Ехінацея пурпурова
(Echinacea purpurea Mœnch)
Російська назва — эхинацея пурпурная.
Родина айстрові (складноцвіті) — Asteraceæ (Compositæ).
Багаторічна трав’яниста рослина. Походить з Північної Америки. Стебло пряме, 70-150 см заввишки. Листки прості, овально- або лінійно-ланцетні, по краях зарубчасто-зубчасті; нижні — довгочерешкові; верхні — майже сидячі. Квітки великі, привабливі. Крайові довгоязичкові, неплідні. Темно-червоні, пурпурові або жовті. Серединні — трубчасті, двостатеві. Цвіте́ у серпні-жовтні. В Україні ехінацея пурпурова добре росте у південних регіонах, на Донбасі, у Київській, Полтавській, Черкаській областях. Вирощується як декоративна рослина в парках та скверах.
Сировина. Заготовляють корені рослини, які викопують рано навесні або пізно восени. Ретельно миють, подрібнюють, сушать в окремих сушарках. Збирають також суцвіття (кошики) під час цвітіння.
Хімічний склад. Корені рослини містять летку олію (близько 1,4%), фітостерини, полісахариди, ехінацин, ехінакозид, бетаїн, смо́ли, до складу яких входять пальмітинова, лінолева, циротинова кисло́ти. У квітках виявлена летка олія (0,13-0,48%).
Стебло та корені рослини містять мікроелементи заліза, алюмінію, магнію, калію.
Застосування. Препарати ехінацеї пурпурової застосовують переважно в народній медицині. Здавна помічено, що вони сприяють загоюванню задавнених гнійних ран, опіків. Добрі наслідки дають препарати ехінацеї пурпурової при лікуванні запальних захворювань жіночих статевих о́рганів, імпотенції.
Експериментально доведено, що настойка ехінацеї пурпурової має бактеріостатичну, фунгіцидну, вірусостатичну та протизапальну дію. Вона посилює лейкопоез, активізує макрофаги, гранулоцити та лімфоцити (особливо Т-лімфоцити). Підвищуючи захисні сили організму, препарати ехінацеї належать до рослинних стимуляторів імунної системи, благотворно діють на центральну нервову систему, мають протиалергічні та адаптогенні властивості.
Найпоширеніша форма вживання — настойка коренів ехінацеї пурпурової (1:10) на 70%-му спирті. П’ють по 20-30 крапель на ложці води за 30 хв до їди. Настоюють корені 30-40 діб.
Готують і олійні ро́зчини. Ми готуємо олійні розчини з розрахунку 1:5. Беремо 2 кг свіжих, добре помитих і подрібнених коренів, заливаємо 10 л свіжої соняшникової олії, настоюємо 40 діб. Потім фільтруємо розчин і застосовуємо для лікування ангіни, трахеїту, глоситу, бронхіту, а також опіків, ерозії шийки матки, бешихи, трофічних виразок. Всередину приймають по 1 столовій ложці 3 рази на добу через 2 год після їди. Для лікування виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки ми поєднуємо олійну настойку ехінацеї з обліпиховою олією у співвідношенні 1:1. Призначаємо по 2 столові ложки перед сном протягом 7-14 діб.
Для лікування аднекситу, параметриту, хроніосепсису, простатиту, циститу, уретриту ми застосовуємо корені ехінацеї пурпурової в поєднанні з травою вересу звичайного, бруньками тополі чорної, травою споришу звичайного, листками підбілу звичайного, плодами шипшини коричної, травою деревію звичайного у співвідношенні 2:4:2:4:2:2:2. Беруть 2 столові ложки суміші, заливають 1 склянкою води́, кип’ятять на малому вогні 5 хв, настоюють 4 год. П’ють по 50 мл 3 рази на добу за 30 хв до їди.
Для стимуляції лейкопоезу після хіміотерапії та опромінення ми досить успішно застосовуємо корені ехінацеї пурпурової в поєднанні з квітками гречки посівної, коренями цикорію дикого, листками кропиви дводомної, плодами шипшини коричної, травою медунки лікарської у співвідношенні 2:4:4:4:2:4. Готують і приймають як попередній відвар. Цей же відвар ми застосовуємо для примочок на уражені ділянки шкіри при бешисі, псоріазі, трофічних виразках, екземі, фурункульозі, опіках, пролежнях тощо.
Для стимуляції імунних процесів ми застосовуємо спиртові композиції таких рослин: настойки коренів ехінацеї пурпурової — 2 частини, настойки кореня цикорію дикого — 1 частина, настойки квіток гречки посівної — 1 частина, настойки чаполочі запашної — 1 частина. П’ють по 20 крапель на 1 ложці води́ 3 рази на добу за 1 год до їди. Курс лікування — 1,5-3 міс1.
ЕХІНАЦЕ́Я ПУРПУРО́ВА; эхинацея пурпурная.
Echinacea purpurea — багаторічна трав’яниста рослина родини айстрових (складноцвітих). Стебло пряме, 50-150 см заввишки. Листки прості, овально- або лінійно-ланцетні, по кра́ю зарубчасто-зубчасті; нижні — довгочерешкові, верхні — майже сидячі. Квітки дрібні, у великих, розміщених поодиноко на кінцях стебел та гілок кошиках; крайові — довгоязичкові, неплідні, пурпурові, темно-червоні або жовті; серединні — трубчасті, двостатеві. Плід — сім’янка. Цвіте́ у серпні-жовтні.
Поширення. Походить із східної частини США. В Україні, переважно в південних районах, розводять як декоративну рослину.
Сировина. Використовують коріння, заготовлене восени або рано навесні, і суцвіття (кошики), які збирають під час цвітіння рослини. Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад. Корені рослини містять глікозид, ехінокозид, бетаїн, фітостерини і смо́ли, до скла́ду яких входять пальмітинова, лінолева, циротинова та інші кисло́ти. Всі частини рослини містять ефірну олію, сполуки калію, магнію, заліза й алюмінію.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати Е. п. роблять стимулюючий вплив на центральну нервову систему, посилюють сексуальну потенцію, сприяють загоюванню ран, опіків та виразок. Використання Е. п. ефективне при загальному сепсисі, параметритах, різних формах запального стану внутрішніх о́рганів, при станах психічної депресії, явищах фізичного і нервового виснаження, при гострих і хронічних інфекційних захворюваннях. Слід відзначити, що навіть при тривалому вживанні препарати Е. п. не доводять до пригнічення нервової системи, що̀ спостерігається, наприклад, при прийманні препаратів лимонника китайського.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку коріння (1:10, на 70%-му спирті) по 20-30 крапель 3 рази на день.
ЗОВНІШНЬО — 20-60 крапель настойки розводять 100 мл ізотонічного розчину хлориду натрію й застосовують у вигляді вологих компресів (проводять у поєднанні з внутрішнім прийманням настойки для посилення терапевтичного ефекту)2.
ЕХІНАЦЕЯ ПУРПУРНА (ECHINACEA PURPUREA), РОДИНА «АЙСТРОВІ» – ASTERACEÆ.
Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 60-100 см, кореневище багатоголове, розгалужене, із численним корінням. Листя широколанцетне, прикореневе на довгих черешках і зібране розеткою, стеблове — короткочерешкове. Суцвіття-кошики розташовуються на верхівці стебла́ й у пазухах верхніх листків. Крайові язичкові квітки в суцвіттях світло- або темно-пурпурні, на квітколожі між дрібними трубчастими квітками розташовуються темнозабарвлені гострі й колючі приквітки. Плоди — чотиригранні бурі сім’янки. В Україні культивується повсюдно.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
З лікувальною метою використовують коріння, сте́бла, листя, квітки ехінацеї пурпурної. Квіткові кошики ехінацеї збирають у липні-серпні, 3-4-літні кореневища з корінням викопують пізно восени або навесні, сушать у тінí. Під час збирання трави́ заготовлюють щойно розквітлі рослини й теж сушать у тінí. Траву зберігають не більше 6 місяців.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Трава ехінацеї пурпурної містить полісахариди, ефірні олії, флавоноїди, оксикоричні (цикорієва, ферулова, кумарова, кавова) кисло́ти, дубильні речови́ни, сапоніни, поліаміни, ехінацин, ехінолон, ехінакозид, органічні кисло́ти, смо́ли, фітостерини; кореневища й корінь містять: інулін, глюкозу, ефірні й жирні олії, фенолкарбонові кисло́ти, бетаїн, смо́ли. Всі частини ехінацеї пурпурної містять ферменти, макро- і мікроелементи.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Препарати з ехінацеї використовують при захворюваннях, викликаних впливом ультрафіолетових променів, іонізуючої радіації, хім. препаратів, хронічними запальними процесами, тривалим лікуванням антибіотиками. Їх застосовують внутрішньо при грипі, застудах, захворюваннях печінки, цукровому діабеті, інфекціях вуха, мононуклеозі, хворобах сечового міхура, зараженнях крові. Зовнішньо — при опіках, фурункульозі, ранах, абсцесах, кропивниці, укусах кома́х, екземі, герпесі та інших шкірних захворюваннях. Використовують при лікуванні поліартриту, ревматизму, гінекологічних розладів, простатиту, захворювань верхніх дихальних шляхів, при трофічних виразках, мікробній екземі, остеомієліті; при впливі пестицидів, важких металів, фунгіцидів, інсектицидів.
На батьківщині, у Північній Америці, індійськими племенами ехінацея використовувалася в якості потужного імуностимулятора, знеболювального та протизапального засобу. Племена сіу (дакота) використовували корінь для лікування ран і як засіб від водобоязні (гідрофобії).
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Препарати ехінацеї пурпурної застосовувати тільки за призначенням і під контролем лікаря. Рослина токсична! Протипоказанням є множинний склероз, колагенози, лейкози та аутоімунні порушення, а також ВІЛ-інфекція.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Залити 1 ст. ложку сухого подрібненого кореня ⅓ л води́, кип’ятити на водяній бані 30 хвилин, настоювати до охолодження, процідити. Приймати настій по 1-2 ст. ложки 3-4 рази на день до їди. Застосовувати при гострих інфекційних захворюваннях, хронічній утомі, грипі та ін.3
ЕХІНАЦЕЯ ПУРПУРОВА (Echinacea purpurea (L.) Mœnch).
Російська назва — эхинацея пурпурная.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини айстрових (Asterасеæ). Стебло пряме, 50-150 см заввишки. Листки прості, овально- або лінійно-ланцетні, по кра́ю зарубчасто-зубчасті, нижні — довгочерешкові, верхні — майже сидячі. Квітки дрібні, у великих, розміщених поодиноко на кінцях стебел та гілок, кошиках; крайові — довгоязичкові, неплідні, пурпурові або темно-червоні, жовті; всередині — трубчасті, двостатеві. Плід — сім’янка. Цвіте́ у серпні-жовтні.
Походить із східної частини США. В Україні розводять як декоративну рослину.
В медицині використовують корені, заготовлені восени або навесні, і суцвіття. Корені містять глікозид, ехінокозид, фітостерини і смо́ли, до скла́ду яких входять пальмітинова, лінолева, похіднí кофейної та цикорієва кислота, яка має властивість стимулювати імунну систему (Бауер та ін., 1983; Столл та ін.,1950).
Препарати рослини мають стимулюючий вплив на центральну нервову систему, посилюють сексуальну потенцію, сприяють загоюванню ран, опіків, виразок, допомагають при психічній депресії, фізичному і нервовому виснаженні, гострих і хронічних інфекціях. Готують настойку кореня (1:10 на 70°-му спирті), яку приймають по 20-30 крапель 3 рази на день.
Встановлено, що максимум цикорієвої кислоти́ міститься в листках (4,6-0,6%), в суцвіттях (3,4-9%) і найменша кількість — в стеблах (1,5-0,5%); вміст цикорієвої кислоти́ в коренях коливається від 2,40 до 3,16% (А. А. Порада, 1993).
Технологія вирощування в культурі. Свіжозібране насіння, згідно з А. А. Порадою (1993), має лабораторну схожість 97% і енергію проростання 48% (на сьомий день). Упродовж року насіння рослини зберігало схожість. На другий рік схожість насіння знижувалась на 3%, на третій — на 17%, на четвертий — на 26%, на п’ятий — на 51%.
Розмножують ехінацею насінням і вегетативно. При насінному розмноженні посів проводять безпосередньо в ґрунт і в теплиці з наступними пересаджуваннями розса́ди. При вегетативному — поділом кореневища.
Посів насіння в ґрунт А. Порада пропонує проводити механізовано сіялкою в квітні сухим насінням у суміші з суперфосфатом на глибину 2-3 см при нормі посіву 12 кг/га та ширину міжрядь 45 см.
Насіння при достатній вологості починає проростати при температурі 10°С, однак оптимальною є температура 22-25°С. При цій температурі насіння починає проростати на 12-15-й день. Польова схожість становить до 56%. Схо́ди ехінацеї дрібні, в перші 20-35 днів розвиваються поволі, тому́ легко заглушуються бур’янами.
Для отримання розса́ди посів насіння в теплиці проводять у лютому і березні. Схо́ди з’являються на 10-15-й день. Пікірування проводиться у фазі 1-2 справжніх листків. Висаджують розсаду у відкритий ґрунт у квітні у фазі 2-3 листків і в травні у фазі 4-5 листків. Площа живлення 45x25 см2. У середині серпня спостерігається цвітіння і до кінця осені стає масовим.
При вегетативному розмноженні пропонують поділ і посадку кореневищ ехінацеї весною (квітень) та восени (жовтень). При цих строках посадки приживання рослин становить у середньому 90%. Висаджують рослини на відстані 25 см з шириною міжрядь 45 см. Рослини вимагають поливу.
Більший економічний ефект дає насінне розмноження ехінацеї. Розсадний спосіб культури можна використати для ремонту плантацій.
Норма висіву насіння ехінацеї пропонується 12-14 кг/га , глибина посіву в ґрунт до 2 см. Посів здійснюється навесні. Врожайність надземної частини рослини на першому році життя становила 25,7 ц/га, на другому — 91,4 ц/га, на третьому — 98,9 ц/га (А. А. Порада, 1993). Найбільша врожайність надземних і підземних о́рганів була в рослин, висіяних з шириною міжрядь 45 см4.
Примітки:
1 Стаття з книги Є. С. Товстухи «Фітотерапія» (видання 2-е, перероблене та доповнене; Київ, «Здоров’я», 1995 р.).
2 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
3 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
4 Стаття з книги В. І. Комендаря «Лікарські рослини Карпат. Дикорослі та культурні» (видання 3-є, доповнене та перероблене; Ужгород, «Мистецька Лінія», 2007 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар