Квасениця звичайна
(Oxalis acetosella L.)
Oxalis acetosella — багаторічна трав’яниста безсте́бла рослина родини квасеницевих. Має тонке розгалужене повзуче кореневище, на кінці якого розвиваються безлисті квітконосні пагони 6-12 см заввишки. Листки довгочерешкові, трійчасті, в пучка́х; листочки оберненосерцевидні. Квітки правильні, двостатеві п’ятичленні, одиничні; пелюстки оберненояйцевидні, білі, з рожевими або ліловими жилками, 12-15 мм завдовжки і 6-8 мм завширшки. Плід — коробочка. Цвіте у травні-червні.
Поширення. Квасениця звичайна трапляється у вологих тінистих, переважно листяних лісах, по чагарниках у лісових районах та в західній частині Правобережного Лісостепу.
Сировина. З лікувальною метою використовують свіжу або суху траву (Herba Oxalidis acetosellæ), зібрану під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. У траві квасениці звичайної є аскорбінова кислота (до 150 мг%), каротин, рутин, вільні органічні кисло́ти (щавлева — 0,08-0,84%, яблучна, янтарна та інші) та їхні солі, а також флавоноїд орієнтин.
Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині квасениця звичайна дуже популярна. Її використовують як протицинготний, протизапальний, антисептичний, в’яжучий, жовчогінний, сечогінний і протиглисний засіб. Вживають рослину переважно свіжою. Листя рослини додають до салатів, ним посипають яєчню, бутерброди з ковбасою, паштетами, сиром тощо. Це не тільки надає стравам приємного кислуватого присмаку, а й робить їх кориснішими рано навесні, коли організм перебуває в стані гіповітамінозу, при атеросклерозі, захворюваннях шкіри внаслідок порушення обміну речовин, при печії, порушеннях травлення, жовтяниці, нефриті, хворобах сечового міхура, надмірних місячних, при отруєнні важкими металами. Свіже подрібнене листя прикладають до фурункулів, гнійних ран, наривів, золотушних та інших виразок. Свіжий сік рослини або настій трави́ використовують у тих самих випадках, що̀ й свіже листя, але значно рідше. Є вказівки на терапевтичний ефект свіжого соку рослини при карциноматозних виразках, при раку губи́, раку шлунка (в першому і другому випадках місцеве лікування поєднували з прийманням соку всередину). Свіжа трава, зібрана в період квітування рослини, використовується в гомеопатії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (1 столова ложка свіжого подрібненого листя на 400 мл окропу, настоюють 2 години) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій подвійної міцності для полоскань, обмивань і примочок.
Надмірне і тривале вживання квасениці звичайної може спричинити подразнення нирок. Рекомендується обмежувати вживання трави́ квасениці хворим на щавлевокислий діатез та з підвищеним протитромбіновим індексом, при схильності до судоми1.
КВАСЕНИЦЯ ЗВИЧАЙНА — Oxalis acetosella L.
Московська назва — кислица обыкновенная.
Родина квасеницеві — Oxalidaceæ.
Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 12-15 см. Надземне стебло нерозвинуте. На кінцях кореневища розвиваються безлисті квітконосні пагони (стрíлки) і пучки́ довгочерешкових трійчастих листків. Листочки обернено-серцеподібні, голі. Квітки правильної форми, роздільнопелюсткові. Оцвітина п’ятичленна, подвійна. Чашолистки ланцетні, зеле́ні. Пелюстки білі з рожевими або малиновими жилками. Плід має вигляд коро́бочки.
Квасениця звичайна росте в листяних і мішаних лісах. Поширена в європейській частині колишнього СРСР. В Україні найбільші запа́си її є на Поліссі та у західній частині правобережного лісостепу. Цвіте у травні-червні.
Сировина. Заготовляють листки та квітучі сте́бла. Їх використовують для харчування свіжими, а також сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Зберігають у паперових мішках.
Хімічний склад. У листках квасениці звичайної виявлено вітамін С (близько 150 мг%), солі щавлевокислого кальцію, яблучну та фолієву кисло́ти, рутин, каротин, флавоноїд орієнтин, ферменти.
Застосування. Здавна український народ застосовує квасеницю звичайну поряд з медункою лікарською, первоцвітом весняним, яглицею та гравілатом міським для лікування авітамінозу, атеросклерозу, печінкових захворювань, шлункових, кишкових та маткових кровотеч, а також гіпо- та анацидного гастритів.
Беруть по 1 столовій ложці названих рослин, миють, додають сметани чи олії і споживають як салат щоденно раз на добу або через день. З цими рослинами готують також борщі, юшки, м’ясні приправи. При анацидному та гіпоацидному гастритах до салатів доцільно додавати квашену капусту, помідори, хрін, цибулю, часник.
Для лікування анацидного та гіпоацидного гастритів ми застосовуємо висушені сте́бла квасениці звичайної разом із травою золототисячника звичайного, медунки лікарської, деревію звичайного, листками та квітами алтеї лікарської, бобівника трилистого у співвідношенні 1:1:2:2:4:2.
Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 4 год. П’ють по 100 мл 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.
Для лікування та профілактики атеросклерозу, а також як відмінний сечогінний та потогінний засіб ми застосовуємо квасеницю звичайну у поєднанні з плодами глоду колючого, шипшини коричної, горобини звичайної, травою вересу звичайного, материнки звичайної, м’яти перцевої, коренями цикорію дикого, зернами вівса посівного, квітками та листками гречки посівної у такому співвідношенні: 1:4:6:4:2:2:2:4:4:2.
Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 10 хв, потім додають 1 столову ложку насіння льону посівного, збовтують 10-15 хв, настоюють 30 хв, проціджують і п’ють по 40-50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Лікування триває 1-3 міс щорічно протягом 2-3 ро́ків. Особливо доцільно його проводити у зимові місяці та напровесні.
При отруєнні солями свинцю, ртуті, миш’яку ми досить успішно застосовуємо квасеницю звичайну у поєднанні з листками скумптії звичайної, зерном вівса посівного, коренями з кореневищами оману високого, плодами шипшини коричної, горобини звичайної, шишками хмелю, травою вересу та пари́ла звичайного у співвідношенні 2:4:4:4:2:4:2:2:2.
Беруть 2 столові ложки суміші, заливають склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 10 хв, настоюють 4 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
При оксалатному діатезі квасеницю звичайну застосовувати як салатну культуру та для лікування протипоказано2.
КВАСЕНИЦЯ ЗВИЧАЙНА (OXALIS ACETOSELLA), РОДИНА «КВАСЕНИЦЕВІ» − OXALIDACEÆ.
Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 8-15 см, з повзучим кореневищем, що̀ заміняє надземне стебло. Листя довгочерешкове, трійчасте, зі зворотно-серцеподібними листочками, що̀ опускаються на ніч вниз. Квітки одиночні, на довгих ніжках, суцвіття складаються із п’яти неправильних білих з лілуватими жилками пелюстків. Плоди квасениці — п’ятигніздні коробочки, що̀ викидають із силою насіння. Поширена в Україні, європейській частині Московії, Західному й Східному Сибіру, на Далекому Сході, на Кавказі.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовуються свіжі рослини із квітками або тільки листя. Заготовляють у період цвітіння або тільки листя до зацвітання квасениці звичайної. Висушують звичайним способом (строк придатності сировини́ — 1 рік) або використовують у свіжому виді, особливо весняне листя, з яких одержують сік.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Міститься багато щавлевої і фолієвої кислот, рутину, каротину й вітаміну С.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Відва́ри зі свіжого листя використовують при захворюваннях печінки й шлунково-кишкового тракту, у то́му числі онкологічних, наприклад, при раку губи́. Відвар рослини на молоці показаний при застуді як жарознижуючий засіб і при запальних захворюваннях нирок. Спиртову настойку квасениці в краплях і водний настій трави́ застосовують при порушенні обміну, нашкірних хворобах. Листя вживають у свіжому виді при весняному авітамінозі. Примочки із соком і свіже подрібнене листя прикладають до фурункулів, наривів, до гнійних ран, виразок, пухлин і уражених ділянок шкіри при золотусі, застосовують при діатезах; внутрішньо вживають при печії, а також як проносний засіб. Свіжий сік рекомендують при атеросклерозі.
У болгарській народній медицині квасениця застосовується також і як сечогінний засіб, при рясних менструаціях і при атеросклерозі.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Протипоказана при подагрі, важких захворюваннях нирок, печінки, сечокам’яній хворобі, порушенні згортання крові. Рослина злегка отруйна, застосування її вимагає обережності.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 1 ч. ложку з гíркою свіжого подрібненого листя 1 склянкою окропу, настоювати ½ хвилини, потім процідити. Пити в теплому виді по ½ склянки рано вранці й опівдні. Застосовувати для вигнання глистів.
Залити свіжу траву квасениці 40°-ю горілкою в пропорції 1:10, настоювати 10 днів, процідити. Приймати по 5-20 крапель 2-3 рази на день. Застосовувати при авітамінозі, затримці сечі, розладі травлення3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар