Чорниця звичайна
(Vaccinium myrtillus L.)
Vaccinium myrtillus − низенький (15-40, рідше 60 см заввишки) розгалужений, з гостроребристими голими гілка́ми кущик родини брусничних. Листки спірально розташовані, майже сидячі, суцільні, яйцевидні, еліптичні або яйцевидно-еліптичні, по кра́ю дрібно-пилковидно-зубчасті, на верхівці загострені, зверху світло-зеле́ні, зісподу блідіші, голі або по жилках розсіяно коротко-опушені, тоненькі, на зиму опадають. Квітки правильні, на коротких квітконіжках, поодинокі, в пазухах листків; віночок зеленувато-білий з рожевим відтінком, кулясто-глечиковидний, зрослопелюстковий, з 4-5 відвернутими частками відгину. Плід — куляста чорна ягода. Цвіте́ у травні-червні, плоди достигають у липні.
Поширення. Чорниця росте у хвойних, мішаних і листяних лісах в Карпатах, Росточчі-Опіллі, на Поліссі, у Волинському Лісостепу, в західній частині Західного Лісостепу, зрідка у східній частині Лівобережного Лісостепу.
Заготівля і зберігання. Для лікарських потреб використовують плоди (Fructus Vaccinii myrtilli) і листя (Folia Vaccinii myrtilli) чорниці. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Для цього зрізані рослини в’яжуть у невеличкі пучки і розвішують для сушіння в провітрюваному приміщенні або в затінку на відкритому повітрі. Після висушування пучки обмолочують, а одержане у такий спосіб листя звільняють від домішок і зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Сухого листя виходить 7-8%. Плоди збирають повністю стиглими за допомогою спеціальних совків або вручну і використовують свіжими або сушать на відкритому повітрі, розстилаючи тонким шаром на папері або тканині. Штучне сушіння проводять при температурі, не вищій 50-60°. Сушених плодів виходить 13%. Строк їх придатності — 2 ро́ки. Сушені плоди чорниці є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Плоди чорниці містять вуглеводи (5,3-7,4%): глюкоза, фруктоза, сахароза, пектин; органічні кисло́ти (0,90-1,28%): лимонна, молочна, щавлева, яблучна, янтарна; вітаміни: аскорбінова кислота — 5-6 мг%, тіамін — 0,045 мг%, рибофлавін — 0,08 мг%, нікотинова кислота − 2,1 мг%, каротин − 0,75-1,6 мг%; флавоноїди (460-600 мг%): гіперин, астрагалін, кверцитрин, ізокверцитрин, рутин; антоціани: дельфінідин, мальвідин, петунідин, ідаїн, миртилін; фенолокисло́ти: кавова, хінна, хлорогенова; феноли і їхні похідні: гідрохінон, монотропеозид, асперулозид; дубильні речови́ни (до 12% на абсолютно суху речовину), ефірну олію, циклічний шестиатомний спирт інозит, похідні антрацену, сполуки марганцю і заліза. У листі чорниці є дубильні речови́ни (до 20% на абсолютно суху речовину), флавоноїди: кемпферол, рутин, астрагалін, гіперин, кверцитрин, ізокверцитрин, авікулярин, мератин; антоціани: ціанідин, дельфінідин, петунідин; тритерпеноїди: β-амірин, олеанолова і урсолова кисло́ти; фенолокисло́ти: кавова, хлорогенова, хінна; феноли і їхні похідні: гідрохінон, арбутин, метиларбутин, асперулозид, монотропеозид, ефірна олія, алкалоїд муртин, вітамін С, каротиноїди, лимонна кислота.
Фармакологічні властивості і використання. Поєднання в’яжучих і антисептичних властивостей плодів чорниці робить їх цінним протипроносним засобом при різних запальних станах шлунково-кишкового тракту, особливо в дитячій практиці. З цією метою вживають сушені плоди у вигляді настоїв або киселів. Сушені плоди чорниці входять до складу шлункового чаю. Свіжі плоди чорниці регулюють функціональну діяльність травного каналу (корисні як при проносі, так і при хронічному спастичному коліті), підвищують гостроту зору, допомагають при гіпохромній анемії, жовчнокам’яній і сечокам’яній хворобах, подагрі, ревматизмі, екземах, псоріазі, висипках на шкірі, при атеросклерозі, гіпертонічній хворобі та інших патологічних станах, пов’язаних зі зниженням міцності стінок кровоносних судин, та при гіпохромній анемії. При нирковокам’яній хворобі протягом тривалого часу корисно вживати суміш (порівну) чорниць і суниць лісових. В литовській народній медицині плоди чорниці використовують як загальнозміцнюючий засіб при симптоматичному лікуванні хворих на рак. Лікувальні властивості мають також компоти, соки, варення, джем, чорничний морс. Слід пам’ятати, що при в’ялій перистальтиці кишечника, дискінезії жовчних шляхів за гіпокінетичним типом та при дуоденостазах надмірне вживання чорниць може ви́кликати погіршення самопочуття хворих. Використовують плоди чорниці і як зовнішній засіб. Густий відвар або свіжий сік плодів застосовують для лікування мокнучих екзем, псоріазу, опіків, гнійних виразок тощо (роблять примочки або компреси, які міняють 3-4 рази на добу). У вигляді полоскання свіжий сік або настій сушених плодів чорниці вживають при ангінах, стоматитах, катарі верхніх дихальних шляхів. Настій із листя чорниці має гіпоглікемічні властивості і використовується при легких формах цукрового діабету (частіше в суміші з іншими лікарськими рослинами). Крім того, настій листя призначають всередину при пієлітах, циститах і уретритах, атонії сечового міхура, сечокам’яній і жовчнокам’яній хворобах, шлункових кольках (гастралгії) і хронічних ентероколітах. При геморої із насто́ю листя чорниці роблять клізми, а при білях — спринцювання.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — холодний настій (2-3 столові ложки сушених плодів заливають склянкою холодної кип’яченої води́, настоюють 8 годин, проціджують) по третині чи половині склянки 3-4 рази на день; гарячий настій (3-4 чайні ложки сушених плодів настоюють 2-3 години на 400 мл окропу, проціджують) по чверті склянки 5-6 разів на день; кисіль (на 300 мл води́ беруть 1 столову ложку сушених плодів, додають 1 чайну ложку крохмалю і цукор-пісок на смак) по півсклянки 3 рази на день; настій із листя (2 столові ложки сировини́ настоюють 2 години на 400 мл окропу, проціджують) по півсклянки 4 рази на день до їди; чорничне вино (25 г сухих плодів кип’ятять протягом 20 хвилин в невеликій кількості води́, додають 250 мл червоного вина́ і суміш кип’ятять ще 10 хвилин) по 1 столовій ложці 3 рази на день при хронічному коліті.
ЗОВНІШНЬО — полоскання свіжим соком плодів або настоєм (1-2 чайні ложки сушених плодів настоюють 15 хвилин на склянці окропу, проціджують); компреси і примочки із свіжого соку плодів або густого відвару (100 г свіжих плодів на 500 мл окропу, уварюють наполовину); спринцювання і клізми з відвару (60 г листя на 1 л окропу)1.
Vaccinium myrtillus L. — ЧОРНИЦЯ.
Українські на́зви: чорниця, чорні ягоди; російська: черника; польські: borówka czarna, czarne jagody.
Родина: Ericaceæ — вересові.
Багаторічна рослина висотою 15-50 см. Листи яйцеподібні або продовгувато-яйцеподібні, невеликі, злегка гострі, дрібнозубчасті, на дуже коротких черешках, шкірясті, по обидва боки світло-зеле́ні, знизу із сітчастими жилками. Квіти зеленувато-білі з рожевим відтінком. Ягоди чорні із сизуватим нальотом, усередині звичайно пурпурові. Цвіте́ в травні-червні. Росте в лісах, переважно у хвойних. Поширена скрізь, крім південних і степових районів.
Збирають зрілі ягоди та листи під час цвітіння.
Чорниця2 є найпопулярнішою народною лікарською рослиною, особливо її ягоди, як сушені, так і свіжі, а також засипані цукром. Вживають при нетравленні шлунка, болях у шлунку й кишечнику, й при поносах. Свіжі ягоди частіше вживають при катарі шлунка, а сушені у відварі або сильному напарі при катарі кишок, розладах кишечника й поносах.
Народна медицина вживає також ягоди чорниці в суміші з ягодами суниці. Для цього весь суничний період, що̀ триває зазвичай близько 3 тижнів, хворі хронічним розладом кишечника, катаром шлунка й зниженою кислотністю шлункового соку та хворі недокрів’ям разом із прийманнями чорниці їдять і суницю.
Суницю й чорницю окремо, у суміші та чергуючи рекомендується їсти при каменях нирок, у то́му числі й при дуже хворобливих нападах. В останньому випадку рекомендують робити гарячі ванни з відвару вівсяної соломи, змішаної (навпіл) із травою хвоща.
При цукровій хворобі рекомендують чай з листків чорниці (60,0 г на 1 л окропу). При частій у цих випадках недостатності шлункових соків додають листки чорниці до відповідних сумішей інших лікарських рослин.
При гемороїдальних кровотечах роблять клізми з напара листків чорниці (60,0 г на 1 л окропу).
Густо зварені (варити недовго) свіжі ягоди чорниці товстим шаром наносять на уражені екземою місця́ тíла, обкладають марлею і обв’язують. Такі обклади міняють щодня, а присохлу марлю відмочують теплою чистою сироваткою від кислого молока. Таким же відваром і у такий же спосіб змазують висипи на шкірі, прищі, некротичні виразки, обпалені або ошпарені місця́.
Завжди, майже без винятку, доводилося спостерігати більшу ефективність від приймання свіжих ягід чорниці в великих кількостях при подагрі, ревматизмі та інших видах хвороб, при порушеному обміні речовин.
Для ягід чорниці, особливо свіжих, характерна та особливість (виходжу з багаторазових своїх спостережень), що вони, скріплюючи кишечник при поносах, у той же час лікують хронічні запори. Після чорничної терапії перистальтика приходить у норму на дуже тривалий час. Виходячи із цього, вважаю, що чорничні ягоди є не тільки скріпним засобом (як це прийнято вважати в домашньому побуті), а, вірніше, засобом, що̀ регулює або нормує шлунково-кишкові функції.
Зберігання. Сушені ягоди чорниці зберігають у ящиках, викладених папером, а листки — у мішках3.
ЧОРНИЦЯ — Vaccinium myrtillus L.
Російська назва — черника.
Родина брусницеві — Vacciniaceæ.
Невисокий кущик (15-30 см) з довгим повзучим кореневищем. Сте́бла висхідні або прямостоячі, розгалужені, зеленувато-коричневі. Листки чергові, на коротких черешках, яйцеподібні, світло-зеле́ні. Квітки правильної форми, пониклі. Оцвітина подвійна, віночок зеленувато-білий або зеленувато-рожевий, з короткими трикутними зубчиками. Плід — куляста чорна ягода з сизуватим серпанком.
Рослина поширена у хвойних і мішаних лісах, на сонячних галявинах. Цвіте́ з квітня до початку червня. Плоди достигають у липні. Заготовляють чорницю в Білорусі, Литві, Україні, на Кавказі, в Сибіру.
Сировина. Для медичного використання заготовляють ягоди і листки чорниці. Ягоди збирають при повному їх достиганні, сушать швидко (в печах) при температурі 50-70°С. Зберігають у щільній тарі, оскільки сировина легко уражується комірними шкідниками і міллю. Більшу цінність мають свіжі і консервовані плоди чорниць. З них готують джем, варення, їх пастеризують, консервують з цукром у співвідношенні 1:2. Листки збирають улітку, сушать, розстилаючи тонким шаром у теплих приміщеннях з оптимальним обміном повітря.
Хімічний склад. У плодах чорниць знайдено дубильні речови́ни пірокатехінової структури (близько 12%), антоціани, органічні кисло́ти (близько 7%) — цитринову, яблучну, бурштинову, хінну, молочну, щавлеву, а також аскорбінову кислоту (20-75 мг/100 г), каротин, тіамін, пектинові речови́ни. Чорниці містять також неоміртилін, який за дією споріднений з інсуліном (впливає на вуглеводний обмін). У листках виявлено флавоноїди, аскорбінову кислоту (250 мг/100 г), арбутин (близько 1%), неоміртилін (близько 2%). Насіння містить жирну олію (близько 31%), білки́ (близько 18%), амінокисло́ти.
Застосування. Препарати чорниць застосовують у науковій та народній медицині як в’яжучий, сечогінний та протидіабетичний засоби. Вони поліпшують загальний обмін речовин, стимулюють функцію о́рганів травлення. Беруть 1 столову ложку сухих чорниць, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 15 хв, настоюють 4 год. П’ють по 1 столовій ложці 4 рази протягом доби за 30 хв до їди.
Для лікування хронічного коліту ми користуємось сумішшю плодів чорниць з коренями перстачу прямостоячого, родовика лікарського, листками подорожника великого, травою очанки лікарської у співвідношенні 2:2:3:2:2. Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 10 хв. Потім додають 1 столову ложку коренів алтеї лікарської, настоюють 4 год. П’ють настій по 50 мл 3-4 рази на добу за 30 хв до їди.
Для лікування цукрового діабету ми користуємось ягодами чорниць у поєднанні з сумішшю коренів цикорію дикого, кореневищ пирію повзучого, плодів глоду колючого, шипшини коричної у співвідношенні 2:3:3:2:2. Беруть 2 столові ложки добре подрібненої суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 10 хв, охолоджують. П’ють по 50 мл 4 рази на добу за 30 хв до їди4.
ЧОРНИЦЯ (Vaccinium myrtillus L.).
Цукровий діабет лікували в Китаї, Єгипті, Греції й Римі ще кілька тисячоліть тому, та лише наприкінці минулого століття було відкрито причину виникнення цієї важкої хвороби — розлад діяльності підшлункової залози, яка виробляє особливу білкову речовину — інсулін. Відновити порушений обмін складно, кожен хворий потребує суто індивідуального підходу. При діабеті призначають відповідну дієту й лікувальну фізкультуру, а в крайніх випадках застосовують препарати інсуліну або його синтетичні замінники. Однак терапевтична дія цих сполук часто виклика́є небажані наслідки, обмежуючи цим можливості лікування. Між тим цукровий діабет, особливо легкі його форми, піддається дії лікарських рослин, які мають здатність знижувати вміст цукру в крові.
Історія цього лікування губиться в глибині століть. Стародавні рукописи-травники містять чимало рецептів, до скла́ду яких входять різноманітні тра́ви, що̀ полегшують, а інколи й попереджують розвиток цукрової хвороби. Та й сучасна народна медицина має досвід лікування діабету ліками рослинного походження. Деякі з них добре вивчені і схвалені наукою.
До́сліди, пророблені в нашій країні та за рубежем, дозволяють зробити висновок, що найефективніші в цьому відношенні саме ті рослини, які містять вітаміни, сапоніни, глікозиди, алкалоїди, кумарини. Цих рослин вже більше 200, і з кожним роком перелік протидіабетичних трав поповнюється.
Серед рослин, які застосовують нині для лікування цукрового діабету, можна зустріти й несподівані, на перший погляд, лікувальні тра́ви. В різних районах країни населення здавна використовувало з цією метою лісові суниці, всіма знаний хвощ польовий, листя брусниці й чорниці, плоди каштана, капусту, таємничо-легендарний женьшень, листя грецького горіха, злакові культури — овес, жито, пшеницю. Навіть із дріжджів виділено речови́ни, які знижують рівень цукру в крові у хворих тварин.
Перелічені рослини можна застосовувати як окремо, у вигляді водних настоїв та відварів, спиртових витяжок з листя, насіння, квіток, кори, так і в комбінаціях, що̀ складають аптечний збір. Рецептура їх різноманітна, способи виготовлення досить прості. Потрібно висушені й подрібнені компоненти збору старанно перемішати, заварити гарячою водою (з розрахунку столова ложка на склянку окропу) й настоювати 10-20 хвилин. Після цього настій слід процідити через подвійний шар марлі, охолодити і вживати за призначенням лікаря. В народній і науковій медицині найпоширеніший у лікуванні діабету збір, до скла́ду якого входять у різних частинах листя чорниці, лушпиння сухих стручків квасолі, насіння льону та солома з вівса.
Давня легенда розповідає, що колись мешканці пралісів — гноми — втратили свій притулок, оскільки люди довідалися про їхні скарби і заходилися перекопувати землю, шукаючи схованки. Довго блукали гноми в лісі, аж поки їм дав притулок чорничний кущик. Відтоді, на знак вдячності, й порозселяли гноми ці казкові кущі чорниці по всьому світу. І справді, маленький кущик з родини брусничних з повзучим кореневищем, прямими гілками, блискучим еліпсоподібним листям та поодинокими або ж парними зеленкувато-білими, з рожевим відтінком квітками можна побачити скрізь у нашій країні. Цвіте́ чорниця в травні-червні, плодоносить у липні-вересні.
Ягоди для лікування теж збирають у липні-серпні. Щоб вони довше зберігали цілющі властивості, їх прив’ялюють на повітрі, в затінку, розсипаючи тонким шаром на тканині чи папері, а потім досушують у печах, духовках або сушарнях при температурі, яка не перевищує 60-70°. Добре висушена сировина не бруднить ру́ки під час пересипання і не збивається в грудочки. Зі 100 кг свіжих ягід одержують 15-18 кг сухих, які можуть зберігатися впродовж кількох років.
Лікувальні властивості ягід чорниці зумовлені наявністю в них дубильних речовин, а смакові якості — вмістом цукрів, лимонної, яблучної та інших органічних кислот. Багата чорниця й на солі заліза та пектинові речови́ни, які звільняють кишечник від продуктів гнилісного розпаду. Залізо, що̀ міститься в чорниці, значно краще засвоюється порівняно з лікарськими препаратами, оскільки в ягодах цієї рослини його супутником є аскорбінова кислота та інші корисні для організму сполуки.
Свіжі ягоди чорниці рекомендують вживати при розладах діяльності шлунка й кишечника, а також для посилення зору, під час ревматизму, подагри. Чорницю використовують і для приготування відвару або чаю, який є чудовим сечогінним і в’яжучим засобом, корисним при недокрів’ї, нічному самовиділенні сечі, діабеті тощо.
Лікарі часто радять включати плоди чорниці до скла́ду шлункового чаю, який просто і швидко можна зготувати в домашніх умовах. Для цього 2 столові ложки добре висушеної і подрібненої суміші, яка містить 3 частини плодів черемхи, 2 — ягід чорниці і 1 частину кореневища перстачу, заливають 2 склянками окропу, кип’ятять 20 хвилин, потім проціджують відвар крізь марлю. Пити чай слід 3-4 рази на день по ¼ склянки перед їжею.
Фармакологічними дослідженнями доведено, що вживання ягід чорниці поліпшує кровообіг у сітківці ока, загострює нічний зір. Тому́ чорниця особливо корисна людям, професія яких пов’язана з напруженням зору. Під час Другої світової війни́ льотчикам неодмінно давали перед нічними польотами чорничний кисіль. Втім, його можна рекомендувати і до загального столу на десерт. Особливо смачна свіжа чорниця, притрушена цукровою пудрою.
Чорницю використовують і як зовнішній засіб: при екземі, опіках, прищах, погано загоюваних ранах, виразках та інших захворюваннях шкіри (свіжі ягоди чорниці товчуть у ступці, протирають через решето, а одержану масу прикладають товстим шаром на хворі місця́). Клізми з відвару ягід корисні при геморойній кровотечі.
Листя чорниці має протидіабетичні властивості. В ньому містяться особливі хімічні речови́ни — глікозиди міртилін та неоміртилін, що̀ знижують рівень цукру в крові. Під час лікування цукрового діабету листя чорниці, крім того, що його включають до скла́ду спеціального збору, можна застосовувати й у вигляді відвару, який готують з розрахунку 60 г листя на 1 л окропу. Вживають такий відвар по 2 столові ложки тричі на день.
Сік чорниці має бактерицидні властивості, впливає на дизентерійні палички та на збудників черевного тифу. До того ж він діє в присутності харчотравних ферментів, тоді як багато фармацевтичних антибіотиків руйнують кисле середовище шлунка.
В домашніх умовах чорницю консервують у цукрі. Її можна також заморожувати. З перестиглих, м’ятих, пошкоджених, але свіжих ягід готують сік. Гарячим його наливають у попередньо старанно вимиті й простерилізовані парою банки і закривають кришками. Лікувальні властивості сік чорниці не втрачає протягом року і довше. При потребі його розводять водою5.
ЧОРНИЦЯ, борівка (Vaccinium myrtillus); з лікувальною метою використовують її ягоди й листя.
Чорниця — невеличка кущова рослина з родини вересових (за іншими системами — з родини брусничних). Поширена в лісовій і лісостеповій зонах [колишнього] Радянського Союзу, переважно у вологих місцях і ближче до Півночі. В Україні зустрічається в Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Поліссі та в Західному Лісостепу.
Стебло з чорниці заввишки до 40 см, покрите зеленувато-коричневою корою, гострогранисте, вічнозелене. Листки з обох боків світло-зеле́ні, загострені, дрібнопилчасті, яйцевидні, на дуже коротких черешках, шкірясті, з сітчастими жилками знизу, на зиму опадають. Квітки пониклі, в пазухах листків, на коротких ніжках, зеленувато-білого кольору з рожевим відтінком. Плоди — чорні, кулясті ягоди, звичайно покриті сизуватим нальотом, всередині пурпурові.
Цвіте́ чорниця в травні-червні. Ягоди для потреб лікування збирають, коли вони дозріють, тобто в липні-серпні. Їх треба швидко сушити при температурі 50-70°, краще, якщо в печі.
Чорниця — досить популярна рослина, добре відо́ма своїми ягодами, які в народі вживають як в’яжучий і такий, що̀ регулює функціональну діяльність шлунка та обмін речовин в організмі, а також як сечогінний і очисний засіб.
Ягоди чорниці містять у собі багато дубильних речовин, тому́ вони корисні як в’яжучий дієтичний засіб при гострих і хронічних розладах травлення (при простому проносі, дизентерії, катарах кишок та при зниженні кислотності шлунка) у вигляді відвару, а іноді й у вигляді киселю або компоту, особливо для дітей.
Свіжі ягоди чорниці діють іноді зовсім навпаки, тобто допомагають при хронічних запорах. Різну дію цих ягід можна пояснити властивістю чорниці регулювати функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту.
Відвар ягід чорниці корисний також при недокрів’ї, при нічному нетриманні сечі й навіть при піску й каменях у нирках, а якщо буває сильний біль при цій хворобі, то рекомендують додатково вдаватися й до зовнішнього лікування: робити ванни з відвару вівсяної соломи й польового хвоща пополам (по 50 г на відро окропу). Добре, якщо до всього цього долучити ще й приємне лікування свіжими ягодами суниць (у літню пору).
Свіжі ягоди чорниці рекомендується вживати не тільки при хронічному запорі, але й при ревматизмі, подагрі та при порушенні обміну речовин.
Відвар з листя чорниці (60 г на літр окропу, вживати по дві столові ложки, три рази на день) діє на організм, подібно до інсуліну, дуже допомагає при сахарній хворобі (діабеті).
Ягоди чорниці застосовують також і як зовнішній засіб: клізми з їхнього відвару ставлять при геморойних кровотечах, примочку або мазь застосовують при різних шкірних хворобах, наприклад, при екземах, висипах, прищах та при опіках, навіть зі змертвінням тканини на виразках. Для цього густо зварені ягоди (краще, якщо свіжі) товчуть, перетирають їх та̀к, щоб вони перетворилися на щось, схоже на мазь, і накладають цю мазь товстим шаром на уражені місця́. Міняти мазь треба щодня, змивати її слід чистою сироваткою з кислого молока.
Чорницю схвалила наукова медицина, тому́, якщо вона не росте в даній місцевості (в південній), то ягоди її завжди можна дістати в аптеці.
Способи застосування. Відвар ягід: одну-дві чайні ложечки товчених ягід на одну склянку окропу; вживати по 2-3 столові ложки, три рази на день; можна пити і як чай, не дозуючи, краще, якщо з чистим бджолиним медом.
Настойка: 10,0; по 15-20 крапель, три рази на день.
Порошок з цукром: по одній чайній ложечці, три рази на день6.
ЧОРНИЦЯ ЗВИЧАЙНА − Vaccinium myrtillus.
Родина брусницеві — Vacciniaceæ.
Черника обыкновенная.
Синоніми, народні на́зви. Афини Іванові, боровиця, гафина, дурниця, ягода чорна, яфиня.
Лікарська сировина. Плоди, листя.
Заготівля і зберігання. Збирають добре дозрілі, непошкоджені ягоди вранці або надвечір, у суху погоду. Спочатку пров’ялюють у сушарках протягом 2-3 годин при температурі 35-40°С, потім досушують при температурі 55-60°С. Зберігають у паперових мішечках. Термін придатності 2 ро́ки. Листя заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать у затінку або в добре провітрюваному приміщенні. Зберігають у добре закритих банках.
Хімічний склад. Плоди містять вітаміни С, В1, В2, РР, каротин, антоціани, органічні кисло́ти, дубильні речови́ни, цукри, пектини, глікозид арбутин, мінеральні солі. У листі містяться дубильні речови́ни, флавоноїди, аскорбінова кислота, ефірні олії.
Фармакологічні властивості. В’яжучий, протизапальний, сечогінний, гіпоглікемічний, протипроносний, кровоспинний засіб, регулює діяльність травного каналу та обмін речовин.
Застосування.
Настій. 2-3 столові ложки сухих ягід настоювати 8 годин на склянці холодної води́. Уживати по ⅓-½ склянки 3-4 рази на день як в’яжучий засіб, при цукровому діабеті, циститах, уретритах, ентероколітах, сечо- та жовчнокам’яній хворобах.
2 чайні ложки плодів залити 300 мл окропу, настоювати 8 годин. Випити протягом доби як сечогінний засіб та при проносах.
Відвар. 10 г листя на 1 л окропу або 1-2 чайні ложки ягід на склянку окропу. Вживати по 1-3 столові ложки тричі на день для регуляції діяльності травного каналу й обміну речовин. Зовнішньо використовують для примочок при екземах і клізм при гемороїдальних кровотечах.
60 г листків на 1 л води́. Використовують у вигляді клізм при гемороїдальних кровотечах.
100 г свіжих плодів залити 500 мл окропу, після настоювання упарити наполовину. Використовувати для компресів і примочок при мокнучих екземах, псоріазі, опіках, гнійних виразках.
40 г плодів залити 200 мл води́, варити 20 хвилин. Уживати по 5-6 столових ложок на день протягом тривалого часу при хронічному ревматизмі.
Чай. 60 г листків залити 1 л води́, настоювати 12 годин, варити 5 хвилин, напарювати 1 годину. Вживати по ¾ склянки 5 разів на день через 30 хвилин після їди при проносах, цукровому діабеті, диспепсії, болях у шлунку та кишках, гастриті, ентероколіті. Зовнішньо використовують для спринцювань і клізм при геморої.
Настоянка. 8 столових ложок плодів покласти в склянку, на 0,5 л заповнену горілкою, витримати декілька місяців. Уживати по 10-12 крапель на грудочку цукру або з ложечкою води́ при болях у шлунку.
Ягідне вино. 25 г сухих ягід кип’ятити 20 хвилин у невеликій кількості води́, додати 250 мл червоного вина́ і ще кип’ятити 10 хвилин. Уживати по столовій ложці тричі на день при хронічному коліті.
Плоди. Декілька сухих ягід добре розжувати, а потім ковтати. Уживають при проносах.
Сік. Одержують зі свіжих плодів і використовують для компресів і примочок при мокнучих екземах, псоріазі, опіках, гнійних виразках. Сік зі свіжих листків, змішаний із водою, використовують для полоскання ротової порожнини при ангіні, стоматитах.
Компреси. Обварюють свіжі ягоди і накладають на уражені місця́ у вигляді компресу при екземах.
Компот. 150 г цукру розчинити в 1 л води́, довести до кипіння і додати 2 склянки свіжих ягід, прокип’ятити 10 хвилин. Уживати охолодженим.
Напій. У склянку з молоком покласти 15 г цукру та півсклянки плодів, розмішати.
Кисіль. 25 г сухих ягід залити 1 л води́, варити до розм’якшення, перетерти через сито. До соку додати 100 г цукру, 50 г крохмалю, розведеного в холодній воді, та, помішуючи, довести до кипіння. Охолодити.
Морс. 1 склянку свіжих ягід розім’яти, вичавити сік і поставити його в холодильник. Вичавки залити 1 л гарячої води́, прокип’ятити 12 хвилин, процідити і відвар змішати з соком, додати півсклянки цукру7.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Я настільки ціную цю ягоду, що хочу додати хоча б декілька слів про її на́зву: vaccinium утворилося від латинського baccinium («ягідний кущ»; bacca − «ягода»). Myrtillus − зменшувальне від myrtus (мирт), оскільки листки чорниці нагадують листя мирту (Прим. вид.).
3 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
4 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
5 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Овочі і фрукти в нашому харчуванні» (Ужгород, «Карпати», 1988 р.).
6 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
7 Стаття з книги Ф. А. Жогла, В. П. Поповича, П. В. Олійника та Р. М. Шурина «Вітаміноносні лікарські рослини: Довідник» (Львів, «Світ», 1992 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар