Святитель Василій Великий
3-я аскетична бесіда
Бесіда про аскезу, що̀ повинна бути окрасою монаха.
„Δεῖ τόν μοναχὸν“.
1. Скарбом монаха є життя без власності, самота тíла, скромність одежі. Уміркований у нього голос, бесіда розважна. Про їду, прожиток не журиться, їсть мовчки, при старших мовчить, розумніших слухає, лю́бить рівних, для нижчих має раду повну любові. Усувається від людей злих, тілесних і світових: багато думає, мало говорить. У бесіді він обережний, рідко розмовляє, до сміху не скорий; окрасою його є стидливість. Очі у нього в діл — душа́ в гору. Не противиться, послушний, працює руками, все пам’ятає про останні речі. Тішиться надією, в біді терпеливий, безнастанно молиться, за усе дякує. До усіх покірний, не терпить гордості, постить і береже серце від злих гадок. Скарби збирає в небі, заховуючи закон. Себе само́го судить з щоденних гадок і діл; не вмішується до справ і пустих бесід цього світа. — Не цікавиться тим, як жиють світські люди, а наслідує життя святих Отців. Тішиться побожним життям інших, ніколи їм не завидує, співчуває з тими, що̀ терплять і з ними плаче. Жалує їх, а не судить. Того, що̀ навертається з гріха, не картає, себе не оправдує; признає́, що є грішником перед Богом і людьми; напоминає некарних, потішає малодушних. Служить хорим, миє но́ги святим. Дбає про гостинність і братню любов, мир заховує з вірними, єретика уникає. Читає до́брі книжки́, злих не доторкнеться. Про Отця, Сина і Святого Духа не піднімає розправ, але сміло визнає́ несотворену і єдиносущну Трійцю; а тим, що̀ питають, каже хреститися так, як передано, вірити так, як ми охрестилися, а величати так, як віримо. Занятий добрими ділами і бесідами, ніколи не присягається, не зичить грошей на лихву, ані збіжжя, ані вина́, ані оливи для користі; здержується від пияцтва і світової журби́. У розмові не хитрить, ні про кого зле не говорить, не обмовляє, ніколи не слухає радо обмов. Не легко повірить що злого про ближнього; не піддається гнівові, ані пристрастям. Не гнівається на ближнього без причини, не ховає жалю до нікого, не віддає злим за зле, воліє бути зневаженим, ніж зневажити; дати себе бити, ніж кого бити; давати себе кривдити, ніж кривдити; давати себе обманити, ніж обманювати.
2. А передовсім повинен монах здержуватись від товариства женщин і вина́. Бо вино і невісти до відступства ведуть мудрих (Сірах. 19, 2). Сповняючи по силам Божі заповіді, нехай не знеохочується, нехай ожидає від Господа нагоро́ди і похвали, нехай жде відпочинку у вічному життю, нехай має все на пам’яті слова́ Давида: „Я маю все Господа на умі, бо Він праворуч мене є, щоб я не захитався“ (Пс. 15, 8). І як син нехай усім серцем, усією силою, усім умом і всією спроможністю лю́бить Бога; а як слуга нехай шанує, боїться і слухає, із страхом і трепетом нехай працює над спасенням; духом нехай горить, одягнений у збрую Св. Духа, нехай не біжить на непевне, нехай у боротьбі не б’є неначе по повітрю.
Монах „біжить, не як на непевне, так бореться, не як воздух б’ючи“ (1 Кор. 9, 26). Нехай поборює ворога в слабості і в убожестві духа; нехай „усе, що̀ приказано ро́бить“, а себе непотрібним називає; нехай дякує святому, славному, страшному Богу; нічого нехай не ро́бить для супірництва і марної слави, але для Бога, щоби Йому подобатися; бо „Бог розси́пав кості чоловікоугодників“ (Псал. 52, 6). Нічим нехай не чваниться, похвал своїх нехай не голосить. В укриттю нехай служить у всім, а нічого нехай не ро́бить про людське око, одинокої похвали нехай шукає у Бога; нехай розважає страшний і славний Христовий прихід; і думає про хвилю відходу звідси, про до́бра приготовані праведним і про огонь, „що̀ приготований дияволу і його ангелам“. А до того усього нехай пам’ятає на висказ Апостола: „Бо думаю, що терпіння цього часу недостойні будучої слави, що̀ має в нас об’явитися“ (Рим. 8, 18) і з Давидом нехай повторяє: „Коли їх хоронити, заплата велика“ (Пс. 18, 12). Тим, що̀ заховують заповіді, велика заплата, нагорода безмірна, вінці справедливості, вічні мешкання, життя безкінечне, невисказана радість, безнастанне перебування у Отця і Сина і Св. Духа, правдивого Бога на небесах, оглядання Бога лицем у лице; радість з ангелами, з Отцями Патріярхами, Пророками, Апостолами, мучениками, ісповідниками й тими, що̀ від віка угодили Богу.
Стараймося там з ними дістатися за ласкою Господа нашого Ісуса Христа, якого слава і сила на віки віків. Амінь.
Текст за виданням «Аскетичні твори св. отця нашого Василія Великого» (переклад з грецької митр. А. Шептицького, ЧСВВ; Рим, Видавництво оо. василиян, 1989 р.).
Немає коментарів:
Дописати коментар