Бузок звичайний
(Syringa vulgaris L.)
Syringa vulgaris — листопадний кущ родини маслинових, заввишки 2-5 м. Листки цілокраї, супротивні, яйцевидні, при основі серцевидні. Квітки двостатеві, з ліловим, рідше білим трубчастим віночком, зібрані у волоть. Плід — коробочка. Цвіте́ у травні.
Поширення. Походить з Балканського півострова. На Україні широко вирощують як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Використовують квітки і листя. Квітки заготовляють на початку цвітіння, звільняючи їх від суцвіть, і сушать спочатку на сонці, а потім досушують під наметом. Сухої сировини́ виходить 12%. Листя збирають під час цвітіння рослини. Сушать під наметом або в провітрюваному приміщенні. Сухого листя виходить 16%. Готову сировину зберігають у сухому приміщенні. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Квітки містять ефірну олію, фарнезол, сирингопікрин, фенол, глікозид сирингін. У листках є сирингін, гіркі речови́ни, аскорбінова кислота (до 200 мг%).
Фармакологічні властивості і використання. Препарати Б. з. використовують як потогінний та апетитний засіб. Їх вживають при бронхітах, бронхіальній астмі, коклюші, набряках ниркового походження. Настойку квіток використовують при ревматизмі, невралгії, ревматоїдному поліартриті, артралгії, виразці шлунка, задишці. Чай із квіток п’ють при епілепсії. Свіже подрібнене листя прикладають до виразок і ран для швидшого загоювання.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (10 г на 200 мл окропу, настоюють 8 годин) по 1 столовій ложці тричі на день; суміш квіток Б. з., трави́ деревію звичайного і квіткових кошиків пижма звичайного у співвідношенні 2:2:1 готують як настій (1 столова ложка суміші на 1-1,5 склянки окропу, настоюють 8 годин) і п’ють по чверті склянки тричі на день при простудних захворюваннях; настойку квіток (чверть склянки квіток на склянку горілки) по 50 крапель тричі на день при ревматизмі.
ЗОВНІШНЬО — мазь (1 частина порошку листя або бруньок на 4 частини вазеліну чи вершкового ма́сла) втирають при невралгії й артралгії.
Рослина отруйна!1
БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ — Syringa vulgaris L.
Російська назва — сирень обыкновенная.
Родина маслинові — Оlеасеæ.
Декоративний кущ, дуже популярний в Україні завдяки привабливим та запашним квіткам. Листки цілокраї, супротивні, яйцеподібні, при основі серцеподібні. Квітки двостатеві з білими, фіолетовими та рожевими відтінками, зібрані в запашну волоть. Плід — коробочка. Цвіте́ бузок звичайний у травні. Батьківщиною бузку є Балканський півострів. В Україні поширений як декоративна рослина. Зустрічається у здичавілих заростях в Карпатах та Криму́, а також на місцях старих залишених осель, хуторів, садиб.
Сировина. Заготовляють квітки та листки рослини, які збирають під час цвітіння. Сушать на горищах та у сушарках, що̀ добре провітрюються. Зберігають у паперових мішках.
Хімічний склад квіток та листків бузку звичайного вивчений недостатньо. Відомо, що у квітках є летка олія, сирингопікрин, фенол, глікозид сирингін, фарнезол. У листках міститься значна кількість аскорбінової кислоти́ (близько 200 мг%), глікозид сирингін, гірко́ти.
Застосування. Препарати бузку звичайного застосовуються у народній медицині як потогінний та протизапальний засоби, а також при епілепсії, малярії та цукровому діабеті.
Беруть 1 столову ложку квіток або листків, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 8 год. П’ють по 1 столовій ложці 3 рази на добу за 30 хв до їди.
Для лікування епілепсії ми застосовуємо квітки бузку звичайного у поєднанні з травою материнки звичайної, квітками глоду колючого, травою собачої кропиви серцевої, коренями з кореневищами синюхи блакитної, листками омели білої у співвідношенні 0,5:4:4:2:2:0,5. Беруть 2 столові ложки суміші на 1 склянку води́, кип’ятять 5 хв, настоюють 8 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Курс лікування 2,5-3 ро́ки. Настій п’ють щодня 1,5-2 міс, а потім роблять пере́рву на 7-10 діб. Щоквартально протягом місяця вилучають із суміші квітки бузку звичайного та омели білої (рослини отруйні).
Для лікування захворювань дихальних шляхів ми використовуємо квітки бузку звичайного у поєднанні з квітками липи серцелистої, материнки звичайної, листками подорожника великого, травою м’яти перцевої у співвідношенні 1:2:2:2:1. Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 8 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди2.
БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ (SYRINGA VULGARIS L.), РОДИНА «МАСЛИНОВІ» – OLEACEÆ.
Багатостовбурний листопадний чагарник заввишки 6-7 м, рідше — невисокий. Кора сіра, у молодих рослин — гладка. Листя зелене, супротивне, голе, яйцеподібне, біля основи більш-менш серцеподібне, на верхівці довго-загострене, цілокрає. Квітки бузкові, іноді білі, у густих пірамідальних мітелках, розташованих звичайно попарно; чашечка в багато разів коротша трубки віночка, на верхівці короткочотиризубчаста, віночок з вузькоциліндричною трубкою і 4 овальними, заокругленими частками. Цвіте́ бузок у травні. Плід — довгаста, злегка сплюснена суха коробочка, що̀ розкривається двома стулками. Культивується по всій Україні. Дикий бузок зустрічається в Карпатах і в Криму́.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовують бруньки, листя й квітки. Бруньки бузку збирають рано навесні під час набрякання. Квітки заготовлюють у травні, у фазі бутонізації. Гілки́ із суцвіттями зрізують, зв’язують у пучки й, підвісивши, сушать на повітрі. Листя бузку збирають із травня по липень і сушать у тінí на повітрі або в сушарках при температурі 40-60°С, розси́павши тонким шаром. Строк зберігання сировини́ — 2 ро́ки.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Квітки бузку містять фенолглікозид сирінгін, сирінгопікрин, ефірну олію, фарнезол; кора, гілки́ й листя — сирінгін, гіркий глікозид.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Листя й квітки бузку використовують як потогінний, жарознижуючий, протизапальний, протималярійний, заспокійливий, протисудорожний, знеболюючий, відхаркувальний і сечогінний засіб. У народній медицині препарати бузку застосовують при лікуванні цукрового діабету, малярії, засту́ди, бронхіту, пневмонії, катару верхніх дихальних шляхів, туберкульозу легенів, запалення сечового міхура. Вони сприяють виведенню піску й каменів при сечокам’яній хворобі. Зовнішньо бузок застосовують для компресів при лікуванні виразок, гнійних ран, забитих місць, ревматизму, радикуліту. Чай з листя допомагає при малярії, поносі, виразці шлунка, кашлі й коклюші, а заварений з висушених квіток бузку — при епілепсії. Бруньки бузку застосовуються при лікуванні діабету. Листя сприяє дозріванню наривів і очищенню їх від гною. Бузок входить до складу зборів, які вживають при туберкульозі легенів.
Ефірна олія, яку́ одержують із квіток, використовується в парфумерній промисловості (за своїми якостями вона перевершує трояндову олію). Квітки виділяють багато нектару й пилку́, однак нектар доступний для бджіл тільки в сприятливу погоду, коли квіткова лійка заповнюється ним майже наполовину.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Препарати бузку приймати тільки за призначенням і під контролем лікаря. Під час лікування дотримувати обережності, оскільки при передозуванні може бути отруєння. Рослина отруйна!
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 1 склянку квіток ½ л горілки, настоювати 2 тижні, періодично струшуючи, процідити, залишок віджати. Використовувати зовнішньо у вигляді компресів при відкладенні солей і ревматизмі.
Залити 1 ст. ложку квіток 1 склянкою окропу, настоювати 30 хвилин, процідити. Приймати по 1 ст. ложці 3-4 рази на день. Застосовувати при виразці шлунка, поносі, застуді, кашлі, коклюші, задишці, від каменів у нирках3.
БУЗОК ЗВИЧАЙНИЙ (Syringa vulgaris); з лікувальною метою використовують його цвіт, листя й бруньки.
Бузок звичайний — усім відо́ма своїми волотями красивих, з приємним запахом, лілових квіток кущова рослина з родини оливових. Походить бузок звичайний з Балканського півострова, легко росте біля садиб, у садах і парках майже по всій території помірної і теплої смуг [колишнього] Радянського Союзу, в то́му числі й усюди в Україні.
У народі застосовують настій або настойку листя бузку звичайного як засіб від малярії, досить поширений і визнаний деякими лікарями. Крім того, в народній медицині, а також і в гомеопатії, від ревматизму всередину вживають настойку з квіток і бруньок цієї рослини, а від невралгії зовнішньо застосовують мазь із бруньок.
Способи застосування. Настій листя: 10,0-200,0, на 8 годин; вживати по одній столовій ложці, три рази на день.
Настойка листя (від малярії): ¼ склянки подрібненого листя на одну склянку спирту або горілки; доза: спиртової настойки — по 20-30 крапель, а горілчаної — по 50 крапель, три рази на день.
Настойка квіток і бруньок (для боротьби з ревматизмом): готують і застосовують її так са́мо, як і настойку листя.
Мазь із бруньок (від невралгії): взяти одну частину соку, згущеного відвару або порошку на 4 частини основи й старанно змішати4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
4 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар