Сідач коноплевий
(Eupatorium cannabinum L.)
Eupatorium cannabinum — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло прямостояче, просте або на верхівці розгалужене, коричнево-кармінове, 50-170 см заввишки. Листки супротивні, короткочерешкові (верхні — сидячі), трохи пухнасті, глибокорозсічені на 3-5 ланцетних, загострених, по кра́ю нерівновеликозубчастих часток; верхні — цілокраї. Квітки двостатеві, з медовим запахом, у дрібних (6 мм завдовжки і 2 мм завширшки) 4-7-квіткових численних кошиках, що̀ утворюють густе щитковидно-волотевидне суцвіття; віночок трубчастий, ліловий, брудно-рожевий або майже білий. Плід — сім’янка. Цвіте у червні-серпні.
Поширення. Сідач коноплевий росте майже по всій території України на берегах річок і водойм, у вологих лісах і чагарниках.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Eupatorii cannabini, синонім — Herba Cannabis aquaticæ) та коріння (Radix Eupatorii cannabini), рідше — листя (Folia Eupatorii cannabini). Траву (верхівки рослини завдовжки 30 см) і листя збирають в період цвітіння рослини. Сушать під наметом або в приміщеннях, які добре провітрюються. Сухої трави́ виходить 25%. Коріння заготовляють восени або рано навесні. Готову сировину зберігають у сухому місці. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава рослини містить сесквітерпеновий лактон еупаторіопікрин, еупарин, α-лактуцерол, l-інозит, ефірну олію (до 0,3%), рутин, гіперозид, дубильні речови́ни, сапоніни, вітамін С, смолу, холін, інулін, астрагалін, ізокверцитрин, кумарову й ферулову кисло́ти та ароматичні оксикисло́ти (кавова, хлорогенова, ізохлорогенова). В корінні є ефірна олія, еуперин та вуглеводи, серед яких є інулін.
Фармакологічні властивості і використання. Сідач коноплевий виявляє жовчогінну, послаблюючу, сечогінну, потогінну, холеретичну та ранозагоювальну дію, знижує артеріальний тиск і вміст холестерину в крові та збуджує апетит. Жовчогінну дію рослини підтверджено експериментально. Вважається також, що рослина є добрим кровоочисним і стимулюючим обмін речовин засобом.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій листя (25 г сировини́ на 1 л окропу, настояти 10 хвилин) по 1 склянці зранку натщесерце і ввечері перед сном для прискорення видужування після тяжкої хвороби; настій трави́ (3 столові ложки сировини́ на 600 мл окропу, настоюють ніч) по 1 склянці три рази на день до їди при гіпертонії, підвищеному вмісту холестерину в крові (холестеринемії) та як жовчогінний засіб при схильності до запорів; відвар коріння (60 г сировини́ на 1 л окропу, варити 10 хвилин) п’ють по одній склянці зранку до їди при гіпертонії і холестеринемії; настій коріння на вині (40 г свіжого коріння подрібнити, підсушити, залити 1 л червоного вина́, настояти 12 годин, процідити) по 50 г після обіду протягом трьох тижнів як засіб, що̀ знижує вміст холестерину у крові; порошок з коріння приймають по 5 г у невеликій кількості кип’яченої води́ перед сном як жовчогінний і послаблюючий засіб.
ЗОВНІШНЬО — свіже потовчене до стану кашки листя застосовують у вигляді компресів при розширенні капілярів носа і щік (процедуру повторюють через день)1.
СІДАЧ КОНОПЛЕВИЙ — Eupatorium cannabinum L.
Московська назва — посконник коноплевидный.
Родина айстрові (складноцвіті) — Asteraceæ (Compositæ).
Багаторічна трав’яниста рослина, яка досягає іноді 2 м заввишки. Стебло прямостояче, просте або розгалужене. Листки супротивні, короткочерешкові, зісподу залозисті. Нижні листки розсічені на 5, а середні — на 3 ланцетні, загострені, по кра́ю нерівновеликозубчасті частки. Верхні листки цілокраї. Квітки сидять у дрібних численних кошиках, які зібрані в густі щиткоподібно-волотеподібні суцвіття. Квітки мають ледь відчутний медовий запах.
Віночок білий або брудно-рожевий. Цвіте рослина у червні-вересні. Росте у Європі. Поширена на вологих берегах річок, заплав, у вільшаниках, на вологих торфовищах. Може засмічувати значні території і пригнічувати ріст інших болотних рослин.
Сировина. Заготовляють верхівки сідача коноплевого під час цвітіння. Сушать у добре провітрюваних, теплих приміщеннях. Зберігають у паперових мішках.
Хімічний склад. У траві виявлено летку олію (близько 0,3%), рутин, гіперозид, сапоніни, дубильні речови́ни, аскорбінову кислоту, холін, інулін, сесквітерпеновий лактон еупаторіопікрин, l-інозит, кумарову, ферулову кисло́ти, ароматичні оксикисло́ти — кавову, хлорогенову та ізохлорогенову тощо.
Застосування. Сідач коноплевий застосовується лише у народній медицині при запальних процесах у нирках, сечоводах, сечовому міхурі, а також при водянці, простудних захворюваннях, хворобах печінки та жовчного міхура. Беруть 1 столову ложку подрібненої рослини, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. П’ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
Ми застосовуємо сідач коноплевий для лікування хвороб нирок, поєднуючи його з травою вересу звичайного, квітками глоду колючого, травою споришу звичайного, розхідника звичайного, квітками та листками алтеї лікарської у співвідношенні 2:4:2:4:1:4. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 4 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди. Курс лікування — 1,5-2,5 міс.
Для лікування гепатиту, гепатохолециститу, холангіту, панкреатиту ми поєднуємо траву сідача коноплевого з травою пари́ла звичайного, стовпчиками з приймочками кукурудзи звичайної, коренями цикорію дикого, квітками глоду колючого, травою м’яти перцевої у співвідношенні 2:2:2:4:4:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 5 хв, настоюють 4 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
У поєднанні з квітками глоду колючого, травою собачої кропиви серцевої, меліси лікарської, лаванди вузьколистої, шишками хмелю, сідач коноплевий використовується як засіб, що̀ заспокоює нервову систему, знімає стреси, даючи значний седативний ефект. Готують суміш у співвідношенні 2:2:4:6:2:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди2.
СІДАЧ КОНОПЛЯНИЙ (EUPATORIUM CANNABINUM L.), РОДИНА «АЙСТРОВІ» − ASTERACEÆ.
Багаторічна трав’яниста опушена рослина із прямим гіллястим стеблом заввишки 75-175 см. Листя супротивне, глибоко розсічене на 3-5 ланцетних крупнопильчастих загострених часток, знизу залозистих. Квітки рожеві, двостатеві, трубчасті із двома довгими, нитковидними частками стовпчика маточки, зібрані по 4-6 у кошики на верхівці стебла́. Обгортки кошиків довгасті. Кошики зібрані в густу щіткоподібну мітелку. Цвіте в другій половині лíта. Плоди — циліндричні ребристі сім’янки із чубчиком з одного ряду волосків. Рослина зростає в дикому виді в Україні.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовують коріння й траву (сте́бла, листя, квітки) сідача. Корінь збирають пізно восени. Квітучу траву заготовлюють протягом усього лíта й сушать у тінí під навісами. Строк зберігання — 1 рік.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Трава містить сесквитерпеновий лактон, еупаторіопікрин, еупірин, α-лактуцерол, інозит, ефірну олію, рутин, гіперозид, дубильні речови́ни, сапоніни, аскорбінову кислоту, смолу, холін, інулін, астрагалін, ізокверцитрин, кумарову й ферулову кисло́ти, ароматичні оксикисло́ти (кавова, хлорогенова, ізохлорогенова). У корінні — ефірна олія, еуперин, вуглеводи, у то́му числі й інулін.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Рослина має проносну, сечогінну, потогінну, жовчогінну, бактерицидну, протизапальну дію, використовується як засіб, що̀ добре загоює рани; має протиглисні властивості, а у великих дозах — блювотну дію. Сідач також використовують як протигарячковий і протицинготний засіб.
У народній медицині водний настій трави́ застосовують для регулювання діяльності шлунково-кишкового тракту, при захворюваннях печінки й селезінки, водянці й набряках, при поносах, жовтяниці, малярії, гепатитах, при кашлі, бронхіті, пневмонії, при початкових грипозних станах, що̀ супроводжуються лихоманками; зовнішньо — при забитих місцях, ушкодженнях шкіри, для загоєння виразок і ран. Прийом насто́ю сприяє зниженню артеріального тиску. Настойку застосовують при грипі й простудних захворюваннях.
У німецькій народній медицині настій приймають при початкових грипозних станах, що̀ супроводжуються лихоманками, при хворобах дихальних о́рганів, кашлі, нежитю, як сечогінний засіб при водянці й набряках ніг і зовнішньо для обмивань та місцевих ванн при забитих місцях, ушкодженнях шкіри, виразках і ранах.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Рослина отруйна! Її внутрішнє вживання припустиме тільки за призначенням та під наглядом лікаря.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 25 г сухої подрібненої трави́ сідача конопляного 1 л окропу, настоювати 20-30 хвилин, процідити. Приймати по 1 склянці в теплому виді 2-3 рази на день за 30 хвилин до їди. Приймати при простудному стані, що̀ супроводжується лихоманкою3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар