Женьшень звичайний
(Panax ginseng C. A. Mey.)
Panax ginseng, синонім: P. schin-seng — багаторічна трав’яниста рослина родини аралієвих. Коренева система женьшеню складається з короткого вертикального кореневища (так званої шийки) і власне кореня; корінь жовтувато-білий, товстий, м’ясистий, малогалузистий, часто буває схожий на фігуру людини (звідси й друга назва рослини). Стебло тонке, прямостояче, гладеньке, всередині порожнє, 30-70 см заввишки, на верхівці увінчане розеткою з 2-5, а інколи й 6 листків. Листки черешкові, пальчасто-п’ятискладні; листочки оберненоовальні, по кра́ю — пилчасті. Квітки двостатеві, білі, іноді ніжно-рожеві, зібрані у верхівковий одиничний зонтик. Плід — соковита яскраво-червона кістянка. Цвіте у червні. Плоди достигають у серпні.
Поширення. В дикому стані женьшень трапляється у глухій тайзі на Далекому Сході. Садоводи-аматори з успіхом вирощують женьшень на грядках. Рослину занесено до Червоної книги СРСР.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують корінь женьшеню. Найсприятливішим періодом збирання женьшеню є перша половина серпня, коли його легко знайти за достиглими червоними плодами. Після достигання плодів корінь стає твердішим і витривалішим для зберігання в сирому стані. Зібрані в цей час корені і в терапевтичному відношенні вважаються найповноціннішими. Викопують їх за допомогою дерев’яних, металевих або кістяних паличок, слідкуючи за тим, щоб не відірвати від кореня «шийку» і не ушкодити бічні й додаткові корені. Викопаний корінь старанно очищають м’якою сухою щіточкою від землі (мити не можна), відрізають надземну частину, кладуть в обкладену мохом середньої вологості коробочку з кори, засипають землею, яку беруть з того місця, де ріс женьшень, і в такому вигляді доставляють на приймальний пункт. Самовільна заготівля дикорослого женьшеню заборонена! Зберігати коріння в сирому стані можна не більше як 5 діб. Для тривалого зберігання корені сушать на сонці, одержуючи таким чином сировину під назвою «біле коріння». Товсті корені перед сушінням розрізують на пластинки. Якщо перед сушінням корені витримати 1 годину над киплячою водою, то таку сировину називають «червоним корінням». Вважається, що в червоному корінні біологічно активних речовин міститься майже вдвоє більше. Зберігають сировину в щільно закритих банках або поліетиленових торбах у сухому місці.
Хімічний склад. У коренях женьшеню містяться тритерпенові глікозиди (панаксозиди А, В, С, D, Е, F, G), ефірна олія (0,05-0,25%), вітаміни С, B1 і В2, пектинові речови́ни, крохмаль, сахароза, жирні кисло́ти, макро- та мікроелементи (залізо, фосфор, сірка, марганець, алюміній, кремній і ще деякі) та інші речови́ни.
Фармакологічні властивості й використання. Вважається, що носієм фармакологічної дії женьшеню є складний комплекс близьких за своїми властивостями глікозидів. Незважаючи на те, що женьшень застосовують широко і з давніх давен, докладне вивчення різних його препаратів на різних видах лабораторних тварин було проведено лише за останні 50 років. Встановлено, що женьшень діє як синергіст відомих стимуляторів і є фізіологічним антагоністом деяких наркотиків (барбітуратів, хлоралгідрату, етилового спирту). Галенові препарати рослини посилюють процеси збудження в нейронах кори та в стовбурових відділах головного мозку й покращують рефлекторну діяльність тварин. В експерименті встановлено, що препарати посилюють працездатність і зменшують втому при великих фізичних навантаженнях і стресі. Ефект женьшеню на організм значною мірою залежить від дози, яка використовується. В малих дозах він посилює збудження і знижує гальмівні процеси, а в великих — навпаки: посилює гальмівні процеси. Препарати женьшеню в експерименті стимулюють синтез ядерних рибонуклеїнових кислот і РНК-полімерази печінки, збільшують синтез дезоксирибонуклеїнової кислоти́, білка́, рибонуклеїнової кислоти́ і ліпідів у клітинах кісткового мозку, підвищують рівень у АМФ у надниркових залозах і вміст оксикортикостероїдів у плазмі крові — і взагалі мають широкий загальнофармакологічний вплив на різні обмінні процеси у тварин.
Женьшень виявляє широку загальнофармакологічну дію на організм людини. В клінічних умовах його застосовують для лікування і профілактики різних захворювань центральної нервової системи, для підвищення рівня працездатності організму і його опірності щодо стресових ситуацій. Женьшень — це адаптогенний тонізуючий засіб. Його використовують при нервовому й фізичному виснаженні, анемії, неврастенії, істерії, астенічних станах, зумовлених різними захворюваннями (діабетом, туберкульозом, малярією тощо), в період одужання після різних складних хірургічних втручань, при підвищеному і зниженому тиску, для поліпшення діяльності серцево-судинної системи, як імуностимулятор при вірусному гепатиті та як засіб, що̀ знижує вміст цукру в організмі при діабеті, для лікування статевих розладів, атеросклерозу та гастритів різного походження. При використанні препаратів женьшеню помічено певну сезонність його дії. Використання його восени і взимку дає найбільший ефект.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку женьшеню (Tinctura Ginsengi) по 15-25 крапель 3 рази на день до їди; порошки або таблетки, вкриті оболонкою, по 0,15-0,3 г 3 рази на день; настойку домашнього приготування (10-15 г сухого подрібненого коріння на 500 мл горілки, настоюють 2 тижні) по 1 столовій ложці 2-3 рази на день. При тривалому вживанні женьшеню й передозуванні у хворих з’являються побічні явища: безсоння, головний біль, серцебиття та біль у ділянках се́рця, депресія і зниження статевої активності. Тому́ необхідно дозу добирати індивідуально. В останні роки дослідники описали синдром абстиненції, який з’являється приблизно у 10% людей при тривалому використанні настойки женьшеню. Причину цих явищ не зовсім з’ясовано, однак безсумнівно, що використання женьшеню та інших адаптогенів рослинного походження потребує лікарського нагляду. Не рекомендується застосовувати женьшень при гострих інфекційних захворюваннях1.
ЖЕНЬШЕНЬ СПРАВЖНІЙ (Panax ginseng Меу.).
Російська назва — женьшень настоящий; місцева — царь рослин, дарунок богів, сіль землі, чудо життя.
Релікт з родини аралієвих (Araliaceæ). Як тільки не називали цей неперевершений витвір природи, але найчастіше женьшень називають коренем життя за напрочуд цілющі властивості.
Женьшень справжній — багаторічна трав’яниста рослина заввишки до 0,7 м з округлим, гладеньким, порожнім зсередини стеблом, у старих — з двома та більше стеблами, коричнево-темно-зеленого кольору.
Листя пальчасте, довгочерешкове, три-п’ятироздільне, дуже рідко шестироздільне, завдовжки 12-15 см і більше. Долька листка ланцетна з гостропилчастими краями, клиновидною основою, вкрита поодинокими волосками вздовж жилок. Центральна долька листка довша за інші, дві нижчі — найменші. У сходів лише один трироздільний листок, черешок якого слугує за стебло.
З центру листової розетки виходить квіткова стрілка заввишки до 15 см у молодих і до 30 см у дорослих рослин із зонтичним суцвіттям на верхівці. Бутони білувато-зеленого кольору, неправильно-округлі, з плоскою зрізаною верхівкою. Квітки двостатеві, зеленувато-білі, до 2 мм в діаметрі, зібрані в зонтик, інколи з бічними додатковими суцвіттями. Чашечка зелена, з широко-трикутними зубцями, пелюстки зеленуваті або білі, п’ять тичинок, пиляки овальні, два стовпчики розходяться у верхівці, зав’язь двогніздова, рідко тригніздова.
Плід — одно-двонасінна квасолевидна кістянка, сплюснута з боків, достигла — полум’яно-червоного кольору. Насіння неправильно-округле, жорстке, з валиком уздовж верхнього кра́ю, світло-жовтого кольору. Свіже насіння має недорозвинений зародок, що̀ достигає лише через 20-22 місяці. Маса 1000 насінин 37-40 г. Вихід насіння із свіжозібраних плодів — 33%.
Коріння женьшеню м’ясисте, складається з кореневища (шийки) і власне кореня. На кореневищі формується одна зимівна брунька та кілька сплячих. Зимівна брунька формується протягом двох років, що̀ передують її проростанню. Пошкодження зимівної бруньки спричиняє «сон» кореня, що̀ триває рік або кілька. Поверхня кореневища з добре вираженими заглибленнями — слідами прикріплення стебел попередніх років. Кількість заглиблень приблизно відповідає вікові рослини. Живе женьшень 140-300 років і довше.
Коренева система женьшеню — стрижневого або «крабоподібного» типу. Часто коріння формою нагадує статуру людини, що̀ дало на́зву рослині: «женьшень» у перекладі з китайської означає «людина-корінь». Власне, корінь (тіло) — це найтовща частина кореня, що̀ розгалужується на велике та дрібне другорядне коріння з кореневими волосками. Останні виростають кожної весни́ заново, в квітні, восени, після листопаду, — відмирають. Колір кореня білувато-жовтий або світло-коричневий з жовтуватим відтінком, всередині білий, з жовтизною, соковитий, зі специфічним запахом. У ґрунті в диких рослин коренева система орієнтована вертикально, з віком стає горизонтальною. Корені женьшеню контрактильні, тобто здатні щороку самопоглиблюватись у ґрунт під кінець вегетації. Щороку корінь скорочується на довжину при́росту кореневища, від цього на поверхні кореня утворюються кільцеві зморшки, численні з боків і поодинокі знизу. Вага кореня сягає 600 г у дуже похилому віці. Дикорослий женьшень повільно нарощує масу кореня, у віці від 1 до 5 років вона не перевищує 1 г, у 25 років корінь важить близько 25 грамів, рідко сягає 50 г та більше. Відомі знахідки коренів 300-500-річного віку.
Ареал женьшеню справжнього знаходиться в межах 40-47° північної широти і 125-137° східної довготи. В Росії він росте в Приморському краї та на півдні Хабаровського кра́ю від о́зера Хасан на півдні до басейну ріки́ Хор на південному сході та до бухти Терней на сході. В Китаї — в провінції Хейлунцзян, Гірін та Ляолян. У Кореї — в провінціях, прикордонних з російським Далеким Сходом.
Легендарний «корінь життя», женьшень справжній, східній народній медицині відомий близько 4000 років, культивується на плантаціях у Кореї, вирощується більш як 600 років. Вже ці відомості свідчать про те, що народи Сходу не могли так довго помилятись щодо цілющих властивостей женьшеню. Лікувальна цінність його коріння (Cortex) визнана і класичною медициною. Терапевтична цінність женьшеню в то́му, що препарати з нього не виявляють побічної дії на організм людини [?], навіть після довготривалого вживання, не токсичні, не наркотизують. Найбільш виражена тонізуюча дія препаратів женьшеню, що при тривалому прийманні приводить до загального зміцнення та оздоровлення організму людини. Стимулююча дія знімає втому та різко підвищує розумову активність і фізичну працездатність, особливо вночі, коли є потреба не спати. На відміну від дії фенаміну, після прийому женьшеню, як тільки мине необхідність боротьби з сонливістю, його дія уповільнюється. Препарати женьшеню слід приймати людям, чия праця вимагає значних розумових та фізичних зусиль, зосередженості та адаптації організму до перевантажень, стресів та в агресивних середовищах, усім, хто працює в умовах дискомфорту, щоб підвищити фізіологічні можливості людини і запобігти перевтомі.
Женьшень цілюще діє на центральну нервову систему: неврастенію, психічні захворювання, вгамовує головний біль, знімає депресивний стан, поліпшує сон, апетит, настрій. Його використовують для профілактики простуд, при хронічних захворюваннях, особливо після операцій. Препарати женьшеню знижують рівень цукру в крові, впливають на вуглеводневий обмін, женьшень стимулює серцево-судинну систему, зменшує біль у серці, нормалізує артеріальний тиск, особливо в гіпер- і гіпотоніків. Поліпшує зір, його темнову адаптацію, ним виліковують глаукому. Женьшень збільшує газообмін, стимулює дихання, особливо мозку, приводить до поліпшення складу крові, прискорює заживлення ран, опіків, знижує секрецію жовчі, концентрацію білірубіну та жовчних кислот.
«Червоний женьшень» цілюще діє при хронічних гіпо- та анацидних гастритах, особливо на початку захворювання, після операцій з приводу виразки шлунка, при виснаженні о́рганів ферментативної системи підшлункової залози, надниркових залоз, печінки, простати та ін.
Особливо цілюще женьшень діє як адаптоген, при адаптації організму до холоду, спеки, при отруєннях, а також як радіопротектор у комплексній терапії та профілактиці злоякісних пухлин та інфекційних захворювань.
У Китаї женьшень використовують замість сироваток при вакцинації дітей проти скарлатини та ін., в Кореї ним лікують туберкульоз, а по осені, після збирання врожаю коренів, годують дітей, додаючи його в страви та цукерки.
У геріатрії він ціниться як багатогранна дія на старіючий організм: тонізуюча, протисклеротична, антистресова, анаболічна, і загалом підвищує компенсаторно-пристосувальні механізми старіючого організму.
У стоматології женьшень використовується як профілактичний, знеболювальний та антисептичний препарат при лікуванні парадонтозів, карієсу, гінгівітів та запалень.
Вагітним на Сході рекомендують курс женьшенетерапії якнайшвидше. Це зміцнює організм матері та зародок дитини, усуває післяпологові ускладнення. Запевняють, що народжені після цього діти краще розвиваються, спокійніші, а їхній організм відзначається підвищеною опірністю до інфекцій та алергії...
Перелічити корисність женьшеню важко... Він корисний усім, навіть здоровим, але перевтомленим людям. У Китаї вважають, що після 40 років кожна людина повинна вживати женьшень, щоб не хворіти і жити довго, і де донедавна висловлювалось упередження, що дикорослий женьшень значно перевершує культивований за якістю. Як запевняють науковці І. К. Чорненький та І. І. Брехман, «культивовані корені можуть мати навіть більшу стимулювальну дію, ніж деякі зразки дикорослого кореня». Доведенням незаперечної цінності препаратів, виготовлених з культивованого женьшеню, є й той факт, що всі випробування фармакологічної дії женьшеню велись з використанням препаратів з сировини́, вирощеної на грядках в умовах російського Далекого Сходу. Вивчення фармакологічної цінності женьшеню показало, що легенди зовсім не перебільшують чудодійну силу його кореня, навпаки — можливості женьшеню недооцінювались легендами. Ось тільки самі дослідження запізнились — найкращий у світі з видів женьшень (а їх шість) — женьшень справжній, перлина флори, безжалісно винищений у тайзі, а його ім’я занесено в безславну книгу зникаючих рослин. Практично запасів дикорослого женьшеню не існує, а вирощування на плантаціях як слід не налагоджено. Який тяжкий шлях до сердець людей «царя рослин», як багато забуто, втрачено та ще не вивчено про женьшень... Чи зникне женьшень з лиця Землі, залежить від тих, чиї теплі ру́ки та світла голова повернуть його до життя, а це окупиться сторицею.
У природі женьшень селиться переважно на бурих гірсько-лісових опідзолених ґрунтах зернистої структури з високим вмістом гумусу (10-20%) та дрібного щебеню, що̀ сприяє аерації та водопроникності. Повітряно-водний режим дуже важливий для нормальної життєдіяльності женьшеню — він не терпить навіть короткочасного перезволоження ґрунту. За сприятливих умов женьшень може рости у відкритому ґрунті скрізь, де виживає озима пшениця, а при відповідній агротехніці практично всюди, де задовольнять природні біологічні потреби рослини. Для вирощування женьшеню треба підбирати незаливні ділянки, захищені від вітрів та заморозків, з родючим, легким за механічним складом ґрунтом та водопроникним підґрунтям. В Україні таких ґрунтів немає, їх створюють штучно. Найчастіше використовують суміш, що̀ складається з рівних частин листяного перегною, вивітреного торфу, зернистої дернової землі, 1-2 кілограми гашеного вапна та попелу на 1 м3 субстрату залежно від кислотності ґрунтосуміші. Сюди ж домішують дрібний щебінь до 30-50%, залежно від наявності піску в землі та торфі. Використовують також старий перегній, перегнилу деревину, глину зі старих будівель. Кислотність ґрунтосуміші доводять до 5,5-7,0 рН.
Перед закладанням грядок суміш ще раз перемішують, зволожують і підтримують у пухкому стані до повного розкладання органічних залишків. Для грядок не годяться ґрунти, заражені грибами фузаріозу та фітофтори, що̀ трапляються в орних ґрунтах після внесення свіжого гною. Грядки для висівання насіння та вирощування коренів готують однаково. Їх ширина 1-1,2 м, висота 25-30 см, довжина довільна. Між грядками проходи — 0,5-0,8 м. На важких ґрунтах під грядки кладуть щебінь для дренажу товщиною 15-20 см, потім шар тирси, а зверху ґрунтосуміш. Краї грядок ущільнюють або обгортають обпаленими дошками чи шифером. Грядки затінюють укріпленими на кілках щитами з брусків завширшки 5-10 см з проміжками 2 см, або суцільними в місцях з великою кількістю опадів, особливо на Закарпатті.
Висота затінення найкраща така́, що̀ не заважає вільно ходити (1,8-2 м) під ними. Освітлення вважається оптимальним в інтервалі 20-60%, залежно від віку рослин. Старі корені при збільшенні освітлення краще нагромаджують вагу кореня. У Кореї освітлення регулюють щодня, під час дощу грядки відкривають. Під кронами дерев доцільно напинати брезент або плівку; щоправда, під деревами корені ростуть повільно, і корені доводиться пересаджувати кожні 3 ро́ки, щоб знищити коріння дерев у межах грядок, що̀ відростає за ці роки́. Притінення над грядками влаштовують за 10 днів до появи сходів і знімають лише на зиму.
Поливають женьшень вранці або ввечері, слідкуючи, щоб грядки не розмивалися і не оголялось коріння. Залежно від атмосферного зволоження поливають з розрахунку, щоб вологість ґрунту становила 60-70%. За несприятливих умов женьшень «засинає» на рік чи кілька. Недостатність атмосферного зволоження компенсують розбризкуванням води́ або випаровуванням її з поверхні водойм. У жодному разі не поливати листя женьшеню під час спеки, від цього воно «згорить».
Розмножується женьшень лише насінням. Сіють його стратифікованим наступної після збирання весни́ або зразу після збирання плодів — очищених від м’якоті, тоді вони зійдуть через 20-22 місяці. Насіння не повинно пересихати, інакше воно не зійде. В умовах з довгою теплою осінню насіння може прорости, спровоковане цим теплом, особливо це стосується Закарпаття, гірських районів. Тому́ слід віддати перевагу стратифікованим посівам, щоб запобігти загибелі сходів від морозів, або висівати їх у ящики, щоб дорощувати в теплі. Стратифікують насіння в крупному піску, прожареному на вогні (знезаражують). Чотири місяці насіння витримують при 18-20°С і стільки ж при 0-3°С у зволоженому стані.
Сіють насіння рядками під маркер з відстанню в рядках 5 см, в міжряддях 7-10 см на глибину 3-5 см. На зиму грядки вкривають шаром тирси або листя до 10 см завтовшки, з настанням тепла́ відкривають. Влітку схо́ди прополюють і поливають, зрідка розпушують землю. Сіянці 1-2 років пересаджують на відстані 20-25 см один від одного майже горизонтально (женьшень любить ніжитись у теплі) на глибині 5-7 см та присипають землею. Саджати корені краще восени, коли вони рано проростають.
Боротьба з хворобами ведеться запобіганням ураженню рослин фітофторою, фузаріозом та сухою іржавою гнилизною обприскуванням сходів 0,5%-ним розчином бордоської рідини та обробкою слабким (рожевим) розчином марганцю насіння і коренів. Найкращі ліки для коренів — оптимальна агротехніка і незаражений садівний матеріал.
Товарними корені стають через 5-7 років після посадки, після чого їх викопують і використовують для приготування ліків. Найчастіше готують настоянку на 40°-му спирті в пропорції 1:10 (1 г кореня — 10 г горілки)2.
ЖЕНЬШЕНЬ ЗВИЧАЙНИЙ (женьшень обыкновенный) — Panax ginseng С. A. Меу.
Використовується і ціниться з незапам’ятних часів не тільки в Китаї, а й в інших країнах Південно-Східної Азії. Природа створила корінь цієї рослини схожим на людину. Через це і названо його «женьшень», що̀ в перекладі з китайської означає «людина-корінь».
Це — багаторічна трав’яниста рослина з родини аралієвих (Araliaceæ), яка досягає віку 100 років і більше. Стебло прямостояче, 30-70 см заввишки, на верхівці несе кільце з довгочерешкових, до основи пальчасто-п’ятироздільних листків. Середня частина довша за інші, а дві нижні бокові — коротші. Частки листка оберненоовальні, на кінці загострені, біля основи клиновидні, по краях нерівномірнопилчасті. Всі листки розвиваються з середньої точки на вершині стебла́, їх пластинки розміщуються в одній горизонтальній площині. З центра листкового кільця́ виходить тонка квітконосна стрілка від 2-3 до 50 дрібних непоказних двостатевих квіток. Квітки зеленувато-білі, чашолистки і пелюстки у них зеле́ні, а тичинки — з великими білими пиляками. Насіння плоске, в кам’янистій внутрішній оболонці. Яскраво-червоні ягоди зібрані в щільну, майже кулясту грушу і різко виділяються серед листя.
Підземна частина рослини складається з циліндричного довгастого м’ясистого кореня, з поверхні кільцеподібно зморшкуватого, жовтуватого. На кінці корінь галузиться, даючи 2-4, рідше 6 паростків, які в свою чергу утворюють дрібні мички. У верхній частині від кореня також відходять від 1 до 3 бокових паростків. Корінь вгорі переходить у вертикальне кореневище, що̀ подовжується з віком. Поверхня його вкрита рубцями — слідами стебел минулих років і кількома дрібними сплячими бруньками. Верхній кінець потовщений. На ньому закладається велика зимуюча брунька, з якої навесні розвивається пагін. Якщо зимуюча брунька пошкоджена, пагін не розвивається і рослина іноді протягом кількох років може перебувати в стані спокою. За цей час внаслідок пробудження однієї із сплячих бруньок розвивається нова зимуюча брунька. За сприятливих умов спляча брунька може пробудитись і при наявності зимуючої — тоді виростають додаткові надземні пагони. В кінці вересня або на початку жовтня надземна частина відмирає, а навесні (в травні) виростає знову.
Женьшень розвивається повільно. Насіння його проростає тільки через 22 міс. Молоді рослини звичайно мають тільки один трироздільний листок на тонкому, 4-6 см заввишки стеблі. З віком листкова пластинка ускладнюється і, як і стебло, збільшується. Найчастіше доросла рослина утворює кільце з 3-4 (5-6) листків. Корені також ростуть повільно. Великі, добре розвинуті екземпляри масою до 300-400 г одержують від рослини віком понад 100 років, і зустрічаються вони дуже рідко. Частіше корені важать від 10 до 30-40 г.
У дикому стані поширений у Хабаровському і Приморському краях, де зустрічається на гірських схилах під покривом кедрово- і ялицево-широколистяних лісів.
Хімічний склад остаточно не встановлений. Основною діючою речовиною вважають комплекс глікозидів, але жоден з них досі детально не вивчений. Є вказівки на наявність в ньому сапоніну стероїдної будови. Крім того, виявлено жирну олію, пектинові речови́ни, цукор, крохмаль, ефірну олію панацен, вітаміни В1 і В2. Для женьшеню характерний значний вміст фосфатів у золі, а також сполук сірки і мікроелементів (калій, кальцій, магній, натрій, залізо, алюміній, кремній, барій, марганець тощо).
Препарати з женьшеню стимулюють діяльність центральної нервової і ендокринної систем, є тонізуючим засобом. Клінічні дослідження підтвердили можливість їх застосування при перевтомі, захворюваннях нервової системи та деяких інших патологічних станах.
У культурі женьшень рекомендується вирощувати на некрутих схилах під покривом лісу або на відкритих ділянках. Найбільш сприятливі для цього сухі широколистяні ліси, в яких зустрічаються хвойні дерева і папороть. Ґрунти — бурі лісові, добре дреновані, із значним шаром гумусу.
Спочатку вирощують розсаду. Під розсадник відводять ділянку на високородючих супіщаних або суглинкових ґрунтах, чистих від бур’янів, не заражених шкідниками і хворобами, яка не затоплюється і добре захищена від вітру. Насіння висівають на відстані 2 см одне від одного на глибину до 4 см; ширина міжрядь — 10 см. За тиждень до появи сходів грядку затінюють. Для цього виготовляють спеціальні каркаси, на які кладуть щити або трав’яні мати завдовжки 1,5 і завширшки 1 м.
Щоб насіння в рік сівби проросло, його необхідно стратифікувати. Стратифікацію проводять у два етапи. Перший (теплий) — у приміщенні при температурі 18-20°С. На другому (холодному) етапі насіння тримають до сівби в помірно вологому стані. Після такої обробки воно дає сходи протягом 1 міс.
Найкращим строком для садіння коренів є вересень — жовтень, тобто кінець вегетації. За тиждень до їх викопування затінення знімають. Корені висаджують у грядки, промарковані 20x20 см. Догляд за посівами полягає у видаленні листя. За 8-10 днів до початку вегетації розставляють щити для затінення.
Товарну цінність мають 5-6-річні корені, які викопують у вересні — жовтні (після відмирання надземної частини рослин). Оскільки корені женьшеню дуже швидко гниють, зразу ж після викопування їх миють і сушать, розсортувавши на великі, середні та дрібні, після чого обробляють парою при температурі 80°С. При цьому великі витримують протягом 1 год 50 хв, середні — 1 год 20 хв, дрібні — 1 год. Потім корені розкладають тонким шаром і витримують при температурі 50-60°С до повітряносухого стану3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги В. І. Комендаря «Лікарські рослини Карпат. Дикорослі та культурні» (видання 3-є, доповнене та перероблене; Ужгород, «Мистецька Лінія», 2007 р.).
3 Стаття з книги Ф. І. Мамчура та Я. Д. Гладуна «Лікарські рослини на присадибній ділянці» (видання друге; Київ, «Урожай», 1989 р.).
Хорошая статья о стендра (аванафил) http://onlinetabletki.club/stendra
ВідповістиВидалити