Горобина звичайна
(Sorbus aucuparia L.)
Sorbus аuсuраrіа — дерево родини розових, заввишки 3-15 /20/ м. Листки чергові, непарноперисті, з 7-15 довгастих або видовженоланцетних, пилчастих, зверху — матово-зелених, зісподу — сизих листочків. Квітки двостатеві, правильні, 5-пелюсткові, білі, в густому багатоквітковому щитковидному суцвітті. Плід — яблуковидний, кулястий, яскраво-червоний або оранжево-червоний. Цвіте́ у травні, плоди достигають у вересні.
Поширення. Росте в лісовій та лісостеповій зонах України в лісах, по чагарниках, на схилах балок, вапняках, високих піскових і кам’янистих берегах річок. Широко вирощують як декоративну рослину.
Заготівля і зберігання. З лікувальною метою використовують зрілі плоди (Fructus Sorbi aucuраrіæ). В народній медицині використовують і квітки та, зрідка, листя. Плоди збирають до настання приморозків. Тривале зберігання плодів у свіжому вигляді можливе при температурі близько 0° і вологості повітря 80-85%. Для такого зберігання плоди збирають разом з плодоніжками. Перед сушінням плоди звільняють від плодоніжок, а потім сушать у духовках або сушарках при температурі 60°, попередньо пров’яливши їх кілька годин при температурі 40°. У домашніх умовах плоди сушать у затінених теплих приміщеннях з доброю вентиляцією, розстилаючи їх тонким шаром і часто перемішуючи. Сухої сировини́ виходить 22-23%. Строк придатності — 2 ро́ки. Сухі плоди відпускаються аптеками.
Хімічний склад. Плоди горобини — полівітамінна сировина. Вони містять фенольні сполуки (катехіни — 370 мг%, антоціани — 300-1600 мг%, флавоноли — 20-246 мг%), каротин (3-15 мг%), фолієву кислоту (0,18-0,25 мг%), вітаміни С (40-100 мг%), В2 (0,05-0,07 мг%), К (0,4 мг%) і Е (0,8-5,1 мг%), органічні кисло́ти (яблучна, винна, янтарна, щавлева, сорбінова, парасорбінова), цукри (5,9-8%), спирт сорбіт, пектинові (0,3-0,5%) й дубильні речови́ни, мінеральні солі тощо. В листках знайдено значну кількість вітаміну С (200-220 мг%), каротиноїди й фенольні сполуки, а в квітках — кверцетин-3-глюкозид і кверцетин-3-софорозид.
Фармакологічні властивості і використання. Плоди горобини використовують насамперед як полівітамінний засіб при авітамінозі. Вони входять до складу вітамінного чаю. Крім того, плоди мають в’яжучу, послаблюючу, сечогінну, жовчогінну, кровоспинну та естрогенну дію. Є також дані про те, що препарати з горобини зменшують кількість холестерину в крові й жирів у печінці, що̀ робить їх корисними при ожирінні (Obesitas). Вважається, що сечогінні та послаблюючі властивості притаманні й препаратам з квіток рослини. Настій, відвар або сік плодів вживають при розладах травлення, гепатиті, гепатохолециститі, утрудненому жовчовиділенні, при каменях у нирках і сечовому міхурі, при явищах старечої атонії товстої й тонкої кишок, при дизентерії, геморої, маткових кровотечах у клімактеричний період, при зупинці менструацій та як протизаплідний засіб. Свіжі плоди горобини корисно вживати при атеросклерозі, гіпертонії та нирковокам’яній хворобі.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — свіжий сік по 50 мл 3-4 рази на день; відвар плодів (15 г сировини́ на 200 мл окропу) по 1 столовій ложці 3-4 рази на день; настойку із свіжих плодів (200 г подрібненої сировини́ на 1 л горілки, настоюють 12 днів, проціджують) по 1 чайній ложці 3 рази на день при порушеннях менструального циклу в клімактеричний період; сироп (1 кг соку зрілих плодів варять з 600 г цукру) по 1 столовій ложці 3 рази на день при ожирінні; настій молодих гілок (2 столові ложки подрібненої сировини́ на 400 мл окропу, кип’ятять 5 хв, проціджують) по півсклянки 4 рази на день при туберкульозі шкіри; чай з листя (30 г сировини́ заварюють у 3 склянках окропу) п’ють по 1 склянці 3 рази на день при нирковокам’яній і жовчнокам’яній хворобах, а також при інших хворобах печінки; настій квіток (2 столові ложки сировини́ на 400 мл окропу, настоюють до охолодження) по півсклянки 3 рази на день. Треба пам’ятати, що плоди Г. з. ПРОТИПОКАЗАНІ при схильності до гіперкоагуляції крові1.
SORBUS AUCUPARIA L. — ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА.
Російська назва — рябина обыкновенная.
Дерево з родини розових заввишки 5-15 м. Кора гладенька, сіра. Гілки́ пухнасті, бруньки повстянисті, чорнувато-фіолетового кольору, конусовидні. Листки чергові, непарнопірчасті. Квітки дрібні, білі, запашні, зібрані у густі щитки. Плід ягодоподібний, дрібний, соковитий, кулькоподібний, блискучий, оранжево-червоний, на смак гіркий, терпкий, після заморожування приємний, гіркувато-кислий. Росте горобина звичайна на сонячних галявинах, на узліссі, на скелястих і кам’янистих схилах, крутих берегах річок, у дрібнолистяних і хвойних лісах, у передлісках і чагарниках. Культивують горобину у парках і садках як декоративну рослину. Цвіте́ горобина у травні-червні. Плодоносить наприкінці серпня — у вересні.
Сировина. З лікувальною метою використовують плоди й листки горобини звичайної. Збирають достиглі плоди, зриваючи їх з плодоніжок, наприкінці серпня й у вересні-жовтні, зрізуючи щитки. Сушать, попередньо прив’яливши, в сушарках, у нежарких селянських печах на листах, решетах (розстилають тонким шаром і часто перемішують).
Плоди горобини заготовлюються й відпускаються аптеками.
Хімічний склад. У горобині звичайній є незначна кількість дубильних речовин, цукру, глюкози, сорбоза (кітогексоза), органічні кисло́ти (яблучна, лимонна, винна, сорбонова та парасорбонова), сорбіт (6,7%), що̀ переходить у сорбозу, сліди ефірних олій, смолисті речови́ни, сорбітанова кислота (близько 0,04%), деяка кількість ціаноподібної речовини́, яка виникає від розпаду глікозиду, що̀ є в насінні, каротин (5,6%), аскорбінова кислота (близько 250 мг%), вітамін Р, мінеральні солі, ензими, інвертаза та оксидаза, пектини. Плоди горобини полівітамінні.
Дія: діуретична (салуретична), жовчогінна, кровоспинна, в’яжуча, протискорбутна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Препарати плодів горобини збільшують сечовиділення, діють в’яжуче на слизову оболонку тонкої кишки і нормалізують її функцію, посилюють жовчовиділення. Біологічно активні речови́ни горобини діють протизапально на слизові оболонки шлунка та кишок, нейтралізують токсичні речови́ни, що̀ виявляють гепатотропний вплив. Однак слід зауважити, що фармакологічні властивості препаратів плодів горобини ще не повною мірою вивчені в умовах клініки. Вважають, що квітки рослини мають сечогінні та послаблюючі властивості. Треба пам’ятати, що недозрілі плоди горобини можуть вплинути токсично на організм людини, оскільки містять парасорбінову кислоту, яка виклика́є блювання, запалення слизової оболонки шлунка, діарею та подразнення епітелію ниркових канальців. Ця кислота втрачає свою токсичну активність при дозріванні ягід, висушуванні їх та кип’ятінні.
Настій, відвар та сік плодів горобини застосовують в основному як сечогінний засіб при хворобах нирок, пов’язаних з явищами олігурії, сечокам’яній хворобі, тромбофлебіті. Добрі наслідки лікування препаратами горобини одержують при розладах травлення, гепатиті, гепатохолециститі, утрудненому жовчовиділенні. Особливо ефективні вони при явищах старечої атонії товстої й тонкої кишок.
У народній медицині відвар та настій ягід горобини звичайної застосовують при авітамінозі, дизентерії, запорі, нирковокам’яній та жовчнокам’яній хворобах, ревматизмі, геморої.
Наукова медицина рекомендує плоди горобини як профілактичний засіб проти авітамінозу. Ягоди горобини входять до скла́ду вітамінних зборів.
Достиглі ягоди горобини застосовують як високовітамінний, сечогінний та послаблюючий засіб (особливо у дітей). Їх корисно вживати при атеросклерозі, гіпертонічній, а також нирковокам’яній хворобах.
Відвар 1 столової ложки плодів горобини в 1 склянці води́ п’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день як сечогінний засіб. З цією ж метою вживають настій суміші ягід горобини звичайної і шипшини коричної (по ½ столової ложки) на 2 склянках води́ по чверть склянки двічі-тричі на день.
При нирковокам’яній та жовчнокам’яній хворобах застосовують чай з листків горобини. 30 г листків заварюють у 3 склянках води́. Випивають цей чай протягом дня за 3 рази. Його також вживають при хворобах печінки. При цих же хворобах, сольовому діатезі, хронічному некалькульозному холециститі використовують розтерті на порошок висушені ягоди. Одну столову ложку порошку розводять у півсклянки води́ і п’ють тричі на день по 30 мл після їди.
При нирковокам’яній хворобі вживають відвар суміші горобини звичайної (60 г) і кореня кінського щавлю (40 г) у півсклянки води́. П’ють відвар по 2-3 склянки на день.
1. Rp.: Dec. fructuum Sorbi 15,0 : 180 ml
D.S. По 1 столовій ложці тричі на день.
2. Rp.: Fructus Sorbi
Fructus Rosæ aa 25,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку суміші ошпарити 2 склянками окропу, кип’ятити 10 хв, настояти протягом доби, процідити. Пити відвар по півсклянки тричі на день як полівітамінний чай2.
ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА (Sorbus aucuparia L.).
Росте це дерево або кущ серед сонячних галявин, край узлісь, на скелях і кам’янистих схилах, крутих берегах річок, у листяних та хвойних лісах, серед перелісків і чагарників. Горобину культивують у парках і садах як декоративну рослину.
Цвіте горобина в травні-червні, а плодоносить наприкінці серпня — у вересні.
Плоди і листя горобини використовують з лікувальною метою. Достиглі плоди зривають з плодоніжок наприкінці серпня й у вересні-жовтні. Сушать, попередньо прив’яливши, в сушарках (розстеляють тонким шаром і часто перемішують).
У плодах горобини міститься незначна кількість дубильних речовин, цукру, глюкози, сорбози (кітогексози), органічних кислот (яблучної, лимонної, винної, сорбонової та парасорбонової), сорбіт, який переходить у сорбозу; виявлено сліди ефірних олій, смолисті речови́ни, сорбітанову кислоту, незначну кількість ціаноподібної речовини́, яка виникає від розпаду глікозиду, що̀ міститься в насінні, каротин (5,6%), аскорбінову кислоту (близько 250 мг), біофлавоноїди, мінеральні солі, ензими інвертаза та оксидаза, пектини.
Плоди горобини полівітамінні. Препарати з них збільшують сечовиділення, діють в’яжуче на слизову оболонку тонкої кишки та нормалізують її функцію, посилюють жовчовиділення. Біологічно активні речови́ни горобини діють протизапально на слизові оболонки шлунка та кишок, нейтралізують токсичні речови́ни, які мають гепатропний вплив. Однак фармакологічні властивості цих препаратів ще не вивчені повною мірою в умовах клініки. Вважають, що квітки рослини мають сечогінні та послаблювальні властивості, а недозрілі плоди можуть вплинути токсично, оскільки в них наявна парасорбінова кислота, яка виклика́є блювоту, запалення оболонки шлунка, діарею та подразнення епітелію ниркових канальців. Ця кислота втрачає свою токсичну активність при дозріванні ягід, особливо після висушування та кип’ятіння.
Настій, відвар і сік з плодів горобини застосовують в основному як сечогінний засіб при хворобах нирок, пов’язаних з явищами олігурії, тромбофлебіту. Препаратами з горобини лікують розлади травлення, гепатити, гепатохолецистити, утруднене жовчовиділення. Особливо ефективні вони при явищах старечої атонії товстої і тонкої кишок.
В народній медицині відвар та настій ягід рекомендують при авітамінозі, ревматизмі, спастичному коліті, жовчно- та нирковокам’яній хворобах, геморої, дизентерії. Наукова медицина теж вважає плоди горобини профілактичним засобом проти авітамінозу. Вони входять до скла́ду вітамінних зборів.
Зокрема допомагає від гіповітамінозу такий настій: 2 чайні ложки плодів у 2 склянках окропу настоюють годину, потім додають для смаку цукор. Настій треба пити однаковими порціями в 3-4 прийоми протягом дня. Його можна вживати й як профілактичний засіб проти захворювань, викликаних нестачею вітамінів.
Восени та взимку найкраще вживати не настій, а свіжовичавлений або екстрагований цукром сік із плодів (по столовій ложці 3-4 рази на день).
Відвар столової ложки плодів у склянці води́ п’ють по столовій ложці 3-4 рази на день як сечогінний засіб. З цією ж метою вживають настій суміші ягід горобини звичайної й шипшини (по ½ столової ложки на 2 склянки води́), по ¼ склянки 2-3 рази на день.
Під час нирково- та жовчнокам’яної хвороб п’ють чай з листя горобини (30 г листя заварюють у 3 склянках води́). Вживають цей настій протягом дня за 3 прийоми. Він корисний і при хворобах печінки. Від сольового діатезу, хронічного некалькульозного холециститу використовують розтерті на порошок висушені ягоди. Столову ложку цього порошку розводять у ½ склянки води́ і п’ють тричі на день по 30 мл після їди.
При нирковокам’яній хворобі, особливо після видалення фосфатних каменів, вживають відвар суміші горобини звичайної (60 г) та кореня кінського щавлю (40 г) у 1 л води́. П’ють його по 2-3 склянки щодня.
В основному ж плоди горобини використовують у кондитерській промисловості. Їх переробляють на сік, оцет, квас, виготовляють з них сурогат чаю, вітамінні сиропи, компоти, варення, пастилу3.
ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА — Sorbus aucuparia L.
Російська назва — рябина обыкновенная.
Родина розові — Rosaceæ.
Дерево або кущ, які іноді досягають висоти́ 15 м. Молодí гілки́ сірувато-червоні, опушені. Бруньки великі, пухнасті. Листки чергові, опушені, непарнопірчасті, які складаються з 9-15 ланцетних або довгастих, зубчастих по кра́ю листочків. Квітки блідо-жовті, численні, зібрані в складні щиткоподібні суцвіття. Пелюсток у квітці 5, тичинок багато, маточка — 1. Плід — кулястий, яскраво-червоний або світло-жовтий. Цвіте́ рослина в травні, плоди достигають наприкінці серпня — у вересні.
Поширена горобина звичайна по всій території України, окрім степових районів. Культивується у парках, вздовж алей, вулиць як декоративна рослина.
Сировина. Квітки збирають на початку цвітіння рослини, плоди — у вересні — на початку жовтня. Добре висушені квітки і плоди зберігають окремо. Плоди треба збирати повністю достиглими, оскільки недостиглі плоди, в яких виявлено парасорбінову кислоту, токсично діють на слизові оболонки травного каналу та епітелій ниркових канальців.
Хімічний склад. Плоди горобини звичайної містять сорбіт (до 6,7%), яблучну, цитринову та бурштинову кисло́ти (2,5%), дубильні речови́ни (0,5%), пектини (0,5%), смолисті речови́ни, каротин (до 56 мг/100 г), біофлавоноїди, аскорбінову кислоту (до 250 мг/100 г), мінеральні солі, ензими.
Застосування. Квітки горобини звичайної застосовують як сечогінний і проносний засіб, а також як протизапальний засіб при респіраторних вірусних інфекціях, ангіні (для полоскання горла). Беруть 1 столову ложку квіток, заливають 1 склянкою окропу і настоюють 10 хв. П’ють по 50 мл 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.
Квітки горобини звичайної застосовуються в сумішах з іншими рослинами. Готують суміш квіток горобини звичайної, трави́ материнки звичайної, чебрецю звичайного, листків берези бородавчастої, трави́ вересу звичайного, квіток і листків алтеї лікарської у співвідношенні 2:2:2:1:2:2. Беруть 4 столові ложки суміші, заливають 2 склянками окропу, настоюють 4 год. П’ють по 50-100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди при пієлонефриті, циститі, уретриті, неспецифічних захворюваннях дихальних шляхів.
Плоди горобини звичайної застосовують при цукровому діабеті, сечокам’яній хворобі, гепатиті і гепатохолециститі, атонії кишечника, геморої, дизентерії, ревматизмі, жовчнокам’яній хворобі. Поєднують їх із плодами шипшини коричної, коренем цикорію дикого, травою вересу звичайного, коренем кульбаби лікарської, квітковими кошиками цмину піскового, стовпчиками з приймочками кукурудзи звичайної, травою меліси лікарської, плодами глоду колючого у співвідношенні 2:2:2:3:2:2:2:3. Беруть 4 столові ложки суміші, заливають 1 л води́, кип’ятять на малому вогні 10 хв, настоюють 4 год. П’ють по 50-100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Цей відвар дуже корисний при гіпертонічній хворобі, загальному атеросклерозі, розладах кровообігу, при грипі, вірусному гепатиті, подагрі, а також після виснажливих інфекційних хвороб. Навесні і глибокої осені корисно пити відвар суміші плодів горобини звичайної і шипшини коричної як профілактичний полівітамінний засіб. Беруть по 1 столовій ложці плодів, подрібнюють їх, заливають 1 склянкою води́, варять на малому вогні 10 хв, настоюють 1 год. П’ють по 50 мл 4 рази протягом доби за 30 хв до їди4.
ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА (SORBUS AUCUPARIA L.), РОДИНА «РОЗОЦВІТІ» − ROSACEÆ.
Листопадне дерево заввишки, в основному, 4-6 м, рідше чагарник з поверхневою кореневою системою. Кора сіра, гладка, молодí галузки пухнаті. Листя чергове, непарноперисте, довгасте або довгасто-ланцетне. Молоде листя знизу опушене, пізнє голе. Квітки білі або рожевуваті, зібрані в густе щіткоподібне суцвіття — мітелку, діаметром до 10 см. Плоди — кулясті, яскраво-червоні або оранжево-червоні, соковиті. Насіння червонувате, серпоподібно вигнуте. Цвіте́ горобина в травні-червні, плоди дозрівають у вересні-жовтні. Широко культивується в Україні.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовують листя, квітки й плоди горобини. Листя й квітки заготовлюють на початку цвітіння, сушать у тінí, у добре провітрюваних місцях. Стиглі плоди збирають у вересні-жовтні, очищають, видаляючи плодоніжки, гілочки́, листочки, зіпсовані плоди, сушать у сушарках при 60-80°С або на відкритому повітрі під навісами, розкладаючи тонким шаром на папері, тканині й періодично перемішуючи. Зберігають у мішках із тканини. Строк придатності листя і квіток — 1 рік, плодів — 2 ро́ки.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Плоди містять цукор, яблучну, лимонну, винну й бурштинову кисло́ти, дубильні й пектинові речови́ни, сорбіт і сорбозу, амінокисло́ти, вітаміни Р і С, каротин, ефірні олії, солі калію, кальцію, магнію, натрію.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Горобина володіє протизапальною, кровоспинною, капілярозміцнювальною, вітамінною, в’яжучою, легкою проносною, потогінною, сечогінною дією, знижує кров’яний тиск, підвищує згортання крові. Настій горобини приймають внутрішньо при гастритах зі зниженою кислотністю шлункового соку, геморої, хворобах нирок, печінки, атеросклерозі, кровотечах; відвар (внутрішньо) — при гіповітамінозах, загальній слабості. Сік — при недокрів’ї, астенії, подагрі, геморої, злоякісних пухлинах, гастриті, гіпертонії, вітамінній недостатності, глаукомі, коклюші, дисменореях, при хворобах печінки, нирок, асциті, атеросклерозі. Сироп — при ревматизмі, каменях у нирках, сечовому міхурі.
У Польщі плоди горобини застосовують також при діабеті, у Болгарії — при ревматизмі й нефролітіазі, в Угорщині й Австрії нею лікують дизентерію.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
При схильності до підвищеного згортання крові вживати плоди горобини протипоказано.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 1 ч. ложку сухих квіток горобини 1 склянкою окропу, кип’ятити 1 хвилину, настоювати 1 годину, процідити. Приймати настій теплим по ¼ склянки 3-4 рази на день. Застосовувати при зобі, цукровому діабеті, застуді, клімаксі.
Залити 1 ст. ложку сухих подрібнених плодів горобини ⅓ л води́, кип’ятити 10 хвилин, настоювати в теплому місці 1 годину, процідити. Приймати 3 рази на день до їди. Застосовувати при авітамінозі, недокрів’ї, клімаксі, зобі, цукровому діабеті5.
ГОРОБИНА ЗВИЧАЙНА (Sorbus aucuparia); з лікувальною метою використовують її плоди й листя.
Горобина звичайна — дерево з родини розових. Поширена майже по всій території [колишнього] Радянського Союзу, в то́му числі й в Україні. Росте по лісах, поблизу будинків, у садах та в парках.
У цього де́рева сіра гладенька кора, листки чергові, непарнопірчасті, квітки правильні за формою, білі, дрібні, запашні, схожі на цвіт яблуні, але зібрані в густі щитки. Цвіте́ горобина звичайна у травні-червні. Плоди у цього де́рева ягодоподібні, кулясті, червоні, гіркуваті, терпкі; дозрівають вони у вересні й до глибокої зими́ залишаються на дереві. Від заморозків вони втрачають терпкість і гіркуватість і набувають приємнішого смаку.
Збирати ягоди горобини краще після заморозків, але не треба гаятися, тому́ що птахи в цей час швидко поїдають їх. Сушити ягоди треба в гарячій печі на залізних листах.
Плоди горобини визнано в науковій медицині високовітамінним продуктом (вони містять у собі вітаміни А і С) і лікарським засобом, який допомагає при авітамінозах. З цих плодів виготовляють вітамінний сироп, дозволений до випуску, та вітамінні чаї (№ 2), до складу яких ці плоди входять.
Але більше ліки з горобини використовують у народній медицині, перш за все як протицинготний, а також як сечогінний, кровоспинний і протидизентерійний засіб. При лікуванні цинги до плодів горобини додають і листків з неї, бо в них, як вважають, більше вітаміну С. Звичайно, свіжий сік з ягід і листя цього де́рева, а особливо, якщо до нього та ще додати меду, — це найефективніший протицинготний засіб.
Способи застосування. Відвар плодів (іноді з листям): 15,0-200,0; вживати по одній столовій ложці, 3-4 рази на день.
Свіжий сік: на чверть склянки соку додати пів чайної ложечки меду; вживати свіжоприготованим, 2-3 рази на день6.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Овочі і фрукти в нашому харчуванні» (Ужгород, «Карпати», 1988 р.).
4 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
5 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
6 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар