвіть (20 г сировини́ на 200 мл окропу) для примочок і припарок1.
КОНЮШИНА ЛУЧНА — Trifolium pratense L.
Російська назва — клевер луговой.
Родина бобові — Fabaceæ (Leguminosæ).
Багаторічна трав’яниста рослина. Листки трійчасті. Стебло пряме, 10-80 см заввишки. Квітки блідо-червоні або темно-пурпурові, зібрані у голівки-суцвіття. Росте конюшина лучна по берегах річок, на галявинах, луках, узліссях. Цвіте́ все літо. Поширена рослина в європейській частині колишнього СРСР, на Кавказі, в Середній Азії та Східному Сибіру.
Сировина. Заготовляють суцвіття конюшини лучної. Їх зривають протягом усього лíта. Сушать на горищах, у теплих приміщеннях, які добре провітрюються.
Хімічний склад. У суцвіттях конюшини лучної виявлено дубильні речови́ни, аспарагін, тирозин, глікозиди трифолін та ізотрифолін, летку та жирну олії, кумаринову та саліцилову кисло́ти, каротин, біофлавоноїди, вітаміни С, E, В1, К.
Застосування. Препарати конюшини лучної застосовують для лікування запальних процесів у дихальних шляхах, а також як сечогінний засіб при циститі, уретриті, пієліті; аспарагін (амід аспарагінової кислоти́) бере участь у синтезі сечовини та піримідинових основ, переамінуванні амінокислот, знешкодженні аміаку. Для лікування запальних процесів у дихальних шляхах ми поєднуємо суцвіття конюшини лучної з листками подорожника великого, травою материнки звичайної, чебрецю звичайного, квітками бузини чорної у співвідношенні 2:2:3:2:1. Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. П’ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
Для лікування запальних процесів сечостатевої системи ми поєднуємо траву конюшини лучної з травою вересу звичайного, споришу звичайного, розхідника звичайного, вероніки лікарської, стовпчиками з приймочками кукурудзи звичайної та травою материнки звичайної у співвідношенні 1:3:3:2:1:2:2. Готують і приймають, як і попередній настій.
При маткових, шлункових та кишкових кровотечах суцвіття конюшини лучної поєднуємо з листками кропиви дводомної, травою деревію звичайного, еспарцету піщаного, грициків звичайних у співвідношенні 2:2:2:4:2. Готують і приймають, як і попередні настої.
Для лікування трофічних виразок, бешихових запалень, гнійних ран ми успішно застосовуємо суцвіття конюшини лучної у поєднанні з коренями медунки лікарської, кореневищами з коренями родовика лікарського, гравілату міського, бруньками тополі чорної, травою самосилу гайового у співвідношенні 1:2:3:1:4:2.
Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 10 хв, настоюють 1 год. Рани і виразки промивають відваром двічі протягом доби. На ділянки, уражені бешихою, прикладають примочки 2 рази на добу2.
КОНЮШИНА ЛУГОВА (TRIFOLIUM PRATENSE L.), РОДИНА «БОБОВІ» – FABACEÆ.
Конюшина лугова — дворічна, але частіше багаторічна трав’яниста рослина, досягає у висоту 15-55 см. Має гіллясті сте́бла, що̀ піднімаються. Листя трійчасте, із широкояйцеподібними дрібнозубчастими часточками, листочки по краях цільні, з ніжними війками по краях. Суцвіття-голівки пухкі, кулясті, сидять часто попарно й нерідко прикриті двома верхніми листочками. Віночок червоний, зрідка білий, чашечка з десятьма жилками. Плід — яйцеподібний, однонасінний біб. Цвіте́ в червні-вересні. Плоди дозрівають у серпні-жовтні. Конюшина розповсюджена в Україні, у південно-східній і південно-західній зонах Росії, у Сибіру, Середній Азії й на Далекому Сході.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовуються суцвіття конюшини (голівки з верхівковим листям) і трава, які заготовлюють у період повного цвітіння, і корінь. Зрізують ножем ціле суцвіття з обгорткою, без ніжки суцвіття. Сушать на повітрі, під навісами, на горищах, розкладаючи тонким шаром, або в сушарках при температурі 60-70°С. Строк придатності суцвіть — 2 ро́ки, трави́ — 1 рік.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Надземна частина містить різні глікозиди, вуглеводи, стероїди, сапоніни, вітаміни С, В, E і К, каротин, фенолкарбонові кисло́ти, кумарини, жирну олію, дубильні речови́ни, флавоноїди, хінони, ефірну олію, вищі жирні кисло́ти, мікроелементи. З кореня виділено антигрибкову речовину трифолізин.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
У народній медицині відвар коріння застосовують при грижі, запаленні придатків, як протипухлинний засіб. Відвар, настій і настойку із квіткових голівок і листя застосовують: внутрішньо — як відхаркувальний, сечогінний, жовчогінний, антисептичний засіб при циститі, в’яжучий засіб при шлунково-кишкових розладах, протизапальний, протиатеросклеротичний, кровоспинний засіб, як засіб, що̀ добре загоює рани, болезаспокійливий і протипухлинний; зовнішньо — при фурункульозах і опіках, як м’якшильний та болезаспокійливий засіб при ревматичних і невралгічних болях. Соком свіжої рослини промивали очі при алергії.
У народній медицині різних країн відвар і настій квіток застосовували як засіб, що̀ підвищує апетит, при туберкульозі, як протикашльовий при коклюші, бронхіальній астмі, при малярії, мігрені, маткових кровотечах, хворобливих менструаціях, болях. Із древніх часів конюшина є складовою частиною лікувальних чаїв. Чай з конюшини, підсолоджений медом, добре допомагає від кашлю й при захворюваннях печінки, його вважають також чудовим кровоочисним засобом.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Лікування конюшиною протипоказане при вагітності, під час годування грудьми й у випадку індивідуальної нестерпності.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 4-6 сухих голівок (суцвіть) ¼ л окропу, настоювати 15 хвилин, процідити, підсолодити медом. Приймати по 2-3 чашки чаю на день протягом 4-6 тижнів. Застосовувати для очищення крові.
Залити 20 г суцвіть конюшини ¼ л води́, кип’ятити 15 хвилин, настоювати 30 хвилин, процідити. Приймати по ¼ склянки 3-4 рази на день. Застосовувати як відхаркувальний, сечогінний, жовчогінний засіб3.
TRIFOLIUM PRATENSE L. — КОНЮШИНА ЛУЧНА.
Російська назва — клевер луговой.
Дворічна або багаторічна трав’яниста рослина із складеними трійчастими листками та еліптичними прилистками. Стебло пряме, заввишки 20-40 см. Квітки блідо-червоні або темно-пурпурові, зібрані у формі кулястих голівок-суцвіть, оточених знизу верхівковими листками. Росте рослина на луках, полях (у дикому стані), в лісах.
Сировина. З лікувальною метою використовують квітки конюшини лучної. Збирають суцвіття разом з верхівковими листочками під час повного цвітіння рослини (у травні-липні) і сушать під накриттям, на горищі або у приміщенні, що̀ добре провітрюється.
Рослина для медичного використання не заготовляється.
Хімічний склад. Конюшина лучна містить глікозиди трифолін та ізотрифолін, ефірну і жирну олії, аскорбінову кислоту, каротин.
Дія: відхаркувальна, сечогінна, потогінна, протизапальна та антисептична.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Настій та відвар висушених суцвіть конюшини у народній медицині вживають при анемії, легеневих хворобах, гарячці, захворюваннях верхніх дихальних шляхів, малярії, скрофульозі, дисменореї, хронічному рецидивуючому ревматизмі. Ці препарати використовуються як пом’якшувальний, протизапальний та болезаспокійливий засіб для припарок — при абсцесах, опіках та болю в суглобах. Подрібнені листки конюшини прикладають до гнійних ран і виразок як протизапальний, антисептичний і ранозагоювальний засіб.
Для полегшення відхаркування і посилення виділення сечі п’ють по 1 столовій ложці 3-5 разів на день відвар 2 столових ложок квіток конюшини в 1 склянці води́4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
4 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар