Гіркокаштан звичайний
(Aesculus hippocastanum L.)
Aesculus hippocastanum — високе (до 25 м заввишки) листопадне дерево родини гіркокаштанових. Листки супротивні, довгочерешкові, пальчастоскладні, з 5-7 майже сидячими листочками. Квітки неправильні, білі, з червоними плямочками, зібрані в прямостоячі, пірамідальні волоті. Плід — коробочка, вкрита великими шипами. Цвіте́ у травні.
Поширення. Походить з Греції. На території України розводять у парках і садах як декоративне дерево.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують кору молодих гілок (Cortex Aesculi hippocastani), листя (Folia Aesculi hippocastani), квітки (Flores Aesculi hippocastani) і плоди (Fructus Aesculi hippocastani). Кору збирають навесні, розрізають на куски і сушать відразу після збирання на відкритому повітрі або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої кори виходить 50%. Квітки заготовляють у травні. Їх обшморгують з грубого загального суцвіття і сушать у перший день на сонці, а потім — під наметом або в приміщенні. Сухої сировини́ виходить 16-17%. Листя заготовляють під час цвітіння рослини, зрізаючи без черешків. Сушать на вільному повітрі під наметом або в приміщенні, яке добре провітрюється, розстилаючи тонким шаром (2-3 см). Сухої сировини́ виходить 20-22%. Плоди збирають повністю достиглими, коли вони починають падати. Сушать їх під наметом або в добре провітрюваному приміщенні при температурі до 25°. Сухої сировини́ виходить 50%. Зберігають готову продукцію в сухому приміщенні. Аптеки сировину не відпускають. Плоди і листя експортуються.
Хімічний склад. Насіння містить кумаринові глікозиди ескулін і фраксин, глікозиди кверцетину і кемпферолу, тритерпеновий сапонін есцин, жирну олію (5-7%), білко́ві речови́ни (до 10%), крохмаль (до 50%), дубильні речови́ни (близько 1%); у корі є ескулін, фраксин, есцин, дубильні речови́ни, цукри, аскорбінова кислота, тіамін, філохінон; у листках — глікозиди (3-монозиди кемпферолу і кверцетину), каротиноїди (лютеїн і віолаксантин), пектинові речови́ни; квітки багаті на флавоноїди (похідні кемпферолу і кверцетину), дубильні й пектинові речови́ни та слиз.
Фармакологічні властивості і використання. Терапевтична дія препаратів Г. з. зумовлена наявністю в них ескуліну, фраксину та есцину, серед яких найбільшу біологічну активність виявляє есцин. Певне позитивне значення мають і інші сполуки. Так, активність чистого есцину в 5 раз нижча за активність есцину в суміші з флавоноїдним комплексом із Г. з. Серед галенових препаратів, виготовлених з різних частин рослини, найвищу активність (при відносно невисокій гострій токсичності) виявляє спиртовий екстракт плодів. Експериментально з’ясовано, що екстракт плодів Г. з. виявляє протизапальну і протинабрякову дію, зменшує в'язкість крові, має капілярозміцнюючі властивості, знижує артеріальний тиск, нормалізує вміст холестерину і лецитину в крові, зменшує ліпоїдоз аорти і печінки. Доведено також вазотонічну, судинозвужуючу і знеболюючу дію рослини. У вітчизняній і зарубіжній медицині Г. з. використовують для виготовлення препаратів, які застосовують в основному при різних судинних захворюваннях та деяких інших хворобах. До них належить беласкузин, вазотонін, веногал, веностазин, дескузан, ескувазин, ескувіт, ескузан, есфлазид, репарил, руфаесцин та інші. В СРСР дозволено використовувати ескузан і есфлазид. Галенові препарати Г. з. широко використовуються в народній медицині: свіжовидавлений сік з квіток п'ють при варикозному розширенні вен, тромбофлебіті, атеросклерозі та геморої; сік квіток, законсервований спиртом, настойку квіток або плодів — при варикозному розширенні вен і геморої; настій кори — при тривалій діареї, малярії, та при хронічних бронхітах у курців; відвар шкірки плодів — при маткових кровотечах. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами Г. з. використовують при гемороїдальних кровотечах, варикозному дерматиті, подагрі, артриті тощо. Як зовнішній засіб використовують настій кори, настойку плодів, настій шкіри плодів та свіже потерте листя.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — сік з квіток по 25-30 крапель два рази на день; сік з квіток, законсервований спиртом у співвідношенні 1:2, по 30-40 г тричі на день; настій кори (1 чайна ложка подрібненої сировини́ на 2 склянки охолодженої кип'яченої води́, настоюють 8 годин, проціджують) по 30 мл 4 рази на день; настойку (50 г квіток або плодів на 0,5 л горілки) по 30-40 крапель 3-4 рази на день; відвар шкірки плодів (5 г подрібненої шкірки плодів на 200 мл окропу, кип'ятити 15 хв) по столовій ложці 3 рази на день; суміш кори (15 г), квіток липи серцелистої і бузини чорної (по 45 г) готують як настій (1 столова ложка суміші на 200 мл окропу) і п'ють по 1 склянці 2 рази на день при артриті й подагрі; столову ложку суміші квіток Г. з. і горобини звичайної (по 20 г) та квіток арніки гірської (10 г) напарюють 20 хв на 200 мл окропу і п'ють по 1 склянці два рази на день при гемороїдальних кровотечах; дві столові ложки суміші плодів Г. з., кори берези пухнастої і кори дуба звичайного (по 20 г), слані моху ісландського і трави́ хвоща польового (по 50 г), трави́ астрагалу солодколистого і коріння ожини сизої (по 100 г), коріння ревеню тангутського і квіток цмину піскового (по 30 г) варять 5 хв у 400 мл окропу, настоюють до охолодження, проціджують і п'ють по півсклянки 4 рази на день при варикозному дерматиті (одночасно корисно приймати місцеві ванни з відвару кореневищ дріоптерису чоловічого).
ЗОВНІШНЬО — настій кори (50 г сировини́ на 1 л окропу, кип'ятять 15 хв, настоюють 8 годин, проціджують) для сидячих прохолодних ванн при гемороїдальних кровотечах безпосередньо після випорожнення (коли шишки ще зовні) протягом 15 хвилин; відвар кори (10 г кори на 200 мл окропу) для холодних мікроклізмочок при гемороїдальних кровотечах; відвар сировини́ (15 г шкірки плодів на 250-300 мл окропу, кип'ятять 10 хв) для спринцювання двічі на день при маткових кровотечах у клімактеричний період (за умови відсутності злоякісних пухлин); настойку шкірки плодів (40 г сировини на 1 л спирту) для розтирань при ревматоїдному артриті; свіже подрібнене листя для припарок або спиртову витяжку з плодів (2 частини плодів заливають 1 частиною горілки і настоюють 15 днів) для змазувань при варикозному дерматиті1.
AESCULUS HIPPOCASTANUM L. — ГІРКОКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ (каштан кінський).
Російська назва — конский каштан (каштан обыкновенный).
Дерево з гарною густою кроною, до 30 м заввишки. Листки супротивні, пальчасті, зубчасті. Квітки білі або рожеві, зібрані на верхівках гілок у грона. Плід — зелена тристулкова коробочка близько 6 см завдовжки, вкрита гачкуватими шипами, з однією насіниною діаметром 2-3 см, покритою блискучою шкіркою з сірою плямою на основі. Цвіте́ в травні, плоди дозрівають у вересні — жовтні. Росте каштан кінський на півдні європейської частини СРСР.
Сировина. Для лікування використовують квітки, кору молодих гілок, шкірку насінин і самі насінини. Квітки заготовляють у травні — червні і сушать у закритих, добре провітрюваних приміщеннях. Насіння і кору збирають восени, розкладають тонким шаром і сушать на протязі. Досушують насіння при температурі до 50°С.
Хімічний склад. Квітки містять флавоноїди кверцитрин, ізокверцитрин, пектинові речови́ни, похідні кемпферолу, рутин, аденін, цукор, аденозид, гванін, слиз, дубильні речови́ни; насіння — спіреозид, глікозид ескулін, жирну олію (5-7%), сапоніни (24-28%), гіркі, дубильні та білко́ві речови́ни, аргінін, ферменти ерепсин, крохмаль; кора — глікозид ескулін, фраксин, сапонін есцин (8-10%), жирну олію (2,5-7%), цукор (9%), фітостерин, аскорбінову кислоту, тіамін, філохінон.
Дія: протизапальна, протисудорожна, болезаспокійлива, антикоагулююча.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Фармакологічна дія препаратів каштана кінського пов'язана з наявністю в них флавонових глікозидів ескуліну, фраксину та сапоніну есцину (А. Д. Турова, 1974).
Ескулін і фраксин являють собою політерпени, за властивостями подібні до дикумаролу, тільки дія їх дещо слабша.
Ескулін підвищує резистентність капілярів (внаслідок чого понижується активність гіалуронідази) та еритроцитів, стимулює протитромбінову здатність сироватки крові, активізує вироблення антитромбіну ретикулоендотеліальними клітинами кровоносних судин, збільшує кровонаповнення венозної системи. Есцин зменшує в’язкість крові.
Крім безпосередньої дії на стінки кровоносних судин екстракт каштана кінського виявляє фармакологічний вплив на організм людини. Так, екстракт квіток каштана кінського змінює хімізм структури крові і насамперед обмін холестерину, посилює іннервацію судин.
У науковій медицині застосовують цілий ряд препаратів, виготовлених з каштана кінського. До них належить есфлазид — комбінований препарат, до складу якого входять есцин і комплекс флавоноїдів, що̀ містяться в листках каштана. Цей препарат тонізує стінки вен, підвищує їх опірність і зменшує запальний та алергічний набряк.
Препарати ескузан, веностазин, вазотонін, дескузан, веногал, ескозульф застосовують в основному при варикозному розширенні і тромбозі вен, геморої, хронічних запальних процесах у кишках (особливо у разі тривалої діареї), підвищеній кислотності шлункового соку, хворобах селезінки, бронхіті, артриті, подагрі, запаленні сідничного нерва.
Випускають лікарський препарат дикого каштана ескувазин, що̀ має здатність зміцнювати стінки капілярів, тонізувати венозні судини і розширювати артерії. Ескувазин ефективний при тромбофлебіті, геморагії, зокрема при геморагічному діатезі. Його призначають для профілактики інсульту та при гіпертонічній хворобі.
При гемороїдальній кровотечі застосовують напар суміші квіток каштана кінського (20 г), квіток арніки гірської (10 г), квіток горобини звичайної (20 г). Для цього беруть 1 столову ложку збору на 1 склянку окропу, напарюють протягом півгодини і п'ють по 1 склянці двічі на день. Рекомендують ще робити мікроклізмочки з охолодженого відвару кори каштана кінського (10 г на 1 склянку води́).
1. Одну чайну ложку кори каштана кінського настоюють 8 год у 2 склянках охолодженої перевареної води́, проціджують. Вживають по 30 мл 4 рази на день перед їдою.
2. 50 г кори кип’ятять протягом 15 хв в 1 л води́, настоюють 8 год, проціджують. Застосовують для сидячих ванн тривалістю 15 хв при геморої.
3. 15 г шкіри плодів каштана кінського варять у 2 склянках води́, настоюють 4 год, проціджують. Застосовують для спринцювань при метрорагії у клімактеричний період, але при відсутності злоякісних пухлин. Двічі на день промивати цим відваром піхву.
Спиртовою настойкою шкіри стиглих насінин каштана кінського (40 г шкіри на 1 л спирту) розтирають болісні місця́ при ревматоїдному артриті.
4. Rp.: Corticis Aesculi hyppocastani 15,0
Florum Tiliæ cordatæ
Florum Sambuci nigræ aa 45,0
M.f. species
D.S. Одну столову ложку збору залити склянкою окропу, кип'яти 15-20 хв, настояти 15 хв і процідити. Вживати по 1 склянці на день при артриті і подагрі2.
ГІРКОКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ (каштан кінський) — Aesculus hippocastanum L.
Родина гіркокаштанові — Hippocastanaceæ.
Як виглядає? Дерево з гарною густою кроною до 30 м заввишки. Старе гілля брунатно-сіре, молоді товсті пагони — світло-бурі, голі. Бруньки до 2,5 см завдовжки, яйцевидні, темно-бурі, клейкі, покриті шкірястою лускою. Листки супротивні, черешкові, до 25 см у поперечнику, пальчасто-складні, складаються з 5-7 сидячих листочків клиновидно-обернено-яйцевидних, зморшкуватих, знизу світліших, вздовж жилок пухнастих від рудих волосків. Квітки зібрані в гроно 20-30 см заввишки, чашечки квіток дзвоникуваті, пухнасті з 5 нерівними лопатями. Віночок п'ятипелюстковий, білий з жовтуватою, далі червонястою плямою в зіві. Плід — зелена тристулкова коробочка 6 см завдовжки з неколючими шпичаками і з однією насіниною 2-3 см в поперечнику, покритою блискучою шкіркою, з сірою плямою на основі. Цвіте́ в травні, плоди дозрівають у вересні-жовтні.
Де росте? По всій території УРСР (походить з Ірану) — висаджують у парках, вздовж алей.
Що̀ й коли збирають? Кору молодих гілок — навесні, квіти — в травні, шкірку насіння — восени.
Коли застосовують? При маткових і гемороїдальних кровотечах, геморагічних діатезах, при варикозному розширенні вен, тромбофлебітах (стимулює антитромбічну активність сироватки крові й посилює наповнення кров'ю жильної системи), при атеросклерозі (змінює хімізм крові і особливо обмін холестерину), для профілактики апоплексії (в корі містяться глікозиди ескулетин і фраксин, які, подібно до дикумарину, уповільнюють зсідання крові, і речови́ни, рівноцінні хініну), при захворюваннях жовчного міхура, хронічних захворюваннях кишок, при суглобному ревматизмі, артритах різної етіології, малярії, нічному занімінні рук та ніг.
Свіжий, витиснутий з квіток сік вживають при геморої, розширенні вен, тромбофлебітах, атеросклерозі, разом з вітаміном В1 всередину — 25-30 крапель на 1 ложку води́ двічі на день; законсервований спиртом у співвідношенні 1:2 п'ють по чарці (30-40 г) тричі на день при геморої, варикозному розширенні вен. Внаслідок тривалого вживання соку а квіток гіркокаштана зникають болі і гулі розширених вен, якщо хвороба не запущена. Водний настій кори вживають при тривалих проносах і малярії.
При гемороїдальних кровотечах беруть 1 столову ложку суміші квіток гіркокаштана, квіток арніки і квіток горобини звичайної (Sorbus aucuparia L.) в співвідношенні 2:1:2 на 1 склянку окропу, напарюють протягом 30 хвилин і п’ють по 1 склянці двічі на день. Ще роблять малі холодні клізмочки з відвару кори гіркокаштана в 1 склянці води́. М. А. Носаль рекомендує при гемороїдальних кровотечах, безпосередньо після випорожнення, робити п'ятнадцятихвилинні холодні сидячі ванни, куди додають відвар кори гілок гіркокаштана (50 г на 1 л води́). При маткових кровотечах (в період клімактерію, але не в зв'язку із злоякісними пухлинами) промивають піхву двічі на день відваром з шкірки стиглих насінин гіркокаштана (15 г на 0,25 л води́ — кип'ятять на малому вогні 10 хвилин). Спиртовою настоянкою шкірки стиглих насінин гіркокаштана (40 г шкірок на 1 л спирту) розтирають болісні місця́ при ревматизмі, артритах. Екстракт кори на олії захищав шкіру від смаги3.
Aesculus hippocastanum L. — ГІРКОКАШТАН ЗВИЧАЙНИЙ.
Українська назва: гіркокаштан звичайний, каштан; російська: конский каштан; польські: kasztanowiec zwyczajny, k. pospolity.
Родина: Hippocastanaceæ — гіркокаштанові.
Широко відоме дерево, що̀ росте в парках, садах, алеях, на бульварах. Цвіте́ наприкінці травня — у червні. Насінини великі, укладені в коробочку, покриту шипами.
Збирають квіти, кору гілок і кірку з насінин каштана (шкірку насінин, але не колючу коробочку, у якій зберігаються насінини). Крім того, користуються соком, вичавленим зі свіжих квітів каштана.
Сік зі свіжих каштанових квітів по 25-30 крапель на 1 столову ложку води́ приймають 2 рази в день при розширенні вен на ногах і при набряканні гемороїдальних шишок.
Після тривалого вживання соку із квітів каштана гемороїдальні болі зникають і, якщо хвороба не занедбана, шишки зникають.
Стверджують, що хоча й слабкіше, але так діє і сік із квітів, розведений спиртом (1 частина соку на 2 частини спирту); приймають по чарці (30,0-40,0 г) 3 рази в день.
Водяний відвар кори гілок каштанового дерева, 50,0 г на 1 л води́, вживають для сидячих ванн при гемороїдальних кровотечах безпосередньо після випорожнення, коли шишки ще зовні (при «зовнішньому геморої»). Ванна (прохолодна) протягом 15 хвилин. Для таких же ванн використовують відвар кори гілок каштана й трави́ водяного перцю.
При маткових кровотечах, що̀ виникли в період клімактерію або від інших причин, не пов'язаних зі злоякісними новотворами, відваром з кірки зрілих насінин каштана користуються для промивань (15,0 г кірки на 250-300 г води́ кип'ятять 10 хвилин на слабкому вогні). Промивання роблять 2 рази в день4.
Спиртовий настій сушених квітів каштана (40,0 г на 1 л спирту) вживають для натирання при ревматичних і артритичних болях.
Зберігання. Висушені частини рослини зберігають у ящиках, викладених папером5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
4 Очищені від кірки насінини (каштани) використовують для годівлі свиней, кіз, для виготовлення клею.
5 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
Немає коментарів:
Дописати коментар