Горіх волоський
(Juglans regia L.)
Juglans regia — однодомна рослина родини горіхових. Могутнє [10-25 (35) м заввишки] дерево з розлогою кроною і товстим гіллястим стовбуром, вкритим ясно-сірою поздовжньотріщинуватою корою. Листки великі, чергові, непарноперисті, з трьома — п'ятьма па́рами видовженояйцевидних, загострених, зверху голих, зісподу — по кутах жилок волосистих листочків. Квітки одностатеві; тичинкові — у пониклих рожево-зелених сережках, маточкові — верхівкові, одиничні або зібрані по 2-3. Плід — несправжня кістянка. Цвіте́ у квітні-травні, плоди достигають у вересні.
Поширення. В дикому стані росте в горах Малої Азії, на Кавказі і в Середній Азії. На території України розводять як плодове дерево.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя (Folia Juglandis regiæ), зелені оплодні (Cortex Juglandis regiæ fructibus) і зелені, нестиглі плоди. Збирають листочки, відщипуючи їх від центрального черешка, в суху погоду і після того, як зникне роса, й відразу сушать, розстилаючи тонким шаром і час від часу перегортаючи. Почорнілі листочки відкидають. Сухої сировини́ виходить 23-25%. Оплодні збирають при заготівлі плодів. Їх розрізають навпіл і сушать у теплих приміщеннях або в сушарках при температурі 30-40°. Сухої сировини́ виходить 20%. Сухе листя і оплодні експортують. Аптеки таку сировину не відпускають. Зелені, недостиглі плоди збирають у період молочно-воскової стиглості, коли внутрішня оболонка ще легко розрізається ножем.
Хімічний склад. Листя і оплодні містять флавоноїди, дубильні речови́ни, алкалоїди, вітаміни В1, Е, аскорбінову кислоту (до 3000 мг%), каротин (понад 30 мг%), ефірну олію (0,06%), кавову кислоту, мікроелементи, а також барвну речовину юглон (5-окси-1,4-нафтохінон). Ядро горіхів має 52-78% жирної олії, 9-20% білка́, 13-20% вуглеводів, дубильні й ароматичні речови́ни, вітаміни та сполуки заліза і кобальту.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати з листя Г. в. мають протизапальні, ранозагоювальні, в’яжучі й глистогінні властивості, вони здатні знижувати рівень цукру в крові, збуджувати апетит, поліпшувати травлення і обмін речовин при хворобах шкіри. Внутрішньо настій листя вживають при золотусі, атеросклерозі, гастроентеритах, проносах і нерегулярних місячних, як загальнозміцнюючий засіб — при знесиленні, авітамінозах, скрофульозі й рахіті, як допоміжний засіб — при цукровому діабеті, а також при шкірних захворюваннях, що̀ виникли внаслідок порушення обміну речовин (хронічна екзема, подагра тощо). Місцево настій або відвар листя використовують для полоскань при ангіні, стоматитах, гінгівітах, розпушенні ясен, пародонтозі й кандидозах, для спринцювань при білях у жінок, а також для ванн і обмивань при поліартриті, подагрі, рахіті, скрофульозі й хворобах шкіри (вугри, висипи, гнояки, лишаї, екземи, шкірний туберкульоз). Так са́мо використовуються й препарати, виготовлені з зелених оплоднів. Слід лише пам’ятати, що препарати з листя і оплоднів підвищують згортання крові, а це деяким хворим протипоказано. Свіже подрібнене листя прикладають до ран і виразок для прискорення їхнього загоювання. Часто листя Г. в. використовують у поєднанні з іншими лікарськими рослинами. Ядро горіхів рекомендується хворим на атеросклероз, туберкульоз легень, гепатит і інші захворювання печінки. При туберкульозі легень корисно вживати горіхи з медом. Як дієтичний продукт горіхи вживають при гіпо- й авітамінозах, дефіциті солей заліза і кобальту, після виснажливих захворювань. При гіпертонії протягом 45 днів споживають щодня по 100 г ядра́ Г. в. з медом або без нього. Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку рекомендується з’їдати щодня по 25-100 г зерен горіха. Вживати горіхи в їжу ПРОТИПОКАЗАНО при хворобах кишечника. Лікувальне значення мають і лакуни («перегородки») горіхів. Так, 20%-а настойка лакун виявилася ефективною при еутироїдній формі дифузного зобу й легкій формі тиреотоксикозу.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій (20 г листків або оплоднів на 200 мл окропу) по третині склянки 3 рази на день; настойку (30 дрібно порізаних зелених плодів на 1 л спирту або горілки, настоюють на сонці 14 днів, відціджують) по 1 чарці 3 рази на день при нестравності та болях у шлунку й кишках; настій на склянці окропу 1 столової ложки суміші листя Г. в., кореня лопуха справжнього, кореня оману високого і трави́ звіробою звичайного, взятих порівну, п’ють по 2-3 склянки на день при вуграх; 2 столові ложки суміші листя Г. в., коренів лопуха справжнього і трави́ фіалки триколірної, взятих порівну, заливають половиною літра окропу, варять 5 хв, охолоджують, відціджують і п’ють по півсклянки 4 рази на день при вираженому гнійному характері вугрів; при нічному потінні, при туберкульозі варять 1 столову ложку суміші зелених оплоднів Г. в., листя шавлії лікарської, коріння валеріани лікарської (по 25 г) і трави́ хвоща польового (50 г) в склянці води́ протягом 15 хв і п’ють по 3 склянки на день протягом 2-3 місяців; 1 чайну ложку суміші листя Г. в. (20 г), шишок хмелю звичайного і листя шавлії лікарської (по 40 г) заварюють склянкою окропу і п’ють по 2-3 склянки на день при надмірному виділенні молока у жінок-годувальниць.
ЗОВНІШНЬО — відвар листя (3-5 столових ложок листя на півлітра окропу) для полоскань і спринцювань; 250 г листя кип’ятять в 1 л води́ і додають до ванни або використовують для обмивань; 2 столові ложки суміші листя Г. в. (25 г), квіток ромашки лікарської, листя шавлії лікарської (по 15 г), кори дуба звичайного і квіток калачиків лісових (по 10 г) заварюють 1 л окропу і використовують для спринцювань, ванночок і піхвових тампончиків при запальних захворюваннях жіночих статевих о́рганів, при білях; мазь для лікування ран: 15 г порізаних листків на 100 г соняшникової олії, настоюють 7 діб, кип’ятять на водяній бані 3 години, двічі проціджують через марлю, знову кип’ятять 30 хв на водяній бані, після чого додають 15 г жовтого воску1.
JUGLANS REGIA L. — ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ.
Російська назва — орех грецкий.
Велике дерево з родини горіхових. У дикому стані росте в лісах Криму, Закавказзя й Середньої Азії. Вирощують його заради їстівних плодів та як декоративну рослину в багатьох місцях південної частини Радянського Союзу, в тому числі й на півдні України. Кора волоського горіха чорно-сіра або бура, листки чергові, непарнопірчасті, квітки дрібці, зеленкуваті, одностатеві, плоди — кулясті кістянки з м’ясистим оплоднем.
Сировина. Для лікувальної мети використовують листки й зрідка плоди (здебільшого зеле́ні).
Для медичного використання не заготовлюється.
Хімічний склад. Листки горіха волоського містять гідроюглон, який легко окислюється в юглон; флавоноїди: гіперозид, 3-арабінозид кверцетину, 3-арабінозид кемпферолу; дубильні речови́ни (3-4%), мінеральні солі, аскорбінову кислоту, каротин (до 0,33 мг%); ефірну олію (0,03 мг%). Зелений оплодень нестиглих горіхів містить дубильні речови́ни (до 25%), барвну речовину юглон, яка має дуже виражені бактерицидні властивості, і багато аскорбінової кислоти́ (1000-3000 мг%).
Дія: в’яжуча, збудна, регулююча функціональну діяльність травного каналу, кровоочисна, протискорбутна, глистогінна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарати волоського горіха широко застосовуються в народній медицині. З листків готують тонізуючі та загальнозміцнювальні ліки, які поліпшують обмін речовин при шкірних хворобах, розсмоктують інфільтрати, сприяють гоєнню ран, діють протизапально і мають в’яжучі, легкі послаблюючі та протиглисні властивості.
Настій листків горіха вживають усередину як загальнозміцнювальний засіб при знесиленні, авітамінозах, скрофульозі, шкірних хворобах, рахіті, як в’яжучий засіб при діареї. Відвар листків використовують для ванн та обмивань при поліартриті, подагрі, рахіті, скрофульозі, різних хворобах шкіри (висипах, вуграх, гнояках, екземах) і для полоскань при ангіні й стоматиті.
Свіжі подрібнені листки горіха волоського прикладають до ран і виразок для прискорення гоєння їх. З цією метою застосовують мазь із сухих горіхових листків, екстрагованих соняшниковою олією з додаванням воску.
Водний екстракт листків горіха має досить виражений терапевтичний ефект при деяких формах туберкульозу шкіри, туберкульозних лімфаденітах і туберкульозі глотки. З листків волоського горіха виготовлено препарат каріон, який застосовували при різних формах туберкульозу. В медицині та ветеринарії також використовували препарат юглон для місцевого лікування шкірного туберкульозу і стригучого лишаю.
При запальних процесах горла і рота, а також для лікування скрофульозу і рахіту 1 столову ложку сухих листків горіха заливають 1 склянкою окропу і настоюють 2 год в закритому посуді. Вживають настій по 1 чайній ложці тричі на день. Для ванн і обмивань 250 г листків кип’ятять в 1 л води́2.
ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ — Juglans regia L.
Родина горіхові — Juglandaceæ.
Як виглядає? Довговічне могутнє дерево з густою, розкиданою кроною і бальзамічно-запашним листям. Листки довгочерешкові, до 0,5 м завдовжки, непарноперисті, з 5-9 овальними частками, які, зокрема, бувають до 15 см завдовжки. Чоловічі квітки зібрані в товсті, густі, звислі котики, жіночі — по 2-3 на вкорочених пагінцях, зелені, непоказні. Плід — куляста кістянка, окутана зеленим оплоднем, який під осінь чорніє, лускає і відслонює здерев’янілу, борознисту, двостулкову кістянку з чотирилопатевим, всередині покритим тонкою бурою шкіркою, насінням — смачним горіхом. Цвіте́ в квітні-травні.
Де росте? Розводять в садах, садибах, у дикому стані — в лісах субтропіків. (Походить з Балкан, Малої та Середньої Азії).
Що̀ збирають? Зелені неспілі плоди і молоді листки, відщипуючи їх від центрального черешка. Сушать швидко, на горищах, бо легко чорніють і псуються.
Коли застосовують? При авітамінозі С; як засіб, що̀ в’яже і очищує кров при лишаях, і висипах на шкірі; при нерегулярних менструаціях; як глистогінний засіб (завдяки дії алкалоїду югландину, леткої олії, дубильних речовин, кислот тощо). У вигляді чаю готують так. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку порізаних листків і настоюють 10 хвилин. П’ють по 1 склянці двічі-тричі на день: при цинзі, цукровому діабеті (знижує процент цукру в сечі), як засіб проти круглих глистів і при шкірних хворобах. Дубильні та інші речови́ни, що̀ є в горісі, діють при катарах шлунка і кишок проти скупчення слизу в них, при проносах.
З дрібно порізаних зелених плодів готують спиртову настоянку. Для цього 30 плодів горіха заливають 1 л спирту і виставляють на 14 днів на сонце, потім відціджують і п’ють по 1 чарці при болях у шлунку, кишках, нестравності тричі на день перед їдою. Хворим з підвищеною кислотністю шлункового соку рекомендується з’їдати щоденно по 25-100 г зерен горіха.
Відвар з листків горіха (5 г на 1 склянку води́) дають дітям по 1 чайній чи десертній ложці тричі на день при рахіті, золотусі, ексудативному діатезі, запаленні лімфатичних залоз. При вуграх беруть 1 столову ложку суміші (порівну) листків волоського горіха, кореня лопуха, кореня оману високого і трави́ звіробою на 1 склянку води́, варять 5 хвилин. Випивають 2-3 склянки відвару на день.
При надмірному виділенні молока у жінок, які годують груддю, застосовують суміш (в співвідношенні 2:4:4) листків волоського горіха, шишок хмелю, листків шавлії — 1 чайну ложку на 1 склянку окропу. П’ють 2-3 склянки на день.
При нічному потінні, при туберкульозі варять 1 столову ложку суміші (в співвідношенні 2,5:2,5:2,5:5) зелених оплоднів волоського горіха, листків шавлії, кореня валеріани і трави́ хвоща польового в склянці води́ протягом 15 хвилин. П’ють по 3 склянки на день протягом 2-3 місяців.
Відваром (5 г листків у 1 склянці води́) полощуть горло при ангінах і вживають його для примочок (завдяки барвнику юглону), як бактерицидний (протимікробний) неспецифічний засіб, при лікуванні туберкульозу шкіри (вовчанка, скрофулодерма, індуративна еритема, лишай золотушний, бородавчастий туберкульоз шкіри), хронічних епідермофітій і стрептококових та стафілококових захворювань шкіри.
Відвар з листків волоського горіха (пригорща на 3 л води́) додають до ванн дітям, хворим на золотуху та рахіт. Також можна ним (краще відваром з оплоднів) мити голову, щоб надати волоссю темнішого кольору. Свіжі листки відлякують кома́х3.
Juglans regia L. — ГОРІХ ВОЛОСЬКИЙ.
Українська назва: горіх волоський; російська: грецкий орех; польська: orzech włoski.
Родина: Juglandaceæ — горіхові.
Усім відоме дерево, що̀ розводять в садах і садибах переважно в Україні й взагалі на півдні нашої країни. Цвіте́ наприкінці квітня — у травні.
Збирають листи в червні, а для лікарських цілей молоді плоди в той період, коли їх ще можна різати ножем.
Вважається, що на організм людини діє в’яжуче, глистогінно, кровоочищуюче, поліпшує обмін речовин; містить (особливо незрілі плоди) вітамін С.
Вживання. У науковій медицині майже не вживається.
Народна медицина вживає в більшості випадків тільки листи волоського горіха. Чай із цих листків — 50,0 г на 1 л води́ п’ють при різних хворобах шкіри, при венеричних хворобах, при круглих глистах і, нарешті, при катарах шлунково-кишкового тракту. Відзначається, що в діабетиків знижується відсоток цукру в сечі, якщо вони п’ють чай з листків волоського горіха.
Із дрібнопорізаних молодих плодів волоського горіха готують спиртову настойку. Горіхи заливають спиртом і настоюють у пляшці на сонці 14 днів. Чорна пахуча настойка зливається в пляшки, а горіхи, що̀ залишилися після спирту, засипають цукром, добре перемішують і дають настоятися приблизно цілий місяць. Одержують гарний лікер. І настойка й лікер уживається при болях шлунка й кишечника (особливо при нетравленнях). Лікер діє менш ефективно, але дуже приємний на смак; приймають після їжі при легких нетравленнях.
Для настойки беруть приблизно 30 горіхів на 1 л спирту, а до лікеру додають трохи гвоздики й кориці до смаку.
Листи волоського горіха в напарі (деякі роблять відвар) застосовуються для ванн рахітичним і золотушним дітям.
Для того щоб додати волоссям темніший колір, миють голову в міцному відварі листків волоського горіха.
Зберігання. Дрібно порізані висушені листи волоського горіха зберігають у дерев’яних ящиках, усередині вистелених папером4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
4 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
Немає коментарів:
Дописати коментар