Татарник колючий
(Onopordum acanthium L.)
Onopordum acanthium, синонім — Onopordon acanthium — дворічна колюча трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, 50-200 см заввишки, павутинисто-шерстисте, розгалужене, з 2-3 широкими (до 1,5 см завширшки) колючозубчастими крилами. Листки з обох боків сіропавутинисті, рідше — майже голі, великі, 12-30 (45) см завдовжки, до верхівки стебла́ поступово зменшуються в розмірі; прикореневі листки короткочерешкові, перистонадрізані або перисторозсічені, з колючозубчастими частками; стеблові — чергові, сидячі, часто надрізані, з колючими лопатями; колючки та зубці листків міцні, жовті. Квітки двостатеві, у великих (2-3 см завширшки), одиничних кошиках; віночок зрослопелюстковий, правильний, трубчастий, пурпуровий, з 5 зубчиками на верхівці. Обгортка черепичаста, павутиниста; її листочки яйцевидні або видовженояйцевидні, витягнуті в міцну зеленувату колючку. Плід — сім’янка. Цвіте з червня до вересня.
Поширення. Татарник звичайний росте по всій території України на полях і засмічених місцях, уздовж шляхів, біля жител.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують квіткові кошики (Flores Onopordonis acanthii) або всю надземну частину рослини без нижньої, грубої частини стебла́ (Herba Onopordonis acanthii). Зібрану в період цвітіння рослини сировину використовують свіжою (у вигляді соку) або сушать, розстеливши тонким шаром на листках паперу чи на іншій підстилці в затінку на вільному повітрі або в приміщенні з доброю вентиляцією. Готову сировину зберігають у добре закритих банках або бляшанках у сухому провітрюваному приміщенні. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Листя татарника містить алкалоїди (0,05%), сапоніни, гіркий сесквітерпеновий лактон аркціопікрин, вітамін С (47,4-93,2 мг%), вітамін К, цукри (1,58%), смо́ли (1,6%), дубильні та інші речови́ни. У квіткових кошиках є сапоніни, інулін, барвник, вітамін С та інші сполуки.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати татарника колючого виявляють сечогінну, в’яжучу, дермотонічну, кровоспинну й антимікробну дію, тонізують серцеву діяльність, збільшують силу серцевих скорочень, звужують периферичні кровоносні судини, підвищують артеріальний тиск, стимулюють секрецію травних залоз, збуджують (у малих дозах) або пригнічують (у великих дозах) центральну нервову систему. В експериментах встановлено, що препарати татарника малотоксичні й навіть при тривалому вживанні не виявляють побічного впливу на організм. Усередину препарати татарника дають при запальних захворюваннях сечового міхура, подагрі, ревматизмі й слабості се́рця, від набряків, стійкого спастичного кашлю і астми, як протисудомний засіб при правці, у випадку простудних захворювань, при злоякісних пухлинах, зокрема при раку матки, для профілактики метастазів після видалення злоякісних пухлин, як «кровоочисний» засіб та як засіб, що̀ усуває пригнічений стан хворого и надає йому бадьорості. Широко використовують татарник і як зовнішній засіб. Свіжим соком рослин лікують (1 раз на день змащують уражені ділянки тíла) рак шкіри, гноячкові висипи при імпетиго, фурункули, гнійні рани, інфекційні тріщини куточків рота, лишаї, зокрема вовчий лишай, та коросту. Настоєм трави́ 2-3 рази на день полощуть рот при афтозі, лікують інфекційні тріщини куточків рота (змащують 2-3 рази на день), роблять обмивання, примочки і компреси при гнійних ранах, фурункулах і набряках запального походження. Настій квіткових кошиків використовують для примочок при захворюваннях очей. Настойку із свіжої трави́ татарника застосовують у гомеопатії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — 2 столові ложки подрібненої трави́ варять 10 хвилин у 500 мл води́, охолоджують, проціджують і одержаний настій випивають за день кількома рівними порціями; 3 подрібнені квіткові кошики настоюють 1 годину на 400 мл окропу, проціджують і вживають по чверті склянки 4 рази на день до їди; порошок з листя (без колючок) по 1 чайній ложці 3 рази на день, запиваючи водою; сік із свіжого листя по 1 чайній ложці 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — компреси, примочки і обмивання настоєм (20 г сировини́ на 200 мл окропу); змащування свіжим соком1.
ONOPORDON ACANTHIUM — ТАТАРНИК КОЛЮЧИЙ.
Російська назва — татарник колючий (будяк).
Дворічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Стебло високе, до 2 м заввишки. Листки довгасті, колючозубчасті: нижні — звужені при основі, пірчастолопатеві, загострені; верхні — сидячі, суцільні, подвійнозубчасті. Вся рослина білувато-павутиниста. Квітки світло-пурпурові, трубчасті, зібрані у велике суцвіття — головку з групою листочків-обгорток. Цвіте татарник колючий з червня до вересня. Росте як бур’ян у посівах, на вигонах, поблизу доріг, на пустирях, схилах. Поширений у теплій і помірній смугах СРСР.
Сировина. З лікувальною метою використовують листки, квітки і корені рослини. Сушать листки і квітки у затінку, розстеливши тонким шаром, а корені — у печах.
Для медичного використання не заготовляється.
Хімічний склад татарника колючого вивчений недостатньо. Відомо, що листки його містять незначну кількість алкалоїдів, лактон аркціопікрин, інулін і сапоніни.
Дія: бактерицидна, кровоспинна, сечогінна, тонізуюча.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарати татарника колючого тонізують серцеву діяльність, збільшують силу серцевих скорочень, підвищують артеріальний тиск, звужують периферичні кровоносні судини. В малих дозах татарник збуджує центральну нервову систему, а у великих — пригнічує. Сік татарника має протимікробні властивості (вбиває або пригнічує ріст стафілококів та інших мікроорганізмів).
У народній медицині деяких зарубіжних країн застосовують сік рослини для профілактики метастазів після видалення злоякісних пухлин (при шкірному раці), при виразках, вовчаку та скрофульозі. Настій або порошок листків і квіткових кошиків татарника використовують як сечогінний засіб при хворобах сечового міхура, а також як протизапальний засіб. Відвар його коренів вживають як сечогінний та в’яжучий препарат.
Препарати татарника знімають пригнічений стан. Їх застосовують як протисудорожні чинники (у випадках правцю).
Настій і відвар листків та квіткових кошиків татарника використовують для обмивань, примочок та компресів при гнійних ранах, фурункулах, набряках запального походження.
Настоєм пелюсток його квіток роблять примочки при захворюваннях очей. Найчастіше з татарника колючого готують чай. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібнених листків або квіток рослини і настоюють 10 хв. П’ють по півсклянки 3-4 рази на день при запальних захворюваннях сечового міхура, простуді, ревматизмі. Можна вживати порошок потертих листків татарника колючого (без колючок) — 3-4 чайні ложки на день, запиваючи водою2.
ТАТАРНИК ЗВИЧАЙНИЙ (будяк-дід) — Onopordon acanthium L.
Родина складноцвіті — Compositæ.
Як виглядає? Дворічна трав’яниста рослина 50-200 см заввишки, з 2-3 колючозубчастими гілками, які йдуть вгору. Вся рослина білувато-павутиняста. Нижні листки при основі звуженоперисто-лопатеві, загострені; верхні — сидячі, цілі, двозубчасті. Суцвіття — кулясті кошики, 2-5 см у поперечнику, одиночні або по 2-3 на верхівці стебла́ та його відгалужень. Всі квітки в кошику трубчасті, двостатеві, віночок яскраво-пурпуровий. Листочки-обгортки: нижні — шиловидні, колючі; зовнішні — настовбурчені, закінчені міцним жовтим шпичаком. Рослина на смак гірка, неотруйна. Цвіте у червні-вересні.
Де росте? На пустирях, вигонах, схилах, коло доріг, над кручами, також на полях, по всій території України (рудеральний бур’ян).
Що̀ й коли збирають? Квітки й пагони з листками під час цвітіння.
Коли застосовують? При кашлі, астмі, для лікування злоякісних пухлин (як профілактичний засіб після операції), як лікувальний засіб проти раку шкіри, правця, виразок, вовчанки, скрофульозу і гнійних ран (з чистотілом). У малих дозах татарник збуджує, у великих пригнічує центральну нервову систему; регулює діяльність се́рця, звужує периферичні судини і підвищує артеріальний тиск та збільшує сечовиділення. Підвищує тонус гладкої мускулатури і діє кровоспинно та бактерицидно. Вживання татарника поліпшує самопочуття хворого і надає йому бадьорості (дія алкалоїдів, лактону аркціопікрину, також інуліну і сапонінів).
Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібнених листків або квіток і настоюють 10 хвилин. П’ють по 3-4 склянки на день (також при хворобах сечового міхура, простудних хворобах, ревматизмі).
Застосовують у вигляді порошку. Перетерті на порошок листки (без колючок) вживають по 3-4 чайні ложки на день, запиваючи водою.
Відваром і настоєм татарника лікують гнійні рани, фурункули, запалення гемороїдальних гуль і пухлини різного походження3.
ТАТАРНИК КОЛЮЧИЙ (ONOPORDUM ACANTHIUM L.), РОДИНА «АЙСТРОВІ» — ASTERACEÆ.
Дволітня рослина заввишки 50-200 см. Сте́бла прямостоячі з колючими крильми. Листя чергове, довгасто-яйцеподібне, перистолопастне, по краях зубчасте, з гострими колючками. Квітки зібрані у великі кулясті суцвіття-кошики, що̀ зазвичай розташовуються по 2-3 на верхніх галузках. Листочки обгортки суцвіть із міцними колючками. Всі квітки в кошику трубчасті, двостатеві, пурпурні або світло-фіолетові. Плоди — довгасті коричневі сім’янки з рудуватим чубчиком. Цвіте із червня до вересня, плоди дозрівають у вересні-жовтні. Татарник колючий розповсюджений на території України, є злісним бур’яном.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
Як лікарську сировину в основному використовують квіткові кошики й листя татарника колючого. Збирають їх під час цвітіння. Сушать у тінí. Листя перед сушінням розрізають уздовж. Зберігають у дерев’яній тарі до 2 років.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Татарник містить інулін, сапоніни, незначну кількість алкалоїдів і лактон аркциопікрин, кумарини, флавони.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Препарати татарника мають сечогінний, протимікробний, кровоспинний вплив, діють як засіб, що̀ добре загоює рани, підсилюють діяльність се́рця, підвищують артеріальний тиск і функціональну активність нервової системи. У народній медицині татарник використовують при раку шкіри, шийки й тíла матки. Водні настої застосовують при хворобах нирок, ревматизмі, сильному кашлі, подагрі. Промивають настоєм татарника гнійні рани, роблять примочки при екземі, скрофульозі, шкірних ураженнях і при системному червоному вовчаку. Відвар трави́ використовують зовнішньо при лікуванні правця. Свіжим соком рослини змазують місця́ впровадження коростявих кліщів, оскільки він діє проти сверблячки. Відваром з насіння лікують судороги, хвороби печінки, легеневі кровотечі. Сік кореня рекомендують при парезах і паралічах. Відвар кореня приймають як в’яжучий засіб при діареях. Тампони із соком листя татарника призначають при геморої.
У народній медицині татарник використовували при серцевих нездужаннях, кашлі, гнійних ранах, застої жовчі. Існувала думка: якщо покласти татарник під подушку дитині, то в неї стане меншою слинотеча при прорізуванні зубів.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Татарник колючий не має протипоказань. Однак його варто обережно застосовувати при гіпертонії.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 20 г квіткових кошиків і листя татарнику колючого 1 склянкою води́, кип’ятити 10 хвилин на слабкому вогні, настоювати 40 хвилин, процідити, віджати залишок, довести об’єм до вихідного кип’яченою водою. Приймати по 1 ст. ложці 3-4 рази на день. Застосовувати при злоякісних пухлинах, правці, серцевій слабості, ревматизмі, запаленні сечового міхура, геморої, кашлі й простудних захворюваннях.
Залити в термосі 3 ст. ложки трави́ 2 склянками окропу, настоювати 12 годин, кип’ятити 3-5 хвилин, процідити. Приймати по ½ склянки 3 рази на день у теплому виді. Застосовувати настій для зняття відчуття утоми, при поганому самопочутті4.
Onopordum acanthium L. — ТАТАРНИК.
Українські на́зви: татарник, чортополох (будяк — загальна назва багатьом рослинам), будяк-дід; російська: татарник колючий, або обыкновенный; польські: popłoch pospolity, popłoch.
Родина: Compositæ — складноцвіті.
Сильно колюча дворічна рослина зі стеблом висотою 50-200 см, угорі з 2-3 широкими колючо-зубчастими гілками, що̀ йдуть доверху. Нижні листи при основі звужені, перисто-лапчасті, загострені, верхні — сидячі, цільні, подвійнозубчасті. Листочки-обгортки нижні шиловидні, колючі, зовнішні з них відстовбурчені. Уся рослина білувато-павутинова. Квіти яскраво-пурпурові. Цвіте з червня до вересня. Росте на вигонах, біля доріг, обривів, на пустирях, схилах. Бур’ян. Розповсюджений скрізь. Рослина гіркого смаку.
Збирають листи цієї рослини.
Чай з напара листів (1 столова ложка на 1 склянку окропу) приймають по 3-4 склянки в день при «застуді сечового міхура». П’ють його протягом 10 днів (у деяких місцях і в більших дозах). Ще краще приймати порошок з листів татарнику (перед приготуванням порошку видаляють колючки) по 3-4 чайні ложечки в день, запиваючи водою. Вважається, що вживання татарнику впливає на пригноблене самопочуття хворого й надає йому бадьорість. Як сечогінний засіб застосовується сам по собі й у сумішах для «очищення» крові й при ревматизмі. Напаром і відваром листів промивають рани.
Зберігання. Листи зберігають у ящиках, викладених усередині папером5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
4 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
5 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
Немає коментарів:
Дописати коментар