Буквиця лікарська
(Betonica officinalis L.)
Betonica officinalis — багаторічна жорстковолосиста рослина родини губоцвітих. Стебло прямостояче, просте або малорозгалужене, 20-80 см заввишки. Листки супротивні, прості, видовженояйцевидні, зарубчасті, тупі, біля основи серцевидні; прикореневі — в розетці, довгочерешкові, стеблові — сидячі. Квітки зигоморфні, пурпурові, зібрані в зближені кíльця, що̀ утворюють щільне колосовидне суцвіття. Плід — з 4 горішків. Цвіте у червні — вересні.
Поширення. Росте майже по всій території України у мішаних лісах, на галявинах, узліссях, луках, у чагарниках.
Заготівля і зберігання. Використовують траву (Herba Betonicæ officinalis), зібрану під час цвітіння рослини. Зрізають верхівки рослини завдовжки 30 см. Беруть і прикореневі листки. Сушать під наметом або в приміщенні з доброю вентиляцією. Сухої сировини́ виходить 25% . Зберігають у сухих, провітрюваних приміщеннях. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава Б. л. містить дубильні речови́ни (близько 15%), стахідрин (1%), бетоніцин, турицин, холін, сапоніни, смолисті речови́ни, органічні кисло́ти, каротиноїди, сліди ефірної олії тощо.
Фармакологічні властивості і використання. Рослина виявляє протизапальну, жовчогінну, сечогінну, послаблюючу, седативну та знеболюючу дію, регулює артеріальний тиск, посилює кровообіг, поліпшує травлення і обмін речовин. Використання Б. л. є ефективним при хронічному гломерулонефриті й пієлонефриті з явищами гіпертензії. У народній медицині Б. л. використовують при трахеїті, туберкульозі легень, що̀ супроводжується інтенсивним виділенням харкотиння, при стійкому кашлі з гнійним харкотинням, астмі, коклюші, шлунково-кишкових захворюваннях, зокрема при гіперацидному гастриті, діареї, жовтяниці, гепатиті, запальних процесах у сечовивідних о́рганах, при гіпертонічній хворобі, нервових захворюваннях, епілепсії, облітеруючому ендартеріїті нижніх кінцівок, при подагрі та поліартриті.
Зовнішньо Б. л. використовують при золотусі, варикозному розширенні вен з виразками, раку шкіри, пітливості ніг, для загоєння ран.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави́ (2-3 столові ложки трави́ на склянку окропу) по столовій ложці 3-4 рази на день; порошок трави́ по 1-3 г 3-4 рази на день; настій трави́ (2 столові ложки на склянку окропу, додають 2 столові ложки портвейну, кип’ятять 5 хв, а потім ще напарюють 20 хв) по 2 столові ложки зранку і ввечері при кровотечі легень.
ЗОВНІШНЬО — ванни (500 г трави́ обшпарюють 5 л окропу) при пітливості ніг; припарки з відвару коріння Б. л. при раку шкіри; відвар трави́ для примочок і обмивань при золотусі, варикозних розширеннях вен з виразками, для загоювання ран1.
BETONICA OFFICINALIS L. — БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА.
Московська назва — буквица лекарственная.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітих. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 30-60 см. Листки супротивні, черешкові, продовгувато-еліптичні, пониклі. Квітки великі, яскраво-пурпурові, двогубі, зібрані в колосоподібні суцвіття. Росте буквиця на низинах, переважно на піщаних та вапнистих ґрунтах. Поширена на європейській частині території колишнього СРСР, а також на Уралі та Кавказі. Цвіте у червні — серпні.
Сировина. З лікувальною метою використовують усю надземну частину рослини. Збирають під час цвітіння. Сушать у затінених місцях та добре провітрюваних приміщеннях. Зберігають заготовлену траву у приміщеннях, куди не потрапляє сонячне проміння, на протязі.
Рослина для медичного використання не заготовлюється.
Хімічний склад. Буквиця лікарська містить алкалоїди бетоніцин і турицин, стахідрин (похідний кроліну), смолисті речови́ни, слизи, дубильні речови́ни, гіркі сполуки, ефірну олію (сліди), холін, органічні кисло́ти та мінеральні солі.
Дія: протизапальна, сечогінна, гіпотензивна, седативна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Дубильні речови́ни буквиці, потрапляючи в організм при пероральному вживанні насто́ю рослини, утворюють стійкі комплекси з білковими субстанціями. Вони виявляють в’яжучу і протизапальну дію на слизові оболонки шлунка, кишок та сечовивідних шляхів, зменшують порозність капілярів, а також знешкоджують бактеріальну флору і нейтралізують утворювані нею токсини. Стахідрин збільшує в’язкість крові.
Настій буквиці лікарської регулює артеріальний тиск, посилює кровообіг, має сечогінну, знеболюючу, жовчогінну та послаблюючу дію.
Застосування буквиці показане при хронічному гломерулонефриті і пієлонефриті з явищами гіпертензії. Із суміші однакових частин трави́ буквиці лікарської та шишок хмелю звичайного роблять настій і вживають на ніч по півсклянки при цистальгії.
У народній медицині настій трави́ буквиці вживають при трахеїті, туберкульозі легень, що̀ супроводжується виділенням великої кількості харкотиння, а також при стійкому кашлі з гнійним харкотинням, астмі, діареї, жовтяниці, гепатиті, гіпертонічній хворобі, нервових захворюваннях, облітеруючому ендартеріїті нижніх кінцівок, подагрі та поліартриті.
При трахеїті, надсадному кашлі з гнійним харкотинням та нервових захворюваннях 2 столові ложки трави́ буквиці лікарської настоюють 2 год в 1,5 склянки окропу у закритому посуді, проціджують. Вживають по 2 столові ложки 3-4 рази на день перед їдою.
Настій 2 столових ложок трави́ буквиці в суміші з травою фіалки триколірної та бруньок тополі чорної (по 1 столовій ложці) вживають 3-4 рази на день перед їдою при хронічному гломерулонефриті.
Корінь рослини у невеликій кількості виклика́є послаблення, а у великій — блювання. Як сечогінний і жовчогінний засіб використовують настій листків і коренів (по ½ столової ложки на 1 склянці води́). П’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день.
У народній медицині буквицю лікарську застосовують при шлунково-кишкових захворюваннях, зокрема при гіперацидному гастриті, діареї, коклюші, запальних процесах у сечовивідних о́рганах, як загальнозміцнювальний засіб, при нервовому виснаженні, епілепсії, поліартриті, подагрі тощо.
Н. Г. Ковальова (1971) рекомендує призначати препарати буквиці як засоби, що̀ виявляють гіпотензивну дію, зменшують збудність центральної нервової системи, поліпшують обмін речовин, регулюють артеріальний тиск, поліпшують стан при атеросклерозі та захворюваннях нирок.
Примочки та промивання ран настоєм трави́ рослини сприяють швидшому їх загоєнню.
1. Rp.: Herbæ Betonicæ — 500,0
D.S. Запарити в 5 л окропу і використовувати для ножних ванн при пітливості.
2. Rp.: Herbæ Betonicæ 10,0
Florum Verbasci
Fol. Salviæ a.a. 20,0
M.f. species
D.S. Одну чайну ложку заварити, як чай, 1 склянкою окропу, дати охолонути.
Полоскати горло 4-5 разів на день2.
Betonica officinalis L. — БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА.
Українські на́зви: буквиця, буковиця; московська назва: буквица; польські: bukwica zwyczajna, bukwica lekarska, betonijka.
Родина: Labiatæ — губоцвіті.
Багаторічна трав’яниста рослина із прямим шерстистим стеблом висотою 20-90 см. Навесні з кореня виростає пучок листів на довгих черешках і 1-3 довгих стебла́. Листи довгасто-яйцеподібні, при основі серцеподібні, городчасті, звичайно волосисті, верхні майже сидячі. Квіти червонясто-пурпурові, зібрані кільцями в пазухах верхніх листків; кíльця їх поступово до верху стебла́ сходяться в густе колосовидне суцвіття. Цвіте із червня до вересня. Запах рослини досить сильний, своєрідний; смак солонувато-гіркий. Росте в заростях, на луках, пагорбах і гаях, на лісових посадках, при лісових дорогах, на цвинтарях. Поширена скрізь.
Збирають листи, а також і цілі сте́бла з листами й квітами під час цвітіння; корені в рідких випадках як блювотний засіб.
У народній медицині вживають буквицю насамперед при хворобах печінки й жовтяниці — як окремо, так і в сумішах. Крім того, її вживають при поганому шлунковому травленні, при астмі й кашлі як відхаркувальне, що̀ полегшує виділення мокротиння, а також як легке проносне. Листи й сте́бла іноді виклика́ють чихання. Приймають її в напарах і відварах з 20,0 г на 1 л води́, а також у порошку на день від 1 до 3 г в 4 приймання.
При кровотечі з легенів п’ють щодня по 2 винних чарки (кожна приблизно 30,0 г) наступного відвару з буквиці: на 1 склянку води́ беруть 2 столові ложки міцного портвейну й 1 столову ложку листів буквиці. Кип’ятять 5 хвилин від початку закипання і ще напаровують 20 хвилин. Приймають холодним.
При ішіасі п’ють по 3 склянки в день відвару з наступної суміші: листів буквиці — 50,0 г, гіло́к полину боже-дерево (Artemisia abrotanum L.) — 35,0 г, бобівника — 20,0 г, квітів бузини чорної — 40,0 г. Цієї суміші беруть три столові ложки на 1 л окропу, парять протягом ночі в духовці, ранком кип’ятять хвилин 5. При цьому натирають хворе місце наступним складом: мурашиного спирту — 4 столові ложки, спиртової настойки плодів каштана — 3 ложки, спиртової настойки насіння блекоти (отрута) — 2 ложки й 1 ложку камфорної олії.
Зберігання. Висушені листи й сте́бла із квітами буквиці зберігають у коробках, викладених папером3.
БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА — Betonica officinalis L.
Московська назва — Буквица лекарственная.
Родина губоцвіті — Lamiaceæ (Labiatæ).
Багаторічна трав’яниста рослина 30-60 см заввишки. Кореневище коротке, щорічно дає пучок листків з довгими черешками. Сте́бла висхідні, прямі, чотиригранні, не розгалужені. Листки великі, видовжені, тупі, при основі серцеподібні, на краях зарубчасті. Квітки, зібрані у густі пазушні багатоквіткові кíльця, утворюють щільне колосоподібне суцвіття. Квіткові кíльця виходять із пазух верхівкових листків. Віночки квіток світло-пурпурові або пурпурові. Росте буквиця лікарська в мішаних лісах, на галявинах, світлих вирубках. Тіньовитривала рослина. Цвіте від червня до середини вересня. Поширена майже по всій Україні, на Кавказі та Уралі.
Сировина. Заготовляють усю надземну частину рослини, яку зрізують під корінь під час цвітіння. Подрібнюють і сушать у добре провітрюваних, теплих приміщеннях.
Хімічний склад. У препаратах буквиці лікарської знайдено летку олію, аскорбінову кислоту (49,5 мг/100 г), стахідрин (0,49%), бетоніцид, тирозид, флавоноїди (1,54%). Окрім того, в них виявлено смолисті речови́ни (3,11%), органічні кисло́ти (близько 2%), мікроелементи кальцію, цукристі речови́ни. У листках і квітках буквиці лікарської містяться таніди (у листках ‒ 12,46%, а у квітках — близько 7,07%).
Застосування. У науковій медицині використовують рідкий спиртовий екстракт буквиці лікарської (1:1). Застосовують його при субінволюції матки після пологів та абортів, функціональній матковій кровотечі запальної природи, кровотечах, спричинених міомою. Вживають по 20-40 крапель 3-4 рази на добу. Лікування тривале. Протипоказано застосовувати екстракт буквиці лікарської при вагітності.
Буквиця лікарська широко застосовується в народній медицині як сечогінний, жовчогінний, гіпотензивний, протизапальний, седативний, обволікаючий засіб. Її використовують при захворюваннях дихальних шляхів (при бронхіті, пневмонії, бронхоектатичній хворобі), ядусі, хворобах печінки (зокрема, при гепатиті). Настоєм рослини полощуть горло. Лікують буквицею лікарською пієлонефрит, хронічний гломерулонефрит, запальні процеси сечових шляхів. Застосовують її і при гастриті з підвищеною секрецією шлункового соку, при епілепсії, подагрі, гіпертонічній хворобі. Діє заспокійливо при порушенні функції центральної нервової системи.
Одну столову ложку подрібненої рослини заливають 1 склянкою окропу, настоюють протягом 2 год. Випивають 1 склянку насто́ю протягом доби за 4 рази. Траву буквиці лікарської використовують у суміші з шишками хмелю, бруньками тополі чорної, травою вересу звичайного і м’яти перцевої для лікування хвороб нирок та сечових шляхів. Готують суміш у співвідношенні 2:1:2:2:2. Беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води́, кип’ятять на малому вогні 10 хв, додають 1 столову ложку подрібнених коренів алтеї лікарської і настоюють 6 год. З цього насто́ю роблять примочки до свіжих і застарілих ран, до місць мікробного ураження бешихою, варикозних виразок, фурункулів та карбункулів4.
БУКВИЦЯ ЛІКАРСЬКА, або чорна (Betonica officinalis); з лікувальною метою використовують її траву.
Буквиця лікарська — багаторічна трав’яниста рослина, з родини губоцвітих. Поширена в помірній і теплій смугах [колишнього] Радянського Союзу, в то́му числі й майже всюди в Україні. Росте по луках, заростях, в гаях, на пагорбах, у лісових посадках, при лісових дорогах та на кладовищах.
У цієї рослини пряме, чотиригранне, шерстисте стебло, заввишки від 20 до 90 см. Весною з кореня виростає пучок листя на довгих черешках і одне-троє довгих стебел. Листки довгасто-яйцевидні, зарубчасті, як і сте́бла — волохаті, верхні — майже сидячі. Квітки світло-пурпурові, зібрані кільцями в пазухах верхніх листків; кíльця квіток поступово до ве́рху стебла́ зближуються в густе колосовидне суцвіття. Цвіте буквиця лікарська з червня до вересня.
Рослина має досить сильний, своєрідний запах і солодкувато-гіркий, трохи приємний, терпкий смак. Збирають траву під час цвітіння рослини.
Буквиця лікарська містить у собі гірко́ти й дубильні речови́ни. За своєю дією на організм це в’яжучий, відхаркувальний, легкий проносний і, частково, сечогінний засіб.
Використовують траву буквиці лікарської лише в народній медицині, перш за все при хворобах печінки та при жовтяниці — як саму, так і в сумішах; при поганому шлунковому травленні — як регулювальний, а іноді й як легкий проносний засіб; як відхаркувальний засіб, який полегшує виділення мокротиння,— при кашлі й астмі. Допомагає трава цієї рослини навіть при кровотечі з легень, але при умові, якщо траву відварити не на самій тільки воді (дві столові ложки на склянку води́), а й додати дві столові ложки міцного портвейну. Вживають по дві винні чарки (або по дві столові ложки) кожний день (точніше сказати — в дозі по 60 мл).
Вживають ліки з трави́ буквиці лікарської всередину при простуді, обморожуванні голови́, при затерплості членів тíла і навіть при паралічі, а також при подагрі як засіб, що̀ зміцнює й оздоровлює весь організм.
Хоч буквиця лікарська й корисна в багатьох випадках, але помічено, що її дія на організм не дуже ефективна.
Способи застосування. Відвар: 5,0-200,0; заварюють одну чайну ложечку трави́ на склянку окропу; вживають по ⅓ склянки, три рази на день.
Порошок: доза — від 1 до 3 г (по одній пучці), три рази на день5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
4 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
5 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
Дякую за добре підібрану, інформативну статтю, та корисну для вжитку.
ВідповістиВидалити