Копитняк європейський
(Asarum europæum L.)
Asarum europæum — багаторічна коротковолосиста рослина родини хвилівникових, заввишки 5-10 см. Має повзуче розгалужене кореневище. Стебло коротке, лежаче. Листки прикореневі, довгочерешкові, нирковидно-серцевидні, цілокраї, шкірясті, зимуючі. Квітки двостатеві, правильні, одиничні, на коротких пониклих квітконіжках, розміщені між листками біля поверхні ґрунту; віночок трипелюстковий, зрослий, дзвониковидний, зовні буруватий, усередині червоно-бурий. Плід — коробочка. Цвіте у березні-травні.
Поширення. Копитняк європейський росте в широколистяних та мішаних лісах по всій території України, крім Кри́му.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневища з коренями (Rhizoma et radix Asari; множ. rhizomata et radices Asari) і листя (Folia Asari). Листя збирають під час цвітіння рослини, а коріння — восени. Сушать сировину у затінку або в приміщенні, яке добре провітрюється. Зберігають у сухому приміщенні окремо від іншої сировини́ (рослина отруйна!). Строк придатності — 1 рік.
Хімічний склад. Коріння рослини містить ефірну олію (1%) і алкалоїди (наявність останніх деякі автори заперечують). Основними складовими частинами ефірної олії є азарон (30-50%), метилєвгенол (15-20%), l-борнілацетат (12-13%), трициклічний сесквітерпен C15H24 (10-12%), сесквітерпеновий вуглевод, сесквітерпеновий спирт, діазарон, транс-ізоазарон, транс-метилізоєвгенол, азароновий альдегід (2-3%), азаронова кислота (дві останні сполуки дають ту са́му якісну реакцію, що̀ й алкалоїди). Листя копитняка містить алкалоїди, флавоноїди (кемпферол, кверцетин), стероїд ситостерин, фенолкарбонові кисло́ти (кавова, ферулова, n-кумарова).
Фармакологічні властивості і використання. Найчастіше копитняк використовують як блювотний та відхаркувальний засіб. Особливо виражену блювотну дію виявляють корінь і свіже листя рослини (механізм дії — рефлекторний). Сухе листя цю здатність втрачає і набуває проносних властивостей. Корені отруйніші за листя і здатні і в сухому вигляді спричинювати блювання (при дозі до 5 г порошку на прийом). Крім того, копитняк поліпшує серцеву діяльність, звужує артеріальні судини, підвищує тонус венозних судин і кров’яний тиск, виявляє жовчогінну, сечогінну, протиглистяну, протизапальну і седативну дію, регулює функцію шлунка та менструації. Інотропну дію рослини доведено експериментально. Застосування копитняка показане і дає добрий терапевтичний ефект при виразковій хворобі шлунка, при захворюваннях печінки і жовчного міхура, при хронічних шкірних захворюваннях, особливо при екземах нервового походження. Поряд з цим копитняк вживають при мізерних та нерегулярних менструаціях, як відхаркувальний засіб при бронхіті, проти глистів, від алкоголізму, як сечогінний засіб при водянці. Як зовнішній засіб рослину використовують для гоєння ран, лікування корости.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій коріння (2 г сировини́ на 200 мл окропу) по столовій ложці 3 рази на день як відхаркувальний засіб; настойку коріння (20 г сировини́ на 200 мл спирту) по 15-25 крапель 3-4 рази на день як відхаркувальний засіб; настій листя (1 г сировини́ на 200 мл окропу) по столовій ложці 3-4 рази на день при зниженому тиску крові; відвар коріння (4-5 г сировини́ на 200 мл води́ або молока) по столовій ложці через кожні 2 години як сечогінний і послаблюючий засіб; відвар коріння (2 г сировини́ на 200 мл окропу, кип’ятять 10 хвилин, охолоджують) по 1 чайній ложці 3 рази на день до їди при мізерних і нерегулярних менструаціях; порошок коріння приймають натщесерце по 0,2-0,5 г з молоком 1 раз на добу при мізерних і нерегулярних менструаціях (доза ефективна й при гарячці, глистах, мігрені та істерії); столову ложку відвару коріння (5 г сировини́ на 200 мл окропу) непомітно змішують з 100 мл горілки і дають випити хворому на алкоголізм (суміш спричинює блювання; курс лікування — кілька днів, до виникнення стійкої відрази до спиртного); настій столової ложки суміші (порівну) листя копитняка європейського і квіток цмину піскового на склянці окропу п’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день при жовтяниці; столову ложку суміші (порівну) листя копитняка європейського і розхідника звичайного та трави́ нетреби звичайної настоюють 10-15 хвилин на склянці окропу, відціджують і п’ють по півсклянки 4-5 раз на день як відхаркувальний засіб при бронхіті.
ЗОВНІШНЬО — свіже потовчене листя накладають на уражені ділянки шкіри.
Протипоказано вживати препарати копитняка вагітним і при грудній жабі!1
ASARUM EUROPÆUM L. — КОПИТНЯК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ.
Російська назва — копытень европейский.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини хвилівникових з повзучим кореневищем заввишки 5-10 см. Вся рослина покрита коротенькими волосками. Листки чергові, цілокраї, нагадують копито, зверху шкірясті, темно-зеле́ні, блискучі, зісподу пухнасті. Квітки поодинокі, темно-червоні з фіолетовим відтінком, пониклі. На смак рослина гірка, має гострий камфорно-валеріановий запах. Рослина поширена майже по всій території України. Росте в тінистих листяних, рідше у хвойних лісах, найчастіше під кущами ліщини.
Сировина. З лікувальною метою використовують препарати свіжих листків та кореневищ. Листки збирають під час цвітіння рослини, а кореневища — напровесні. Сировину необхідно щороку заготовляти свіжу, бо при зберіганні вона втрачає властивості.
Для медичного використання рослина не заготовляється.
Хімічний склад. Копитняк європейський містить ефірну олію (близько 1,2%), до складу якої входять азарон, двоазарон та азариловий альдегід, пінен, євгенол, борнілацетат, дубильні речови́ни (близько 6,6%), смо́ли (1,13%), слиз, алкалоїд азарин, органічні кисло́ти (яблучна, лимонна, аскорбінова), мінеральні солі (9,6%), фенол та крохмаль.
Дія: блювотна, відхаркувальна, посилює діяльність се́рця, звужує кровоносні судини, підвищує артеріальний тиск, седативна, сечогінна, жовчогінна, послаблююча та протизапальна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарати копитняка європейського збуджують секреторну діяльність травного каналу, активізують перистальтику кишок, посилюють вентиляційну здатність легень, діяльність потових залоз, виділення шлункового соку, сечовиділення та жовчовиділення.
В експериментальних умовах доведено, що глікозиди листків копитняка посилюють діяльність се́рця, не порушуючи його ритму, а також звужують артеріальні судини, підвищують тонус венозних судин. Дія рослини в цьому відношенні рівноцінна дії адреналіну.
У науковій медицині копитняк не застосовується.
У народній медицині ця рослина використовується значно ширше. Порошок кореня копитняка європейського жінки вживають для регулювання менструального циклу і нормалізації кількості менструальних виділень. Беруть цього порошку на кінчик ножа (0,2-0,5 г), всипають у півсклянки молока і випивають натще 1 раз на день.
Відвар кореня копитняка у воді або молоці вживають при мізерній менструації, для поліпшення травлення (при диспепсії), при гастриті, ентериті, хворобах печінки та жовтяниці (О. П. Попов, 1965). Цей відвар готують та̀к. Половину чайної ложки подрібненого кореня заливають 1 склянкою окропу або молока, 1 хв кип’ятять і відціджують. П’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день. Такий же відвар, вжитий при серцевих хворобах, діє заспокійливо, особливо у дітей.
Відвар листків копитняка застосовують проти глистів. Для цього беруть 0,2-0,3 г порошку листків рослини, заливають 1 склянкою окропу, кип’ятять 1-2 хв, проціджують. П’ють відвар по 1 столовій ложці двічі на день протягом 2 тиж.
Відваром кореня копитняка європейського лікують від алкоголізму. Змішують 1 столову ложку відвару з 100 мл горілки (щоб не знав хворий) і пропонують випити. Внаслідок цього виникає сильне блювання. Курс лікування — декілька днів, до одержання ефекту.
Настій копитняка європейського вживають як відхаркувальний засіб при бронхіті. Одну столову ложку суміші (порівну) листків копитняка і розхідника звичайного з травою нетреби звичайної заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10-15 хв і відціджують. П’ють по півсклянки 4-5 разів на день.
С. А. Томілін (1951) рекомендує препарати копитняка для лікування виразкової хвороби шлунка, запальних захворювань печінки та жовчного міхура, хронічних шкірних хвороб, особливо екзем нервового походження. При цьому їх слід призначати в поєднанні з препаратами квіток глоду колючого, трави́ рутки лікарської та ехінацеї2.
КОПИТНЯК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ, копитень, підгорішник (Asarum europæum); з лікувальною метою використовують корінь, а іноді й листя цієї рослини.
Копитняк європейський — багаторічна рослина з родини хвилівникових. Поширений майже по всій Україні. Росте в тінистих листяних, рідше у хвойних лісах, найчастіше під кущами ліщини.
У цієї рослини повзуче кореневище й чергові, цілокраї, нирковидні й округлі, дуже схожі на кінське копито (звідси й така назва рослини) листки на довгих черешках. Вся рослина покрита коротенькими волосками, тому́ вона пухнаста, з трьома низовими лускатими листками й звичайно з двома нирковидно-серцевидними довгочерешковими зимуючими темно-зеленими листками. Квітки одиночні, на короткій пониклій ніжці, оцвітина ззовні бурувата, всередині — темно-червона, бура, з трьома яйцевидними, всередині загнутими, загостреними частками; тичинок дванадцять. Плід — коробочка. Цвіте рослина в квітні.
Листя цієї рослини збирають під час цвітіння, а корені з кореневищем — рано навесні.
Смак всієї рослини гіркий, запах гострий, неприємний (особливо, якщо розтерти яку-небудь її частину), специфічний, досить сильний, трохи схожий на запах валеріани. Кореневище рослини трохи отруйне, так що його треба досить сурово дозувати і обережно вживати.
Як відомо з народного досвіду, копитняк має такі фармакологічні достоїнства: він є сечогінним і таким, що̀ регулює функціональну діяльність шлунка та місячні, засобом, а також протизапальним, почасти серцевим, відхаркувальним, антиалкогольним і блювотним засобом.
У науковій медицині копитняк раніше застосовували, та й то лише як блювотний засіб, а тепер його залишили.
У народній медицині ця рослина й тепер у пошані. Порошок з кореня копитняка жінки вживають для регулювання місячних (і виділень, коли вони мізерні), для чого роблять та̀к: беруть цього порошку на кінчик складаного ножика, або, точніше, 0,2-0,5 г і всипають у чарку молока; вживають раз на день, натщесерце.
Відвар на воді або на козячому молоці кореня копитняка часто вживають також при мізерних місячних, для поліпшення травлення (при диспепсії), при гастритах і ентеритах, при хворобах печінки та від жовтяниці.
Для боротьби з жовтяницею краще змішувати копитняк з пісковим цмином порівну (взяти одну столову ложку суміші на склянку окропу, вживати по одній столовій ложці, три рази на день).
Відвар копитняка вживають і при серцевих хворобах, як заспокійливий засіб, а особливо корисно давати його дітям, коли їх судомить, або коли треба позбавити їх наслідків переляку (відвар: пів чайної ложечки на склянку молока, вживати по пів чайної ложечки, раз на день).
Корисно також вживати копитняк і від глистів (у порошку, по 0,2-0,5 г), а також від гарячки. Одна столова ложка відвару копитняка, змішана з склянкою горілки, може змусити алкоголіка відвернутися з огидою від спиртових напоїв, тому́ що вживання відвару з горілкою спричинює блювання, але вдалого наслідку можна досягти лише за умови, якщо це буде приховано від само́го алкоголіка.
Щоб приготувати ліки, які вживають як відхаркувальний засіб при бронхіті, рекомендують змішувати копитняк з листям розхідника й травою нетреби звичайної.
Зовнішньо відвар кореня копитняка застосовують як примочку від головного болю; листя в свіжому вигляді й потовчене — від наривів; відвар листя — також як примочку при хворобах очей; настойкою на оцті його трави́ натирають місця́, уражені коростою.
Порошком копитняка можна спричинити (коли це необхідно) блювання, якщо його вжити всередину (не більш як 5 г), або чхання, якщо його нюхати.
Способи застосування. Відвар кореня: 2,0-200,0, або пів чайної ложечки на склянку окропу; вживати по одній столовій ложці, три-чотири рази на день.
Відвар листя: 1,0-100,0, або п’ята частина чайної ложечки на склянку.
Суміш: корінь копитняка, листя розхідника й трави́ нетреби змішати і три столові ложки такої суміші заварити на три склянки окропу; пити по півсклянки, 5-6 раз на день.
Надають перевагу настойці (20,0; по 20 крапель)3.
КОПИТНЯК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ (підгорішник) — Asarum europæum L.
Родина хвилівникові — Aristolochiaceæ.
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина, 5-10 см заввишки, з повзучим коренем. Листки довгочерешкові, чергові, цілокраї, нирковидні й округлі, дуже схожі на кінське копито. Вся рослина покрита короткими волосками, тому́ пухнаста. Три низові лускаті листки і два темно-зеле́ні, довгочерешкові, нирковидно-серцевидні, — зимують. Квітки дрібні, одиночні, на короткій пониклій ніжці. Оцвітина ззовні зеленувато-бура, всередині — темно-червона, бура, з трьома яйцевидними, всередині загнутими, загостреними частками. На смак рослина гірка́, гостра, з неприємним запахом, що̀ нагадує запах валеріани й перцю. Цвіте копитняк у квітні-травні.
Де росте? Майже по всій території України, крім Кри́му, — в тінистих листяних, рідше — в хвойних лісах.
Що̀ й коли збирають? Кореневища — навесні, листя — під час цвітіння (в травні).
Коли застосовують? Як сечогінний (при асциті), відхаркувальний, блювотний, протизапальний, молокогінний засіб. Регулює функціональну діяльність шлунка і се́рця, менструальний цикл, лікує від алкоголізму. Складник леткої олії азарон, що̀ міститься в копитняку європейському, отруйний. Рослина протипоказана при вагітності.
При мізерних менструаціях порошок кореня беруть на кінчик складаного ножика (0,2-0,5), всипають у півсклянки молока і випивають натщесерце вранці. Ця доза діє ефективно при гарячці і глистах, також при мігрені, стенокардії, істерії, надчутливості. Якщо ж взяти порошку більше (до 5 г), то це може спричинити блювання.
Відвар кореня готують та̀к. На 1 склянку окропу (або козячого молока) дають половину чайної ложки подрібненого кореня, 1 хв варять і відціджують. П’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день при мізерних менструаціях, нестравності шлунка (диспепсії), при гастриті, ентериті, хворобах печінки та від жовтяниці. При серцевих хворобах діє як заспокійливий засіб. Дітям при судомах або наслідках переляку дають половину ложки 1 раз на день відвару половини чайної ложки кореня в 1 склянці молока. Водний відвар цього кореня застосовують проти алкоголізму — 1 столову ложку відвару вливають в 1 склянку горілки (таємно від хворого). Цей засіб спричинює блювання і часто змушує п’яниць відвертатися з огидою від спиртних напоїв (М. А. Носаль).
Відвар ⅕ чайної ложки подрібненого листя копитняка в 1 склянці окропу вживають проти глистів. При лихоманці п’ють по 1 столовій ложці відвару двічі на день протягом 2-3 тижнів. Цим відваром також лікують при алкоголізмі.
Як відхаркувальний засіб вживають при бронхіті: беруть 1 столову ложку суміші (порівну) листків копитняка, розхідника звичайного і нетреби на 1 склянку окропу, настоюють 10 хв і п’ють по півсклянки 5-6 разів на день.
Настій листків поліпшує серцеву діяльність, спричинює значне звуження судин і підвищує артеріальний тиск.
Відвар кореня копитняка використовують як примочку при хворобах очей. Настоянкою на оцті його трави́ натирають місця́ тíла, уражені коростою. Порошок кореня, якщо його нюхати при запаленні верхніх дихальних шляхів чи при головному болю, спричинює чхання4.
КОПИТНЯК ЄВРОПЕЙСЬКИЙ (ASARUM EUROPÆUM L.), РОДИНА «ХВИЛІВНИКОВІ» – ARISTOLOCHIACEÆ.
Вічнозелений багатолітник з довгим повзучим розгалуженим кореневищем, з укороченими пагонами, що̀ відходять від нього. На верхівці пагона розташовані два зближених своїми основами листки, з пазухи одного з них виходить квітка, у пазусі іншого схована брунька. Черешки листя до 10 см завдовжки, покриті довгими волосками. Пластинки листя опукло-ниркоподібні, цілокрайні, темно-зеле́ні, зверху гладкі, лискучі, знизу покриті волосками. Оцвітина пурпурно-коричнева. Цвіте у квітні-травні, плодоносить у червні-липні. Широко розповсюджений в Україні.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
Лікарською сировиною є листя, квітки, коріння, рідше — насіння, зібрані звичайним способом: листя — у травні-червні під час цвітіння; кореневище — у вересні, насіння — у міру дозрівання. Сировину сушать у сушарках, або на відкритому повітрі в тінí.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Всі частини рослини містять ефірну олію, у складі якої: азарон і його альдегід, ефіри, сесквитерпенові вуглеводні й спирти: терпен, євгенол, азаронова кислота та їхні похідні; фенолкарбонові кисло́ти: n-кумарова, кавова, ферулова; стероїди: ситостерин; дубильні речови́ни, кумарини, флавоноїди: кверцетин, кемпферол; вітаміни, сапоніни, глікозиди, смо́ли, мікроелементи, алкалоїди.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Відвар і настій листів копитняку європейського застосовують при хворобах шлунка, печінки, нирок, захворюваннях се́рця, алкоголізмі, отруєнні грибами, нервовому збудженні, мігрені, при водянці, як сечогінний засіб, при жовтяниці, малярії, екземах, при гострих радикулітах, невралгіях, при головному болю, глухоті, паралічах із втратою мови, епілепсії, подагрі, ревматизмі, нервових захворюваннях, як бронхолітичний та відхаркувальний засіб, протизапальний, кардіотонічний, діуретичний, антигельмінтний засіб. Відвар кореня застосовують як блювотний засіб при лікуванні алкоголізму, при лікуванні пухлин різної етіології, хронічній серцевій недостатності.
Препарати копитняку європейського мають серцево-судинну дію; флавоноїди й сапоніни, виділені з рослини, збільшують амплітуду серцевих скорочень і підвищують артеріальний тиск, сприяють вирівнюванню порушеного кровообігу, діють подібно адреналіну. Настій з листя входить у препарат «Акофіт», який застосовують при гострих радикулітах та невралгіях. На основі екстракту створений препарат «Ескарол» — відхаркувальний засіб.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Внаслідок сильної отруйності застосовується винятково за призначенням лікаря. Абсолютно не сполучається з алкоголем, оскільки може спровокувати ко́му.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 20 г листя і квіток 1 склянкою окропу, настоювати на киплячій водяній бані 15 хвилин, остудити. Приймати по 2 ст. ложки 2-3 рази на день після їди. Застосовувати при хворобах шлунка, печінки, нирок, захворюваннях се́рця, алкоголізмі.
Залити 15 г подрібненого кореня 1 склянкою окропу, настоювати 30 хвилин на киплячій водяній бані, остудити, процідити, віджати корінь, довести об’єм кип’яченою водою до 1 склянки. Приймати по 2 ст. ложки 2-3 рази на день після їди. Застосовувати як блювотний засіб при лікуванні алкоголізму, при бронхітах5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
4 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (видання 3-є, виправлене і доповнене; Київ, «Здоров’я», 1993 р.).
5 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар