Часник городній
(Allium sativum L.)
Allium sativum — багаторічна трав’яниста цибулинна рослина родини лілійних. Цибулина яйцевидна, складається з численних білих сидячих цибулинок, уміщених в загальну білу, сірувату або рожеву оболонку. Стебло (квіткова стрілка) безлисте, 25-60 (100) см заввишки, у верхній частині здебільшого зігнуте кільцем. Листки прикореневі, лінійні, плоскі, зісподу кілясті, гострі, з шорсткими краями, виходять з цибулини і обгортають своїми піхвами квіткове стебло приблизно до середини. Квітки правильні, двостатеві, зібрані в зонтиковидне суцвіття, оточене однолистим покривалом (значна частина квіток суцвіття перетворена на виводкові цибулинки); оцвітина проста, віночковидна, з 6 білуватих або зеленувато-білих, іноді червонуватих, ланцетних листочків. Плід — коробочка. Цвіте з червня до серпня.
Поширення. Первинний ареал часнику — Середня Азія. По всій території України його культивують як овочеву рослину.
Сировина. З лікувальною метою використовують свіжі цибулини часнику (Bulbus Allii sativi).
Хімічний склад. В цибулинах часнику є глікозид аліїн і інші сірковмісні речови́ни (S-метил-, S-етил-, S-бутил-, S-алкілцистеїн-сульфоксиди, S-метилцистеїн і ін.), ефірна олія (до 0,4%), фітостерини, вітаміни (С — 10 мг%, В1 — 0,08 мг%, В2 — 0,08 мг%, В6 — 0,60 мг%, нікотинова кислота — 1,2 мг%), органічні кисло́ти, вуглеводи, полісахарид інулін, жирна олія (сліди). До складу ефірної олії входять органічні сполуки сірки (алкілпохідні цистеїну, дивінілсульфіди, алілвінілсульфоксид). Мінеральний склад часнику характерний наявністю значних кількостей калію, кальцію, натрію, магнію, фосфору, заліза, марганцю, цинку, йоду, міді.
Фармакологічні властивості і використання. Часник городній стимулює виділення шлункового соку і жовчі, посилює перистальтику кишок, знижує анормальну і сприяє розвитку нормальної кишкової флори, згубно діє на гостриків, розширює кровоносні судини, знижує кров’яний тиск, збільшує амплітуду і сповільнює ритм серцевих скорочень, підвищує діурез, сприяє розрідженню густих мокрот при бронхітах, посилює менструації. Пероральне застосування часнику показане при відсутності апетиту, порушенні травлення, катарі шлунка і кишечника (особливо інфекційного походження), поносі, підвищеному тиску крові, атеросклерозі, при клімактеричних неврозах, що̀ супроводжуються головними болями і безсонням. Крім того, часник вважається добрим профілактичним засобом від цинги, грипу, дизентерії і тифу. Як «кровоочисний» засіб його вживають при фурункулах і висипках на шкірі. Позитивний ефект одержують при лікуванні часником свинцевих отруєнь. Існують достовірні статистичні дані про те, що в країнах, де часник систематично вживають у їжу, відносно низька захворюваність на рак. Препарат алохол, у складі якого є сухий екстракт часнику, застосовують при хронічному гепатиті, холангіті, холециститі і хронічному атонічному запорі. Настойку часнику, яка є у продажу в аптеках, призначають всередину для пригнічення процесів гниття і бродіння в кишечнику, при атонії кишечника і колітах, при гіпертонії і атеросклерозі. Свіжий часник і виготовлені з нього препарати протипоказані при захворюваннях нирок. При зовнішньому застосуванні рослини спостерігається протистоцидний, бактерицидний, фунгіцидний, болезаспокійливий, протисверблячий, протисеборейний, кератолітичний і депігментуючий ефект. Розтерті на кашку цибулини часнику використовують для лікування гнійних ран, мікозів, трихомонадних кольпітів, корости, гніздової плішивості, себореї голови́, для стимулювання ро́сту волосся, для інгаляцій з метою профілактики грипу та для виганяння гостриків (вводять з водою або молоком в клізмах).
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — одноразове вживання 2-3 зубочків часнику (добова доза) в їжу; настій (1 чайну ложку подрібненого на кашку часнику настоюють 1 годину на 400 мл холодної кип’яченої води́) по півсклянки 3 рази на день до їди; потовчену головку часнику змішують з 250 мл кислого молока, настоюють ніч, а на наступний день випивають за 2-3 прийоми; настойку часнику (Tinctura Allii sativi) по 10-20 крапель (дорослим) 2-3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — аплікації на ділянки ураження; інгаляції (кашу із часнику вводять у ніздрі з ватним тампоном); клізми (2-4 столові ложки соку часнику на півсклянки молока; для дітей кількість соку зменшують в 2-4 рази); тампони (потовчену головку часнику загортають у марлю розміром 10 х 10 см, зав’язують і вводять у піхву на 4-6 годин щодня зранку і ввечері)1.
ЧАСНИК ПОСІВНИЙ, Allium sativum L.
Російська назва — чеснок посевной.
Для лікування використовують коренеплід.
Хімічний склад: ефірна олія (0,1-0,3%), до складу якої входять полісульфіди (алілвінілсульфоксид, аліоцистеїнсульфоксид, пропілалілдисульфід, диалілтрисульфід, диалілдисульфід), родановодень, аліцин, аліїн, поліоза (20%); йод, вітаміни (тіаміну бромід, аскорбінова кислота), фітонциди (летюча й нелетюча фракції), фітостерини, сполуки сірки, інулін, пентозани, жири, полісахариди, клітковина.
Фармакологічні властивості. Часник використовують як бактерицидний, фунгіцидний, протиглистяний, сечогінний засіб, він запобігає процесам гниття, пригнічує патологічну і сприяє розвиткові нормальної мікробної флори кишок. Ефірна олія, виділяючись через легені, розріджує слиз і сприяє швидкому видаленню його. Часник стимулює секрецію шлункового соку і жовчі, завдяки чому поліпшує травлення, знижує артеріальний тиск, сповільнює ритм céрця, розширює вінцеві і периферичні судини, зменшує енергію ро́сту ракових пухлин.
Показання до призначення: втрата апетиту, гастрит, ентерит, порушення травлення, кольки й атонія кишок та шлунка, диспепсія, глистяна інвазія, метеоризм кишок, нирковокам’яна хвороба, катар верхніх дихальних шляхів, ангіна, бронхіт, пневмонія, астма бронхіальна, атеросклероз, гіпертонічна хвороба, панарицій, короста, екзема, випадання волосся, бородавки, лишай, гнійні рани, застарілі виразки на шкірі, укуси гадюк, скорпіонів, кома́х, трихомонадний кольпіт, аменорея.
Способи застосування. Зовнішньо — застосовують свіжий сік або мазь (товчений коренеплід, змішаний наполовину з жиром або 1 частина товченого часнику на 4 частини оцту). Клізми — дві головки товченого часнику на 2 склянки молока, настоюють 4-6 год. Тампони — товчений коренеплід замотують в марлю і вводять у піхву на 3-4 год. Настойка спиртова призначається по 15 крапель 3 рази на день. Пов’язки на рану з 10%-м розчином соку на ізотонічному розчині натрію хлориду. Часник їдять по 3-4 дольки 3 рази на день при захворюваннях шлунка і кишок. Для виганяння гостриків п’ють свіжий сік часнику по 1-2 чайні ложки 3 рази на день (з водою): проти волосоголовця — п’ють 10%-й, а в клізмі вводять 5%-й розчин соку по 100 г 3 рази на день або 10%-й розчин по 50 мл вводять через зонд в дванадцятипалу кишку, після чого п’ють по 2 столові ложки через годину 3 рази на день. При лямбліозному холециститі через зонд вводять 5%-й розчин соку по 50-100 мл від 2 до 8 введень на курс. При дизентерії та коліті щоденно вводять 10%-й водний настій по 100 мл в клізмах (5-10 клізм на курс), а при захворюванні верхніх дихальних шляхів, астмі бронхіальній і коклюші призначають інгаляцію часником (для цього роблять кашку з часнику)2.
ЧАСНИК (ALLIUM SATIVUM L.), РОДИНА «ЦИБУЛЬНІ» — ALLIACEÆ.
Багаторічна трав’яниста рослина, висота стебла 30-60 см. Цибулина овально-серцеподібна, складається з декількох (іноді до 30) дрібних цибулинок-зубків, одягнених однією оболонкою. Листя прикореневе, широколінійне, довге, плоске, гостре, знизу килювате, зверху злегка жолобчасте. Квітки дрібні, непоказні, зеленувато-білі, зібрані в просту кулясту парасольку. Цвіте в липні-серпні. Замість плодів на верхівці стебла́ утворюються маленькі повітряні цибулинки, що̀ служать для вегетативного розмноження часнику. В Україні культивується повсюдно.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою застосовують листя й цибулини часнику.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
У цибулинах часнику містяться ефірні й жирні олії, глікозид аліїн, вітаміни групи В та С, вуглеводи, магній, кальцій, фосфор, хлор, йод та інші мікроелементи, а також фермент лізоцим і фітонциди.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Препарати часнику мають протимікробну, протизапальну, антисептичну, відхаркувальну, протисклеротичну, протиглисну дію; знижують артеріальний тиск; перешкоджають розвитку високого рівня холестерину, затримують утворення атероматозних бляшок в аорті. Препарати часнику знижують артеріальний тиск, сповільнюють ритм і збільшують амплітуду серцевих скорочень, сприяють розширенню периферичних і коронарних судин, підвищують діурез; стимулюють секреторну й моторну функцію шлунково-кишкового тракту та пригнічують бродильно-гнильні процеси в кишечнику. У народній медицині часник широко застосовується для лікування легеневих, серцево-судинних, нервових, гастроентерологічних, ниркових, шкірних (рани), інфекційних захворювань; таких хвороб, як ангіна, дизентерія, диспепсичні розлади, пов’язані із прийомом недоброякісної їжі. Часник часто використовується для лікування нежитю, профілактики грипу, у якості протиглисного засобу.
У Китаї часник уживають для лікування захворювань о́рганів дихання, травлення, кровообігу, при ревматизмі, захворюваннях шкіри, холері, чумі, порушеннях менструацій, авітамінозах; зовнішньо — при облисінні, лускатому лишаї, укусах кома́х.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Часник і його препарати протипоказані при гострих захворюваннях шлунково-кишкового тракту, печінки й нирок. Часник не рекомендується вагітним жінкам, а також при епілепсії. При неврозі се́рця й гіпертонії варто обмежити вживання часнику.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Покладіть пластинку часнику безпосередньо на проблемне місце, зафіксуйте пластирем і залишіть для впли́ву на кілька годин. Застосовувати при лікуванні бородавок, фурункулів, прищів.
Залити 40 г подрібненого часнику ½ склянки горілки, настоювати 3-4 дні. Приймати настойку по 10 крапель 2-3 рази на день за 30 хвилин до їди. Застосовувати при лікуванні сечокам’яної хвороби3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги М. О. Гарбарця та В. Г. Западнюка «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Вища школа», 1982 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар