Сокирки польові
(Consolida regalis S. F. Gray)
Consolida regalis, синоніми: С. arvensis, С. segetum, Delphinium consolida — однорічна трав’яниста рослина родини жовтецевих. Стебло прямостояче, розчепірено-розгалужене, короткопритиснутоопушене, 20-60 см заввишки. Листки чергові, багаторазово розсічені на лінійні загострені частки; нижні — черешкові, верхні — сидя́чі. Квітки неправильні, з простою п’ятичленною яскраво-фіолетовою, рожевою або білою оцвітиною, зібрані в негусті китиці, що̀ утворюють волотевидне суцвіття; верхній листочок оцвітини при основі видовжений у шпорку. Плід — листянка. Цвіте у червні-серпні.
Поширення. Сокирки польові ростуть по всій території України як бур’ян у посівах, біля доріг, у лісосмугах.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують траву (Herba Consolidæ arvensis), квітки (Flores Calcatrippæ) і насіння (Semina Consolidæ, син. Semina Calcatrippæ). Траву і квітки збирають під час цвітіння рослини. Сушать їх під наметом або в приміщенні, яке добре провітрюється. Сухої трави́ виходить 25%, квіток — 15%. Насіння заготовляють, коли воно перебуває в стадії воскової стиглості: траву зв’язують у снопики, сушать і обмолочують. Насіння віють і досушують. Сухого насіння виходить 90%. Готову сировину зберігають у сухих темних приміщеннях. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Трава містить алкалоїд калькатрипін, флавоноїди (кверцетин, кемпферол, ізорамнетин). У квітках є алкалоїди калькатрипін, магнофлорин, делькозин, антоціановий глікозид дельфіній, флавоноїди, маніт, аконітова кислота, пігменти. Насіння містить до 1% алкалоїдів (дельсонін, делькозин, лікоктонін, консолідин), жирну олію (до 28%).
Фармакологічні властивості і використання. Трава сокирок польових виявляє сечогінну дію, квітки — протизапальну та відхаркувальну, насіння — інсектицидну. Рослина отруйна, особливо насіння. Алкалоїди її виявляють курареподібну дію, тобто паралізують дихальний центр і впливають на робо́ту се́рця. Проте в цілому сировина малотоксична, про що̀ свідчить широке її використання в народній медицині: від головного болю, при циститі, дисменореї, кон’юнктивіті, від глистів, зубного болю, гіпертонії, при запаленнях легень і плевриті, захворюваннях шкіри і як кровоспинний засіб. У науковій медицині рослина сама по собі не вживається, але входить до скла́ду сечогінного збору Hermes №7 (ФРН) та послаблюючого Midro (Австрія), які аптеками в Україні не відпускаються.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій трави́ (20 г сировини́ на 1 л окропу, настоюють 1 годину) по 1 склянці 3 рази на день до їди.
ЗОВНІШНЬО — настій квіток (10 г сировини́ на 0,5 л окропу, настоювати 15 хвилин) для примочок при гнійному запаленні очей; мазь (порошок насіння змішують зі смальцем у співвідношенні 1:10) від корости (натирати тричі на день по 5 хвилин)1.
Consolida regalis S. F. Gray. Ботанічні синоніми: Consolida arvensis (L.) Opiz, Delfinium consolida L. — СОКИРКИ ПОЛЬОВІ.
Народні на́зви: синевода, зозулині черевички.
Рос. на́зви: живокость полевая, рогатые васильки, гипорник посевной.
Родина: Ranunculaceæ — жовтецеві.
Однорічна, отруйна, трав’яниста рослина, заввишки 15-50 см. Стебло волотисто-галузисте, несе кілька квіткових волотей. Листки трояко- і більше розсічені на вузькі лінійні частки. Квітки сині, рідше рожеві, ще рідше — білі, зі шпоркою; віддалено нагадують сокирку. Росте на полях у посівах (більше озимих), на пара́х, перелогових землях і на засмічених місцях. Бур’ян. Насіння його часто засмічує зе́рна хлібів, отруйне.
За біохімічним складом в усіх о́рганах рослин є отруйні алкалоїди, що̀ мають курареподібну дію; особливо отруйне насіння, де до 1,04% алкалоїдів: дельсолін, делькозин, консолідин та інші. Найбільша кількість алкалоїдів у листях (до періоду плодоношення), у стеблах — до періоду початку квітування. У надземній частині, крім алкалоїдів, виявлено аконітову кислоту, глікозиди, в квітах — синій антоціановий барвник і жовтий барвник кемпферол. Алкалоїди сокирок польових в експерименті виклика́ють сповільнення серцевої діяльності, падіння кров’яного тиску, діють на нервову систему, паралізуючи судинно-руховий центр і дихання. Препарати з надземної частини діють заспокійливо, болеспинно і протизапально.
В насінні — близько 28,5% жирної олії. Порошок з насіння застосовують як інсектицид.
Збирають у народі траву без кореня влітку під час квітування.
Для мене ця рослина дотепер залишається загадкою з багатьма невідомими. Тому́ наведені нижче відомості щодо дозування в народі — аж ніяк не рекомендації для довільного користування цією рослиною, а скоріше прохання до науки про допомогу. Це її завдання — з’ясування безпечних доз і методики використання. Впевнений у то́му, що серед травознаїв-практиків є відомості про те, які можуть підказати науці конкретні вирішення.
А зараз — поміркуємо, обміняємось даними, спостереженнями, успіхами, невдачами, сумнівами.
Про сокирки польові М. А. Носаль писав: застосовують їх у народі у вигляді напа́ру (насто́ю, чаю) до 20,0 г на 1 л води́ (не більше 3-х склянок на день) при збільшенні печінки, при жовтяниці, при загальному поганому стані шлунково-кишкового тракту, при хворобах сечостатевих о́рганів. З такого ж напару роблять примочки на запалені та нагноєні очі. Такий настій пили у деяких місцевостях при венеричних хворобах.
Факти є фактами, але таке дозування сокирок, за моїми теперішніми міркуваннями, є небезпечне. Справа в то́му, що висушена квітуча рослина може потрапити в набрану для насто́ю дозу, маючи різну силу дії. Адже вона може бути зібрана частково вже з насінням, в різні фази розвитку, зірвана із жирних або бідних, сухих ґрунтів, у різну погоду, в різну пору доби і т. д. Ще: від співвідношення сонячних і хмарних днів під час розвитку рослини залежить кількісний та якісний вміст алкалоїдів (отруйності). Врахувати це все, аби зробити аналізи і, згідно з даними їх, визначити дозу (і т. п.), люди, звичайно, не мають можливостей. Звідси й небезпека не тільки зашкодити собі, але й отруєння. Це в певній мірі стосується всіх отруйних рослин.
Вихід? Вихід — один: приймання точно визначених за номенклатурою і дозуванням препаратів з рослин — лише за призначенням лікаря.
Ну, а далі починається суцільне «але...». А чи є такі ліки в аптеках? Як на сьогодні, то здебільшого немає. А чи випише лікар рецепт, коли він знає, що ліки відсутні в аптеках, а хворий — попри все, з підключенням усіх можливих (і неможливих — йому ж погано!) «стимуляторів», — все-таки прагне дістати цю панацею (це наша страшна реальність боротьби «єдностей і протилежностей»). Але потрібен «його величність — Рецепт». А сокирка? Сокирка — ось тут вона, під ногами... І людина, змучена хворобою, зневірена, наодинці зі своєю бідою, таки вдається до сокирки й іншого, їй спорідненого гурту «підніжної» допомоги. Повір, читачу мій, знати повсякчас про це — дуже важкий морально-фізичний тягар для кожного травозная, відповідального перед собою і людьми!
Мужі державні наші! Апелюю всім своїм єством до вас! Благаю! Здійсніть якнайшвидше впровадження нових фітофармоформ, візьміть від нас, травознаїв, поки ми ще живі, поки в змозі віддати те, що̀ знаємо! Навчайте майбутніх лікарів і нашому досвідові. Трохи більше порядку, організованості і насамперед — розуміння і бачення болі людської та своєї відповідальності!
Роки мої, досвід мій, вважаю, дозволяють викласти в цій роботі окремі відомості, при яких хворобах (крім поданого вище) може вірогідно виявити доцільне користування сокирками. І все це в першу чергу — до уваги дослідників.
Сокирок польових не треба так уже й боятись та від них підмовлятись, тому́ що травознаї вживають їх і окремо, і включають у відповідні суміші лікувальних рослин у залежності від захворювання людини. Але треба конче знати висновки науки щодо медичного дозування. В народі ж (за моїми записами і після тривалого опрацювання) користуються так:
1. 20,0 г висушеної рослини настоюють в одному літрі крутого окропу протягом ночі. Вживати допустимо не по одній склянці, як було подано вище, а по столовій ложці насто́ю, розведеного в півсклянці теплої води́. Пити 3-4 рази на день, щоразу через хвилин 20-30 після їжі.
2. Настій. Дві чайні ложки сухої трави́ залити (краще у термосі) склянкою перевареної води́ кімнатної температури. Приймати по третині склянки теплим (підігрітим) три рази на день, через хвилин 20-30 після їжі.
3. У настоянку з двох столових ложок висушеної трави́ на 250 мл горілки протягом 3 днів доливається ще 250 мл перевареної води́. Далі настоюється (зберігається у безпечному місці). Цієї настоянки береться одна чайна ложка на чверть склянки теплої води́, приймається до 3 разів на день після їжі.
Хотілося б вірити в те, що мої рекомендації після вивчення дослідниками, з можливими чи необхідними модифікаціями, одержать санкціонування наукою й о́рганами охорони здоров’я.
Крім згаданих вище хвороб, за моїми записами, які я веду здавна, є дані про вживання сокирок польових при артритах, туберкульозі кісток суглобів; при хворобі Боткіна, певних нефритах, у то́му числі хронічних; циститі, уретриті; при бородавках у сечовому міхурі (папіломатоз), навіть при венеричних хворобах, а також при отруєнні недоброякісними харчами, захворюваннях очей (іріт — райдужної оболонки очей); навіть від наслідків переляку у дітей (спазми).
За літературними даними, сокирки діють заспокійливо, сечогінно і глистогінно. Дози і способи вживання — в залежності від хвороби, особливостей пацієнта.
У медицині використовують препарати з дуже отруйних видів. Деякі з них у нас вирощують у квітниках як декоративні рослини. Вітчизняні курареподібні препарати з них: елатин (таблетки), кондельфін (таблетки), мелпіктин-гідройодит метил-лікаконітину (таблетки), дельсимін (ампули), що̀ їх лікарі відповідно до захворювання призначають при дуже тяжких ураженнях головного та спинного мозку та при інших хворобах.
Суху траву сокирок у народі зберігають окремо, загорнувши в папір, у мішечку.
Строки зберігання мною не встановлені. Гадаю, 2-3 ро́ки2.
СОКИРКИ ПОЛЬОВІ, або посівні, рогаті волошки, косарики, заячі вушка, зозулині черевички (Consolida arvensis, Delphinium consolida); з лікувальною метою використовують траву й насіння цієї рослини.
Сокирки польові — однорічна трав’яниста рослина з родини жовтецевих. На території України є чотири види цієї рослини, але польові сокирки, або посівні (бо ростуть між посівами) є найпоширенішими з цих бур’янів. Крім того, польові сокирки ростуть ще на пару́, на перелозі та на засмічених місцях.
Стебло у польових сокирок волотисто-гіллясте, заввишки 15-50 см, несе кілька квіткових гілок. Листки, що̀ виходять із зчленувань з квітковими китицями, потрійно і більше розсічені на вузькі лінійні частки. Квітки неправильні, сині, рідше рожеві або білі, завжди з шпоркою в китицевидних суцвіттях. Плоди — голі листянки з темно-сірим насінням.
Польові сокирки — отруйна рослина, тому́ що не раз помічалися випадки отруєння тварин на па́ші.
Для потреб лікування з насіння польових сокирок готують порошок як протипаразитний засіб, а з трави́ — відвар, який вживають при жовтяниці, при збільшенні печінки й при всіх хворобах сечостатевих о́рганів (при катарі сечового міхура цей відвар діє, головним чином, як протизапальний засіб).
Зовнішньо цей відвар застосовують як примочку для очей при гнійному запаленні їх.
Спосіб застосування. Відвар: 20 г на літр окропу; вживати по одній склянці, три рази на день3.
СОКИРКИ ПОЛЬОВІ (Consolida arvensis Opiz, syn. Delphinium consolida L.).
Російська назва — живокость полевая; місцева — вушка заячі, голубець, гострушки, зейчук, козличка, козьолки, коники сорочі, косарик, косарики, косарки, косильки, косирки, саможки, синевода, синоцвіт, сокири, сокирки комареві, сокирки посівні, сорока, сороколаб, сорколаб, сплюх, стружка, цорколаб, цукорки, черевики, чорколаб.
Однорічна рослина з родини жовтецевих (Ranunculaceæ). Листки багатороздільні, з лінійними долями. Квітки сині, фіолетові, рожеві або білі, неправильні. Плід — листянка. Цвіте в червні-вересні.
Дуже поширений бур’ян на полях, у посівах озимини.
З лікувальною метою використовують усю траву, яку збирають влітку без кореня.
Сокирки — рослина отруйна. Вона містить кілька алкалоїдів, дельсолін, делькозин, аконітову кислоту, квітки містять проблематичний алкалоїд — калькатропін, глікозид камфероль та інші речови́ни.
У минулому для лікування використовували квітки сокирок під назвою flores Calcatrippae. Їх застосовували в народній медицині як глистогінний і сечогінний засіб. Крім того, напар сокирок (20 г на 1 л води́) не більше 3 склянок вживають при жовтяниці, збільшенні печінки, при загальному незадовільному стані шлунково-кишкового тракту, при хворобах сечостатевих о́рганів4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги І. М. Носаля «Від рослини ‒ до людини: Розповіді про лікувальні та лікарські рослини України» (Київ, «Веселка», 1995 р.).
3 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
4 Стаття з книги В. І. Комендаря «Лікарські рослини Карпат. Дикорослі та культурні» (видання 3-є, доповнене та перероблене; Ужгород, «Мистецька Лінія», 2007 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар