Гісоп лікарський
(Hyssopus officinalis L.)
Hyssopus officinalis — багаторічна трав’яниста дрібно-опушена рослина родини губоцвітих. Сте́бла чотиригранні, підведені, 20-50 см заввишки. Листки цілокраї, довголанцетні, до 8 мм завширшки, до основи клиновидно звужені, без помітного черешка, крапчастозалозисті, з трохи загорнутими на спідній бік краями. Квітки неправильні, двостатеві, яскраво-сині, іноді рожеві; суцвіття переривчастоколосовидне, майже однобічне. Плід — з 4 горішків. Цвіте у червні — серпні.
Поширення. Походить з Південної Європи. В Україні вирощують у садах і на городах як ефіроолійну рослину. Дичавіє.
Заготівля і зберігання. Використовують траву (верхівки стебла́ до 20 см завдовжки), зібрану під час цвітіння рослини. Сушать під наметом або в приміщенні. Сухої сировини́ виходить 20%. Зберігають у сухому приміщенні в мішках. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить ефірну олію (0,6-1%), флавоноїди (0,9%), тритерпенові кисло́ти (урсолова, олеанолова), дубильні й гіркі речови́ни, смо́ли, камедь і барвники. До скла́ду ефірної олії входять l-пінокамфон, α-пінен, β-пінен, камфен, цинеол, l-пінокамфеол, пінокамфеолацетат і сесквітерпени.
Фармакологічні властивості і використання. Рослина має антисептичні й спазмолітичні властивості. В багатьох зарубіжних країнах Г. л. використовують у науковій медицині, в Україні — лише в народній. У вигляді насто́ю або настойки його вживають як відхаркувальний засіб при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, ларингіти), при бронхіальній астмі, поганому травленні, хронічних колітах, метеоризмі й запорах, як глистогінний засіб, а також при анемії, неврозах, стенокардії, ревматизмі та гіпергідрозі. Місцево Г. л. використовують при запаленні очей, при стоматитах, охриплості голосу, захворюваннях глотки, для лікування забитих місць, синців, ран та екзем.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави́ (1-2 столові ложки на 400 мл окропу, настоюють 1 годину, проціджують) по півсклянки 2-3 рази на день за 20 хв до їди (пити теплим); настойку трави́ (20 г трави́ на 100-200 мл горілки, настоюють 7 днів, проціджують) по 1 чайній ложці 2-3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — настій трави́ (2 чайні ложки трави́ на 200 мл окропу, настоюють 30 хв) для полоскань, промивань та компресів1.
ГІСОП ЛІКАРСЬКИЙ — Hyssopus officinalis L.
Московська назва — иссоп лекарственный.
Родина губоцвіті — Lamiaceæ (Labiatæ).
Зелений кущик заввишки 50-70 см. Листки супротивні, лінійно-ланцетоподібні, цілокраї. Квітки розташовані в пазухах верхніх листків, здебільшого синього або рожевого кольору. Цвіте гісоп лікарський, починаючи з кінця травня, все літо. У природних умовах росте у Південній Європі. В нашій країні широко вирощується як в окремих господарствах, так і на присадибних ділянках.
Сировина. Збирають квітучі верхівки 2-3 рази протягом літа. Сушать у теплих, добре провітрюваних приміщеннях. Зберігають у щільній тарі. Листки і квітки мають приємний запах та гіркуватий смак.
Хімічний склад. У рослині виявлено близько 1% леткої олії, яка на 50% складається з піноканфену, а також пінену, цінеолу, сесквітерпену тощо, глікозиди диосмін, гісопін, смо́ли, камедь, дубильні речови́ни, урсолову та олеанову кисло́ти, пігменти, гірко́ти, флавоноїди (0,9%).
Застосування. Листки і квітки гісопу лікарського широко застосовують як приправу до різних м’ясних та овочевих страв. Вони поліпшують апетит та травлення. Препарати гісопу лікарського знайшли застосування в народній медицині для лікування анацидного та гіпоацидного гастритів, а також як антисептичний, спазмолітичний, протизапальний, відхаркувальний та в’яжучий засоби. Застосовують їх при анемії, млявому травленні, неврозах. Та найбільше використовується трава гісопу лікарського при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів, а також для поліпшення апетиту, стимуляції виділення шлункового соку.
Для лікування запальних процесів верхніх дихальних шляхів ми поєднуємо траву гісопу лікарського з травою материнки звичайної, медунки лікарської, листків підбілу звичайного, м’яти перцевої, листків та квіток алтеї лікарської у співвідношенні 2:2:3:3:2:2. Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 4 год. П’ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Лікують цим настоєм бронхіт, ларингіт, трахеїт, ангіну, стоматит.
