Лопух великий
(Arctium lappa L.)
Arctium lарра, синонім — Lappa major — дворічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Має розгалужений м’ясистий веретеновидний корінь завдовжки до 60 см. Стебло пряме, 75-150 см заввишки, борозенчасте, червонувате, шерстисте, розгалужене, з косо вгору спрямованими гілками. Листки чергові, черешкові, великі (до 50 см завдовжки), серцевидно-яйцевидні, зісподу тонкосіроповстисті; верхні листки яйцевидні, загострені, здебільшого з закругленою основою, значно менші за прикореневі. Квітки двостатеві, трубчасті, пурпурові, в кулястих великих (3-4 см у діаметрі) розміщених щитком кошиках; кошики на видовжених ніжках. Плід — сім’янка. Цвіте́ з липня до середини вересня.
Поширення. Лопух справжній росте́ по всій території України на горо́дах, у садах, по смітниках, поблизу житла, біля доріг, по берегах річок і струмків, у лісах.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують коріння (Radix Bardanæ, синонім — R. Arctii lappæ), рідше — листя (Folia Arctii lappæ) і плоди (Fructus Arctii lappæ). Коріння заготовляють з рослин, які ще не цвіли, миють у холодній воді, чистять від зовнішньої частини кори, розрізують на куски 10-15 см завдовжки, при необхідності розчахують ще вздовж і сушать на сонці, у теплому приміщенні, яке добре провітрюється, або на горищі. Штучне сушіння проводять при температурі до 50°. Сухого коріння виходить 26-28% . Листя збирають після цвітіння рослини. Його звільняють від черешків (залишки черешків не повинні перевищувати 2 см) і сушать під укриттям на свіжому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухого листя виходить 12-13%. Строк придатності коріння — 5 років, листя — 1 рік. Плоди збирають у серпні-вересні. Аптеки сировину лопуха справжнього не відпускають.
Хімічний склад. Коріння лопуха справжнього містить дубильні й гіркі речови́ни, слиз, флавоноїди ситостерин і стигмастерин, ефірну (до 0,17%) і жирну олії, інулін (до 45%), органічні кисло́ти (кавова, лимонна, яблучна), глікозид арктиїн, який при гідролізі розщеплюється на лактон арктигенін і глюкозу; листя — флавоноїди, антоціани, органічні кисло́ти, ефірну олію, дубильні речови́ни, слизи, аскорбінову кислоту (до 350 мг%); плоди — глікозид арктиїн, сесквітерпенові лактони та жирну олію.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати коріння лопуха мають діуретичні, жовчогінні, дезінфікуючі й потогінні властивості; вони стимулюють утворення протеолітичних ферментів і поліпшують інсуліноутворюючу функцію підшлункової залози, збільшують кількість глікогену в печінці, активно впливають на обмін речовин. Усередину відвар коріння лопуха дають при хворобах обміну речовин (подагра, суглобовий ревматизм, ниркові й жовчні камені, цукровий діабет); при захворюваннях шкіри (нагноєння й шкірні висипи на ґрунті скрофульозу, фурункули, сверблячка, вугри); при гастритах і виразковій хворобі шлунка, хронічних запорах, геморої, набряках, рахіті й затримці менструацій. Порошок кореня лопуха приймають усередину при подагрі. Корінь лопуха входить до складу потогінних чаїв. Настій листя лопуха п’ють при порушенні функціональної діяльності шлунка та при гарячкових станах, а настій плодів — при запорах. Широко застосовують лопух і як зовнішній засіб. Настій коріння на прованській олії (Oleum Bardanæ) використовують під назвою “реп’яхова олія” для лікування кругової або гніздової плішивості (уражені ділянки змащують на ніч), висівковидного лишаю обличчя (вогнища лишаю змащують 1 раз на день протягом двох тижнів), себореї, облисіння (проводять щоденні втирання), для стимулювання росту волосся (залежно від жирності шкіри і волосся втирання проводять через день або 1-2 рази на день). Настойкою коріння на міцній горілці змащують ділянки тíла, уражені круговою або гніздовою плішивістю та червоними вуграми (запалення сальних залоз). Відвар коріння застосовують для компресів при себореї (збільшене виділення сальних залоз), а настій листя — для компресів при екземі, лишаях, виразках та гнійних ранах. У разі запалення сальних залоз і себореї терапевтичний ефект можна посилити одночасним прийманням відвару коріння лопуха всередину. Потовчене свіже листя лопуха прикладають до ран, твердих пухлин і подагричних вузлів. Свіжим соком із листя лікують рани і рак шкіри. Свіже коріння лопуха використовують у гомеопатії. До складу лікувально-профілактичного харчового раціону включають салати з молодого листя лопуха. Молоде листя кладуть і в борщ як овочі, а зварені й очищені від шкірки черешки листя — у салати і вінегрети. Їстівним є й молоде коріння лопуха. Його споживають печеним або підсмаженим як замінник картоплі. Використовують коріння лопуха і як сурогат кави. Для цього його ріжуть на маленькі кусочки, сушать і підсмажують у духовці.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар коріння лопуха (10 г або 1 столова ложка сировини́ на 200 мл окропу) приймають теплим по півсклянки 2-3 рази на день (як потогінний засіб приймають склянку відвару відразу); настій листя лопуха (1 столова ложка сировини́ на 200 мл окропу, настоюють 2-3 години) по одній столовій ложці 4-6 раз на день через 1 годину після їди; порошок коріння лопуха (Pulvis radicis Arctii lappæ) по 0,5 г 2-3 рази на день; настій плодів лопуха (20 г сировини́ на 200 мл окропу, настоюють 20 хвилин) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день; столову ложку суміші (порівну) коріння лопуха, лушпиння квасолі звичайної, листя чорниці звичайної й горіха волоського настоюють кілька годин на 1 склянці холодної кип’яченої води́, варять 5-7 хвилин і п’ють після їди 5-6 склянок за день при цукровому діабеті; столову ложку суміші (порівну) коріння лопуха, кореневищ пирію повзучого, трави́ череди трироздільної, вероніки лікарської і фіалки триколірної варять 15 хвилин у 200 мл води́ і п’ють по півсклянки 3 рази на день при виразці шлунка, порушенні обміну речовин та при сверблячці; 2 столові ложки суміші коріння лопуха (50 г), трави́ фіалки триколірної (50 г) і пари́ла звичайного (100 г) та листя горіха волоського (50 г) варять 5 хвилин у 500 мл води́, охолоджують, проціджують і п’ють по півсклянки 4 рази на день до їди при гнійному характері вугрів і при запаленні сальних залоз (одночасно проводять змащування цим же розчином); салат: помите молоде листя лопуха занурюють на 1-2 хвилини в окріп, виймають, підсушують на рушнику чи салфетці, додають зеленої цибулі, дрібно січуть, солять, додають тертого хрону і заправляють вершками (на 150 г листя лопуха беруть 50 г зеленої цибулі, 30 г хрону, 20 г вершків та сіль).
ЗОВНІШНЬО — настій коріння лопуха (1 чайна ложка сировини́ на 400 мл окропу, настоюють протягом ночі, проціджують) вживають для примочок, компресів та для змащування; відвар коріння лопуха (20 г сировини́ на 500 мл окропу, кип’ятять 15 хвилин, охолоджують, проціджують) втирають у волосисту частину голови́ ввечері через кожні 2 дні для стимулювання росту волосся (після процедури волосся споліскують чистою водою); настойку коріння лопуха (готують на міцній горілці у співвідношенні 1:10) використовують для змащування; фітокрем (3 столові ложки коріння лопуха варять 15 хвилин у 300 мл води́, проціджують, додають 9 столових ложок свинячого внутрішнього жиру, ставлять на 2-3 години в духовку; після охолодження воду, що̀ залишилася, зливають) втирають щодня у волосисту частину голови́ для стимулювання росту волосся; настій коріння лопуха на олії (40 г свіжого коріння на 100 г прованської або соняшникової олії, настоюють 10 діб, варять 15 хвилин, віджимають і проціджують) застосовують для втирання і змащування; суміш коріння лопуха, квіток нагідок лікарських і шишок хмелю звичайного у співвідношенні 2:1:1,5 готують як відвар (45 г суміші на 1 л окропу) і застосовують для миття голови́ 2 рази на тиждень при випаданні волосся і лупі; суміш коріння лопуха, трави́ вересу звичайного, листя кропиви жалкої і шишок хмелю звичайного у співвідношенні 2:2:2:1 готують як відвар (7 столових ложок суміші на 1 л окропу) і вживають для миття голови́ 3 рази на тиждень при випаданні волосся і лупі; мазь (відвар однієї столової ложки коріння лопуха на склянці окропу згущують варінням до половини і змішують з вершковим маслом у співвідношенні 1:4) для лікування опіків; відвар суміші (порівну) коріння лопуха і кропиви дводомної, трави́ вересу звичайного і багна звичайного, листя брусниці і розмарину справжнього (500 г на 8-10 л холодної води́, доводять до кипіння, настоюють 40-50 хвилин, проціджують) використовують для лікувальної загальної ванни при ревматизмі, артритах, виразках, лишаях та екземі (температура води́ — 36-38°, тривалість процедури — 15-20 хвилин).
Спосіб лікування застарілої екземи за методом О. П. Попова (1970). За цим методом місцеве лікування проводять у поєднанні з пероральним. Всередину приймають відвар коріння лопуха (15 г сировини́ на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 4 рази на день перед їдою. Для зовнішнього лікування беруть 4-5 столових ложок подрібненого коріння на відро води́, кип’ятять і дають вичахнути до середньої температури. В цьому ще теплому відварі намочують вчетверо складене простирадло, завширшки таке, щоб було на весь тулуб від пахв до кісточок на ногах, віджимають його, але не зовсім і швидко й тісно укутують ним хворого. Причому, між ногами у хворого прокладають частину простирадла, щоб голі но́ги не доторкалися одна до одної. Не давши простирадлу вихолонути, хворого треба так са́мо укутати й сухим простирадлом, а потім тонкою вовняною ковдрою. Простирадло й ковдру закріплюють булавками й залишають хворого на півтори-дві години в ліжку. Якщо він засне, то не будять його й не розкутують, аж поки він не проснеться. Лікування цим способом рекомендується застосовувати лише раз на добу (краще на ніч) і через 6 днів треба робити перерву на добу. Ці компреси треба ставити доти, поки на тілі, яке вже очистилося від екземи, не з’явиться легкий висип. Через 1-2 дні цей висип зникне, й лікування можна вважати закінченим. Тривалість лікування — 2-3 тижні. Таким способом лікують і рецидивуючий ревматизм1.
ARCTIUM LAPPA L. — ЛОПУХ ВЕЛИКИЙ.
Російська назва — лопух большой.
Дворічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Стебло висотою понад 1 м, листки широкі, довгочерешкові, зверху зелені, знизу повстисті. Квітки пурпурово-фіолетові, зібрані в кулясті кошички. Обгортка складається із щиткоподібних листків, які на кінцях ніби загнуті гачками. Цвіте́ в липні-серпні. Росте як бур’ян поблизу жител, у садках, на горо́дах, обабіч шляхів, на полях.
Сировина. З лікувальною метою використовують корені лопуха. Викопують їх восени або напровесні, до появи листя, очищають від землі, відтинають надземну частину кореневої шийки і ріжуть на куски. Спочатку корені прив’ялюють на вільному повітрі, в приміщенні, що̀ добре провітрюється, або в духовці, а потім сушать у затінку. При тривалому зберіганні корінь лопуха втрачає лікувальні властивості, тому́ запа́си його щороку поновлюють.
Для медичного використання рослина не заготовлюється.
Хімічний склад. Корені лопуха великого містять ефірну барданову олію, гіркі та дубильні речови́ни, глікозид арктіїн, вуглевод інулін (27-45%), ситостерин і стигмастерин, пальмітинову і стеаринову кисло́ти, антибіотики, велику кількість аскорбінової кислоти́. У насінні лопуха великого міститься до 20% жирної олії та глікозиду арктіїну, що̀ складається з арктигеніну і глюкози. В листках є дубильні речови́ни, слиз, сесквітерпеновий лактон арктипікрин і багато ефірної олії.
Дія: салуретична, дезінфікуюча, потогінна, депуративна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. У науковій медицині препарати лопуха великого не застосовуються, за винятком реп’яхової олії, яку використовують проти випадання волосся на голові.
З досвіду народної медицини відомо, що корінь лопуха великого характеризується сечогінною, потогінною і депуративною властивостями, сприяє регулюванню обміну речовин при подагрі, цукровому діабеті, жовчнокам’яній та нирковокам’яній хворобах, а також при захворюваннях шкіри (себореї, екземах, лишаях, трофічних виразках, гноячкових захворюваннях).
Відвар кореня лопуха великого успішно використовують у народній медицині як сечогінний при хворобах сечостатевих о́рганів і протиалергічний засіб. Для лікування цукрового діабету готують відвар кореня лопуха у поєднанні з стручками квасолі й листками чорниці (в однакових порціях). Вживають по 1 столовій ложці тричі на день. Застосовують його також при скрофульозі, рахіті, геморої, набряках і ревматизмі (О. П. Попов, 1965).
Використовують лопух великий і при хронічних запорах як послаблюючий засіб. У цьому разі краще вживати відвар не кореня лопуха, а його насіння.
Порошок кореня лопуха великого призначають по 0,5 г двічі-тричі на день при подагрі. Як ефективний сечогінний засіб рекомендують відвар, одержаний методом тривалого кип’ятіння 2-4 столових ложок сухого кореня лопуха у 800 мл води́ (поки не википить наполовину). До відвару додають 2-3 столові ложки меду чи цукру і п’ють по півсклянки тричі на день. Як потогінне вживають 1 склянку підігрітого відвару (О. Я. Губергріц, М. І. Соломченко, 1968).
При виразці шлунка, порушенні обміну речовин, алергічних висипах, що супроводжуються свербежем, 1 столову ложку суміші кореня лопуха великого, кореневища пирію повзучого, трави́ череди трироздільної, вероніки лікарської і фіалки триколірної варять на малому вогні в 1 склянці води́ 15 хв. Вживають по 100 мл тричі на день.
Для лікування поліартриту, лишаїв, шкірних виразок, екземи до спеціальних ванн додають відвар суміші коренів лопуха великого, трави́ вересу звичайного, коренів кропиви, трави́ багна болотяного, трави́ татарника, листків брусниці.
Компреси з відвару листків лопуха прикладають на уражені місця́ при екземах, лишаях, шкірних виразках та гнійних ранах. Для лікування ран і раку шкіри застосовують сік листків рослини. Мазь, приготовлена з дрібно порізаних коренів та молодих листків лопуха, прокип’ячених у маслі з водою, дає добрі наслідки при опіках різного ступеня (А. П. Левчук, 1965)2.
ЛОПУХ ВЕЛИКИЙ (СПРАВЖНІЙ) — Arctium lappa L.; Lappa major Gærtn.
Родина складноцвіті — Compositæ.
Як виглядає? Дворічна трав’яниста рослина. Корінь довгий, м’ясистий, веретеноподібний, до 50 см завдовжки. Стебло 60-150 см заввишки, все шерстистопавутинисте, пряме, борознисте, зелене або пурпурове, у верхній частині розгалужене, гілки спрямовані вгору. Листки — великі, до 50 см у поперечнику, чергові, серцевидно-яйцевидні або яйцевидні, зарубчасто-зубчасті, на кінці загострені, зверху голі, знизу сірувато-павутинистоповстисті. Кошики численні, зібрані в щитки на верхівці стебла́ та його розгалужень, квітконіжки короткі, кошики сидять у пазухах поступово зменшених верхніх листків; їхня обгортка майже куляста, павутинистопухнасто-зелена, складається з трьох шарів твердих листочків, з яких нижні й середні шилоподібно загострені, закінчені зігнутими до середини гачками (реп’яхи). Квітки — двостатеві, дзвоникувато-трубчасті, лілово-пурпурові, рідше білі. Цвіте́ в липні-вересні.
Де росте? По всій території України — на вогких місцях, пустирях, біля огорож, поблизу житла́, на горо́дах, біля доріг, над берегами річок і струмків.
Що̀ й коли збирають? Багаті на інулін (полісахарид) однорічні корені, восени або навесні наступного року. Трохи підсушені, немиті, чистять щіточкою і порізані вздовж на шматки сушать у негарячій печі. Зберігають 1 рік. Восени збирають насіння.
Коли застосовують? При порушенні обміну речовин і функціональної діяльності шлунково-кишкового тракту, при ниркових і жовчних каменях, при подагрі, ревматизмі, для очищення крові при фурункулах, висипах на тілі, при болях у сечовому міхурі, при цукровому діабеті (завдяки вмісту глікозиду арктиїну, леткої олії, інуліну, дубильних речовин, гіркоти, ситостерину, стигмастерину, пальмітинової і стеаринової кислот, антибіотика).
Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку води́ беруть 1 чайну ложку подрібненого кореня лопуха (або насіння), настоюють кілька годин, потім варять 5-7 хвилин і п’ють 1-2 склянки відвару на день, ковтками. Відвар насіння має проносну дію.
При цукровому діабеті 1 столову ложку суміші (порівну) коренів лопуха, лушпиння плодів квасолі, листків чорниці і волоського горіха настоюють на 1 склянці води́, варять, як зазначено вище, і п’ють після їди 5-6 склянок протягом дня. При подагрі, виразці шлунка, порушенні обміну речовин, свербінні тíла 1 столову ложку суміші (порівну) кореня лопуха, кореневищ пирію, трави́ череди, трави́ вероніки і триколірної фіалки варять на легкому вогні в 1 склянці води́ 15 хвилин і п’ють 3 склянки на день, перший раз натщесерце. При екземах, ревматизмі вживають всередину відвар суміші (порівну) кореня лопуха й оману високого і змазують тіло маззю, застосовують ванни й зігрівальні компреси не лише на окремі частини тíла, але й на весь тулуб.
При ревматизмі, артритах, виразках, лишаях, екземі додають до ванни відвар з суміші коренів лопуха, трави́ вересу, коренів кропиви, трави́ багна болотяного, трави́ татарника, листків брусниці в необмеженій дозі. При випаданні волосся і проти лупи миють голову двічі на тиждень відваром кореня лопуха й квіток нагідок у співвідношенні 2:1 (жменя суміші на 1 л води́) або тричі на тиждень миють відваром в 1 л води́ суміші коренів лопуха, трави́ вересу й кропиви малої (по 2 столові ложки) та 1 столової ложки шишок хмелю (діє летка барданова олія).
Відва́ри можна замінювати маззю з суміші свіжого кореня лопуха, дубової кори, листя горіха волоського, квіток нагідок у співвідношенні 2:1:1:1 — беруть жменю на 250 г мигдалевої, оливкової або соняшникової олії, варять 15 хвилин на малому вогні, щільно накривають, ставлять на цілу ніч у теплу духовку і вранці відціджують у баночку. Цією маззю щоденно натирають вражені місця́ (також опечені). Нею можна також лікувати застарілий ревматизм. Змазують хворі суглоби і йдуть у лазню, лягають на верхню полицю і, попиваючи, з перервами, склянку теплого відвару коренів лопуха, паряться аж поки тіло стане сухим (від спраги п’ють сироватку з молока). Після лазні (там же) ще раз змазують хворі суглоби тією ж маззю і добре їх забинтовують. Вдома вигріваються цілу ніч у ліжку. Свіжі чисті потовчені листки лопуха прикладають на рани, що̀ погано гояться3.
ЛОПУХ СПРАВЖНІЙ, або ВЕЛИКИЙ, реп’яхи, дідівник (Arctium majus або Arctium lappa); з лікувальною метою використовують його корінь, насіння й листя.
Лопух справжній, або великий (належить до родини складноцвітих) — бур’ян, поширений по всій території європейської частини [колишнього] Радянського Союзу і зокрема повсюди в Україні, а також у Сибіру, в Середній Азії та по всій території Європи.
Ботанічне визначення цієї рослини таке: корінь у неї великий і товстий; стебло гіллясте, заввишки до півтора метра; листки чергові, великі, серцевидно-яйцевидні, виїмчасто-зубчасті, знизу павутинно-повстисті. Кошики для квіток у щитковидних суцвіттях, майже кулясті, з обгорткою з черепичастих, майже голих, шиловидно-загострених, на кінці гачкуватих листочків, що̀ утворюють собою після відцвітання так звані реп’яхи. Квітки (в кошиках) дрібні, трубчасті, пурпурні; сім’янки довгасті, стиснені, вздовж ребристі.
Є й інший вид лопуху, також як народний засіб — лопух павутинистий, або повстистий, який більше поширений, ніж лопух справжній, але мало чим відрізняється від нього ботанічними особливостями й лікувальними властивостями. Обидва ці види лопуху ростуть у більш вологих місцях, поблизу житла, на горо́дах, біля доріг, на полях, у садах та в інших місцях. Корінь цього лопуху заготовлюють восени або рано навесні (до появи листків).
Щоб повністю зберегти цілющі властивості лопуху, рекомендується не обмивати його корінь, а, трохи висушивши його, обчистити його щіточкою й потім, порізавши вздовж, сушити, але краще в печі або духовці з легким духом, але не на повітрі, щоб уникнути швидкого бродіння.
Хімічні властивості кореня лопуху мало досліджено. В ньому виявлено лише ефірну олію, дубильні й гіркі речови́ни, інулін та ще деякі речови́ни.
З досвіду народної медицини відомо, що за своєю дією на організм людини корінь лопуху є сечогінним, очисним, потогінним і, так би мовити, кровоочисним, і таким, що̀ регулює обмін речовин в організмі, засобом.
У науковій медицині лопух зовсім не застосовують, і якщо в продажу в аптеках і є реп’яхова олія для боротьби з випаданням волосся на голові, то це дозволено, очевидно, тільки тому́, що цей лікарський народний засіб популярний, хоч його ефективність дуже сумнівна.
Як сечогінний і очисний засіб, відвар з кореня лопуху, іноді в поєднанні з іншими сечогінними засобами, з успіхом вживають у народі при всяких хворобах сечостатевих о́рганів. Зокрема, при лікуванні діабету корінь лопуху поєднують з стручками квасолі й листям чорниці в рівних кількостях. Застосовують його також при золотусі, рахіті, геморої, водянці, подагрі й ревматизмі.
До речі, автор з досвіду знає, що при ревматизмі для вживання кореня лопуху всередину його краще поєднувати з коренем оману пополам.
При ревматизмі й для відновлення порушеного обміну речовин (при масових шкірних хворобах) автор рекомендує не тільки вживати відвар кореня лопуху всередину, але й застосовувати його зовнішньо, у вигляді зігрівального компресу, і не на окремі частини тíла, а на весь тулуб. Це буде найрадикальнішим способом лікування таких хвороб. Так особливо необхідно робити при застарілих екземах і тривкому хронічному ревматизмі.
Вживають лопух у народі й при хронічному запорі, як засіб, що̀ оздоровлює весь організм і таким чином нормалізує випорожнення. В останньому випадку краще вживати всередину відвар не з кореня лопуху, а з його насіння.
Зовнішньо лопух застосовують як добрий засіб для стимуляції ро́сту волосся на голові та для боротьби з випаданням його. Для цього волосся обмивають відваром кореня або змазують його олією-маззю. Відвар кореня лопуху і мазь із олії з його насіння застосовують і від хронічних ран, а від свіжих достатньо потовченого свіжого листя.
Що корінь лопуху має оздоровлюючу силу, в цьому не треба сумніватися, бо це, до речі, підтверджується й практикою народної ветеринарії: відвар кореня лопуху в кількості 45 г на піввідра води́, викип’яченої до половини і навіть більше як до половини — так, щоб вийшла густа мазь, давав чудовий результат у боротьбі з сверблячими лишаями у худоби й рятував її від неминучого випадання у неї шерсті.
В усіх випадках вживання лопуху корінь його в свіжому вигляді ефективніший, і це особливо визнає́ гомеопатія, в якій з свіжого коріння лопуху виготовляють есенцію.
Способи застосування. Легкий відвар кореня (декокт): 15,0-200,0; настоювати після заварювання протягом 20 хвилин, дати вичахнути, процідити і вживати по одній столовій ложці 3-4 рази на день. Цей відвар корисний і для регулювання шлунково-кишкових функцій.
Відвар насіння (як проносний засіб): 20,0-200,0; приготовляти й вживати його треба так са́мо, як і легкий відвар кореня.
Мазь із кореня (1-ша): описаний вище відвар кореня згустити варінням до половини, поєднати з свинячим внутрішнім жиром (розігріваючи його) наполовину, злити в горщик, накрити покришкою й замазати тістом і поставити в піч (або в духовку) на кілька годин. З вичахлої загуслої маси злити воду, якщо вона не вся випарувалася. Це мазь стимулює ріст волосся4.
Мазь із кореня (2-га): з відвару кореня (4 столові ложки на 4 склянки окропу), також згущеного, беруть одну частину на 4 частини коров’ячого масла й змішують. Це мазь від опіків.
Мазь із листя лопуху (складна): сушеного листя лопуху − 20 г, квіток ромашки − 20 г, кореня копитняку − 20 г, трави́ іван-чаю (зніту) − 20 г.
Все це, змішавши, заварюють на чотирьох склянках води́, потім додають одну столову ложку коров’ячого ма́сла й дві склянки міцного відвару з сінної потерті, знову виварюють (краще у так званій водяній бані), поки не вийде густа тягуча клейка суміш; процідивши й віддавивши, краще поєднати її з гліцерином порівну. Ця мазь дає блискучі наслідки в боротьбі з усякими екземами.
Спосіб лікування застарілої екземи (метод і досвід автора).
Для внутрішнього лікування застарілої екземи треба вживати відвар кореня лопуху (15,0-200,0), по одній столовій ложці 4 рази на день, перед їдою.
Для зовнішнього лікування треба взяти 4-5 столових ложок подрібненого кореня на відро води́, прокип’ятити й дати вичахнути до середньої теплоти. В цьому ще теплому відварі намочити вчетверо складене простирадло, завширшки таке, щоб було на весь тулуб від пахв до кісточок на ногах, викрутити його, але не зовсім, і швидко й тісно укутати ним хворого. Причому між ногами у хворого треба прокласти частину простирадла, щоб голе тіло однієї його ноги́ не доторкалося безпосередньо до тíла другої ноги́. Не давши простирадлу вихолонути, укутують хворого точно так са́мо сухим простирадлом, а потім тонкою вовняною ковдрою. Тісно укутавши хворого, закріпити простирадла та ковдру булавками й залишити хворого на півтори-дві години в постелі, укутавши його, а якщо він засне, не будити його й розкутати, аж як він прокинеться.
Так можна робити тільки раз на добу (краще на ніч) і через 6 днів треба робити пере́рву на добу. Ці компреси треба продовжувати доти, доки на тілі, яке вже очистилося від екземи, стане виявлятися легкий висип — так званий легкий рецидив. Через один-два дні цей висип зникне, і лікування треба вважати закінченим.
Лікування триває два-три тижні.
Таким самим способом можна лікувати й тривкий застарілий ревматизм. Результат виходить чудовий: хвороба вже більше не поверталася.
Оригінальний народний спосіб лікування ревматизму. Маззю із кореня лопуху (краще, якщо з свіжого) хворий натирає всі свої хворі суглоби, лягає в лазні на підлогу або на полицю, де поступово посилюється пара, і там він протягом півгодини п’є малими ковтками з проміжками теплий відвар кореня лопуху в кількості однієї склянки. Через 15-20 хвилин хворий починає дуже потіти. Він продовжує лежати на підлозі доти, доки його тіло не стане сухим, хоч у лазні багато пари. Спрагу хворий заспокоює сироваткою з молока. Після того, як хворий підведеться з підлоги, він знову натирає собі всі суглоби цією самою маззю, обкладає ватою або клоччям і забинтовує. В такому стані він повинен пробути дома в постелі всю ніч до ранку. Виходить швидкий і чудовий результат5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
4 Замість відвару сухого кореня лопуху набагато ефективніший свіжий сік з нього, згущений на повітрі й змішаний з основою в такому самому співвідношенні.
5 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар