Нагідки лікарські
(Calendula officinalis L.)
Calendula officinalis — однорічна трав’яниста з сильним своєрідним запахом рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло округле, прямостояче, розгалужене, 30-60 см заввишки. Листки чергові, нижні видовженооберненояйцевидні, черешкові; верхні — ланцетовидні, сидячі. Квітки золотаво-жовті або оранжеві, зібрані у верхівкові кошики; крайові квітки язичкові, маточкові, розміщені в 2-3 ряди, плідні; серединні — трубчасті, двостатеві, безплідні. Плід — сім’янка. Цвіте́ у червні-жовтні.
Поширення. Нагідки лікарські походять з Центральної і Південної Європи. По всій території України їх розводять у садах і на городах як декоративну рослину, часом вони дичавіють. Для лікарських потреб вирощують у спеціалізованих радгоспах.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують квіткові кошики нагідок (Flores Саlendulæ), зібрані, коли вони вже повністю розкрилися. Після попереднього пров’ялювання на сонці сировину сушать у затінку на вільному повітрі або у провітрюваному приміщенні, розстилаючи тонким шаром і час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 40-45°. Сухих кошиків виходить 14-15%. Сировина відпускається аптеками. Строк придатності — 1 рік.
Хімічний склад. Квітки нагідок містять близько 3% каротиноїдів (каротин, лікопін, віолаксантин, цитраксантин, рубіксантин, флавохром), флавоноїди (нарцисин, рамнетин, ізорамнетин-3-триглюкозид, ізокверцитрин та інші), ефірну олію (близько 0,02%), сапоніни, гірку́ речовину календен, смолисті (до 3,44%) і дубильні речови́ни, слиз (до 2,5%), інулін, органічні кисло́ти (яблучну, саліцилову, пентадецилову), фітостерини, ферменти, вітамін С, алкалоїди та тритерпендіоли (арнідіол, фараціол).
Фармакологічні властивості і використання. Нагідки лікарські мають протизапальні, бактерицидні, ранозагоювальні, спазмолітичні, гіпотензивні, кардіотонічні й седативні властивості, підвищують метаболічну функцію печінки (підвищується секреторна і видільна функції, зменшується концентрація білірубіну і холестерину в жовчі). Широка терапевтична активність нагідок пояснюється наявністю в них значної кількості каротиноїдів, флавоноїдів і саліцилової кислоти́, вітамінів та інших сполук. Особливо широко використовують нагідки для місцевого лікування. При тріщинах шкіри й герпесі у стадії висипання пухирців і утворення виразок використовують 10%-ий настій квіткових кошиків на рослинній олії, а при вуграх та інфекційній тріщині в куточках рота — 20%-ий настій. Розведеною настойкою (1 чайна ложка настойки на склянку перевареної води́) лікують виразку гомілки, висівковидний лишай і жирну себорею обличчя, екзему, гноячкові висипи на шкірі та відмороження, полощуть ротову порожнину і горло (через кожні півтори-дві години) при афтозних стоматитах, гінгівітах, піореї, запально-дистрофічних формах пародонтозу, тонзилітах і ангінах, спринцюються при ерозії шийки матки і трихомонадному кольпіті, роблять ванночки і мікроклізми (до і після випорожнення) при проктиті, парапроктиті й тріщинах відхідника, компреси і ванночки для очей при блефаритах, кон’юнктивітах і ячмінцях (в очній практиці використовують розчин подвійної міцності — 1 чайна ложка настойки на півсклянки перевареної води́). Для полоскання ротової порожнини і горла, мікроклізм і спринцювань можна використовувати й 10-20%-ий водний настій квіткових кошиків (для спринцювання настій розводять перевареною водою у співвідношенні 1:5). При лікуванні ангін препарати нагідок застосовують як самостійні засоби або в поєднанні з сульфаніламідними препаратами та антибіотиками. Терапевтичний ефект при місцевому лікуванні виразки гомілки, тріщин шкіри і гноячкових висипів на шкірі можна значно посилити одночасним прийманням усередину настойки або настою нагідок. Ластовиння на обличчі і руках виводять щоденним дворазовим (вранці і ввечері) змащуванням уражених місць соком із свіжого листя нагідок, змішаним порівну з соком лимона, ягід порічок і мигдалевою олією. З готових аптечних препаратів, крім зазначеної вище настойки, для місцевих процедур використовують мазь каріофіленову (протизапальний засіб, що̀ сприяє усуненню сверблячки і зменшенню інфільтрації при дерматитах, екземі, трофічних виразках) і мазь «календула». При ряді захворювань проводять пероральне лікування нагідками. Застосування нагідок показане і дає, в цьому випадку, добрий терапевтичний ефект при гастритах, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, колітах, ентероколітах, захворюваннях печінки і жовчних шляхів. Особливо добрий терапевтичний ефект спостерігається при використанні нагідок у суміші з ромашкою лікарською і деревієм звичайним. З успіхом застосовують нагідки при серцево-судинних захворюваннях, що̀ супроводяться серцебиттям, задишкою і набряками. В акушерстві й гінекології настій або настойку нагідок дають усередину при неспинному блюванні у вагітних (п’ють перед їдою протягом 2-3 тижнів), дисменореї (п’ють 3 рази́ на день за 5-7 днів до початку менструації), при гіпертонічній хворобі та безсонні в період клімаксу. В народній медицині, крім усіх вищезазначених випадків, настій і настойку квіткових кошиків нагідок дають усередину при афтозі, бронхіті, скрофульозі, рахіті, жовтяниці, хворобах сечового міхура (утворення каменів і піску) і селезінки, нервовій гарячці та запамороченні. З готових препаратів застосовують таблетки «каферид», запропоновані для лікування анемії, і калефлон — протизапальний засіб, що̀ стимулює й репаративні процеси при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки та при хронічних гастритах у фазі загострення. Широко використовують нагідки і в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку (готують на 70%-му спирті у співвідношенні 1:10) по 15-20 крапель 3-4 рази́ на день; настій (2 столові ложки сировини́ настоюють 2 години на 400 мл окропу, проціджують, охолоджують) по півсклянки 4 рази́ на день до їди; калефлон (Caleflonum) по 0,1-0,2 г три рази́ на день після їди протягом 3-4 (6) тижнів; таблетки «каферид» (Таbulettæ «Caferidum») по 1 таблетці 2-3 рази́ на день після їди.
ЗОВНІШНЬО — настій квіткових кошиків на рослинній олії (готують у співвідношенні 1:5 або 1:10, настоюючи на сонці 2 тижні) для змащування уражених ділянок тíла; розчин (1 чайна ложка настойки на склянку перевареної води́) для полоскання, компресів, промивання, примочок, ванночок, клізм і спринцювання; настій квіткових кошиків (20-40 г сировини́ на 200 мл окропу) для полоскання, компресів, промивання, примочок, клізм і спринцювання (в останньому випадку настій перед вживанням розводять перевареною водою у співвідношенні 1:5); настій квіткових кошиків (3 чайні ложки на 200 мл окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, охолоджують) для компресів при надмірній жирності шкіри обличчя: три чайні ложки суміші квіткових кошиків нагідок, трави́ лободи доброго Генріха і шишок хмелю звичайного (взятих порівну) заливають склянкою окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують, охолоджують і застосовують так, як у попередньому прописі; маска для обличчя при надмірній жирності шкіри настій квіткових кошиків нагідок (3 чайні ложки на 20 мл окропу) змішують з порошком сухого молока, крохмалем або борошном і одержану кашку наносять на обличчя, а через 15-20 хвилин змивають (так са́мо можна використовувати і наведений вище настій суміші квіткових кошиків нагідок, трави́ лободи доброго Генріха і шишок хмелю звичайного); мазь «календула» (Unguentum «Calendula») для змащування при порізах, опіках тощо; мазь карофіленова (Unguentum Carophyleni 5% aut 10%) для змащування уражених ділянок 1-2 рази́ на день протягом 1-2 тижнів (при трофічних виразках — 2-6 тижнів)1.
CALENDULA OFFICINALIS L. — НАГІДКИ ЛІКАРСЬКІ.
Російська назва — ноготки лекарственные (календула).
Однорічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Стебло прямостояче заввишки 30-60 см, гіллясте до са́мої основи, покрите залозистими волосками. Листки видовжені, оберненояйцевидні. Квітки золотаво-жовті або оранжеві, на довгих ніжках, зібрані на верхівках стебел у великі кошикоподібні суцвіття з плоскими квітколожами і зеленими обгортками. Обгортки складаються з одного-двох рядів зелених продовгувато-ланцетоподібних, на верхівці загострених листочків. Крайові квітки язичкові; серединні — трубчасті, двостатеві, але безплідні, що̀ продукують тільки пилок. Плоди — сім’янки, розташовані в два-три ряди; зовнішні — серповидні або перснеподібної форми, великі; внутрішні — дрібніші, гачкуватої форми. Цвітуть нагідки з липня до кінця вересня.
Сировина. В медицині використовують квіткові кошики, які збирають у період горизонтального розміщення язичкових квіток. Кошики обривають біля са́мої основи квітконосної ніжки. Зібрану сировину швидко сушать на відкритому повітрі (у затінку), в добре провітрюваному приміщенні або сушарнях при температурі, не вищій 45°С, при посиленій вентиляції.
Рослина заготовлюється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. Квіткові кошики містять флавоноїд (близько 3,5%), гетерозид ізорамнетину; флавохром, флавоксантин; каротиноїди (близько 3%): каротин, лікопін, віолоксантин, цитраксантин. Особливо багаті на каротиноїди яскраво забарвлені сорти нагідок. З квіток нагідок виділено вуглевод парафінового ряду гентриаконтан і 2 ситостерини. Крім того, в суцвіттях нагідок є аскорбінова кислота; смо́ли; слизи (4%); органічні кисло́ти (8%): яблучна, пентадецилова і саліцилова та в незначній кількості ефірна олія.
Листки і сте́бла рослини містять сапоніни (при гідролізі утворюються олеанова та глюкуронова кисло́ти), ненасичені тритерпендіоли (арнідіол і фарадіол), гірку́ речовину календен (близько 19%) та дубильні речови́ни.
З коренів нагідок виділено тритерпенові глікозиди (сапоніни), похідні олеанолової кислоти́ — календулозиди А і В. У насінні виявлено жирну олію, яка складається в основному з гліцеридів лауринової та пальмітинової кислот (А. Д. Турова, 1974; А. І. Шретер і співавт., 1979).
Дія: протизапальна, бактерицидна, гіпотензивна, заспокійлива, кардіотонічна (А. І. Шретер та ін., 1979).
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. В результаті дії препарату на нервову систему знижується рефлекторна збудність, уповільнюється ритм серцевих скорочень, зникає головний біль, нормалізується сон (внаслідок пригнічення центрів довгастого мозку, зокрема судинорухового центру), зменшуються задишка і набряки, припиняється потовиділення, минають запаморочення, відчуття болю в ділянці се́рця, носова кровотеча, поліпшується пам’ять (А. Д. Турова, 1952).
Мазь з нагідок як протизапальний засіб застосовують при пораненнях, порізах, забитті, опіках, відмороженнях, для швидкого гоєння ран та нориць. У гінекологічній практиці для лікування ерозії шийки матки, трихомонадного кольпіту спринцюються 2%-м настоєм рослини, при проктиті та парапроктиті роблять ванночки і мікроклізми з нього.
Як загальнозміцнювальний засіб нагідки лікарські застосовують у разі дистрофічних процесів у слизових оболонках травного каналу. Рослина досить ефективна при різних шлунково-кишкових захворюваннях: гастриті, коліті, ентероколіті, а також при запаленні жовчних шляхів.
Порошок суцвіть нагідок разом з нікотиновою кислотою входить до складу таблеток «КН», які призначаються як симптоматичний засіб хворим із злоякісними новоутвореннями (пухлинами шлунка, кишок, стравоходу). У хворих з неоперабельними формами раку (особливо шлунка) під їх впливом зменшується інтоксикація, зникають диспепсичні явища, поліпшуються апетит і сон (Н. Г. Ковальова, 1971).
Настій, настойка та відвар квіток нагідок діють як сечогінні та потогінні засоби при хворобах сечового міхура (утворенні каменів і піску), скрофульозі, рахіті, нервовій гарячці, запамороченні, бронхіті, гастриті, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки.
С. А. Томілін (1959) рекомендує застосовувати настій і настойку рослини у гінекологічній практиці, особливо при аменореї та олігоменореї — як препарати, що̀ регулюють менструальний цикл.
Оскільки нагідки лікарські виявляють виражений лікувальний ефект при запальних, простудних захворюваннях рота і горла, гінгівіті, піореї та молочниці у дітей, їх також використовують для лікування ангіни. Застосовують 2%-й настій, яким полощуть горло через кожні 1½-2 год, як самостійний засіб, так і в поєднанні з вживанням сульфаніламідів та антибіотиків.
Нагідки разом з оксидом заліза входять до складу таблеток кафериду, запропонованих для лікування анемії.
Настій нагідок готують у співвідношенні 1:10 з сухих квіткових кошиків і вживають по 1-2 столові ложки двічі-тричі на день.
Для приготування настойки використовують крайові пелюстки квіток або квіткові кошики. Співвідношення рослинної сировини́ і екстрагента (70%-го етилового спирту) дорівнює 1:10. Настойку призначають по 30 крапель двічі-тричі на день.
Мазь із нагідок застосовують як зовнішній засіб. Готують її змішуванням свіжого соку рослини з ланоліном або вазеліном у співвідношенні 1:10. Можна використати й порошок пелюсток рослини, розмішавши його з ланоліном у співвідношенні 1:10 (А. Д. Турова, 1952).
1. Rp.: Flores Calendulæ 20,0
Flores Chamomillæ 10,0
Herbæ Hyperici perf. 40,0
Herbæ Poligoni avicul. 20,0
Flores Helichrysi arenarii 40,0
Rad. Cichorii intybus
Corticis Frangulæ aa 30,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку суміші залити сирою водою (200 мл), настояти 12 год, прокип’ятити 5-7 хв, напарити протягом півгодини і процідити. Вживати по півсклянки тричі на день після їди при хронічному гепатиті та гепатохолециститі (з холеретичною та холекінетичною метою).
2. Rp.: Flores Calendulæ
Flores Centaureæ cyani
Herbæ Anagallis arvensis aa 20,0
M.f. species
D.S. Суміш залити 300 мл окропу, настояти протягом 1 год, прокип’ятити 5-7 хв, процідити через стерильну марлю. Робити примочки на очі 3-4 рази́ на день при гнійному кон’юнктивіті, блефариті та блефарокон’юнктивіті.
3. Rp.: Flores Calendulæ 30,0
Herbæ Malvæ silvestris 20,0
Gem. Humuli lupuli 15,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку суміші залити 1 склянкою окропу, настояти в теплому місці протягом 1 год. Вживати по чверті склянки тричі на день при розладах менструального циклу та болісній менструації (дисменореї)2.
НАГІДКИ ЛІКАРСЬКІ (крокіс) — Calendula officinalis L.
Родина складноцвіті — Compositæ.
Як виглядає? Однорічна трав’яниста рослина, до 50 см заввишки, з бальзамічним запахом, галузиста, густа, але короткопухнаста, з черговими довгастими листками, трохи липка. Кошики великі, з плоскими квітколожами і зеленими обгортками; квітки крайові — язичкові, серединні — трубчасті, жовтого або оранжевого кольору. Плоди — сім’янки серповидної, персневидної і гачкуватої форми, але всі вони дають однакові рослини. Цвіте́ з кінця травня до морозів.
Де росте́? Висаджують у квітниках, як декоративну рослину по всій території України.
Що̀ й коли збирають? Кошики, в період горизонтального розміщення язичкових квіток.
Коли застосовують? Як потогінний засіб, що̀ в’яже, очищає кров і рани, які гнояться (нагідки містять у собі провітамін А — каротин, леткі олії, смо́ли, слиз, кисло́ти яблучну і саліцилову, алкалоїди; мають фітонцидну активність, можуть обмежувати запалення і запобігати утворенню спотворливих рубців). В них міститься гіркота календен, календулін, сапонін і червоний барвник.
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку нагідок і парять у духовці цілу ніч. П’ють по 1 склянці тричі на день при спазмах шлунка, при виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, при гастритах. Симптоматично: разом з вітаміном РР (нікотиновою кислотою) сприятливо діє при злоякісних пухлинах (раку) шлунка, які не піддаються операції. Нагідки знижують інтоксикацію, усувають явища диспепсії — відригування, нудоту, блювання, відчуття підпирання в ямці; поліпшують сон і апетит. Діють при золотусі, рахіті, при опуханні селезінки — чай з квіток нагідок і трави́ деревію, взятих порівну, п’ють 2 склянки на день. При хворобах печінки і жовчних шляхів беруть 1 столову ложку з верхом суміші трави́ звіробою, споришу, дикого цикорію, цмину піскового, кори крушини і квіток ромашки в співвідношенні 2:1:1,5:2:1,5:0,5, заливають сирою водою, настоюють цілу ніч, вранці кип’ятять 5-7 хвилин, настоюють 20 хвилин і п’ють по 3 склянки на день. Впливаючи на нервову систему, нагідки понижують рефлекторно збудність її і уповільнюють ритм се́рця при гіпертонічній хворобі внаслідок клімаксу в жінок. При цьому зникають головні болі, поліпшується сон (пригнічувальна дія на центри довгастого мозку, зокрема на судиноруховий центр), зменшуються задишка і набряки. Лікування тривале.
Вживають їх також при болісних менструаціях. Беруть 1 столову ложку суміші квіток нагідок і квіток калачиків лісових у співвідношенні 6:4 на 1 склянку окропу, настоюють 20 хвилин і п’ють 3 склянки на день.
При порізах, пораненнях, вуграх, фурункулах, обмороженнях, виразках, лишаях і хворобах очей (блефаритах) прикладають напар з нагідок. До очей, які гнояться, також при ослабленні зору прикладають напар з суміші (порівну) квіток нагідок, крайових квіток волошки синьої і трави́ очанки. Лікування тривале. Для полоскання рота і горла при ангінах, гінгівітах, стоматитах, амфодонтозі дають 1 чайну ложку спиртової настоянки квіток нагідок у співвідношенні 2:1 на півсклянки перевареної води́.
Веснянки (ластовиння) на обличчі і руках виводять щоденним дворазовим (вранці і ввечері) змазуванням уражених місць соком з листків нагідок, змішаним у рівних частинах
з соком цитрини, ягід порічок і мигдалевою олією.
При фурункульозі п’ють чай із суміші квіток нагідок, кореня лопуха, листків горіха волоського і кореня пирію в співвідношенні 4:2,5:1,5:2 — беруть 1 столову ложку на 1 склянку окропу, настоюють 20 хвилин і вживають по ½ склянки тричі на день3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар