Родовик лікарський
(Sanguisorba officinalis L.)
Sanguisorba officinalis, синонім − S. glandulosa − багаторічна трав’яниста рослина родини розових. Має коротке, здерев’яніле розгалужене кореневище з міцними темно-коричневими товстими (понад 1 см у діаметрі) і довгими додатковими коренями. Сте́бла прямостоячі, 20-100 (150) см заввишки, ребристі, вгорі розгалужені, всередині порожні, як і листки зовсім голі, блискучі. Листки непарноперисті, з багатьма (7-17 у прикореневих і 3-5 — у верхніх стеблових) видовжено-яйцевидними або еліптичними, серцевидними при основі й округлими на верхівці, пилчасто-зубчастими по кра́ю, цупкими темно-зеленими зверху і сизуватими зісподу листочками; прикореневі листки зібрані розеткою, на довгих черешках; стеблові — чергові, черешкові, лише найверхніші сидячі. Квітки правильні, двостатеві, безпелюсткові, в яйцевидних, овальних або овально-циліндричних головках, на довгих прямих квітконосах; чашолистки (їх 4) пелюстковидні, темно-червоні або майже чорно-пурпурові, при достиганні плодів опадаючі. Плід — однонасінний горішок, вміщений у затверділий 4-гранний гіпантій. Цвіте́ з червня до вересня.
Поширення. Родовик лікарський росте на заливних луках, лучних степах, узліссях, берегах річок і краях боліт по всій території України (на півдні переважно по долинах річок).
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кореневище з корінням (Rhizoma et radix Sanguisorbæ) і надземну частину (Herba Sanguisorbæ) родовика. Офіцинальну сировину, кореневища з корінням, заготовляють восени, коли надземна частина почне в’янути. Для відновлення заростей на ділянці, де заготовляють коріння, треба залишати 1-2 рослини на кожні 10 м2 площі. З викопаного коріння обтрушують землю, звільняють його від стебел, миють у проточній воді, пров’ялюють 2-3 дні на сонці, після цього ріжуть на куски завдовжки 20 см і досушують у теплому приміщенні або в сушарці при температурі 50-60°. Сухої сировини́ виходить 22-25%. Строк придатності — 5 років. Сушене коріння є в продажу в аптеках. Траву заготовляють під час цвітіння рослини, відокремлюючи стебло від коріння під приземною розеткою листків. Після закінчення сушіння, яке проводять у затінку на вільному повітрі або в провітрюваному приміщенні, грубі частини стебел відкидають. Готову сировину зберігають у сухому захищеному від світла приміщенні.
Хімічний склад. Кореневища й корені родовика містять дубильні речови́ни пірогалової групи (16-25%), галову й елагову кисло́ти, ефірну олію (1,0-1,8%), до 4,5% сапонінів (сангвісорбін, потерин, гентріаконтан), стерини (ситостерин, стигмастерин), гірко́ти, флавоноїди (кверцетин, кемпферол та ін.), крохмаль (до 30%), цукри (0,9%), оксалат кальцію і вітамін С (30-60 мг%). У траві рослини є дубильні речови́ни, ефірна олія (1,5-1,8%), сапонін сангвісорбін (2,5-4,0%), барвні речови́ни, крохмаль, цукри, вітаміни С (у свіжому листі 360-920 мг%) і К й каротин.
Фармакологічні властивості і використання. Галенові препарати родовика лікарського мають судинозвужувальні (при місцевому застосуванні), в’яжучі, протизапальні, болетамувальні й кровоспинні властивості, згубно впливають на найпростіші організми, кишкову, черевнотифозну, паратифозну й дизентерійну палички. Рідкий екстракт та відвар кореневищ і коріння родовика дають всередину при кровохарканнях, шлункових, гемороїдальних і післяабортних кровотечах, у випадку геморагічних метропатій, як засіб проти холециститів, ентероколітів і проносів різної етіології, хронічної дизентерії, при різній патології кишечника, що̀ супроводжується метеоризмом. Не менш популярним є зовнішнє застосування родовика. Відвар кореневищ і коріння використовують при ангінах, гінгівітах, стоматитах, бактеріальному й трихомонадному кольпітах, при справжній ерозії шийки матки, вуграх, запальних процесах шкіри, флебіті й тромбофлебіті. Розварене подрібнене коріння використовують для припарок при фурункулах і виразці гомілки (в останньому випадку терапевтичний ефект можна значно посилити одночасним прийманням відвару коріння всередину). Значно рідше, переважно в народній медицині, як кровоспинний і ранозагоювальний засіб використовують настій трави́ родовика. Молоде листя рослини придатне для юшок і салатів.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — екстракт родовика лікарського рідкий (Extractum Sanguisorbæ fluidum) по 30-50 крапель 3-4 рази на день; відвар кореневищ і коріння (6 г, або 2 столові ложки сировини́ на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 5-6 раз на день (у випадку лямбліозного холециститу відвар теплим вводять через зонд у дванадцятипалу кишку по 100 мл 3-8 раз на курс, а через 1-2 місяці курс лікування повторюють); настій трави́ (1-2 столові ложки сировини́ на 400 мл холодної кип’яченої води́, настояти 8 годин, процідити) по чверті склянки 3 рази на день до їди; столову ложку суміші трави́ родовика лікарського, кореневищ перстачу прямостоячого і листя шавлії лікарської, взятих у співвідношенні 10:5:3, настоюють на склянці окропу і п’ють по півсклянки через кожні 3 години при тривалих проносах; столову ложку суміші (порівну) трави́ родовика лікарського і грициків звичайних настоюють на склянці окропу і п’ють по третині склянки через кожні 2 години при маткових кровотечах.
ЗОВНІШНЬО — полоскання, обмивання, примочки, компреси настоєм трави́ (50 г сировини́ на 1 л води́) або відваром кореневищ і коріння (готують, як у попередньому прописі). Для спринцювання, які проводять 1-2 рази на день, відвар кореневищ і коріння розводять теплою кип’яченою водою (на 100 мл відвару беруть 900 мл води́)1.
SANGUISORBA OFFICINALIS L. — РОДОВИК ЛІКАРСЬКИЙ.
Російська назва — кровохлёбка лекарственная.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини розових. Стебло пряме, поодиноке, гіллясте. Листки прикореневі, великі, непарнопірчасті, знизу блідо-зеле́ні, сизуваті; верхні листки дрібніші, темно-зеле́ні. Квітки на довгих прямих квітконосах, невеликі, овальної або трохи довгастої форми, темно-пурпурові. Горизонтальне кореневище й корінь тверді, дерев’янисті, ззовні чорно-бурі, всередині жовті. Цвіте́ рослина з червня по серпень. Росте на луках, серед чагарників, на узліссі, біля боліт. Поширена у помірній смузі [колишнього] Радянського Союзу. Значні зарості її зустрічаються в Сибіру і на Далекому Сході, а також на Кавказі.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують кореневища разом з коренями. Корені старанно очищають від землí і залишків стебла́, миють у холодній воді, ріжуть на куски розміром 10-15 см і сушать у добре провітрюваному приміщенні, на горищі (попередньо прив’ялюють).
Рослина заготовлюється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. Кореневища з коренями родовика лікарського містять дубильні речови́ни змішаного типу, з переважанням гідролізних танідів (близько 20-23%). Крім того, в них є вільна галова й елагова кисло́ти, тритерпенові сапоніни (близько 4%), основним з яких є сангвісорбін, що̀ при гідролізі утворює сангвісорбігенін і арабінозу, барвні речови́ни, ефірна олія. Корені рослини містять крохмаль (30%), оксалат кальцію, стерини (суміш ситостерину і стигмастерину), аскорбінову кислоту, ефірну олію і фітонциди.
Дія: в’яжуча, протизапальна, кровоспинна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Велика кількість дубильних речовин, що̀ містяться в родовику лікарському, зумовлює в’яжучі, протизапальні і кровоспинні властивості рослини.
Препарати родовика лікарського виявляють болезаспокійливий і досить сильний бактерицидний вплив на мікроорганізми дизентерійної і паратифозної групи, згубно діють на найпростіші організми.
Відвар кореневищ з коренями і настій трави́ родовика лікарського припиняють різного походження кровотечі, звужують кровоносні судини, послаблюють перистальтику кишок, припиняють судороги, зменшують запальні процеси.
Клінічні спостереження свідчать про ефективність відвару родовика лікарського при гострому ентероколіті. Рідкий екстракт рослини успішно застосовують для припинення кровотечі при фіброміомі матки та після аборту, а також при ерозії шийки матки. При цьому екстракт вживають по 1 чайній ложці всередину і вводять у матку за допомогою спеціального шприца по 3-5 г (О. Я. Губергріц, М. І. Соломченко, 1968).
Досить добрі наслідки дає спринцювання 20% настоєм коренів родовика лікарського або застосування змочених ним тампонів при трихомонадному кольпіті.
При лямбліозному холециститі рекомендують вводити хворим через дуоденальний зонд по 100 г 33% відвару кореня. На курс лікування призначають 3-8 таких вливань, а через 1-2 міс його повторюють. У комплексі засобів лікування холециститу рекомендують вживати всередину 10% відвар (по 1 столовій ложці 3-4 рази на день).
Родовик лікарський застосовують при незначній кровотечі з легень і кишок. Готують відвар кореня з розрахунку 20-30 г на 1 склянку води́, який вживають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день. З нього також виготовляють порошки по 0,5 г. Вживають їх по 1 порошку 3-6 разів на день.
У народній медицині відвар родовика лікарського призначають при дизентерії, кровохарканні у хворих на туберкульоз, при випадінні прямої кишки, виразковому коліті, геморої, метрорагії.
Як в’яжучий і кровоспинний засіб препарати рослини вживають при всіх тяжких розладах функціональної діяльності шлунка й кишок, при діареї, навіть кривавій. Найчастіше у цих випадках призначають по 1-2 чайні ложки 3-4 рази на день 20% настойку або по 400-500 мл на добу 10% відвар рослини.
Відвар кореневищ і коренів родовика лікарського використовують для вологих компресів при різних запальних процесах шкіри та для полоскань при запальних процесах у роті і горлі. Міцним відваром промивають кровоточиві та гнійні рани, пролежні, виразки на ногах (при варикозному розширенні вен). З відвару кореневищ або трави́ роблять теплі сидячі ванни при геморої, а також застосовують його для спринцювань при ерозії шийки матки і трихомонадному кольпіті2.
РОДОВИК ЛІКАРСЬКИЙ — Sanguisorba officinalis L.
Російська назва — кровохлёбка лекарственная.
Родина розові — Rosaceæ.
Багаторічна трав’яниста рослина. Поширена на берегах річок, вологих луках, узліссях, галявинах, у долинах між різнотрав’ям, часто разом з перстачем прямостоячим, валеріаною лікарською, гадючником в’язолистим та зозулинцями. Рослина висока, іноді досягає 1 м. Листки непарнопірчасті. Стебло пряме, поодиноке, дерев’янисте, всередині порожнисте. Квітки дрібні, темно-пурпурові, зібрані в колосоподібне суцвіття завдовжки 1-3,5 см. Цвіте́ рослина з червня по вересень, іноді до середини жовтня. Росте в північній і середній смугах, у Сибіру, на Кавказі.
Сировина. Заготовляють кореневища родовика лікарського, які викопують разом з коренями. Корені очищають від землí та корінців інших рослин, миють холодною водою і подрібнюють. Спочатку корені родовика лікарського прив’ялюють на сонці, а згодом сушать у теплих приміщеннях, які добре провітрюються. Корені родовика зовні темно-коричневі, на розрізі — жовтуваті, часом з білястим відтінком.
Хімічний склад. У коренях та кореневищах родовика лікарського знайдено дубильні речови́ни (12-17%), галову та елагову кисло́ти у вільному стані, летку олію (1,8%), крохмаль (близько 30%), барвники, сапоніни сангвісорбін та потерин (близько 4%), аскорбінову кислоту (близько 0,9%), каротин.
Застосування. Завдяки високому вмісту дубильних речовин родовик лікарський здавна застосовується як засіб для припинення шлункових, маткових та кишкових кровотеч, зміцнення ясен при пародонтозі. Виявлено значний бактерицидний вплив відварів і особливо спиртових настойок родовика лікарського на мікроорганізми кишкової групи, що̀ спричинюють дизентерію, черевний тиф, паратифи А та В. Родовик лікарський успішно застосовується для лікування лямбліозу та трихомонадного кольпіту. Препарати його коренів та кореневищ мають кровоспинну, бактерицидну та анестезуючу властивості. Ми успішно застосовуємо 20% спиртову настойку родовика лікарського для інгаляцій при легеневій кровотечі, призначаємо її всередину при шлунковій кровотечі, виразковому коліті, матковій кровотечі. Для запобігання кровотечі настойкою змазують свіжу рану після видалення мигдаликів. При шлунковій, матковій і кишковій кровотечах п’ють по 2 столові ложки настойки 5-6 разів на добу (залежно від клінічного стану).
Для інгаляцій ми застосовуємо по 30-40 мл настойки 2 рази на добу (вранці і надвечір) протягом 5-6 діб. Беруть 1 столову ложку сухих подрібнених коренів (краще свіжих) родовика лікарського, заливають 1 склянкою води́ (200 мл). Кип’ятять на малому вогні 10 хв, настоюють 30 хв. П’ють по 40-50 мл 4-5 разів на добу залежно від клінічних показань. При шлунковій кровотечі, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки відвар п’ють охолодженим. Цим же відваром полощуть рогову порожнину при ангіні та гінгівіті, а профільтрованим через ватно-марлевий фільтр роблять спринцювання піхви при трихомонадному кольпіті вранці і надвечір протягом 5-7 діб. Крім того, з нього роблять примочки до заднього проходу при кровотечі з гемороїдальних вузлів. Досить успішно застосовуємо відвар і настойку родовика лікарського при функціональному коліті в похилому віці, при метрорагії, кровотечі внаслідок розростання міоми матки, кровотечі після пологів та аборту. Застосовуємо ми також його препарати для промивання гнійних ран, примочок при екземі, дерматиті і дерматозі, нейродерміті, трофічних виразках, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, для обробки задавнених ран на нижніх кінцівках.
Спиртову настойку родовика лікарського готують та̀к. Подрібнені свіжі кореневища і корені родовика лікарського заливають 40% спиртом у співвідношенні 1:5 і настоюють 2 тиж. Щоденно (по кілька разів на добу) зазначений вміст збовтують. Настояний і профільтрований розчин застосовують для інгаляцій, для вживання всередину, а також як складову частину композиції (пропобесану) для лікування опіків і гнійних ран3.
РОДОВИК ЛІКАРСЬКИЙ, сухозлотиця, стягникров, грижник, чорноголовка (Sanguisorba officinalis); з лікувальною метою використовують корінь цієї рослини.
Родовик лікарський — багаторічна трав’яниста рослина з родини розових. Росте на луках і серед чагарників, на узліссях і на окраїнах боліт. Дуже поширений у помірній смузі [колишнього] Радянського Союзу, в то́му числі й повсюди в Україні, а також по всій території зарубіжної Європи, в Монголії, Японії, Китаї та в помірній смузі Північної Америки.
Горизонтальні кореневище й корінь у родовика лікарського тверді, дерев’янисті, завтовшки 0,5-2 см, а завдовжки не більш як 12 см. Стебло гладеньке, пряме, у верхній частині гіллясте, заввишки від 20 до 100 см. Листки пірчасті, знизу блідо-зеле́ні, сизуваті, тусклі, за формою довгасто-яйцевидні, пилковидно-зазублені. Квітки на довгих і прямих квітконосах, невеликі (15-30 мм у поперечнику), овальної або трохи довгастої форми, темно-коричнювато-червоні або чорно-пурпурові.
Корінь родовика має сильний терпкий смак, без запаху. Збирають корені родовика лікарського в липні-серпні, коли рослина цвіте́.
У науковій медицині родовик лікарський досить добре вивчено. Ліки з цієї рослини дуже широко застосовують як кровоспинний, протизапальний, в’яжучий і зміцнювальний, болетамувальний і бактерицидний (дезінфікуючий) засіб — і всередину, й зовнішньо (при амебній дизентерії та бактеріальних запаленнях слизової оболонки).
Застосовувати ліки з родовика рекомендується при запаленнях слизових оболонок (у роті, носі і т. д.), а особливо ж при бактеріальних запаленнях: при трихомонадному запаленні вагіни, при грипі, ангіні та ін.
Як в’яжучий і кровоспинний засіб, ліки з цієї рослини вживають при всіх сильних розладах функціональної діяльності шлунка й кишок, при проносі, навіть кривавому, при кровохарканні та матковій кровотечі.
Люди з свого досвіду давно впевнилися, що ця рослина корисна як лікарський засіб, особливо при кривавих проносах, і успішно користуються нею, виготовляють з неї простими способами відва́ри або екстракти.
Способи застосування. Відвар: 15,0-200,0, а іноді 30,0-200,0; вживати по одній столовій ложці, 5-6 раз на день.
Екстракт: 30,0 або згущений відвар; по 50 крапель, або по одній неповній чайній ложечці, 3-4 рази на день4.
РОДОВИК ЛІКАРСЬКИЙ — Sanguisorba officinalis.
Родина розові — Rosaceæ.
Кровохлёбка лекарственная.
Синоніми, народні на́зви. Красноголовка, крович, кровоголовка звичайна, стягникров, суховолотиця, татарник, трудниця, чорноголовка (укр.); бедренец, грыжник, золотник яловый, рядовик (рос.).
Лікарська сировина. Корені та кореневища, трава.
Заготівля і зберігання. Збирають корені у серпні-вересні у період достигання плодів, чистять, миють, сушать на сонці, під навісами або в приміщеннях із доброю вентиляцією, розіклавши сировину тонким шаром і періодично перемішуючи; в сушарках сушать при температурі 50-60°С. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Термін придатності 5 років. Траву заготовляють під час цвітіння рослини. Сушать у затінку або в провітрюваному приміщенні. Зберігають у сухому, захищеному від світла приміщенні.
Хімічний склад. Корені містять дубильні речови́ни, ефірну олію, крохмаль, сапоніни, барвники, аскорбінову кислоту, каротиноїди, стерини, гірко́ти, цукри. В надземній частині містяться дубильні речови́ни, ефірна олія, сапоніни, барвні речови́ни, крохмаль, цукри, вітаміни С, К, каротин.
Фармакологічні властивості. Кровоспинний, в’яжучий, протизапальний, протипроносний, болетамувальний, судинозвужувальний засіб.
Застосування.
Настій. 1-2 столові ложки трави́ залити 400 мл холодної кип’яченої води́, настоювати 8 годин. Уживати по ¼ склянки тричі на день до їди при кровотечах, проносах, ентероколітах, дизентерії.
50 г трави́ залити 1 л води́. Застосовують при ангіні, стоматитах, гінгівітах, ранах, порізах.
½ чайної ложки подрібнених коренів залити 1-2 склянками води́, настоювати 8 годин, зварити. Уживати по 2-3 столові ложки на день після їди при крововиливах, сильних менструаціях, проносах, дизентерії.
Відвар. 15-30 г подрібнених коренів залити 2 склянками окропу, настоювати 8 годин, кип’ятити 5-10 хвилин. Уживати по 2-5 столових ложок на день як кровоспинний і в’яжучий засіб. Зовнішньо використовують для полоскання горла при ангіні.
6 г (2 столові ложки) коренів залити 200 мл гарячої води́, нагрівати на киплячій водяній бані 30 хвилин, охолоджувати 10 хвилин. Уживати по столовій ложці 5-6 разів на день як в’яжучий і кровоспинний засіб.
Порошок. Виготовляють зі сухих коренів із кореневищами. Уживають по 0,5 г 3-5 разів на день як кровоспинний, в’яжучий засіб5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
4 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
5 Стаття з книги Ф. А. Жогла, В. П. Поповича, П. В. Олійника та Р. М. Шурина «Вітаміноносні лікарські рослини: Довідник» (Львів, «Світ», 1992 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар