Шипшина корична
(Rosa cinnamomea L.)
Російська назва — шиповник коричный.
Кущова рослина заввишки 1,5-2 м. Гілки́ вкриті серпоподібними зігнутими колючками. Квітки блідо-рожеві. Цвіте́ в травні-червні. Плоди кулеподібні, гладенькі, червоні. Росте на узліссі, пустирях, схилах гір, уздовж шляхів, у чагарниках.
Сировина. З лікувальною метою використовують плоди, квітки, листки і корені рослини. Плоди збирають у період їх стиглості (наприкінці серпня — у вересні). Зривають, коли вони ще тверді, намагаючись не м’яти, і складають у кошики, обтягнуті тканиною. Свіжозібрану сировину негайно сушать у добре нагрітих печах на залізних листах або сітках. Можна сушити її і в плодоовочевих сушарках при температурі 60-90°С, а в південних районах — на сонці. Сухі плоди шипшини оранжево-червоного кольору, на смак кислувато-солодкі, без запаху.
Заготовлюються і відпускаються аптеками.
Хімічний склад. Плоди містять дубильні речови́ни (близько 3%), редукційний цукор (10-13%, 2,5% якого становить сахароза), органічні кисло́ти (3,5% яких становлять яблучна та лимонна), жирні олії (близько 2,5%), ефірну олію (до її складу входить ванілін), білко́ві речови́ни, пектинові речови́ни (10-13%), мінеральні солі кальцію, магнію та заліза, багато аскорбінової кислоти́, каротину, вітаміни К (близько 40 біологічних одиниць), В2 (близько 0,03 мг%), Р (цитрин), а також каротиноїд, лікопен та глікозидні групи.
Дія: протискорбутна, діуретична, жовчогінна, тонізуюча.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Лікувальна дія шипшини коричної пояснюється наявністю в ній великої кількості аскорбінової кислоти́ та флавонових сполук. Відомо, що аскорбінова кислота запобігає виникненню скорбуту. Вона бере участь у біосинтезі міжклітинних субстанцій та колагену, з дегідроаскорбіновою кислотою взаємодіє в оксидаційно-редукційних процесах, що̀ відбуваються в організмі, сприяє асиміляції іонів заліза в травному каналі, метаболізму тирозину, утилізації глютатіону та трансформації фолієвої кислоти́. В експериментах на тваринах доведено здатність аскорбінової кислоти́ певною мірою пригнічувати деполімеризацію вуглеводних компонентів міжклітинних субстанцій і регулювати співвідношення гіалуронідази та гіалуронової кислоти́, що̀ має велике значення для забезпечення нормального стану системи капілярів. Результати досліджень підтвердили синергічну дію аскорбінової кислоти та флавоноїдів, які мають властивості вітаміну Р, що̀ запобігають атеросклеротичним змінам капілярної системи о́рганів кровообігу. Ці властивості аскорбінової кислоти́ враховуються при лікуванні атеросклерозу. Про важливість аскорбінової кислоти для організму людини свідчить той факт, що при тяжких хворобливих станах організму (наприклад, при масивних опіках) кількість її в крові та сечі швидко зменшується, а у випадку стресу вміст цього вітаміну зменшується у надниркових залозах. Оскільки потреба організму в аскорбіновій кислоті при різних хворобах надзвичайно велика, то її доводиться задовольняти здебільшого за рахунок синтетичних препаратів. Виникає питання, чи рівноцінні синтетична аскорбінова кислота і натуральна, що̀ міститься в продуктах харчування? Виявляється, не рівноцінні. У лимонах, смородині, шипшині та інших фруктах і овочах цей вітамін поєднується з флавоновими речовинами, які посилюють його дію. Через те природна аскорбінова кислота у 3-5 разів активніша від свого синтетичного аналога. Крім того, людський організм не утворює аскорбінової кислоти́ і не депонує її, а тому́ для нормальної життєдіяльності людини краще вживати рослинні екстракти, що̀ містять цей вітамін (зокрема, шипшиновий), ніж синтетичні препарати аскорбінової кислоти́.
Ягоди шипшини досить широко використовують з профілактичною метою та для лікування скорбуту й інших авітамінозів, а також різних хвороб, що̀ супроводжуються кровотечею (геморагічного діатезу), інфекційних захворювань, переломів кісток, ран, що̀ погано гояться, анемії, атеросклерозу, пневмонії, дитячих хвороб тощо. Разом із тим шипшину застосовують як жовчогінний засіб. Препарати плодів рослини (холосас, їх настій) посилюють секрецію жовчі, сприяють синтезу та виділенню солей жовчних кислот, підвищують холато-холестериновий коефіцієнт, знижують тонус загального жовчного протоку та сфінктера Одді.
Вони дуже ефективні при лікуванні хронічного гепатиту, холециститу, холангіту; при гострому холециститі — недостатньо ефективні.
У народній медицині відвар ягід шипшини використовують для активізації виділення жовчі, стимуляції функції статевих залоз, припинення кровотеч, зменшення проникності капілярів. Настій їх застосовують при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, гіпоацидному гастриті, недугах печінки, нирок і сечового міхура. Відвар коренів рослини — запобіжний засіб проти утворення каменів в організмі. Його застосовують для знищення малярійних паразитів.
Народна медицина настій ягід і відвар подрібненого насіння шипшини рекомендує вживати всередину при каменях нирок і сечового міхура, а настій плодів — при авітамінозах.
У тібетській народній медицині шипшину використовують при туберкульозі легень, артеріосклерозі та неврастенії. Як зовнішній засіб відвар її коренів використовують для ванн при паралічах та міопатії (В. П. Махлаюк, 1967).
Щоб приготувати відвар шипшини, на 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку потовчених ягід (разом із насінням) і кип’ятять 5 хв. П’ють відвар по 1 склянці вранці і ввечері, ковтками — при виразкових хворобах шлунка і дванадцятипалої кишки (навіть з кровотечею), гіпоацидному гастриті, різних формах анемії, злоякісних пухлинах, каменях печінки і сечових о́рганів, при атеросклерозі, зокрема вінцевих судин се́рця. Замість відвару можна вживати настойку плодів шипшини. Одну склянку підсушених або дрібно порізаних сухих плодів змішують з 1-1,5 склянки цукру-піску і 3 склянками 70%-го етилового спирту, ставлять на 5 днів на сонце. На шостий день доливають 3 склянками 40%-ої горілки і тримають на сонці ще 5 днів. На десятий день настій проціджують (осад відтискують) і п’ють по 15 мл двічі на день після їди (О. П. Попов, 1965).
Відвар коренів готують таким чином. Дві столові ложки подрібнених коренів кип’ятять 15 хв у 2 склянках води́. П’ють тричі на день по 1 склянці при каменях печінки і сечових о́рганів перед їдою (М. А. Носаль, 1958).
Настій листків шипшини вживають для поліпшення моторної функції шлунка, зменшення болю і метеоризму, а при діареї — для зменшення кількості позивів до випорожнення. Одну столову ложку листків заливають 1 склянкою окропу і настоюють 10 хв. Вживають настій по 1 склянці на день перед їдою (В. П. Махлаюк, 1967).
1. Дві столові ложки очищених плодів шипшини ополоснути холодною водою, розтерти у ступці чи іншій посудині, залити 2 склянками окропу і кип’ятити у закритій посудині 20 хв. Через 1 год після кип’ятіння рідину процідити через густу тканину, туди протерти набубнявілу масу плодів. Таким чином одержують настій-пюре (до нього можна додати цукру, сиропу, варення на смак). Вживати по півсклянки двічі на день — до сніданку й увечері (М. С. Харченко, В. І. Сила, Л. Й. Володарський, 1971)1.
ШИПШИ́НА ТРАВНЕ́ВА, ШИПШИНА КОРИЧНА; шиповник коричный.
Поширення. Шипшина корична росте в лісах, по чагарниках, особливо по річках, рідше на луках в північних районах України.
Заготівля і зберігання. Для медичних потреб використовують плоди шипшини (Fructus Rosæ), які збирають у стадії повної стиглості (але не перестиглими) вручну в брезентових рукавицях. Зібрані плоди сушать в сушарці або духовці при температурі 80-100°, розстилаючи тонким шаром. Сухих плодів виходить 50%. Готову сировину зберігають у сухих прохолодних приміщеннях. Строк придатності — 2 ро́ки.
Хімічний склад. Плоди шипшини містять аскорбінову кислоту (до 17% на суху речовину), каротин (0,7-8 мг%), вітаміни В1, В2, РР, К, пантотенову кислоту, флавоноїди (гіперозид, астрагалін, кверцитрин, кемпферол і ін.), фенолокисло́ти, пектинові речови́ни (1,8-3,7%), цукри (0,9-8,1%), органічні кисло́ти (0,9-3,7%), солі заліза, марганцю, фосфору, магнію, кальцію.
Фармакологічні властивості і використання. Плоди шипшини виявляють протицинготну, антисклеротичну і протизапальну дію, активізують ферментні системи і окислювально-відновлювальні процеси в організмі, сприятливо впливають на вуглеводний обмін, посилюють синтез гормонів і регенерацію тканин, стимулюють опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, посилюють секрецію жовчі, підвищують діурез. Плоди шипшини використовують для профілактики і лікування гіпо- і авітамінозів С і Р, при гострих і хронічних інфекціях, при атеросклерозі, нефритах, гострих і хронічних захворюваннях печінки, кишечника, при виразковій хворобі, геморагічних діатезах, гемофілії, кровотечах (легеневих, маткових), при передозуванні антикоагулянтів, гіпертиреозі і недостатності надниркових залоз, травматичному шоку. Добрий терапевтичний ефект одержують при пневмонії, бронхопневмонії, бронхоектазах, у випадку бронхіальної астми, при лікуванні захворювань очей (геморагічний ретиніт, хоріоідит, крововилив у скловидне тіло). Як жовчогінний засіб шипшину використовують для лікування хронічного гепатиту, холециститу, холангіту. Плоди шипшини входять до складу вітамінних чаїв. Сироп із водного згущеного екстракту плодів шипшини — холосас призначають при холециститі і гепатиті. Із насіння шипшини виготовляють олію (Oleum Rosæ), яку використовують як зовнішній засіб для гоєння ран, в стоматологічній практиці (гінгівіти, стоматити), при тріщинах сосків, пролежнях, трофічних виразках гомілки, дерматозах, а у вигляді мікроклізм — при неспецифічному виразковому коліті.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій плодів (10 г, або 1 столову ложку сировини́ на 200 мл окропу) по півсклянки 2-3 рази на день до їди; холосас (Cholosas) по 1 чайній ложці 2-3 рази на день, дітям — по чверті чайної ложки 2-3 рази на день2.
ШИПШИНА КОРИЧНА, Rosa cinnamomea L.
Російська назва — шиповник коричный.
Для лікування використовують стиглі, темно-червоного кольору, висушені плоди, квіти, листя і коріння.
Хімічний склад: інвертний цукор (10,18%), вітаміни: аскорбінова кислота (1-6%), тіаміну бромід (0,08-0,12 г на 100 г), піридоксину гідрохлорид, токоферолу ацетат, рутин, каротин (0,006 г на 100 г); кисло́ти (близько 3%), дубильні (2-3%), пектинові (11%) й мінеральні речови́ни, ефірна олія, жирна олія, лікопін, рубиксантин, ванілін, флавонові глікозиди кемпферол і кверцетин, нікотинамід (0,3-0,43 г на 100 г).
Фармакологічні властивості. Шипшина корична має широкий діапазон дії. Вона є передусім полівітамінним препаратом, регулює окисно-відновні, ферментативні процеси, стимулює діяльність ендокринних залоз і обмін речовин, підвищує жовчовиділення, працездатність, стимулює захисні сили організму. Шипшина корична має також в’яжучі, сечогінні, протизапальні властивості, регулює функцію травного каналу, згубно діє на малярійних плазмодіїв.
Показання до призначення: гіпо- і авітамінози, гепатит, холецистит, гастрит, виразка шлунка і дванадцятипалої кишки із зниженою кислотністю шлункового соку, запалення нирок і сечового міхура, анемія, хлороз, загальний занепад сил, затримка росту в дітей, запалення очей, жовчно- і нирковокам’яна хвороба, геморагічний діатез, переломи кісток, атеросклероз, застарілі незагоювані рани й виразки на шкірі.
Способи застосування. Найкраще вживати плоди шипшини без будь-якої обробки. В інших випадках з плодів виготовляють відвар (40-50 г плодів на 1 л окропу), який вживають по півсклянки 3-4 рази на день, або екстракт чи сироп. З плодів шипшини готують також лікер: 100-150 г подрібнених плодів змішують з 300-350 г цукру, заливають 750 мл горілки і настоюють під сонцем 6-7 днів. На 6-й або 7-й день доливають ще 500 мл горілки і знову ставлять настоюватись на кілька днів. Вживають всередину по 1-2 столові ложки 2-3 рази на день після їди3.
Примітки:
1 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
2 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
3 Стаття з книги М. О. Гарбарця та В. Г. Западнюка «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Вища школа», 1982 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар