Ялина європейська
(Picea abies (L.) Karst.)
Picea abies — високе (25-40 м заввишки) вічнозелене дерево родини соснових. Має густу гостроконусоподібну або пірамідальну крону і циліндричний стовбур, укритий сірою або червонувато-бурою з дугоподібними вертикальними тріщинами або лусками корою. Листки (хвоїнки) шорсткі, колючі, чотиригранні, 13-25 мм завдовжки, з полиском, розміщені почергово. Чоловічі шишечки червонуваті, видовженоциліндричні, 20-25 мм завдовжки, розміщені на кінцях торішніх пагонів. Жіночі шишечки зеленуваті або малинові, циліндричні, 10-15 мм завдовжки, розміщені на кінцях молодих гілочок; нестиглі шишки зелені або фіолетові, стиглі — бурі, видовженоциліндричні, 10-15 см завдовжки, повислі, з полиском; насінні луски дерев’янисто-шкірясті, випуклі, широкі, оберненояйцевидні, по кра́ю виїмчасті або зубчасті, покривні — ледве помітні. Запилюється у травні.
Поширення. Ялина європейська росте в лісах Карпат, рідше на Прикарпатті, місцями в західному та лівобережному Поліссі, західному і волинському Лісостепу; широко культивується по всій території України.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують бруньки, зелені нестиглі шишки, хвою, живицю і продукти її переробки, продукти переробки деревини. Бруньки становлять собою молодí пагони, розміщені на вершечках стовбура й гілок. Заготовляють їх до початку розпускання (лусочки на верхівці бруньок мають бути щільно замкнутими), найкраще під час рубок догляду. Зібраний матеріал використовують свіжим або сушать у теплому приміщенні, а за сприятливих погодних умов — на сонці, розстеливши тонким (3-4 см) шаром на папері чи тканині і часто перемішуючи. Сушені бруньки зберігають у добре закритих банках або бляшанках. Шишки збирають у червні-вересні, а хвою — в будь-яку пору року, але найкраще це робити під час рубок. І шишки, і хвою використовують свіжими. Живицю (терпентин) одержують шляхом підсочки. Вона виділяється по краях кар (оголені ділянки стовбура заввишки 1-2 м і завширшки 3-10 см) з напливів, що̀ утворюються при заростанні рани. З живиці одержують скипидар (Oleum Terebinthinæ) і каніфоль (Colophonium), а з деревини — дьоготь (Pix liquida) і активоване вугілля (Carbo activatus).
Хімічний склад. Бруньки, хвоя і зеле́ні нестиглі шишки містять ефірну олію, дубильні речови́ни, смолу, каротин, аскорбінову кислоту (у хвої до 0,2%) та солі заліза, хрому, марганцю, міді й алюмінію. Живиця (терпентин) являє собою розчин смоли́ (каніфолі) в ефірній олії (скипидарі). У дьогті містяться різні феноли.
Фармакологічні властивості і використання. У науковій медицині застосовують звичайний терпентин (Terebinthia communis), скипидар очищений (Oleum Terebinthinæ rectificatum), лінімент скипидарний складний (Linimentum Olei Terebinthinæ compositum), препарати терпінгідрат (Terpinum hydratum) і пінабін (Pinabinum), каніфоль, дьоготь і активоване вугілля (див. сторінку про сосну звичайну). Значно ширше використовують ялину в народній медицині. Відвар бруньок, який має відхаркувальні, дезінфікуючі, сечогінні, жовчогінні, потогінні й знеболюючі властивості, дають усередину при запаленнях верхніх дихальних шляхів, бронхітах, хронічному запаленні легень, туберкульозі легень, ревматизмі, подагрі, нирковокам’яній хворобі, водянці, запаленні жовчного міхура та як «кровоочисний» засіб при висипах на шкірі й лишаях. Приготовлений із свіжих бруньок сироп п’ють при мікроінфарктах, міо- та ревмокардитах. При зовнішньому застосуванні препарати бруньок є ефективним засобом при запальних захворюваннях дихальних шляхів (інгаляції), при ревматизмі, подагрі, шкірних захворюваннях і нервовому збудженні (ванни). Широта застосування хвої, шишок і живиці незначна. Всередину настій хвої призначають як ефективний засіб для профілактики й лікування цинги. Як зовнішній засіб хвою використовують для лікувальних ванн при ревматизмі, подагрі, шкірних захворюваннях і нервовому збудженні. Відвар шишок застосовують при ангінах, тонзилітах, ларингітах, трахеїтах, гайморитах і вазомоторних ринітах (як полоскання та для закапування в ніс). Мазі з живиці вживають для лікування гнійних ран і фурункулів.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — відвар бруньок (10 г, або 1 столова ложка сировини на 200 мл окропу) по половині або третині склянки 2-3 рази на день після їди, підсолоджуючи цукром або медом; сироп (свіжі бруньки тонким шаром закладають у скляний посуд, пересипаючи кожний шар цукром, настоюють З-4 тижні) по 1 чайній ложці 3 рази на день; 30 г свіжої хвої промивають холодною кип’яченою водою, заливають склянкою окропу, кип’ятять 20 хвилин, охолоджують, проціджують, додають на смак мед або цукор і випивають за день; 1 столову ложку суміші бруньок ялини європейської або сосни звичайної, коренів алтеї лікарської і солодки голої, листя шавлії лікарської і насіння фенхелю звичайного, взятих у співвідношенні 1:2:2:1:1, заливають у термосі двома склянками окропу, настоюють кілька годин, проціджують і одержаний настій вживають по 2 столові ложки кожні 2-3 години при гнійних бронхітах; 4 повні чайні ложки суміші (порівну) бруньок ялини європейської або сосни звичайної, листя подорожника великого і підбілу звичайного настоюють 2 години в 1 склянці холодної кип’яченої води́, варять 5 хвилин і одержаний настій вживають по третині склянки 3 рази на день при бронхіальній астмі, бронхоектазах, гнійному бронхіті й коклюші; 4 повні чайні ложки суміші (порівну) бруньок ялини європейської або сосни звичайної, листя розмарину справжнього, шишкоягід ялівцю звичайного і коренів алтеї лікарської настоюють 2 години в 1 склянці холодної води́, варять 5 хвилин і одержаний настій вживають по третині склянки 3 рази на день при бронхіальній астмі, бронхоектазах, гнійному бронхіті й коклюші.
ЗОВНІШНЬО — закапування в ніс по 4-5 крапель, полоскання 5-6 раз на день відваром (40 г зелених шишок на 200 мл окропу); настій бруньок для інгаляцій (20 г сировини на 200 мл окропу); 500 г бруньок або посіченої хвої варять 30 хвилин у 5 л води́ і одержаний відвар додають до повної ванни, яку приймають 2-3 рази на тиждень; суміш (порівну) живиці, жовтого воску, меду і соняшникової олії розтоплюють на вогні, добре перемішують, охолоджують і одержану мазь застосовують для лікування гнійних ран; суміш (порівну) живиці, свинячого смальцю і жовтого воску розтоплюють на вогні, добре перемішують, охолоджують і одержану мазь застосовують для лікування фурункулів1.
СМЕРЕКА ЄВРОПЕЙСЬКА (ЯЛИНА ЄВРОПЕЙСЬКА) — Picea excelsa Link.
Родина соснові — Pinaсеæ.
Як виглядає? Хвойне вічнозелене дерево 20-50 м заввишки. Крона пірамідальна, низько опущена. Кора червона або сіра, злущується тонкими лусками. Листки (глиця) запашні, чотиригранні і гострокінцеві, яскраво- або темно-зеле́ні, густо покривають гілки. Квітки — двостатеві, однодомні; чоловічі — колоски циліндрично-довгасті, при основі огорнуті світло-зеленими лусочками, насінні ж шишки висячі, довгасто-циліндричні, спочатку червоні, потім зеле́ні, накінець бурі, лускаті, 10-16 см завдовшки і 3-4 см завширшки. Насіння темно-буре з крилом, яке втричі довше за нього. Цвіте у травні.
Де росте? В Карпатах, рідше — в Прикарпатті; утворює великі лісові масиви, острівні місцевиростання — в Розточчі, Західному і Волинському Лісостепу, Західному Поліссі, дуже рідко — на Житомирському і Чернігівському Поліссі. Як декоративна рослина росте в парках, у снігозахисних огорожах. Широко культивується по всій території України.
Що̀ й коли збирають? Зеле́ні пагони і молоді шишки, навесні.
Коли застосовують? При запаленні легень, кашлі, для очищення крові при висипах і лишаях на тілі, при цинзі, для лікування ревматизму (з пагонів, кори, глиці добувають ефірну олію, потрібну для виготовлення синтетичної камфори — ліків, які застосовуються при хворобах се́рця). В промисловості камфору також одержують з ялиці сибірської. Вживають у вигляді чаю. 75 г пагонів намочують на кілька годин у 1 л води́, потім кип’ятять і настоюють 10 хвилин. П’ють, підсолоджені медом або цукром, 1-2 склянки на день.
При гнійних бронхітах беруть 1 столову ложку суміші молодих пагонів смереки або сосни́, коренів алтеї, коренів солодцю (локричного кореня), листків шавлії і насіння фенхелю в співвідношенні 1:2:2:1:1 і хвилинку заварюють в 2 склянках окропу, настоюють кілька годин у духовці, відціджують і вживають по 2 столові ложки кожні 2-3 години.
При бронхіальній астмі, бронхоектазах, гнійному бронхіті, коклюші 4 повні чайні ложки суміші (порівну) смерекових або соснових молодих пагонів, листків подорожника і підбілу звичайного настоюють 2 години в 1 склянці холодної води́, варять 5 хвилин і випивають протягом дня за 3 рази. Або беруть 4 повні чайні ложки суміші (порівну) смерекових або соснових бруньок, листків розмарину, шишкоягід ялівцю і кореня алтеї на 1 склянку води́. Приготовляють і вживають так са́мо.
При ревматизмі, подагрі, нервовому збудженні 2-3 повні жмені молодих пагонів смереки (сосни́) варять протягом півгодини в 5 л води́, відціджують і відвар додають до повної ванни. Купілі треба готувати двічі на тиждень. Температура ванни 34°.
Для болетамувальних пов’язок при ревматизмі, подагрі та нервовому збудженні можна використовувати також потовчену глицю, просіяну і змішану зі звичайною аптечною ватою. Для втирань застосовують також чистий скипидар2.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (Київ, «Здоров’я», 1974 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар