Смородина чорна
(Ribes nigrum L.)
Ribes nigrum — невелика (0,6-1,3 м заввишки) багаторічна кущова рослина родини ломикаменевих з характерним, дещо неприємним запахом. Листки черешкові, чергові, 3-5-лопатеві, по кра́ю зарубчасто-зубчасті, зверху голі, зісподу — з жовтими залозками. Квітки двостатеві, правильні, дзвониковидні лілувато- або рожево-сірі, у пониклих 5-10-квіткових китицях. Плід — куляста чорна ягода. Цвіте́ у травні-червні. Плоди достигають у липні.
Поширення. Смородина чорна в дикому стані на Україні росте в Карпатах, на Прикарпатті, Поліссі та в Лісостепу коло струмків і річок, у лісах та між чагарниками (на вологих місцях). Введена в культуру і є родоначальником культурних сортів, яких тепер налічується понад 100.
Заготівля і зберігання. З лікарською метою використовують листя (Folia Ribis nigri), рідше бруньки (Gemmæ Ribis nigri), та ягоди (Fructus Ribis nigri). Бруньки збирають зимою та рано навесні, листя — влітку (червень-липень), ягоди — під час повної стиглості. Листя і бруньки сушать при температурі 35-40°, плоди споживають свіжими або сушать (починають від 35° і поступово доводять до 65°, не допускаючи пересушування). Сухої сировини́ виходить: бруньок — 20%, листя — 16%, ягід — 14%. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У листі є дубильні речови́ни, до 0,75% ефірної олії (містить цимол, сабінен), флавоноїди (кверцетин, ізокверцетин, кемпферол, рутин), фітостерол, пентозани, органічні кисло́ти, мінеральні солі, вітамін С та фермент емульсин. Бруньки мають хімічний склад, близький до хімічного складу листя. Ягоди містять до 16% інвертних цукрів і сахарози, жирну олію, пігменти ціанідин і дельфінідин, близько 4% органічних кислот (яблучна, винна, лимонна), пектини (0,2-0,8%), емульсин, вітаміни С (120-400 мг%), К, Р, каротин, вітаміни групи В та мінеральні солі (бор, йод).
Фармакологічні властивості і використання. Всі види сировини́ мають сечогінні, потогінні, в’яжучі й тонізуючі властивості. Використовують їх як допоміжний засіб при ревматизмі, подагрі, артритах, гастриті, склерозі судин, при отосклерозі, уролітіазі, діареях, мігрені, простуді, коклюші, ангіні та при тонзиліті. Рослина використовується переважно в зборах. Свіжі або сушені ягоди корисно вживати при гіпохромній анемії, пародонтозі, захворюваннях шлунково-кишкового тракту, гломерулонефриті, порушеннях ритму серцевої діяльності, при кардіоневрозах, геморагічному васкуліті, простудних та інфекційних захворюваннях.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (50 г сировини́ на 1 л окропу, настояти 4 години в закритій посудині) по півсклянки 4-5 раз на день при запаленні сечового міхура; настій на вині (20 свіжих листків на 1 л білого вина́, настояти 2 тижні) по 100 г до їди при гіпоацидному гастриті; 2 чайні ложки суміші (порівну) листя смородини чорної, листя чорниці звичайної, малини і берези бородавчастої заварюють склянкою окропу і п’ють як чай по 1 склянці зранку і ввечері як загальнозміцнюючий засіб після перенесеної тяжкої хвороби та при весняній слабості1.
RIBES NIGRUM L. — СМОРОДИНА ЧОРНА (порічки чорні).
Російська назва — смородина черная.
Гіллястий кущ з родини ломикаменевих, заввишки 1-1,5 м, без шипів. Бруньки блідо-зелені з карміновим відтінком, що̀ розвиваються під осінь і зимують на гілках. Листки черешкові, пахучі, знизу вкриті золотистими крапковими залозками, що̀ містять ефірну олію. Квітки дрібні, зеленкуваті, зібрані 6-10 квітковими пониклими китицями. Плід — куляста, чорна, запашна, кисло-солодка ягода, яка містить велику кількість червоно-бурого насіння. У дикому стані росте в лісовій зоні, у вологих лісах і чагарниках, по берегах річок, ярах та інших місцях. Смородину чорну широко культивують майже по всій території Радянського Союзу.
Сировина. Для лікарських цілей використовують ягоди, листки та бруньки смородини. Ягоди заготовляють у період їх повної стиглості у липні-серпні (лише цілі, непошкоджені) без плодоніжок. Збирають жаркими ранками, коли висохне роса, або під кінець дня, коли почне спадати спека. Бруньки збирають напровесні. У червні-липні зрізують пожовклі середні листки з черешками, залишаючи верхівкові і нижні, щоб не зашкодити плодоношенню кущів.
Ягоди сушать на горищі під залізним дахом або в плодоовочевих сушарках при температурі 50-60°С. Добре сушаться ягоди у печах, на залізних сітках.
Бруньки і листки смородини сушать у таких самих умовах, як і бруньки та листки бере́зи бородавчастої та інших рослин.
Ягоди заготовлюються і відпускаються аптеками.
Хімічний склад. Ягоди смородини чорної містять цукри (близько 16,8%); органічні кисло́ти (2,5-4,5%) — яблучну, лимонну, виннокам’яну, янтарну, саліцилову, фосфорну; пектинові речови́ни (близько 0,5%); дубильні речови́ни (близько 0,432); барвні речови́ни групи антоціану — ціанідин та дельфінідин і їх глікозиди; кверцетин та ізокверцетин; багато аскорбінової кислоти́ (100-300 мг%); вітаміни В1 (0,14 мг%) і В2 (0,7 мг%), каротин, вітамін Р, ефірну олію. Листки і бруньки смородини чорної містять аскорбінову кислоту та ефірну олію, до складу якої входять пінен, сабінен, каріофілен, терпеновий спирт і феноли.
Дія: сечогінна, потогінна, загальнозміцнююча.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Смородина чорна широко застосовується при запаленні верхніх дихальних шляхів, для посилення апетиту і як протискорбутний засіб.
У науковій медицині її використовують як багате джерело вітамінів, а також для підвищення опірності організму та активізації компенсаторних механізмів.
Народна медицина застосовує ягоди, листки та бруньки смородини чорної як сечогінний (при хворобах сечового міхура й ниркових каменях), потогінний (у випадку гострого ревматизму) і легкий послаблюючий засіб (бруньки, настояні на білому вині). Смородину чорну використовують при скрофульозі (препарати листків вживають всередину та як зовнішний засіб) і для поліпшення обміну речовин (при шкірних хворобах).
Препарати листків рослини мають сильні потогінну та сечогінну властивості, а отже, сприяють виведенню з організму пуринових речовин і надміру сечової кислоти́. Тому́ вони дуже ефективні при поліартриті і подагрі.
Настій листків і стебел смородини чорної вживають при набряках, каменях у сечовому міхурі, затримці виділення сечі, шкірних хворобах. Його застосовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів і як протизапальний засіб (зовнішньо) при скрофульозі. Дітям при скрофульозі призначають пити настій сухих листків рослини і одночасно рекомендують купати їх у відварі гілок та листків.
Смородину використовують для виготовлення різних концентрацій аскорбінової кислоти́, яку призначають при гіпо- й авітамінозах. Настій ягід вживають при бронхіті, ларингіті. Сік п’ють у випадках діареї, ахілії, гастриту (В. П. Махлаюк, 1967). Смородиновий сік (ягідний), розведений водою, використовують для полоскань при ангіні і запальних процесах у горлі та роті. Його дуже корисно вживати при анемії та після виснажливих хвороб.
1. Одну столову ложку ягід заварити в 1 склянці окропу, настояти протягом 1-2 год, підсолодити. Вживати по півсклянки двічі-тричі на день як вітамінний засіб.
2. 20 г ягід залити 1 склянкою окропу, варити півгодини, остудити. Вживати по 1 столовій ложці тричі на день як сечогінний, потогінний та в’яжучий засіб.
3. Одну столову ложку листків заварити в 300 мл окропу, настояти протягом кількох годин, процідити. Вживати по півсклянки 4-5 разів на день при поліартриті і подагрі.
4. Смородиновий сік пити по півсклянки тричі на день як в’яжучий засіб.
5. Відвар 2-х столових ложок свіжих ягід в 1 склянці води́ пити по півсклянки тричі на день при діареї. Можна з цього відвару приготувати кисіль, додавши до нього 1 столову ложку крохмалю і на смак цукру2.
Ribes nigrum L. — СМОРОДИНА ЧОРНА.
Українські на́зви: смородина чорна, порічки чорні; російська: смородина черная; польські: porzeczka czarna, smorodyńki (народне).
Родина: Saxifragaceæ — ломикаменеві3.
Широко відомий культивуємий чагарник висотою 60-150 см з висячими кетягами чорних ягід, що̀ дозрівають у липні-серпні. Цвіте́ в травні. Дико росте по вогких лісах і ярах. Розповсюджений у лісовій зоні. Збирають молодí листи відразу після цвітіння і зрілі ягоди.
Напар з молодих листів чорної смородини в досить різних дозах, у вигляді гарячого чаю, п’ють при нашкірних хворобах, напувають ним дітей при золотусі й загальних нездужаннях, приймають при застуді, при хворобах сечового міхура й при ниркових каменях як сечогінний засіб, а також при ревматизмі й болях у суглобах. Свежозібрані листи влітку й восени вживають як пряність при засолюванні овочів. Листи і ягоди є старим народним протицинготним засобом.
Соком з ягід чорної смородини й сиропом на цукрі лікують хвороби горла, хрипоту, коклюш. При виразках шлунка, ахілії й усяких катаральних його станах, а також при хворобах кишечника приймають сік з ягід по 2-3 чарки 3 рази́ в день. Деякі змішують нарівно сік з ягід чорної смородини із соком з «плодів» шипшини.
Ягоди чорної смородини як у свіжому, так і в сухому виді, а також розтерті із цукром (джем) приймають у тих же випадках, що̀ й листи.
При відсутності ягід і листів деякі користуються бруньками чорної смородини4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Наразі родина Grossulariaceæ — аґрусові.
4 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
Немає коментарів:
Дописати коментар