Каланхое перисте
(Kalanchoë pinnata (Lam.) Pers.)
✽
Каланхое Дайгремонта
(Kalanchoë daigremontiana
Raym.-Hamet & H. Perrier)
Kalanchoë pinnata, синоніми: Bryophyllum pinnatum, В. calycinum — багаторічна трав’яниста вічнозелена сукулентна рослина родини товстолистих. Стебло міцне, м’ясисте, 50-150 см заввишки, при основі часто дерев’яніє. Листки супротивні, короткочерешкові, соковиті, товсті, ясно-зеле́ні, з червонуватим відтінком; нижні — прості, еліптичні або яйцевидні, зарубчасто-зубчасті, верхні складні, непарноперисті, з 3-5 листочками. Квітки двостатеві, трубчасті, зеленаво-біло-рожеві, прямостоячі, зібрані в верхівкове волотисте суцвіття. Плід — листянка. В умовах кімнатної культури цвіте́ тривалий час.
Поширення. Батьківщина каланхое перистого — тропічна Африка, Мадагаскар, острови Зеленого Мису, острів Реюньйон, Коморські острови. В СРСР каланхое розводять як кімнатну декоративну рослину. В умовах польової культури каланхое вирощують в Аджарській АРСР.
Сировина. У медичній практиці використовують сік рослини. Для одержання його використовують свіже листя разом з трав’янистою частиною стебел. Перед переробкою сировину витримують 7 діб (але не більше) у темному місці при температурі 5-10°.
Хімічний склад. У надземній частині рослини є полісахариди, флавоноїди, катехіни, дубильні речови́ни, органічні кисло́ти (яблучна, щавлева, лимонна, ізолимонна, оцтова), ферменти (дегідраза яблучної кислоти́, карбоксилаза щавлевої і оцтової кислот), аскорбінова кислота, макро- і мікроелементи (алюміній, магній, кальцій, мідь, силіцій, марганець, залізо).
Фармакологічні властивості і використання. Сік каланхое має антисептичні й протизапальні властивості, низьку токсичність, сприяє швидкому очищенню ран і виразок від некротичних тканин, прискорює їхню епітелізацію. Експериментальними дослідженнями виявлено здатність соку загоювати рани й термічні опіки, пригнічувати утворення грануляційної тканини в проліферативній фазі запалення, гальмувати розвиток ексудативної фази запалення, спричиненої різними речовинами. Препарати каланхое (сік і мазь) широко застосовують у хірургічній, стоматологічній, акушерсько-гінекологічній, офтальмологічній та отоларингологічній практиці. В хірургічній практиці сік каланхое застосовують для лікування довгонезагоюваних ран, трофічних виразок гомілки, при пролежнях, гнійних процесах, що̀ супроводжуються відмиранням тканин. Рани і виразки спочатку обробляють (туалет рани), потім на навколишню неушкоджену шкіру наносять тонкий шар вазеліну або фурацилінової мазі, зрошують рану або виразку соком, закривають 3-4 шарами марлі, змоченої цим соком, і накладають пов’язку, проводячи процедуру щодня, а пізніше — через день. У разі інфікованих ран і виразок, при наявності гнійних виділень до соку 5-7 днів додають антибіотик, до якого чутлива мікрофлора. При лікуванні фурункульозу, панариціїв, флегмон, абсцесів та інфікованих ран застосовують мазь каланхое в поєднанні з олією звіробою. Спочатку застосовують пов’язки з олією звіробою, яка має виражені бактеріостатичні властивості, а після затухання запального процесу й появи грануляцій використовують мазь каланхое, яка стимулює репаративні процеси. При лікуванні великої ерозивної поверхні застосовують мазь каланхое з фуразолідоном. У стоматології сік каланхое використовують у вигляді аплікацій або аерозольних інгаляцій при гінгівітах, пародонтозі 2 і 3-го ступенів та при афтозних стоматитах. В акушерсько-гінекологічній практиці препарати каланхое (сік і мазь) застосовують для лікування ран промежини, ерозії шийки матки, розривів при пологах, ендоцервіцитів та тріщин сосків у годуючих матерів. Соком каланхое лікують і ураження очей (кератити різного походження, травматичні ушкодження рогівки та опіки очей), хронічні тонзиліти, гнійні запалення вуха, риніт тощо. Ефективним є використання соку в комплексному лікуванні рожі, при тимпанопластиці. У народній медицині сік каланхое використовують місцево при різних запальних процесах, ранах і виразках, при кон’юнктивітах і опіках, а також закапують у ніс при нежиті. При опіках, виразках і гнійних ранах місцево застосовують і кашку з свіжого листя рослини.
Лікарські форми і застосування. З готових аптечних препаратів використовують сік каланхое (Succus Kalanchoës) і мазь каланхое (Unguentum Kalanchoës). Сік каланхое можна приготувати і в домашніх умовах. Для цього листя і трав’янисту частину стебел промивають у проточній воді, витримують 7 діб у темному місці при температурі 5-10°, пропускають через простерилізовану кип’ятінням м’ясорубку, відтискають через густу тканину, залишають на 1-3 доби при температурі 4-10° для відстоювання, добре фільтрують і додають для консервування хлороформ з розрахунку 0,5%1.
КАЛАНХОЕ ПЕРИСТЕ (KALANCHOË PINNATA), РОДИНА «ТОВСТЯНКОВІ» — CRASSULACEÆ.
Вся рослина гола, сизо-зелена. Стебло каланхое перистого прямостояче, м’ясисте, заввишки 50-100 см. Листя на коротких черешках, соковите, перехресно-парне, нижнє просте, велике еліптичне або яйцеподібне, городчасто-зубчасте, верхнє непарноперистоскладне з 3-5 городчасто-зубчастими листочками. Суцвіття волотисте, багатоквіткове, зеленувате. Плід з 4 листівок. В Україні каланхое вирощують як кімнатну рослину. У дикому виді каланхое росте в Африці, Центральній Америці, Азії.
ЗБИРАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ.
Як лікарський засіб використовують надземну частину каланхое. З листя і стебел готують сік, для цього листя й сте́бла зрізують, миють і кладуть у холодильник на 7 днів. Потім їх подрібнюють до утворення кашки, віджимають, сік відстоюють у прохолодному місці, фільтрують і стерилізують. Для консервації соку використовують 20%-ий спирт. Сік каланхое зберігають у герметично закритому посуді. Строк зберігання — не більше 1 року.
АКТИВНІ РЕЧОВИ́НИ.
Рослина містить флавоноїди, дубильні речови́ни, полісахариди, фенольні сполуки, багато органічних кислот, а також мікро- і макроелементи: алюміній, магній, кальцій, мідь, кремній, марганець.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ.
Каланхое має збудливу, антисептичну, тонізуючу дію, дуже стимулює регенерацію тканин. Сік застосовують при лікуванні трофічних виразок, як допоміжний засіб при бешиховому запаленні шкіри, використовуючи пов’язки із просоченої соком марлі. У стоматології — при гінгівітах, пародонтозі, афтозному стоматиті. Сік застосовують при захворюваннях очей (кератити, ерозія роговиці, ушкодження роговиці внаслідок травм) і ураженнях очей. Свіже вимите подрібнене листя, сік каланхое, настойку на каланхое застосовують при ранах, виразках, пролежнях, трофічних виразках, абсцесі, фурункульозі, панариції, бешиховому запаленні, остеомієліті. Сік рослини закапують у ніс і вуха, застосовується він і при хронічному тонзиліті, гаймориті, нежитю.
Дослідження показали, що сік каланхое малотоксичний, сприяє загоєнню експериментальних ран і термічних опіків, гальмує розвиток ексудативної фази запалення, викликаної різними речовинами, придушує утворення грануляційної тканини в проліферативній фазі запалення.
ПРОТИПОКАЗАННЯ.
Протипоказань у зв’язку з малою токсичністю соку не виявлено, однак при прояві алергійних реакцій варто припинити застосування препаратів рослини.
ЗАСТОСУВАННЯ.
Змішати ¼ склянки соку каланхое, ½ склянки маслинової олії, пряженого вершкового ма́сла або качиного жиру, нагрівати на водяній бані 30 хвилин, помішуючи, потім остудити. Наносити на уражені поверхні. Застосовувати при опіках, ерозії шийки матки, тріщинах сосків2.
КАЛАНХО́Е ДАЙГРЕМО́НТА, бріофілюм Дайгремонта, живородка Дайгремонта; каланхоэ Дайгремонта.
Kalanchoë daigremontiana — багаторічна трав’яниста сукулентна рослина родини товстолистих. Стебло міцне, пряме, при основі часто дерев’яніє. Листки супротивні, черешкові, м’ясисті, темно-зеле́ні, блискучі, видовженотрикутні, на нижньому боці — з рожевувато-фіолетовими розводами, по кра́ю зубчасті; на кінцях зубців утворюються т. з. «дітки» — маленькі рослинки з листочками і корінцями. Квітки великі, дзвониковидні, рожевувато-фіолетові. Цвіте́ взимку.
Поширення. Батьківщина рослини — південно-західна частина острова Мадагаскар, де вона росте на піщаних ґрунтах. В СРСР каланхое Дайгремонта розводять як кімнатну декоративну рослину.
Сировина. З лікувальною метою використовують сік або свіже подрібнене листя (кашку). Рослина неофіцинальна.
Хімічний склад ще не вивчено.
Фармакологічні властивості і використання. В народній медицині рослина відо́ма своїми кровоспинними, протизапальними і ранозагоювальними властивостями. Використовують нарівні з каланхое перистим. Крім того, сік або подрібнене листя застосовують при висипах на шкірі й екземах, для зупинення кровотеч при пораненнях. К. Д. виявляє преципітуючу активність і з цього погляду є перспективним для використання в судово-медичній практиці. За допомогою екстрактів з листя рослини можна ідентифікувати кров і слину людини, материнське молоко. Вид крові вдається ідентифікувати навіть тоді, коли давність плям становить 5 років.
Розведений водою сік з листя каланхое закапують у ніс, і він викликає сильне чхання, коли є потреба прочистити гайморові порожнини, при простудах3.
Примітки:
1 Стаття з книги «Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник» (відп. ред. А. М. Гродзінський; Київ, видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992 р.).
2 Стаття з книги І. С. Алексєєва «Повний атлас лікарських рослин» (Донецьк, ТОВ «Глорія Трейд», 2013 р.).
3 Див. примітку 1.
Немає коментарів:
Дописати коментар