Собача кропива серцева
(Leonurus cardiaca L.)
Leonurus cardiaca, синонім — L. campestris — багаторічна трав’яниста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, 50-100 см заввишки, гіллясте, чотиригранне, голе або на ребрах вкрите спрямованими донизу волосками. Листки навхрест супротивні, черешкові, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені; нижні — округлі або яйцевидні, з серцевидною основою, 5-лопатеві за формою, серединні — видовженоеліптичні або ланцетні, трироздільні або трилопатеві, з широкими довгастими зубчастими частками; верхівкові — трилопатеві або цілісні, з двома боковими, вперед спрямованими зубцями. Квітки неправильні, сидячі, в густих багатоквіткових кільцях на верхівках пагонів; віночок двогубий, ясно-рожевий, 8,5-9,5 мм завдовжки. Плід складається з 4 однонасінних горішковидних часток. Цвіте́ у червні-серпні.
Поширення. Собача кропива звичайна росте́ розсіяно в Лісостепу і Степу на засмічених місцях, лісових галявинах, вирубках. У спеціалізованих радгоспах рослину культивують.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву собачої кропиви (Herba Leonuri cardiacæ), зібрану на початку цвітіння рослини. Зрізають верхівки рослин завдовжки до 40 см і завтовшки не більше 5 мм і сушать у затінку, розстилаючи тонким шаром і часто перегортаючи, щоб не почорніли. Штучне сушіння проводять при температурі 50-60°. Сухої сировини́ виходить 20-25%. Зберігають її в сухих приміщеннях. Строк придатності — 3 ро́ки. Сушена трава собачої кропиви є у продажу в аптеках.
Хімічний склад. Трава собачої кропиви звичайної містить алкалоїди леонурин і леонуридин (разом до 0,4%), амін стахідрин, флавоноїди (квінквелозид, рутин, кверцитрин та інші), сапоніни, дубильні речови́ни (близько 5%), ефірну олію (до 0,05%), органічні кисло́ти (яблучна, винна, лимонна, урсолова, ванілінова, p-кумарова), гіркі й цукристі речови́ни, вітаміни (А, Е, С) та мінеральні солі (калій, кальцій, натрій, сірка).
Фармакологічні властивості і використання. Препарати собачої кропиви звичайної за характером дії на організм людини близькі до препаратів валеріани лікарської. Вони мають спазмолітичні, седативні й гіпотензивні властивості, уповільнюють серцевий ритм, збільшують силу серцевих скорочень, виявляють слабку діуретичну дію, регулюють менструальний цикл і функції травного апарату. Їх застосовують при кардіосклерозі, підвищенні артеріального тиску, стенокардії, міокардиті, кардіоневрозі, надмірній нервовій збудливості, особливо, коли вона пов’язана у жінок з клімактерієм, а у чоловіків — з гіпертрофією простати, у разі психастенії й неврастенії, що̀ супроводжується безсонням, відчуттям напруженості й підвищеною реактивністю, та при вегетоневрозах. Препарати собачої кропиви показані й при епілепсії, гіпоменструальному синдромі, базедовій хворобі (уповільнюється серцебиття, зумовлене підвищеною діяльністю щитовидної залози, знижується нервове збудження), при шлунково-кишкових захворюваннях (спазм м’язів шлунка, хронічні запалення товстої кишки). Слід відзначити, що при серцево-судинних неврозах і деяких інших серцевих захворюваннях препарати з собачої кропиви діють ефективніше, ніж препарати валеріани лікарської або конвалії звичайної. Трава собачої кропиви входить до складу заспокійливого чаю, який застосовують при збудженні нервової системи і безсонні. Використовують рослину і в гомеопатії. При зовнішньому використанні препарати собачої кропиви виявляють протизапальну, антибактеріальну і ранозагоювальну дію.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави́ — Infusum herbæ Leonuri (15 г сировини́ на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день до їди; настойку — Tinctura Leonuri (готувати на 70%-му спирті у співвідношенні 1:5) по 30-50 крапель 3-4 рази на день; екстракт собачої кропиви рідкий — Extractum Leonuri fluidum по 15-20 крапель 3-4 рази на день; суміш трави́ собачої кропиви звичайної, звіробою звичайного і деревію звичайного, листя м’яти перцевої і горіха волоського та квіток ромашки лікарської, взятих у співвідношенні 2:2:1:1:1:1, готують як настій (півтори столової ложки суміші на 500 мл окропу) і п’ють по ½-¾ склянки 2-3 рази на день за 30 хвилин до їди при вегетативній дистонії.
ЗОВНІШНЬО — столову ложку суміші трави́ собачої кропиви звичайної, листя подорожника великого і шавлії лікарської, коріння солодки голої, квіток ромашки лікарської, взятих у співвідношенні 2:2:1:1:1, заливають 300 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують і використовують для обмивань і компресів при травматичних ушкодженнях шкіри і при опіках1.
LEONURUS CARDIACA L. — СОБАЧА КРОПИВА СЕРЦЕВА (звичайна).
Російська назва — пустырник обыкновенный.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітих. Поширена по всій території помірної смуги Радянського Союзу. Зустрічається на засмічених місцях, на горо́дах, у дворах та на пустирях. Стебло заввишки 60-130 см, чотиригранне, прямостояче, опушене довгими волосками. Листки супротивні, черешкові, темно-зелені, м’яковолосисті, три-п’ятилопатеві. Квітки дрібні, двогубі, рожеві, зібрані кільцями у пазухах верхніх листків, на кільцях стебел і гілок утворюють довге суцвіття.
Цвіте́ з червня до вересня.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують траву собачої кропиви. Збирають рослину під час цвітіння, зрізуючи надземну частину в то́му місці, де починаються листки (де стебло не таке пружне). Сушать на вільному повітрі у затінку або в приміщеннях, що̀ добре провітрюються, і на горищі.
Рослина заготовлюється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. Собача кропива серцева містить алкалоїди леонукардин і стахідрин, гірко́ти (в основному леонурин), цукристі сполуки (рамнозу і глюкозу), холін, кислий сапонін, органічні кисло́ти (яблучну, винну, фосфорну, лимонну) у вигляді калієвих і кальцієвих солей, смо́ли, дубильні речови́ни (близько 5%), флавоноїди, антоціани, ефірну олію (близько 0,05%).
Дія: заспокійлива, гіпотензивна, протисудорожна, сечогінна й загальнозміцнювальна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. В експериментах доведено, що рослина нетоксична. Препарати її діють заспокійливо на центральну нервову систему, уповільнюють серцевий ритм, збільшують силу серцевих скорочень, мають гіпотензивні і седативні властивості.
Застосовується переважно як заспокійливий засіб, що̀ за дією нагадує валеріану лікарську і навіть дає кращий ефект. Під впливом екстракту собачої кропиви у хворих на міокардіопатію зменшувалась задишка, а у хворих з есенціальною гіпертензією знижувався артеріальний тиск (Н. Г. Ковальова, 1971).
Препарати собачої кропиви широко застосовують як засіб, що̀ регулює функціональний стан центральної нервової системи (при неврастенії, істерії, вегетоневрозі), а також при епілепсії, запамороченні (синдромі Меньєра), склерозі судин головного мозку. Добре діють вони також при шлунково-кишкових захворюваннях (хронічних запаленнях товстої кишки та при шлункових спазмах).
У народній медицині найчастіше вживають відвар собачої кропиви серцевої. Дві столові ложки трави́ кип’ятять у 1 склянці води́, поки не випарується половина рідини. П’ють відвар двічі на день по півсклянки вранці (натще) і перед сном.
М. А. Носаль (1958) рекомендує вживати за півгодини до їди по 30-40 крапель соку свіжої рослини або настойку 2 частин соку на 3 частинах спирту.
При підвищеній збудності готують чай із суміші трави́ собачої кропиви, маренки запашної, листків ожини сизої (по 20 г), трави́ сухоцвіту болотяного (15 г) і чебрецю звичайного (10 г). Цей чай п’ють також при істерії, стенокардії та базедовій хворобі. Він дуже ефективний при слабкості серцевої діяльності, що̀ настає після грипу та інших інфекційних захворювань. У випадках серцевої недостатності він зменшує набряки, активізуючи сечовиділення; при гіпертонічній хворобі знижує артеріальний тиск, зменшує головний біль, поліпшує сон і загальне самопочуття.
Для лікування гіпертонічної хвороби і склерозу мозкових судин М. С. Харченко з співавторами (1971) рекомендують настій суміші трави́ собачої кропиви, трави́ сухоцвіту болотяного, квіток глоду колючого і листків омели білої. Беруть по 2 столові ложки кожної рослини на 1 л окропу. Вживають по 2 столові ложки настою 3-4 рази на день2.
СОБАЧА КРОПИВА СЕРЦЕВА (сердечник волохатий) — Leonurus cardiaca L.
Родина губоцвіті — Labiatæ.
Як виглядає? Багаторічна трав’яниста рослина 50-150 см заввишки, з прямим, гіллястим чотиригранним стеблом. Нижні листки округлі або яйцевидні, супротивні, черешкові, майже до середини пальчасто-п’ятироздільні, серединні — довгасто-еліптичні або ланцетні, трироздільні або трилопатеві, всі вгорі великозарубчасто-пилчасті, пухнасті, гострі, зверху темно-зелені, зісподу світло-зелені. Квітки зібрані в густі кільця, сидять у пазухах приквіткових листків, приквітки колючі. Віночки — верхня губа пурпурова, нижня посередині жовта, з пурпуровими цятками (бувають і білі віночки). Цвіте́ у червні-серпні.
Де росте́? На засмічених місцях, по пустирях, на схилах, над урвищами, в занедбаних садах, під тинами, на цвинтарях — в південно-західній частині України.
Що̀ й коли збирають? Всю рослину — під час цвітіння, від мíсця, де починаються листки або лише самі великі листки і квітучі верхівки.
Коли застосовують? При неврозах се́рця, в початковій стадії гіпертонічної хвороби, при кардіосклерозі, при підвищеній нервовій збудності та легких формах базедової хвороби.
Собача кропива заспокоює центральну нервову систему краще, ніж валеріана і броміди, уповільнює ритм се́рця і збільшує силу серцевих скорочень та понижує кров’яний тиск, регулює менструальний цикл, діє дещо сечогінно.
Корисно діє також при шлунково-кишкових захворюваннях, при хронічних запаленнях товстої кишки, при шлункових спазмах (дія алкалоїдів, гіркоти́ леонурину, дубильних речовин, яблучної, виннокам’яної, фосфорної кислот, леткої олії і сапонінів).
Вживають у вигляді чаю. На 1 склянку окропу дають 1 столову ложку (з верхом) подрібненої рослини і настоюють 10 хвилин. П’ють двічі на день по півсклянки — вранці (натщесерце) і перед сном. При підвищеній збудності, дратливості готують чай з суміші трави́ собачої кропиви, маренки запашної, листків ожини, трави́ сухоцвіту болотяного і чебрецю в співвідношенні 2:2:2:1,5:1. Цей чай п’ють також при істерії, грудній жабі, базедовій хворобі. На зиму приготовляють спиртову настоянку сирого соку, витиснутого з собачої кропиви, у співвідношенні 2:3 спирту. При потребі вживають 30-40 крапель на 2 столові ложки води́, за півгодини до їди.
Нервовим матерям, які годують груддю, рекомендують щоденно напарювати 1 столову ложку суміші (порівну) трави́ собачої кропиви серцевої, кореня валеріани, насіння кмину і насіння фенхелю у 1,5 склянки окропу і, настоявши півгодини, підсолоджений цукром напар випивати повільно, ковтками. При неврозі се́рця беруть 1 столову ложку суміші трави́ собачої кропиви серцевої, трави́ меліси, трави звіробою і кореня валеріани в співвідношенні 3:4:2:1 на 1 склянку окропу, настоюють 20 хвилин і п’ють по 1 склянці двічі на день.
При ендокардиті, міокардиті, перикардиті, недостатності мітрального клапана, мітральному стенозі, недостатності аортального клапана, стенозі аорти 2 повні чайні ложки суміші (порівну) трави́ собачої кропиви серцевої, трави́ золотушника звичайного, кори калини і кореня валеріани варять протягом 20 хвилин в 1 склянці води́ і відвар випивають ковтками протягом дня. Цю суміш рекомендують також при міокардиті з явищами серцевої недостатності І-II ступенів. Деякі лікарі рекомендують собачу кропиву серцеву при епілепсії, синдромі Меньєра (запаморочення, головний біль, блювання), склерозі мозкових судин. Відвар кореня собачої кропиви серцевої вживають при маткових кровотечах3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар