10 квітня 2016 р.

Багатоніжка звичайна


Багатоніжка звичайна
(Polypodium vulgare L.)


Багатоніжка звичайна
БАГАТОНІ́ЖКА ЗВИЧА́ЙНА, солодиця лісова; многоножка обыкновенная.

Polypodium vulgare — багаторічна зимуюча папороть родини багатоніжкових, заввишки 20-30 см. Має повзуче, солодке на смак кореневище 0,5-1 см у діаметрі, з двома рядами прямих, шкірястих, перистороздільних, видовженоланцетних листків з лінійно-ланцетними, цілокраїми або іноді трохи зубчастими частками і з черешками, коротшими за пластинку. Соруси на листках відкриті, округлі, розміщені на сегментах двома рядами по боках середньої жилки. Спори утворюються в липні.

Поширення. Трапляється спорадично майже по всій території України на скелях та біля основи дерев у лісах.

Заготівля і зберігання. Використовують кореневища (Rhizoma Polypodii vulgaris), заготовлені восени або рано навесні. Кореневища очищають від надземної частини і корінців, миють, розрізають на куски 10-12 см завдовжки і сушать під наметом, в опалюваних приміщеннях або в сушарці при температурі до 40°С. Сухої сировини́ виходить 25%. Зберігають у сухих провітрюваних приміщеннях. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад. Кореневища Б. з. містять дубильні речови́ни (2,5-3,7%), глікозиди поліподин і cамамбаїн, сапоніни, ситостерин, кавову, яблучну, лимонну, масляну, гексойну, лаврову, янтарну та аскорбінову кисло́ти, метилсаліцилат, крохмаль, каучук, сліди ефірної олії.

Фармакологічні властивості і використання. Препарати Б. з. мають відхаркувальні, пом’якшувальні, болетамувальні, потогінні, жовчогінні, сечогінні, кровоспинні та глистогінні властивості. В народній медицині препарати з кореневищ Б. з. застосовують при бронхіальних катарах, астмі, відсутності апетиту, диспепсії, гастриті, метеоризмі, при хворобах печінки, селезінки та сечового міхура, нефриті, маткових кровотечах та як абортивний засіб. Як болезаспокійливий засіб Б. з. використовують при подагрі й ломоті в суглобах. Зовнішньо Б. з. використовують при вивихах, поліпах у носовій порожнині, прикладають до забитих місць.

Лікарські форми і застосування.

ВНУТРІШНЬО — настій кореневищ (1 столова ложка подрібнених кореневищ на 500 мл окропу) по третині — половині склянки 4 рази на день; порошок кореневища по 1 чайній ложці 3-4 рази на день; настій порошку: 3 чайні ложки порошку кореневища заливають склянкою холодної води́ на 8 годин, проціджують; сировину повторно заливають склянкою окропу на 15 хв, проціджують; одержані настої змішують і випивають за день у кілька прийомів1.


БАГАТОНІЖКА ЗВИЧАЙНА (Polypodium vulgare L.).

Російська назва — многоножка; місцева — гащина, гищиця, кочедижник, многоножка, насерник, орляк, паперушина, папорот скельна, папоротник, папороть лісова, повз-солодич, повзинка, повзунка, солода, солодаш, солодець, солодиж, солодист, солодиця лісова, солодич, солідиш лісовий, солодишка, солодишкованець, солодищ, солодкованя, солодкувач, солодник, солодочкованець, солодош, солодушка, стоножець звичайний, чаполоч, чапороч.

Невелика папороть з повзучим кореневищем і перистороздільними листками. Належить до родини бататоніжкових (Polypodiaceæ). Соруси на листках круглясті, без щитків, розміщені на сегментах двома рядами по боках середньої жилки. З лікувальною метою використовуються кореневища.

Трапляється на скелях, кам’янистих місцях та біля основи дерев у лісах.

Застосування. Кореневище (Rhizoma Polypodii) містить у собі дубильну і яблучну кисло́ти, гліциризин, сапонін, глікозиди, поліподин і самамбаїн, сапоніни, ситостерин, кавову, лимонну, янтарну та інші кисло́ти, каучук. Відвар солодкого кореневища вживають у народній медицині при дитячих хворобах, бронхіальних катарах, хворобах печінки, серцевій астмі, як сечогінне, болетамувальне, а також як абортивний засіб.

Крім того, рослину використовують при ломоті в суглобах, подагрі, зовнішньо — при поліпах у носовій порожнині.

Збирання. Кореневища збирають у другій половині вересня або в першій половині березня2.


Примітки:

1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).

2 Стаття з книги В. І. Комендаря «Лікарські рослини Карпат. Дикорослі та культурні» (видання 3-є, доповнене та перероблене; Ужгород, «Мистецька Лінія», 2007 р.).





Немає коментарів:

Дописати коментар