Конвалія звичайна
(Convallaria majalis L.)
Convallaria majalis — багаторічна трав’яниста рослина родини лілійних, заввишки 20-30 см. Має довге повзуче розгалужене кореневище. Квітконосне стебло прямостояче, просте, голе, безлисте, коротше за листки. Листки (їх 2, рідше 1 або 3) прикореневі, видовженоланцетні або еліптично-ланцетні, загострені, звужені в черешок. Квітки дзвониковидні, білі, запашні, в однобічній 6-10-квітковій пониклій китиці. Плід — червона куляста ягода. Цвіте у квітні-травні.
Поширення. Конвалія звичайна росте по всій території України у світлих мішаних і листяних лісах, серед чагарників.
Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують 3 види сировини́: свіжі й сушені квітки (Flores Convallariæ), які збирають і сушать або цілими суцвіттями або окремо, листя (Folia Convallariæ) і всю надземну частину, або траву (Herba Convallariæ). Квітки, як і траву, заготовляють на початку цвітіння рослини. Суцвіття рекомендується зрізувати якнайближче до нижньої квітки, а траву — на рівні нижніх плівкових листків (3-5 см від поверхні ґрунту). Пожовклі квітки збирати не можна. Збирати листя починають за 1-2 тижні до початку цвітіння рослин, а закінчують, коли рослини відцвітуть. Сушити сировину треба в день збирання, в затінку, розкладаючи її дуже тонким шаром і час від часу перемішуючи. Штучне сушіння проводять при температурі 50-60°. Сухої трави́ виходить 20-23%, листя — 20%, квіток — 14%. Висушені квітки зберігають у ящиках (у домашніх умовах — у добре закупорених банках), а листя і траву — в мішках. Строк придатності — 1 рік.
Хімічний склад. Надземні частини конвалії звичайної містять серцеві глікозиди (конвалятоксин, конвалозид, дезглюкохейротоксин, валаротоксин та ін.), сапонін конвалярин, флавоноїди (3-глікозиди ізорамнетину, кверцетину і кемпферолу), яблучну і лимонну кисло́ти. В квітках, крім того, є ефірна олія.
Фармакологічні властивості і використання. Препарати конвалії звичайної регулюють діяльність і підвищують тонус се́рця, заспокійливо діють на центральну нервову систему, збільшують діурез. За характером дії вони подібні до строфантину: при внутрішньовенному введенні їхня дія на організм настає через 3-10 хвилин, досягає максимуму через 1-2 години і триває одну добу. З другого боку, препарати конвалії відзначаються майже повною відсутністю кумулятивних властивостей (повністю виводяться з організму за 3 доби) і дужче вираженою брадикардичною дією на серце. Ефективність препаратів конвалії при пероральному введенні в організм знижується і на перший план виступає їхня седативна дія. В науковій медицині настойку конвалії й новогаленовий препарат корглікон призначають при гострій і хронічній серцевій недостатності, кардіосклерозі, пороках і неврозах се́рця. Сумарний флавоноїдний препарат конвафлавін, який виробляють з трави́ конвалії, застосовують як жовчогінний засіб при холециститах і холангітах.
Значно ширше використовує конвалію народна медицина. Всередину настойку квіток вживають як сечогінний засіб при різних хворобах сечостатевих о́рганів та при набряках, при хворобах шлунка та при кишкових кольках. Розведеною настойкою (у співвідношенні 1:10) промивають очі при кон’юнктивітах. Настій трави́ конвалії застосовують як серцевий і снотворний засіб. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами (валеріана лікарська, собача кропива п’ятилопатева, глід криваво-червоний, м’ята перцева, меліса лікарська та ін.) її застосовують при тиреотоксикозі, епілепсії, атеросклерозі, гіпертонічній хворобі, для збільшення сечовиділення, при серцевій недостатності, при різних нервових станах, безсонні тощо. Препарати конвалії протипоказані при органічних змінах у серці і судинах, гострому міокардиті, ендокардиті та при різко вираженому кардіосклерозі. Крім усіх вищезазначених випадків, неочищені від сапонінів препарати конвалії ПРОТИПОКАЗАНІ при катарі шлунково-кишкового тракту та при гострих захворюваннях печінки і нирок.
Лікарські форми і застосування.
ВНУТРІШНЬО — настойку конвалії (Tinctura Convallariæ) на 70%-му спирті у співвідношенні 1:10 призначають по 15-20 крапель, дітям по 1-12 крапель 2-3 рази на день; корглікон (Corglyconum) вводять внутрішньовенно (повільно!) 1-2 рази на добу з проміжком 8-10 годин (дорослим — по 0,5-1 мл, дітям від 2 до 5 років — по 0,2-0,5 мл, від 6 до 12 років — по 0,5-0,75 мл в 10-20 мл 20%-го або 40%-го розчину глюкози); конвафлавін (Convaflavinum) по 2 таблетки (0,02 г) 3 рази на день до їди протягом 3-4 тижнів (при виникненні алергічного сипу, головокружінні та інших побічних явищах приймання препарату припиняють); настій трави́ (чайна ложка сировини́ на 200 мл окропу) по столовій ложці 3-4 рази на день як серцевий і снотворний засіб; столову ложку суміші квіток конвалії звичайної (10 г), листя меліси лікарської (20 г), трави́ перстачу гусячого і рути садової (по 30 г) настоюють на 1 склянці холодної води́ 3 години, кип’ятять 5 хвилин, напарюють 15 хвилин і випивають ковтками за день при атеросклерозі й гіпертонічній хворобі; столову ложку суміші трави́ конвалії звичайної (10 г), насіння фенхелю звичайного (20 г), листя м’яти перцевої (30 г), коріння валеріани лікарської (40 г) настоюють 15 хвилин на склянці окропу, проціджують і приймають по 1 столовій ложці 3-4 рази на день при хронічному міокардиті, базедовій хворобі й епілепсії та як сечогінний засіб при водянці серцевого походження; 30-35 крапель настойки квіток конвалії додають до півсклянки напару собачої кропиви п’ятилопатевої (1 столова ложка трави́ на 200 мл окропу, настоюють 10 хвилин) і одержану суміш випивають протягом дня за 5 разів при неврозах се́рця, безсонні, пригніченому стані, болях і стисканні в ділянці се́рця.
Конвалія — отруйна рослина! Користуватися нею треба після попередньої консультації з лікарем1.
CONVALLARIA MAJALIS L. — КОНВАЛІЯ ЗВИЧАЙНА (травнева).
Російська назва — ландыш майский.
Багаторічна трав’яниста рослина з родини лілійних. Листки піхвові, еліптичної або овальної форми. Квіткова стрілка закінчується однобокою китицею на повислих квітконіжках, з якої схиляються донизу білі квітки, що̀ нагадують дзвіночки. Квітки дуже запашні. Плід — соковита червона ягода з трьома насінинами. Цвіте рослина у травні-червні.
Росте конвалія звичайна на помірно вологому ґрунті по всій Україні. Зустрічається в хвойних, листяних і мішаних лісах.
Сировина. Для виготовлення ліків використовують окремо квітки, листки і траву рослини. При збиранні їх не слід руйнувати кореневищ. Сушать конвалію швидко, розстеливши тонким шаром у затінку. Зберігають у герметичних коробках.
Рослина заготовляється і відпускається аптеками.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять серцеві глікозиди, зокрема конвалятоксин, що̀ знаходиться в квітках і листках та являє собою сполуку аглікону строфантидину з рамнозою.
Крім конвалятоксину в листках конвалії звичайної виявлено цілий ряд інших серцевих глікозидів: конвалятоксол (що̀ розщеплюється при гідролізі на аглікон строфантидол і рамнозу), конвалозид (розщеплюється на конвалятоксин і глюкозу), дезглюкохейротоксин, валларотоксин, глюкоконвалозид, маялозид та інші мало вивчені карденоліди.
Листки конвалії звичайної містять сапоніни конвалярин і конвалятоксолозид. Останнім часом у листках, квітках і насінні конвалії знайдено новий глікозид — локунд’єзид, який являє собою вихідний продукт для синтезу кортикотропних препаратів.
Дія: регулює діяльність се́рця, підвищує його тонус, збільшує діурез.
Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Трава, листки і квітки конвалії звичайної, як і готові препарати, дуже ефективні при гострій та хронічній серцевій недостатності, кардіосклерозі, пороках і неврозах се́рця. Властивості глікозидів конвалії близькі до властивостей строфантину. Однак вони менш стійкі в організмі і кумулятивної здатності майже не мають. Препарати конвалії діють заспокійливо на центральну нервову систему.
З глікозидів конвалії у медичній практиці застосовують конвалятоксин, який являє собою гіркий кристалічний порошок, що̀ добре розчиняється в спирті і майже нерозчинний у воді. Він має досить високу біологічну активність. Крім чистого глікозиду застосовують настойку, концентрат конвалії та новогаленовий препарат корглікон, що̀ містить глікозиди, очищені від баластних речовин.
У народній медицині квітки конвалії використовують значно ширше. Всередину відвар або настойку їх вживають як сечогінний засіб при різних хворобах сечостатевих о́рганів та при набряках. Ці ліки допомагають при базедовій хворобі та епілепсії, при різних нервових станах, стресах, безсонні тощо. Правда, з цією метою їх частіше застосовують у поєднанні з кропивою собачою, валеріаною лікарською і глодом колючим.
Одну столову ложку суміші трави́ конвалії звичайної (10 г), насіння фенхелю звичайного (20 г), листків м’яти перцевої (30 г), кореня валеріани лікарської настоюють 15 хв на 1 склянці окропу, проціджують. Настій п’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день при хронічному міокардиті, базедовій хворобі, епілепсії, для збільшення сечовиділення при серцевій недостатності.
У народі настойку конвалії вживають і при хворобах шлунка та кишкових кольках. Готують цю настойку таким чином: заповнюють ¾ або повну пляшку свіжими квітками і заливають 90%-им чи 40%-им етиловим спиртом, настоюють протягом 2-3 міс на сонці. Вживають по 10-15 крапель тричі на день або по 1 столовій ложці 1 раз на день (М. А. Носаль, 1958).
При атеросклерозі, гіпертонічній хворобі 1 повну столову ложку суміші квіток конвалії звичайної (10 г), листків меліси лікарської (20 г), трави́ перстачу гусячого і трави́ рути запашної (по 30 г) настоюють на 1 склянці холодної води́ протягом 3 год, кип’ятять 5 хв, напарюють 15 хв і випивають ковтками протягом дня.
Препарати конвалії звичайної відрізняються від інших серцевих ліків тим, що дія їх на організм настає швидко і короткотривала.
Вживання препаратів конвалії протипоказане при органічних змінах в серці і судинах, гострому міокардиті, ендокардиті та різко вираженому кардіосклерозі2.
КОНВАЛІЯ ЗВИЧАЙНА або травнева — Convallaria majalis L.
Родина лілійні — Liliaceæ.
Як виглядає? Трав’яниста багаторічна рослина з повзким кореневищем, від якого виростають щороку квітконосні сте́бла 20-30 см заввишки. Листки піхвові, стеблообгортні, два — великі, еліптичної або овальної форми. Квітки — на дуговидних квітконіжках, білі запашні дзвіночки з трохи відігнутими зубчиками. Плід — соковита червона ягода з трьома насінинами. Цвіте у травні-червні.
Де росте? По всій території України — в лісах, тінистих місцях, у заростях; у степовій зоні — лише в долинах рік.
Що̀ збирають? Квітки і листки конвалії. При цьому не слід знищувати кореневищ. Сушать швидко, тонким шаром, у затінку.
Коли застосовують? При компенсованих і субкомпенсованих вадах се́рця, при фізичному перенапруженні, при недостатності серцевого м’яза (хронічному міокардиті) і для регуляції функції серцево-судинної системи (діють глікозиди конвалятоксин і конвалозид, які не мають кумулятивної властивості), а також при неврозі се́рця в суміші з валеріаною і глодом; при аритміях і екстрасистолах; під час клімаксу, вагітності та хвороб, що̀ виснажують організм (астма, періодичні маткові кровотечі).
Застосовують у вигляді чаю. Беруть 1 столову ложку суміші трави́ конвалії, насіння фенхелю, листків м’яти і кореня валеріани в співвідношенні 1:2:3:4 на 1 склянку окропу, настоюють 15 хв, відціджують і п’ють по 1 столовій ложці 3-4 рази на день при хронічному міокардиті, базедовій хворобі, епілепсії, для збільшення сечовиділення при водянці серцевого походження.
Щоб приготувати краплі, у баночку з вузькою шийкою насипають до рівня ¾ свіжих квіток конвалії і заливають майже доверху 90%-им етиловим спиртом. Баночку закорковують і виставляють на 14 діб у тепле місце. Потім вміст відціджують, фільтрують через ватку і вживають по 10-15 крапель на цукрі або ложці води́.
При неврозі се́рця, безсонні, пригніченому стані, болю і стисканні в ділянці се́рця вживають до півсклянки напару собачої кропиви серцевої (1 столову ложку трави́ собачої кропиви беруть на 1 склянку окропу, настоюють 10 хв), в яку додають 30-35 крапель спиртової настоянки квіток конвалії (випивають за 5 разів).
При атеросклерозі, гіпертонічній хворобі беруть 1 повну столову ложку суміші квіток конвалії травневої, листків меліси, трави́ гусячого перстачу і трави́ рути запашної в співвідношенні 1:2:3:3, настоюють на 1 склянці холодної води́ протягом 3 год, варять 5 хв, напарюють 15 хв і випивають ковтками протягом дня.
Чаєм з квіток конвалії або розведеною настоянкою у співвідношенні 1:10 промивають очі3.
Convallaria majalis L. — КОНВАЛІЯ.
Українська назва: конвалія; російська: ландыш; польська: konwalia.
Родина: Liliaceæ — лілійні.
Трав’яниста багаторічна рослина з повзучим кореневищем, від якого виростають нагору квітконосні стеблинки висотою до 20-30 см. Ця стеблинка (стрілка) прикрита у основи піхвовими листами, віще яких два великі листки, еліптичної або овальної форми, що̀ охоплюють стебло. Добре відома́ рослина. Цвіте в травні-червні. Поширена скрізь. Росте в лісах, у тінистих місцях, у заростях; у степовій зоні зустрічається рідше, переважно в долинах рік.
Народ збирає тільки квіти конвалії. Сушать у тінí, у добре провітрюваному місці, щоб уникнути побуріння.
У народі із квітів конвалії готують спиртову настойку, уживану при хворобах се́рця, особливо при пороці се́рця. Конвалійну настойку готують у такий спосіб: у баночку з вузьким горлечком насипають свіжих квітів конвалії до рівня трьох чвертей і заливають майже доверху 90°-им спиртом; закривають; настоюють два тижні. Настойка фільтрується. Виходить жовтувата прозора рідина гіркого смаку й слабко конвалійного запаху. Приймають по 10-15 крапель 3 рази в день.
При серцевих нездужаннях з різко вираженими нервовими явищами приймають протягом дня півстакана, розділивши на 5 приймань напар трави́ собачої кропиви, у який улито 30-35 крапель конвалійної настойки. Цю суміш у такій же дозі приймають також при безсонні, сумному настрої та ін.
Зберігання. Квіти конвалії зберігають в коробках, що̀ щільно закриваються4.
КОНВАЛІЯ ЗВИЧАЙНА, конвалія травнева, любка (Convallaria majalis); з лікувальною метою використовують її квітки й листя.
Конвалія — всім відо́ма багаторічна квіткова рослина з родини лілійних. Поширена повсюди. Росте в лісах, у тінистих місцях, у заростях, здебільшого в долинах річок.
Це рослина з двома-трьома великими еліптичними листками, з білими дзвоникуватими невеликими квітками на голому стеблі, заввишки 15-30 см, з повзучим кореневищем і численними дрібненькими корінцями й пагінцями. Квітки у неї білі, запашні, зібрані в нещільну однобоку китицю на повислих квітконіжках (завдяки цьому квітка рятується від прямого проміння сонця та від дощу).
У народі збирають лише квітки конвалії, а для наукової медицини — також і листя цієї рослини. Зібрані квітки рекомендується сушити в тінí, але обов’язково, щоб там їх добре провітрювало, щоб вони не побуріли. Якщо ж треба, щоб ці квітки конвалії швидко висохли, їх можна сушити й на сонці, їм це не зашкодить.
Конвалія — отруйна рослина, тому́ ліки з неї треба обережно дозувати.
Наукова медицина уже давно (ще в 1881 р.) визнала конвалію добрим засобом при всіх серцевих і навіть нервових недомаганнях, а також і при пороці се́рця. В аптеках є й настойка і сухий екстракт з цієї рослини, а для ін’єкцій або введень у вену — конвалізид і корглікон.
У народній медицині квітки конвалії застосовують ширше. Всередину відвар або настойку з них вживають як сечогінний і такий, що̀ збільшує діурез (сечовиділення), засіб при різних хворобах сечостатевих о́рганів, а при водянці — як очисний засіб. Ці ліки допомагають при базедовій хворобі та епілепсії, а як заспокійливий засіб — при різних нервових станах, потрясінні, безсонні та в інших подібних випадках, правда, більше в поєднанні з собачою кропивою (її треба в два рази менше) та з валеріаною і глодом (порівну).
Зовнішньо відвар або розведену у відношенні 1:10 настойку з квіток конвалії застосовують при хворобі очей як примочку.
Способи застосування. Відвар: 15,0-200,0; по дві чайні ложечки, три рази на день.
Настойка: 15,0; по 15 крапель, два-три рази на день5.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1991 р.).
2 Стаття з книги Ф. І. Мамчура «Довідник з фітотерапії» (Київ, «Здоров’я», 1984 р.).
3 Стаття з книги В. В. Кархута «Ліки навколо нас» (видання 3-є, виправлене і доповнене; Київ, «Здоров’я», 1993 р.).
4 Стаття з книги Михайла Андрійовича та Івана Михайловича Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі» (Київ, 2013 р. (репринт видання 1958 р.)).
5 Стаття з книги О. П. Попова «Лікарські рослини в народній медицині» (Київ, «Здоров’я», 1965 р.).
Красно дякую. Коли пишуть фахівці, це завжди добре. Адже за перо беруться і зовсім далекі від науки люди. Навколо нас не просто рослини, а багатющі скарби розсіяні. Тому є що досліджувати, з чим працювати і чому радіти.
ВідповістиВидалитиВи гарно пишете, лаконічно. Я поки не готова. Хочу про рослини пізнати більше, а потім визначатися з вибором. Успіхів Вам.
ВідповістиВидалити