Гарбуз звичайний
(Cucurbita pepo L.)
Cucurbita pepo — однорічна однодомна трав'яниста сланка рослина родини гарбузових. Стебло шорсткоопушене, шипувате, лазяче, з розгалуженими вусиками, 3-10 м завдовжки. Листки великі, серцевидні, шорсткоопушені, 5-лопатеві; лопаті гострі, відокремлені одна від одної виразними тупими виїмками. Квітки одностатеві, одиничні, пазушні; віночок п’ятироздільний, жовтогарячий. Квітконіжки тичинкових квіток тупоп’ятигранні. Плід ягодоподібний, великий, кулястий або видовжений. Цвіте́ протягом червня-серпня.
Поширення. Дико росте в тропічній Америці. На Україні вирощують як харчову та кормову культури.
Заготівля і зберігання. В науковій медицині використовують насіння (Semina Cucurbitæ decorticata), в народній — м’якуш плода і плодоніжки. Насіння відпускається аптеками. Заготовляють його із зрілих плодів. Строк придатності насіння — один рік.
Хімічний склад. Плоди містять цукри (глюкоза, фруктоза, сахароза), органічні кисло́ти (переважно яблучна), каротин (до 6 мг%), аскорбінову (8-20 мг%), фолієву (14 мкг/100 г), пантотенову (0,4 мг%) та нікотинову (0,5 мг%) кисло́ти, вітамін B6 (0,13 мг%), рибофлавін, тіамін, значну кількість мінеральних речовин (калій — 170 мг%, залізо — 100, мідь — 180, фтор — 86, цинк — 240 мкг/100 г, кальцій, фосфор). До складу насіння входять жирна олія (близько 20%), фітостерин кукурбітол, смолисті речови́ни, органічні кисло́ти, вітаміни групи В, аскорбінова кислота.
Фармакологічні властивості і використання. Гарбузове насіння виявляє гельмінтогінну дію і використовується як засіб проти стьожкових і круглих глистів. За активністю воно поступається дріоптерису чоловічому, але має перевагу в то́му, що не виявляє токсичного впливу на організм, і тому́ його можна призначати дітям, хворим похилого віку і вагітним. Лікування гарбузовим насінням, щоб позбутися стьожкових глистів, має свої особливості. За 2 дні до його початку необхідно щоранку ставити клізму, а напередодні увечері прийняти сольове проносне. Наступного дня натщесерце вживають приготовлені з гарбузового насіння ліки. Перед вживанням насіння очищають від лушпиння, слідкуючи за тим, щоб сіро-зелена шкірочка залишалася на насінні, розтирають у ступці з водою або молоком до утворення кашки, додають півсклянки цукру, меду або варення і споживають лежачи протягом двох годин невеличкими порціями (для дорослих потрібно 300 г насіння, дітям віком 3-4 ро́ки — 75 г, дітям 5-7 років — 100 г, 8-10 років — 150 г, 10-15 років — 200-250 г). Через 3-4 години після прийому останньої порції приймають проносне, а через півгодини обов’язково ставлять клізму. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами і конопляним сім'ям гарбузове насіння використовується в народній медицині при захворюваннях нирок і сечовивідних шляхів, зокрема, при появі крові в сечі, а також при затримці сечі внаслідок спазматичних явищ. Використовують гарбузове насіння і як сечогінний засіб (їдять 2-З склянки насіння за день). М'якуш гарбуза використовують як сечогінний, жовчогінний та послаблюючий засіб. Вживання м'якуша (сирого по 0,5 кг, вареного або печеного по 1,5-2 кг за день) показане при хронічних запорах, хворобах се́рця, що̀ супроводжуються набряками, подагрі, хронічних формах пієлонефриту і холециститу, при хронічних колітах і ентероколітах у стадії нерізкого загострення. Сік з м’якуша гарбуза п’ють при блюванні у вагітних, він заспокоює, покращує сон. Зовнішньо м'якуш використовують при опіках, для лікування екзем та запальних вогнищ на шкірі, як фітотерапевтичний засіб у косметиці. Відвар гарбузових черешків (хвостиків) має діуретичну здатність і рекомендується при ниркових та серцевих захворюваннях з набряками, при гіпертонічній хворобі, порушенні обміну речовин. Відваром гарбузових квіток лікують гнійні рани.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — очищене сире насіння з сіро-зеленою шкірочкою для дегельмінтації та профілактики різних стьожкових глистів і як сечогінний засіб (способи застосування і дози див. у розділі «Фармакологічні властивості і використання»); сік м'якуша по 2 столові ложки три рази́ на день як сечогінний засіб або по 1 склянці З рази́ на день при хворобах печінки і нирок; відвар черешків (20 г на 400 мл окропу) по півсклянки 4 рази́ на день; 2 склянки суміші насіння Г. з. і конопляного сім’я, взятих порівну, готують як емульсію на трьох склянках окропу (розтирають у ступці і при постійному перемішуванні доливають окріп, проціджують) і випивають за день рівними порціями; 4 столові ложки суміші гарбузового насіння (20 г), конопляного сім'я (20 г), листя ожи́ни сизої (20 г), квіток липи серцелистої (20 г), бузини чорної (20 г), ромашки лікарської (10 г), трави́ звіробою звичайного (20 г) і насіння льону звичайного (20 г) заварюють 0,5 л окропу, настоюють одну годину і випивають за день за 4 прийоми.
ЗОВНІШНЬО — м’якуш накладають на уражені ділянки шкіри; маска на обличчя при сухості шкіри (Hyposteatosis cutis): 2 столові ложки вареного м’якуша Г. з. старанно змішують з 1 столовою ложкою оливкової або мигдальної олії і одержану суміш наносять на обличчя; через 20 хвилин змивають теплою водою, а потім одразу ж холодною1.
CUCURBITA PEPO L. — ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ.
Російська назва — тыква обыкновенная.
Однорічна трав’яниста рослина з повзучим стеблом, п’ятилопатевими листками та великими жовтими квітками. Вирощують її на городах і баштанах. Збирають восени достиглі плоди і сушать.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують м’якуш гарбуза, насіння і окремо черешки.
Насіння заготовлюється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. М’якуш гарбуза містить воду (майже 90%), білки́ (1%), ферменти, цукри (4-11%), клітковину (1,2%), мінеральні речови́ни: кремній, фосфат калію, магнію та заліза (0,7%), а також каротин, вітаміни С, В1, В2, нікотинову кислоту та інші речови́ни.
Насіння гарбуза містить жирну олію (близько 20%), особливий фітостерин кукурбітол, смолу (до складу якої входить оксицеротинова кислота), білко́ві речови́ни, ліцетин.
Дія: сечогінна, жовчогінна, глистогінна.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Гарбузовий м’якуш поліпшує функцію кишок при запорах, збільшує жовчовиділення, посилює водний та сольовий обмін, фільтраційну функцію нирок, забезпечує інтенсивне виділення ними хлору (сприяє сечовиділенню).
Насіння гарбуза вживають як ефективний засіб проти різних стьожкових глистів (солітера, карликового ціп’яка). За глистогінною дією воно поступається чоловічій папороті, але не виявляє токсичного впли́ву на організм.
У народній медицині гарбузове насіння використовують не тільки як глистогінне, але й як засіб, що̀ допомагає при хворобах сечостатевих о́рганів, особливо коли в сечі виявляється кров і коли спазми перешкоджають сечовипусканню. Для цього гарбузове насіння поєднують з конопляним сім’ям і готують з них емульсію (так зване молоко).
Щоб позбутися стьожкових глистів, застосовують свіже або висушене на свіжому повітрі й очищене від лушпиння (з сіро-зеленою шкірочкою) гарбузове насіння. Його розтирають у ступці невеликими порціями з додаванням води́ або молока до утворення кашки. Вживають по 1-1½ склянки (дорослі) або по ½-1 склянці (діти) натще (лежачи). З’їдають цю порцію частинами протягом 2 год. Через 3-4 год після того, як усе насіння вжите, випивають 1½ столової ложки послаблюючої солі, розведеної півсклянки теплої води́, а ще через півгодини обов’язково ставлять клізму (М. С. Харченко і співавт., 1971).
М. І. Соломченко (1968) рекомендує готувати відвар гарбузового насіння (дорослим — 500 г, дітям — 50-150 г). З цією метою насіння разом з лушпайками подрібнюють на м’ясорубці, заливають подвійною кількістю води́ і випаровують протягом 2 год на водяній бані (на легкому вогні), не доводячи до кипіння. Відвар фільтрують, з його поверхні знімають оліїсту плівку. Весь відвар вживають натще за 20-30 хв. Послаблюючу сіль приймають через 2 год після вживання відвару.
Гарбузове насіння можна їсти разом з рисовою кашею, цукром, медом або варенням (по півсклянки). Лікування гарбузовим насінням потребує попередньої підготовки: за два дні до цього слід щоранку ставити клізму, а напередодні увечері — прийняти послаблюючу сіль.
Як сечогінний засіб рекомендується з’їдати 2-3 склянки насіння на день, вживати гарбузову кашу або пити сік сирого гарбузового м’якуша — по 2 столові ложки тричі на день.
М’якуш гарбуза корисно вживати сирим (по 0,5 кг на день), печеним і вареним (до 1,5-2 кг на день) протягом усього сезону (З-4 міс). Таке лікування рекомендують при хронічних формах пієлонефриту і холециститу, подагрі та хворобах се́рця, що̀ супроводжуються набряками.
Деякі дослідники повідомляють про досить виражену діуретичну здатність відвару гарбузових черешків. Готують його так: 15-20 г подрібнених черешків кип’ятять протягом 15 хв у 2 склянках води́ і вживають протягом дня. Дію такого відвару можна посилити, якщо додати до гарбузових черешків 1-2 г трави́ горицвіту весняного. При поєднанні цієї суміші з омелою білою знижується артеріальний тиск. Цей відвар вважають сильним сечогінним засобом при ниркових та серцевих захворюваннях з набряками, при гіпертонічній хворобі, порушенні обміну речовин.
Про ефективність діуретичної дії відвару гарбузових черешків свідчать багаторічні клінічні спостереження М. І. Соломченка (1968).
М’якуш гарбуза прикладають до обпечених місць, екзем та запальних вогнищ на шкірі. Результати при цьому завжди бувають позитивні2.
Cucurbita pepo L. — ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ.
Українська назва: гарбуз; російська: тыква; польська: dynia.
Родина: Cucurbitaceæ — гарбузові.
Усім відо́ма культурна рослина. Культивується багато сортів гарбуза.
У лікувальних цілях вживають насіння гарбуза, очищене від лушпайки (до 3 склянок у день), «молоко» з них, а також внутрішню м’якоть плодів («м'ясо», у якому перебувають зе́рна). Зе́рна гарбуза їдять при хворобах сечостатевих о́рганів і при глистах.
При хворобах нирок і сечового міхура з гарбузових насіннячок і конопельної насінини, змішаних у рівних частинах, готують «молоко». Спосіб його приготування наступний: висушене насіння гарбуза і коноплі по 1 склянці кожного розтирають у глиняній посудині, поступово підливаючи 3 склянки окропу, а потім проціджують, віджимаючи залишок. Отримане в такий спосіб молоко випивають протягом дня.
Це молоко застосовують переважно в тих випадках, коли в сечі міститься кров і коли, з-за спазматичних явищ, затримується сеча. Якщо набридає таке молоко, то його можна приймати із крутою несолоною гречаною кашею. Його можна також підсолодити цукром або медом. Одне насіння гарбуза, що̀ з'їдається до 3 склянок у день, вважають засобом, що̀ виганяє усяких глистів і навіть солітера. Після гарбузових насіннячок рекомендується прийняти порцію проносного (касторки).
Чистим свіжим «гарбузовим м’ясом» обкладають запалені місця́ на тілі при опіках, висипах, прищах, екземах та ін.
Сам гарбуз, як харчовий продукт, приготовлений у всяких стравах, вважається в народі гарним сечогінним засобом, що̀ очищає не тільки нирки, але й увесь організм. Все це ще в більшій мірі відноситься й до іншого виду гарбузових — до кавунів. Говорять, що кавуни — це такого роду їжа-ліки, які завжди допомагають й ніколи не шкодять, навіть у великих дозах. Сезон кавунів для хворих з функціональними порушеннями діяльності сечових о́рганів, для хворих склерозом, артритом і т. п. — це домашній курортний сезон, як і сезон суниці3.
ГАРБУЗ ЗВИЧАЙНИЙ — Cucurbita pepo L.
Однорічна однодомна трав’яниста рослина з родини гарбузових (Cucurbitaсеæ) з повзучими стеблами, цілокраїми, п’ятилопатевими листками і великими жовтими лійкоподібними, дзвоникуватими одностатевими квітками. Довжина рослини до 6 м. Цвіте́ у липні-серпні. Культивують по всій території УРСР як харчову й кормову культуру.
З лікувальною метою вживають м’якуш гарбуза як засіб сечогінний, проносний, який посилює перистальтику кишок, проти блювання у вагітних і від морської хвороби. Зовнішньо застосовують для компресів, при опіках, висипах на тілі, екземах. М’якуш багатий на вітаміни В1, В2, РР і С.
Застосовують насіння, в якому містяться 20% жирної олії, біло́к, цукор, фітостерин кукурбітол, лейцин, тирозин, саліцилова кислота, фітин, смола з оксицеротиновою кислотою і алкалоїд (у зеленій шкірці насіння).
Використовують як глистогінне, особливо при солітері. Для цього сухе, очищене від лушпайок насіння (до 300 штук) розтирають невеликими порціями в ступці або череп’яній посудині, підливаючи потроху води́ до одержання рідини, подібної до молока. Додають для смаку 50-100 г варення або меду, зливають у посудину, а ступку обливають перевареною водою — всього має бути 500 мл (доза для дорослих). Однорічним дітям дають до 30 мл молока, старшим — з розрахунку по 15 мл на кожний рік; та̀к для шестирічної дитини доза становить 15 х 6 = 90 мл. В перший день (підготовка до лікування) хворий повинен їсти перетерту або рідку їжу (супи, кашу, овочеве пюре, кисле молоко). Ввечері дорослий з’їдає кілька кусочків оселедця з цибулею і випиває сольове проносне (20-30 г глауберової солі або англійської солі в півсклянки теплої води́ — п’ють поволі через соломинку). Наступного дня вранці (натщесерце) ставлять очисну клізму і вживають гарбузове молоко, протягом 30-40 хвилин. Через 2 години після вживання ліків знову випивають сольове проносне. Для дорослої людини потрібно 40-50 г солі. Через 2 години після цього можна вживати будь-яку їжу, але очисні клізми треба ще ставити зо 2 дні підряд, щоб звільнити кишки від мертвих глистів.
При набряках, пов’язаних з порушенням роботи се́рця і нирок, варять 1-3 подрібнені гарбузові черешки в 2 склянках води́ протягом 15 хвилин і відвар випивають за день. Огірки й дині (родина гарбузових) притуплюють статевий потяг4.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
4 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар