Робінія звичайна
(Robinia pseudoacacia L.)
Robinia pseudoacacia — листопадне, до 35 м заввишки дерево родини бобових. Листки чергові, непарноперисті, з 4-10 па́рами довгастих, видовжено-овальних або овальних листочків; листочки цілокраї, зверху зеле́ні, зісподу — блідо-зеле́ні або сірувато-зеле́ні, по жилках трохи опушені, з округлою аби трохи звуженою основою і тупою верхівкою, яка закінчується вістрям; прилистки видозмінені в колючки. Квітки двостатеві, неправильні, в пониклих китицях; віночок метеликового типу, з п’яти вільних пелюсток, білий. Плід — біб. Цвіте́ у травні-червні.
Поширення. Робінія звичайна походить з Північної Америки. По всій території України її культивують як декоративну й фітомеліоративну рослину.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують квітки (Flores Robiniæ pseudoacaciæ) і кору робінії (Cortex Robiniæ pseudoacaciæ). Квітки заготовляють на початку цвітіння рослини. Спочатку зривають руками або зрізують секаторами чи ножицями суцвіття, потім з суцвіть обшморгують квітки, розкладають їх в один шар на папері чи тканині й висушують на горищі або під укриттям на вільному повітрі. Сухих квіток виходить 15-18%. Строк придатності — 1 рік. Кору робінії збирають весною до розпускання листя з молодих гілок, здираючи її розрізаними вздовж трубками або жолобками, і сушать під укриттям на вільному повітрі, а при несприятливих погодних умовах — у теплому приміщенні, яке добре провітрюється.
Хімічний склад. Квітки робінії містять флавоноїди, ефірну олію, цукри та органічні кисло́ти. До складу ефірної олії входять метиловий ефір антранілової кислоти́, індол, геліотропін, бензилалкоголь і складні́ ефіри саліцилової кислоти́. У корі є дубильні речови́ни, токсальбумін — робін, ефірна олія, фітостерин і стигмастерин.
Фармакологічні властивості і використання. Квітки робінії використовують як сировину для виготовлення флароніну — препарату з гіпоазотемічною дією. В народній медицині настій квіток робінії використовують як відхаркувальний, жарознижуючий, протизапальний, спазмолітичний, кровоспинний, діуретичний і легкий послаблюючий засіб. Його дають усередину від кашлю і грипу, при болях у шлунку й кишечнику, при шлункових кровотечах і запальних процесах сечовивідних шляхів (пієлонефрит, нирковокам’яна хвороба, цистит). Настій кори п’ють при підвищеній кислотності шлункового соку, виразках у шлунку й кишечнику та при запорі. В гомеопатії застосовують ефірну олію робінії.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настій квіток (1 столова ложка сировини́ на 300 мл окропу, настояти 2 години) по півсклянки 3 рази на день до їди; дві столові ложки суміші квіток робінії звичайної і нагідок лікарських та кореневищ пирію повзучого, взятих у співвідношенні 1:0,5:2, варять 5-7 хвилин у склянці окропу, проціджують і приймають по чверті склянки 3-4 рази на день при гострих і хронічних циститах; настій кори (половину чайної ложки сировини́ на 400 мл окропу, настоюють 30 хвилин, проціджують) по третині або половині склянки 3 рази на день. Кора робінії отруйна. Користуватися нею треба обережно, не перебільшуючи рекомендованих доз1.
АКАЦІЯ БІЛА (РОБІНІЯ ЗВИЧАЙНА) − Robinia pseudoacaсіа L.
Російська назва − робиния белая, акация белая.
Родина бобові − Fabaceæ (Leguminosæ).
Дерево, яке досягає висоти́ понад 30 м. Крона розлога. Кора сіра або темно-сіра. Молодí гілки́ зеленкуваті або червонуваті. Листки чергові, непарнопірчасті (по 4-10 пар довгастих або овальних листочків). Квітки білі, зібрані в китиці. Рослина досить світлолюбна. Поширена по всій Україні. Цвіте́ у травні-червні.
Сировина. Заготовляють кору з молодих гілок ранньої весни́, квітки — на початку цвітіння рослини.
Хімічний склад. У квітках виявлено глікозиди (робінін, акаціїн), летку олію (від 0,08 до 0,12%). У корі та деревинí містяться таніди (близько 4%).
Застосування. Квітки застосовують при хворобах сечових шляхів як спазмолітичний і протизапальний засіб, а також як засіб, що̀ поліпшує самопочуття, при сечокам’яній хворобі.
Ми використовуємо квітки акації білої у суміші з кореневищами пирію повзучого і квітками волошки синьої у співвідношенні 1:2:1.
Беруть 1 столову ложку суміші на 1 склянку води́, кип’ятять на малому вогні 10 хв і настоюють 20 хв. П’ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди, дотримуючи відповідної дієти. Лікувальні властивості притаманні й медові з білої акації. Такий мед викачують з вуликів ранньої весни́. Він білий, прозорий, містить багато фруктози, має ніжний аромат і приємний смак.
Для лікування нефриту, пієлонефриту, циститу, нефролітіазу ми застосовуємо квітки акації білої в суміші з травою вересу звичайного, медунки лікарської, квітучими кошиками цмину піскового, травою м’яти перцевої, насінням льону звичайного у співвідношенні 1:2:1:2:1:2.
Беруть 1 столову ложку суміші, заливають 1 склянкою води́, доводять до кипіння, збовтують 10-15 хв, настоюють 1 год, проціджують через кілька шарів марлі. П’ють по 100 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
Дуже ефективна й така́ суміш: квітки акації білої, трава споришу звичайного, листки брусниці звичайної, листки груші дикої, трава чебрецю звичайного, корені алтеї лікарської, трава розхідника звичайного у співвідношенні 1:2:1:2:1:2:0,5. Одну столову ложку суміші заливаємо 1 склянкою окропу, настоюємо 4 год. Призначаємо по 100 мл 3 рази на день за 30 хв до їди і 4-й раз — перед сном. Курси лікування як першою, так і другою композицією тривають до 1 міс2.
АКАЦІЯ БІЛА (РОБІНІЯ) (ROBINIA PSEUDOACАСІА), РОДИНА «БОБОВІ» − FABACEÆ.
Великі дере́ва заввишки 20 м і більше з діаметром стовбура до 1 м. Крона ажурна, розкидиста, широко циліндрична. Листя ясно-зелене зі сріблистим відтінком, чергове, непарноперисте завдовжки 10-25 (до 45) см. Суцвіття акації — багатоквіткова поникла китиця (5-15 квіток) завдовжки 10-25 см. Квітки сидять на опушених квітконіжках завдовжки 6-12 мм. Цвітіння акації відбувається в травні-червні або липні. Плоди — довгасто-лінійні, плоскі коричневі стручки. Насіння довгасто-ниркоподібне або вузьке ниркоподібне, дозріває до кінця вересня. Батьківщиною акації є Північна Америка. Широко культивується в Україні, на Півдні Росії, Північному Кавказі й Далекому Сході.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою заготовлюють квіти, листя й кору молодих пагонів. Квіти заготовлюють під час цвітіння. Збирають їх у напіврозквітлому стані. Сушать у добре провітрюваному приміщенні при температурі 40-50°С.
Кору й листя акації збирають протягом усього періоду вегетації. Сировину зберігають у сухому, прохолодному провітрюваному місці.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
У квітах — глікозиди (робінін, акаціїн, апігенін, роблениг та ін.), ефірна олія, метилантранилат, складнí ефіри саліцилової кислоти́ й таніни. У листі — флавоноїди та їх глікозиди (акацетин, акаціїн, менше — робінін); у корі молодих пагонів і деревинí — робінін, таніни, жирні олії, фітостерин і стигмастерин. Ефірна олія являє собою напіврідку масу ясно-жовтого кольору із приємним сильним запахом квіток акації.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Квітки акації застосовують як в’яжучий, протизапальний, відхаркувальний, жарознижуючий та протиспазматичний засіб, їх використовують при лікуванні хвороб шлунково-кишкового тракту, нирок і сечового міхура, нирковокам’яної і сечокам’яної хвороб, тромбофлебіті, радикуліті, міозиті, остеохондрозі, ревматизмі, невралгії, застуді, ранах. Кору молодих гілок рекомендують при підвищеній кислотності шлункового соку.
У культурі рослина з 1601 р. (Північна Америка), у Росії — з початку ХVIII ст. Мед належить до кращих сортів, свіжий акацієвий мед прозорий, з тонким ароматом, довго не кристалізується. Одне дерево дає до 15 кг меду. Насіння й квітки містять до 12% ефірної олії, що̀ використовується в парфумерії.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Біла акація містить токсичні речови́ни в різних частинах рослини, особливо алкалоїд робінін, том́ застосовувати її треба обережно, строго дотримуючи дозування й рекомендацій щодо приготування препаратів.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Настоювати протягом 30 хвилин 1 ч. ложку квіток акації в ¼ л окропу й процідити. Приймати по 1 ст. ложці тричі на день при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, грипі та як відхаркувальний і проносний засіб.
Настоювати в ½ склянки горілки або спирту 2 ч. ложки квіток акації протягом 14 днів, процідити. Приймати по 15-20 крапель із водою двічі на день при кислій відрижці3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