Для лікування анацидного та гіпоацидного гастритів ми поєднуємо траву гісопу лікарського з травою бобівника трилистого, меліси лікарської, підбілу звичайного, материнки звичайної, кошиків деревію звичайного у співвідношенні 1:2:1:3:2:2. Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. П’ють теплим, навіть гарячим, по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
Для лікування ядухи (бронхіальної астми) ми користуємося травою гісопу лікарського у поєднанні з плодами глоду колючого, коренями цикорію дикого, коренями з кореневищами синюхи блакитної, травою буквиці лікарської, листками омели білої, плодами шипшини коричної, травою ефедри двоколосої у співвідношенні 1:2:3:2:2:2:3:0,5. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 5 хв, настоюють 1 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Цей відвар доцільно приймати при анемії та зниженій секреторній функції шлунку.
Гісоп лікарський хоч і вважається отруйною рослиною, але широко застосовується в кулінарії для приготування найрізноманітніших страв з городини та м’ясних приправ. Не рекомендують його при вагітності.
Водний настій трави́ гісопу лікарського готують таким чином: беруть 2 чайні ложки подрібненої рослини, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 10 хв. П’ють по 2 столові ложки 3 рази на добу за 30 хв до їди2.
ГІСОП ЛІКАРСЬКИЙ (HYSSOPUS OFFICINALIS L.), РОДИНА «ЯСНОТКОВІ» ‒ LAMIACEÆ.
Гіллястий напівчагарник заввишки 20-80 см. Корінь стрижневий, дерев’янистий. Сте́бла гісопу численні, чотиригранні, біля основи здерев’янілі, коротко опушені або майже голі. Листя супротивне, майже сидяче, ланцетне, зі злегка загорненими на нижній бік краями, верхівкове більш дрібне. Суцвіття довгасті, колосовидні, нерідко однобокі, складаються із зібраного у пазухах листя 3-7 помилкових напівколотівок. Чашечка ясно-зелена, зазвичай з одного боку фіолетова. Віночок двогубий, синій, фіолетовий, рідше — рожевий або білий. Чотири тичинки помітно видаються з віночка. Плід складається із чотирьох тригранно-яйцеподібних темно-коричневих горішків. Цвіте в липні-вересні. Плоди дозрівають у серпні. Розповсюджений в Україні, європейській частині Росії, Білорусі.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовують квітучу траву. При заготівлі зрізують тільки верхні, більш ніжні частини пагонів. Їх зв’язують у пучки́ й розвішують для просушування в провітрюваному місці, можна сушити в сушарках при температурі не вище 40°С. Зберігати в герметичній тарі в сухому провітрюваному приміщенні. Строк зберігання — 2 ро́ки.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
У квітучій надземній частині містяться ефірна олія, флавоноїди (діосмін, гісопін, гесперидін), дубильні й гіркі речови́ни, смо́ли, камедь, тритерпенові кисло́ти (урсолова й олеанолова) та інші речови́ни. Гісоп лікарський багатий аскорбіновою кислотою. Ефірна олія гісопу — рідина зеленувато-жовтого кольору із сильним скипидарно-камфорним запахом, у її склад входять пінен, пінекамфеол, камфен, альдегіди, вуглеводні й спирти.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
У народній медицині листя й квітучі верхівки гісопу застосовували як відхаркувальний засіб при хронічних катарах верхніх дихальних шляхів (бронхітах, трахеїтах, ларингітах), при бронхіальній астмі, неврозах, стенокардії, надмірній пітливості, ревматизмі, хронічних колітах, метеоризмі; як протиглисний, сечогінний і легкий тонізуючий засіб. Доведено антимікробну дію ефірної олії гісопу, її приймають у суміші з жировою основою (мазь) як лікарський засіб при гнійних захворюваннях шкіри стафілококового походження.
Гісоп належить до найдавніших лікарських рослин, якими користувався ще знаменитий давньогрецький лікар Гіппократ. Гісоп лікарський включений у фармакопеї Румунії, Франції, Німеччини, Португалії й Швеції.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Трава гісопу вважається слабко отруйною. Застосовувати з обережністю. Ефірна олія гісопу при значній концентрації виклика́є епілептичноподібні припадки, збуджує центральну нервову систему, особливо при нейропатії.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 1 ст. ложку сухої трави́ гісопу лікарського 2 склянками води́, настоювати 1-2 години, процідити. Приймати по ½ склянки 4 рази на день. Застосовувати при бронхіті, бронхіальній астмі, хронічному коліті.
Залити 100 г квіток гісопу й 160 г цукру 1 л окропу, прокип’ятити 2-3 хвилини, настоювати 30 хвилин, процідити. Приймати по ½ склянки 2-3 рази на день. Застосовувати при бронхітах3.
ГІСОП ЛІКАРСЬКИЙ (HYSSOPUS OFFICINALIS L.) ‒ ісоп, ісопова трава, медовик, осирок, суток, юзефки.
Вирощують у садах, на городах. У здичавілій формі росте в Чернівецькій, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській і Сумській областях4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
4 Текст з книги Л. І. Гудованої «Рецепти здоров’я. Народні ме́тоди лікування» (видання 2-е, доповнене; Тернопіль, «Навчальна книга ‒ Богдан», 2006 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар