Пари́ло звичайне
(Agrimonia eupatoria L.)
Agrimonia eupatoria — багаторічна трав’яниста рослина родини розових. Має більш-менш міцне повзуче просте або розгалужене кореневище. Стебло 30-85 (100) см заввишки, прямостояче, просте або вгорі трохи розгалужене, густо вкрите, як і черешки листків, довгими жорсткими горизонтально відхиленими та короткими тонкими більш-менш кучерявими білуватими або рудуватими волосками. Листки чергові, перервано непарноперисті, зверху темно-зеле́ні, розсіяноприлегловолосисті, зісподу — білуваті від густого шовковисто-бархатистого опушення й розсіянозалозисті; нижні та серединні листки розетковидно зближені при основі стебла́, черешкові; верхні — віддалені один від одного, сидячі; листочки (їх від 3 до 13) сидячі, еліптичні, видовженояйцевидні або ромбовидні, до основи зубчаті, з 9-21 великим загостреним зубцем і з такою ж кількістю бокових жилок; проміжні часточки (їх по 2-3 па́ри в кожному проміжку між листочками) яйцевидні, цілокраї або з 2-3 зубцями на верхівці. Прилистки косояйцевидні, по верхівці загострені, при основі напівсерцевидні, по кра́ю з кількома гострими зубцями. Квітки правильні, двостатеві, 5-пелюсткові, запашні, зібрані колосовидною китицею на верхівці стебла́; пелюстки видовженояйцевидні, оранжево-жовті. Плід складається з 1-2 горішків, вміщених у гіпантій; гіпантій дзвоникуватий, з глибокими борозенками, що̀ доходять майже до його основи, густоволосистий, угорі під чашечкою з багаторядним ко́лом прямостоячих гачковидно зігнутих шипиків. Цвіте́ у червні-серпні.
Поширення. Пари́ло звичайне росте по всій території України у світлих лісах, на узліссях, серед чагарників, на схилах, край доріг.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву пари́ла (Herba Agrimoniæ), яку заготовляють під час цвітіння рослини. Зрізують верхівки стебел завдовжки 30-40 см, а з нижніх здерев’янілих частин стебел обривають лише листя. Зібрану сировину сушать на вільному повітрі в тіні́ або у провітрюваному приміщенні, розкладаючи тонким шаром. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава пари́ла звичайного містить до 5% дубильних речовин, ефірну олію (біля 0,2%), стероїдні сапоніни, кумарини, гірко́ти, органічні кисло́ти (яблучна, лимонна), холін, вітамін С, нікотинову кислоту, вітаміни групи В, сліди алкалоїдів та значну кількість кремнезему.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати пари́ла звичайного мають в’яжучі й сечогінні властивості, збуджують апетит і рефлекторно посилюють секрецію травних залоз, сприяють нормалізації обміну речовин, виявляють кровоспинні й слабкі жовчогінні властивості. На дослідах in vitro виявлено, що водні витяжки з рослини виявляють пригнічуючу дію на вірус герпесу, а спиртові витяжки пригнічують розвиток золотистого стафілокока й α-гемолітичного стрептокока. Експериментально підтверджено й глистогінні властивості рослини. Найдоцільніша форма застосування пари́ла звичайного — настій. Усередину його рекомендують при хворобах печінки і жовчного міхура (гепатит, жовтяниця, жовчнокам’яна хвороба), як шлунковий засіб і протиотруту при алкалоїдних отруєннях, проти проносів і глистів, від геморою та бородавок (мн. Verruсæ vulgares), для зупинки внутрішніх кровотеч (кровохаркання, ниркові й маткові кровотечі), у випадку стійкого запалення сечового міхура, олігурії й нічного нетримання сечі та при застійних явищах і набряках. При захворюваннях печінки і жовчного міхура настій пари́ла доцільно застосувати в суміші з іншими, сильнішими жовчогінними засобами рослинного походження. В суміші з іншими рослинами пари́ло застосовують і при нирковокам’яній хворобі. Зовнішньо настій трави́ пари́ла вживають при запальних процесах порожнини рота і верхніх дихальних шляхів, для лікування ран, пролежнів і виразок, при фурункулах і дерматитах, для спинення паренхіматозних кровотеч, при геморої, для промивання піхви при білях та для ножних ванн при відчутті втоми після тривалої мандрівки. Використовують пари́ло звичайне і в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави́ (2 столові ложки сировини на 400 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 4 рази на день до їди; настій (20 г сировини на 300 мл окропу) по 1 столовій ложці через кожні 2 години при кровохарканні; відвар трави́ (20-30 г сировини на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці кожної години при проносах; згущений відвар (30 г сировини́ на 360 мл окропу, уварити до половини) по 1 столовій ложці через кожні 3 години при маткових кровотечах.
ЗОВНІШНЬО — настій (5 столових ложок сировини́ на 400 мл окропу, настояти 15 хвилин, процідити) для полоскання, компресів, примочок, спринцювань і ванн для ніг1.
AGRIMONIA EUPATORIA L. — ПАРИ́ЛО ЗВИЧАЙНЕ.
Російська назва — репейник обыкновенный.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини розових. Стебло пухнасте, заввишки до 80 см. Листки переривчасто пірчасті. Квітки золотаво-жовті, розміщені довгою колосовидною китицею. Рослина досить поширена по всій території СНД, особливо в Україні, росте на пасовищах, узліссі, передгір’ї, у чагарниках, біля доріг. Цвіте́ у червні-серпні.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву пари́ла звичайного. Сушать під відкритим небом чи у приміщенні, що̀ добре провітрюється. Ароматний запах рослини при висушуванні зникає. Зберігають суху сировину у паперових мішках. Для медичного використання рослина не заготовляється.
Хімічний склад. У парилі звичайному виявлено сліди ефірних олій, холін, дубильні і катехінові речови́ни, флавоновий барвник, нікотинову кислоту, мінеральні солі (багато сірки, заліза та кремнієвої кислоти́). Рослина містить органічні кисло́ти — лимонну, яблучну, аскорбінову (у свіжих листках близько 40%) і жирні — пальмітинову та стеаринову.
Дія: сечогінна, загальнозміцнювальна; регулююча мінеральний обмін.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Настій пари́ла звичайного діє переважно як протизапальний засіб завдяки наявності в ньому кремнієвої кислоти́, яка ущільнює кровоносні судини. Флавонові сполуки та нікотинова кислота зумовлюють сечогінні властивості рослини, а велика кількість аскорбінової кислоти́, холіну, які запобігають жировій дистрофії печінки, сприяє нормалізації обміну речовин. Використовують парило при хворобах печінки, жовчного міхура, жовтяниці, гематурії, якою супроводжується сечокам’яна хвороба. Його препарати ефективні при стійкому запаленні сечового міхура, олігурії та при нічному нетриманні сечі.
У народній медицині пари́ло звичайне застосовують при нирковокам’яній хворобі (у суміші з іншими рослинами), захворюваннях шлунка, верхніх дихальних шляхів, ревматизмі, геморої.
Для виготовлення насто́ю 20-30 г рослини заливають 1 л окропу і настоюють 2 год. П’ють по 1 склянці 3-5 разів на день при гострих та хронічних запаленнях сечового міхура. Настій суміші пари́ла звичайного з листками суниць використовують при сечокам’яній хворобі. Відвар пари́ла можна пити замість чаю тричі на день по 1 склянці. Готують його так: 10 г рослини заливають 1 склянкою окропу, кип’ятять 5-10 хв, додають 1 столову ложку меду.
В Англії щодня п’ють чай, приготовлений з пари́ла звичайного, який виявляє загальнозміцнювальну дію на організм. Як жовчогінний засіб застосовують настій 2 чайних ложок рослини на 2 склянках води́. П’ють його по півсклянки на день за 1 год до їди.
При внутрішніх хворобах призначають відвар 30 г трави́ пари́ла в 1 склянці води́ — по 1 столовій ложці через кожну годину.
Як зовнішній засіб настій пари́ла звичайного використовують для полоскання та примочок при запаленні слизових оболонок рота, горла і носа, при ангіні.
Настій рослини використовують також для компресів, промивань і примочок при саднах, забитті, виразках, висипах на шкірі, для ножних ванн, щоб зняти втому після тривалих переходів. Свіжоподрібнені листки прикладають до запалених ділянок шкіри2.
ПАРИ́ЛО ЗВИЧАЙНЕ — Agrimonia eupatoria L.
Родина розові — Rosaceæ.
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, 60-130 см заввишки, з прямим стеблом, вкритим, як і листки, волосками, від яких уся рослина здається сіропухнастою, шорсткою. Листки переривчастоперисті, листочки еліптичні, зубчасті, інколи зібрані в розетку біля основи стебла́. Квітки — жовті, розміщені вздовж верхньої частини стебла́. Цвіте́ в червні-серпні.
Де росте? По всій території України, крім Полинного Степу, — в чагарниках, заростях, при дорогах, на узліссях, сухо-низинних луках, по горбах, межах, на сільських цвинтарях, під тинами садиб, можна сплутати із схожою на пари́ло звичайне дрібноквітковою дивиною чорною (Verbascum nigrum L.), відвар якої з цілої рослини застосовують в народі при нервових розладах, епілепсії, проносах, а чай з квіток — при набряках.
Що̀ й коли збирають? Усю рослину — під час цвітіння, відкидаючи засохлі нижні листки; насіння — восени.
Коли застосовують? При поганому травленні й ослабленні дії кишок; при застійних явищах у печінці та жовчному міхурі, при жовчних каменях; болях у сечовому міхурі й малому виділенні сечі, при мимовільному сечовипусканні, особливо нічному; як відхаркувальний засіб при сухому кашлі (бронхіті); при запаленнях слизової оболонки рота (ангіни, стоматити); ревматизмі, люмбаго; також при геморої.
Готують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібненого пари́ла, варять 2-3 хвилини, настоюють 10 хвилин. П’ють 1-2 склянки на день, ковтками. (В рослині є летка олія, дубильні речови́ни, вітамін К, кверцитрин, холін, гіркі речови́ни, кремнеземова кислота).
Сильніше діє настій насіння пари́ла на червоному виноградному вині. Дві жмені насіння настоюють на 0,5 л вина́ протягом 14 днів і дають пити при нетриманні сечі по чарці (40 г) тричі на день (можна на переміну з чаєм зі звіробою).
Настоєм 5 столових ложок подрібненої рослини на 2-х склянках окропу (15 хвилин) промивають рани, роблять примочки; п’ють по кілька ковтків чаю і полощуть ним горло й рот при ангінах і стоматитах для зміцнення ясен. Свіжу потовчену рослину прикладають на виразки, що̀ погано гояться. В напарі мочать но́ги при відчутті втоми після довгої мандрівки3.
ПАРИ́ЛО (AGRIMONIA EUPATORIA L.), РОДИНА «РОЗОЦВІТІ» — ROSACEÆ.
Трав’яниста, багаторічна рослина, помітно опушена. Стебло шершаво-волосисте, прямостояче, заввишки близько 90 см. Листя чергове, із прилистками, переривчасто-перисте. Квітки невеликі, п’ятичленні, золотаво-жовті, правильні. Суцвіття верхівкове, довге, колосся просте. Плід — маленькі, чіпкі сім’янки. Цвіте́ рослина в червні й липні. Поширена на всій території України.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовується вся рослина. Її збирають до плодоносіння, бажано під час цвітіння; насіння — восени. Після збору траву розвішують пучками або розстеляють тонким шаром на свіжому повітрі, у добре провітрюваному приміщенні або сушать у сушарках.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Вся трава цієї рослини містить у собі дубильні речови́ни, запашну ефірну олію, трохи вітаміну К; тритерпени, слиз, флавоноїди, полісахариди, фруктозу, стероїди, сахарозу, глюкозу; яблучну, щавлеву, лимонну, винну й хінну кисло́ти, катехіни.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Пари́ло має протизапальну дію. Регулює функцію печінки. Застосовується рослина при лікуванні гепатиту, цирозу печінки, подагри, люмбаго, ревматизму, геморою, млявості кишечника, шлункових хвороб. Зовнішньо накладають компреси з відвару пари́ла на пухлини, вивихи, забиті місця́; у вигляді полоскання використовують при запаленні горла. Застосовують відвар з медом при хворобах печінки й селезінки, при запорі й хворобі жовчного міхура. Відвар трави́ розчиняє пісок у нирках, а відвар з корінців використовують при злоякісних і доброякісних пухлинах, а також при запущеному ревматизмі. Відвар, виготовлений з листя — при застуді, водянці, лихоманці й при поносі.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Не рекомендують приймати пари́ло тим хворим, у яких є схильність до запорів, висока здатність крові до згортання, алергія, на якісь компоненти, що̀ входять до складу цієї рослини.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 30 г трави́ пари́ла 2 склянками води́, випарювати на слабкому вогні, поки об’єм рідини́ не зменшиться вдвічі, процідити. Приймати настій по 1 ст. ложці через 3 години при легеневих і маткових кровотечах.
Залити в термосі 2-3 ст. ложки трави́ пари́ла ½ л окропу, настоювати 2 години, процідити. Приймати настій протягом доби́ в 3-4 прийоми. Застосовувати при нейроциркуляторній дистонії (з головними болями й симпатико-адреналовими кризами).
Змішати однакову кількість листя розхідника (будри), копитняка й трави́ пари́ла. Залити 3 ст. ложки збору 3 склянками окропу, настоювати ніч, процідити. Приймати настій по ¼ склянки 4 рази на день. Застосовувати як відхаркувальний засіб4.
ПАРИ́ЛО ЗВИЧАЙНЕ (Agrimonia eupatoria L.).
Російська назва — репейничек обыкновенный; місцева — буквиця, гармонія, гладишник, гладишник правдивий, гладушник, глекопар, горлянка, грудник, жолотник, земляничник, золотник, зрадзілля, зрадзіль, йолотник, кішка, кожушечка, кожушка, кошка, лепельки, лепельник, липник, маслянка, парник, печеночник, печінник, підсметанник, порушень, пухарець польовий, репешник, репик, репічай, репник, рип’яшки, рипка, ріп’ячок, сметанник, судопар, товстушка дівчача, ябошник.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини розових (Rosaceæ). Стебло прямостояче, заввишки до 30-90 см, пухнасте. Листки переривчасто-перисті. Квітки золотисто-жовті, розташовані довгим колосовидним суцвіттям. Цвіте́ в липні-серпні.
Поширене пари́ло звичайне по чагарниках, на схилах, узліссях, луках, особливо на низині і в передгір’ї.
Застосування. З лікувальною метою використовують надземну частину (Herba Agrimoniæ), яка містить багато катехінових дубильних речовин (у листках до 5%), флавоновий барвник кверцитрин, нікотинову, лимонну, яблучну, аскорбінову (до 40% у свіжих листках) та кремнієву кисло́ти, холін, гіркі речови́ни, ефірну олію, мінеральні солі (сірка, залізо).
У минулому рослина досить часто застосовувалась у народній медицині від різних хвороб, особливо при шлункових захворюваннях, геморої, ревматизмі.
Настій пари́ла діє переважно як протизапальний, сечогінний засіб, сприяє нормалізації обміну речовин, використовується і при хворобах печінки, жовчного міхура, жовтяниці, гематурії (при сечокам’яній хворобі), при запаленні сечового міхура, нічному нетриманні сечі.
Трава вживається також при жовчнокам’яних хворобах, каменях у нирках, при водянці, внутрішніх кровотечах, при лікуванні міокардитів і мікроінфарктів. У ВІЛАРі (Москва) встановлено протиглисну властивість пари́ла.
А. П. Левчук пропонує при маткових кровотечах відвар пари́ла (30 г на 360 г води́) вживати по столовій ложці через 3 год, при захворюваннях печінки п’ють настій з 10 г трави́ на 400 г води́ по півсклянки 4 рази на день за годину до їди.
Збирання. Надземну частину збирають у період цвітіння і сушать у затінених, добре провітрюваних місцях. У фармації сушена трава використовується для виготовлення галенових препаратів, головним чином чаїв, тинктур і екстрактів. Сушена сировина має аромат яблук і гіркуватий смак. Бажано було б ввести в культуру5.
ПЕДАНІЙ ДІОСКОРИД (I ст. по Р. Х.). «ПРО ЛІКАРСЬКІ РЕЧОВИ́НИ» IV, 41:
ПРО ЄВПАТО́РІЙ6
Найімовірніше: Eupatorium, Agrimonia [Fuchs], Eupatorium veterum [Bauhin], Agrimonia eupatoria [Linnæus]. За іншим трактуванням: Eupatorium cannabinum [Linnæus], Eupatorium syriacum [Jacquin].
Євпаторій це рослина з різновиду чагарничків, яка зроджує єдине стебло. Воно тонке, дерев’янисте, пряме, темне, щетинисте, завдовжки у лікоть7 або й вище. Листя є розділеним проміжками, переважно, на п’ять частин або, навіть, більше. Воно подібне до листя перстачу8 чи, радше, до листя конопель9; темне та наче за образом кра́ю пилки вирізане. Дещо щетинисте насіння виростає з середини стебла́ нерухомим й воно звернене додолу так, що, навіть посохле, пристає до одеж. Розтерте листя цієї рослини, якщо його прикладати зі старим свинячим жиром, гоїть урази нестерпно довготривалих болячок. Насіння й трава, споживані як напій з вином10, допомагають хворим на дизентерію, печінковим хворим та тим, кого вкусила рептилія. Між іншим, декотрі, принаджені похибкою, називали цю рослину полином (ἀρτεμισία), та, як вже було показано, вона є геть на нього несхожою11.
ГІЛЬДЕҐАРДА БІНҐЕНСЬКА (XI-XII ст.). «ФІЗИКА» II, 123:
ПРО ПАРИ́ЛО (AGRIMONIA)
Пари́ло є теплою (calida) рослиною. {Від божевілля (insania)}12 І якщо в ко́мусь ослабли розум та почуття (scientia et sensus), то йому обстригають волосся на голові, бо волосся спричиняють йому неспокій та збудження тремтіння (horror et concussio tremoris); і варять у воді пари́ло й, поки та вода ще гаряча (calida), омивають нею голову хворого; і ще, одночасно, над його серцем підв’язують клаптем тканини таку ж гарячу траву. Коли хворий відчує убування безумства (vecordis defectum), тоді те́плу (calida) траву кладуть на його чоло й на скроні. І вона очищає розум хворого, а також його почуття; та, взагалі, прибирає від нього божевілля. {Щодо травного каналу (stomachus)} До то́го ж, якщо хтось відхаркує і спльовує гнилизну (livor) та рясне мокротиння з хворих внутрішніх о́рганів, а також має холодний (frigidus) травний канал, то нехай так (tam) споживає пари́ло, покладене у вино, як (quam) спраглий постійно п’є. І це знадіб’я зм’якшить та прибере відхаркувану гниль, і зігріє травний канал. [Так же, як людина звільняється від мокротиння та харкання, вона позбавляється й сякання. Отримує сік пари́ла та удвічі більше соку фенхеля (fœniculum), й до тих додає соку герані (storkenschnabel) стільки, скільки важить обол13. Далі отримує стільки соку калгану (galanga)14, скільки є соку тих трьох; і стираксу (storax)15 бере стільки, скільки важать шість монет; і багатоніжки (polypodium)16 − за вагою двох монет17. І здрібнює їх, і стискає одержаний порошок зі згаданими соками, і з цієї маси виготовляє пігулки за розміром бобу. Потім бере стільки соку чистотілу звичайного (chelidonium majus), скільки важить четверта частина монети, і обмокує ті пігулки в нього, і розташовує їх на сонці, аби висушилися. Якщо ж сонячного тепла́ не буде, то, аби вони добре висушилися, нехай розмістить їх на слабкий вітерець та на ніжний по́вів. Коли ж людина ці пігулки захоче прийняти, нехай укутає свої стравохід та черево (stomachus et venter) ягнячими чи іншими шкірами, щоби травний канал зігрівся, бо їх тепло́ є сталим (sanus); і нехай не надто наближається до вогню, але користається лише теплом шкір; і нехай пігулки приймає перед сходом сонця, адже зоряниця о тій порí є приємною та тихою. І нехай приймає або п’ять або дев’ять пігулок, і кожну з них окремо нехай трохи вмочує у мед, і ковтає, і його разом з ними спожиє. І допоки не відчує полегшення (solutio), нехай прогулюється у не надто затіненому місці й не на сонячній спеці. Близько ж полудня, коли відчує у собі полегшення, чи навіть якщо огрубілий (obduratus) травний канал ще його не відчуватиме, нехай найперше з’їсть коржик (sorbitiuncula) з пшеничного тіста, оскільки через задоволення від коржика внутрішні о́ргани (viscera) зцілюються, й оскільки загрубілий травний канал таким чином зм’якшиться. {Щодо прокази (lepra)} Якщо ж від розпу́сти або нездержливості людина робиться прокаженою, нехай пари́ло і далі (secundum), ва́гом третьої його частини, гісоп (hysopum)18, і копитняк (aserum)19, ва́гом удвічі більше, ніж є тих двох, кип’ятить в казанкові (caldarium); і нехай з цього зробить купання; і додасть туди, скільки зможе отримати, менструальної крові; і нехай зануриться у купіль. Втім також нехай візьме гусячий жир та удвічі більше курячого жиру, і трохи (modicum) курячого посліду, і нехай з цього приготує мазь. І коли вийде зі згаданої купелі, нехай намаститься цією маззю та вляжеться у постіль. І нехай так робить багато разів (frequenter), доки не зцілиться.] Крім того, розітри пари́ло у ступці, й, так розтерте, поклади́ проти ночі на повіки тій людині, очі котрої є підсліпуватими (caligant), і тоді зверху підв’яжи їх клаптем тканини. Стережися, аби сік не потрапив безпосередньо в очі (ne oculos intret). І так пари́ло долає потьмарення (caligo) очей, та прояснює (clarificat) їх20.
► Матеріали англійською мовою | ► Матеріали московською мовою |
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
4 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
5 Стаття з книги В. І. Комендаря «Лікарські рослини Карпат. Дикорослі та культурні» (видання 3-є, доповнене та перероблене; Ужгород, «Мистецька Лінія», 2007 р.).
6 Грец. εὐπατώριον. Тут мусимо використовувати умовну на́зву, оскільки цей Діоскоридів опис містить характерні ознаки двох різних рослин – пари́ла звичайного (Agrimonia eupatoria L.) та сідача коноплевого (Eupatorium cannabinum L.).
7 Дещо менше за півметра.
8 Грец. πεντάφυλλον – перстач повзучий (Potentilla reptans L.) або перстач сріблястий (Potentilla argentea L.).
9 Грец. κάνναβις – коноплі посівні (Cannabis sativa L.).
10 Один з латинських перекладів вочевидь пропонує поперемінне вживання насіннєвого та трав’яного екстрактів: tum semen tum & herba potu ex vino...
11 © Є. В. Волохін, 2016.
12 У страсбурзькому виданні 1533-го року на марґінесах є підзаголовки. Оскільки вони дещо допомагають у сприйнятті тексту, то вважаємо не зайвим наводити їх тут у фігурних дужках.
13 Тобто 0,728 г.
14 Alpinia galanga L. або Alpinia officinarum L.
15 Styrax officinalis L.
16 Polypodium vulgare L.
17 На жаль, текст не уточнює, які саме частини двох останніх рослин тут слід використовувати. Однак, з великою долею вірогідності можна припустити, що йдеться про висушену кору стираксу й таке ж кореневище багатоніжки.
18 Hyssopus officinalis L.
20 © Є. В. Волохін, 2016.
Немає коментарів:
Дописати коментар