Хамеріон вузьколистий
(Chamerion angustifolium (L.) Holub)
Chamerion angustifolium, синонім — Chamænerium angustifolium — багаторічна трав’яниста рослина родини онагрових. Стебло прямостояче, 50-150 (200) см заввишки, круглясте, просте або трохи розгалужене, голе, густо вкрите листям. Листки чергові, сидячі, рідше з дуже коротенькими черешками, цілісні, видовжено- або лінійно-ланцетні, загострені, до основи клиновидно звужені, інколи майже округлі, по кра́ю дрібнозалозисто-зубчасті або цілокраї, зверху темно-зеле́ні, з полиском, зісподу — сизо-зеле́ні, з густою сіткою добре помітних бічних жилок, що̀ відходять від головної майже під прямим кутом, голі. Квітки двостатеві, трохи неправильні, у кінцевих багатоквіткових гронах 10-40 (45) см завдовжки; пелюстки (їх 4) горизонтально розхилені, пурпурово-червоні, рідше блідо-рожеві або білі, оберненояйцевидні, на верхівці закруглені, рідко — з мілкою виїмкою, до основи звужені в нігтик. Плід — стручковидна коробочка. Цвіте з червня до серпня.
Поширення. Хамеріон вузьколистий росте по всій території України по сухих піщаних місцях у світлих лісах, по насипах залізниць, біля посівів.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву або тільки листя хамеріону. І траву, і листя заготовляють в період цвітіння рослини. Зібрану сировину швидко сушать під укриттям на вільному повітрі, розстилаючи тонким шаром на тканині чи папері. У минулому листя хамеріону вживали як сурогат чаю (копорський чай). Для цього зібране листя прив’ялюють (підсушують на повітрі), перетирають і в щільно закритих ящиках піддають ферментації, після якої його остаточно висушують. Одержане таким чином чайне листя заварюють так само, як і натуральний чай. Готову сировину зберігаюсь у добре закритих банках або бляшанках.
Хімічний склад. Листя хамеріону містить вуглеводи: слиз — 15%, пектин; тритерпеноїди (1,3-1,9%): олеанолову, урсолову, 2α-гідроксиурсолову, 2α-гідроксиолеанолову кисло́ти; фенолкарбонові кисло́ти (в гідролізаті): кавову, n-кумарову, елагову; флавоноїди: сексангуларетин, кемпферол, кверцетин, мірицетин, 3-0-глюкозид кверцетину, 3-0-рамнозид кверцетину, 3-0-арабінозид кверцетину, 3-0-глюкозид мірицетину, 3-0-арабінозид мірицетину, 3-0-рамнозид кемпферолу, в гідролізаті — кверцетин, кемпферол; дубильні речови́ни (5,65-20%), алкалоїди (0,1-1%), аскорбінову кислоту (до 338 мг%), каротин, мінеральні солі заліза (23 мг%), міді (2,3 мг%), марганцю (16 мг%), нікелю (1,3 мг%), титану (1,3 мг%), молібдену (0,44 мг%) і бору (6 мг%). У стеблах рослини є 4-6% дубильних речовин; у квітках — дубильні речови́ни, алкалоїди (сліди), аскорбінова кислота, антоціани (у пелюстках).
Фармакологічні властивості і використання. В результаті багаторічних комплексних досліджень, проведених лабораторією хімії природних сполук Всесоюзного онкологічного наукового центру Академії медичних наук СРСР, із суцвіть хамеріону виділено високомолекулярну сполуку ханерол, яка виявляє своєрідну протипухлинну активність, має відносно низьку токсичність і широкий спектр дії на перещеплені пухлини. Препарат ханерол проходить клінічні випробування. Наявність великої кількості слизистих і дубильних речовин забезпечує протизапальні й знеболюючі властивості хамеріону. Зважаючи на це, настій або відвар хамеріону (листя або трави́) призначають усередину при виразковій хворобі шлунка, гастритах і колітах, місцево — для полоскань при запальних станах верхніх дихальних шляхів і для примочок на виразки і рани. У народній медицині, крім того, настій або відвар хамеріону дають усередину при мігрені, безсонні та олігоменореї.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій або відвар (15 г трави́ або листя на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день перед їдою.
ЗОВНІШНЬО — примочки і полоскання настоєм або відваром (готують, як у попередньому прописі)1.
Chamænerion angustifolium (L.) Holub; синонім — Chamænerium angustifolium (L.) Scop. — ХАМЕНЕРІЙ (ІВАН-ЧАЙ) ВУЗЬКОЛИСТИЙ.
Рос. назва: хамерион (иван-чай) узколистый, кипрей узколистый.
Родина: Onagraceæ — онагрові.
Хамерій вузьколистий, або іван-чай, — це багаторічна трав’яниста рослина з коренепаростковими пагонами, заввишки 50-150 см і з товстим повзучим кореневищем. Листки чергові, ланцетні з густою сіткою добре помітних жилок, залозисто-зубчасті, рідше цілокраї, зісподу сизуваті. Квіти зібрані в довгі китиці, пурпурово-червоні, рідше блідо-рожеві або білі. Пелюстки (їх у квітках по 4) 1,25-1,5 см завдовжки, при основі звужені в нігтик, чашечка чотирироздільна, тичинок — 8, зав’язь нижня. Плід — довга коробочка. Цвіте в VI-VIII. Росте у світлих лісах, на узліссях, по краях чагарників. Особливо масово з’являється на вирубках та згарищах лісу. Можна його зустріти і на висушених болотах. Чув таке (від діда-грибника в лісі): «Земля не любить згарищ — кличе дітей своїх. Першим прибігає іван-чай».
Рослина популярна, особливо серед лісорубів, у то́му числі і як заварка для чаю, і як ліки. Різноманітні дотепні місцеві народні на́зви іван-чаю.
В Україні однаково використовують і другий вид іван-чаю — хамерій додонея (Chamerion dodonæi (Vill.) Holub — синонім Chamænerion dodonæi (Vill.) Kost. На відміну від попереднього, він нижчий (20-100 см), листки його з одною поздовжньою жилкою, пелюстки коротші, без нігтика, світло-рожеві. Цвіте в VI-VII. Росте в лісах, на кам’янистих або піщаних місцях. Поширений у південно-західних районах і лісостепу (від Закарпаття до околиць Львова, та й у західному лісостепу).
Траву збирають у період цвітіння, зрізуючи верхівки пагонів з квітами та листям або саме листя. Сушать як звичайно.
За хімічним складом листя містить: вуглеводи, слиз — 15%, пектин, тритерпеноїди (1,3-1,9%), олеанолеву, урсолову, гідрооксиурсолову, гідрооксилеанову кисло́ти; фенолкарбонові кисло́ти (в гідролізаті), кавову, кумарову, елагову; флавоноїди: сексангуларетин, кемпферол, кверцетин, мірицетин; глюкозид рамнозид і арабінозид кверцетину, глюкозид мірицетину та його арабінозид, рамнозид кемпферолу; дубильні речови́ни — 5,65-20%, алкалоїди — 0,1-1%, аскорбінову кислоту — до 338 мг%, каротин. Також мінеральні солі: заліза — 23 мг%, міді — 2,3 мг%, марганцю — 16 мг%, нікелю — 1,3 мг%, титану — 1,3 мг%, молібдену — 0,44 мг% і бору — 6 мг%. У стеблах рослин — 4-6% дубильних речовин; у квітах — дубильні речови́ни, алкалоїди, аскорбінова кислота, антоціани (у пелюстках). У коренях іван-чаю відсутні таніни, є до 20% білків, солі фосфору, кальцію, кобальту. В насінні 40-45% жирної олії.
Зазнайомившись з таким біохімічним багатством рослини, проймаєшся пошаною до народної емпірики, яка знайшла, вибрала собі цю рослину для оздоровчого чаю, а до науки — за те, що довела раціональність її використання. Як же не запропонувати її для виготовлення марочного напою чи напоїв, можливо, для людей з чорнобильської макрозони? Можна з додатком пектинових речовин (рослин), бо іван-чай має їх мало, а також рослин, що̀ несуть органікойодисті сполуки, і рослин, що̀ покращували б смакові і запашні якості напо́ю.
Компонент іван-чай у такому напої може бути влучним чи провідним ще й ось чому: як довели вчені-спеціалісти, складові біохімічні компоненти, в то́му числі лікувальні, добре гідролізуються, що̀ як на мій погляд, сприяє кращому, можливо, і вибірковому засвоєнню їх організмом для саморегуляції його функціонального гомеостазу. Крім того, десь чув про те, що іван-чай допомагає при лімфогранулометозі. Хто навчить, хто допоможе на шляхах пошуку-порятунку від такої біди́ людської? А «скільки їх, куди їх жене, що так жалібно співають», в народній медицині, та і в науковій фітотерапії!.. Допоможіть, хто знає. Біда змушує звертатись і до академіків та докторів наук, і до бабунь чи дідусів, і до неознахарів, і навіть до класичних знахарів, у то́му числі і до екстрасенсів. Мене життя і думка весь час штовхали і штовхають у Природу. Переконався, однак, що до неї можна ходити за допомогою, хай і в гумових чоботях народної медицини. Як? Це вже інша справа. Хочеться тут тільки висловити думку про те, що у боротьбі з псевдонауковим прожектерством невільно користуватись заяложеними аргументованими стандартами. Це стримує прогрес. Однак наукова невимогливість веде у кращому випадку до гумору, в гіршому — до тяжких втрат типу «лисенкізму». Це, звичайно, може траплятись і в фітотерапії, і в народній медицині. А рубання тут з плеча знаємо вже до чого призводить...
Відомо, що, піддавши траву іван-чаю певним ферментативним процесам, колись виробляли так званий «копорський чай» (від на́зви села́ Копорів). Зі спостережень знаю, що ферментативна обробка, градієнти температури при сушці, випадкове «підсмажування» деяких рослин, обробка пара́ми спирту та інші випадкові чи свідомі (фармація) заходи відкривають чи міняють лікувальні властивості, можливості сировини́ з рослини. Народний досвід та пригоди травознаїв несуть свої маленькі чи більші «ноу-хау».
В народі настої, відва́ри квітів іван-чаю використовують внутрішньо і зовнішньо. Вважають його в’яжучим, обволікаючим, протизапальним, знеболюючим, дещо кровоспинним, загальнооздоровчим засобом. Вживають при катарах шлунка з підвищеною кислотністю та виразці його або дванадцятипалої кишки; при колітах з проносами; при легеневих хворобах: набряклості, запаленні, навіть виразці; для полоскань (та і внутрішньо) при ангіні, запаленні порожнини рота, ясен, глотки; при запаленні середнього і зовнішнього каналу вуха (отит); при кровотечах з носа і запаленні його придаткових пазух (гайморит). Водним настоєм або відваром лікуються від екземи, опіків, нашкірних висипів як зовнішньо, так і приймають всередину, обробляють рани. П’ють чай з іван-чаю при головних болях (мігрені). Знахарі рекомендували відвар з цієї рослини в досить великих дозах при деяких венеричних хворобах (до речі, в цьому — без достатньої ефективності).
Крім оздоровчих напоїв готують настій (краще в термосі) з 2-х столових ложок подрібненої трави́ на півлітра крутого кип’ятку. Настоюють годин 6 і випивають настій теплим протягом дня чи доби в 4-5 прийомів. Інші дози: відвар (можна методом водяної бані) з 2-3 столових ложок на півлітра води́ приймають по столовій ложці 5-6 разів за день перед їдою. Такий же настій (місцями відвар) використовують для лікувальних обмивань, примочок, компресів, полоскань тощо.
Ці народні методи в основному сприймаються і навіть мають схвалення в офіційній медицині.
Останнім часом довідався про те, що в результаті багаторічних комплексних досліджень, проведених лабораторією хімії природних сполук Всесоюзного наукового онкологічного центру АМН, із суцвіть хамеріону вузьколистого виділено високомолекулярну сполуку ханерол, яка виявляє широкий спектр дії на перещеплені (у дослідженнях) пухлини (рак). Цей препарат (ханерол) проходить клінічні випробування.
Молоде листя і пагони придатні для салатів. Варені корені і молоде листя можна вживати як овочі. Рослина дуже хороший медонос. Мед з неї зеленуватий, а після кристалізації — білий. З пилку́ бджо́ли виробляють хороший лікувальний прополіс.
Зберігають квіти, листя, корені у коробках або банках, щільно закритими.
Строк зберігання — 2 ро́ки2.
ХАМЕРІОН ВУЗЬКОЛИСТИЙ — Chamerion angustifolium (L.) Holub.
Російська назва — кипрей узколистый, иван-чай.
Родина онагрові — Onagraceæ.
Багаторічна трав’яниста рослина. Кореневище товсте, повзуче. На вертикальних та горизонтальних коренях утворюються додаткові бруньки, які сприяють швидкому вегетативному розмноженню рослини. Стебло прямостояче, 100-200 см заввишки. Листки чергові, сидячі, цілісні, видовжені або лінійно-ланцетні, загострені. Зверху — темно-зеле́ні, з полиском, зісподу — сизо-зеле́ні, з густою сіткою добре помітних бічних жилок, які відходять від головної майже під прямим кутом. Квітки двостатеві, неправильної форми, утворюють кінцеві багатоквіткові грона. Пелюстки пурпурово-червоні, іноді білі чи блідо-рожеві, обернено-яйцеподібні, на верхівці заокруглені, до основи звужені. Цвіте з червня до серпня. Поширена рослина по всій Україні. Росте на світлих галявинах, піщаних пагорбах, біля посівів, шляхів, на узліссях.
Сировина. Заготовляють траву та листки під час цвітіння. Їх сушать у теплих, добре провітрюваних приміщеннях. Зберігають у щільній паперовій тарі.
Хімічний склад. Листки хамеріону вузьколистого містять дубильні речови́ни (10-20%), алкалоїди (0,1-1%), аскорбінову кислоту (близько 338 мг%), каротин, слиз (15%), пектин, мікроелементи заліза (23 мг%), нікелю (1,3 мг%), титану (1,3 мг%), молібдену (0,44 мг%), бору (6 мг%). Виявлено флавоноїди, тритерпеноїди, фенолкарболові кисло́ти (кавову, n-кумарову, елагову).
Застосування. Препарати хамеріону вузьколистого застосовують у народній медицині при запальних захворюваннях дихальних шляхів, зокрема ангіні, бронхіті, пневмонії, аденовірусних інфекціях, при онкологічних захворюваннях стравоходу, шлунка, кишечника, при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки. Наявність значної кількості слизу та дубильних речовин дає підставу застосовувати препарати хамеріону вузьколистого при захворюваннях шкіри піогенної етіології чи з приєднанням останньої до патологічного процесу (діатез, нейродерміт, екзема, бешихове ураження, гноячкові захворювання, фурункульоз). Беруть 1 столову ложку подрібненої рослини, заливають 1 склянкою води́, настоюють 30 хв. П’ють по 1 столовій ложці 3 рази на добу за 30 хв до їди.
Для лікування гострих і хронічних захворювань дихальних шляхів ми поєднуємо препарати хамеріону вузьколистого з травою материнки звичайної, листками подорожника великого, квітками бузини чорної, травою медунки лікарської, споришу звичайного у співвідношенні 0,5:2:4:1:4:4. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
При виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки ми поєднуємо препарати хамеріону вузьколистого з коренями та кореневищами синюхи блакитної, травою медунки лікарської, листками подорожника великого, травою собачої кропиви серцевої, шишками хмелю звичайного, травою сухоцвіту багнового у співвідношенні 0,5:2:4:2:1:1:7. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою води́, настоюють 4 год. Приймають, як і попередній настій.
При злоякісних пухлинах травного каналу ми поєднуємо препарати хамеріону вузьколистого з травою чаполочі запашної, вересу звичайного, квітками календули лікарської, плодами шипшини коричної, коренями цикорію дикого, плодами глоду колючого у співвідношенні 0,5:1:4:2:2:4:4. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 5 хв, настоюють 4 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Обов’язкове вживання пропобесану (по 1-2 столові ложки перед сном), а також 10%-го розчину прополісу (по 20 крапель на 1 ложці теплої води́ або молока 2 рази на добу через 2 год після їди). Курс лікування 1-2 ро́ки.
При захворюваннях шкіри ми поєднуємо препарати хамеріону вузьколистого з коренями медунки лікарської, цикорію дикого, коренями та кореневищами синюхи блакитної, плодами шипшини коричної, глоду колючого у співвідношенні 0,5:2:4:4:4:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 5 хв, настоюють 4 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Для примочок беруть марлю, складену в чотири шари, чи бавовняну тканину, змочують відваром і прикладають до ураженої поверхні вранці та надвечір. Цей же відвар, але охолоджений, п’ють при шлунковій, кишковій та матковій кровотечах. Профільтрованим відваром спринцюють піхву при ерозії шийки матки, матковій кровотечі, трихомонадному кольпіті3.
ІВАН-ЧАЙ ВУЗЬКОЛИСТИЙ (CHAMERION ANGUSTIFOLIUM), РОДИНА «ЗНІТОВІ» − ONAGRACEÆ.
Багаторічна трав’яниста рослина, заввишки 50-150 см. Кореневище товсте, повзуче; на вертикальному і горизонтальному корінні розвиваються численні додаткові бруньки. Стебло прямостояче, округле, просте, голе, густо укрите листям. Листя чергове, сидяче, іноді з дуже короткими черешками, лінійно-ланцетне, загострене, до основи клиновидно звужене, по кра́ю дрібно залізисто-зубчасте або цільне, зверху темно-зелене, блискуче, знизу сизо-зелене, пурпурно-червоне, іноді — блідо-рожеве. Суцвіття іван-чаю — китиця. Плід — пухната, трохи вигнута коробочка. Насіння голе, довгасте, нагорі з довгими, тонкими, білими волосками. Цвіте́ в червні-серпні. Плоди дозрівають у серпні-вересні. Широко розповсюджений в Україні, по всій території СНД.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
Використовується верхня частина рослини в стадії цвітіння й листя. Траву заготовлюють під час цвітіння, зрізуючи лише верхні частини рослини без грубих стебел. Їх швидко сушать на повітрі в тінí, розвішуючи зв’язаними в пучки або розси́павши тонким шаром. Іноді заготовлюють окремо листя й окремо квітки іван-чаю. Строк зберігання — 3 ро́ки.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Містить дубильні речови́ни, аскорбінову кислоту, каротин, цукри, пектинові речови́ни, слиз, алкалоїди; насіння — жирну олію. До бутонізації в надземній частині рослини є біло́к, солі фосфору, кальцію, кобальту.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Водний настій з листя іван-чаю приймають при головних болях, виразці шлунка, як засіб, що̀ регулює обмін речовин і стимулює роботу се́рця. Відвар листя іван-чаю рекомендують як снотворний і заспокійливий засіб, при проблемах шлунково-кишкового тракту: гастритах, діареї, колітах, дизентерії, виразці шлунка. Застосовують іван-чай при захворюваннях сечостатевої системи. Полоскання відваром трави́ знімає запальний процес при ангіні, прийом відвару внутрішньо сприяє видужанню при застуді й гострих респіраторних захворюваннях.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Протипоказань до застосування іван-чаю не виявлено. Однак при вагітності перед уживанням препаратів з рослини варто проконсультуватися з лікарем.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 1-2 ст. ложки подрібненого листя 1 склянкою окропу, кип’ятити на водяній бані протягом 15 хвилин, настоювати 1 годину, процідити. Застосовувати настій для полоскання горла, обмивання виразок і пролежнів.
Залити 1 ст. ложку сухої трави́ 1 склянкою окропу, настоювати 1 годину, процідити. Приймати настій по 1 ст. ложці 3-4 рази на день. Застосовувати при головному болю й безсонні.
Стародавній рецепт: обдати окропом порцеляновий чайник, залити 2 ст. ложки чаю чашкою окропу, настоювати 10 хвилин, долити в чайник гарячої води́, почекати 5 хвилин і розлити по чашках. Знову залити чайник окропом, настоювати 10 хвилин — друга заварка буде ще краще, смачніше, корисніше. Чай виклика́є спокійний і глибокий сон. Його використовують при лікуванні аденоми простати, простатиту та шлунково-кишкових захворювань4.
ІВАН-ЧАЙ ВУЗЬКОЛИСТИЙ, хаменерій вузьколистий, зніт вузьколистий, іван-чай, дикий льон, плакун та інші на́зви (Chamænerium angustifolium); з лікувальною метою використовують листя цієї рослини.
Іван-чай — багаторічна трав’яниста рослина з родини онагрових. Росте по всій Україні на узліссях, на просіках, поблизу канав і висохлих торф’яних боліт.
Стебло у іван-чаю досягає заввишки 150 см, листки ланцетовидні, невеликі; квітки лілово-пурпурові, зрідка білі; плоди — у вигляді вузьких довгих стручків з насінням, схожих на відростки стебла́, що̀ напівколом загинаються.
Завдяки дослідженням ВІЛАРу в цій рослині протягом останнього часу виявлено дубильні речови́ни (танін) і слиз. Останнє доводить, що ця рослина корисна для лікувальної мети. 10%-ий настій або відвар з листя іван-чаю є добрим протизапальним і болетамувальним засобом при всяких запаленнях слизових оболонок і навіть при виразкових процесах у внутрішніх о́рганах.
У народі цю рослину вважають корисною й при головному болі.
Способи застосування. Відвар: 15,0-200,0 (для зовнішнього застосування і внутрішнього вживання). Доза для вживання всередину: по одній столовій ложці, три рази на день, перед їдою5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги І. М. Носаля «Від рослини ‒ до людини: Розповіді про лікувальні та лікарські рослини України» (Київ, «Веселка», 1995 р.).
3 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
4 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
5 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар